Європейський Союз офіційно продовжив дію тимчасового захисту для людей, які виїхали з України через повномасштабну війну, ще на один рік — до 4 березня 2028 року. Однак разом із продовженням механізму з’явилася принципово нова умова для частини українців. Відтепер нові заявники повинні підтверджувати виконання своїх військових обов’язків в Україні. При цьому для мільйонів українців, які вже користуються тимчасовим захистом у ЄС, зроблено важливий виняток.
Остаточне рішення про продовження тимчасового захисту Рада ЄС ухвалила 30 липня 2026 року, а 4 серпня документ опублікували в Офіційному журналі Європейського Союзу. Йдеться про імплементаційне рішення Ради ЄС 2026/1912. Воно прямо встановлює нову кінцеву дату дії механізму — 4 березня 2028 року.
Це означає, що Євросоюз не збирається найближчим часом масово позбавляти українських біженців законних підстав для перебування. Навпаки, продовження ще на рік має гарантувати людям певну передбачуваність щодо проживання, роботи, освіти дітей, медичної та соціальної допомоги.
За останніми офіційними даними Ради ЄС, станом на 31 травня 2026 року тимчасовим захистом у країнах Євросоюзу користувалися 4,38 мільйона людей, які залишили Україну через війну.
Проте разом із продовженням захисту Євросоюз запровадив важливе нововведення.
У статті 2 нового рішення зазначено, що тимчасовий захист має надаватися людям, які виконують свої військові обов’язки в Україні та, коли це необхідно, можуть надати відповідне підтвердження.
Рада ЄС пояснила, як це може працювати на практиці. Одним із доказів може бути паспорт зі штампом українських прикордонників про законний виїзд з України. Іншим варіантом може бути паперовий або електронний документ, який підтверджує звільнення від відповідних військових обов’язків або їх виконання.
Саме ця норма є однією з найсуттєвіших змін у правилах тимчасового захисту за останній час.
Але тут є надзвичайно важливе уточнення.
Нову вимогу не застосовують до людей, які вже мали тимчасовий захист у конкретній державі ЄС станом на 4 серпня 2026 року та безперервно зберігають цей статус після цієї дати.
Це прямо зафіксовано у виправленій редакції рішення Ради ЄС. Сама нова норма почала застосовуватися з 5 серпня 2026 року.
Тобто твердження, що після зміни правил усі українські чоловіки, які вже перебувають під тимчасовим захистом, автоматично повинні повторно доводити законність свого виїзду або втратять статус, було б неправильним.
Є й інший момент, через який інформацію про нібито «першочергову депортацію трьох категорій українців» варто подавати дуже обережно.
Офіційне рішення Ради ЄС про продовження тимчасового захисту не встановлює списку з трьох категорій українців, яких Євросоюз вирішив депортувати першими. У документі немає формулювання про «першочергову депортацію» тих, хто нелегально перетнув кордон, вчинив злочин або використав підроблені документи.
Такі обставини справді можуть мати серйозні міграційно-правові наслідки відповідно до законодавства ЄС та конкретної держави-члена. Але це інше юридичне питання, і його не слід змішувати з липневим рішенням ЄС про продовження тимчасового захисту для українців.
Більше того, механізм тимчасового захисту передбачає доволі широкий набір прав.
Українці, які підпадають під його дію, отримують право на проживання, доступ до ринку праці та житла, медичну допомогу, соціальну підтримку та освіту для дітей. Українські громадяни також залишаються безвізовими мандрівниками і після допуску на територію ЄС можуть пересуватися протягом 90 днів та обирати країну, де хочуть скористатися правами тимчасового захисту.
Водночас Брюссель уже відкрито готується до моменту, коли надзвичайний механізм, запроваджений після початку повномасштабного російського вторгнення, доведеться поступово завершувати.
Ще у вересні 2025 року Рада ЄС ухвалила рекомендацію щодо координованого переходу від тимчасового захисту. Її мета — не раптове масове виселення українців, а створення кількох можливих шляхів після завершення дії нинішньої системи.
Для частини українців таким шляхом може стати перехід на звичайні національні дозволи на проживання — наприклад, на підставі роботи, навчання або сімейних обставин. Для інших можуть бути доступними статуси, передбачені законодавством Євросоюзу, зокрема для висококваліфікованих працівників.
Паралельно ЄС готує механізми добровільного повернення в Україну.
Рада ЄС наголошує, що таке повернення має відбуватися поступово і лише тоді, коли умови дозволятимуть людям безпечно та стабільно реінтегруватися в Україні. Державам-членам рекомендують створювати програми добровільного повернення, координувати їх між собою та з українською владою, а також дозволяти ознайомчі поїздки до України.
Окремо передбачена можливість створення так званих Unity Hubs — центрів, де українці зможуть отримувати інформацію про документи, працевлаштування, інтеграцію у країні перебування або можливості повернення додому.
Тому говорити, що Євросоюз уже розпочав підготовку до масової депортації українських біженців, підстав немає.
Навпаки, офіційне рішення від 30 липня гарантує продовження тимчасового захисту до березня 2028 року. Одночасно Брюссель починає поступово переводити систему з надзвичайного режиму, який діє вже кілька років, до довгострокової моделі: частина українців зможе перейти на інші види легального проживання, а для тих, хто захоче повернутися, мають створювати програми добровільного повернення.
Найсуттєвіша зміна вже стосується нових заявників на тимчасовий захист. Після 5 серпня 2026 року вони можуть бути зобов’язані довести, що виконують військові обов’язки перед Україною. Рада ЄС прямо називає серед можливих підтверджень штамп у паспорті про законний перетин українського кордону.
Водночас для тих, хто вже мав тимчасовий захист до набрання новою нормою чинності та безперервно його зберігає у відповідній країні, передбачено виняток.
Отже, головна новина для українців у Європі зараз полягає не в появі міфічного «списку на депортацію», а в тому, що ЄС одночасно продовжив захист до 2028 року і зробив правила його отримання для нових заявників жорсткішими. А паралельно Європа вже вибудовує систему, яка має запрацювати після завершення тимчасового механізму — з переходом частини українців на інші дозволи на проживання та поступовими програмами добровільного повернення.
