Daypolitico

Позначка: тендери

  • Сумнівні фірми та завищені ціни: як відбуваються будівельні тендери на Харківщині

    Сумнівні фірми та завищені ціни: як відбуваються будівельні тендери на Харківщині

    На Харківщині триває підготовка до будівництва захисних споруд у навчальних закладах Дергачів та Старого Салтова. Цього року для п’яти об’єктів було оголошено тендери загальною вартістю понад 826 млн грн. Як і раніше, переможцями стали компанії з сумнівною репутацією, новачки та фірми з політичним бекграундом.

    Найдешевший проект – протирадіаційне укриття в дитсадку №3 “Сонечко” у Дергачах, початкова вартість – 121,3 млн грн. Єдиним учасником тендеру стало ТОВ “Проектний альянс”, компанія з чотирирічною історією та зв’язками з колишніми харківськими посадовцями, серед яких експосадовець ОДА Андрій Колос. За час війни доходи фірми зросли з 15,5 млн грн у 2022 році до понад 2 млрд грн у 2025 році.

    У Старому Салтові будівництво укриття для ясел-садочку “Барвінок-100” оцінили у 137,1 млн грн. Перемогу здобуло ТОВ “Слобожанська будівельна компанія Саргон”, яке за три роки свого існування заробило понад 2,5 млрд грн на державних підрядах. Активісти та журналісти звертають увагу на завищені ціни та можливі зловживання у кошторисах, що наразі перевіряють правоохоронці.

    Ще два дитсадки в Дергачах отримають укриття за 176,5 млн грн і 187,4 млн грн. Переможцями стали ТОВ “ТТ 2006” та ТОВ “Дрогон Еко”, обидві компанії отримували критичні зауваження щодо завищення цін та мінімальної конкуренції на торгах.

    Найбільший об’єкт – захисна споруда на базі Дергачівського ліцею №2 – оцінено у 205,9 млн грн. Переможцем стало ТОВ “Інженер-БК”, новостворена фірма зі штатом лише 13 осіб та орендованим обладнанням. Попри малий досвід, компанія виконуватиме масштабні роботи, а тендерна документація не включала суворих вимог щодо кваліфікації працівників.

    Експерти наголошують, що останні торги на Харківщині демонструють повторювану практику: державні замовники віддають перевагу фірмам із сумнівними зв’язками, завищеними цінами або недостатнім досвідом, навіть під час фінансування за рахунок донорських коштів ЄС.

  • Гроші виділили, укриття немає: у Деснянському районі розслідують можливу корупцію

    Гроші виділили, укриття немає: у Деснянському районі розслідують можливу корупцію

    У початковій школі №311 на столичній Троєщині досі не збудували укриття, хоча на його створення ще у 2024 році з державного бюджету виділили 52,4 млн грн. Будівельні роботи фактично не просунулися, а правоохоронці розслідують можливе розкрадання коштів. Водночас компанія-підрядник продовжує отримувати нові багатомільйонні державні замовлення.

    Про ситуацію повідомило «Слідство.Інфо».

    Тендер на будівництво споруди подвійного призначення з функцією протирадіаційного укриття школа оголосила наприкінці липня 2024 року. Уже 11 вересня з ТОВ «МС-Білд» підписали договір на повну суму фінансування — 52,4 млн грн. Завершити проєкт планували до грудня 2025 року.

    Проте за понад рік на об’єкті виконали лише мінімальні підготовчі роботи. Як з’ясували журналісти, на території викопано котлован і частково облаштовано підлогу, але стіни укриття досі не зведені. У школі стверджують, що споруду планують зробити придатною для використання до вересня 2026 року, а повністю завершити — до кінця року.

    Будівництво укриття стало частиною кримінального провадження щодо можливого масштабного розкрадання бюджетних коштів під час ремонтів освітніх і медичних закладів у Деснянському районі. За версією слідства, посадовці районного управління освіти могли діяти у змові з представниками підрядної компанії, підписуючи акти виконаних робіт, які фактично не були завершені або були виконані неналежно.

    Окремі факти викликали додаткові питання у правоохоронців. Зокрема, компанія «МС-Білд» не перебуває за юридичною адресою, не має достатньої кількості працівників і виробничих потужностей для реалізації великих проєктів. Попри це, фірма продовжує вигравати тендери.

    Лише у 2025 році підприємство уклало 17 договорів на загальну суму 181,6 млн грн. Найбільший із них — реконструкція ліцею у Вишневому вартістю 171 млн грн. Частина підрядів стосується ремонтів освітніх закладів у тому ж Деснянському районі.

    За словами голови Деснянської РДА Максима Бахматова, через зрив будівництва укриттів у чотирьох школах район був змушений повернути до бюджету понад 100 млн грн. Загалом із початку повномасштабної війни до суду передали 94 справи, пов’язані з укриттями у столиці, однак реальний вирок винесено лише в одному випадку.

    Справу щодо можливого розкрадання коштів під час будівництва укриття у школі №311 наразі продовжують розглядати в суді, а сама школа досі залишається без повноцінного захисту для дітей у разі повітряної тривоги.

  • Компанія екснардепа отримала контракт «Одеської залізниці» на десятки мільйонів без конкуренції

    Компанія екснардепа отримала контракт «Одеської залізниці» на десятки мільйонів без конкуренції

    Регіональна філія «Укрзалізниці» — «Одеська залізниця» — уклала контракт на постачання спеціалізованого колесотокарного верстата загальною вартістю 55,44 мільйона гривень. Закупівлю провели за процедурою відкритих торгів, однак участь у них узяв лише один учасник.

    Переможцем стало приватне акціонерне товариство «Краматорський завод важкого верстатобудування», з яким і було підписано договір. Інші компанії на тендер не подалися, тож контракт уклали фактично без конкуренції.

    Під час підготовки закупівлі представник французького виробника обладнання заявляв про готовність запропонувати альтернативні умови оплати та постачання. Втім замовник повідомив, що діє відповідно до внутрішнього порядку закупівель «Укрзалізниці» в умовах воєнного стану, затвердженого правлінням компанії, і не має підстав для зміни процедури.

    Власником ПрАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» є колишній народний депутат Максим Єфімов, який у 2023 році достроково склав депутатський мандат. Після цього він зосередився на бізнес-діяльності, зокрема у сфері важкого машинобудування.

    Закупівля дороговартісного обладнання без конкуренції вкотре порушує питання прозорості та ефективності витрачання коштів у структурі державної компанії, особливо в умовах воєнного стану та обмежених бюджетних ресурсів.

  • Тендер без торгів і матеріали з переплатою: хто і як заробляє на відновленні житла в Ізмаїлі

    Тендер без торгів і матеріали з переплатою: хто і як заробляє на відновленні житла в Ізмаїлі

    Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Одеської області уклало договір на відновлення двоповерхового житлового будинку за 35,85 млн грн. Підряд отримало приватне підприємство «Роднік» за результатами тендеру, який відбувся без реальної конкуренції.

    До грудня 2028 року на вулиці Топольна, 2 мають відремонтувати будинок на вісім квартир, зруйнований унаслідок атаки дронами-камікадзе. Фінансування здійснюється коштом місцевого бюджету, а договірна ціна визначена як динамічна.

    Якщо розділити загальну вартість робіт на кількість квартир, середня ціна відновлення однієї становитиме близько 104 тисяч доларів. Це рівень, за який на ринку нерухомості можна придбати повноцінну трикімнатну квартиру в центральній частині Києва поблизу станцій метро.

    Проєктну документацію для об’єкта виготовило приватне підприємство «Єленсан», а позитивний експертний звіт надала державна проєктно-дослідна установа у сфері реконструкції.

    Аналіз кошторису показує суттєві завищення вартості будівельних матеріалів. Зокрема, шпаклівку типу «Сатенгіпс» у документах врахували по 23 гривні за кілограм, тоді як на регіональному ринку аналогічна продукція продається майже вдвічі дешевше. Полівінілацетатну дисперсію заклали по 372 гривні за кілограм, хоча роздрібні ціни в Одесі коливаються в межах 146–148 гривень. Повнотілу керамічну цеглу врахували по 15 гривень за штуку, попри те що ринкова ціна становить близько 10 гривень.

    Найбільш показовою є позиція з кондиціонерами. У кошторисі їхня вартість становить 75 600 гривень за одиницю, тоді як офіційні продавці та великі торговельні майданчики пропонують аналогічні моделі за ціною від 28 до 33 тисяч гривень. За попередніми оцінками, лише на матеріалах потенційна переплата перевищує два мільйони гривень.

    Участь у тендері фактично була закритою для сторонніх компаній. Замовник висунув вимогу надати щонайменше три аналогічні договори саме з ремонту багатоквартирних будинків, пошкоджених унаслідок збройної агресії, причому з повним переліком конкретних робіт — від улаштування залізобетонних поясів до електромонтажу та покрівлі. Такі умови значно звузили коло потенційних учасників.

    ПП «Роднік» надало чотири договори, укладені раніше з тим самим Управлінням ЖКГ Ізмаїльської міськради. Йдеться про ремонти будинків на кількох вулицях міста, що фактично підтверджує сталу співпрацю між замовником і підрядником.

    Частину техніки для виконання робіт компанія планує залучати у товариства, власницею якого є дружина голови Ізмаїльської районної державної адміністрації. Таким чином, у проєкті з’являється ще один рівень потенційного конфлікту інтересів.

    Управління ЖКГ міськради очолює Олена Парамонова, а міським головою Ізмаїла є Андрій Абрамченко. Керівником і власником ПП «Роднік» є Ігор Дехтярьов — депутат міської ради від партії «Слуга народу» та багаторічний соратник мера. Їх пов’язують спільні проєкти ще з початку 2000-х років, зокрема у сфері місцевого спорту та громадських організацій. Обоє мають політичне минуле, пов’язане з Партією регіонів.

    З 2016 року підприємство «Роднік» отримало державних замовлень майже на 900 мільйонів гривень, причому найбільша частка контрактів припадає саме на нинішнього замовника — Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради.

    Історія з відновленням будинку в Ізмаїлі демонструє, як під прикриттям відбудови після обстрілів формується замкнене коло підрядників, завищених кошторисів і відсутності реальної конкуренції. У підсумку платником за «золотий ремонт» стає місцева громада.

  • 283 мільйони та відсутність конкуренції: енергетичні тендери для армії

    283 мільйони та відсутність конкуренції: енергетичні тендери для армії

    Закритість процесів постачання електроенергії для військових об’єктів створила умови, за яких життєво важливий ресурс перетворився на передбачуваний фінансовий інструмент. Електрика, на відміну від озброєння чи матеріальних запасів, не залишає матеріальних слідів і не потребує складної логістики. Основні рішення ухвалюються на рівні цифр у контрактах, а їхні параметри визначаються не ринком, а заздалегідь встановленими цілями, що робить схему стабільно прибутковою та непомітною.

    Система працює завдяки участі чиновників, які перебувають на перетині оборонних та енергетичних інтересів. Денис Шмигаль, колишній міністр оборони і нині керівник Міністерства енергетики, формує політику розподілу бюджетних коштів у сфері енергопостачання. Володимир Карпенко, командувач Сил логістики ЗСУ, контролює тилову інфраструктуру та обсяги поставок, а Максим Головня, керівник КЕВ Житомира, забезпечує виконання угод на практиці. Разом вони формують закриту систему управління, де рішення ухвалюються системно.

    Конкретним прикладом стала закупівля електроенергії для КЕВ Житомира. Переможцем тендеру стало ТОВ «Оператор енергії», єдиний учасник торгів. Очікувана вартість контракту сягнула майже 283 мільйонів гривень. Відсутність конкуренції була штучно створена — тендерні умови відповідали характеристикам одного конкретного постачальника, фінансові та документальні вимоги автоматично відсікали інших учасників.

    Контракт передбачав фіксовану торговельну націнку 23 копійки за кіловат-годину без ПДВ, що не залежить від ринкових коливань. При обсягах понад 15 мільйонів кіловат-годин це забезпечує близько 10 мільйонів гривень чистого прибутку постачальнику, незалежно від реальних витрат чи ефективності. Для порівняння, інші бюджетні організації регіону укладали договори з націнкою 10–15 копійок або без неї.

    Фінансова модель ТОВ «Оператор енергії» викликає додаткові питання. Компанія з невеликим штатом управляє контрактами на сотні мільйонів гривень, при цьому операційні потужності не зростають. Це типово для фірм-посередників, основна цінність яких полягає не в поставках електроенергії, а в доступі до бюджетних коштів.

  • Від оперативника до фігуранта справи НАБУ: шлях Артема Шила

    Від оперативника до фігуранта справи НАБУ: шлях Артема Шила

    Ім’я Артема Шила часто згадується у контексті корупційних схем у спецслужбах під час повномасштабної війни. Уродженець Харкова пройшов шлях від оперативника до керівника важливого департаменту СБУ, однак згодом став фігурантом розслідування про розкрадання майже 95 мільйонів гривень на закупівлях для «Укрзалізниці». За даними НАБУ, Шило організовував махінації, використовуючи свій статус та фразу «загроза державній безпеці», щоб усунути конкурентів із тендерів і забезпечити перемогу компаній із завищеними цінами.

    Схема мала цинічний характер: листи від СБУ про ризики для критичної інфраструктури виключали з конкурсу інших учасників, а перемогу здобували фірми з потрібними зв’язками. Держава втрачала мільйони, а Шило закріплював за собою імідж «вирішувача проблем».

    Паралельно зростало особисте благополуччя офіцера: квартири, дорогі ювелірні прикраси, відпочинок на Балі, угоди з елітною нерухомістю в ОАЕ. Майно дружини в Дубаї викликало питання щодо джерел фінансування, адже офіційна зарплата не пояснює такі витрати.

    Департамент I СБУ, який очолював Шило, став інструментом впливу на бізнес. Зокрема, фігурували випадки з ІТ-компаніями та російським букмекером 1xBet, який отримав ліцензію через «Твою Беттингову Компанію» у 2022 році, попри зв’язки з РФ. Завдяки прямому доступу до керівництва СБУ, Шило міг ігнорувати «невідповідності» у документах і контролювати тендери.

    У 2021 році Шило залишив СБУ, але швидко повернувся як позаштатний радник Офісу Президента, зберігаючи вплив на кадрові та економічні питання. У серпні 2022 року він повернувся на керівну посаду в СБУ, відповідальну за захист критичної інфраструктури, фактично контролюючи тендери та конкуренцію.

    У березні 2024 року його позбавили посади, але статус офіцера з особливих доручень зберігся. Навіть під час затримання СБУ проводила закриті судові засідання, посилаючись на «чутливі зв’язки».

    Історія Артема Шила є показовим прикладом того, як під час війни всередині спецслужб можна вести власну економічну гру, прикриваючись патріотизмом та гаслами про безпеку. Поки одні захищають інфраструктуру від ракетних ударів, інші опікуються тендерами та прибутками.

  • Як «борець з корупцією» заробляє на тендерах держлікарень

    Як «борець з корупцією» заробляє на тендерах держлікарень

    Владислав Смірнов позиціонує себе як підприємець, громадський діяч та публіцист, регулярно критикуючи владу України на численних медійних майданчиках. Проте детальний аналіз його діяльності демонструє, що справжні джерела доходів Смірнова значною мірою пов’язані з державною системою, проти якої він виступає.

    Основні бізнес-структури Владислава Смірнова — ТОВ «Онкомедика», ТОВ «Медичний конструктор» та ТОВ «Ельрент» — заробляють на тендерах державних лікарень. «Онкомедика» виграла 216 тендерів на загальну суму понад 143 млн грн, а «Медичний конструктор» — на понад 17 млн грн. При цьому лише одна компанія з трьох показує прибуток; решта — збиткові та мають суттєві кредитні зобов’язання.

    Ці факти ставлять під сумнів образ Смірнова як «борця з корупцією». Його критика влади часто носить оціночний характер, а конкретики та реальних пропозицій щодо реформ — мало. Більшість аналітичних матеріалів присвячена широкому спектру питань, від медичних закупівель до геополітичних оцінок, де експертиза Смірнова виглядає сумнівною.

    Окрім бізнесу, він активно залучав гранти від західних партнерів через ГО «Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор», на які і будував свій публічний образ аналітика та громадського діяча. Конфлікти з колишнім партнером Олександром Пугачем навіть призвели до судових процесів, що лише підкреслює інтерес Смірнова до контролю над ресурсами та впливом.

    У підсумку Владислав Смірнов демонструє типову для частини українських «активістів» модель: публічна боротьба з системою поєднується з отриманням значних доходів від тієї ж системи. Поки він критикує владу, його бізнес процвітає завдяки держзакупівлям, а грантові надходження допомагають формувати позитивний імідж у медіа та серед електорату.

    Ця історія нагадує, що у країні, де корупційні схеми глибоко вкорінені, нові «борці за справедливість» часто шукають не реформ, а власної вигоди в існуючих потоках.

  • Контракти на 142 мільйони і «свої» підрядники: що відомо про команду Шакірзяна

    Контракти на 142 мільйони і «свої» підрядники: що відомо про команду Шакірзяна

    Формально Віктор Шакірзян обіймає посаду секретаря Рівненської міської ради. Фактично ж саме він керує містом як виконувач обов’язків мера, не здобувши перемоги на жодних виборах. Його кар’єрний шлях більше нагадує не політичну конкуренцію, а продуману управлінсько-бізнесову конструкцію, де поєдналися забудова, контроль за рішеннями ради та доступ до бюджетних потоків.

    До приходу у владу Шакірзян працював у будівельному бізнесі. Його пов’язують із реалізацією житлових проєктів, зокрема ЖК «Щасливий» на околицях Рівного. Супровід угод і дозвільної документації здійснювала одна юридична компанія, а в регіоні вагомий вплив мали силові структури, відповідальні за економічні злочини. За інформацією з місцевих політичних кіл, саме тоді сформувався неформальний союз між забудовником, юристами та правоохоронцями: перевірки бізнесу зникали, конфлікти із громадськістю згладжувалися, а спірні об’єкти вводилися в експлуатацію без суттєвих наслідків.

    У 2020 році Шакірзян спробував стати мером, але програв вибори Олександру Третяку. Втім, поразка не стала політичним завершенням. Він отримав посаду секретаря міськради — формально другорядну, але стратегічно ключову. За законом саме секретар у разі відсутності або відставки мера автоматично виконує його обов’язки. Після відходу Третяка ця норма фактично відкрила Шакірзяну шлях до керівництва містом без нових виборів.

    Паралельно змінилася структура власності його бізнесу. Компанії, які раніше пов’язували з Шакірзяном, були переписані на родичів і близьке оточення: сестру, батька, сина та партнерів. Формально посадовець більше не має відношення до комерційної діяльності. Проте саме ці підприємства або пов’язані з ними структури продовжили отримувати підряди за бюджетні кошти.

    Ключовим гравцем у тендерах стало ТОВ «Адамантбуд». Із 2021 року компанія отримала контрактів більш ніж на 142 мільйони гривень — від ремонту доріг і шкіл до облаштування укриттів та адміністративних приміщень. При цьому фірма використовує техніку й ресурси підприємств із кола, яке раніше пов’язували з Шакірзяном. У штаті працюють його родичі, а в документах фігурують спільні контакти та кошторисники.

    Антимонопольний комітет встановив ознаки змови між «Адамантбудом» і компаніями з цього ж середовища. Наприкінці 2024 року їх внесли до переліку порушників, заборонивши участь у закупівлях на три роки та наклавши штраф понад 1,2 мільйона гривень.

    Показовою стала історія з ремонтом у будівлі виконкому на Соборній. Депутатам пояснювали необхідність термінової заміни труб із витратами «до мільйона гривень», однак документація передбачала повноцінний капітальний ремонт санвузлів. Проєкт підготували заздалегідь, а на тендер вийшла лише одна новостворена компанія. У підсумку вартість робіт зросла до понад трьох мільйонів гривень.

    Запитання виникають і до особистих активів посадовця. Будинок площею понад 300 квадратних метрів та земельну ділянку в деклараціях оцінювали в суми, що суттєво відрізнялися — від десятків тисяч гривень до мільйонів. Після публічної уваги оцінка різко зросла. При цьому нерухомість неодноразово переоформлювалася на інших осіб, хоча сам Шакірзян продовжує там проживати.

    У результаті вимальовується модель, за якої політична посада забезпечує адміністративний контроль, а бізнес — фінансову основу. Формально закон не порушується: власники змінені, тендери проведені, рішення ухвалені колегіально. Фактично ж управління містом і бюджетними потоками концентрується в одному колі осіб. І доки ця система працює, реальна конкуренція за вплив на Рівне залишається мінімальною.

  • Ціна дров зросла на чверть: хто виграє на закупівлях для армії

    Ціна дров зросла на чверть: хто виграє на закупівлях для армії

    Східне квартирно-експлуатаційне управління (Східне КЕУ) наприкінці грудня 2025 року оголосило 60 тендерів на закупівлю дров загальною очікуваною вартістю 432,39 млн грн. На сьогодні укладено 10 контрактів на суму 71,27 млн грн, ще 50 тендерів перебувають на етапі визначення переможців.

    Дрова призначені для забезпечення 300 військових частин у Донецькій, Харківській, Сумській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Замовляються тверді породи – бук, дуб, граб, ясен, метрівки без гнилі, із доставкою на 15 складів, більшість із яких у зоні бойових дій.

    Аналіз закупівель показав, що конкуренція на торгах різко знизилася, а ціни зросли на 25%, що за найскромнішими оцінками може принести бенефіціарам щонайменше 50 млн грн чистого прибутку. Організацією тендерів займає начальник Східного КЕУ Олег Лупійчук, який уже раніше отримував кримінальні підозри за недбале ставлення до служби.

    Ще на перших торгах у серпні 2025 року брали участь до чотирьох учасників, середня ціна дров складала 1 946 грн/складометр. Вже у грудні на торги приходив лише один ФОП, а ціна зросла до 2 457 грн/складометр.

    Зменшення конкуренції стало можливим через зміну умов замовлення: доставка могла здійснюватися у будь-яку прифронтову область, строки поставки – 1 110–3 000 складометрів за 15 днів. Ця вимога фактично була нереальною, через що КЕУ розірвав угоди з кількома постачальниками. Для «своїх» учасників встановили поблажливі умови, не перевіряючи транспорт, персонал чи досвід.

    Відзначається синхронність ФОПів: всі банківські гарантії видані лише двома банками, номери документів йшли послідовно, а частина ФОПів – новостворені, включно з 20-річними підприємцями, які вже отримали багатомільйонні контракти.

    Олег Лупійчук, начальник Східного КЕУ, фігурує у кримінальних провадженнях щодо недбалого ставлення до служби, яке спричинило збитки державі на сотні мільйонів гривень. Попри це, він продовжує керувати закупівлями та підписує контракти для військових.

    Ситуація викликає занепокоєння через ймовірну корупційну складову та значні витрати державного бюджету на закупівлю дров для фронту.

  • Держава знову переплачує: у кошторисі реставрації Бережанської ратуші знайшли завищені ціни

    Держава знову переплачує: у кошторисі реставрації Бережанської ратуші знайшли завищені ціни

    Реставрація Бережанської ратуші стала черговим прикладом того, як під гаслами збереження культурної спадщини бюджетні кошти витрачаються за сумнівними кошторисами. Державний історико-архітектурний заповідник у Бережанах уклав договір на коригування проєкту реставрації вартістю 12,35 мільйона гривень із компанією «Акант». Закупівлю провели без конкуренції — участь узяв лише один підрядник.

    До цього роботи на об’єкті виконувала майстерня «Україна-Реставрація», яка вже отримала понад 22 мільйони гривень. Після перевірки Держаудитслужби договір із попереднім виконавцем було розірвано через процедурні порушення. Втім, замість відкритого конкурсу на ринку з’явився новий підрядник, який, за даними з реєстрів, має ідентичну юридичну адресу з попереднім виконавцем.

    Аналіз оновленої кошторисної документації показує суттєві відхилення від ринкових цін. Зокрема, круглі лісоматеріали хвойних порід у кошторисі закладені по 18 тисяч гривень за кубічний метр. Для порівняння, середні ринкові ціни та закупівлі інших бюджетних замовників фіксують вартість сосни на рівні близько 4,5 тисячі гривень за куб. При цьому в проєктній документації відсутні пояснення щодо будь-якої спеціальної обробки деревини, яка могла б обґрунтувати таку різницю.

    Схожа ситуація спостерігається і з інертними матеріалами. Щебінь разом із доставкою коштує бюджету понад 2,3 тисячі гривень за кубічний метр, що приблизно вдвічі дорожче, ніж аналогічні закупівлі комунальних підприємств у регіоні для облаштування інфраструктурних та меморіальних об’єктів.

    Питання викликають і тендерні вимоги, які, за оцінками експертів, суттєво звузили коло потенційних учасників. Замовник передбачив обов’язкову наявність досвіду робіт із класом наслідків СС3. Компанія «Акант» підтвердила цей досвід через субпідрядні договори саме з попереднім виконавцем реставрації, що вказує на можливу пов’язаність між структурами.

    Крім того, у документації не було дотримано вимог щодо оприлюднення розрахунків у машинозчитувальному форматі — детальні кошториси опубліковані у PDF-файлах, що ускладнює громадський контроль. На тлі завищених цін на матеріали середня заробітна плата робітників у кошторисі виглядає заниженою, що може свідчити про формування додаткової непрозорої маржі.

    Ситуація з реставрацією Бережанської ратуші вкотре піднімає питання про ефективність контролю за витрачанням коштів на об’єктах культурної спадщини та реальну конкуренцію у сфері реставраційних робіт.