Тридцять років тому Україна остаточно отримала один із головних символів економічної незалежності — власну повноцінну національну валюту. 2 вересня 1996 року почалася грошова реформа, під час якої купоно-карбованці замінили гривнею, а з українських цін, зарплат і банківських рахунків фактично зникли п’ять нулів. Одна гривня дорівнювала 100 тисячам карбованців, тож банкнота в один мільйон карбованців перетворювалася на десять гривень.
Сама реформа тривала два тижні — з 2 до 16 вересня 1996 року. У цей період гривня та карбованець ще могли перебувати в обігу паралельно, а після завершення обміну гривня стала єдиним законним платіжним засобом. Міжнародний валютний фонд тоді відзначав, що передумовами для запуску постійної валюти стали різке уповільнення інфляції та відносна стабілізація валютного курсу в першій половині 1996 року.
Однак сама гривня була готова значно раніше. Роботу над нею почали ще у 1992 році, практично одразу після відновлення незалежності. Україна на той момент не мала повного технологічного циклу для виробництва сучасних захищених банкнот, тому перші купюри довелося замовляти за кордоном. Банкноти за дизайном художників Василя Лопати та Бориса Максимова друкували в Канаді та Великій Британії.
Саме з цим пов’язана одна з найдраматичніших сторінок історії гривні — секретне транспортування надрукованих грошей через Атлантичний океан.
У серпні 1992 року українське судно вирушило через Босфор, Середземне море й Атлантику до Канади. Про справжню мету рейсу знало обмежене коло людей. У Монреалі на судно завантажували вже надруковані українські банкноти, які перевозили до порту під посиленою охороною.
За спогадами учасників операції, опублікованими згодом у «Віснику Національного банку України», 13 вересня на судно завантажили 105 контейнерів із гривнями. Далі маршрут проліг не безпосередньо в Україну, а на Мальту. Там друкували банкноти вищих номіналів — 50 і 100 гривень — на підприємстві відомої британської компанії Thomas De La Rue.
На Мальті до вантажу додали ще 23 контейнери. Таким чином, загалом на борту опинилося 128 контейнерів українських грошей. Операцію проводили в умовах максимальної секретності та із серйозними заходами безпеки.
Учасники перевезення згадували, що спеціальна група супроводу була озброєна не лише пістолетами й автоматами, а й кулеметами та сигнальними ракетами. Фактично молода держава перевозила через океан одну з найважливіших складових майбутньої фінансової системи.
Однак надруковані гроші не потрапили в гаманці українців одразу. Частина перших гривень чекала свого часу приблизно чотири роки.
Причиною була економічна ситуація. Україна переживала гіперінфляцію, падіння виробництва та надзвичайну нестабільність. Тимчасовий купоно-карбованець стрімко втрачав вартість, а номінали збільшувалися практично щороку. Введення гривні в таких умовах могло означати швидке знецінення нової валюти ще до того, як вона встигла закріпитися.
Ситуація почала змінюватися лише у 1996 році. За оцінками МВФ, жорсткіша фінансова політика дала змогу суттєво знизити темпи інфляції. У 1996 році Україна вперше після проголошення незалежності досягла відносно стійкої цінової стабілізації, а курс національної валюти став значно прогнозованішим. Саме тоді влада вирішила, що настав час запускати гривню.
25 серпня 1996 року президент Леонід Кучма підписав указ №762/96 «Про грошову реформу в Україні». Уже 2 вересня почався масштабний обмін.
Для держави це була колосальна логістична операція. Звичайних банківських відділень не вистачило б, щоб за два тижні обміняти гроші для мільйонів людей. Тому Україна фактично перетворила на тимчасові пункти обміну значну частину соціальної інфраструктури.
Офіційна інструкція передбачала, що працівники могли отримувати гривні та міняти карбованці на підприємствах, студенти — у навчальних закладах, а обмінні пункти дозволялося організовувати не тільки в банках, а й на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових вокзалах.
Пенсії, зарплати, стипендії та інші виплати від початку реформи вже мали видаватися у гривнях. Банки також повинні були автоматично перерахувати наявні вклади громадян за встановленим курсом.
Ключовий принцип реформи полягав у тому, що всі грошові показники перераховували в єдиному співвідношенні — 100 000 карбованців до 1 гривні. Це стосувалося не лише готівки, а й зарплат, цін, тарифів, банківських залишків і бухгалтерських показників.
Саме тому люди формально не втрачали свої заощадження лише через зміну грошової одиниці. Один мільйон карбованців ставав десятьма гривнями, 100 тисяч — однією гривнею.
Втім, психологічно перехід був непростим. Після років інфляції українці звикли оперувати сотнями тисяч і мільйонами карбованців. Тепер ті самі суми раптом перетворилися на десятки або сотні гривень.
Побоювання щодо нової валюти існували й через попередній досвід інфляції. Влада намагалася переконати населення, що деномінація не означає конфіскації заощаджень. На період переходу також застосовувалися окремі адміністративні обмеження, зокрема контроль цін і валютних операцій. Уже 13 вересня МВФ повідомляв, що частину таких заходів почали скасовувати.
Попри масштаб операції, реформа відбулася доволі швидко. За даними МВФ, під час установленого періоду вдалося конвертувати майже 98% карбованцевої грошової маси. Для людей, які з об’єктивних причин не могли провести обмін вчасно, термін пізніше продовжували.
Грошова реформа не могла миттєво вирішити економічні проблеми країни. Україна все ще мала значні борги із зарплат і соціальних виплат, слабку банківську систему та економіку, яка тільки виходила з надзвичайно глибокої кризи.
Проте введення гривні виконало іншу фундаментальну функцію: країна отримала постійну національну валюту й власну грошову систему.
За наступні роки Україна створила й повний цикл виробництва грошей усередині країни. Якщо перші банкноти доводилося замовляти в Канаді та Великій Британії, то згодом запрацювали українські банкнотні й монетні виробничі потужності. НБУ сьогодні називає вересневу реформу 1996 року моментом, коли гривня остаточно стала національною валютою незалежної України.
Через 30 років банкнотний ряд продовжує змінюватися. Уже 4 вересня 2026 року НБУ планує ввести в обіг нову банкноту номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса. Так новий етап історії гривні символічно розпочнеться лише через два дні після 30-річчя реформи, завдяки якій українці вперше отримали сучасну національну валюту.
А історія зі 105 контейнерами, секретним рейсом через Атлантику та озброєною охороною показує, наскільки складним був шлях до звичайної банкноти, яка сьогодні сприймається як невіддільна частина української державності.
