Daypolitico

Позначка: Свириденко

  • Вашингтон залишився без посла: Зеленський не може знайти потрібну людину — Politico

    Вашингтон залишився без посла: Зеленський не може знайти потрібну людину — Politico

    Президент України Володимир Зеленський зіткнувся з непростим кадровим питанням після звільнення Ольги Стефанішиної з посади посла України у Сполучених Штатах. Києву потрібен новий представник у Вашингтоні в один із найбільш чутливих періодів відносин із адміністрацією Дональда Трампа, однак кандидатуру потрібного політичного рівня поки знайти не вдалося.

    Про це пише Politico, посилаючись на двох колишніх високопосадовців у Києві та чотирьох депутатів Верховної Ради. У матеріалі йдеться не стільки про відсутність охочих отримати дипломатичну посаду, скільки про дефіцит людей, які одночасно користувалися б довірою Зеленського, мали достатню політичну вагу та могли б ефективно працювати з нинішньою адміністрацією США.

    Один із колишніх українських дипломатів, який говорив із журналістами на умовах анонімності, прямо застеріг від спрощеного трактування ситуації.

    За його словами, неправильно говорити, що ніхто не хоче їхати до Вашингтона. Люди, які зацікавлені в посаді, є, однак серед них поки немає людини, яка, на думку Банкової, повністю відповідала б масштабу завдання. Саме тому Зеленському важко заповнити вакансію.

    Цей нюанс важливий, оскільки в українських медіа матеріал Politico вже почали переказувати формулюванням «ніхто не хоче бути послом». Першоджерело описує ситуацію дещо інакше: охочі є, але немає очевидного кандидата потрібного рівня.

    Стефанішину звільнили 3 серпня

    Ольгу Стефанішину було звільнено з посади посла України у США указом президента 3 серпня 2026 року. Вона пропрацювала у Вашингтоні трохи менше року — Зеленський призначив її на цю посаду 27 серпня 2025 року.

    Після відставки Стефанішина заявила, що рішення залишити дипломатичну посаду було її власним і пояснювалося особистими обставинами. Вона також наголосила, що під час її роботи Україні вдалося збільшити постачання американського озброєння та зберегти підтримку США в період, коли політичне середовище у Вашингтоні змінювалося не на користь Києва.

    Тому пов’язувати саме її звільнення безпосередньо з корупційною справою як із уже встановленою причиною було б некоректно.

    Через кілька днів після відставки українські антикорупційні органи повідомили про підозру колишній високопосадовиці в незаконному збагаченні та недекларуванні активів. Reuters ідентифікував фігурантку як Стефанішину. Йшлося, зокрема, про дві квартири та інше майно загальною вартістю приблизно 310 тисяч доларів, походження якого перевіряють слідчі. Сама Стефанішина заперечила будь-які порушення.

    Отже, коректніше говорити, що її відставка відбулася на тлі повідомлень про давні антикорупційні перевірки, але сама Стефанішина пояснювала рішення особистими обставинами.

    Зеленський хотів відправити до Вашингтона Свириденко

    Після кадрових перестановок найбільш очевидною кандидаткою на посаду посла вважали Юлію Свириденко.

    Ще 12 липня Зеленський оголосив про намір змінити прем’єр-міністра і заявив, що запропонував Свириденко «новий і важливий напрям відносин із ключовим партнером». Reuters тоді повідомляв, що йдеться саме про можливе призначення послом України у США.

    Свириденко мала очевидну перевагу для такої роботи.

    Вона добре відома у Вашингтоні, брала безпосередню участь у ключових економічних переговорах зі Сполученими Штатами та була однією з центральних українських посадовиць під час роботи над угодою щодо корисних копалин.

    Однак послом вона зрештою не стала.

    За даними Politico, Свириденко відмовилася від пропозиції очолити українське посольство у Вашингтоні.

    Важливо й правильно називати її нинішній статус: Юлія Свириденко вже не є прем’єр-міністеркою України. Верховна Рада прийняла її відставку 14 липня, а 16 липня призначила новим главою уряду колишнього керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького. За його кандидатуру проголосували 289 народних депутатів.

    Зеленському потрібен політичний «важковаговик»

    Пошук нового посла ускладнює те, що президент, судячи з попередніх заяв, не хоче відправляти до Вашингтона звичайного кар’єрного дипломата.

    Зеленський уже давав зрозуміти, що кандидат повинен бути політиком дуже високого рівня — колишнім прем’єром, віцепрем’єром або міністром.

    Причина зрозуміла: сьогодні український посол у США виконує значно ширшу функцію, ніж класичний дипломатичний представник.

    Вашингтон залишається критично важливим для постачання зброї, протиповітряної оборони, обміну розвідувальною інформацією, фінансової допомоги та міжнародного тиску на Росію. Одночасно адміністрація Дональда Трампа проводить власну політику щодо завершення війни, яка далеко не завжди збігається з баченням Києва.

    Politico звертає увагу й на те, що Білий дім найближчим часом може спробувати знову активізувати переговори про завершення війни. У такій ситуації представник України у Вашингтоні має мати можливість не просто підтримувати контакти з Держдепартаментом, а безпосередньо виходити на найвищий політичний рівень.

    Чому знайти таку людину складно

    Народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе, яку цитує Politico, пов’язує проблему з кадровою політикою президентської команди.

    На її думку, серед людей, яким Зеленський повністю довіряє, обмежене коло тих, хто одночасно володіє необхідним дипломатичним досвідом, політичною самостійністю та авторитетом для роботи у Вашингтоні.

    Саме поєднання цих характеристик і створює проблему.

    Посол у США повинен мати доступ до президента України та можливість швидко узгоджувати позицію Києва. Одночасно він має вибудовувати власні контакти не лише з адміністрацією Трампа, але й з обома партіями в Конгресі, Пентагоном, Держдепартаментом, американськими військовими виробниками, експертним середовищем та впливовими медіа.

    Додаткову складність створює персоналізований стиль американської політики за Дональда Трампа. Для Києва важливо мати у Вашингтоні людину, здатну підтримувати прямий контакт із найближчим оточенням американського президента.

    Саме тому призначити на посаду просто досвідченого кадрового дипломата може бути недостатньо.

    Вашингтон для України став значно складнішим

    Зміна посла відбувається після року суттєвої трансформації українсько-американських відносин.

    Коли Стефанішину призначали у серпні 2025 року, Зеленський прямо говорив, що перед нею стоятиме завдання активізувати роботу посольства та забезпечити реалізацію домовленостей, досягнутих із президентом Трампом, передусім у сфері оборони.

    За час її роботи між Києвом і Вашингтоном виникали й складні епізоди.

    У лютому 2026 року Стефанішина підтверджувала Reuters, що Держдепартамент США зробив Україні офіційний демарш після удару по російському Новоросійську, оскільки атака зачепила американські та казахстанські економічні інтереси. Водночас вона наголошувала, що США не висловлювали загальної заборони на українські удари по російській військовій чи енергетичній інфраструктурі.

    Цей приклад демонструє, наскільки складною стала робота посла: він одночасно має відстоювати українські військові інтереси та не допустити погіршення відносин із ключовим партнером.

    Посада поки залишається вакантною

    Станом на 14 серпня офіційного указу Зеленського про призначення нового посла України в США немає.

    Цікаво, що на окремих сторінках сайту МЗС та посольства Стефанішина все ще може відображатися як керівник дипустанови, однак це вже застаріла інформація: указ про її звільнення був оприлюднений 3 серпня.

    Імен людей, із якими Банкова зараз реально веде переговори про призначення, Politico публічно не називає.

    Тому будь-які заяви про те, що наступним послом уже погоджений той чи інший український політик, наразі залишаються спекуляціями.

    Підтвердженим є інше: Зеленський шукає кандидата дуже високого політичного рівня, Юлія Свириденко, за інформацією Politico, від пропозиції відмовилася, а очевидної альтернативи поки немає.

    У ситуації, коли Вашингтон залишається одним із головних центрів ухвалення рішень щодо військової підтримки України та майбутніх переговорів із Росією, затягування з призначенням створює для Києва додаткову дипломатичну проблему.

    Саме тому питання нового посла фактично виходить далеко за межі звичайної кадрової ротації. Україні потрібна людина, яка матиме довіру Зеленського, достатню політичну вагу у Вашингтоні й здатність працювати безпосередньо з адміністрацією Трампа.

    І саме такого кандидата, за даними Politico, Банкова поки не знайшла.

  • НАБУ передало американцям нові дані по схемах за участі Андрія Єрмака. Джерела

    НАБУ передало американцям нові дані по схемах за участі Андрія Єрмака. Джерела

    За інформацією наших джерел у Вашингтоні, НАБУ передало США нові дані щодо корупційних схем за участі екс-глави ОП Андрія Єрмака та його оточення.

    “НАБУ передало США нові дані щодо схем Єрмака, і американці вимагають усунути учасників корупційних схем.

    Крім того, саме американці вимагають навести лад в українському дипкорпусі, оскільки людям Єрмака наразі не довіряють.

    З огляду на поточну ситуацію, такі топ-чиновники як Андрій Сібіга, Юлія Свириденко, Олексій Кулеба, Ольга Стефанішина – мають піти. Але поки що обговорюють кандидатури на заміну.

    Крім того, ситуація у з бунтом проти ТЦК у  Львові,  з комбригом 155-го та обшуками у “Вирії” й “Бронетехніці” похитнула правоохоронців. Тут також “будуть наводити лад”.

    Заміна голови ДБР – необхідний крок. Ну і головне, Зеленський любить пакетні заміни, тобто відставкою уряду він не обмежиться” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше Financial Times з посиланням на  власні джерела зазначила, що звільнення посла України в США Стефанішиної пов’язане з купівлею квартири за заниженою ціною.

    “Очікується, що Ольга Стефанішина, нинішня посол України в США, залишить свою посаду у Вашингтоні, оскільки триває розслідування щодо купівлі її родиною квартири в Києві за ціною, яка, за твердженням слідчих, була значно нижчою за ринкову”, — йдеться в статті.

    Також читайте, Майбутнього прем’єра Сергія Корецького возили на саміт НАТО в Анкарі на “смотрини”

  • Україна спрощує експорт зброї: Fast Track для ОПК і партнерів

    Україна спрощує експорт зброї: Fast Track для ОПК і партнерів

    Україна запускає нову модель експорту озброєння та військових технологій, яка має поєднати швидкість ухвалення рішень, контроль держави та розвиток власного оборонно-промислового комплексу. Йдеться про запровадження спрощеного механізму, який дозволить українським виробникам значно оперативніше виходити на міжнародні ринки та постачати продукцію країнам-партнерам. Про це заявили секретар РНБО Рустем Умєров, прем’єр-міністерка Юлія Свириденко та міністр оборони Михайло Федоров.

    Ключовим елементом нової системи став механізм Fast Track, який уряд затвердив окремою постановою. Його головна мета — скоротити терміни розгляду заявок на експорт озброєння з 90 до 30 днів, тобто утричі. Це дозволить українським виробникам швидше укладати контракти з іноземними партнерами, реагувати на попит і конкурувати на глобальному ринку оборонних технологій, де швидкість ухвалення рішень часто визначає результат.

    Як пояснив Рустем Умєров, нова модель не означає послаблення контролю над обігом зброї. Навпаки, держава зберігає всі ключові запобіжники безпеки, але прибирає надмірні бюрократичні процедури. У стандартних випадках рішення щодо експорту ухвалюватимуться без обов’язкового проходження Міжвідомчої комісії, що раніше суттєво уповільнювало процес. Водночас чутливі категорії озброєння й надалі залишатимуться під посиленим контролем.

    Новий механізм діятиме виключно в умовах воєнного стану та стосуватиметься контрактів на постачання озброєння вартістю від 15 мільйонів гривень. Для комплектуючих діятимуть окремі правила, щоб уникнути обмежень для виробничих ланцюгів. Міністерство закордонних справ формуватиме офіційний перелік країн-партнерів, які можуть отримувати українську оборонну продукцію, а Міністерство оборони регулярно оновлюватиме список критичних товарів, які не підпадають під спрощену процедуру через ризики для національної безпеки.

    Окремо уряд заклав фінансову модель, яка має забезпечити баланс між експортом і розвитком внутрішнього виробництва. За словами Юлії Свириденко, частина доходів від зовнішніх контрактів залишатиметься в Україні. Зокрема, 20% від експорту готових виробів і технологій та 30% від експорту комплектуючих спрямовуватимуться до спеціального фонду державного бюджету, який фінансуватиме розвиток оборонно-промислового комплексу. Крім того, у разі подальшого перепродажу продукції, створеної на основі українських технологій, Україна отримуватиме 20% вартості таких угод.

    Важливою складовою реформи стало питання захисту інтелектуальної власності. Українські технології передаватимуться партнерам без втрати прав власності, а будь-який реекспорт або передача третім країнам можливі лише за письмової згоди України. Таким чином держава зберігає контроль не лише над зброєю, а й над її технологічною базою, що є критично важливим для довгострокової безпеки.

    Пріоритетом нової системи залишається забезпечення Сил оборони України. Виробники зможуть отримувати дозвіл на експорт лише за умови, що вони гарантовано виконують державні замовлення для армії. У випадках, коли Міноборони або інші державні замовники планують закупівлю відповідної продукції для фронту, експорт може бути обмежений або повністю заблокований.

    Міністр оборони Михайло Федоров наголосив, що держава намагається створити умови, за яких український defense tech-сектор зможе масштабувати виробництво та виходити на нові ринки, не втрачаючи пріоритету забезпечення війська. За його словами, експорт має працювати як інструмент зміцнення економіки оборони, а не як альтернатива забезпеченню ЗСУ.

    Паралельно Україна активно розвиває формат оборонної кооперації Drone Deal, який передбачає не лише постачання безпілотників, а й обмін технологіями, спільні розробки, навчання фахівців і залучення інвестицій. Наразі близько 20 країн світу вже висловили зацікавленість у такій моделі співпраці, а Литва та Латвія офіційно закріпили партнерство з Україною у цій сфері.

    Окремо тривають переговори зі США щодо масштабної довгострокової угоди, яка передбачає можливе виробництво мільйонів безпілотників щороку та багатомільярдні інвестиції в український оборонний сектор. У цьому контексті новий механізм експорту розглядається як частина ширшої стратегії інтеграції України у глобальний ринок оборонних технологій.

    Таким чином, Україна фактично формує нову модель оборонної економіки, де експорт зброї, міжнародні партнерства та розвиток внутрішнього виробництва працюють як єдина система, спрямована одночасно на зміцнення армії, економіки та технологічної незалежності держави.

  • Удар по святині сколихнув Ватикан: Папа Лев XIV терміново звернувся до світу

    Удар по святині сколихнув Ватикан: Папа Лев XIV терміново звернувся до світу

    Папа Римський Лев XIV виступив із емоційною заявою щодо війни в Україні після чергової масштабної атаки Росії, внаслідок якої було пошкоджено одну з головних православних святинь країни – Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври. Понтифік закликав світову спільноту до молитви за припинення війни, висловив співчуття родинам загиблих та наголосив на необхідності досягнення справедливого і тривалого миру.

    Заяву глава Католицької церкви оприлюднив у соціальній мережі X після того, як світ облетіли кадри наслідків російського удару по Києву та пошкодження об’єктів культурної та духовної спадщини України.

    «Надходять тривожні новини про війну в Україні, яка продовжує розширюватися. Є багато невинних жертв, загинули рятувальники, а церкви та об’єкти культурної спадщини зруйновані вогнем. Я солідарний з усіма, хто оплакує своїх близьких, з пораненими та з тими, хто серед насильства продовжує мужньо служити життю», – написав Папа Римський.

    Понтифік окремо закликав вірян усього світу молитися за завершення війни та пошук дипломатичного виходу з конфлікту.

    «Молімося разом, щоб ця війна закінчилася. Просімо Господа відкрити шляхи до діалогу, погасити ненависть і зробити можливим справедливий і тривалий мир», – наголосив Лев XIV.

    Заява Папи пролунала на тлі одного з найрезонансніших російських ударів останніх тижнів. У ніч на 15 червня Росія здійснила масовану комбіновану атаку по Україні. Основний удар припав на Київ, де були пошкоджені житлові будинки, об’єкти інфраструктури та культурні пам’ятки.

    Особливий резонанс викликала атака на територію Києво-Печерської лаври – об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та однієї з найвизначніших духовних святинь України.

    За інформацією української влади, внаслідок прямого влучання виникла масштабна пожежа на території Успенського собору. Полум’я охопило дах історичної споруди, через що будівля зазнала серйозних пошкоджень.

    На щастя, святині, реліквії та богослужбові предмети вдалося евакуювати до того, як вогонь поширився всередині храму. На місці працювали рятувальники ДСНС, які кілька годин боролися з вогнем та ліквідовували наслідки атаки.

    Пошкодження Успенського собору викликало хвилю обурення як в Україні, так і за її межами. Представники культурної спільноти назвали удар черговим свідченням систематичного знищення Росією української культурної спадщини.

    Особливо гостро ситуацію сприйняли через те, що Києво-Печерська лавра є не лише релігійним центром, а й пам’яткою світового значення, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО.

    На тлі міжнародного резонансу віцепрем’єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що держава відновить пошкоджений Успенський собор після завершення оцінки збитків та проведення необхідних експертиз.

    Тим часом у суспільстві активно обговорюється реакція різних релігійних структур на удар по святині. Зокрема, увагу привернула офіційна заява Української православної церкви, в якій було повідомлено про пошкодження собору, однак без прямого засудження дій Російської Федерації.

    Це викликало критику з боку частини громадськості, яка очікувала більш чіткої позиції щодо атаки на одну з головних православних святинь країни.

    Попри руйнування, життя у Лаврі поступово повертається до звичного ритму. Уже 17 червня після завершення першочергових робіт із ліквідації наслідків обстрілу для відвідувачів знову відкрили Церкву Спаса на Берестові, яка входить до складу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».

    Заява Папи Римського Лева XIV стала однією з найгучніших міжнародних реакцій на російську атаку по Лаврі. Вона вкотре привернула увагу світової спільноти не лише до гуманітарних наслідків війни, а й до загрози для культурної та духовної спадщини України.

    Від початку повномасштабного вторгнення Росії сотні українських церков, храмів, монастирів, музеїв та історичних пам’яток зазнали пошкоджень або були зруйновані внаслідок бойових дій та обстрілів. Міжнародні організації неодноразово наголошували, що такі дії можуть розцінюватися як порушення норм міжнародного гуманітарного права.

    Слова Папи про необхідність «відкрити шляхи до діалогу» та «зробити можливим справедливий і тривалий мир» пролунали в момент, коли війна в Україні залишається однією з головних тем світової політики, а міжнародні посередники продовжують шукати шляхи до припинення бойових дій.

    Однак поки дипломатичні зусилля тривають, Україна продовжує втрачати людей, а її історичні та духовні пам’ятки залишаються під загрозою нових атак.

  • Бізнес отримав нові пільги: кредити на відновлення під 0,1% запускають в Україні

    Бізнес отримав нові пільги: кредити на відновлення під 0,1% запускають в Україні

    В Україні з 1 липня запускають новий фінансовий механізм підтримки малого та середнього бізнесу, який постраждав унаслідок російських обстрілів. Йдеться про можливість отримання пільгових кредитів на відновлення зруйнованого або пошкодженого майна під символічну ставку 0,1% річних протягом перших двох років. Про це заявила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, підкресливши, що уряд прагне максимально пришвидшити відновлення підприємств, які втратили виробничі потужності через війну, але продовжують працювати або планують відновлення діяльності.

    Новий інструмент стане окремим напрямом державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», яка вже кілька років виконує роль одного з головних механізмів фінансової підтримки підприємництва в Україні. Після завершення пільгового періоду ставка кредитування змінюватиметься залежно від умов діяльності бізнесу та створення нових робочих місць і становитиме 5%, 7% або 9%. Максимальний розмір кредиту може сягати 150 мільйонів гривень, що дозволяє залучати значні ресурси для відновлення виробництва, інфраструктури та обладнання.

    Важливою умовою нової програми є те, що кредити, отримані саме на відновлення пошкодженого або зруйнованого майна, не враховуватимуться у загальному кредитному ліміті підприємства в межах інших державних програм. Це означає, що бізнес зможе одночасно користуватися різними інструментами державної підтримки без ризику втрати доступу до додаткового фінансування. Уряд фактично створює більш гнучку систему, яка дозволяє підприємствам комбінувати кредити, гранти та інші компенсаційні механізми залежно від масштабу втрат і потреб відновлення.

    Програма «Доступні кредити 5-7-9%» працює з 2020 року і за цей час стала одним із найбільших державних фінансових проєктів в Україні. За офіційними даними, підприємці вже отримали понад 150 тисяч кредитів на загальну суму понад 531 мільярд гривень, а лише з початку 2026 року було видано понад 16 тисяч кредитів на більш ніж 71 мільярд гривень. Уряд розглядає цю програму як один із ключових інструментів економічної політики, спрямованої на підтримку внутрішнього виробництва та відновлення економічної активності.

    Окрім нового кредитного напряму, для постраждалих підприємств уже діють інші форми підтримки, серед яких гранти на відновлення виробництва, що можуть сягати до 16 мільйонів гривень і спрямовуються насамперед на закупівлю обладнання, а також програма компенсації витрат на заробітні плати працівників у період простою через руйнування або пошкодження підприємств. Додатково уряд розвиває механізми страхування воєнних ризиків, які мають зменшити фінансові втрати бізнесу в умовах триваючих атак.

    Економічна політика держави в умовах повномасштабної війни дедалі більше фокусується на відновленні виробничого потенціалу та збереженні робочих місць, оскільки саме малий і середній бізнес є одним із ключових джерел зайнятості та податкових надходжень. Уряд наголошує, що новий кредитний інструмент має не лише компенсувати втрати, а й стимулювати розвиток підприємств після відновлення, створення нових робочих місць і розширення виробництва навіть у складних безпекових умовах.

  • Продадуть уже цього року? Зеленський поставив дедлайн для приватизації “Сенс Банку” — що стоїть за рішенням

    Продадуть уже цього року? Зеленський поставив дедлайн для приватизації “Сенс Банку” — що стоїть за рішенням

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що державний Сенс Банк має бути приватизований уже у 2026 році, без жодних затримок. Відповідну позицію глава держави озвучив після наради з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко, де обговорювали реформування державного сектору та фінансової системи.

    За словами президента, приватизація банку є частиною ширшої стратегії лібералізації економіки та зменшення ролі держави у банківському секторі. Влада розраховує, що передача установи у приватні руки дозволить підвищити ефективність управління, залучити інвестиції та посилити конкуренцію на фінансовому ринку.

    «Не має бути жодних затримок у процесі — цього року банк повинен бути приватизований», — наголосив Зеленський, фактично встановивши політичний дедлайн для уряду.

    Рішення про приватизацію «Сенс Банку» не є новим, однак саме зараз воно набуває особливої актуальності. Банк був націоналізований у 2023 році після санкцій та обмежень, пов’язаних із попередніми власниками. Відтоді держава контролює установу через відповідні органи, а сам банк входить до переліку системно важливих.

    Втім, паралельно із планами приватизації навколо «Сенс Банку» знову спалахнув інформаційний скандал. Йдеться про так звані «плівки Міндіча», у яких фігуранти справи «Мідас» нібито обговорювали вплив на кадрові рішення в наглядовій раді банку. Зокрема, у записах згадуються питання призначень та можливі неформальні впливи на управління установою.

    Ці обставини додають політичної чутливості процесу приватизації. Влада змушена балансувати між необхідністю швидкого продажу активу та потребою забезпечити максимальну прозорість, щоб уникнути звинувачень у непрозорих домовленостях або повторенні старих схем.

    Окрім теми банків, під час наради обговорювали й ширші кадрові зміни в уряді. Зеленський повідомив, що найближчим часом можуть відбутися ротації на рівні заступників міністрів, а також оновлення керівництва окремих державних підприємств. Зокрема, йдеться про компанію «Ліси України» та енергетичний сектор, включно з Енергоатом.

    Президент також доручив пришвидшити призначення нового керівника «Енергоатому», підкресливши, що нова наглядова рада вже сформована і має всі повноваження для ухвалення відповідного рішення.

    У ширшому контексті ці кроки свідчать про спробу уряду перезапустити управління державними активами в умовах війни та економічного тиску. Україна продовжує співпрацю з міжнародними партнерами, зокрема МВФ і Світовим банком, які традиційно наполягають на скороченні державної частки в економіці та підвищенні прозорості держпідприємств.

    Приватизація «Сенс Банку» може стати одним із найбільш резонансних кейсів 2026 року. По-перше, через масштаб активу та його значення для фінансової системи. По-друге, через політичний і антикорупційний контекст, у якому вона відбуватиметься.

    Експерти зазначають, що успіх цього процесу залежатиме від кількох ключових факторів: прозорості конкурсу, залучення авторитетних міжнародних інвесторів та чітких правил гри. У разі провалу або скандалів це може негативно вплинути на інвестиційний імідж України.

    Водночас у разі успішної реалізації приватизація стане сигналом для ринку, що Україна навіть у воєнний час здатна проводити структурні реформи та відкривати економіку для інвесторів.

    Заява Зеленського — це не лише про один банк, а про масштабніший курс: скорочення державного впливу, перезавантаження управління та спробу зробити економіку більш відкритою. Але чи вдасться реалізувати ці плани швидко й без скандалів — стане зрозуміло вже найближчими місяцями.

  • “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    “Не знайома і не була”: Свириденко відповіла на питання про Міндіча на тлі скандалу з «плівками»

    Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко публічно заперечила будь-які особисті контакти з підсанкційним бізнесменом Тимуром Міндічем, чиє ім’я фігурує у резонансному антикорупційному розслідуванні. Заява прозвучала під час засідання Верховної Ради 1 травня у межах години запитань до уряду та стала однією з найобговорюваніших політичних реакцій на так звані «плівки Міндіча».

    Питання до глави уряду поставив народний депутат Олексій Гончаренко. Він звернув увагу на те, що у розшифруваннях записів розмов, які, за даними журналістів, були отримані в межах розслідування Національне антикорупційне бюро України, ім’я прем’єрки нібито згадується неодноразово. Зокрема, парламентар процитував один із фрагментів, де йдеться про можливу участь Свириденко у певних процесах.

    У відповідь прем’єрка дала максимально коротку і чітку позицію: вона заявила, що не знайома з Міндічем і ніколи не була у його квартирі, де, за інформацією слідства, могли відбуватися розмови, які стали предметом розслідування. Така лаконічність відповіді одразу стала сигналом для політичного середовища — уряд не планує розширювати коментарі щодо неперевірених або слідчих матеріалів.

    Контекст цієї заяви пов’язаний із гучною справою, відомою як «операція Мідас». У її межах, за інформацією журналістських розслідувань, детективи НАБУ задокументували низку розмов у квартирі Міндіча. У цих записах фігурують різні посадовці та особи, пов’язані з політичними й бізнес-колами, зокрема колишній помічник президента Сергій Шефір та інші учасники. Частина матеріалів була оприлюднена у медіа, що спричинило широкий суспільний резонанс.

    Сама справа стосується ймовірних корупційних схем у сфері енергетики, зокрема навколо державної компанії Енергоатом. За даними слідства та журналістів, Міндіч міг бути пов’язаний із неформальними впливами на ухвалення рішень у галузі, однак остаточні висновки мають зробити правоохоронні органи.

    Політичний вимір ситуації полягає в тому, що згадування високопосадовців у подібних матеріалах автоматично підвищує градус напруги в парламенті та суспільстві. Водночас українське законодавство передбачає презумпцію невинуватості, і будь-які висновки можуть базуватися лише на рішеннях суду, а не на витоках інформації чи журналістських публікаціях.

    Експерти звертають увагу, що подібні ситуації є типовими для періодів активізації антикорупційних розслідувань. З одного боку, вони демонструють відкритість системи та роботу антикорупційних органів. З іншого — створюють інформаційні ризики, коли неповні або контекстуально незрозумілі записи можуть використовуватися у політичній боротьбі.

    Важливим фактором є й те, що справа має ширший геополітичний і економічний контекст. Сектор енергетики залишається одним із ключових для національної безпеки України, особливо в умовах війни та постійних атак на енергетичну інфраструктуру. Тому будь-які підозри щодо корупції у цій сфері викликають підвищену увагу як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Реакція Свириденко також вписується у загальну лінію поведінки українського уряду — максимально дистанціюватися від будь-яких не підтверджених зв’язків із фігурантами розслідувань і уникати політичних спекуляцій до завершення слідчих дій. Така позиція дозволяє зберігати інституційну стабільність і не піддаватися інформаційному тиску.

    У парламенті, своєю чергою, ситуація навколо «плівок Міндіча» вже стала предметом політичних дискусій. Опозиційні депутати вимагають більшої прозорості та публічних пояснень, тоді як представники влади наголошують на необхідності дочекатися офіційних результатів розслідування.

    Подальший розвиток подій залежатиме від дій НАБУ та інших правоохоронних органів. Якщо автентичність записів буде підтверджена і вони отримають процесуальний статус доказів, справа може мати серйозні наслідки для низки фігурантів. В іншому випадку — вона може залишитися на рівні інформаційного скандалу без юридичних наслідків.

    Наразі ж заява прем’єрки стала чіткою позицією уряду: жодних підтверджених контактів із Міндічем немає, а всі подальші оцінки повинні ґрунтуватися виключно на офіційних результатах слідства. У ситуації, коли інформаційний простір переповнений витоками та інтерпретаціями, саме така стриманість може стати ключовим фактором збереження довіри до державних інституцій.

  • Свириденко у Польщі: переговори з Туском про оборону, енергетику і нові правила на кордоні

    Свириденко у Польщі: переговори з Туском про оборону, енергетику і нові правила на кордоні

    Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко здійснила робочий візит до польського Жешува, де провела переговори з главою уряду Польщі Дональдом Туском. Сторони обговорили широкий спектр питань — від оборони та енергетики до торгівлі, логістики та розвитку прикордонної інфраструктури. Про це очільниця українського уряду повідомила в Телеграм у понеділок, 27 квітня.

    За підсумками зустрічі українська сторона повідомила, що співпраця між країнами має насичений і практичний порядок денний, орієнтований на вирішення конкретних економічних і безпекових завдань. Основну увагу приділили посиленню оборонної взаємодії, що залишається ключовим напрямом співпраці в умовах війни.

    Окремим блоком переговорів стала енергетика. Україна і Польща домовилися активізувати взаємодію між державними та приватними компаніями, зокрема йдеться про розширення співпраці у сфері постачання енергоресурсів, обміну інфраструктурними можливостями та спільних проєктів. У цьому контексті планується поглиблення партнерства між енергетичними компаніями обох країн, що може зміцнити енергетичну безпеку регіону.

    Важливою темою стала і двостороння торгівля. Україна та Польща працюють над зменшенням бар’єрів для перевізників і спрощенням процедур перетину кордону. Найближчим часом очікується підписання угоди щодо контролю на спільних пунктах пропуску. Це дозволить оптимізувати митні процедури, скоротити час проходження кордону та зменшити навантаження на логістичні маршрути.

    Також сторони обговорили технічні питання, пов’язані з реєстрацією українських перевізників у польських системах контролю, що є важливим для стабільності вантажоперевезень. Врегулювання цих процедур має знизити напругу у транспортній сфері та забезпечити більш передбачувані умови для бізнесу.

    Значну увагу приділили розвитку прикордонної та логістичної інфраструктури. Йдеться про модернізацію пунктів пропуску, розширення їх пропускної спроможності та створення нових транспортних коридорів. Це питання є критично важливим для експорту української продукції та стабільного функціонування економіки в умовах війни.

    Окремо обговорювалася участь польських компаній у приватизаційних процесах в Україні. Польща розглядається як один із ключових партнерів у відбудові економіки, і залучення іноземного бізнесу має стати важливим фактором післявоєнного розвитку.

    У ході переговорів українська сторона подякувала Польщі за підготовку до проведення міжнародної конференції з відновлення України, яка цього року відбудеться у Гданську. Цей захід розглядається як ключова платформа для залучення інвестицій і координації міжнародної допомоги.

    Крім того, польського прем’єра запросили взяти участь у міжнародному саміті міст і регіонів України, який запланований у Києві. Очікується, що цей захід стане майданчиком для розвитку регіонального співробітництва та обговорення конкретних проєктів відбудови.

    Переговори відбулися на тлі активного розвитку українсько-польських відносин, які за останні роки значно поглибилися. Польща залишається одним із ключових партнерів України у сфері безпеки, економіки та гуманітарної підтримки.

    Раніше польська сторона також заявляла про наміри розвивати власні оборонні спроможності із залученням українського досвіду, зокрема у сфері безпілотних технологій. Це свідчить про взаємний обмін знаннями та практиками між країнами.

    Загалом зустріч у Жешуві підтвердила, що Україна і Польща переходять від декларацій до практичної реалізації спільних рішень. Основний акцент робиться на інфраструктурі, енергетиці та безпеці — сферах, які мають визначальне значення як під час війни, так і у період післявоєнного відновлення.

    У підсумку переговори продемонстрували прагнення обох країн до поглиблення стратегічного партнерства, яке охоплює не лише політичний діалог, а й конкретні економічні та безпекові проєкти.

  • Названо міністрів із найнижчими зарплатами у Кабміні

    Названо міністрів із найнижчими зарплатами у Кабміні

    У 2025 році найнижчі рівні зарплат серед чинних членів Кабінету Міністрів України задекларували міністр оборони Михайло Федоров, прем’єр-міністерка Юлія Свириденко та виконувач обов’язків міністра цифрової трансформації Олександр Борняков.

    Згідно з оприлюдненими даними, Михайло Федоров отримав 1,345 мільйона гривень, що стало найменшим показником серед урядовців. Юлія Свириденко задекларувала 1,372 мільйона гривень, а Олександр Борняков — 1,432 мільйона гривень.

    Усі троє входять до групи міністрів, річні доходи яких не перевищили 1,5 мільйона гривень. Саме ця категорія формує нижню межу зарплат у Кабінеті Міністрів за підсумками 2025 року.

    Загалом більшість урядовців отримали значно вищі виплати, що свідчить про помітну різницю у рівнях доходів всередині Кабміну. Водночас найменші показники залишаються на рівні понад одного мільйона гривень на рік.

    Опубліковані дані демонструють структуру оплати праці в уряді та підкреслюють існування суттєвого розриву між найвищими та найнижчими зарплатами серед міністрів.

  • Ляшко став найбільш оплачуваним міністром у 2025 році

    Ляшко став найбільш оплачуваним міністром у 2025 році

    У 2025 році лише троє членів Кабінету Міністрів України задекларували річні доходи, що перевищили 2 мільйони гривень. Найбільшу зарплату отримав міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко — понад 2,26 мільйона гривень.

    Друге місце за рівнем доходів посів міністр закордонних справ Андрій Сибіга, який задекларував понад 2,13 мільйона гривень. Третім став міністр соціальної політики Денис Улютін із доходом трохи більше 2,03 мільйона гривень.

    Водночас найнижчі показники серед членів уряду зафіксовані у міністра цифрової трансформації Михайла Федорова — близько 1,35 мільйона гривень, а також у прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, яка задекларувала близько 1,37 мільйона гривень.

    Таким чином, різниця між найвищим і найнижчим рівнем доходів серед урядовців у 2025 році склала приблизно 900 тисяч гривень.

    Більшість членів Кабміну отримали річні доходи у діапазоні від 1,3 до 1,9 мільйона гривень. При цьому у підрахунок включені виплати як за поточними посадами, так і доходи, отримані протягом року на попередніх місцях роботи.

    Опубліковані дані демонструють помітну різницю у рівні оплати праці серед урядовців, що може бути пов’язано як із посадовими обов’язками, так і з особливостями нарахування виплат у різних міністерствах.