Daypolitico

Позначка: тактика

  • Тріумф іспанської школи футболу: Луїс де ла Фуенте та Пере Ромеу здобули престижні нагороди найкращих тренерів світу

    Тріумф іспанської школи футболу: Луїс де ла Фуенте та Пере Ромеу здобули престижні нагороди найкращих тренерів світу

    Урочиста церемонія вручення найпрестижнішої індивідуальної нагороди у світовому футболі, відомої як «Золотий м’яч», традиційно зібрала головних зірок спорту для відзначення найвидатніших досягнень сезону. Окрім вшанування найкращих гравців на полі, організатори заходу приділили окрему пильну увагу тактичним геніям, які стоять за лаштунками великих перемог і формують сучасне обличчя гри мільйонів. Цьогорічний гала-вечір у Парижі перетворився на справжній бенефіс іспанської тренерської школи, представники якої абсолютно заслужено забрали обидві головні нагороди в категоріях чоловічого та жіночого футболу. Це рішення авторитетного міжнародного журі стало логічним і беззаперечним відображенням тотального домінування піренейської футбольної філософії на глобальній спортивній арені.

    У номінації для наставників чоловічих команд упевнену перемогу здобув головний тренер національної збірної Іспанії Луїс де ла Фуенте. Його визнання стало закономірним підсумком фантастичної, фундаментальної роботи з командою, яка досягла свого історичного апогею під час чемпіонату світу з футболу 2026 року. Іспанський фахівець зумів побудувати неймовірно збалансовану, психологічно стійку та тактично гнучку команду, яка продемонструвала видовищну і водночас прагматичну гру. Здобуття світової корони остаточно закріпило за де ла Фуенте статус одного з найвидатніших тактиків сучасності. Світові експерти особливо відзначають його унікальне вміння працювати з молодими талантами, органічно інтегруючи їх у складну систему гри, що базується на тотальному контролі м’яча та миттєвому пресингу після його втрати. Ця статуетка стала гідною оцінкою його багаторічної відданості національному футболу та здатності досягати максимального результату в умовах шаленого тиску.

    Не менш вражаючим та символічним виявився вибір переможця у жіночій номінації, де світова спільнота також відзначила представника Іспанії. Найкращим тренером жіночої команди авторитетні фахівці визнали наставника каталонської «Барселони» Пере Ромеу. Під його впевненим та раціональним керівництвом жіночий склад «синьо-гранатових» провів черговий феноменальний сезон, який увінчався блискучою перемогою в жіночій Лізі чемпіонів УЄФА. Ромеу вдалося не просто втримати надзвичайно високу планку, задану його попередниками в клубі, але й вивести гру команди на абсолютно новий рівень тактичної досконалості. Жіноча «Барселона» під його проводом продовжує демонструвати еталонний атакуючий футбол, змітаючи суперниць на своєму шляху як на внутрішній, так і на європейській аренах.

    Цьогорічний вибір організаторів премії яскраво ілюструє ключовий тренд у сучасному спорті, де саме іспанські фахівці диктують моду на тактичні інновації та системний розвиток гравців. Успіхи Луїса де ла Фуенте на рівні національних збірних та Пере Ромеу в елітному клубному футболі переконливо доводять, що системний підхід до навчання кадрів, глибоке аналітичне розуміння гри та вірність власним принципам неминуче приносять найвищі дивіденди. Ці дві нагороди є не лише персональним тріумфом видатних наставників, але й гучною перемогою всієї іспанської спортивної інфраструктури, яка продовжує безперебійно генерувати кадри найвищого ґатунку для світового футболу, встановлюючи недосяжні стандарти якості для конкурентів.

  • Підземний терор окупантів: як російські військові перетворюють старі газопроводи на тунелі під Куп’янськом та чому план ворога провалився

    Підземний терор окупантів: як російські військові перетворюють старі газопроводи на тунелі під Куп’янськом та чому план ворога провалився

    Російські окупаційні війська почали формувати спеціалізовані штурмові підрозділи для ведення бойових дій під землею, використовуючи розгалужену мережу старих газопроводів для прихованого пересування в український тил. На тлі тотального домінування безпілотників у повітрі, що робить будь-ефективне пересування на відкритій місцевості смертельно небезпечним, загарбники намагаються масово застосовувати підземні комунікації задля здійснення несподіваних проривів на фронті.

    За даними українських військових із 13-ї бригади Національної гвардії «Хартія», поблизу Куп’янська противник ретельно обладнував усередині металевих труб цілі укріплені позиції. Окупанти зводили міцні барикади з мішків із піском, монтували вогневі кулеметні точки та прокладали додаткові ходи в боки і вниз, створюючи розгалужені підземні приміщення, де могли переховуватися місяцями без виходу на поверхню. Через надзвичайно вузькі проходи військовим доводилося пересуватися практично поодинці, а бої всередині труб часом точилися на відстані всього кількох метрів між супротивниками.

    Проте українські Сили оборони вчасно виявили та розкрили цей підступний задум ворога, звівши нанівець спроби ворожого прориву. Для знищення російських фортифікацій під землею наші захисники успішно застосовували передові технології, зокрема наземні роботизовані комплекси з вибухівкою та дистанційно керовані великокаліберні кулемети. Завдяки чіткій координації та рішучим діям на випередження українські бійці повністю заблокували та ліквідували окупаційні групи в комунікаціях, взявши стратегічні підземні маршрути під жорсткий контроль.

    Військові аналітики наголошують, що подібна незвична тактика змушує оборонні відомства інших європейських країн серйозно переглядати потенційні загрози. Аналогічні розгалужені трубопровідні та комунікаційні мережі радянських часів пролягають на територіях багатьох держав, тому розвиток підземного компонента ведення бойових дій стає новим серйозним викликом для безпеки всього регіону. Український досвід протидії таким загрозам демонструє високу ефективність сучасних технологій та роботизованих систем у найскладніших умовах сучасної війни.

     

  • Бутусов: Росія веде “перманентний наступ” на всьому фронті

    Бутусов: Росія веде “перманентний наступ” на всьому фронті

    Росія продовжує вести так званий “перманентний наступ” уздовж усієї лінії фронту, використовуючи тактику малих піхотних груп і окремих бійців для постійного тиску на різних ділянках одночасно. Про це заявив військовий оглядач і командир взводу безпілотних систем Юрій Бутусов, описуючи поточну динаміку бойових дій.

    За його словами, російська армія намагається не концентрувати великі сили в одному напрямку, а розпорошує зусилля по всій лінії фронту, створюючи постійний тиск і шукаючи слабкі місця в обороні. Така тактика передбачає дрібні штурмові дії, постійні спроби просування малими групами та поступове “промацування” українських позицій.

    Бутусов наголошує, що цей формат війни став можливим через зміну характеру бойових дій, де ключову роль відіграють безпілотні системи, розвідка в реальному часі та висока щільність контролю поля бою. У таких умовах великі механізовані прориви стають складними, тому сторони частіше використовують малочисельні штурмові групи.

    Окремо він звернув увагу на фактор сезонності та умов на полі бою. За його словами, зимові умови суттєво впливають на ефективність піхоти. Відсутність природного маскування, складні погодні умови та активне застосування дронів значно підвищують виявлення та ураження живої сили.

    “Піхота в зимових умовах при щільному застосуванні дронів фактично приречена на знищення”, — зазначив він.

    Водночас Бутусов підкреслює, що розвиток українських підрозділів безпілотних систем суттєво змінює ситуацію на полі бою. За його словами, збільшення кількості та якості БПЛА, покращення управління ними та загальної організації на фронті призводить до зростання втрат противника та ускладнює його просування.

    Він також заявив, що, на його оцінку, боєздатність російської армії поступово знижується через тривале ведення бойових дій у форматі постійного наступу. Така стратегія, за його словами, виснажує особовий склад і ресурси, а також призводить до деморалізації.

    “Боєздатність російської армії значно скорочується. Ворог виснажений своїм перманентним наступом і деморалізований збільшенням щільності роботи наших підрозділів БПЛА”, — зазначив він.

    Водночас Бутусов визнає, що російські війська все ще можуть досягати локальних успіхів на окремих ділянках фронту. Це, за його словами, відбувається там, де у Сил оборони України виникають проблеми з організацією управління, координацією між підрозділами піхоти та безпілотними системами, а також взаємодією з підрозділами підтримки.

    У таких випадках противник отримує можливість поступового просування вперед, використовуючи локальні слабкі місця оборони.

    “Зараз є ділянки, де ворог просувається саме через проблеми в управлінні та координації наших сил”, — пояснив він.

    Попри це, Бутусов наголошує, що Сили оборони України зберігають потенціал як для стримування противника, так і для його локального розгрому. Ключовим фактором він називає якість командування на рівні бригад і корпусів, здатність швидко приймати рішення та ефективно координувати різні роди військ.

    За його словами, там, де є компетентні командири та налагоджена взаємодія між підрозділами, українські сили здатні не лише зупиняти російські атаки, а й завдавати суттєвих втрат противнику.

    Військові експерти загалом відзначають, що сучасна фаза війни характеризується високою динамікою, значною роллю дронів та розпорошенням бойових дій на численні ділянки фронту. У таких умовах ефективність управління військами та технологічна перевага стають ключовими факторами на полі бою.

    Ситуація на фронті залишається напруженою і змінюється залежно від конкретних напрямків, де інтенсивність боїв може суттєво коливатися.

  • Росіяни використовують нову грубу тактику проти українських БПЛА

    Росіяни використовують нову грубу тактику проти українських БПЛА

    Російські військові почали застосовувати нову тактику боротьби з українськими безпілотниками — у повітрі з’явилися дрони-перехоплювачі, оснащені металевими прутами для фізичного ураження цілей. Про це повідомляє британське видання The Telegraph із посиланням на експертів.

    Йдеться про спробу вести своєрідні «повітряні поєдинки», під час яких безпілотники не використовують вибухівку, а намагаються пошкодити противника механічно. Зокрема, застосовуються металеві стрижні або тризубцеподібні конструкції, якими намагаються пробити корпус або крила українських дронів.

    Як пояснюють аналітики, така тактика частково базується на особливостях деяких українських безпілотників, які створюються з дешевших матеріалів, зокрема полістиролу чи пінопласту. Це дозволяє здешевити виробництво, але водночас робить їх більш вразливими до фізичного ураження.

    Український журналіст і експерт з автономних систем Давид Кириченко зазначає, що це помітна еволюція російських підходів. Якщо раніше оператори переважно намагалися просто врізатися у ціль і збити її, то тепер використовують додаткові засоби для підвищення ймовірності пошкодження.

    Серед можливих переваг такого методу називають шанс зберегти сам дрон-перехоплювач після атаки та використати його повторно. Втім, експерти ставляться до цієї ідеї скептично.

    Професор Джастін Бронк із Королівського інституту об’єднаних служб зазначає, що на практиці такі зіткнення часто призводять до пошкодження обох апаратів. Крім того, здійснити точне влучання значно складніше, ніж використати вибухову бойову частину поблизу цілі.

    Схожої думки дотримується й аналітик Семюел Бендетт, який попереджає, що подібні «таранні» атаки можуть бути ризикованими для обох сторін і не гарантують стабільного результату.

    Попри це, поява таких рішень свідчить про постійний пошук нових способів протидії дешевим і масовим безпілотникам, які стали одним із ключових елементів сучасної війни.

  • Стратегічний вузол під загрозою: що означає просування ворога в Покровську

    Стратегічний вузол під загрозою: що означає просування ворога в Покровську

    У мережі з’явилося відео, на якому під прикриттям густого туману російські військові під’їжджають до Покровська на мотоциклах, баггі та автомобілях — кадри, що посилили побоювання щодо ймовірного прориву оборони в цьому стратегічному транспортному й залізничному вузлі на південному сході України.

    У мережі поширюють відео, на якому видно групи солдатів і техніки, що рухаються в тумані в напрямку Покровська — факт, який західні ЗМІ вже охрестили як «сцени, схожі на фільм» і який спричинив тривогу через можливість подальших просувань противника.

    За повідомленнями українських військових і західних медіа, у місті вже перебувають близько 300 російських солдатів; Москва посилює зусилля, щоб вклинитися у північні околиці Покровська й спробувати оточити агломерацію. Це робить місто одним із найгарячіших напрямків на фронті — за деякими оцінками, на цю ділянку доводиться значна частина бойових дій уздовж лінії фронту.

    Бої йдуть «будинок за будинком» серед руїн багатоповерхівок: захисники утримують позиції попри значну перевагу противника в інтенсифікованих штурмових спробах. Аналітики відзначають, що московські сили використовують тактику частих дрібних диверсійних груп і масованих хвиль піхоти, що приносить локальні, але дорогі здобутки — подібно до тактики під Бахмутом.

    Українські військові й експерти попереджають, що падіння Покровська означатиме серйозний стратегічний і моральний удар: місто — важливий логістичний вузол, його втрата відкриває напрямки на північ і захід і загрожує ланцюжку опорних пунктів у Донбасі. У разі відступу ЗСУ під загрозою опинилися б сусідні позиції, зокрема Мирноград.

    Українські командири та аналітики наполягають, що оперативні рішення повинні залишатися за військовими; у публічних коментарях лунають заклики до організованого відходу звідти, де це тактично виправдано, щоб уникнути марних людських втрат і не допустити важкої тактичної поразки. Одночасно тривають контратаки та спроби утримати коридори постачання вогневою підтримкою та ударами по накопиченнях супротивника.

    Станом на час публікації перевірити всі заяви в режимі реального часу складно через обмежений доступ журналістів до зони боїв; частина відеокадрів та повідомлень походить із соціальних мереж і телеканалів, тому аналітики застерігають від некоректної інтерпретації поодиноких записів без додаткової верифікації.

  • РФ нарощує виробництво і модернізує «шахеди» для масованих ударів по Україні

    РФ нарощує виробництво і модернізує «шахеди» для масованих ударів по Україні

    Після суттєвих успіхів України в протидії російським безпілотникам типу Shahed, Росія почала оновлювати ці дрони і змінювати тактику їх застосування, щоб подолати українську оборону. Про це розповіло видання Forbes.

    Нові версії «шахедів» мають посилене бронювання моторного відсіку, що дозволяє їм витримувати обстріли. Також паливні баки, які раніше були розміщені у крилах, перенесли в корпус дрона — це дає змогу залишатися в повітрі навіть після пошкоджень крила або корпусу.

    Важливою новацією стала інтеграція суббоєприпасів. Тепер дрони можуть скидати дрібні вибухові пристрої під час польоту, що робить їх менш залежними від точного наведення і дозволяє уражати піхоту або легкі укріплення на більшій площі.

    Такі модернізовані дрони вже застосовуються на Сумщині й Харківщині. Українські військові зазначають, що вибухи відбуваються через 20 хвилин після прольоту дронів і не супроводжуються звуком падіння.

    Крім того, Росія змінила тактику запуску: дрони пускають парами — один летить нижче, другий — вище. Українські радари часто фіксують лише нижчого дрона, тоді як другий проходить непоміченим, підвищуючи шанси досягнення цілі.

    Ще одна особливість — спільне застосування «шахедів» з дронами-камікадзе «Ланцет», які уражають мобільні вогневі групи ППО, розчищаючи шлях для основної хвилі дронів.

    Відповіддю України стали нові тактики протидії: удосконалюються системи виявлення, модифікуються транспортні засоби мобільних груп, застосовуються потужніші засоби ураження безпілотників.

    Водночас українські сили завдали удару по одному із заводів з виробництва «шахедів», намагаючись обмежити їх постачання.

    За оцінками експертів, Росія в найближчі місяці може атакувати Україну тисячами таких дронів одночасно, нарощуючи власне виробництво і знижуючи залежність від Ірану.

    Останні розвіддані показують, що нові «шахеди» оснащені штучним інтелектом і інфрачервоною камерою, що свідчить про спільну роботу РФ і Ірану у модернізації ударних безпілотників.

  • Росіяни починають м’який наступ на Запорізькому напрямку

    Росіяни починають м’який наступ на Запорізькому напрямку

    За даними наших джерел Росія розпочала нову фазу військових дій на Запорізькому напрямку, використовуючи тактику м’якого наступу, що має на меті розтягнути сили та можливості Збройних сил України. Цей маневр може мати серйозні стратегічні дослідження для військових операцій на півдні країни та змусити українське командування розподілити ресурси на більшу кількість фронтів.

    Завдання просте. Йде промацування, потім наступ, якщо ЗСУ не перекидає резерви, то йде масштабний прорив і тоді розширюють плацдарм.

    Зараз точки напруги створюють у різних місцях, щоб послабити можливості ЗСУ.

    За багатьма нашими даними, росіяни, можливо, готують наступ і на Сумську, Чернігівську область, щоб збільшити кількість вогнищ напруги та обвалу лінії оборони.

    Усе це робиться для посилення переговорних позицій до 2025 року.

  • Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності

    Юрій Бутусов: Чому генерали ухиляються від відповідальності

    Український журналіст Юрій Бутусов в своїй останній публікації підняв актуальне питання військової стратегії та відповідальності командування в умовах війни з Росією. Відомий своїми глибокими аналізами та високою експертизою у військовій справі, Бутусов звертає увагу на низку проблем, що ускладнюють ведення війни та вимагають належної відповідальності від генерального командування.

    Чому Україна – єдина у світі у ХІХ-ХХІ століттях армія, яка не воює дивізіями і корпусами, та чому генерали ухиляються від відповідальності?

    Основна проблема війни – визначення відповідальності командирів усіх рівнів за результат, тобто за знищення ворога, збереження своїх людей, утримання вигідних позицій.

    На фронті багато критики на адресу генералів, що штаби ОТУ й ОСУВ контролюють та карають комбригів і комбатів виключно за смуги та точки на карті, за утримання позицій, не звертаючи уваги на стан військ, на тактичну обстановку, на проблеми знищення ворога та збереження своїх сил. Драматичний розрив між стратегічними завданнями й тактичними можливостями призводив та призводить до постійного повтору одних і тих самих помилок, де планування закладається із самого початку помилкове, оскільки воно прив’язане до хибних тактичних рішень.

    Це протиріччя закладене самою організаційною структурою наших сил оборони, і не має прикладів у світовій історії під час масових мобілізаційних війн.

    Як керують у нас?

    В Україні на фронті найвищою організаційною формою є з’єднання – бригада. Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу й техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, залежно від напрямку та умов – загальний фронт активних дій наразі приблизно 800 км. Якщо порахувати відкриті джерела, то бригад наземних сил усіх видів у нас розгорнуто понад 100, плюс сотні окремих підрозділів, батальйонів, рот, загонів. Тому логічно було б очікувати, що така велика кількість об’єктів управління, такий великий фронт вимагають збільшення з’єднань до розміру дивізій та створення об’єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.

    Для управління військами у нас створені оперативно-тактичні управління – ОТУ, яким нарізають ділянки, які відповідають корпусним районам, та оперативно-стратегічні управління військами – ОСУВ, зона відповідальності армії.

    Але вони не відповідають за війська. Війська у нас адміністративно входять в структуру окремих оперативних командувань – ОК. ОК тимчасово підпорядковують свої сили фронтовим ОТУ та ОСУВ, які відповідають безпосередньо за війну.

    Тому за боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК і бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ й ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали.

    Ось тому й існує розрив. Це розрив відповідальності на рівні генералів. Точки на карті не можуть існувати у відриві від усвідомлення боєздатності, від особового складу, від планування та організації знищення ворога.

    Генерали не відповідають комплексно за результат – відповідають тільки комбриги, і все, далі відповідальність розпорошується.

    В історії світових війн ХІХ-ХХІ століть масових мобілізованих армій, прикладів такого дивного стану справ ще не було.

    В усіх інших арміях еволюційно приходили до єдиної логіки – чим вище злагодженість та відповідальність, тим вище боєздатність, тим краще керованість.

    А яка керованість у наших ОТУ? Як може керувати ефективно штаб ОТУ, якщо у нас є ОТУ, яким підпорядковувалось у певні періоди одночасно понад 20 бригад та понад 20 батальйонів тільки різнорідної піхоти, плюс ще більша кількість підрозділів інших родів військ? Ви собі уявіть, чи може бути ефективним управління, якщо у вас одночасно 100 підлеглих командирів, і по кожному постійно треба планування та рішення? Нонсенс.

    А як може відновлювати боєздатність бригад та батальйонів ОК, якщо вони практично не бачать свої підрозділи, і відірвані від їхнього застосування, не можуть оцінити проблеми? Ніяк.

    У чому причина?

    Я писав про цю проблему починаючи з 2014 року, коли управління бойовими діями на Донбасі було передано тимчасовим структурам – секторам, а потім – тимчасовим оперативним управлінням. Нагадаю, що структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-13 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України й армійські корпуси розформував. Останній 8-й армійський корпус був ліквідований вже у червні 2014-го.

    Тодішній новий начальник Генштабу В.Муженко хотів переробити усю структуру армійського управління на свій розсуд. Тому історія з розформуванням корпусів, зі створенням тимчасових штабів, секторів, ОТУ, була зручною для ручного контролю армією, для швидкого зняття та призначення на посади будь-якого генерала, і тому її зберегли тоді, і зберігають досі. Тобто відсутність дивізій та корпусів на фронті – причини політичні, які не мали нічого спільного з боєздатністю армії.

    Після заміни Муженка ця тимчасова структура зберігалася, оскільки виявилася зручною і для його наступників. Але для війни це рішення працювало жахливо як у 2014-му, так і у 2024-му.

    Нам потрібна реорганізація військ – створення дивізій та корпусів постійного складу, тому що цього вимагає увесь досвід і логіка війни. Нам потрібно, щоб генерали особисто відповідали не за проведення селекторів та нанесення точок на карті, а щоб вони, як комбати та комбриги, спільно відповідали за підпорядкований до них постійний сталий комплект військ, і спільно відповідали за результат – за знищення ворога, за збереження своїх, за утримання рубежів оборони.

    Юрій Бутусов

  • Україна на фронті демонструє “прекрасну стратегію”, – Крістофер Каволі

    Україна на фронті демонструє “прекрасну стратегію”, – Крістофер Каволі

    На дискусії в Аспен Інституті головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі, генерал Крістофер Каволі, висловив свої думки щодо поточного стану війни в Україні, а також навчань, які можна здобути з цієї непростої ситуації.

    Подальший перебіг війни спрогнозувати важко, але поки що ЗСУ демонструють «прекрасну стратегію», заявив генерал Крістофер Каволі.

    «Один із викликів, який ми бачимо, і один із найбільших уроків, які, на мою думку, ми можемо винести з війни в Україні, полягає в тому, що в сучасних війнах ви або перемагаєте швидко, або на вас чекає довга робота, сповнена непередбачуваних поворотів. І це те, де ми перебуваємо зараз, – наводить слова генерала «Голос Америки».

    Він вважає, що подальший перебіг війни залежатиме від здатності накопичувати «якісну силу швидше і скористатися цим, поки є вікно можливостей».

    Каволі каже, що саме генерацією сили займається Україна останніми місяцями, стоячи в обороні, і це «відмінна стратегія, питання тільки продовження її виконання». Також «генерація сили» залежить від допомоги Заходу, якої потрібно більше, ніж вважалося на початку війни.

    Каволі також дав зрозуміти, що після закінчення війни в Україні Росія продовжить посилюватися, а влада там не зміниться.

    «Наприкінці конфлікту в Україні, як би він не закінчився, ми матимемо дуже велику проблему з Росією. Ми отримаємо ситуацію, коли Росія відновлює свої сили, розташовуючись на кордонах НАТО, і її очолять переважно ті ж самі люди, що й зараз, і яка переконана, що ми – супротивник, і навіть дуже сильно розлючена», – каже генерал.

  • У Заходу немає стратегії закінчення війни в Україні

    У Заходу немає стратегії закінчення війни в Україні

    Уже більше двох років Україна змушена чинити опір агресії Росії на своїй території, але питання про наявність чіткої стратегії закінчення війни залишається актуальним.

    За словами аналітиків, Захід має лише елементи тактики щодо військового конфлікту в Україні, але відсутня цілісна стратегія, спрямована на досягнення мирного розв’язання, вважає політолог Володимир Фесенко.

    Захід залишається ключовим союзником України. “Наші союзники випрацювали елементи тактики та реагування на ту чи іншу ситуацію на фронті. Можна видокремити дві доволі чіткі настанови, якими керується Захід. Їх нещодавно озвучував Джо Байден. Перша – не дозволити Україні програти, але допомагати так, щоби уникнути прямого зіткнення з Росією. Друга – не допустити застосування Росією ядерної зброї. Але що стосується стратегії досягнення стійкого миру, то вона відсутня. Щонайменше, у публічному просторі про наявність такої стратегії ми нічого не чуємо”, — заявив Володимир Фесенко.

    Політолог відзначив, що станом на зараз є прагнення вирівняти ситуацію на фронті за рахунок європейської та американської допомоги, але залишається відкритим питання, як виходити на мирні перемовини без хоча б часткової перемоги та суттєвих успіхів України.

    По результатм опитування 57% громадян Росії допускають можливість початку нової світової війни. Як показало опитування дослідницької групи Russian Field, головним противником РФ в потенційному глобальному конфлікті 71% росіян назвав США. До списку противників також потрапили Велика Британія (40%), Франція (39%), Німеччина, Польща та країни Балтії.

    Україну як противника бачать лише 12% росіян. Основними союзниками Росії у світовій війні опитані назвали Китай (58%), Білорусь (48%), Іран (21%) та КНДР (20%).