Daypolitico

Позначка: тимчасово окуповані території

  • Після років в окупації — нарешті вдома: Україна вивезла ще вісьмох людей і возз’єднала три родини

    Після років в окупації — нарешті вдома: Україна вивезла ще вісьмох людей і возз’єднала три родини

    Ще вісім громадян України змогли виїхати з тимчасово окупованих Росією територій, а три українські родини після тривалої розлуки знову опинилися разом. Операція відбулася 10 вересня за сприяння Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Допомогу в організації повернення також надали міжнародна компанія з українським корінням МХП та її засновник і СЕО Юрій Косюк.

    Про успішне повернення 11 вересня повідомив омбудсман Дмитро Лубінець. Він наголосив, що всі восьмеро тривалий час залишалися на тимчасово окупованих територіях. Тепер для них починається вже інший, не менш складний етап — відновлення документів, отримання медичної, соціальної та психологічної допомоги, а головне — повернення до життя у вільній Україні.

    Подробиці історій цих людей Офіс омбудсмана свідомо не розкриває. Причина не лише в захисті приватності. Публікація конкретних маршрутів, населених пунктів, контактів або деталей того, як саме вдалося організувати виїзд, може поставити під загрозу інших людей, які досі залишаються в окупації, та ускладнити проведення наступних операцій.

    «Це три родини, які тривалий час залишалися на ТОТ. Для кожного з них повернення додому стало початком нового етапу — можливістю поступово відновити своє життя, отримати необхідну турботу та підтримку після пережитого», — повідомив Лубінець.

    За коротким повідомленням про повернення стоїть значно складніший процес, ніж просто перевезення людини через кордон. Під час однієї з попередніх евакуацій Офіс омбудсмана детально описував, що такі операції можуть включати збір і перевірку інформації, пошук та зв’язок із родичами, відновлення документів, отримання посвідчень на повернення у дипломатичних установах, розробку безпечного маршруту, транспорт і організацію медичної допомоги вже після прибуття на підконтрольну Україні територію.

    Особливо складною залишається ситуація з людьми похилого віку, маломобільними громадянами та особами із серйозними захворюваннями. Під час однієї з нещодавніх операцій із ТОТ вдалося евакуювати 13 громадян віком від 27 до 87 років. Частина людей потребувала негайної госпіталізації. Серед них було подружжя з Херсона, яке напередодні повномасштабного вторгнення виїхало на дачу і в результаті провело в окупації понад чотири роки.

    Тоді ж Лубінець повідомляв, що з 2023 року за сприяння Офісу омбудсмана з тимчасово окупованих територій уже повернули 614 людей. Ці цифри стосуються саме роботи за участю офісу Уповноваженого і не є загальною кількістю всіх українців, яких різними каналами вдалося вивезти з окупації.

    МХП також не вперше долучається до таких операцій. У червні Офіс омбудсмана повідомляв, що за його сприяння з окупованих територій та Росії вдалося евакуювати 10 молодих українців віком 18–19 років. Компанія та її керівник тоді також допомагали організувати повернення. Молоді люди, попри роки життя під російською окупацією, заявляли про бажання навчатися в українських університетах, будувати кар’єру та жити саме в Україні.

    Для частини громадян проблема полягає вже в самому фізичному виїзді. Окуповані території відокремлені від підконтрольної Україні частини фронтом, замінованими територіями, численними російськими блокпостами та складною системою перевірок. Тому прямий маршрут часто неможливий і людям доводиться долати значно довший шлях через території третіх держав.

    Додатковим бар’єром є російська політика примусової паспортизації та фактичного витіснення українських документів із повсякденного життя.

    У березні 2026 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні оприлюднила окремий звіт про ситуацію на окупованих територіях. У ньому йдеться, що Росія систематично застосовує дискримінаційні адміністративні заходи, які в окремих випадках фактично позбавляють людей реальної можливості залишатися вдома без отримання російського громадянства або виконання вимог окупаційної влади. ООН документувала примусове переміщення і депортації, а також погрози, затримання, катування та інші форми тиску.

    Особливо вразливими залишаються мешканці прифронтової окупованої частини Херсонщини. За даними ООН, тисячі цивільних там фактично опинилися між бойовими діями, мінними полями та загрозою ударів дронів. На середину 2026 року українська влада оцінювала кількість людей у низці таких громад приблизно у 6 тисяч осіб, серед яких понад 180 дітей. Очевидці повідомляли про гострі проблеми з продуктами, лікуванням та можливістю виїхати.

    Окремо Україна веде масштабну роботу з повернення дітей, які були депортовані до Росії, примусово переміщені або залишаються на окупованих територіях. Станом на кінець квітня в межах президентської ініціативи Bring Kids Back UA було забезпечено 2126 повернень українських дітей. Від початку 2026 року на той момент вдалося повернути 150 дітей.

    У липні та серпні такі операції продовжувалися. Зокрема, 8 липня на підконтрольну Україні територію повернули двох дітей із тимчасово окупованої частини Херсонщини, 23 липня — ще шістьох, а 6 серпня вдалося евакуювати п’ятьох підлітків.

    Але нинішнє повернення восьми громадян показує, що гуманітарний трек не обмежується лише дітьми.

    Україна паралельно намагається повертати літніх людей, людей із тяжкими хворобами, молодь, цивільних, яких війна розділила з родинами, а також громадян, які з різних причин опинилися на території Росії. У червні, наприклад, після гуманітарних переговорів вдалося повернути п’ятьох українців і возз’єднати три родини. Серед повернених була 74-річна жінка, депортована з Маріуполя, яка мала тяжкий стан здоров’я та пересувалася на кріслі колісному.

    Саме тому українська сторона називає гуманітарний канал одним із небагатьох механізмів, які навіть під час активної війни дозволяють отримувати конкретний результат — повертати людей додому.

    У випадку нинішніх восьми громадян персональні історії поки залишаються закритими. Не повідомляються їхній вік, місця проживання в окупації, маршрут виїзду чи обставини, через які родини були розділені. Це рішення продиктоване безпекою: будь-які деталі можуть допомогти російській стороні перекрити маршрути або встановити людей, які сприяють наступним евакуаціям.

    Офіс омбудсмана продовжує приймати звернення від тих, чиї родичі залишаються на окупованих територіях. Для таких випадків працює короткий номер 1678; з-за кордону можна телефонувати за номером +38 (044) 299 74 08, а для людей на ТОТ раніше також публікували номер +38 093 406 80 17 для зв’язку через WhatsApp, Viber і Telegram.

    Нове повернення не змінює масштабу проблеми — на окупованих Росією територіях усе ще залишаються мільйони українців, а частина родин розділена вже роками. Але для восьми людей і трьох сімей 10 вересня ця історія змінилася.

    Вони знову перебувають на підконтрольній Україні території. І, як наголосив Лубінець, тепер головне завдання — допомогти їм не лише фізично повернутися додому, а й відновити життя після тривалого перебування в окупації.

  • Підриви дільниць і замахи на колаборантів: розвідка попередила про кривавий сценарій РФ на ТОТ

    Підриви дільниць і замахи на колаборантів: розвідка попередила про кривавий сценарій РФ на ТОТ

    Російські спецслужби можуть організувати серію резонансних провокацій і терористичних актів на тимчасово окупованих територіях України під час виборів до Державної думи РФ, а відповідальність за них спробувати перекласти на Київ. Служба зовнішньої розвідки України попереджає, що особливо небезпечними можуть стати дні основного голосування 18–20 вересня, коли на окупованих територіях очікується найбільше скупчення людей біля так званих виборчих дільниць.

    За даними СЗРУ, можливий сценарій передбачає провокації під «прапором України». Серед потенційних варіантів українська розвідка називає підриви виборчих дільниць або місць зберігання бюлетенів у неробочий час, диверсії на транспортній інфраструктурі та замахи на представників окупаційних адміністрацій і колаборантів. Після таких інцидентів російська пропаганда може звинуватити Україну та використати події для посилення репресій проти мешканців захоплених територій.

    Розвідка пов’язує ризик таких дій одразу з кількома завданнями Кремля. Йдеться про створення інформаційного приводу для посилення контролю на окупованих територіях, виправдання репресивних заходів, дискредитацію України на міжнародній арені та можливе інформаційне забезпечення нової хвилі мобілізації в Росії. Окремою метою СЗРУ називає спробу зірвати або ускладнити дипломатичні зусилля щодо завершення війни, зокрема ті, до яких залучені Сполучені Штати.

    Цей контекст особливо важливий через те, що українські спецслужби вже кілька тижнів попереджають про можливу нову мобілізаційну кампанію в РФ після парламентських виборів. Наприкінці серпня ГУР і СЗРУ повідомляли, що російська влада опрацьовує можливість додатково залучити близько 300 тисяч людей у 2026 році та ще приблизно стільки ж у 2027-му. Розвідка тоді прямо зазначала, що найбільш імовірним моментом для політичного рішення про мобілізацію може стати період після голосування 18–20 вересня. За даними спецслужб, у Росії вже посилюють військовий облік, розширюють мобілізаційні підрозділи на підприємствах і готують додаткові механізми примусу.

    Тема можливої мобілізації помітно впливає і на настрої всередині самої Росії. Reuters 10 вересня повідомило про зростання тривоги серед росіян напередодні парламентських виборів. Однією з причин видання називає саме побоювання нового призову після завершення голосування, а також дедалі відчутніші для російського населення наслідки війни. Водночас «Єдина Росія», як очікується, збереже контроль над Держдумою в умовах жорстко контрольованої політичної системи.

    На тимчасово окупованих територіях підготовка до російського голосування розпочалася значно раніше. Центр протидії дезінформації повідомляв, що на окупованій частині Донеччини «дострокове голосування» вирішили розпочати ще 30 серпня — за 21 день до основної дати. У ЦПД вважають, що настільки тривалий період створює сприятливі умови для неконтрольованого використання бюлетенів та інших маніпуляцій із результатами.

    Паралельно окупаційні адміністрації проводять подомові обходи мешканців Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Формально такі візити називають «інформуванням про вибори», однак Центр протидії дезінформації звертав увагу, що вони також дозволяють окупаційній владі актуалізувати дані про населення, виявляти людей без російських паспортів, збирати заявки на «голосування вдома» і контролювати настрої населення.

    Більше того, українська сторона заявляє, що бажані результати голосування могли бути визначені ще до його початку. Керівник ЦПД Андрій Коваленко повідомляв, що адміністрація Кремля нібито поставила перед окупаційною владою завдання показати явку понад 65–70%, а результат партії «Єдина Росія» — не нижче 70%. Саме такі цифри, за інформацією ЦПД, мають створити пропагандистську картинку масової підтримки російської влади населенням окупованих українських територій.

    Уже на початку вересня ЦПД фіксував активну інформаційну кампанію навколо «дострокового голосування». Російські медіа поширювали сюжети про нібито високу активність місцевих жителів, тоді як український Центр зазначав, що за «добровільних виборців» можуть видавати працівників бюджетної та комунальної сфер, залежних від окупаційної адміністрації.

    Москва намагається надати процесу й міжнародного вигляду. Російське МЗС заявляло про готовність спостерігачів із десятків країн приїхати на вибори. Проте Центр протидії дезінформації наголошував, що жодна авторитетна міжнародна організація з моніторингу виборів не бере участі у спостереженні за цим процесом.

    Більше того, сама Росія не запросила на парламентські вибори спостерігачів ОБСЄ. 6 серпня Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Парламентська асамблея організації заявили, що таке рішення Москви суперечить зобов’язанням, які держави-учасниці взяли на себе відповідно до Копенгагенського документа 1990 року. Українське МЗС зазначало, що це буде вже третій поспіль загальнонаціональний виборчий процес у РФ без незалежного спостереження ОБСЄ.

    Окремо Київ застеріг потенційних іноземних спостерігачів від поїздок на окуповані території. Міністерство закордонних справ України наголосило, що проведення Росією голосування на суверенній території України є незаконним, а його результати не створюють жодних юридичних наслідків. У МЗС також підкреслили, що присутність іноземних спостерігачів не може легітимізувати такий процес.

    Аналогічну позицію висловив Європейський Союз. У заяві при ОБСЄ ЄС наголосив, що не визнаватиме ні так звані вибори, які Росія проводить на окупованих територіях України, ні їхні результати, та закликав інші держави не брати участі у спостереженні за незаконним голосуванням.

    СЗРУ, попереджаючи про можливі провокації, проводить паралелі з подіями минулих десятиліть. Серед них розвідка згадує вибухи житлових будинків у Росії 1999 року на тлі початку Другої чеченської війни, кризу із захопленням заручників у московському театральному центрі на Дубровці у 2002 році, а також російські псевдореферендуми й виборчі кампанії на захоплених територіях України після 2014 року. При цьому щодо вибухів 1999 року існують різні й суперечливі версії, тому твердження про їх використання Кремлем як свідомої провокації слід розглядати саме як позицію української розвідки, а не як остаточно встановлений міжнародним розслідуванням факт.

    Найбільш конкретне попередження СЗРУ стосується найближчих днів. Розвідка називає території окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також Крим. Саме там у період активної фази голосування 18–20 вересня, за оцінкою спецслужби, ризик провокацій може бути найвищим. У СЗРУ наголошують, що потенційною ціллю може стати будь-яке масове скупчення людей, якщо російським спецслужбам знадобиться резонансна подія для подальшої інформаційної кампанії.

    Таким чином, вибори до Держдуми для Кремля можуть мати значення далеко за межами формального оновлення парламенту. Українські спецслужби розглядають їх як потенційну точку для одночасного вирішення кількох завдань — демонстрації контрольованої «підтримки» окупації, створення підстав для нових репресій на ТОТ, посилення антиукраїнської пропаганди та підготовки російського суспільства до можливого нового етапу мобілізації. Саме тому період до 20 вересня розвідка вважає часом підвищеного ризику.

  • ЦВК закликала українців в окупації бойкотувати російські псевдовибори

    ЦВК закликала українців в окупації бойкотувати російські псевдовибори

    Центральна виборча комісія закликала громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, не брати участі в організації та проведенні запланованих Росією псевдовиборів. У ЦВК наголошують, що таке голосування є нелегітимним, а його результати не матимуть жодних юридичних наслідків.

    Про це йдеться в рішенні Центральної виборчої комісії.

    У відомстві зазначили, що Росія продовжує використовувати виборчі процедури як один із інструментів спроби легітимізувати окупацію українських територій. Москва намагається включити захоплені українські землі до власного політичного та правового простору, попри міжнародне невизнання таких дій.

    Російська сторона планує провести так зване голосування на окупованих територіях з 18 до 20 вересня 2026 року.

    ЦВК наголосила, що будь-які спроби Росії організувати та провести ці «вибори» є незаконними. Відповідно, результати такого голосування, документи та рішення, ухвалені за його підсумками, не створюють жодних юридичних наслідків для України та не можуть змінити статус тимчасово окупованих територій.

    Українська виборча комісія також закликала міжнародну спільноту не визнавати результати російського голосування та повноваження депутатів, яких Москва може оголосити «обраними» за його підсумками.

    Окремо ЦВК закликала іноземні держави та міжнародні організації не брати участі у спостереженні за цим процесом. На думку української сторони, присутність міжнародних спостерігачів могла б бути використана Росією для створення видимості легітимності незаконного голосування.

    Крім того, комісія закликала посилити персональні санкції проти російських посадовців та інших осіб, які беруть участь в організації псевдовиборів на окупованих українських територіях.

    Окреме звернення ЦВК адресувала українцям, які залишаються на тимчасово окупованих територіях. Їх закликали не брати участі в організації чи проведенні російського голосування, зокрема не працювати у незаконно створених виборчих комісіях та не займатися агітацією.

    У ЦВК нагадали, що українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за пособництво державі-агресору. Водночас конкретна правова оцінка дій громадян залежатиме від обставин кожного окремого випадку.

    Для документування можливих правопорушень та притягнення винних до відповідальності ЦВК вже звернулася до Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора та Ради національної безпеки і оборони.

    Відповідні органи мають опрацювати інформацію про організацію незаконного голосування, встановити причетних до цього осіб та розглянути питання щодо застосування до них санкцій. У ЦВК також зазначили, що відповідальність може наставати в межах відповідних міжнародних та національних механізмів, зокрема в контексті створення Спеціального трибуналу.

    Підготовка до російських псевдовиборів на окупованих територіях розпочалася раніше. У червні 2026 року російська Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо організації так званого виборчого процесу на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також у Криму та Севастополі.

    Для проведення цього процесу російська сторона незаконно сформувала 11 одномандатних виборчих округів.

    На територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які частково перебувають під російською окупацією, такі псевдовибори планують провести вперше.

    У Києві розглядають ці дії як продовження політики Кремля щодо незаконної інтеграції окупованих українських територій до політичної системи РФ. Росія вже проводила на захоплених територіях псевдовибори та інші незаконні процедури, результати яких Україна та більшість міжнародної спільноти не визнають.

    Підготовчі заходи до майбутнього голосування окупаційні адміністрації розпочали завчасно. Російська сторона використовує цифрові інструменти, інформаційні кампанії та інші механізми для залучення населення до незаконного виборчого процесу.

    Водночас Україна наполягає, що проведення будь-яких російських виборів на окупованих українських територіях не змінює їхнього міжнародно визнаного статусу. Крим, Севастополь, а також тимчасово окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей залишаються територіями України.

  • Стипендії студентів зростуть до 20 тисяч гривень: скільки отримуватимуть українці з 1 вересня

    Стипендії студентів зростуть до 20 тисяч гривень: скільки отримуватимуть українці з 1 вересня

    В Україні з 1 вересня 2026 року суттєво підвищаться державні академічні стипендії для студентів. Мінімальна академічна виплата у закладах вищої освіти становитиме 4000 гривень, а найкращі студенти зможуть отримувати президентську стипендію у розмірі 20 тисяч гривень.

    Про це йдеться у роз’ясненні голови підкомітету з питань державної молодіжної політики парламентського Комітету з питань молоді та спорту Ірини Борзової.

    Згідно з новими розмірами виплат, мінімальна академічна стипендія для студентів університетів становитиме 4000 гривень. Підвищена академічна стипендія зросте до 5820 гривень, а підвищена галузева — до 7420 гривень.

    Для студентів, які демонструють найкращі результати навчання, передбачена президентська стипендія у розмірі 20 тисяч гривень.

    Зміни стосуватимуться не лише студентів університетів. Для здобувачів освіти у закладах фахової передвищої освіти мінімальна академічна стипендія становитиме 3020 гривень, а підвищена — 4394 гривні.

    Окремий блок державної підтримки передбачений для молоді з тимчасово окупованих та прифронтових територій. Для таких вступників діють спеціальні умови вступу, які мають спростити отримання української освіти.

    Зокрема, окремі категорії абітурієнтів можуть вступати до українських закладів освіти без складання НМТ — за результатами співбесіди або вступних випробувань через освітні центри. Також для них передбачена окрема квота бюджетних місць.

    Молодь із відповідних територій може отримати допомогу з оформленням українських документів, психологічний супровід та пільгові умови проживання у гуртожитках.

    Крім того, міжнародні партнери передбачили одноразову фінансову допомогу у розмірі 50 тисяч гривень. Йдеться про підтримку від ООН та ЮНІСЕФ для визначених категорій вступників.

    Водночас держава продовжує підтримувати студентів, які обирають контрактну форму навчання. Для вступників із високими результатами НМТ діє програма державних грантів, які частково покривають вартість навчання.

    Якщо вступник має щонайменше 150 балів із двох предметів НМТ, він може претендувати на грант від 17 тисяч гривень. Для тих, хто набрав щонайменше 170 балів із двох предметів, розмір гранту становить від 25 тисяч гривень.

    При цьому для вступників, які обирають університети у прифронтових областях, розмір державного гранту автоматично збільшується на 50%.

    Таким чином, із нового навчального року система державної підтримки студентів передбачатиме не лише збільшення академічних стипендій, а й додаткові механізми фінансування навчання для вступників із високими результатами НМТ та молоді з територій, які найбільше постраждали через війну.

    Окремо передбачена ще одна програма для найкращих учасників НМТ-2026. Випускники, які отримають щонайменше 185 балів з кожного предмета, вступлять до українського університету та продовжать там навчання, можуть отримувати 10 тисяч гривень щомісяця протягом першого року навчання.

    Отже, з 1 вересня українські студенти матимуть можливість отримувати значно більшу фінансову підтримку від держави. Розмір конкретної виплати залежатиме від типу стипендії, результатів навчання та категорії студента.

  • У Донецьку спалахнув склад боєприпасів: детонація тривала годинами

    У Донецьку спалахнув склад боєприпасів: детонація тривала годинами

    У тимчасово окупованому Донецьку в ніч проти 13 липня стався потужний вибух на складі боєприпасів, після чого розпочалася тривала детонація снарядів. У мережі з’явилися численні відео, на яких видно масштабну пожежу та серію вибухів, що не припинялися протягом тривалого часу.

    Про інцидент повідомили моніторингові Telegram-канали, а також місцеві пабліки, які публікували кадри з різних районів окупованого міста. Через значну відстань до місця події на відеозаписах можна розгледіти лише велике полум’я, яке освітлює нічне небо, однак добре чути безперервні вибухи.

    За повідомленнями очевидців, після першого потужного вибуху на складі розпочалася неконтрольована детонація боєприпасів. Снаряди вибухали один за одним, а уламки та боєприпаси хаотично розліталися в повітрі. Через характер вибухів можна припустити, що вогонь охопив значний запас боєкомплекту, хоча офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає.

    Станом на цей момент причини займання залишаються невідомими. Також не розголошуються точне місце розташування складу, масштаби руйнувань та інформація про можливі втрати серед особового складу чи техніки окупаційних військ. Представники окупаційної адміністрації Донецька інцидент поки що не коментували.

    Подібні вибухи на складах боєприпасів мають суттєвий вплив на забезпечення військ, адже можуть призводити до втрати значних запасів снарядів, необхідних для ведення бойових дій. Водночас офіційного підтвердження того, що саме стало причиною пожежі та вибухів, наразі немає.

    Останнім часом на тимчасово окупованих територіях дедалі частіше повідомляють про вибухи, пожежі та пошкодження військової логістики російських окупаційних сил. Зокрема, раніше стало відомо про знищення мосту, який сполучав Донецьк із Маріуполем. Після цього рух транспорту через переправу став неможливим, що змусило окупаційні війська шукати альтернативні маршрути для перекидання особового складу, техніки та боєприпасів.

    Крім того, останніми днями повідомлялося і про інші удари по військовій інфраструктурі на тимчасово окупованих територіях. За даними українських ЗМІ, серія атак спричинила паніку серед окупаційних військ, а також посилила проблеми із забезпеченням окремих напрямків. Зокрема, експерти зазначають, що регулярні удари по складах, логістичних вузлах та транспортній інфраструктурі можуть суттєво ускладнювати можливості російської армії підтримувати інтенсивність бойових дій.

    Наразі незалежно підтвердити обставини нічної пожежі та вибухів у Донецьку неможливо. Інформація про наслідки інциденту продовжує уточнюватися.

  • Залякували розстрілами та вчили кидати гранати: з окупації повернули ще 13 дітей

    Залякували розстрілами та вчили кидати гранати: з окупації повернули ще 13 дітей

    На підконтрольну Україні територію вдалося повернути ще 13 дітей із тимчасово окупованої частини Херсонської області. Серед них — 5 дівчат і 8 хлопчиків віком від 3 до 17 років. Одна дитина позбавлена батьківського піклування.

    Про це повідомив начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін.

    За його словами, кожна з повернутих дітей пережила тиск, погрози та страх через російську окупацію. Деяких дітей окупанти залякували розстрілами, переодягаючись в українську військову форму. Інших, навіть попри проблеми зі здоров’ям, окупаційна влада змушувала ставати на військовий облік.

    Особливо тривожними є свідчення про підготовку підлітків до війни. За словами Прокудіна, дітей на полігонах навчали копати окопи, стріляти та кидати гранати. Такі дії є частиною системної мілітаризації українських дітей на тимчасово окупованих територіях.

    Повернення відбулося в межах президентської ініціативи Bring Kids Back UA та за сприяння благодійної організації Save Ukraine.

    Наразі діти перебувають у центрах «Надії та відновлення». Там вони проходять реінтеграцію, отримують психологічну допомогу, підтримку з відновлення документів, безпечний прихисток і необхідну турботу.

    Прокудін наголосив, що для цих дітей окупація вже залишилася позаду, а попереду — відновлення, адаптація та повернення до нормального життя.

  • Мільярдне фінансування для окупованих громад: основа майбутнього відновлення чи питання ефективності

    Мільярдне фінансування для окупованих громад: основа майбутнього відновлення чи питання ефективності

    Бюджети тимчасово окупованих громад залишаються важливим елементом державної політики України в умовах війни. Попри втрату контролю над частиною територій, ці громади продовжують функціонувати як адміністративно-територіальні одиниці, формують власні бюджети та планують відновлення після деокупації. Такий підхід зберігає їхній правовий статус і демонструє незмінність суверенних претензій України на ці території.

    Наявність бюджетів дозволяє військовим адміністраціям виконувати мінімальні управлінські функції, підтримувати внутрішньо переміщених осіб і зберігати зв’язок із мешканцями громад, які були змушені виїхати. Значна частина коштів спрямовується на освіту, соціальне житло, роботу гуманітарних центрів, оздоровчі та інші заходи для переселенців. Для багатьох людей це фактично єдина форма підтримки з боку громади, з якої вони походять.

    Водночас бюджетна модель релокованих громад має суттєві обмеження. Понад 84% їхніх доходів формуються за рахунок державних трансфертів, що робить такі бюджети залежними від центральної влади. Втрата майна, землі та комунальної інфраструктури ускладнює формування власних доходів і перетворює бюджетний процес на значною мірою формальний. Попри це, до таких громад застосовується загальний механізм горизонтального вирівнювання та додаткові дотації з державного бюджету.

    За останні роки видатки окремих окупованих громад суттєво зросли. У найбільших міських громадах вони вимірюються сотнями мільйонів гривень і в окремих випадках наближаються до мільярда. Для порівняння, бюджети деяких громад, що перебувають під повним контролем, мають співмірні показники. Це свідчить про значний масштаб фінансових ресурсів, які адмініструються навіть в умовах окупації.

    Структура видатків у різних громадах відрізняється. Частина військових адміністрацій спрямовує переважну частину коштів на міжбюджетні трансферти, зокрема субвенції на підтримку Збройних сил України або на потреби інших громад. В окремих випадках ця стаття становить більшість бюджету. Такий механізм викликає дискусії щодо ефективності, пріоритетності та швидкості використання коштів у контексті потреб фронту.

    Разом із цим значні суми витрачаються на утримання органів місцевої влади. У ряді громад видатки на управлінський апарат залишаються співмірними з показниками громад, які не зазнали окупації. Це ставить питання про можливість оптимізації адміністративних витрат, зокрема шляхом удосконалення структури військових адміністрацій. Однак будь-які зміни мають враховувати потреби внутрішньо переміщених осіб, адже в багатьох громадах значна частина бюджету спрямована саме на соціальні програми для них.

    Окремою проблемою є нерівномірність доступу переселенців до послуг. У різних громадах частка видатків на соціальне забезпечення, освіту чи підтримку ВПО суттєво відрізняється. Це створює відмінності в обсязі допомоги та можливостях отримання сервісів залежно від того, до якої саме громади належить людина.

    Також залишається питання прозорості. Мешканці тимчасово окупованих громад фактично обмежені у впливі на бюджетні рішення, а механізми громадських обговорень часто не застосовуються. Повнота оприлюднення даних про доходи та видатки інколи є недостатньою, що ускладнює громадський контроль і підзвітність.

    Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу: перегляду співвідношення адміністративних витрат і соціальних програм, забезпечення рівного доступу ВПО до послуг, підвищення прозорості бюджетного процесу та впровадження ефективних інструментів участі громадян. Оптимізація управлінських структур може дати економічний ефект, але вона має супроводжуватися гарантіями належного соціального захисту переселенців і збереженням спроможності громад до відновлення після деокупації.

  • Полоненими буде займатись фігурантка антикорупційних розслідувань Лариса Родченко за підтримки Євгена Мойсюка

    Полоненими буде займатись фігурантка антикорупційних розслідувань Лариса Родченко за підтримки Євгена Мойсюка

    Незважаючи на низку гучних корупційних скандалів та інформацію про неформальні контакти з ворогом, Лариса Родченко (Усаченко) надалі успішно просувається по службі в Міноборони та була призначена головним спеціалістом з питань реінтеграції та післяізоляційного супроводу Управління психологічного забезпечення.

    Про це повідомляє видання 360ua.news

    На цей раз Лариса Родчеко знайшла покровителя в особі заступника міністра оборони Євгена Мойсюка, якого розглядають як одного з претендентів на заміну Олександру Сирському.

    Необхідність у новому “високому покровителю” в особі Євгена Мойсюка для Лариси Родченко очевидна, адже Родченко готується “освоїти” близько двох мільярдів гривень бюджетних грошей на психологічну допомогу у наступному році.

    Водночас, за інформацією джерела, частина високопосадовців Міноборони, яких умовно можна віднести до “людей Дениса Шмигаля” вкрай здивовані карєрним ростом Лариси Родченко та стурбовані можливими репутаційними ризиками, пов’язаними з кримінальним минулим Лариси Родченко.

    Нагадаємо, Лариса Родченко більше відома широкому загалу як Лариса Усаченко, або, як її прозвали у Верховній Раді – “Золота рибка”.

    Лариса Усаченко-Родченко – екс-нардеп з команди Віктора Ющенка, а нині фігурантка безлічі звинувачень у шахрайстві в особливо великих розмірах.

    Лариса Усаченко-Родченко причетна до доведення до банкрутства та розкрадання земельного фонду аграрного підприємства ДП “Пуща водиця” – землі якого через шахрайські схеми були виведені під багатоповерхову забудову на Софіївській Борщагівці. За інформацією журналістів, за доведення до банкрутства та оборудки із землею державного агрохолдингу Лариса Усаченко отримала 6 мільйонів доларів США.

    Також є об’єктивні підозри у причетності Лариси Родченко до розкрадання земель Національного університету біоресурсів і природокористування України, для приховування яких був організований підпал в головному корпусі університету.

    З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, Лариса Усаченко-Родченко змінила вишиванку на військову форму та прийнялась за розкрадання уже військових бюджетів.

    ФОТО: Лариса Родченко Усаченко змінює вишиванку на військову форму щоб отримати доступ до бюджетів під час воєнного стану

    Для початку Лариса Родченко менш як за 3 роки отримує звання майора ЗСУ, що для аферистки її рівня не така складна задача (достатньо згадати скандал з купівлею Ларисою Родченко-Усаченко звання “професора” у Львові).

    За інформацією ЗМІ, Лариса Родченко потрапляє в систему Міноборони через шпиталь НВМКЦ «ГВКГ».  Все це відбувалося за мовчазної згоди або й активної участі ключових фігур медичного командування ЗСУ. Найбільш помітною серед них є генерал-майор медичної служби Анатолій Казмірчук — чинний начальник військової медичної служби України. Саме за часів його керівництва і «стрімкого реформування» медичної вертикалі такі як Усаченко-Родченко отримали зелене світло: звання, поранення, нагороди – все оформлювалося блискавично.

    Водночас клініку наповнили родичі Лариси Родченко: чоловік, брат, зять, племінник, навіть невістка з купленим дипломом. Усі – військовослужбовці, всі – з посвідченням УБД, деякі – з інвалідністю й виплатами. Все це – під «дахом» психіатричного відділення.

    За інформацією ЗМІ, сприяв аферам Родченко по працевлаштуванню всіх її родичів з підробленими дипломами безпосередньо керівник медичної служби ЗСУ генерал-майор Анатолій Петрович Казмірчук.

    Так, чоловік Лариси Родченко за 3 місяці служби отримав УБД, групу інвалідності та грошові виплати. Брат був  працевлаштований у клініку та звільнений за хворобою. Зять, племінник — переведені до тилових частин у Закарпатті. Невістка Яна Вельган – без належної освіти отримала посаду військового психолога, а потім і статус УБД, перебуваючи у декретній відпустці.

    Усі названі вище родичі Лариси Родченко отримали державні відзнаки, звання, статуси УБД.

    Проведемо дати кар’єрного росту Лариси Усаченко-Родченко та її сім’ї на військовій службі:

    – Січень 2022

    З’являється у військовому шпиталі НВМКЦ «ГВКГ» як санітарка.

    – Лютий 2022

    Початок повномасштабної війни — вона вже всередині системи.

    – Лютий 2023

    Отримує звання лейтенанта.

    – Квітень 2024

    Отримує звання капітана медичної служби.

    – 2024

    Директорка психіатричного центру Тетяна Пономаренко залишає посаду після обшуків.

    – Травень 2024

    Оформлює поранення живота — фактично шрами після пластики.

    – Березень 2025

    Отримує звання майора.

    – Квітень 2025

    Держава виплачує 700 000 грн. компенсації за пластику живота, яку Родченко видає за “бойове поранення”.

    – Протягом 2023–2025

    Родичі оформлені до психіатрії як військові: чоловік, брат, зять, племінник, невістка. Частина отримує статус УБД, інші –  інвалідність та виплати.

    Окремо варто відмітити гучну справу про арешт головного психіатра ЗСУ Олега Друзя.

    За інформацією наших джерел, саме Лариса Родченко стояла за організацією схем, в яких звинувачують екс-головного психіатра ЗСУ Олега Друзя.

    “Для для аферистки зі стажем Лариси Родченко кандидатура Олега Друзя як цапа-відбувайла була ідеальна, адже він раніше уже фігурував у корупційних скандалах. Власне кажучи, у Друзя проблеми через корупційні схеми побудовані Родченко” – зазначає джерело.

    Доповненням до портрету Лариси Родченко мають слугувати її “неформальні контакти” з росіянами, які стали предметом дослідження українських ЗМІ.

    Так, за інформацією видання Наша ВЕРСІЯ, Лариса Родченко неодноразово відвідувала передову в Херсонській області, прикриваючи це нібито службовими справами. Водночас свідки стверджують, що метою цих поїздок був контакт із бізнес-партнерами, які залишилися на тимчасово окупованій території.

    Цю версію підтверджують документи, зокрема витяги з держреєстрів на землю, що належить її родичам або фірмам, пов’язаним із нею, та розташована в зоні окупації.

    Ба більше, за словами колег Родченко, вона відкрито розповідала, що «перебігала на той бік», маючи на увазі перетин лінії фронту для зустрічей із людьми, які залишилися під контролем РФ. Це викликає закономірне запитання — чи були ці контакти санкціоновані командуванням або Службою безпеки України?

    Окрему увагу привертає історія матері Родченко, яка, попри статус мешканки тимчасово окупованої території, якимось чином вільно потрапила на підконтрольну Україні територію. Жодного публічного пояснення цього факту не було надано. У контексті загальнодержавної політики до ВПО та ризиків шпигунства така «мобільність» виглядає вкрай підозрілою.

    Нагадаємо, раніше ми писали про те, що заступник міністра оборони Євген Мойсюк дав вказівку підлеглим “зібрати і систематизувати інформацію про всі провальні рішення головнокомандуючого ЗСУ Олександра Сирського та його ставлеників, з прицілом зайняти його місце.

    Більше інсайдів в режимі реального часу читайте на нашому Telegram-каналі Ненька інфо | Новини | Україна