Daypolitico

Позначка: Urals

  • Росія відкрила новий маршрут для експорту нафти в обхід небезпечного Червоного моря

    Росія відкрила новий маршрут для експорту нафти в обхід небезпечного Червоного моря

    Росія активізувала експорт сирої нафти через Північний Льодовитий океан, намагаючись зберегти високі темпи постачання та скоротити час доставки вантажів до азійських покупців. Арктичний маршрут також дає російським експортерам можливість уникати Червоного моря, де через атаки єменських хуситів і зростання безпекових ризиків ускладнився рух торговельних суден.

    За даними Bloomberg, російські морські поставки сирої нафти залишалися вищими за чотири мільйони барелів на добу вже п’ятий тиждень поспіль. Для підтримання таких обсягів Москва почала раніше та активніше використовувати Північний морський шлях уздовж арктичного узбережжя Росії.

    Наразі до проходження арктичним маршрутом залучені щонайменше шість нафтових танкерів. Один із них, Breeze, уже рухається через море Лаптєвих і подолав понад половину шляху вздовж північного узбережжя РФ. Частину маршруту судно проходило в супроводі атомного криголама.

    Ще п’ять танкерів зосередилися поблизу російського порту Діксон. Два криголами прокладають для них прохід крізь арктичні льоди. Судна перебувають приблизно за 1600 кілометрів на схід від Мурманська та Приморська, де на них завантажили російську нафту.

    За оцінкою видання, липневі переходи нафтових танкерів через Арктику розпочалися раніше, ніж зазвичай, і можуть перевищити показники попередніх років. Для порівняння, у липні минулого року цим маршрутом пройшов лише один танкер.

    Північний морський шлях дозволяє значно скоротити відстань між російськими портами в Балтійському морі та основними покупцями нафти в Азії. Коротший рейс означає, що танкери можуть швидше доставити вантаж, повернутися до портів завантаження та взяти наступну партію сировини. Це особливо важливо для Росії, яка після втрати значної частини європейського ринку переорієнтувала нафтовий експорт на Китай, Індію та інші азійські країни.

    Додатковим стимулом для використання Арктики стало загострення ситуації в Червоному морі. Єменські хусити оголосили про блокаду суден, пов’язаних із Саудівською Аравією, та посилили атаки на нафтові танкери. Після цього інтенсивність руху через протоку Баб-ель-Мандеб суттєво знизилася, а судновласники почали переглядати маршрути та уникати небезпечного регіону.

    Напруженість уже змусила частину танкерів змінювати курс, повертатися до Суецького каналу або прямувати в обхід Африки. Такий маршрут може подовжувати рейс майже на місяць і суттєво збільшувати витрати на паливо, страхування та фрахт. За оцінками Reuters, додаткові витрати на окремий рейс можуть сягати кількох мільйонів доларів.

    Для Росії арктичний напрямок є способом мінімізувати залежність від традиційних маршрутів через Суецький канал і Червоне море. Крім того, він дозволяє зменшити ризики для суден так званого тіньового флоту, частина яких раніше потрапляла під атаки поблизу узбережжя Ємену.

    Водночас використання Північного морського шляху має суттєві обмеження. Навігація в Арктиці залежить від сезонних погодних умов і товщини льоду, а танкерам часто потрібен супровід спеціалізованих криголамів. Не всі судна мають необхідний льодовий клас, тому маршрут не може повністю замінити традиційні шляхи експорту.

    Однак у літні місяці, коли льодова обстановка стає сприятливішою, Росія отримує можливість збільшувати кількість рейсів. Ранній початок навігації у 2026 році свідчить про прагнення Москви максимально використати коротке арктичне вікно та підтримати обсяги постачання на тлі глобальної нестабільності.

    Паралельно Росія розширює інші логістичні схеми. Єгипет поступово перетворюється на додатковий пункт для перевалки російської нафти. За даними Bloomberg, від початку року щонайменше 15 партій нафти сорту Urals були доставлені до середземноморського порту Мерса-ель-Хамра, причому в останні місяці обсяги таких поставок помітно зросли.

    Загалом протягом тижня до 26 липня близько 39 танкерів завантажили у російських портах 28,47 млн барелів сирої нафти. Такі показники демонструють, що Москва продовжує активно перебудовувати експортну логістику та шукати маршрути, які дозволяють обходити санкційні, безпекові й інфраструктурні обмеження.

    Після скорочення трубопровідних поставок до Європи у 2023 році Росія була змушена перенаправити на морські маршрути близько 500 тисяч барелів нафти на добу. Це збільшило залежність країни від танкерного флоту, портів і доступу до міжнародних морських шляхів.

    Зростання перевезень через Арктику може тимчасово допомогти Росії підтримувати експорт, однак цей маршрут не є повноцінною альтернативою південним напрямкам. Його ефективність залежить від сезону, доступності криголамів і технічного стану суден. Водночас нинішня активність свідчить, що Москва готова використовувати навіть складні та дорогі логістичні рішення, аби зберегти нафтові доходи та стабільність постачання до Азії.

  • РФ втратила частину нафтових прибутків через атаки на нафтопереробку

    РФ втратила частину нафтових прибутків через атаки на нафтопереробку

    Росія, яка традиційно залишається одним із найбільших світових експортерів нафти та значною мірою фінансує державний бюджет за рахунок продажу енергоносіїв, зіткнулася з новою проблемою: навіть зростання світових цін на нафту вже не гарантує Москві автоматичного збільшення доходів. Значна частина додаткових надходжень від подорожчання нафти сьогодні спрямовується на підтримку нафтопереробної галузі, яка зазнає дедалі більших втрат через українські удари по енергетичній інфраструктурі.

    Як повідомляє агентство Bloomberg, у травні російський уряд виплатив нафтопереробним підприємствам близько 2,8 млрд доларів компенсацій. Це один із найвищих показників за останні два роки та майже у п’ять разів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

    Такі виплати стали серйозним навантаженням для російського бюджету та фактично зменшили вигоду, яку Кремль міг би отримати від підвищення світових цін на нафту. За оцінками аналітиків, без необхідності фінансувати масштабні субсидії бюджет РФ отримав би значно більше коштів від експорту енергоносіїв.

    Основою цих виплат є так званий демпферний механізм, який діє в Росії вже кілька років. Його головна мета полягає у стримуванні цін на пальне на внутрішньому ринку. Коли світові ціни на нафту та нафтопродукти суттєво зростають, російським виробникам стає вигідніше продавати продукцію за кордон, а не всередині країни. Щоб уникнути дефіциту пального та стрімкого зростання цін для населення, держава компенсує нафтопереробникам частину втраченої вигоди.

    Саме тому кожне значне зростання цін на нафту автоматично збільшує обсяг державних виплат. У травні ситуація додатково ускладнилася через загострення конфлікту на Близькому Сході. Бойові дії між Іраном та Ізраїлем викликали занепокоєння інвесторів щодо стабільності поставок енергоносіїв із регіону, що спричинило зростання котирувань на світових нафтових ринках.

    Для більшості нафтовидобувних країн подорожчання нафти означає додаткові прибутки. Однак для Росії ситуація виявилася значно складнішою. Частина потенційного прибутку була фактично нейтралізована необхідністю збільшувати державну підтримку нафтопереробних підприємств.

    Проблема полягає не лише у зростанні субсидій. Російська нафтопереробна галузь уже тривалий час перебуває під серйозним тиском через систематичні удари українських безпілотників по об’єктах паливно-енергетичного комплексу.

    Починаючи з 2024 року Україна суттєво розширила географію та інтенсивність атак на російські нафтопереробні заводи, нафтобази, насосні станції та інші елементи енергетичної інфраструктури. Удари здійснюються по об’єктах, які відіграють важливу роль у забезпеченні російської армії пальним, а також формують значну частину доходів федерального бюджету.

    Внаслідок цих атак багато підприємств були змушені тимчасово припиняти роботу або скорочувати виробництво для проведення ремонтів. Частина заводів зазнала пошкоджень технологічного обладнання, відновлення якого потребує значних фінансових ресурсів та часу.

    За даними галузевих експертів, обсяги нафтопереробки в Росії вже впали до найнижчого рівня за більш ніж шістнадцять років. Це стало одним із найсерйозніших ударів по російському енергетичному сектору від початку повномасштабної війни проти України.

    Скорочення переробки має низку негативних наслідків для економіки РФ. По-перше, зменшується виробництво бензину, дизельного пального та інших нафтопродуктів, необхідних для внутрішнього ринку. По-друге, Росія втрачає можливість отримувати додатковий прибуток від експорту продукції з високою доданою вартістю.

    Натомість Москва дедалі частіше змушена нарощувати експорт сирої нафти. Хоча це дозволяє частково компенсувати втрати, продаж нафтопродуктів традиційно приносить більше доходів, ніж реалізація необробленої сировини.

    На тлі погіршення ситуації російська влада почала вдаватися до адміністративних заходів. Одним із них стало обмеження експорту бензину для запобігання дефіциту на внутрішньому ринку. Крім того, уряд запровадив тимчасову заборону на експорт авіаційного пального, намагаючись гарантувати стабільне постачання для внутрішніх потреб.

    Подібні рішення свідчать про те, що Кремль дедалі більше занепокоєний ризиком паливної кризи. Якщо раніше проблеми з пальним фіксувалися переважно в окремих регіонах, то тепер ознаки дефіциту починають проявлятися на ширшій території країни.

    Особливо складною ситуація залишається в окупованому Криму та Севастополі, де перебої з постачанням пального фіксувалися ще раніше. Водночас російські медіа та експерти останнім часом повідомляють про зростання проблем із забезпеченням паливом і в інших регіонах, включно з Московською областю.

    Додатковий тиск на паливно-енергетичний комплекс Росії чинять нові українські операції проти нафтової інфраструктури. Зокрема, нещодавно безпілотники Сил спеціальних операцій України завдали ударів по великій виробничо-диспетчерській станції нафтопроводу в Кіровській області та нафтобазі в Ростовській області.

    Подібні об’єкти є важливими елементами системи транспортування та зберігання нафти. Їхнє пошкодження може не лише ускладнювати логістику постачання сировини та пального, а й збільшувати витрати на відновлення інфраструктури.

    Аналітики зазначають, що українська стратегія поступового виснаження російського енергетичного сектору починає приносити відчутні результати. Якщо на початку війни головним джерелом надходжень для Кремля залишався нафтовий експорт, то тепер значна частина цих коштів змушено витрачається на ліквідацію наслідків атак, ремонт пошкоджених об’єктів та компенсацію втрат підприємствам.

    Для російського бюджету це створює додаткові виклики. Війна вже вимагає рекордних витрат на оборону, соціальні виплати військовим та підтримку військово-промислового комплексу. Одночасно зростають витрати на утримання паливного сектору, який раніше сам забезпечував значну частину доходів держави.

    Економісти звертають увагу на те, що нинішня ситуація демонструє зміну балансу в економічній війні між Україною та Росією. Якщо раніше Кремль значною мірою компенсував втрати від санкцій завдяки високим нафтовим доходам, то тепер навіть сприятлива кон’юнктура на світовому ринку не гарантує Москві автоматичного збільшення фінансових ресурсів.

    У результаті Росія опиняється в ситуації, коли зростання цін на нафту більше не означає пропорційного збільшення бюджетних надходжень. Значну частину додаткових прибутків поглинають витрати на підтримку нафтопереробної галузі, яка дедалі більше потерпає від українських ударів.

    Таким чином, атаки на російську енергетичну інфраструктуру поступово перетворюються не лише на військовий, а й на важливий економічний фактор. Вони змушують Кремль витрачати мільярди доларів на підтримку стратегічної галузі та дедалі більше обмежують можливості російської влади отримувати максимальну вигоду від експорту нафти в умовах високих світових цін.

  • Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Росія суттєво збільшує доходи від експорту нафти на тлі різкого зростання світових цін на енергоресурси, що створює для Кремля додаткові фінансові можливості, зокрема для наповнення бюджету та фінансування державних витрат, включно з військовими потребами.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на ринкові та податкові дані.

    За інформацією видання, ціна на російську нафту марки Urals у травні піднялася до найвищого рівня з осені 2023 року. Середня вартість суміші, за даними російської податкової служби, сягнула приблизно 94,87 долара за барель. Це суттєве зростання порівняно з попередніми місяцями та свідчить про посилення глобального попиту на нафту на фоні скорочення пропозиції на ринку.

    Аналітики пов’язують різкий стрибок цін насамперед із загостренням ситуації на Близькому Сході, зокрема з перебоями у постачанні сировини з регіону Перської затоки. Напруженість у районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту нафти, призвела до побоювань щодо стабільності поставок, що автоматично підштовхнуло ціни вгору.

    Унаслідок цього на світовому ринку посилився попит на альтернативні джерела постачання, серед яких опинилася і російська нафта. Це дозволило Росії продавати сировину за вигіднішими цінами та збільшувати валютні надходження.

    Згідно з оцінками, для податкових розрахунків вартість російської нафти в рублевому еквіваленті зросла приблизно на 18% у порівнянні з квітнем. Це безпосередньо вплинуло на доходи російського бюджету, які значною мірою залежать від експорту енергоресурсів.

    Окремо зазначається, що податкові надходження від нафти в перерахунку на рублі зросли приблизно на 60% у річному вимірі. Це дало можливість російському уряду активніше поповнювати резервні фонди та уникати скорочення державних витрат, попри економічний тиск з боку санкцій та війни проти України.

    Водночас аналітики звертають увагу, що позитивний ефект від високих цін на нафту частково компенсується зміцненням російського рубля. Національна валюта РФ наразі перебуває на найсильніших позиціях щодо долара з початку 2023 року, що зменшує рублеву виручку від експорту, оскільки продаж нафти здійснюється переважно у валюті.

    Ще одним фактором, який впливає на чистий дохід російського бюджету, є система внутрішніх субсидій для паливного ринку. Щоб стримувати зростання цін усередині країни, уряд РФ змушений компенсувати нафтопереробним компаніям різницю між світовими та внутрішніми цінами.

    На тлі глобального подорожчання пального ці витрати також зросли. За даними Bloomberg, лише у квітні обсяг таких компенсацій досяг майже 5 мільярдів доларів, що є одним із найвищих показників за останні два роки.

    У підсумку, попри зростання доходів від експорту, фінансовий баланс російського енергетичного сектору залишається залежним від поєднання кількох факторів: світових цін на нафту, курсу рубля та внутрішніх бюджетних витрат.

    Аналітики наголошують, що нинішня ситуація на нафтовому ринку залишається нестабільною, оскільки вона значною мірою залежить від геополітичних ризиків у ключових регіонах видобутку та транспортування енергоресурсів. У разі подальшої ескалації конфліктів можливі нові коливання цін, що безпосередньо впливатиме як на світову економіку, так і на доходи країн-експортерів, включно з Росією.

  • Нафта РФ злетіла до максимуму за 12 років на тлі війни США та Ірану

    Нафта РФ злетіла до максимуму за 12 років на тлі війни США та Ірану

    Середня ціна російської нафти, яка використовується як базовий орієнтир для розрахунку податкових надходжень до федерального бюджету РФ, у квітні 2026 року зросла до 94,87 долара за барель. Це найвищий рівень із вересня 2014 року, що свідчить про різке посилення глобальної цінової кон’юнктури на енергетичних ринках. Про це повідомляє агентство Reuters.

    Зростання цін на російську нафту відбулося на тлі різкого підвищення вартості енергоресурсів у світі, яке було спровоковане загостренням геополітичної ситуації на Близькому Сході, зокрема війною між США та Іраном. Ринок відреагував на ризики можливих перебоїв у постачанні нафти з одного з ключових регіонів видобутку, що традиційно викликає миттєве зростання котирувань. Інвестори закладають у ціни потенційні логістичні ризики, зниження експорту та нестабільність у стратегічних енергетичних маршрутах.

    У результаті минулого четверга світові ціни на нафту досягли чотирирічного максимуму, перевищивши позначку 126 доларів за барель. Це стало одним із найрізкіших стрибків останніх років і викликало занепокоєння щодо можливого впливу енергетичної кризи на темпи глобального економічного зростання, інфляційні процеси та стабільність ринків у різних регіонах світу. На цьому фоні російська нафта також подорожчала, оскільки її ціна значною мірою корелює зі світовими еталонними марками.

    Станом на 1 травня 2026 року російська нафта марки Urals торгувалася на рівні близько 110,58 долара за барель, тоді як світовий еталон Brent перебував на позначці близько 111,10 долара за барель. Така різниця між сортами є відносно невеликою, що вказує на високий загальний попит на нафту та обмежену пропозицію на глобальному ринку. У нормальних умовах Urals традиційно торгується зі знижкою до Brent, однак у періоди геополітичної напруги ця різниця може суттєво скорочуватися або навіть тимчасово зникати.

    Для російського бюджету нинішній рівень цін має значний фіскальний ефект, адже середня розрахункова вартість нафти майже на 36 доларів перевищує показники, закладені у фінансовий план на рік. Оскільки нафтогазові доходи залишаються одним із ключових джерел наповнення державної скарбниці РФ, подібне зростання теоретично збільшує обсяг бюджетних надходжень і дає змогу уряду отримувати додаткові ресурси для покриття витрат.

    Водночас експерти застерігають, що висока ціна на нафту не обов’язково означає стабільне поліпшення економічної ситуації в довгостроковій перспективі. З одного боку, вона дозволяє тимчасово компенсувати частину фінансових навантажень і зменшити тиск на бюджет, з іншого — залежність від зовнішньої кон’юнктури залишається критичною. Будь-яке різке зниження цін або зміна геополітичної ситуації може швидко змінити картину доходів.

    Окремо аналітики звертають увагу на те, що навіть у періоди високих нафтових котирувань російська економіка не демонструє повного відновлення. Раніше повідомлялося, що попри додаткові доходи від енергоресурсів, структурні проблеми, санкційний тиск і обмежений доступ до міжнародних фінансових ринків продовжують стримувати економічне зростання. Деякі оцінки також вказують, що уряд РФ змушений балансувати між короткостроковими вигодами від високих цін на нафту та необхідністю формування довгострокових резервів, що ускладнює бюджетне планування.

    Таким чином, ситуація на нафтовому ринку залишається ключовим фактором впливу як на глобальну економіку, так і на фінансову стабільність Росії, а подальша динаміка цін значною мірою залежатиме від розвитку геополітичної ситуації та балансу попиту і пропозиції на світових енергетичних ринках.

  • Російська нафта Urals зросла в ціні на 42%

    Російська нафта Urals зросла в ціні на 42%

  • Російський експорт нафти знизився до мінімуму за кілька місяців

    Російський експорт нафти знизився до мінімуму за кілька місяців

    Експорт російської нафти у період з 16 березня по 12 квітня 2026 року скоротився до 3,22 млн барелів на добу, що є найнижчим рівнем із серпня 2025 року. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на дані моніторингу морських поставок. Порівняно з попереднім періодом обсяги експорту зменшилися приблизно на 200 тис. барелів на добу.

    Однією з ключових причин падіння стали перебої в роботі російської портової інфраструктури. Зокрема, після атак у ніч проти 5 квітня тимчасово зупиняв роботу нафтоналивний термінал “Шесхаріс” у порту Новоросійськ, який є одним із головних експортних вузлів Росії на Чорному морі. Через це завантаження танкерів було ускладнене, а частину відвантажень перенесено або затримано. Водночас на Балтійському напрямку частково відновлював роботу термінал Усть-Луга, однак це не компенсувало втрат чорноморських поставок.

    Попри скорочення фізичних обсягів експорту, доходи Росії від продажу нафти залишаються відносно високими. За даними Bloomberg, тижневі надходження коливалися в межах 2,07–2,29 млрд доларів. Це пояснюється зростанням світових цін на нафту, які компенсують зменшення обсягів постачання.

    Ціни на російську нафту марки Urals також зросли: до близько 95,83 долара за барель із балтійських портів і до 94,18 долара за барель із чорноморських напрямків. Водночас ціна на вже доставлену нафту для індійських покупців значно вища через логістичні витрати та ризикові надбавки.

    Основними покупцями російської нафти залишаються Китай, Індія та Туреччина. Водночас Bloomberg зазначає, що дедалі частіше танкери не вказують реальні кінцеві пункти призначення або використовують альтернативні маршрути, зокрема через “Порт-Судан” чи “Суец”, що ускладнює відстеження реальних потоків постачання.

    Загалом ситуація свідчить про те, що російський нафтовий експорт залишається чутливим до перебоїв інфраструктури, навіть попри здатність частково компенсувати втрати за рахунок високих світових цін.