Daypolitico

Позначка: судова система

  • Громадська рада доброчесності виявила проблеми у деклараціях судді Ткаченка

    Громадська рада доброчесності виявила проблеми у деклараціях судді Ткаченка

    Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям доброчесності через суттєві розбіжності у майнових деклараціях. Такий висновок оприлюднила Громадська рада доброчесності за результатами аналізу його статків та пояснень.

    У ГРД зазначають, що суддя не надав повної та достовірної інформації щодо походження майна, яким він та його родина фактично користуються. Зокрема, у власності Ткаченка перебувають дві земельні ділянки по 0,25 га в селі Зозулі Київської області, набуті у 2010 році. Їхня задекларована вартість на момент придбання становила по 119 тисяч гривень кожна, що за тодішнім курсом відповідало майже 30 тисячам доларів США.

    Водночас офіційні доходи кандидата, який у той період працював помічником судді та головним фахівцем у приватній компанії, не дозволяли здійснити таку покупку. Згідно з даними, з 2006 по 2019 роки сукупний дохід Ткаченка склав лише 233 тисячі гривень. У письмових поясненнях суддя стверджував, що позичив 400 тисяч гривень у знайомого, надавши скан розписки з обіцянкою повернути кошти до жовтня 2014 року. Однак навіть з урахуванням доходів за 2010–2014 роки, після відрахування податків і необхідних витрат, фінансова спроможність для таких операцій виглядає сумнівною.

    Окрему увагу Громадська рада доброчесності приділила майну родичів судді, насамперед з боку його дружини. За даними електронних декларацій, члени родини володіють значною кількістю земельних ділянок, житлових будинків і об’єктів незавершеного будівництва у Василькові та населених пунктах колишнього Васильківського району Київської області. Частина цього майна оформлена на батька дружини — суддю Господарського суду Києва у відставці Миколу Якименка, а також на її сестру та матір.

    ГРД звертає увагу, що походження коштів на придбання численних об’єктів нерухомості документально не підтверджене. Зокрема, Якименко під час співбесіди пояснював купівлю землі коштами сестри, яка багато років проживає в Італії, однак жодних доказів цього не надав. Водночас журналістські розслідування раніше вказували на можливе користування ним незадекларованим майном, оформленим на родичів.

    Сумніви у доброчесності кандидата посилює й ситуація з нерухомістю у Києві. У деклараціях зазначається квартира площею 89,7 кв. м, яка формально належить сину Ткаченка, але фактично використовується всією родиною. За поясненнями судді, житло було приватизоване тестем і передане у власність онука. Водночас сестра дружини декларувала користування іншою квартирою у Києві, яка перебуває у власності районної державної адміністрації. У ГРД вважають, що ці обставини можуть свідчити про зловживання механізмами безоплатної приватизації.

    Крім того, питання викликає й придбання батьком судді квартири у Києві вартістю понад 2 мільйони гривень у 2018 році. Задекларовані доходи пенсіонера за понад 20 років у кілька разів менші за вартість цього житла, а пояснення про фінансову допомогу від родичів не підтверджені документально.

    У підсумку Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що сукупність виявлених фактів свідчить про можливе приховування реальних обсягів майна та витрат, а також про використання родичів для формального володіння активами. Це, на думку членів ради, ставить під сумнів відповідність Дмитра Ткаченка критеріям доброчесності, необхідним для зайняття посади судді апеляційної інстанції.

  • Господарський суд столиці: як суддя з серйозними діагнозами продовжує працювати

    Господарський суд столиці: як суддя з серйозними діагнозами продовжує працювати

    Суддя Господарського суду міста Києва Денис Вадимович Мандичев продовжує працювати на посаді попри низку серйозних хвороб, які офіційно стали підставою для зняття його з військового обліку. Мандичев, уродженець Донбасу, більше 15 років обіймає посаду судді, отримавши її ще у 29-річному віці.

    За даними інформованих джерел, після повномасштабного російського вторгнення суддя дуже швидко був виключений з військового обліку Голосіївським районним ТЦК та СП у Києві, підставою стала важка форма гіпертонічної хвороби, яка за медичними стандартами передбачає ризик інфаркту, інсульту та ниркової недостатності. Незважаючи на це, Мандичев продовжує здійснювати правосуддя та отримує високі щомісячні виплати.

    Крім стану здоров’я, увагу викликає його біографія та зв’язки. Мандичев входить до групи впливу одіозних топсуддів Віктора Татькова та Артура Ємельянова, які раніше будували схеми контролю над судами та організовували рішення «під замовлення». ЗМІ повідомляли про наявність у судді рахунку у швейцарському банку на суму близько 660 тисяч франків, а також про кіпрський паспорт.

    Такі факти викликають питання щодо доброчесності судді та справедливості його суддівської практики. Паралельно тривають перевірки щодо подібних випадків фейкових інвалідностей у прокуратурі, де вже були кадрові наслідки.

    Випадок Мандичева демонструє, як офіційні медичні довідки, зв’язки в суддівській системі та міжнародні активи можуть поєднуватися у ситуації, що викликає сумніви щодо прозорості та ефективності судової влади в Україні.

  • Голова Вищої ради правосуддя допомагає сину уникнути фронту та влаштуватися суддею

    Голова Вищої ради правосуддя допомагає сину уникнути фронту та влаштуватися суддею

    Голова Вищої ради правосуддя (ВРП) Григорій Усик опинився в центрі гучного скандалу. Як повідомляє Офіс очищення судової системи, посадовець нібито допомагає своєму сину, Максиму Усику, колишньому прокурору та адвокату, отримати суддівську мантію.

    Максим Усик, 1986 року народження, починав кар’єру у прокуратурі Дарницького району Києва, де три роки працював помічником прокурора і ще менше року – прокурором. Після цього він перейшов у приватний сектор: працював в адвокатських об’єднаннях “Александров і партнери”, “МГМ Лоу Груп” та “Дерев’янчук, Макаренко та партнери”. Саме там він залишався до початку повномасштабної війни.

    З початком мобілізації Усик-молодший влаштувався юрисконсультом до військової частини 3078 Національної гвардії України. Його посадовий оклад становить близько 20 тисяч гривень. Саме це рішення викликало підозри у громадськості: родину з двома дітьми на таку суму утримати складно, тож працевлаштування могло бути лише прикриттям для уникнення мобілізації.

    За інформацією з неофіційних джерел, саме Григорій Усик міг посприяти тому, щоб його син отримав посаду у Нацгвардії, не потрапивши на передову. Таким чином, молодий юрист нібито отримав статус військовослужбовця без ризику опинитися на фронті.

    Військова частина 3078, де працює Максим Усик, займається переважно господарською діяльністю — закупівлею консервів, овочів та інших продуктів для підрозділів Нацгвардії. Усик-молодший, за наявними даними, виконує юридичну роботу, готуючи претензії та позови про стягнення неустойок із постачальників.

    Попри скромну офіційну зарплату, кар’єрні амбіції сина голови ВРП не обмежуються Нацгвардією. За інформацією антикорупційних активістів, він активно готується подати документи на конкурс до суддівського корпусу, користуючись підтримкою батька, який має ключовий вплив у системі правосуддя.

    Якщо ці підозри підтвердяться, історія з “ухилянням” може перетворитися на ще один тест для прозорості судової реформи та незалежності Вищої ради правосуддя.

  • НАБУ і САП оголосили підозру двом адвокатам «групи Борзих» за спробу дати хабар судді

    НАБУ і САП оголосили підозру двом адвокатам «групи Борзих» за спробу дати хабар судді

    Двом адвокатам юридичної компанії «Гарантія ваших прав» — Максиму Комарницькому та Денису Микуліну — повідомлено про підозру у справі щодо підготовки хабара судді за виправдувальний вирок у провадженні про розкрадання піску АТ «Укрзалізниця». За версією слідства, фігуранти через зв’язки в експертній установі збиралися отримати «потрібний» висновок і на його основі визначити суму неправомірної вигоди для суду.

    Справу ведуть НАБУ і САП. Розслідування «групи Борзих» триває з 2023 року і охоплює втручання в Єдиний державний реєстр судових рішень та вплив на суддів і їхні апарати. Раніше Комарницькому інкримінували несанкціонований доступ до закритої частини реєстру: слідство говорить про понад 39 тис. пошукових запитів і перегляд 7,5 тис. документів. Під підозрою у «реєстровому» епізоді — Дмитро Борзих, а також адвокати Андрій Філюк і Максим Комарницький; у фокусі детективів — шість із двадцяти співробітників компанії.

    Правова кваліфікація охоплює одержання неправомірної вигоди службовими особами (ч.3 ст.368 у складі групи — ч.3 ст.28 ККУ) та втручання в автоматизовані системи документообігу судів (ч.2 ст.376-1 ККУ). Слідство описує не лише цифровий, а й «людський» компонент впливу: платні контакти з окремими суддями, їхніми помічниками та працівниками апаратів, інформування про дії слідства, сталі зв’язки у Печерському й Шевченківському судах Києва. Окремо згадується родинний зв’язок голови Печерського суду Руслана Козлова з Дмитром Борзих.

    Після відставки екскерівника КНДІСЕ Олександра Рувіна вплив на експертну установу, за даними джерел, зберігся: «схема купівлі-продажу експертиз» продовжувала діяти. Адвокати намагалися змінити підслідність провадження щодо втручання в реєстр, однак після нових підозр у плануванні хабара юрисдикція остаточно закріплена за НАБУ, а справи слухатиме ВАКС. За інформацією джерел, провадження наближається до завершальної стадії.

    Контекст зв’язків: Борзих має давні контакти у військово-прокурорському середовищі, знайомий із чинним генпрокурором Русланом Кравченком, а також є кумом заступника голови СБУ Олександра Поклада, який, у свою чергу, часто відвідує керівника ОП Андрія Єрмака.

  • Суддя Миколаївського апеляційного суду Наталія Тищук живе як олігарх

    Суддя Миколаївського апеляційного суду Наталія Тищук живе як олігарх

    Корупція в українській судовій системі залишається однією з найглибших проблем, яка підриває віру громадян у справедливість і гальмує європейський розвиток держави. Попри роки реформ, суди часто працюють не як орган правосуддя, а як інструмент впливу для політичних та бізнесових груп. Керована система, клани у Вищій раді правосуддя, непрозоре призначення суддів і повна безкарність — саме це перетворило українське судочинство на закриту касту, недосяжну для закону.

    Відомо, що найбільше гучні справи проти високопосадовців або тягнуться роками, або взагалі розвалюються у судах. Навіть коли слідство надає залізобетонні докази, судді ухвалюють рішення на користь обвинувачених. Така система не лише вбиває довіру суспільства, але й відлякує інвесторів, які не бачать гарантій справедливості в Україні.

    Наше розслідування торкається конкретного прикладу — судді Миколаївського апеляційного суду Наталії Тищук. Якщо вірити її офіційній декларації, вона — людина з мінімальними доходами, без нерухомості, автомобілів та заощаджень. Її річна зарплата складає 471 526 грн, що навряд чи дозволяє вести розкішне життя. Та за фасадом декларативної бідності ховається зовсім інша реальність.

    У декларації за 2024 рік суддя вказала лише дві земельні ділянки в Миколаївській області, два будинки та дві квартири у Кропивницькому. Жодного слова про розкішні авто. Проте, за нашими даними, суддя щоденно користується Porsche Cayenne вартістю близько 80 000 євро, зареєстрованим на родича. Це — типова схема приховування майна серед українських суддів.

    Та головні скарби заховані не на її ім’я, а на чоловіка — Тищука В’ячеслава, підприємця з багатомільйонними активами. Серед його власності — щонайменше чотири офісні приміщення, п’ять земельних ділянок, автомобіль AUDI Q7 за понад 100 000 євро, корпоративні права та значні банківські рахунки. Однак виявилося, що й це лише вершина айсберга.

    Наше джерело повідомляє, що сім’я володіє нерухомістю за кордоном — зокрема, будинком у Греції, який суддя не внесла до декларації. Але ситуація набуває скандального масштабу, коли ми з’ясовуємо, що її чоловік перебуває у міжнародному розшуку Республікою Казахстан. Його підозрюють у легалізації злочинних доходів, створенні транснаціональної злочинної групи та участі у наркоторгівлі.

    У липні 2025 року його затримали у Молдові, однак українська сторона, як і раніше, зробила вигляд, що нічого не сталося. У 2021 році СБУ вже проводила обшуки родини Тищуків через підозру у відмиванні коштів на запит ФБР — але справа, як завжди, зникла у судових кабінетах.

    Ця історія — не лише про одну суддю. Це про весь механізм, у якому судді, прикриваючись мантією, перетворюються на гарантів безкарності. Поки система тримається на таких “служителях Феміди”, справедливість в Україні залишатиметься лише словом. Наше розслідування буде передано НАЗК та правоохоронним органам, аби хоча б цього разу відповідальності не уникнули ті, хто ховається за законом.

  • Антикорупційні органи розслідують справу столичної судді щодо незаконного збагачення на 16 млн грн

    Антикорупційні органи розслідують справу столичної судді щодо незаконного збагачення на 16 млн грн

    Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про викриття судді з Києва, яку підозрюють у незаконному збагаченні та внесенні недостовірних відомостей до декларацій.

    Слідство встановило, що наприкінці 2021 року суддя набула у власність житловий будинок та дві земельні ділянки на Київщині. Їхня ринкова вартість значно перевищувала офіційні доходи підозрюваної. За даними з сайтів нерухомості, такі об’єкти продавалися майже за 1 мільйон доларів. Кінцева сума угоди склала близько 900 тисяч доларів, що за курсом НБУ на дату придбання дорівнювало приблизно 24 мільйонам гривень.

    При цьому у деклараціях за 2021–2024 роки суддя вказала значно меншу вартість майна, занизивши її більш ніж на 16 мільйонів гривень.

    Її дії кваліфіковано за статтею 368-5 Кримінального кодексу України (незаконне збагачення) та частиною 2 статті 366-2 (декларування недостовірної інформації).

  • Суддя Лазюк може уникнути 7 років в’язниці через мобілізацію

    Суддя Лазюк може уникнути 7 років в’язниці через мобілізацію

    Суддя Дзержинського райсуду Харкова Сергій Лазюк, якого у 2022 році Вищий антикорупційний суд визнав винним у корупції та засудив до семи років ув’язнення з конфіскацією майна, може уникнути покарання. Причина — прогалина у законодавстві, яка дозволила йому фактично «заморозити» власну справу.

    У 2023 році під час розгляду апеляції Лазюк мобілізувався. Це автоматично призупинило судовий процес, і з того часу він не просувається. Тим часом строки давності завершуються: за першим епізодом — уже за півтора місяці, за другим — у січні 2026 року. Якщо апеляцію не відновлять найближчим часом, вирок ВАКС залишиться на папері.

    Як зазначають у Центрі протидії корупції та «Автомайдані», справа Лазюка стала показовою. Коли Верховна Рада ухвалювала закон про мобілізацію засуджених, із переліку тих, хто не міг скористатися цією нормою, випали судді, прокурори, слідчі та посадовці Офісу президента. Таким чином, Лазюк отримав можливість уникнути реального покарання, прикриваючись мобілізацією.

    Правозахисники наголошують: це створює небезпечний прецедент. Якщо судді та високопосадовці зможуть безкінечно відкладати вироки завдяки формальним шпаринам у законі, довіра суспільства до антикорупційної системи буде остаточно підірвана.

    У парламенті зареєстрований законопроєкт №10100, який мав би врегулювати подібні випадки та встановити чіткі строки розгляду справ навіть у разі мобілізації. Однак поки що депутати не поспішають його ухвалювати.

    Справу Лазюка експерти називають «лакмусовим папірцем» для влади: від того, чи знайдеться політична воля закрити прогалини й не дозволити спустити справу на гальмах, залежить не лише доля конкретного судді, а й довіра до всього антикорупційного правосуддя в Україні.

  • Корупція в Україні – найгостріша проблема країни

    Корупція в Україні – найгостріша проблема країни

    Згідно з аналітичним звітом “Корупція в Україні у 2024 році”, опублікованим Національним антикорупційним бюро України (НАБУ), корупція залишається однією з найгостріших проблем країни. У звіті зазначається, що 91,4% громадян вважають корупцію дуже або дещо поширеною. Цей показник зріс на 3,5% порівняно з 2023 роком, що свідчить про загострення проблеми в суспільному сприйнятті.

    Корупція в Україні: 91,4% громадян вважають її масовою, але рівень готовності повідомляти про факти зростає

    Інфографіка Національного антикорупційного бюро України

    Сфери з найбільшою поширеністю корупції

    Громадяни, як і у попередні роки, вказують на незмінність найбільш корумпованих сфер:

    • Судова система (4,49 за 5-бальною шкалою).
    • Митниця (4,4).
    • Прикордонний контроль (4,26).

    Серед бізнесу найкорумпованішими вважаються:

    • Митниця (4,47).
    • Надання дозволів та видобуток корисних копалин (4,45).
    • Публічні закупівлі робіт і послуг зі будівництва, ремонту та утримання доріг (4,42).
    Корупція в Україні: 91,4% громадян вважають її масовою, але рівень готовності повідомляти про факти зростає

    Інфографіка Національного антикорупційного бюро України

    Аналітики підкреслюють, що незмінність переліку корумпованих сфер протягом чотирьох років поспіль демонструє запит громадськості на активні антикорупційні дії саме у цих секторах.

    18,3% громадян мали корупційний досвід у 2024 році, що дещо менше, ніж у 2023 році (20,8%). Частка підприємців, втягнутих у корупційні відносини на вимогу, залишилася майже незмінною — 11,6%.

    Ініціативна корупція серед населення також знижується: у 2024 році ініціаторами таких відносин були 9,2% громадян (у 2023 році — 12,1%) та 4% представників бізнесу (у 2023 році — 3,9%).

    Зниження корупції у сфері освіти та стабілізація в інших секторах

    Корупція в освітній сфері демонструє позитивні тенденції:

    • У комунальних дитячих садках рівень корупції знизився на 11,9% і становить 15,1%.
    • У початковій та середній освіті показник впав на 9,6% і становить 12%.

    Мінімальний рівень корупції зафіксовано у ЦНАП, де лише 3,8% респондентів вказали на корупційний досвід. Водночас найбільше населення стикалося із корупцією у медичних закладах — 51,5%.

    Частка громадян, які самостійно визнали свій корупційний досвід, стабілізувалася на рівні 18,7%. У бізнес-середовищі цей показник залишився незмінним порівняно з 2023 роком і становить 23,2%.

    Готовність громадян повідомляти про факти корупції зросла до 12,3%, що на 2,1% більше, ніж у 2023 році. Однак у бізнес-середовищі спостерігається зворотна тенденція: готовність повідомляти знизилася до 21,3%, повернувшись на рівень 2021 року.

  • Опитування показало хто, на думку українців, відповідальний за корупцію

    Опитування показало хто, на думку українців, відповідальний за корупцію

    Корупція, яка десятиліттями залишалася хронічною проблемою України, сьогодні займає друге місце після війни в рейтингу найбільших загроз для країни. За даними дослідження “Корупція в Україні 2024: розуміння, сприйняття, поширеність”, опублікованого Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), понад 94% громадян і 90% підприємців вважають корупцію серйозною проблемою, що підриває стабільність держави.

    Що думають українці про корупцію?

    Дослідження продемонструвало, що:

    • 94,8% населення вважають корупцію серйозною загрозою, причому 79,4% оцінюють її як “дуже серйозну”.
    • Серед бізнесу ситуація схожа: 90,3% підприємців також назвали проблему актуальною, причому майже 80% із них — критичною.

    Попри всі виклики воєнного часу, громадяни продовжують сприймати корупцію як одну з ключових перешкод на шляху до побудови успішної держави.

    Сфери найбільшої корупції

    За словами респондентів, найбільш корумпованими є:

    • Судова система — від неупередженості у правосудді залежить довіра до державних інституцій.
    • Митниця — корупційні схеми на митницях гальмують розвиток економіки та завдають державі мільярдних збитків.

    Крім того, найгіршим проявом корупції громадяни та бізнес вважають політичну корупцію на найвищому рівні, зокрема серед урядовців і депутатів Верховної Ради.

    Найгірша динаміка за останні роки

    Оцінка поширеності корупції серед населення досягла рекордного рівня за останні 7 років — 4,52 із 5 балів. У 2017 році цей показник становив 4,49. Аналогічно серед підприємців — 4,39 балів.

    Кожен сьомий українець (69,1%) відзначив зростання корупції за останній рік. Лише 2,5% опитаних заявили про її зниження. Це тривожний сигнал, який демонструє недостатність реформ та антикорупційних заходів.

    Відповідальність за боротьбу з корупцією

    На запитання, хто найбільше відповідальний за протидію корупції:

    • 56,5% громадян та 51,9% підприємців покладають цю роль на президента та його офіс.
    • Попри високі очікування, найкраще оцінили роботу в цьому напрямку Служби безпеки України — 2,15 бала (населення) та 2,6 бала (бізнес).

    Війна проти Росії додала ще один вимір до проблеми корупції. Як зазначають експерти, розкрадання ресурсів під час воєнного стану має катастрофічний вплив на обороноздатність країни. Публікація даних про закупівлі або злив конфіденційної інформації може напряму загрожувати життю військових на передовій.

    Попри зростання недовіри та погіршення сприйняття ситуації, результати опитування свідчать, що українці продовжують вірити в необхідність антикорупційної боротьби. Ключовими завданнями залишаються:

    1. Перезапуск судової системи.
    2. Реформування митниці.
    3. Створення дієвих механізмів контролю за політичною елітою.

    Україна стоїть перед важливим викликом: або корупція стане черговим випробуванням, яке буде подолане, або вона й надалі залишатиметься “невидимим фронтом”, на якому країна ризикує втратити більше, ніж від будь-якого ворога.