Daypolitico

Позначка: Укргазвидобування

  • Зеленський назвав нового керівника «Нафтогазу»: хто замінив Корецького і чому це критично перед зимою

    Зеленський назвав нового керівника «Нафтогазу»: хто замінив Корецького і чому це критично перед зимою

    НАК «Нафтогаз України» отримала нового керівника. 17 липня незалежна наглядова рада компанії призначила тимчасовим виконувачем обов’язків голови правління Сергія Федоренка, який до цього працював комерційним директором групи. Його призначення відбулося після переходу попереднього керівника Сергія Корецького на посаду прем’єр-міністра України та в умовах, коли енергетична система країни продовжує перебувати під постійними російськими ударами, а підготовка до нового опалювального сезону стала одним із головних державних пріоритетів.

    Про кадрове рішення повідомив президент Володимир Зеленський після наради з новопризначеним прем’єр-міністром Сергієм Корецьким. За словами глави держави, саме питання підготовки до осінньо-зимового періоду стало центральною темою зустрічі. Президент зазначив, що наглядова рада «Нафтогазу» ухвалила злагоджене рішення тимчасово доручити керівництво компанією Сергію Федоренку, якого він назвав професіоналом із великим практичним досвідом у галузі.

    Зеленський наголосив, що Федоренко працював разом із Корецьким під час трансформації «Укрнафти». За словами президента, саме тоді вдалося очистити внутрішні процеси компанії від олігархічного впливу, підвищити ефективність управління та зробити підприємство одним із найприбутковіших серед державних компаній України. Президент висловив сподівання, що цей досвід стане корисним і для роботи найбільшої газової компанії країни.

    Окремо Зеленський повідомив, що під час наради обговорювали наслідки нової російської атаки по об’єктах газової інфраструктури. За його словами, удари завдали відчутних пошкоджень, однак уряд і «Нафтогаз» мають забезпечити виконання всіх запланованих заходів із підготовки до зими, попри постійні обстріли.

    Хто такий Сергій Федоренко

    Для широкої аудиторії ім’я Сергія Федоренка досі було менш відомим, ніж його попередника. Водночас у професійному середовищі він працює вже понад десять років і вважається одним із менеджерів, які спеціалізуються саме на комерційному напрямі нафтогазового бізнесу.

    У липні 2025 року Федоренко був призначений комерційним директором Групи «Нафтогаз». Він відповідав за координацію закупівель і продажу природного газу, міжнародні комерційні контракти, трейдинг енергоресурсів та інші ключові бізнес-процеси компанії. Уже за кілька днів після призначення його також ввели до складу правління НАК «Нафтогаз України».

    До переходу в «Нафтогаз» Федоренко працював комерційним директором ПАТ «Укрнафта». Там він курував закупівлю та реалізацію нафтопродуктів, логістику постачання, трейдинг газу й електроенергії, розвиток мережі автозаправних комплексів та корпоративні продажі пального.

    Ще раніше, у 2015–2023 роках, він був директором із комерційних питань АТ «Укргазвидобування» та входив до складу правління компанії. Паралельно у 2019–2022 роках очолював підприємство «Нафтогаз Oil Trading», яке займалося торгівлею нафтопродуктами.

    Окремим етапом його біографії стала військова служба. У 2022–2023 роках Сергій Федоренко добровольцем служив у Збройних силах України, після чого повернувся до роботи в енергетичному секторі.

    Чому зміна керівника відбулася саме зараз

    Кадрові зміни безпосередньо пов’язані із масштабним оновленням уряду. Після того як Сергія Корецького було призначено прем’єр-міністром України, посада керівника «Нафтогазу» залишилася вакантною.

    За інформацією українських медіа, наглядова рада розглядала кількох кандидатів на тимчасове керівництво компанією. Серед них називали Сергія Федоренка та голову АТ «Укргазвидобування» Юрія Ткачука. За даними джерел «Економічної правди», ще напередодні фаворитом вважався саме Ткачук, однак остаточне рішення було ухвалене на користь Федоренка. Він виконуватиме обов’язки керівника до завершення відкритого конкурсного відбору нового голови правління.

    Чому це призначення має особливе значення

    Керівництво «Нафтогазу» змінюється у надзвичайно складний для української енергетики період. Росія продовжує регулярно атакувати газовидобувну, газотранспортну та іншу критичну інфраструктуру. Одночасно компанія має забезпечити накопичення достатніх запасів природного газу до початку опалювального сезону, організувати ремонт пошкоджених об’єктів і виконати міжнародні контракти.

    Саме тому президент окремо підкреслив, що питання підготовки до зими залишається абсолютним пріоритетом уряду. Від роботи «Нафтогазу» залежатиме стабільність проходження опалювального сезону як для населення, так і для промисловості, лікарень, шкіл та інших об’єктів критичної інфраструктури.

    Не менш важливим напрямом залишаються закупівлі природного газу. Через втрати власного видобутку після російських ударів Україні доводиться активніше працювати на європейському ринку, залучати міжнародне фінансування та збільшувати імпорт енергоресурсу.

    Що буде далі

    Поки Сергій Федоренко працюватиме у статусі тимчасового виконувача обов’язків. Остаточного керівника компанії визначать після проведення конкурсної процедури, яку організовуватиме наглядова рада.

    Нинішній склад наглядової ради «Нафтогазу» був оновлений навесні 2026 року після завершення відкритого міжнародного конкурсу. До нього входять чотири незалежні директори та один представник держави, а саме ця рада відповідно до корпоративної моделі управління ухвалює рішення щодо призначення керівництва компанії.

    Попередник Федоренка — Сергій Корецький — очолював «Нафтогаз» із травня 2025 року після роботи в «Укрнафті» та «Укртатнафті». Саме за його керівництва до топменеджменту компанії запросили Федоренка, який відповідав за комерційний напрям трансформації групи.

    Таким чином, призначення Сергія Федоренка не означає кардинальної зміни курсу «Нафтогазу», а скоріше забезпечує управлінську наступність після переходу Сергія Корецького до Кабінету Міністрів. Головними завданнями нового виконувача обов’язків стануть підготовка країни до опалювального сезону, відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури після російських атак, забезпечення стабільного постачання газу та продовження реформ корпоративного управління найбільшої державної енергетичної компанії України.

  • “Укрнафта” вперше очолила ринок АЗС в Україні

    “Укрнафта” вперше очолила ринок АЗС в Україні

    Державна мережа автозаправних станцій “Укрнафта” у квітні 2026 року вперше вийшла в лідери українського роздрібного паливного ринку, обігнавши найбільших приватних операторів — ОККО та WOG. Про це свідчать результати дослідження Консалтингової групи “А-95”, які оприлюднило галузеве видання enkorr. Для українського паливного ринку це стало однією з найпомітніших змін за останні роки, адже тривалий час лідерство утримували саме великі приватні мережі.

    За підсумками квітня “Укрнафта” реалізувала близько 120 мільйонів літрів пального, або майже 95 тисяч тонн нафтопродуктів. Це дозволило державному оператору посісти перше місце серед усіх мереж АЗС в Україні. ОККО опинилася на другій позиції, а WOG — на третій.

    Аналітики зазначають, що переломним моментом для “Укрнафти” став березень 2026 року. Саме тоді мережа різко збільшила продажі — одразу на 48% порівняно з лютим. Обсяги реалізації сягнули приблизно 92 тисяч тонн, що дозволило державній компанії вперше обійти WOG і закріпитися серед лідерів ринку. У квітні динаміка зростання вже була менш стрімкою — близько 4%, або 2,5 тисячі тонн додаткових продажів, однак цього вистачило, щоб випередити ОККО, де реалізація пального знизилася.

    Найбільший прорив “Укрнафта” продемонструвала у сегменті дизельного пального. Порівняно з лютим продажі дизелю зросли на 65% і досягли приблизно 58 тисяч тонн. Реалізація бензину збільшилася на 27% — до 29,5 тисяч тонн, а продажі скрапленого газу піднялися на 14% — до майже 4,7 тисяч тонн. Експерти зазначають, що саме дизель став основним драйвером зростання, оскільки попит на нього традиційно високий серед аграрного сектору, логістичних компаній та комерційного транспорту.

    Директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн заявив, що головною причиною різкого зростання продажів стали мінімальні ціни, які “Укрнафта” пропонувала на ринку. За його словами, державна мережа діяла в межах урядового доручення щодо стримування цін на пальне в умовах глобальної енергетичної кризи та високої волатильності світового нафтового ринку.

    На думку аналітиків, саме ціновий фактор став ключовим у боротьбі за споживача. Через зростання вартості життя та загальну економічну нестабільність українські водії дедалі частіше почали орієнтуватися насамперед на ціну пального, а не лише на бренд чи рівень сервісу. У результаті державна мережа, яка змогла запропонувати нижчі ціни, отримала помітний приплив клієнтів.

    Водночас експерти наголошують, що успіх “Укрнафти” не можна пояснювати лише дешевшим пальним. Протягом останніх років компанія активно модернізувала власну мережу АЗС, оновлювала обладнання, покращувала сервіси та розширювала географію присутності. Частина автозаправних комплексів пройшла реконструкцію, а мережа поступово почала конкурувати з приватними операторами не лише ціною, а й якістю обслуговування.

    Додатковим фактором зростання стало розширення мережі за рахунок нових активів. На початку квітня стало відомо, що “Укрнафта” отримає ще 21 автозаправний комплекс U.GO у Полтавській та Харківській областях, які перебувають у власності “Укргазвидобування”. Після приєднання цих об’єктів мережа “Укрнафти” перевищила 700 АЗК по всій Україні, що зробило її однією з найбільших за кількістю станцій у державі.

    Ринок пального в Україні останніми роками переживає суттєві зміни через війну, перебудову логістики та залежність від імпортних поставок. Після втрати частини нафтобаз і знищення Кременчуцького нафтопереробного заводу Україна фактично перейшла на імпортне забезпечення паливом із країн Європейського Союзу. Це призвело до зростання логістичних витрат та високої залежності від світових цін на нафту.

    На ситуацію також впливають глобальні коливання на енергетичному ринку. Війна на Близькому Сході, ризики перебоїв із поставками через Ормузьку протоку та нестабільність нафтових котирувань змушують операторів АЗС постійно переглядати ціни. У цих умовах державні компанії отримують більше можливостей для цінового маневрування, особливо коли уряд намагається стримувати інфляцію та соціальне невдоволення через вартість пального.

    Аналітики зазначають, що приватним мережам наразі дедалі складніше утримувати конкурентні ціни через високі операційні витрати, інвестиції у сервісну інфраструктуру та маркетингові програми. Частина операторів змушена скорочувати акційні пропозиції або поступово підвищувати ціни, тоді як державна “Укрнафта” може дозволити собі агресивнішу цінову політику.

    Експерти не виключають, що найближчими місяцями конкуренція між найбільшими паливними мережами України лише посилиться. На тлі нестабільного світового ринку та високого попиту на пальне оператори будуть змушені боротися за клієнта не лише ціною, а й програмами лояльності, якістю сервісу та доступністю мережі в регіонах. Учасники ринку також уважно стежать за подальшими рішеннями уряду щодо регулювання цін та політики державних компаній у паливному секторі.

  • Як дешевших постачальників труб «відсікає» «Укргазвидобування»

    Як дешевших постачальників труб «відсікає» «Укргазвидобування»

    З 25 по 31 січня в системі «Прозорро» оприлюднено 95 тис. повідомлень про закупівлі на загальну суму 35,99 млрд грн. Лідером серед великих контрактів минулого тижня стало ТОВ «Інтерпайп Україна», яке уклало угоду на 2,60 млрд грн на постачання труб для «Укргазвидобування».

    З моменту появи «Прозорро» у 2025 році «Інтерпайп» отримав трубні підряди «Укргазвидобування» на суму 40,21 млрд грн, що становить близько 80% від загальної суми закупівель труб державної компанії.

    Особливу увагу викликає відсутність китайських конкурентів на великих тендерах. Востаннє «УГВ» уклало контракт з китайським постачальником «Vorex» на 21 млн грн улітку минулого року. Після цього значні замовлення на суму понад 5 млрд грн отримав «Інтерпайп».

    На останньому тендері дешевших конкурентів відхилили з різних причин. ТОВ «Нафтосервіс» не надало забезпечення тендерної пропозиції. Американська компанія «Liberty Tool International», яка пропонувала китайські труби, вказала ставку ввізного мита 0%, тоді як насправді застосовується антидемпінгове мито 51,52%. «Укргазвидобування» визнало цю інформацію неправдивою і відхилило пропозицію, залишивши переможцем вітчизняного виробника.

    Таким чином, «Інтерпайп» під керівництвом Віктора Пінчука продовжує домінувати на ринку трубних закупівель державної компанії, а конкуренти з-за кордону майже не мають шансів на великі контракти.

  • Укргазвидобування втратило мільярди через фіктивні проєкти та закриті тендери керівництва

    Укргазвидобування втратило мільярди через фіктивні проєкти та закриті тендери керівництва

    Під виглядом масштабної інвестиційної програми в розвиток українського газовидобутку в роботі АТ «Укргазвидобування» роками діяла схема системного виведення коштів. За інформацією джерел у галузі, ключові рішення ухвалювалися керівництвом компанії у зв’язці з афілійованими підрядниками, які отримували мільярдні підряди без конкуренції та будь-якого технічного обґрунтування.

    Найпоказовішим прикладом експерти називають пошукову свердловину №888 на Шебелинському родовищі. Попри попередження у вихідній геологічній документації про відсутність підтверджених покладів та низьку якість сейсмічних даних, з 2019 по 2025 рік на об’єкт витратили понад 1,3 млрд грн. Усі рішення про продовження фінансування ухвалювалися всупереч рекомендаціям профільних фахівців.

    Координацію фінансових потоків забезпечували генеральний директор Сергій Лагно, директор із закупівель Роман Власенко, директор з геологорозвідки Максим Вітик та директор з безпеки Дмитро Ткачонок. Саме вони погоджували укладання низки непрозорих контрактів, зокрема шести договорів на постачання кабельної продукції вартістю 131,46 млн грн. Усі контракти були підписані у січні–березні 2025 року без проведення відкритих торгів, а реальні обсяги закупівель свідомо роздрібнювали, щоб уникнути контролю.

    Порушення фіксувалися і в екологічному блоці діяльності підприємства. У першому кварталі 2025 року компанія повідомила про історичний рекорд — 107 136 метрів пробурених свердловин. Однак утворений у процесі буровий шлам замість спеціальної утилізації зливався просто на рельєф місцевості, що не лише порушує екологічні норми, а й створює загрозу хімічного забруднення.

    Окремий епізод стосується аварії на газопроводі високого тиску у квітні 2024 року. Розслідування встановило, що причиною стала незаконна врізка перемички без проектної документації. Інцидент призвів до пожежі, збитків місцевій громаді та поставив під сумнів дотримання елементарних вимог безпеки на підприємстві.

    Зібрані факти свідчать, що Укргазвидобування використовувалося як фінансовий плацдарм для непрозорих операцій, тоді як державні інвестиції перетворювалися на інструмент виведення коштів через підконтрольні структури.

  • Газу може не вистачити вже у січні: «Нафтогаз» звинувачують у фінансових схемах

    Газу може не вистачити вже у січні: «Нафтогаз» звинувачують у фінансових схемах

    В Україні дедалі гучніше говорять про ризик енергетичної кризи вже цієї зими. Депутат Бондар попереджає: у грудні–січні країна може опинитися в ситуації, коли запаси газу не покриють потреби опалювального сезону. За його словами, загроза стосується не окремих регіонів, а всієї системи теплопостачання — і це наслідок не стільки об’єктивного дефіциту ресурсу, скільки управлінського провалу і корупційних схем навколо газу.

    Подібні попередження звучать не тільки від нього. Інші народні депутати вже публічно заявили, що уряд розуміє ризик нестачі газу у січні–лютому, особливо якщо вдарять морози нижче −15. Вони говорять прямим текстом: країна заходить у сезон із браком ресурсу в сховищах, і доведеться або відкладати старт опалення, або економити тепло адміністративним шляхом. За однією з озвучених оцінок, доведеться знайти ще приблизно 3 мільярди доларів на імпорт понад 5 мільярдів кубометрів газу — і зробити це вже тепер, до піку споживання.

    Уряд публічно намагається заспокоювати. За офіційними заявами, «Нафтогаз» майже виконав план закачування газу до підземних сховищ, і до початку опалювального сезону у сховищах має бути понад 13 мільярдів кубометрів. Компанія також залучає кредити держбанків, щоб докупити імпортний газ і підстрахуватися перед зимою, пояснюючи це наслідками російських ударів по газовій інфраструктурі.

    Але офіційна картина тріскається там, де починається економіка. «Нафтогаз», який мав би бути фінансовим і технічним стабілізатором галузі, перетворився, за словами критиків, на центр багаторівневих маніпуляцій із ціною ресурсу. Йдеться про схему, в основі якої — різниця між закупівельною та відпускною ціною. У листопаді 2024 року газ закуповувався по близько 33 гривні за кубометр, тоді як середня ринкова вартість того ж періоду за даними Мінекономіки була в районі 14,8 гривні за кубометр (як середнє значення по ринку, без ПДВ).

    Далі цей дорогий ресурс продавався вже всередині групи за нижчими тарифами. Така модель створює штучний збиток на одному кінці ланцюжка й прибуток на іншому. Збиткову частину зрештою перекриває держава — а держава, у нашому випадку, це платники податків. По суті маємо ситуацію, коли громадяни платять двічі: спочатку через рахунки за енергоносії, потім — через бюджетні вливання в компанію, яка пояснює дірки «соціальними зобов’язаннями».

    Формально керівництво «Нафтогазу» звітує про успіхи. За підсумками 2024 року група відзвітувала про майже 38 мільярдів гривень чистого прибутку, заявила про зростання видобутку товарного газу і окремо підкреслила, що зуміла пройти попередній опалювальний сезон попри масовані удари Росії по енергетиці. Цю звітність аудитувала KPMG, і вона подається як доказ того, що система працює.

    Але якщо подивитися не на фінальну цифру «прибуток», а на механіку, виникає інше питання: якою ціною цей прибуток отримано і хто реально контролює грошові потоки. І тут у поле зору потрапляє АТ «Укргазвидобування», яке забезпечує понад 70% українського видобутку газу і входить до групи «Нафтогаз». Після зміни управління компанію критикують за те, що вона фактично закрилася всередині себе і працює «для своїх»: контракти віддаються наближеним підрядникам, дешевші пропозиції відсікаються, конкуренція вбивається на етапі допуску, а закупівлі часто йдуть або взагалі поза відкритими тендерами, або за процедурою, де умови виписані під заздалегідь визначеного виконавця. Такі практики означають не просто перевитрати на обладнання чи сервіс свердловин; вони означають, що собівартість українського газу росте штучно, а борги — накопичуються. Це напряму б’є по аргументу «ми свій газ видобуваємо і тому гарантуємо стабільність».

    Інша важлива деталь — видобуток за межами державних компаній. У полі цього ринку давно присутній Віталій Хомутиннік, якого в енергетичному середовищі називають одним із ключових гравців у газових потоках. За інформацією з ринку, через ланцюжок підконтрольних структур він організував нелегальний видобуток на Сахалінському родовищі з подальшим продажем ресурсу в обхід державних механізмів і навіть із виходом на експорт у напрямку ЄС. Схеми такого типу завжди працюють однаково: держава втрачає ренту і обсяг свого ресурсу, натомість окремі приватні групи отримують чистий кеш на українському надряному газі, який у кризовий момент мав би йти на опалення українських домівок, а не виводитися за кордон. Офіційно такі дії називають «сірими операціями», але по суті йдеться про класичне паразитування на ресурсі, який є критично важливим у воєнний час.

    Ця історія болить особливо зараз. Бо коли держава говорить, що може затягнути старт опалювального сезону, щоб «економити газ», це означає не просто те, що батареї стануть теплими пізніше. Це означає, що в пікові місяці — наприкінці січня та в лютому, коли споживання найбільше, — системі доведеться балансувати буквально «обсягом газу в трубі», а не запасами на складах. А будь-який додатковий удар по інфраструктурі чи затримка імпорту може перевести цю ситуацію з планового «економимо» у форс-мажор «не можемо подати тепло фізично». Саме цей сценарій описують частина депутатів і місцеві голови, які вже публічно закликають відтермінувати запуск опалення настільки пізно, наскільки дозволить погода.

    У підсумку маємо парадокс. На папері «Нафтогаз» демонструє прибуток і звітує про готовність до сезону. У реальності депутати говорять про дефіцит газу, про необхідність брати кредити просто зараз, про вимушене відтермінування тепла і про те, що без системних змін у держенергетиці країна заходить у найхолодніші місяці з нервами натягнутими до межі.

  • Державні надра – приватні руки: кому належать українські родовища

    Державні надра – приватні руки: кому належать українські родовища

    В Україні право на користування надрами мають 2 268 компаній і 78 фізичних осіб. Серед них – власники з 51 країни, а деякі підприємства входять до потужних корпоративних груп. Аналітики YouControl дослідили, кому належать українські надра, які компанії контролюють видобуток стратегічно важливих ресурсів та яку роль відіграють у цьому іноземні власники.

    Хто і скільки має дозволів?

    В Україні видано 3 482 чинних спеціальних дозволи на користування надрами. Більшість компаній мають лише один дозвіл, але є й гіганти:

    • АТ “Укргазвидобування” – 213 дозволів,

    • ПАТ “Укрнафта” – 89 дозволів.

    Серед приватних компаній найбільші активи зосереджені в руках впливових бізнес-груп:

    • “СКМ” Ріната Ахметова – 39 дозволів,

    • “Смарт-холдинг” Вадима Новинського – 17,

    • “Західнадрасервіс” – 13,

    • “Істван” – 12,

    • “АТБ” Геннадія Буткевича – 11.

    Іноземний капітал у видобуванні

    351 компанія, що мають спецдозволи, частково або повністю належать іноземцям. Найбільше власників з:

    • Кіпру – 137 компаній,

    • Нідерландів – 34,

    • Швейцарії – 24,

    • Великої Британії – 23,

    • Німеччини – 21,

    • США – 14.

    Це свідчить, що значна частина українських природних ресурсів контролюється міжнародним бізнесом.

    Видобуток критичних корисних копалин

    16 із 50 критичних копалин України видобувають 39 компаній. Із них:

    • 10 є державними (зокрема, володіють ліцензіями на германій),

    • 22 компанії входять у великі бізнес-групи, що контролюють стратегічні ресурси.

    Наприклад:

    • Група “АТБ” – доступ до графіту, цинку, берилію, титану та цирконію,

    • “Груп ДФ” Дмитра Фірташа – титан, ванадій, скандій, цирконій,

    • “Укрдонінвест” Віталія Кропачова – германій,

    • “Велта” Андрія Бродського – титанові та цирконієві руди,

    • “Укрлітійвидобування” Сергія Табалова – єдина ліцензія на літій,

    • “Спис Україна” з турецької групи “Онур” – графіт і ніобій,

    • “Марганецький ГЗК” і “Покровський ГЗК” (група Коломойського-Пінчука) – марганцеві руди.

    Чи є майбутнє для міжнародного партнерства?

    Україна отримала від США оновлений варіант угоди щодо корисних копалин, яку наразі перевіряють юристи. Водночас, за словами нардепа Данила Гетманцева, майже всі комерційно вигідні родовища вже “розписані” між великими бізнес-групами, тому пропонувати новим партнерам фактично нічого.

  • Укргазвидобування збільшило видобуток газу до 13,9 млрд кубометрів

    Укргазвидобування збільшило видобуток газу до 13,9 млрд кубометрів

    Україна продовжує зміцнювати свою енергетичну незалежність. За підсумками 2024 року АТ “Укргазвидобування”, яке входить до Групи Нафтогаз, збільшило видобуток товарного газу до 13,9 млрд кубометрів, що на 5,3% перевищує показники 2023 року.

    Протягом року компанія ввела в експлуатацію 83 нові свердловини, з яких:

    • 60 – експлуатаційні;
    • 23 – пошуково-розвідувальні.

    Особливу увагу приділили бурінню свердловин похило-скерованого типу, які дозволяють ефективно видобувати газ у важкодоступних місцях. У 2024 році таких свердловин було пробурено 60 проти 51 у 2023 році.

    Загальний обсяг буріння досяг рекордного показника – 370 тисяч метрів, що на 14% більше, ніж минулого року. Це найвищий результат за останні роки.

    Збільшення обсягів видобутку газу сприяє зменшенню залежності від імпорту та зміцнює енергетичну безпеку країни. Введення в експлуатацію нових свердловин та інноваційні підходи до буріння демонструють ефективність інвестицій у галузь навіть в умовах воєнного часу.

  • Нафтогаз продовжує нарощувати видобуток газу

    Нафтогаз продовжує нарощувати видобуток газу

    Нафтогаз повідомила про значне збільшення видобутку газу в Україні. За десять місяців 2024 року компанії, що входять до складу Групи – АТ “Укргазвидобування” та ПАТ “Укрнафта” – разом видобули понад 12,3 мільярда кубічних метрів газу. Це на 6% більше, ніж за аналогічний період 2023 року.

    Цей результат свідчить про стабільний розвиток галузі, попри складні умови, спричинені воєнними діями на території країни. Важливою частиною цього процесу стало запровадження нових технологій і запуск свердловин, що дозволяють покращити добовий дебіт газу.

    “Попри воєнні дії наші фахівці продовжують бурити нові свердловини та стабільно нарощувати видобуток газу. Ми робимо все можливе, щоб гарантувати українцям стале проходження опалювального сезону на власному паливі”, – зазначив Олексій Чернишов, голова Групи Нафтогаз.

    Відповідно до даних компанії, нещодавно була запущена нова свердловина, яка забезпечує додатковий обсяг газу понад 110 тисяч кубічних метрів на добу, що значно збільшує можливості для стабільного постачання газу в Україні.

  • Олексій Чернишов: Від бізнесмена до недоторканого за 5 років. Частина 2

    Олексій Чернишов: Від бізнесмена до недоторканого за 5 років. Частина 2

    В першій частині розслідування ми розповідали про становлення на владних посадах Олексія Чернишова, що станом на сьогодні є головою НАК “Нафтогаз”. Попередній матеріал закінчився на моменті прийняття Чернишова на посаді Міністра розвитку громад і територій у березні 2020 року попри шлейф зі скандалів у рідному Харкові коли Чернишов ще був бізнесменом з орбіти Фельдмана та подальшої роботи губернатором Київщини.

    Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

    І вже 11 червня 2020 року Міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов виявився в центрі скандалу через зволікання з впровадженням реформи містобудування, яку презентував президент Володимир Зеленський. Хоча Державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ) мало бути ліквідовано, подальші реформи в Міністерстві розвитку громад і територій, задля створення ефективної заміни ДАБІ, ніхто і не планував проводити.

    Тоді серед учасників будівельного ринку почали зростати напруга та невдоволення. Активісти, економічні експерти та представники політичної опозиції заговорили про хаос на ринку. Реформа передбачала створення трьох нових структур, які мали б замінити ДАБІ: Державна сервісна служба містобудування, Державна інспекція містобудування та Державне агентство з питань технічного регулювання у містобудуванні. Жодна з цих структур не була оперативно створена. Адже, як надалі стане відомо, Чернишов вирішив продовжувати існування ДАБІ та максимально збагатитися в цій ситуації.

    Економічний експерт Віктор Скаршевський у своєму блозі зазначав, що всі ці нововведення були закріплені постановою Кабміну, а відповідальним за реформу призначили Олексія Чернишова. Після презентації реформи Чернишов заявив, що «завдання міністерства – швидко і ефективно впровадити прозору систему на будівельному ринку». Однак, на думку експертів, дії міністра не відповідали його обіцянкам. На той момент Мінрегіон лише змінив керівництво ДАБІ та призначив ліквідатора структури.

    Головна проблема полягала в тому, що на ринку був відсутній нагляд та контроль за забудовниками. Чернишов не поспішав із запуском нових структур та відповідними змінами в законодавстві. З цього приводу наростала хвиля критики з боку громадськості та самих забудовників, які не розуміли, як продовжувати роботу в умовах невизначеності.

    На офіційному сайті Мінрегіону після презентації реформи з’являлися новини про інші питання, зокрема про заклики Чернишова до свідомого споживання комунальних послуг під час кризи, але про реформу містобудування було сказано мало.

    Чернишов виявляв повільність у впровадженні реформи, і це породжувало запитання щодо його компетентності. Дехто вважав, що міністр просто не розумів, що робити з реформою, яка не була ним розроблена. Інша версія полягала в тому, що його призначення могло бути пов’язане з Ігорем Коломойським, і зволікання з реформою могло бути частиною більш складної гри між олігархом та президентом Зеленським.

    І на підтвердження слів про наміри Чернишова зривати ліквідацію ДАБІ по ЗМІ пройшов матеріал з, якого стало відомо, що 16 лютого 2021 року стало відомо, про дивні кадрові ротації у Державній архітектурно-будівельній інспекції. В українських реаліях боротьба за можливість призначити «своїх людей» на ключові посади у державних органах завжди викликала неабиякий інтерес, особливо там, де залишилися привабливі активи.

    Ті, хто слідкував за ситуацією довкола ДАБІ під час “ліквідації”, знали, як стрімко розвивалися події та як часто змінювалися очільники інспекції. Охочих приєднатися до розподілу корупційного «пирога», який експерти оцінювали у 3 мільярди гривень на рік, було більш ніж достатньо.

    Тоді контроль над ДАБІ отримав міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. Він мав повну довіру з боку Офісу Президента, контролював перебіг реформи ДАБІ і до останнього моменту мав великий вплив на керівництво інспекції. Йому навіть приписували ручне управління видачею дозвільних документів. Проте відносини Чернишова з чинною головою ДАБІ Іриною Король зіпсувалися після того, як вона відправила спецперевірку на Харківщину без його відома. Перевірка виявила численні порушення у сфері будівництва, що завдало суттєвого удару по інтересах Чернишова.

    На фоні того конфлікту вирішили повернути до керівництва інспекцією Олену Костенко, яку раніше звільнили з посади виконувачки обов’язків голови ДАБІ. Вона мала корупційний шлейф, пов’язаний із призначеннями у ДАБІ та роботою в Міністерстві освіти. Вже планувалося, що Костенко поновлять на посаді першого заступника голови інспекції, а в подальшому вона знову могла б стати виконувачкою обов’язків керівника.

    У матеріалах журналістів Антикору зазначалося, що суддя Окружного адміністративного суду Києва Євген Аблов та суддя Аліменко були причетні до справи щодо поновлення на посаді Костенко. Передбачалося, що саме Аблов намагався вплинути на рішення суду для забезпечення повернення Костенко на посаду.

    Важливо, що у цьому скандалі фігурувало ім’я Чернишова. Журналісти стверджували, що він особисто вів переговори щодо цієї справи, сподіваючись на свою недоторканність завдяки тісним стосункам із президентом та його соратниками.

    Олена Костенко не приховувала своїх намірів повернутися на керівну посаду в ДАБІ. Вона відкрито заявляла про це на своїй сторінці у соціальних мережах, впевнено демонструючи серйозність своїх планів.

    Судовий процес щодо її поновлення кілька разів відкладали, і раніше впевненості в успіху справи у Костенко не було. Але на момент лютого 2021 ситуація змінилася, через підтримку досить впливового Олексія Чернишова.

    І в решті-решт 16 березня 2021 року стало відомо, що Шостий апеляційний адміністративний суд поновив Олену Костенко на посаді першого заступника Голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України з 13.03.2020. Про це свідчить постанова суду (головуюча Бєлова Л. В., судді Аліменко В. О., Безименна Н. В.) від 3 березня.

    Паралельно з роботою з відновлення на посаді Олени Костенко Олексій Чернишов продовжував нарощувати свій вплив, намагаючись встановити повний контроль над Державною архітектурно-будівельною інспекцією (ДАБІ) та акумулювати грошові потоки. Новим підтвердженням цього стала атака Чернишова на виконувачку обов’язків голови ДАБІ Ірину Король за допомогою ДБР та «ручного активіста» Олега Городянського, котрий подав заяву на Король.

    У відповідь Ірина Король опублікувала свою офіційну позицію (з невідомої причини пост було видалено):

    «Сьогодні стало відомо, що Державним бюро розслідувань отримано ухвали про проведення обшуків у ДАБІ, підставою для яких стали заяви заступника керівника однієї з громадських організацій Олега Городянського.

    У зв’язку з цим, як виконувач обов’язків Голови ДАБІ, я роблю заяву про наступне:

    Інформація, викладена у заявах цього «громадського діяча», є неправдивою і такою, що принижує мою честь та гідність, а також державного органу, яким я маю честь керувати.

    Мене було призначено виконувачем обов’язків Голови ДАБІ відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України, за ініціативою міністра Олексія Чернишова.

    Я не знайома з Володимиром Родіним і не маю з ним жодних зв’язків. Також я не працювала з Олександром Сергієнком в інспекції житлово-комунального господарства.

    Жодної неправомірної вигоди я не отримувала і не отримую від будь-яких осіб. Мені невідомі факти отримання неправомірної вигоди працівниками ДАБІ з моменту мого призначення. Такі заяви вважаю безпідставними і неправдивими.

    ДАБІ та його працівники виконують свої повноваження у межах та в спосіб, визначений Конституцією та законами України».

    Фінальним штрихом перед призначенням лояльної Чернишову людини сталося про розгортання чергового етапу боротьби за контроль над корупційними схемами в архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ), яка щорічно приносила близько 3 мільярдів гривень прибутку.

    Державне бюро розслідувань (ДБР) почало обшуки у ДАБІ, посилаючись на заяву громадського активіста Олега Городянського. Основною метою цих дій було усунення Ірини Король та придушення опору забудовників, які відмовилися платити хабарі міністру. За даними джерел у ДБР, заява Городянського була спрямована на дискредитацію керівництва ДАБІ з метою ініціювати зміну очільника.

    Зокрема, заяви стосувалися кількох об’єктів, пов’язаних із відомим київським забудовником та екс-нардепом Володимиром Зубиком. Його проєкти на вулиці Генерала Жмаченка, 20 та в провулку Приборний, 10 були серед тих, на які вказували в матеріалах, поданих до ДБР.

    Чернишов намагався показати, що його «корупційна імперія» жива і здатна карати тих, хто протистоїть його впливу. Але дії ДБР викликали сумніви щодо їхньої обґрунтованості, оскільки за заявою Городянського стояли інтереси скандальної групи братів Горових, яка в минулому контролювала корупційні потоки у ДАБІ за часів Януковича. Ймовірно, тепер вони намагалися повернути цей контроль, спираючись на підтримку Чернишова та його зв’язки на Банковій.

    ДБР, по суті, стало інструментом для перерозподілу корупційних потоків, використовуючи силові методи для досягнення мети.

    Будівельна сфера завжди була однією з найбільш корумпованих в Україні. Лобі будівельників було представлене в кожному скликанні Верховної Ради, і в цьому парламенті нараховувалося щонайменше 20 депутатів, основною метою яких було зменшення податків та спрощення дозвільних процедур. Найзапекліша боротьба тривала навколо Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ), де десятиліттями існували корупційні схеми на дозвільних документах.

    Колишній керівник ДАБІ Олексій Кудрявцев в інтерв’ю виданню «#Букви» розповідав, що вартість відкату  по дозволу на будівництво зросла до 15 доларів за квадратний метр, хоча раніше вона становила 5 доларів.

    Новим керівництвом ДАБІ був проголошений курс на видачу дозволів усім, кому раніше відмовляли. Однак, голова Львівської ОДА Максим Козицький вже 15 березня 2021 заявив, що ДАБІ блокує кілька важливих інфраструктурних проєктів, у тому числі президентську програму «Велике будівництво».

    У цій ситуації міністру Чернишову вдалося зберегти баланс: з одного боку він активно піарився на програмі «Велике будівництво», а з іншого – координував роботу ДАБІ, яка отримувала хабарі за видачу дозволів.

    Чернишов також оголосив про реформу, яка передбачала ліквідацію ДАБІ (попри те що ДАБІ обіцяли ліквідувати рік тому) та створення нових структур, таких як Державна інспекція архітектури та містобудування. Водночас він заявив, що нове законодавство буде ухвалене через лобістські інтереси, і обговорення реформи відбувалося з представниками будівельного бізнесу, включно з Парцхаладзе та іншими зацікавленими сторонами.

    Парцхаладзе, який очолював Конфедерацію будівельників, фактично отримував контроль над новими структурами.

    Також Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов впроваджував нову схему поборів у будівельному бізнесі. Зокрема, 1 вересня 2019 було опубліковано законопроєкт щодо підвищення штрафів за незаконну будівельну діяльність, порушення проектувальників, архітекторів та інших учасників процесу міг стати основою для нових корупційних схем у структурі Мінрегіону.

    Зазначений законопроєкт зареєстрували депутати, лояльні до Мінрегіону, серед яких був і Максим Павлюк, племінник скандального контрабандиста Іллі Павлюка. За їхнім планом, підвищення штрафів мало збільшити розмір хабарів за прикриття порушень інспекторами. Звісно, що такий вигідний закон було прийнято враховуючи наявність будівельного лобі у Верховній раді та впливове становище Чернишова 12 грудня 2021.

    Наступним етапом у кар’єрі Олексія Чернишова сталося, коли 3 листопада 2022 Кабмін призначив ексміністра розвитку громад та територій Чернишова головою правління НАК “Нафтогаз України”.

    У той же день Верховна Рада підтримала відставку Чернишова з посади міністра розвитку громад та територій. За даними видання, за його звільнення проголосували 279 народних депутатів.

    Проте, як і з призначенням Чернишова головою ОДА Київської області призначення Чернишова  вилилося у скандал. НАЗК  відреагувало на призначення екс-міністра на посаду керівника НАК «Нафтогаз України» заявивши, що процедура незаконна, оскільки порушувала закон «Про запобігання корупції».

    Про це йшлося в листі голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександра Новікова до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, яке опинилося в розпорядженні LIGA.net.

    Голова НАЗК вказував, що Кабінет міністрів, членом якого був Олексій Чернишов, тривалий час виконував функції загальних зборів «Нафтогазу» та наглядової ради компанії.

    Згідно з законом «Про запобігання корупції», державним службовцям заборонено працевлаштовуватися в юридичні особи, які підпадали під їхній контроль або нагляд протягом року після припинення цих функцій. Отже, призначення будь-якого члена Кабміну в НАК «Нафтогаз України» за таких обставин було незаконним.

    За даними джерел LIGA.net, знайомих із планами уряду, Чернишова планували призначити керівником «Нафтогазу» 3 листопада. Про це також повідомляв нардеп від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко.

    1 листопада Кабмін ухвалив заяву про відставку Юрія Вітренка з посади голови правління «Нафтогазу». А 2 листопада урядовий представник у Верховній Раді Тарас Мельничук повідомив, що Чернишов подав заяву про звільнення з посади міністра.

    Проте в Кабміні були готові до такого варіанту розвитку справ. Кабінет Міністрів України просто вніс зміни до статуту НАК «Нафтогаз України» з метою усунення перешкод для призначення Олексія Чернишова, колишнього міністра розвитку громад та територій, на посаду керівника державної компанії. Відповідно до нової редакції статуту, юридичний статус компанії було змінено. Тепер НАК «Нафтогаз України» визначено як юридичну особу, яка має право набувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов’язки і укладати угоди відповідно до чинного законодавства та положень оновленого статуту. Попередня версія статуту визначала компанію як юридичну особу приватного права.

    Вже 20 лютого 2023 стало відомо Керівництво НАК «Нафтогаз» на чолі з Олексієм Чернишовим відновило в компанії корупційну схему часів Бойка-Бакуліна з відкатами за кожен платіж.

    Чиновники повернулися до практики зупинення всіх платежів «Нафтогазу» та його дочірніх компаній. Платежі відбувалися лише за відкат, сума якого варіювалася від 10% до 40%. Всі контрагенти НАКу та його дочірніх компаній отримали відповідні сигнали.

    Ця схема діяла під час правління регіоналів, коли «Нафтогаз» очолював Євген Бакулін, а Юрій Бойко був міністром енергетики України. За інформацією «Україна зараз», і тоді, і зараз за цю схему відповідав Олександр Сергеєв, який на момент 2023 року був офіційно оформлений у НАК як помічник Чернишова.

    У 2010-2014 роках Олександр Сергеєв, за підтримки Бойка, очолював Департамент забезпечення виробництва ДК «Укртрансгаз». У цей період усі великі та високомаржинальні тендери «Укртрансгазу» розігрувалися між компаніями, які заздалегідь погоджувалися на відкат — 30-50% від фактично отриманих коштів.

    Після того, як він залишив посаду, Олександр Сергеєв працював у бізнес-структурах Бойка, а восени 2022 року його призначили радником діючого керівника «Нафтогазу» Чернишова. У сферу впливу Сергеєва увійшли найбільш фінансово привабливі дочірні компанії НАК, такі як «Укргазвидобування», «Укртрансгаз» та інші.

    Сергеєв сприяв зміні керівників цих компаній та їхніх заступників на лояльних до нього людей. Було заблоковано всі платежі за договорами підряду та поставок товарів, що призвело до накопичення кредиторської заборгованості та заблокувало господарську і виробничу діяльність компаній.

    Телеграм-канал TOP ENERGY опублікував копію листа з підписом виконавчого директора групи «Нафтогаз» Маврикія Калюгіна. У цьому листі, посилаючись на доручення Сергеєва, він просив керівників дочірніх компаній до 9 січня 2023 року надати повну інформацію щодо всіх діючих договорів, за якими здійснювалися проплати у січні-лютому.

    І такий корисний радник став у нагоді Чернишову лютого 2023 по Олександр Сергєєв вибудовував корупційну мережу з “Дочок Нафтогазу”. Про результати цієї роботи стало відомо у журналістському розслідуванні, де було описано низьку скандалів, що і викрили цю мережу. Наприклад з 8 по 18 липня 2024 року АТ “Укртрансгаз”, дочірня компанія НАК “Нафтогаз”, проводила тендер на закупівлю холодильного обладнання на суму майже 220 млн грн. Тендер виграла компанія ТОВ “Авгеліт”, запропонувавши найнижчу ціну – 204,8 млн грн. Однак, попри перемогу, договір із компанією не було укладено, оскільки її документи не відповідали вимогам тендеру. У результаті ТОВ “Авгеліт” вимагали виправити порушення до 20 липня, але угоду так і не підписали.

    Другу позицію в конкурсі посіла компанія ТОВ “СК Стройінвест” із пропозицією 205,8 млн грн. Це підприємство раніше стало об’єктом розслідувань журналістського проекту Bihus.Info. Відомо, що фірма часто вигравала державні тендери, зокрема, в рамках “Великого будівництва”, отримавши контракти на суму близько 11 млрд грн.

    Згідно з розслідуванням, успіх ТОВ “СК Стройінвест” на тендерах був пов’язаний із покровительством колишнього куратора “Великого будівництва” Юрія Голика, який, як повідомляли, мав зв’язки з колишнім губернатором Дніпропетровщини Валентином Резніченком. Останнього також підозрювали у зловживаннях на тендерах. Відомо, що 22 липня 2024 року ТОВ “СК Стройінвест” виграла ще один тендер — на ремонт лікарні в Кривому Розі на суму 1,31 млрд грн.

    Однією з ключових фігур, пов’язаних із цією ситуацією, був Олександр Скляров, депутат Київської обласної ради від партії “Слуга народу”. У 2023 році він очолив “Укртрансгаз”, отримуючи значні доходи — його річна зарплата в компанії становила майже 3 млн грн. Раніше Скляров був близьким радником Алексея Чернишова, голови НАК “Нафтогаз України”. Чернишов, ймовірно, і сприяв його призначенню.

    До приходу в “Укртрансгаз”, бізнес Склярова зазнав невдачі: його компанії “Велдан” і “Принум” перебували в стані банкрутства з боргами перед кредиторами на суму понад 50 млн грн.

    Ще одним об’єктом скандалів у системі “Нафтогазу” стала інша дочірня компанія — “Укргазвидобування”. Її керівник, Олег Толмачов, у червні 2024 року несподівано покинув компанію. До цього він обіймав посаду голови правління з січня 2023 року і прагнув продемонструвати успішні результати. За його керівництва добовий видобуток газу зріс на 3,3 млн кубометрів, було запущено кілька нових свердловин. Однак, як з’ясувалося, ці “нові” свердловини були на старих родовищах, які експлуатувалися ще з 1970-х років.

    Додатково виник скандал із його помічницею Дар’єю Тарановою, яка виявилася громадянкою Росії. Її було звільнено за вимогою СБУ, проте інцидент кинув тінь на репутацію Толмачева.

    Комерційний директор “Укргазвидобування”, Максим Горбатюк, також став фігурантом скандалів. За його керівництва компанія ТОВ “Торговельна трубна компанія” (ТТК) стала основним постачальником матеріалів для буріння, вигравши тендери на загальну суму понад 1 млрд грн. Це викликало підозри в корупції, оскільки інші учасники тендерів пропонували продукцію за нижчими цінами, але їхні пропозиції відхилялися.

    Згідно з результатами перевірок, проведених у травні 2024 року, матеріали, поставлені ТТК, не відповідали тендерним вимогам, однак служба безпеки “Укргазвидобування” під керівництвом Андрія Киричишина намагалася приховати результати досліджень. Це викликало підозри в наявності “кришування” корупційних схем на рівні компанії.

    До червня 2024 року з компанії “Укргазвидобування” також пішов директор із земельних відносин Геннадій Слепцов, який був пов’язаний із земельними махінаціями в Київській області. Його компанії володіли великими земельними ділянками в області, а сам Слепцов також був фігурантом розслідувань щодо незаконного збагачення.

    Данні скандали, також, вилилися в обшуки НАБУ у Нафтогазі та його дочірніх компаніях, також НАБУ мали провести обшуки у Чернишова проте  він дивним чином уникнув попри пряму вказівку на це директора Національного антикорупційного агентства. А обшук варто було б провести.

    Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль отримував зарплату в 22 рази меншу, ніж голова “Нафтогазу” Олексій Чернишов. Шмигаль задекларував зарплату в розмірі 81 237 грн на місяць, тоді як очільник “Нафтогазу” заробляв 1,7 млн грн щомісяця.

    Олексій Чернишов у 2019 році отримував в середньому 26 тис. грн, обіймаючи посаду міністра розвитку громад та територій. Обсяг роботи, відповідальність і увага були значними, проте зарплата була не такою великою. Однак згодом Чернишова призначили головою “Нафтогазу”. У декларації за 2023 рік він вказав середньомісячну зарплату в розмірі 1 781 025 грн, що майже у 22 рази перевищувало дохід прем’єр-міністра.

    Окрім того Чернишов зовсім не приховува, що його кум – колишній настоятель Києво-Печерської Лаври митрополит Павло (Лебідь), який звинувачується в розпалюванні релігійної ворожнечі, виправданні та запереченні збройної агресії РФ проти України.

    “Ми з ним куми, він хрестив мого молодшого сина”, – заявив Чернишов в інтерв’ю виданню lb.ua.

    Загалом, можемо сказати, що Чернишов маючи надзвичайну протекцію, добрі зв’язки та амбітність тільки більше викорінив системні проблеми в “Нафтогазі” і навіть, сприяв їх посиленню через свої призначення. Ситуація у державній компанії залишається критичною, і без рішучих кроків у напрямку антикорупційних реформ та аудиту діяльності “Нафтогазу”, це може призвести до подальших втрат для держави. Не говорячи про його диверсії при роботі міністром.

  • Дилер китайських труб поставив під загрозу буріння свердловин “Укргазвидобуванням”

    Дилер китайських труб поставив під загрозу буріння свердловин “Укргазвидобуванням”

    Найбільша видобувна компанія України, “Укргазвидобування”, знаходиться на межі зриву програми буріння свердловин через постійні перешкоди у закупівлі обсадних труб. За інформацією, отриманою від джерела в державній компанії, блокування закупівель обсадних труб виконується компанією Vorex, на чолі з Федором Закусіло та його партнерами.

    «Такими діями учасники тендеру зривають програму буріння та видобутку газу на 2024 р, що несе загрозу, без перебільшення, енергонезалежності України. Зараз на складах УГВ мінімальний обсяг обсадних труб. Якщо у найближчі місяці не надійдуть труби, є загроза, що програма буріння свердловин, а значить видобутку у 2024 р. може бути зірвана», – сказав співрозмовник.

    За його словами така ситуація склалася через системне блокування постачальником китайських труб Vorex тендерів держкомпанії. Згідно даних Prozorro, 12 червня 2024 року маловідома канадська компанія Olbi Group, що афільована із Vorex, подала скаргу до АМКУ, в якій вимагає скасувати результати тендеру на закупку обсадних труб, що був проведений у кінці травня.

    «Це вже четверте блокування аукціонів УГВ з боку Vorex цьогоріч. У квітні Vorex заблокував чотири (!) трубних тендери на понад 230 тис. метрів труб. Далі, у травні він намагався зупинити останній тендер. І ось у червні чергова скарга і спроба скасувати підсумки аукціону», – підкреслює джерело.

    Співрозмовник стверджує, що Vorex дискредитував себе як постачальник труб на український ринок системною поведінкою на тендерах. Постачальник китайської труби спочатку пропонує ціну, вищу ніж інші учасники тендеру, після програшу блокує підписання контрактів з переможцем тендеру напряму, або через афільовоні компанії. За даними ЗМІ, на тендері «Оператора ГТС» банківські гарантії Vorex LLC, Olbi group inc. та Rmt valvomeccanica s.r.l. видані одним банком, а підписантом договору банківських гарантій з боку всіх трьох компаній є одна й та ж особа – Костюк Богдан Юрійович. До того ж претенденти на поставку надають банківські гарантії під контракти, і потім через суд відміняють їх.

    «Цьогоріч строки відвантаження труб з Китаю, які просуває Vorex, ще більше зросли, що не влаштовує «Укргазвидобування», яка через них же лишається без труби. Однак постійне блокування закупівель постачальником китайських обсадних труб та його посібниками найближчим часом призведе до паралічу роботи УГВ», – констатувало джерело.

    Нагадаємо, Vorex LLC у квітні через суд заблокувала закупівлі безшовних обсадних труб «Укргазвидобування». УГВ у січні-лютому провело 4 тендери на закупівлю безшовних обсадних труб, в яких перемогло ТОВ «Інтерпайп Україна» із загальною пропозицією 1,153 млрд грн (з ПДВ).

    Однак, Vorex звернулася до АМКУ, вважаючи, що умови тендеру були дискримінаційними по відношенню до іноземних компаній. АМКУ відхилив скаргу Vorex, тому компанія звернулася до Господарського суду. Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, заборонивши УГВ чи її філіям укладати договір по цим 4 тендерам до завершення розгляду справи.

    Пізніше, в суді УГВ вдалося скасувати обмеження щодо укладання договорів. Господарський суд 7 травня 2024р задовольнив клопотання УГВ та скасував заходи забезпечення позову вжиті від 16 квітня 2024р.