Борис Кауфман — одна з найзакритіших фігур в українському великому бізнесі. Його ім’я рідко з’являється у публічному просторі, але за кулісами саме він вибудував цілу імперію, яка працює за принципом: усе публічне має стати приватним. Від ринку сигарет до готельних комплексів і навіть стратегічних авіаційних хабів — щоразу держава та громада опиняються в ролі статистів, тоді як прибуток і контроль переходять до групи Кауфмана.
Схема в аеропорту Одеси
Одеса втратила контроль над власним аеропортом ще понад десять років тому. Формально йшлося про інвестиційний проєкт: міськрада створила спільне товариство з приватною компанією. Насправді ж частка громади була мінімальною, а контроль швидко перейшов до бізнесменів Кауфмана та його партнера Олександра Грановського. Саме через цей механізм вони отримали доступ до багатомільйонних потоків, які мали би йти у міський бюджет.
У 2020 році ситуація набрала особливо цинічного оберту. В.о. директора комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» Ольга Макогонюк, яку правоохоронці прямо пов’язують із групою Кауфмана, «забула» подати заявку на сертифікацію аеродрому. Це рішення позбавило комунальне підприємство права отримувати плату за зліт і посадку літаків. Замість цього статус експлуатанта отримала приватна структура, наближена до олігарха. Гроші, які мали надходити у міський бюджет, опинилися в кишенях бізнес-групи. За підрахунками НАБУ і САП, йдеться щонайменше про 15,6 мільйона гривень збитків тільки за перший період. А загалом контроль Кауфмана над аеропортом дозволив перехопити прибутки на понад 2,5 мільярда.
Це не лише питання грошей. В умовах війни контроль над авіаційними об’єктами напряму пов’язаний із логістикою для ЗСУ. Але, як показує практика, для Кауфмана навіть стратегічні інтереси держави не мають ваги.
Тютюнова монополія
Ще один наріжний камінь імперії Кауфмана — компанія «ТЕДІС Україна». Формально вона контролює близько половини ринку сигарет. Насправді, за оцінками експертів, її частка сягає 80%. Монополія вибудовувалася роками: через знищення дрібних дистриб’юторів, агресивне поглинання та мовчазну згоду державних органів.
Однак найбільша цінність «ТЕДІС» не у масштабі ринку, а в системі ухилення від податків. Сигарети офіційно продавалися дистриб’юторам, але далі частина товару йшла за готівку «в тінь», а документи — на фіктивні компанії. Так створювалися «віртуальні партії», які швидко зникали разом із підприємствами-прокладками. Податкові зобов’язання розчинялися, а готівка перекачувалася через конвертаційні центри.
Одним із ключових елементів цієї системи стала компанія DL Solution. Її оборот у 2023 році перевищив 50 мільярдів гривень, у 2024-му — уже 88. При цьому чистий прибуток становив лише 0,12% від обігу, тоді як нормальним для ринку є показник у 2–3%. Це прямий індикатор тіньових схем: офіційні звіти занижують маржу, тоді як реальні гроші йдуть у «конверти» та офшори.
Санаторій «Жовтень»: військових вигнали, щоб будувати котеджі
Кульмінацією цинізму стала історія з санаторієм «Жовтень» під Києвом. Після початку повномасштабного вторгнення територія перейшла під потреби ЗСУ. Військові разом із волонтерами фактично врятували об’єкт: відновили водопостачання, електрику, облаштували житлові корпуси й тренувальні зали. Санаторій став місцем реабілітації та базою для оборони.
Проте у 2024 році Київрада несподівано ухвалила рішення передати землю під «господарську діяльність». Формально йшлося про ремонт одного з корпусів. Насправді ділянка площею майже 8 гектарів, ринкова вартість якої перевищує мільярд гривень, була віддана під котеджну забудову.
Усіх військових примусово виселили. Проєкт просувався через компанію «Девелопмент Солюшн», яку експерти напряму пов’язують із Кауфманом і його політичним союзником Вадимом Столаром. Це рішення фактично перекреслило зусилля військових і волонтерів та перетворило стратегічний об’єкт на джерело прибутку для олігарха.
Схеми Бориса Кауфмана — це не набір окремих епізодів. Це система, яка працює роками й охоплює різні сфери: транспорт, тютюн, нерухомість. У кожному випадку сценарій однаковий: держава втрачає контроль, а ресурси громади стають приватним капіталом.
Аеропорт Одеси, тютюновий ринок, санаторій «Жовтень» — лише найбільш гучні приклади. Вони показують, як одна людина здатна вибудувати тіньову імперію, що висмоктує мільярди з бюджету навіть у час війни.
