Голова Міністерства закордонних справ Польщі підкреслив важливість “сміливішого” підходу з боку Сполучених Штатів у контексті військової та фінансової допомоги Україні. На його думку, для забезпечення перемоги в боротьбі проти агресії Росії Україні потрібні не лише засоби для виживання, а й стратегія, яка дозволить відновити її суверенітет.
Про це він сказав в інтерв’ю виданню Bloomberg.
Перспективи України на успіх у захисті від росії можуть залежати від того, “чи буде адміністрація Байдена сміливішою” і чи надасть вирішальну підтримку між виборами та інавгурацією наступного президента США, заявив голова МЗС Польщі.
“Ми хотіли б мати стратегію для перемоги у цій війні, а не просто для того, щоб Україна витримала”, – сказав Сікорський.
Він зазначив, що Україні необхідно більше зброї та більше коштів для створення власної зброї, адже “це єдина мова, яку розуміє путін”.
Також Сікорський заявив, що Україна має право завдавати ударів по законних російських військових цілях, включаючи аеродроми, які використовуються для проведення нищівних атак, додавши, що побоювання Заходу щодо ескалації конфлікту перебільшені.
“Щоразу, коли ми обговорювали поставку чогось Україні, путін погрожував ескалацією”, – сказав Сікорський.
Рішення уряду США дозволити Україні використовувати американську зброю для ударів на великі відстані “безумовно допоможе”, додав міністр.
Очільник МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що його країна підтримує територіальну цілісність України, а його пропозиція віддати Крим під мандат ООН для організації референдуму пролунала у межах гіпотетичної дискусії.
Недавня заява міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського про можливий референдум щодо майбутнього Криму стала предметом обговорення та критики серед політичних експертів. Політолог Володимир Фесенко вважає цю позицію помилковою, проте закликає не здіймати хвилю хейту навколо Сікорського, вказуючи на його прихильність до України.
Про “заяву Сікорського” щодо Криму
Коли сьогодні почув, а потім і прочитав інформацію про “заяву Сікорського” (міністра закордонних справ Польщі) про передання Криму під мандат ООН, а потім проведення референдуму в Криму через 20 років, я був дуже здивований. Справа в тому, що ЗМІ повідомляли, що таку “заяву” Сікорський зробив на конференції Ялтинської європейської стратегії (YES). Я був на цій конференції, яка відбулася 13-14 вересня, чув там виступ Сікорського, але не чув цієї заяви. Звичайно, я не відвідав усі заходи цієї конференції, міг щось пропустити. Але чому ця “заява” з’явилася лише сьогодні? Як я з’ясував у колег, які також були на конференції Ялтинської європейської стратегії, слова Сікорського, що зараз тиражують як його “заяву”, пролунали під час нічної неформальної дискусії в форматі “night cup” пізно ввечері 13 вересня. Найімовірніше, це була неофіційна думка Сікорського (“політ фантазії”) про те, як можна було б розв’язати проблему Криму компромісним шляхом. Але жодних офіційних заяв на цю тему Сікорський на конференції YES не робив. І тому я вважаю, що не зовсім коректно казати саме про “заяву Сікорського”.
Чому цю “заяву” почали згадувати, тиражувати й критикувати тільки зараз, майже за тиждень, після того, як вона з’явилася? Будь-які значущі заяви учасників конференції YES (від президента Зеленського до Майка Помпео чи Джейка Саллівана та багатьох інших) цитували майже відразу, в крайньому разі наступного дня. А тут пауза в шість днів. За законами оперативної журналістики, це здається дивним. Ризикну припустити, що вся колотнеча навколо “заяви Сікорського” розпочалася внаслідок інформації, яка з’явилася в польських ЗМІ, про емоційно напружену зустріч між президентом України Володимиром Зеленським і міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським. На інформаційно-політичні “витоки” поляків наші відповіли своїми “витоками”.
Міністр Радослав Сікорський
Фото: Фото: Gettyimages
Саму ідею Сікорського розкритикували абсолютно правильно. Я нагадаю, що саме запропонував міністр закордонних справ Польщі. Як пишуть різні українські видання, Сікорський заявив, що Київ і Москва не зможуть домовитися про мир без демілітаризації Криму. Він запропонував передати Крим “під мандат ООН із місією з підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями, і таке інше… І ми могли б відкласти це на 20 років”. Думка, м’яко кажучи, дуже суперечлива. По-перше, вона є нереалістичною. Майже напевно можна сказати, що Путін на такий “компроміс” не погодиться. Не для того він захоплював і анексував Крим, щоб потім передавати його під контроль ООН. Але найбільш хибною є ідея референдуму, та ще й за 20 років. За цей час русифікація Криму в усіх сенсах тільки посилиться, відбудеться зміна поколінь (а Росія вже 10 років ідеологічно форматує жителів Криму), тож результат такого референдуму буде відомий заздалегідь. Навіть дивно, що такі розумні західні політики, як Радослав Сікорський, усе ще марять ідеями “демократичних компромісів” для розв’язання проблеми тих територій України, які окупувала й анексувала Росія.
Вважаю, що Сікорському обов’язково треба відреагувати на весь цей “інформаційний шум” про його “заяву” та пояснити свою позицію, щоби зняти ще одну, суто штучну конфліктну проблему в і без того непростих стосунках між Польщею й Україною на сьогодні.
Однак зверну увагу й на іншу проблему, вже з нашого боку. На мій погляд, було б абсолютно неправильно розпочинати в Україні критичну інформаційну кампанію проти Радослава Сікорського. Він є, мабуть, найбільш проукраїнським міністром у нинішньому польському уряді та одним із найпослідовніших прихильників підтримки України серед європейських політиків. Воювати треба проти ворогів, а не проти друзів, навіть якщо вони роблять певні помилкові висловлювання. З друзями треба долати непорозуміння і переконливо, але дружньо, пояснювати їм нашу позицію.
Народний депутат Володимир В’ятрович, представник партії “Євросолідарність”, висловив різку критику на адресу Польщі, назвавши її дії “політикою гієни”. У своїй заяві він підкреслив, що історично Польща не раз намагалася обмінювати свою допомогу Україні на територіальні поступки, що викликає занепокоєння щодо справжніх намірів Варшави.
«У 1920 році Петлюра отримав допомогу від Пілсудського на кошти відмови від частини українських територій на користь Польщі. Тому неправильно, коли цей вимушений союз представляють як прояв братерства наших народів. Наступного року Пілсудський кинув Петлюру, уклавши мир із більшовиками. А українцям від нього дісталося: sorry guys», – пише В’ятрович.
Він також наводить заяву екс-міністра закордонних справ Польщі Чапутовича, що нинішню політику Варшави щодо воюючої України можна описати «метафорою гієни».
«Метафора гієни описує політику, спрямовану на досягнення вигоди, коли партнер перебуває у складній ситуації, наприклад, під тиском російських військ», – заявив Чапутович.
Мабуть, у такий спосіб В’ятрович коментує публікації в ЗМІ, що Польща має намір використати своє майбутнє головування в Євросоюзі для тиску на Україну з метою ексгумації жертв Волинської різанини.
Також резонанс викликала пропозиція глави МЗС Польщі провести референдум про статус Криму.
Меджліс кримськотатарського народу виступив з різкою критикою на адресу міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського через його недавню заяву про можливість передачі Криму під мандат ООН для проведення референдуму. Кримські татари вважають цю пропозицію «неприпустимою та цинічною», зазначаючи, що вона не відповідає інтересам України та кримських татар.
Про це йдеться в заяві Президії Меджлісу щодо висловлювань очільника МЗС Польщі, яку опублікував голова Меджлісу Рефат Чубаров.
Як вважають у Меджлісі, фактично Радослав Сікорський публічно припустив, що задля припинення війни Росії проти України, наша держава має поступитися Кримом.
Зокрема він пропонує передати Кримський півострів «під мандат ООН із місією з підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями».
Меджліс кримськотатарського народу вважає подібні заяви «неприпустимими та цинічними», а також такими, «що не відповідають ані національним інтересам України, ані правам та інтересам корінного кримськотатарського народу України».
«Згідно з національним законодавством України та міжнародним правом «законними жителями» Криму є виключно громадяни України та особи, які в законний спосіб оформили своє постійне або тимчасове перебування на українській території, що підтверджується у встановленому українським законодавством порядку. Тому будь-які інші спроби встановлення законності проживання людини в українському Криму не потрібні та недоцільні», – йдеться в документі.
У Меджлісі висловили впевненість, що будь-які пропозиції щодо вирішення питання припинення війни Росії проти України, досягнення миру в Україні, відновлення її територіальної цілісності, відновлення порушених прав і свобод українських громадян на окупованих територіях має відбуватися на основі національного законодавства України та міжнародного права.
«Крим – це тимчасово окупована території України і першим кроком до встановлення миру має бути виведення російських окупаційних військ з території півострова. Обговорення будь-яких питань майбутнього Криму має відбуватися лише за участю та згодою Української держави та корінного кримськотатарського народу», – наголошується в заяві.
Центр журналістських розслідувань нагадує, що 18 вересня 2024 року в ході дискусії на 20-й щорічній зустрічі YES у Києві міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, висловлюючи особисту думку, зазначив, що Крим має вирішальну роль у питанні щодо можливих мирних переговорах між Україною та Росією. На його думку, саме тому одним із варіантів розв’язання питання щодо півострова може стати передача його під мандат ООН.
«Якщо обидві країни захочуть, то тут можна було б знайти рішення. Ми могли б передати його під мандат ООН із місією з підготовки чесного референдуму після перевірки того, хто є законними жителями, і таке інше… І ми могли б відкласти це на 20 років», – сказав Сікорський.
Глава польського Міністерства закордонних справ Радослав Сікорський в інтерв’ю українським ЗМІ повідомив, що Польща не змогла сформувати заплановану бригаду з українських біженців через нестачу добровольців. Це питання викликало значний інтерес у ЗМІ та серед політичних оглядачів, оскільки відображає складності у реалізації планів підтримки України та інтеграції біженців у польські збройні сили.
«Добровольців, готових сформувати бригаду, за моїми даними, досі недостатньо», – заявив Сікорський.
При цьому Сікорський висловився за те, щоб українських біженців-чоловіків змусили повернутися в Україну для мобілізації в ЗСУ.
«Я ходжу в перукарню у Варшаві, і мене стриже молодий український перукар. І в мене є до нього запитання: «Що ти тут робиш? Хіба ти не повинен захищати свою країну?«… У мене є запитання: чи нормально створювати фінансові стимули для українських чоловіків, щоб вони жили в ЄС, а не тут, в Україні?», – сказав міністр.
Раніше ми повідомляли, що українським чоловікам за кордоном почали надходити повідомлення із закликами вступити в Український легіон.
Авіаконструктор із Києва Ігор Сікорський, “так само як і Булгаков”, не є українцем, повідомив нардеп від “Європейської солідарності” Володимир В’ятрович.
“З урахуванням чіткої позиції Сікорського, його теж не варто називати українцем”, – відповів В’ятрович на запитання, як ставитися до конструктора, який, також як і Булгаков, “вважав себе росіянином”.
Це запитання прозвучало під постом В’ятровича, де він заявив, що сам Булгаков не вважав себе українцем і “робити його посмертно українцем є наругою не стільки над українцями, скільки над його уявленнями про себе”.
Дискусія розгорнулася після того, як “Інститут національної пам’яті” визнав Булгакова “українофобом”. Це означає, крім іншого, що його ім’ям заборонено називати вулиці та будь-які об’єкти.
Тим часом іменем Сікорського (авіаконструктора Російської імперії, який після революції 1917 року емігрував до США, де заснував компанію з виробництва гелікоптерів) уже за часів незалежної України назвали багато чого: аеропорт “Жуляни”, Київський політехнічний інститут, а також вулицю, на якій нині розміщене американське посольство в Києві.
Тим часом Сікорський, судячи з його публічних заяв, був російським монархістом і вважав українців частиною “єдиного російського народу”. І, відповідно, сам вважав себе росіянином. Уже в еміграції співпрацював із російськими монархічними газетами, перебував у Російському політичному комітеті в Нью-Йорку, у програмі якого було написано, що “державна єдність Росії, в її природних, історичних кордонах, становить одну з головних основ російської національної свідомості”.
У листі до історика Василя Галича 1936 року Сікорський так позначив свою національну ідентифікацію: “мій рід суто українського походження, із села Київської губернії, де мій прадід і прапрадід були священиками. Однак ми вважаємо себе за походженням росіянами, з певної частини Росії, розглядаючи український народ як інтегровану частину Росії так само, як Техас або Луїзіана є інтегрованою частиною Сполучених Штатів”.
