Daypolitico

Позначка: The New York Times

  • Мовчати стало небезпечніше, ніж сваритися: NYT розкрила нову тактику Зеленського щодо Трампа

    Мовчати стало небезпечніше, ніж сваритися: NYT розкрила нову тактику Зеленського щодо Трампа

    Президент України Володимир Зеленський змінив підхід до спілкування з американським лідером Дональдом Трампом і почав відкритіше критикувати рішення Вашингтона, які, на думку української сторони, ставлять під загрозу обороноздатність країни. Після місяців обережної дипломатії Київ вирішив публічно говорити про проблеми з американською військовою допомогою, розвідданими та супутниковим зв’язком. Як пише The New York Times, українське керівництво дійшло висновку, що подальше мовчання може виявитися небезпечнішим за відкриту суперечку з президентом США. Водночас обидві сторони продовжують переговори та демонструють готовність зберігати співпрацю.

    Про це йдеться в матеріалі The New York Times від 20 жовтня, присвяченому загостренню відносин між Києвом і Вашингтоном.

    За оцінкою американського видання, останні рішення адміністрації Дональда Трампа змусили українську владу переглянути звичну тактику дипломатичного спілкування.

    Якщо раніше Київ намагався уникати публічних конфліктів із Білим домом, то тепер Зеленський дедалі частіше відкрито заявляє про розбіжності.

    Чому Зеленський вирішив більше не мовчати

    Один із високопосадовців України порівняв ситуацію з необхідністю попередити людей про наближення цунамі.

    За його словами, навіть до нинішнього дипломатичного загострення Україна перебувала у складному становищі.

    Російські атаки поступово послаблювали енергетичну інфраструктуру, система протиповітряної оборони потребувала додаткових ракет, а попереду залишався складний зимовий період.

    На цьому тлі Київ зіткнувся з новими суперечностями із Вашингтоном.

    Адміністрація Трампа послабила окремі санкційні обмеження на російський дизель, вимагала скорочення українських ударів по нафтопереробних заводах РФ та продовжувала наполягати на швидкому дипломатичному врегулюванні війни.

    Водночас українська сторона повідомляла про проблеми з постачанням американських ракет-перехоплювачів, передачею розвідувальної інформації та роботою військових супутникових сервісів.

    Саме сукупність цих обставин, за оцінкою NYT, спонукала українське керівництво до відкритішої позиції.

    Розвіддані, ракети Patriot і Starshield стали причинами напруження

    Одним із найгостріших питань у відносинах двох країн стало забезпечення української протиповітряної оборони.

    Зеленський повідомляв, що Україна не отримувала своєчасного попередження про деякі російські ракетні атаки.

    Особливе занепокоєння викликала відсутність інформації про запуски балістичних ракет, оскільки такі попередження можуть допомагати цивільним швидше дістатися укриттів.

    Крім того, українська сторона заявляла про затримки з передачею ракет для систем Patriot.

    Окремою проблемою стали обмеження в роботі Starshield — військового супутникового сервісу компанії SpaceX.

    За повідомленнями українських посадовців, перебої вплинули на виконання окремих військових завдань.

    Водночас американські представники заперечували, що адміністрація Трампа цілеспрямовано припинила допомогу Україні.

    Держсекретар США Марко Рубіо також не погодився зі звинуваченнями в навмисному блокуванні важливої військової підтримки.

    За інформацією Associated Press, Зеленський згодом підтвердив відновлення передачі попереджень про російські ракетні удари.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про відновлення обміну американськими розвідданими.

    Попри це, питання стабільності постачання американського озброєння та супутникового зв’язку залишаються важливими для української оборони.

    Угода Трампа з Путіним щодо дизеля поглибила суперечності

    Ще однією причиною дипломатичного загострення стала домовленість США та Росії щодо постачання дизельного пального.

    Вашингтон тимчасово послабив визначені санкційні обмеження на операції з російським дизелем.

    Американська адміністрація пояснювала це прагненням стабілізувати міжнародний паливний ринок і стримати зростання цін.

    Однак Київ розкритикував таке рішення, оскільки додаткові енергетичні доходи можуть посилити фінансові можливості Росії.

    Водночас Трамп неодноразово закликав Україну припинити удари по російських нафтопереробних заводах.

    Українське керівництво наполягало на взаємності: Київ готовий розглядати припинення атак по російській нафтовій інфраструктурі, якщо Москва зупинить удари по українській енергетиці.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про домовленість Трампа з Путіним та розбіжності щодо українських ударів по НПЗ.

    За оцінкою NYT, саме ці суперечності стали частиною ширшої кризи довіри між Києвом і Вашингтоном.

    Заяви Трампа про Росію викликали нову хвилю критики

    Особливе обурення української сторони спричинили висловлювання американського президента щодо дій Москви.

    20 жовтня Reuters повідомило, що Трамп заявив, нібито Росія загалом поводилася щодо України прийнятно.

    Американський президент також розкритикував Зеленського та висловив думку, що Україні може знадобитися інший представник для переговорів.

    Ці слова пролунали на тлі нових російських атак на українські міста та енергетичні об’єкти.

    За інформацією Reuters, саме загострення відносин із Вашингтоном стало одним із ключових чинників нових дипломатичних контактів в Осло.

    Водночас важливо розуміти, що оцінки Трампа не змінюють факту продовження Росією повномасштабної війни проти України.

    Чому Київ раніше уникав конфліктів із Білим домом

    Після публічної суперечки Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті у лютому 2025 року українська сторона намагалася максимально обережно вибудовувати відносини з американською адміністрацією.

    Київ неодноразово наголошував на вдячності США за підтримку та підкреслював необхідність спільних зусиль для завершення війни.

    Така дипломатична стратегія була пов’язана з високою залежністю української оборони від окремих видів американського озброєння та технологій.

    Зокрема, системи Patriot і відповідні ракети-перехоплювачі відіграють важливу роль у захисті від балістичних загроз.

    Однак, за оцінкою The New York Times, нове загострення змусило Україну відкритіше говорити про рішення Вашингтона, з якими вона не погоджується.

    Чому Зеленський не розриває відносин із Трампом

    Попри різку риторику, українська влада продовжує підтримувати контакти з американською адміністрацією.

    19 жовтня Зеленський провів телефонну розмову з державним секретарем США Марко Рубіо.

    Наступного дня в Осло відбулися переговори за участю Зеленського, американського спецпосланця Стіва Віткоффа, президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре.

    До дипломатичних контактів також долучився Джаред Кушнер.

    За повідомленням Reuters, сторони обговорювали можливі рамки мирного врегулювання, гарантії безпеки та подальшу підтримку України.

    Президент Фінляндії позитивно оцінив результати зустрічі, зазначивши, що переговори допомогли просунутися в обговоренні мирних ініціатив.

    Водночас жодного остаточного мирного договору чи погоджених усіма сторонами умов припинення війни не було оголошено.

    Портников пояснив ризики нової тактики Зеленського

    Український публіцист і політичний оглядач Віталій Портников, позицію якого наводить The New York Times, звернув увагу на складність становища українського президента.

    На його думку, публічне загострення з Вашингтоном створює ризики, однак мовчання щодо проблем із військовою підтримкою також може мати серйозні наслідки.

    Портников відзначив важливість розмови Зеленського з Марко Рубіо.

    На його думку, готовність держсекретаря США продовжувати діалог свідчить про те, що американська адміністрація не відмовилася від співпраці з Україною.

    Крім того, Київ активно контактує з американськими законодавцями обох партій.

    Такі переговори дозволяють українській стороні пояснювати свою позицію не лише Білому дому, а й Конгресу США.

    Що зміниться у відносинах України та США

    The New York Times звертає увагу, що позиція Дональда Трампа щодо України вже неодноразово змінювалася.

    Періоди різких суперечностей чергувалися з відновленням дипломатичних контактів.

    Тому нинішнє загострення не обов’язково означає остаточне погіршення відносин між державами.

    Водночас воно демонструє складність становища Києва, який прагне одночасно відстоювати власні безпекові інтереси та зберігати американську підтримку.

    Головний висновок аналізу NYT полягає в тому, що Зеленський обрав відкритішу й жорсткішу риторику щодо Трампа, але не відмовився від дипломатичного діалогу зі США.

    Українське керівництво намагається поєднати критику окремих рішень Вашингтона з продовженням переговорів про зброю, розвідку, гарантії безпеки та завершення війни.

    Наскільки результативною виявиться ця тактика, залежатиме від наступних рішень американської адміністрації та фактичного виконання домовленостей щодо підтримки України.

  • Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість відновлення транзиту російського природного газу через Україну до європейських країн як один з елементів майбутньої мирної угоди. За інформацією американського видання The New York Times, спеціальний представник Білого дому Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер уже порушували це питання під час переговорів із Володимиром Зеленським та європейськими посадовцями. У Вашингтоні вважають, що повернення російського газу на європейський ринок може стати економічним стимулом для Москви погодитися на припинення війни. Однак у Європі ініціатива викликала серйозні заперечення: повернення до закупівель у «Газпрому» може відновити залежність від Кремля, якої Євросоюз намагається позбутися з 2022 року.

    Про американську пропозицію повідомила The New York Times, посилаючись на співрозмовників, ознайомлених із перебігом переговорів.

    Подробиці публікації також передали Deutsche Welle та РБК-Україна.

    За інформацією журналістів, американські представники обговорювали можливість відновлення закупівель російського газу на початку жовтня під час переговорів у Маямі.

    Аналогічна ідея, за даними NYT, пролунала і під час вересневої зустрічі Віткоффа та Кушнера з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    Пропозиція передбачає повернення економічних зв’язків між Росією та Європою в обмін на можливий прогрес у переговорах про завершення війни.

    Водночас наразі немає підтвердження, що українська влада погодилася відновити транспортування російського газу.

    Російський газ як інструмент мирної угоди

    За інформацією The New York Times, команда Трампа розглядає енергетичну співпрацю як один із механізмів досягнення політичних домовленостей.

    Американські переговорники припускають, що повернення російського газу до Європи може створити для Москви фінансовий стимул погодитися на припинення бойових дій.

    Йдеться про відновлення доходів Росії від експорту енергоносіїв, які залишаються важливим джерелом надходжень для її економіки.

    Україна, за такою логікою, могла б отримувати плату за використання власної газотранспортної системи.

    До початку 2025 року українські магістральні газопроводи забезпечували транспортування значних обсягів російського газу до європейських споживачів.

    Після припинення транзиту Україна втратила відповідне джерело доходів.

    За окремими оцінками, раніше транспортування російського газу забезпечувало близько одного мільярда доларів надходжень на рік.

    Однак можливі майбутні доходи залежали б від обсягів постачання, тарифів та умов нових контрактів.

    Тому навіть у разі відновлення транзиту немає гарантії, що Україна отримуватиме ті самі суми, що й до завершення попереднього договору.

    Крім того, повернення російського газу до Європи суперечить нинішньому курсу Євросоюзу на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    Що саме пропонували Віткофф і Кушнер Зеленському

    Американські переговорники, за інформацією NYT, розглядали відновлення газових поставок не як окрему комерційну операцію, а як частину ширшого пакета домовленостей.

    До нього можуть входити питання безпеки України, майбутніх відносин Росії з НАТО та територіального врегулювання.

    Вашингтон прагне використати економічні стимули для просування переговорів із Москвою.

    Водночас частина європейських і українських посадовців побоюється, що економічні поступки Росії можуть бути запропоновані раніше, ніж Москва погодиться на реальні кроки для припинення агресії.

    У Білому домі пояснюють свій підхід прагненням створити взаємну економічну зацікавленість у мирі.

    Проте офіційного документа, який визначав би конкретні умови відновлення транзиту, поки не оприлюднено.

    Також невідомо, хто саме мав би укладати нові газові контракти, які компанії відповідали б за продаж ресурсу та яку роль могли б отримати американські інвестори.

    США можуть заробляти на російському газі

    Окремою інтригою переговорів є можлива участь американського капіталу в газових проєктах Росії.

    Ще 8 жовтня агентство Reuters повідомило про переговори між представниками США та Росії щодо можливого залучення американського інвестора до газопроводів «Північного потоку».

    За інформацією п’яти співрозмовників агентства, серед учасників контактів були Джаред Кушнер і представник російського керівництва Кирило Дмитрієв.

    Обговорення стосувалися можливого майбутнього бізнесу, пов’язаного з транспортуванням російського газу до Європи.

    За такого сценарію американські інвестори могли б отримувати частину доходів від енергетичних операцій.

    Водночас Reuters наголосило, що реальне відновлення роботи газопроводів стикається із серйозними політичними та юридичними перешкодами.

    У Білому домі заявили, що останнім часом переговори безпосередньо про «Північний потік» не проводилися.

    Таким чином, інформація про можливі американські прибутки залишається повідомленням джерел, а не підтвердженою домовленістю.

    Чи можуть запустити «Північний потік-2»

    У публікації NYT також ідеться про можливе повернення до експлуатації газопроводу «Північний потік-2».

    Його будували для транспортування російського газу до Німеччини через Балтійське море.

    Однак газопровід так і не розпочав повноцінної комерційної роботи.

    У вересні 2022 року внаслідок підводних вибухів було пошкоджено кілька ниток газопроводів системи «Північний потік».

    Водночас одна нитка «Північного потоку-2» залишилася неушкодженою.

    Попри це відновлення транспортування газу через Балтику потребувало б не лише технічних, а й політичних рішень.

    За даними Reuters, американські та європейські санкції наразі перешкоджають відновленню відповідних операцій.

    Крім того, будь-який перезапуск вимагав би погодження німецької влади.

    Отже, навіть якщо Вашингтон і Москва домовляться про економічне співробітництво, цього буде недостатньо для автоматичного відновлення роботи «Північного потоку-2».

    Німеччина виступила проти повернення російського газу

    Одним із головних противників американської ініціативи стала Німеччина.

    До початку повномасштабного вторгнення Росії ця держава була одним із найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Значна частина німецької промисловості використовувала газ із РФ.

    Однак після 2022 року Берлін почав прискорено перебудовувати систему енергопостачання.

    Країна інвестувала в інфраструктуру приймання зрідженого природного газу та диверсифікацію постачальників.

    За інформацією The New York Times, радник канцлера Фрідріха Мерца з питань національної безпеки Гюнтер Заутер під час переговорів у Флориді висловив заперечення проти повернення до російських газових поставок.

    У німецькому уряді побоюються, що відновлення великих закупівель у Росії знову створить залежність від Кремля.

    Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек також заявив, що європейські країни не повинні повторювати помилки минулого.

    На його думку, використання посередників або зміна комерційної схеми не змінює походження російського газу.

    Водночас усередині Німеччини існують політичні сили, які підтримують повернення до закупівель російських енергоносіїв.

    Зокрема, представники партії «Альтернатива для Німеччини» виступають за відновлення газової співпраці, аргументуючи це необхідністю зниження цін на енергію.

    Євросоюз уже ухвалив закон про відмову від російського газу

    Американська ініціатива виникла на тлі принципових змін у європейському енергетичному законодавстві.

    26 січня 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила регламент щодо поступової відмови від російського природного газу.

    Відповідно до регламенту ЄС № 2026/261, імпорт російського газу має бути припинений поетапно.

    Для довгострокових контрактів на зріджений природний газ заборона почне застосовуватися з 1 січня 2027 року.

    Для довгострокових контрактів на трубопровідний газ основний термін становить 30 вересня 2027 року.

    За окремих умов, пов’язаних із заповненням газосховищ, його можуть перенести до 1 листопада 2027 року.

    Короткострокові контракти вже підпадають під обмеження, запроваджені протягом весни та літа 2026 року.

    Це означає, що масштабне відновлення російського газового транзиту до Євросоюзу потребувало б вирішення питання відповідності чинному європейському законодавству.

    Україна сама не може ухвалити рішення, яке дозволить європейським країнам ігнорувати імпортні обмеження ЄС.

    Чому Україна припинила транзит газу 2025 року

    Транзит російського природного газу через українську газотранспортну систему припинився 1 січня 2025 року.

    Причиною стало завершення п’ятирічної угоди між українським оператором газотранспортної системи та російським «Газпромом».

    Українська сторона вирішила не продовжувати договір.

    Це рішення стало частиною політики скорочення економічної залежності від Росії на тлі повномасштабної війни.

    Попри припинення транзиту, Україна зберегла працездатність газотранспортної системи та можливість отримувати газ із європейського напрямку.

    Важливо розрізняти транспортування російського газу територією України до ЄС та імпорт газу самою Україною.

    Нині українські компанії можуть закуповувати природний газ на європейських ринках, використовуючи доступні маршрути міждержавного сполучення.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала питання постачання газу через Угорщину та Словаччину, зокрема ризики непрямої присутності російського ресурсу на європейському газовому ринку.

    Водночас купівля газу в європейського постачальника не обов’язково означає укладання прямого договору з російським «Газпромом».

    Чому Трамп повернувся до енергетичних угод із Росією

    Нова газова пропозиція з’явилася невдовзі після іншої суперечливої домовленості Вашингтона з Москвою.

    У жовтні адміністрація Дональда Трампа підтримала механізм, який дозволяє збільшити постачання російського дизельного пального на міжнародний ринок.

    У Вашингтоні пояснювали цей крок необхідністю стримати зростання цін на паливо.

    Проте рішення викликало невдоволення частини американських сенаторів і критичну реакцію української влади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    Наступним кроком стало рішення Білого дому призупинити застосування частини санкцій, передбачених законом Грема.

    Про наслідки цього рішення «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі про відтермінування економічних обмежень проти Кремля.

    Таким чином, пропозиція щодо відновлення газових поставок не є ізольованою ініціативою.

    Вона вписується у ширший підхід адміністрації Трампа, яка намагається використати економічні домовленості як інструмент переговорів із Росією.

    Кремль уже заговорив про нові спільні проєкти зі США

    Представник російського президента з економічних питань Кирило Дмитрієв позитивно оцінює перспективи нового діалогу між Москвою та Вашингтоном.

    Після домовленостей щодо дизельного пального він заявляв про можливість появи додаткових економічних ініціатив.

    Серед потенційних напрямків співпраці російська сторона називала енергетичні проєкти, інфраструктуру центрів обробки даних і використання атомної енергії.

    Також обговорювалися можливості американської участі в російських енергетичних активах.

    Зокрема, Reuters повідомляло про переговори, пов’язані з майбутнім міжнародного бізнесу російської нафтової компанії «Лукойл».

    Однак значна частина цих ідей залишається на рівні попередніх консультацій.

    Факт обговорення не означає, що угоди вже укладені або що відповідні санкційні обмеження скасовані.

    Чи погодиться Зеленський відновити газовий транзит

    Офіційної згоди України на відновлення транспортування російського газу до Європи наразі немає.

    Так само відсутній оприлюднений проєкт домовленості, у якому були б визначені обсяги постачання, майбутні транзитні тарифи та юридичні зобов’язання сторін.

    Для Києва це питання пов’язане не лише з потенційними доходами, а й із національною безпекою.

    Повернення російського газу на європейський ринок може забезпечити Москві додаткові валютні надходження.

    Водночас Україна продовжує вимагати посилення міжнародного економічного тиску на Росію та захисту власної енергетичної інфраструктури від обстрілів.

    Тому можливість укладання такої угоди залежатиме від ширших переговорів щодо припинення війни, позиції Європейського Союзу та конкретних гарантій безпеки.

    Станом на 18 жовтня 2026 року відновлення транзиту російського газу через Україну залишається переговорною пропозицією, а не погодженим рішенням.

    Адміністрація Трампа розглядає газову співпрацю як можливий економічний стимул для досягнення миру, тоді як частина європейських урядів побоюється нового посилення залежності від Кремля.

    Найближчі переговори покажуть, чи здатен Вашингтон перетворити цю ініціативу на конкретний план і чи матиме такий план підтримку України та Євросоюзу.

  • Трамп вигнав CNN, Politico та MS NOW із Білого дому: журналістів не пустили всередину і забрали перепустки

    Трамп вигнав CNN, Politico та MS NOW із Білого дому: журналістів не пустили всередину і забрали перепустки

    Адміністрація президента США Дональда Трампа фактично запровадила оголошену ним заборону на доступ до Білого дому для журналістів CNN, MS NOW та Politico. У суботу, 19 вересня, представників усіх трьох медіа не пропустили на територію президентського комплексу, а частину їхніх акредитаційних перепусток деактивували або вилучили. Про це повідомляє Reuters.

    Рішення стало продовженням заяви Трампа, зробленої днем раніше. Президент США написав у Truth Social, що CNN, MS NOW та Politico більше не повинні мати доступу до Білого дому через матеріали, які він назвав «фейковими новинами», «вигадками» та «брехнею». При цьому конкретної публікації, яка стала б безпосередньою причиною заборони, Трамп не назвав.

    Спочатку залишалося незрозумілим, чи означає допис президента реальну зміну правил акредитації. Однак уже вранці 19 вересня заборону почали застосовувати на практиці.

    Старша кореспондентка CNN у Білому домі Бетсі Кляйн прибула на роботу, але пройти на територію комплексу не змогла. Представниця MS NOW Акайла Гарднер також повідомила в прямому ефірі, що її перепустку було деактивовано. За її словами, співробітник на вході попросив передати бейдж і пояснив, що рішення ухвалене «вище». Доступ також втратив фотограф мережі.

    Пізніше журналістку Politico Шаєнн Гаслетт не пропустила Секретна служба США. Видання повідомило, що її перепустку, яка дозволяла працювати на території Білого дому, конфіскували. Таким чином, протягом одного ранку стало зрозуміло, що заява президента не була лише погрозою в соцмережах.

    Трамп пригрозив іншими заборонами

    У своєму повідомленні Трамп окремо попередив, що за CNN, MS NOW і Politico можуть піти інші американські медіа.

    Пізніше під час спілкування з журналістами президент згадав The New York Times та The Washington Post, знову назвавши їх «fake news». Водночас прямого рішення про заборону доступу цих видань до Білого дому станом на останні доступні повідомлення оголошено не було.

    Трамп пояснював своє рішення не однією конкретною публікацією, а загальним характером висвітлення діяльності його адміністрації. Він стверджував, що частина медіа навмисно подає негативні матеріали про республіканську адміністрацію.

    Саме ця обставина стала одним із головних предметів майбутньої юридичної суперечки: критики рішення вказують, що йдеться не про порушення журналістами правил безпеки чи порядку роботи Білого дому, а про реакцію влади на зміст їхніх матеріалів.

    CNN, Politico та MS NOW заговорили про Першу поправку

    Усі три медіа заявили, що не мають наміру припиняти висвітлення роботи адміністрації США.

    CNN повідомила, що підтримує свою команду в Білому домі та вважає її роботу чесною й точною. Представники мережі заявили, що журналісти мають конституційне право висвітлювати діяльність влади без перешкод через незгоду чиновників із редакційною політикою.

    Politico також заявило, що продовжить працювати з нинішньою адміністрацією та майбутніми президентами й готове захищати права своїх журналістів відповідно до Першої поправки до Конституції США, яка гарантує свободу слова та преси.

    MS NOW після фактичного блокування доступу заявило, що Білий дім є інституцією, роботу якої фінансують американські платники податків, а тому медіа має намір використати доступні механізми для захисту прав журналістів та ролі незалежної преси.

    До критики приєдналася Асоціація кореспондентів Білого дому. Її представники наголосили, що конституційні гарантії свободи преси не залежать від того, чи подобається президенту висвітлення його діяльності конкретним виданням.

    Водночас остаточної судової оцінки саме рішення від вересня 2026 року поки немає. Тому твердження медіа про незаконність заборони наразі є їхньою юридичною позицією, а не вже встановленим судом фактом.

    Конфлікти Трампа з журналістами виникали й раніше

    Протистояння навколо доступу журналістів до Білого дому не є абсолютно новим для Трампа.

    Ще під час його першого президентського терміну адміністрація відкликала перепустку кореспондента CNN Джима Акости після конфлікту на пресконференції. CNN звернулася до суду, після чого доступ журналіста було відновлено.

    Під час другого президентського терміну адміністрація Трампа також конфліктувала з Associated Press через відмову агентства використовувати запропоновану Білим домом назву «Gulf of America» замість усталеного «Gulf of Mexico» у власних матеріалах. Справа також переросла в юридичну суперечку щодо доступу до президентських заходів.

    Нинішня ситуація, однак, має ширший масштаб: йдеться вже не про одного конкретного кореспондента, а про одразу три великі національні медіа.

    Що змінюється для роботи журналістів

    Втрата акредитації не означає, що CNN, MS NOW чи Politico взагалі більше не зможуть писати про Трампа або його адміністрацію. Редакції можуть використовувати відкриті трансляції, документи, брифінги, джерела в уряді, роботу Конгресу та журналістів за межами території Білого дому.

    Проте фізичний доступ до президентського комплексу має велике практичне значення. Кореспонденти можуть безпосередньо спостерігати за заходами, ставити питання президенту та його представникам, брати участь у брифінгах і отримувати інформацію під час роботи адміністрації.

    Тому нинішній конфлікт значно ширший за суперечку Дональда Трампа з трьома редакціями. Він може стати новим юридичним тестом для того, наскільки далеко президентська адміністрація США може зайти в регулюванні доступу до Білого дому, якщо причиною обмеження є невдоволення змістом журналістських матеріалів.

    Поки що журналісти трьох видань продовжують працювати, але вже з-за меж президентського комплексу. А погроза Трампа щодо «інших медіа» залишає відкритим питання, чи розширюватиметься цей список найближчим часом.

  • Іран був готовий вдарити по українському порту, але відмовився від ескалації

    Іран був готовий вдарити по українському порту, але відмовився від ескалації

    Іран після атаки на своє комерційне судно в Каспійському морі розглядав можливість завдати ракетного удару по одному з українських морських портів, однак зрештою відмовився від такого сценарію. Як повідомляє The New York Times із посиланням на джерела, рішення не загострювати конфлікт було ухвалене після дипломатичних контактів між Києвом і Тегераном та консультацій із міжнародними партнерами.

    За інформацією видання, у суботу українські сили завдали удару по іранському комерційному вантажному судну в Каспійському морі. Внаслідок атаки загинув один цивільний моряк, ще один член екіпажу отримав поранення.

    Після інциденту українська сторона звинуватила Іран і Росію у взаємній підтримці військових операцій. У відповідь офіційний Тегеран заявив, що залишає за собою право на відповідь.

    За словами співрозмовників The New York Times, знайомих із розвідувальними оцінками, іранське керівництво розглядало можливість запуску балістичної ракети з невеликою бойовою частиною по території України. Джерела стверджують, що удар мав бути радше символічним і завдати обмежених руйнувань, демонструючи готовність Тегерана відповісти на атаку.

    Інші чиновники, на яких посилається видання, зазначили, що потенційною ціллю міг стати один із українських портів на Чорному морі. Водночас вони наголосили, що будь-який ракетний удар Ірану по території України означав би різку ескалацію конфлікту та створив би нові ризики для безпеки регіону з огляду на союзницькі відносини між Тегераном і Москвою.

    Як зазначає The New York Times, спочатку в Ірані розглядали можливість відповісти власною військовою операцією, однак західні дипломати попереджали, що реакцію України в такому випадку передбачити було б складно.

    У неділю міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі назвав атаку на судно порушенням Статуту ООН і заявив, що вона “не може залишитися без відповіді”. За його словами, напад мав на меті втягнути європейські країни у протистояння між Іраном і Сполученими Штатами.

    Переломним моментом, за даними видання, стала телефонна розмова між міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою та Аббасом Аракчі, яка відбулася у вівторок. Після переговорів глава іранської дипломатії повідомив, що український міністр пояснив атаку на судно як ненавмисний інцидент.

    Після цього Аракчі заявив, що Іран не прагне подальшої ескалації, однак очікує компенсації за завдані збитки та наголосив на неприпустимості нападів на іранських громадян і майно.

    Того ж дня глава МЗС Ірану провів переговори з високою представницею Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки Каєю Каллас. За інформацією The New York Times, сторони обговорили можливі шляхи зниження напруженості та недопущення подальшої ескалації.

    Аналітик Мехді Рахматі, якого видання характеризує як близького до урядових кіл Ірану, повідомив, що всередині іранського керівництва існували різні підходи до реагування на інцидент. Частина посадовців виступала за військову відповідь, тоді як інші закликали утриматися від відкриття нового фронту.

    За словами Рахматі, прихильники стриманості наголошували, що Україна має значний бойовий досвід та користується підтримкою західних союзників, тому нове військове протистояння не відповідало б інтересам Ірану. Саме ці аргументи, як стверджує The New York Times, зрештою переважили, що дозволило сторонам перейти до дипломатичних контактів замість подальшої ескалації конфлікту.

  • Голосування за «пекельні санкції» проти РФ під загрозою

    Голосування за «пекельні санкції» проти РФ під загрозою

    Розгляд законопроєкту про так звані «пекельні санкції» проти Росії, автором якого був покійний сенатор Ліндсі Грем, може затриматися через суперечки між демократами та республіканцями у Конгресі США. Причиною стало питання щодо обсягу повноважень президента Дональда Трампа у сфері запровадження торговельних обмежень. Про це повідомляє The New York Times.

    За інформацією видання, головним предметом дискусії є положення законопроєкту, яке надає президенту США право, але не зобов’язує його, запроваджувати 100-відсоткові мита проти країн, які закуповують значні обсяги російської нафти та інших енергоносіїв. Документ також передбачає можливість для глави держави на власний розсуд скасовувати такі мита.

    Як зазначає The New York Times, демократи вже тривалий час виступають проти розширення дискреційних повноважень президента у сфері торгівлі. Вони вважають, що подібні механізми посилюють вплив Білого дому на шкоду ролі Конгресу. Водночас республіканці наполягають, що така гнучкість необхідна для ефективного посилення економічного тиску на Росію.

    Представники Республіканської партії також попередили, що Дональд Трамп може накласти вето на будь-який законопроєкт, який суттєво обмежуватиме його можливості самостійно ухвалювати рішення щодо митної політики.

    Позиція демократів останнім часом стала ще жорсткішою на тлі активного використання адміністрацією Трампа тарифної політики. Законодавці не хочуть надавати президенту додаткові торговельні інструменти, вважаючи, що він і без того надмірно розширює власні повноваження та втручається у сферу компетенції Конгресу.

    Саме через ці розбіжності строки ухвалення законопроєкту можуть бути переглянуті, хоча ще напередодні видання Axios повідомляло, що голосування може відбутися вже наступного тижня. Зокрема, розгляд документа очікувався у вівторок, 28 липня, у день похорону Ліндсі Грема.

    Варто зазначити, що після смерті сенатора підтримка законопроєкту серед американських законодавців лише зросла. За останніми даними, документ уже має 60 співавторів, що свідчить про значний рівень підтримки ідеї посилення санкційного тиску на Росію. Однак політичні суперечки щодо повноважень президента можуть відтермінувати його остаточний розгляд і голосування.

  • Вірусний прорив у Маріуполі та битва за Херсон: хто такий новий головком ЗСУ Михайло Драпатий

    Вірусний прорив у Маріуполі та битва за Херсон: хто такий новий головком ЗСУ Михайло Драпатий

    Президент України Володимир Зеленський призначив генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем Збройних сил України. Це рішення стало одним із найгучніших кадрових кроків за час повномасштабної війни та було ухвалене після кількох днів суспільних протестів і політичної кризи навколо зміни керівництва Міністерства оборони. Водночас призначення Драпатого сприймається не лише як кадрова рокіровка, а й як символ зміни поколінь у військовому керівництві України. Саме так нового головкома характеризують західні медіа, зокрема The New York Times, а також міжнародні інформаційні агентства Reuters і Associated Press.

    На думку The New York Times, рішення про призначення Драпатого стало відповіддю одразу на кілька викликів. По-перше, суспільство вимагало змін після звільнення міністра оборони Михайла Федорова. По-друге, в армії дедалі гучніше лунали дискусії щодо необхідності швидшого впровадження сучасних технологій, безпілотних систем та нових підходів до управління військами. Саме Драпатий уже кілька років асоціюється з реформаторським крилом українського війська, яке виступає за більшу автономію командирів, швидкість ухвалення рішень та активне використання новітніх технологій на полі бою.

    Командир, який став легендою ще у 2014 році

    Сьогодні ім’я Михайла Драпатого добре відоме як в Україні, так і серед західних військових аналітиків. Проте широку популярність він отримав ще навесні 2014 року під час боїв за Маріуполь.

    Тоді майор Драпатий командував підрозділом 72-ї окремої механізованої бригади. Саме він очолив бронегрупу, яка прорвалася через барикади проросійських бойовиків у центрі Маріуполя для деблокування українських правоохоронців та представників місцевої влади. Кадри, на яких бойова машина піхоти буквально проламує барикади, швидко облетіли світові ЗМІ та стали одним із символів перших років російської агресії проти України.

    Саме після тієї операції Драпатого почали сприймати як одного з найбільш рішучих молодих українських командирів, здатних ухвалювати нестандартні рішення без зайвої бюрократії.

    Кар’єра від танкового офіцера до командувача

    Михайло Драпатий народився 1982 року у Кам’янці-Подільському. Після закінчення Харківського інституту танкових військ у 2004 році був направлений до 72-ї окремої механізованої бригади, яка тоді дислокувалася у Білій Церкві. Цікаво, що на початку його служби командиром цієї бригади був майбутній головнокомандувач Олександр Сирський.

    Протягом наступних років офіцер проходив службу на різних командних посадах, а після початку російської агресії у 2014 році практично постійно перебував у районі бойових дій.

    Один із командирів операції зі звільнення Херсона

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Драпатий отримав нові відповідальні завдання. За даними міжнародних агентств, він відіграв важливу роль в організації оборони Кривого Рогу, що дозволило зупинити російський наступ на цьому напрямку.

    Згодом генерал став одним із командирів операції зі звільнення правобережної частини Херсонської області. Саме ця кампанія восени 2022 року завершилася відступом російських військ із Херсона — єдиного обласного центру, який Росії вдалося окупувати після 24 лютого 2022 року.

    У міжнародних публікаціях Драпатого також називають одним із командирів, які забезпечили успішну оборону Харківського напрямку та допомогли зірвати новий російський наступ у 2024 році. Саме після цих подій президент Володимир Зеленський призначив його командувачем Сухопутних військ України.

    Відставка через особисту відповідальність

    Одним із моментів, який суттєво вплинув на репутацію Драпатого, стала його добровільна відставка після російського удару по одному з навчальних центрів Сухопутних військ.

    Після трагедії генерал подав рапорт, пояснивши своє рішення особистою відповідальністю за загибель українських військовослужбовців. Водночас він заявляв, що намагався реформувати систему підготовки військ, однак не всі зміни вдалося реалізувати через внутрішній опір окремих посадовців. Західні оглядачі назвали цей крок рідкісним прикладом персональної відповідальності серед військового керівництва.

    Попри відставку, невдовзі президент повернув генерала до керівництва військами, призначивши його командувачем Об’єднаних сил.

    Прихильник технологічної модернізації

    Останнім часом ім’я Драпатого дедалі частіше згадувалося разом із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Обох об’єднувала підтримка реформ у війську, розвиток безпілотних систем, цифровізація процесів управління та модернізація рекрутингу.

    Минулого тижня генерал відкрито підтримав Федорова після його звільнення, заявивши, що Міністерство оборони під його керівництвом стало партнером для війська, який вимагав швидких змін, прискорення ухвалення рішень та підтримував командирів, готових брати відповідальність.

    Сам Федоров після призначення нового головнокомандувача заявив, що Драпатий є “ковтком свіжого повітря” для української армії та символом необхідних змін.

    Нове покоління українських генералів

    Reuters, Associated Press та інші міжнародні видання характеризують Драпатого як представника нового покоління українських військових керівників. На відміну від більшості генералів старшої школи, він будував кар’єру вже після здобуття Україною незалежності, практично весь офіцерський досвід отримав у бойових умовах і виступає за ширшу автономію командирів без надмірної централізації управління.

    Експерти також звертають увагу на його дисципліну, вимогливість до підлеглих та готовність особисто відповідати за ухвалені рішення. Саме ці риси називають одними з головних причин його авторитету серед військовослужбовців.

    Перша заява після призначення

    Після оголошення про нову посаду Михайло Драпатий подякував президенту за довіру та наголосив, що служити Україні для нього завжди було честю.

    Водночас він окремо подякував своєму попереднику Олександру Сирському, зазначивши, що саме в українській армії, яку той допомагав будувати, він виріс як офіцер. Така заява стала сигналом, що новий головнокомандувач не має наміру перетворювати кадрові зміни на внутрішнє протистояння у війську.

    Перед новим головкомом стоять надзвичайно складні завдання. Окрім стабілізації ситуації на фронті, йому необхідно зберегти єдність командування, продовжити технологічну модернізацію армії та виправдати високі очікування суспільства. Як зазначають західні аналітики, Драпатий отримав не лише найвищу військову посаду країни, а й величезний кредит довіри, який тепер доведеться підтверджувати конкретними результатами на полі бою.

  • Трамп таємно змінив літак після саміту НАТО: через погрозу з боку Ірану

    Трамп таємно змінив літак після саміту НАТО: через погрозу з боку Ірану

    Повернення президента США Дональда Трампа із саміту НАТО в Анкарі перетворилося на окрему операцію із посиленими заходами безпеки. Американський лідер вилетів із Туреччини не на новому розкішному літаку, який нещодавно почали використовувати як Air Force One, а на одному зі старих президентських бортів. Уже на військовій базі у Великій Британії він знову пересів у новіший літак і лише після цього продовжив політ до Сполучених Штатів.

    Незвична заміна борту відбулася на тлі різкого загострення відносин Вашингтона з Тегераном, нових повідомлень про можливі іранські плани замаху на Трампа та сумнівів щодо рівня захисту нового президентського літака. Водночас Білий дім і сам президент заперечили, що пересадка була безпосередньо спричинена конкретною загрозою з боку Ірану. Тому версію про підготовку замаху як єдину офіційно підтверджену причину називати не можна.

    Трамп прибув на саміт НАТО в Анкарі 7 липня на новому Boeing 747-8, переданому Сполученим Штатам Катаром і переобладнаному для президентських польотів. Для літака це була перша закордонна подорож у статусі Air Force One. Проте наступного дня американський президент залишив Туреччину на старішому літаку з традиційним біло-блакитним оформленням.

    Спочатку старий борт доставив Трампа на базу британських Королівських військово-повітряних сил RAF Mildenhall у графстві Саффолк. Новий літак також прибув на цю базу окремо. Там президент пересів на нього і вже після цього вилетів до об’єднаної бази Ендрюс поблизу Вашингтона.

    Чому Трамп не вилетів із Туреччини на новому борту

    За даними The New York Times, рішення скористатися старішим літаком було ухвалено за рекомендацією Секретної служби США. Джерела видання стверджували, що новий борт не мав частини складних захисних і контрзахисних систем, якими оснащені старі президентські літаки. Серед можливих недоліків згадувалися системи протидії ракетним загрозам.

    Водночас американська адміністрація наполягала, що новий літак відповідає сучасним вимогам безпеки. Сам Трамп заявив, що зупинка у Великій Британії була необхідна, аби показати новий Air Force One американським військовим, які служать на європейських базах.

    Під час розмови з журналістами президента прямо запитали, чи була заміна літака пов’язана з можливою загрозою з боку Ірану. Трамп заперечив, що саме іранський фактор змусив його змінити борт. Водночас він визнав, що постійно отримує погрози, і назвав себе головною ціллю Тегерана.

    Таким чином, підтвердженим фактом є сама пересадка та повідомлення про відмінності у захисних можливостях літаків. Натомість твердження, що Трамп змінив борт саме через конкретний іранський план замаху, залишається версією, сформованою на основі обставин і повідомлень анонімних джерел.

    Загострення з Іраном посилило тривогу

    Пересадка відбулася у момент, коли крихке припинення вогню з Іраном фактично розвалилося. США знову завдали ударів по іранських об’єктах, а Тегеран атакував низку арабських держав Перської затоки. Туреччина має спільний сухопутний кордон з Іраном, тому перебування американського президента в Анкарі проходило в умовах особливої напруги.

    На цьому тлі західні медіа повідомляли, що ізраїльська сторона передала Вашингтону оновлену розвідувальну інформацію про можливу підготовку Іраном замаху на Трампа. Іранські представники раніше неодноразово погрожували помстою американським посадовцям за удари по країні та загибель керівників режиму.

    Сам Трамп публічно заявляв, що залишив наказ про масштабну військову відповідь, якщо Ірану вдасться організувати його вбивство. Це зробило будь-які незвичні зміни маршруту або транспорту президента предметом особливої уваги.

    Однак Associated Press наголошує: Трамп заперечував, що політ двома літаками був пов’язаний із конкретними побоюваннями щодо Ірану. Офіційних доказів того, що спецслужби виявили безпосередню загрозу саме літаку під час вильоту з Туреччини, публічно не представлено.

    Що не так із новим Air Force One

    Новий Boeing 747-8 раніше належав катарській королівській родині. Його вартість оцінюється у сотні мільйонів доларів. Після передачі Сполученим Штатам американська влада витратила близько 400 мільйонів доларів на переобладнання та модернізацію літака.

    Він отримав нове червоно-біло-синє оформлення, яке обрав Трамп, і почав виконувати президентські рейси на початку липня. Водночас експерти ще до введення літака в експлуатацію попереджали, що повноцінне переобладнання цивільного борту під стандарти Air Force One за короткий час є надзвичайно складним.

    Президентський літак — це не просто VIP-салон. Він має функціонувати як повітряний командний центр, забезпечувати захищений зв’язок із військовим керівництвом, витримувати вплив електромагнітного імпульсу та мати системи виявлення і протидії різним типам загроз.

    Саме тому повідомлення про можливу відсутність частини протиракетних систем викликали серйозний резонанс. Якщо ці дані відповідають дійсності, новий борт міг бути придатним для звичайних президентських подорожей, але менш надійним у зоні підвищеної військової небезпеки.

    Публікація спричинила тиск на журналістів

    Історія з літаками швидко переросла у скандал навколо свободи преси. Міністерство юстиції США вручило повістки чотирьом журналістам The New York Times, які працювали над матеріалами про новий Air Force One та його можливі проблеми із захистом. Деякі повістки федеральні агенти доставили безпосередньо додому репортерам.

    Журналістів хочуть змусити свідчити перед федеральним великим журі в межах розслідування витоку секретної інформації. До публікації першої статті представник ФБР просив редакцію відкласти матеріал, посилаючись на національну безпеку, однак не пояснив, які саме дані могли становити загрозу.

    Міністерство юстиції заявило, що журналісти не є головними цілями розслідування, а слідство намагається встановити посадовців, які могли передати пресі засекречені відомості. Представники The New York Times і правозахисні організації назвали такі дії залякуванням медіа та небезпечним наступом на свободу слова.

    Що відомо на цей момент

    Достовірно встановлено, що Трамп прибув до Анкари на новому Air Force One, але залишив Туреччину на старому президентському літаку. У Великій Британії він знову пересів на новий борт і повернувся ним до США.

    Також медіа повідомили, що Секретна служба могла рекомендувати використати старий літак через його потужніші захисні системи. Ця інформація стала предметом федерального розслідування витоку секретних даних.

    Водночас офіційно не підтверджено, що спецслужби зафіксували конкретну іранську операцію проти літака Трампа. Президент заперечив прямий зв’язок між пересадкою та загрозою з боку Тегерана, хоча визнав, що вважає себе головною ціллю Ірану.

    Отже, історія може свідчити про надзвичайно серйозні запобіжні заходи після загострення на Близькому Сході, але гучна версія про екстрену втечу Трампа від конкретного іранського замаху наразі залишається недоведеною.

  • Підтримка Трампа серед робітничого електорату помітно падає

    Підтримка Трампа серед робітничого електорату помітно падає

    Підтримка Дональда Трампа серед однієї з його ключових виборчих груп — білих виборців робітничого класу без вищої освіти — помітно ослабла на тлі змін у ставленні американців до економічної ситуації у країні. Про це повідомляє The New York Times, посилаючись на результати соціологічних опитувань та оцінки політичних аналітиків.

    За даними видання, ця соціальна група ще напередодні проміжних виборів 2018 року демонструвала стабільно високу підтримку економічної політики Дональда Трампа, оцінюючи її позитивно з перевагою більш ніж у 30 відсоткових пунктів. У той період значна частина виборців сприймала його економічний курс як такий, що сприяє зростанню зайнятості, розвитку промисловості та захисту внутрішнього ринку, що особливо важливо для робітничого класу у промислових штатах США.

    Однак, як зазначає NYT, у подальші роки ситуація суттєво змінилася. Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, ті ж самі виборці тепер демонструють переважно негативну оцінку економічних результатів політики Трампа. Рівень незадоволення, залежно від методології дослідження та вибірки, коливається в межах від мінус 14 до майже мінус 30 відсоткових пунктів. Це означає, що вперше за тривалий час у цій групі фіксується системне переважання критичних оцінок над позитивними.

    Аналітики пов’язують таку зміну настроїв із сукупністю економічних факторів, серед яких ключову роль відіграє зростання вартості життя. Інфляційний тиск, підвищення цін на продукти харчування, оренду житла та базові послуги поступово змінюють сприйняття економічної політики серед домогосподарств, які найбільш чутливі до щоденних витрат. Додатковим фактором називають невідповідність між передвиборчими обіцянками та фактичними економічними результатами, що, на думку експертів, посилює відчуття розчарування частини виборців.

    У матеріалі також наводиться коментар демократичної соціологині Моллі Мерфі, яка охарактеризувала нинішню ситуацію як потенційний «переломний момент» для частини прихильників Трампа. За її словами, економічні труднощі змушують виборців переоцінювати свої політичні вподобання, навіть якщо раніше вони демонстрували стійку лояльність до одного політика. Водночас вона підкреслює, що така переоцінка не обов’язково означає автоматичний перехід до підтримки Демократичної партії, оскільки значна частина електорату залишається скептично налаштованою до обох основних політичних сил у США.

    Інші експерти також наголошують, що економічний фактор нині залишається домінуючим у формуванні політичних настроїв американців. На перший план виходять питання доходів, доступності житла, вартості медичних послуг і загальної купівельної спроможності населення. Саме ці аспекти, за оцінками аналітиків, дедалі більше визначають рівень підтримки політичних лідерів, витісняючи інші фактори, які раніше мали більше значення для виборців.

    Окремо зазначається, що ослаблення підтримки Трампа серед традиційно лояльних груп може мати важливі політичні наслідки напередодні наступних виборчих циклів у США. Зокрема, йдеться про проміжні вибори до Конгресу, які відбудуться восени 2026 року, і які можуть стати індикатором загальних настроїв у суспільстві. Економічна ситуація, як підкреслюють аналітики, й надалі залишатиметься ключовою темою політичної боротьби.

    На тлі цих процесів раніше також повідомлялося про зниження загального рейтингу схвалення Дональда Трампа до найнижчих показників за останні роки, що додатково підсилює дискусії про зміну політичних настроїв у США та трансформацію його електоральної бази.

  • Трамп сумнівається у Венсі: NYT розкрила боротьбу за роль наступника президента США

    Трамп сумнівається у Венсі: NYT розкрила боротьбу за роль наступника президента США

    Президент США Дональд Трамп досі не визначився, кого бачить своїм політичним спадкоємцем після завершення другого терміну. Попри те, що віцепрезидент Джей Ді Венс тривалий час вважався головним фаворитом у Республіканській партії, останні публікації американських медіа свідчать: у Білому домі дедалі активніше обговорюють і кандидатуру державного секретаря Марко Рубіо.

    Про це повідомляє The New York Times із посиланням на джерела в оточенні американського президента.

    За даними видання, Трамп під час розмов із радниками неодноразово ставив питання про політичне майбутнє свого віцепрезидента.

    «Чи є у Венса все необхідне, щоб пройти весь шлях?» — запитує Трамп своїх співрозмовників.

    Втім, як зазначають джерела NYT, президент США сам часто відповідає на це запитання доволі неоднозначно, визнаючи, що поки не впевнений у готовності Венса стати наступним лідером республіканців.

    Попри сумніви, Джей Ді Венс залишається однією з найвпливовіших фігур в адміністрації. Він регулярно бере участь у ключових політичних рішеннях, представляє Білий дім на міжнародних заходах та отримує можливість нарощувати власний політичний капітал напередодні президентської кампанії 2028 року.

    Однак, за інформацією NYT, стосунки між Трампом і Венсом не завжди безхмарні. Президент США часто порівнює кар’єрний шлях свого заступника зі своїм власним і наголошує, що без його підтримки Венс не зміг би досягти нинішнього політичного статусу.

    Особливе невдоволення Трампа, за словами співрозмовників видання, викликає стиль роботи віцепрезидента. Американський лідер неодноразово звертав увагу на те, що Венс бере більше відпусток, ніж він сам. Для Трампа, який традиційно демонструє образ політика, що постійно перебуває в роботі, це є одним із критеріїв оцінки потенційного наступника.

    Ще один показовий епізод стався восени 2025 року під час закритої зустрічі президента із сенаторами-республіканцями. Тоді Трамп несподівано навів у приклад чиновників китайського лідера Сі Цзіньпіна.

    «Чому б тобі так не поводитися? Джей Ді не так поводиться! Джей Ді весь у розмовах! Я хочу так само хоча б кілька днів. Гаразд, Джей Ді?» — цитує президента The New York Times.

    Ці слова стали ще одним свідченням того, що Трамп продовжує оцінювати свого потенційного наступника й поки не готовий публічно назвати його фаворитом.

    Тим часом дедалі більше уваги привертає державний секретар Марко Рубіо. Після формування нової адміністрації він став одним із найближчих соратників президента та отримав значний вплив на зовнішньополітичний курс Вашингтона.

    За даними NYT, Рубіо проводить із Трампом значно більше часу, ніж більшість інших членів адміністрації. Він регулярно супроводжує президента під час міжнародних поїздок і часто перебуває поруч із ним на борту президентського літака Air Force One.

    Саме тому в політичних колах США дедалі частіше говорять про можливу конкуренцію між Венсом і Рубіо за право стати кандидатом від Республіканської партії на виборах 2028 року.

    Під час однієї з останніх розмов із журналістами Трампа прямо запитали, хто може продовжити його політичний курс після завершення президентства.

    Відповідь президента була максимально загадковою.

    «Це буде хтось дуже важливий», — сказав він.

    Американські аналітики вважають, що така невизначеність є частиною традиційної політичної тактики Трампа. Він часто підтримує конкуренцію між союзниками, не дозволяючи жодному з них достроково закріпити за собою статус спадкоємця.

    Видання Axios раніше також повідомляло, що головними претендентами на роль кандидата від республіканців у 2028 році Трамп вважає саме Джей Ді Венса та Марко Рубіо. Водночас президент жартома заявляв, що і сам із задоволенням балотувався б знову, хоча Конституція США не дозволяє обіймати посаду президента більше двох термінів.

    Політологи зазначають, що боротьба між Венсом і Рубіо може стати однією з головних внутрішньопартійних інтриг найближчих років. Венс має сильну підтримку серед прихильників руху MAGA та консервативного електорату, тоді як Рубіо володіє значним досвідом у сфері зовнішньої політики й користується авторитетом серед частини традиційного республіканського істеблішменту.

    Водночас остаточне рішення багато в чому залежатиме від самого Трампа, який залишається найвпливовішою фігурою в Республіканській партії. Саме його підтримка може визначити, хто стане головним претендентом на Білий дім після завершення нинішньої президентської каденції.

    Поки ж американський президент не поспішає робити остаточний вибір, залишаючи відкритою інтригу щодо майбутнього лідера республіканців і потенційного президента США після 2028 року.

  • Шойгу озвучив умови Кремля для “миру” в Україні

    Шойгу озвучив умови Кремля для “миру” в Україні

    Секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу заявив, що Москва нібито готова до дипломатичного врегулювання війни проти України, однак для цього, за його словами, мають бути “усунені першопричини конфлікту”. Відповідну заяву він зробив у коментарі російському державному агентству ТАСС.

    Під час виступу Шойгу повторив ключові вимоги Кремля, які Росія неодноразово озвучувала від початку повномасштабної війни. Зокрема, він заявив, що Україна, на думку Москви, має повернутися до “позаблокового, нейтрального та без’ядерного статусу”.

    За словами секретаря російського Радбезу, саме це нібито є однією з головних умов для завершення війни.

    “Нас цікавить остаточне і повне повернення України як без’ядерної та позаблокової країни”, — заявив Шойгу.

    Також він повторив поширені російською владою твердження про необхідність “захисту російськомовного населення” в Україні. Шойгу заявив, що Росію цікавить Україна як держава, “яка поважає права громадян, що проживають на її території”, окремо згадавши людей, які розмовляють російською мовою.

    У своїй заяві він також звинуватив країни Заходу у затягуванні війни. За словами Шойгу, західні держави нібито не зацікавлені у швидкому завершенні конфлікту та продовжують підтримувати Україну, що, на думку Москви, ускладнює переговорний процес.

    Водночас він наголосив, що Росія “ніколи не відмовлялася” від дипломатичного врегулювання війни, хоча конкретних нових механізмів або пропозицій щодо переговорів не озвучив.

    Заяви Шойгу пролунали на тлі переговорного процесу між Україною, Росією та США, який триває з початку 2026 року. За інформацією, що раніше з’являлася у медіа, сторони провели кілька раундів консультацій, однак ключові питання залишаються невирішеними.

    Однією з головних тем переговорів залишається ситуація навколо неокупованих територій Донбасу та можливі параметри припинення бойових дій. За даними ЗМІ, Росія наполягає на виведенні українських військ із частини територій, Україна пропонує варіант фіксації бойових позицій по поточній лінії фронту, а США розглядають можливість створення на цих територіях спеціальної економічної зони.

    Раніше The New York Times повідомляло, що ані Україна, ані Росія поки не мають чіткого плану досягнення остаточного миру або військової перемоги. Видання зазначало, що без активної участі США та посилення міжнародного тиску на Росію перспективи масштабної мирної угоди залишаються невизначеними.

    На цьому тлі керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов раніше заявляв, що переговорний процес між Україною та Росією продовжується і може завершитися домовленостями швидше, ніж очікується. Водночас українська влада неодноразово наголошувала, що будь-які переговори не можуть передбачати втрату суверенітету, відмову від права самостійно визначати зовнішньополітичний курс або обмеження оборонних можливостей держави.

    Попри заяви Москви про готовність до дипломатичного врегулювання, бойові дії тривають. Російські війська продовжують обстріли українських міст та масовані атаки із застосуванням ракет і безпілотників, а українська сторона регулярно заявляє про неприйнятність ультимативних вимог Кремля щодо майбутнього країни.

    Таким чином, заява Шойгу фактично підтвердила, що Росія продовжує наполягати на своїх базових політичних вимогах до України, які Київ раніше неодноразово називав неприйнятними.