Компанія «Автострада» Максима Шкиля продовжує будівництво Подільського мосту в Києві. Цього разу компанії знову виділили значну суму — 1,18 млрд грн. При цьому тендер провели без жодного конкурента. Як зазначається у документації, знижка склала лише 200 тис. грн від очікуваної вартості.
У переліку запланованих робіт — встановлення шумозахисних екранів, освітлення, світлофорів, трансформаторних підстанцій тощо. Компанія «Автострада» будує Подільський міст з 2023 року, замінивши на цьому проєкті попереднього підрядника — ТОВ «Еко-строй-трейд». Його пов’язували з Денисом Комарницьким та Вадимом Столаром.
Нагадаємо, що у 2023 році «Автострада» розпочала роботи в статусі субпідрядника, а фінансування почало надходити безпосередньо з міського бюджету Києва. За даними журналістів, саме Комарницький привів Шкиля до цього проєкту. Тоді компанія без конкурсу отримала понад 630 млн грн.
Попри тривале спостереження НАБУ за діяльністю Дениса Комарницького, жодних претензій до будівництва Подільського мосту чи участі «Автостради» правоохоронці не висунули. Ця мовчанка викликає питання у громадськості, особливо на фоні гучніших справ про значно менші суми збитків.
Також згадують інший великий проєкт, який виконує компанія Максима Шкиля — добудову метро на Виноградар. Там ситуація виглядає ще контрастніше: попередній підрядник, «Київметробуд», збудував 40% за 2,5 млрд грн, тоді як «Автострада» отримала 13,8 млрд грн на решту 60%.
Прозорість таких рішень та ефективність витрачання міського бюджету залишаються під питанням. Громадськість вимагає більшої відкритості тендерів та аудиту подібних проєктів, особливо в умовах воєнного часу, коли кожна гривня на рахунку.
НАБУ розслідує одну з найбільш токсичних схем часів “молодої команди Черновецького”, яка, як виявилось, не просто не зникла — вона адаптувалася, подорослішала і впевнено продовжує “розвивати” столицю. Ключовими фігурами у справі є відомі імена: Денис Комарницький, Вадим Столар, Сергій Черновецький — і “забутий” широкому загалу Денис Басс, колишній перший заступник скандального ексмера Леоніда Черновецького.
Згідно з матеріалами кримінального провадження №52023000000000154 від 03.04.2023, умовно названого “Операція Чисте місто”, НАБУ досліджує діяльність злочинної організації, що роками діє в столиці під прикриттям забудовних проєктів, махінацій із комунальним майном і так званих “туалетних схем”.
Окремої уваги заслуговує фірма «Колібріс», яка, згідно з матеріалами суду, фігурує як об’єкт “війни” з боку оточення Комарницького. Її пов’язують із батьком Дениса Басса. Йдеться про торговий центр на зупинці швидкісного трамваю на вул. Гната Юри — саме той, що давно перебуває в центрі судових процесів і скандалів.
Денис Басс, тим часом, після своєї каденції у КМДА, прекрасно реалізувався в Москві, де керує девелоперською групою «Святой Михаил» і зводить ЖК «Зорге 9» буквально за квартал від штаб-квартири ГРУ. Але і в Києві він не втратив інтересу до нерухомості. Його ім’я згадується в низці резонансних об’єктів:
ЖК Franklin (через компанію “Арікс”, разом з Іваном Вавришем);
Галерний острів (66 га) — через структури «Київрибгосп», де партнери: Сергій Черновецький, Андрій Колюбаєв (людина Єрмака) та Вадим Столар;
ТРЦ “Апрєль” на Курбаса (разом зі Столаром): саме той, що перекрив дорогу колоннами й “прорвав” каналізацію Борщагівки.
Комарницький, Столар, Басс і Черновецький-молодший — не просто давні знайомі. Вони роками формували неформальний тіньовий пул, який займався дерибаном київської землі. ЗМІ та слідчі органи неодноразово пов’язували їх із численними махінаціями у столиці.
Окремий штрих до картини — техніка НАБУ, через яку прослуховувався Комарницький у IQ-бізнес-центрі, нібито була встановлена в офісі, орендованому компанією, засновником якої є… Столар. Такий “збіг” викликає тільки одне питання: чи це вже театр абсурду, чи добре зрежисована вистава?
І поки один із колишніх “чистильників” столичного самоврядування будує квартири біля ГРУ, в Україні його прізвище знову випливає на поверхню — цього разу у справі НАБУ, яка лише почала розкручувати чергову багаторівневу схему “на старих дріжджах”.
Оточення колишнього співголови проросійської партії ОПЗЖ Юрія Бойка за останні роки скупило в Києві понад тисячу квартир на десятки мільйонів доларів. Як з’ясували журналісти “Громадського”, допомогли в цьому не хто інші, як топові київські забудовники – колишній очільник “Київміськбуду” Ігор Кушнір, його дружина Оксана, Вадим Столар і Владислава Молчанова.
Ці квартири формально оформлені на інвестиційний фонд “Хантер”, що контролюється соратниками Бойка. І, як стверджують журналісти, саме завдяки “особливому” ставленню забудовників до цього фонду квартири продавались майже втричі дешевше за ринкову вартість. Ба більше – іноді половина житлових комплексів одразу йшла у “правильні руки” за спеціальними умовами.
Яскравий приклад – житловий комплекс “Французький квартал 2”, де будівництво фінансувалося в тому числі й через вкладення фонду “Хантер”. Цей об’єкт розвивався силами компанії bUd development, яку пов’язують із Вадимом Столаром, Ігорем Кушніром та Владиславою Молчановою. Станом на зараз фонд “Хантер” володіє половиною цієї компанії, а інша частина належить фонду “Ковернот”, формальним власником якого є дружина Кушніра.
Співпраця була не лише активною, а й вигідною – наприклад, у житловому комплексі “Камертон” фонд “Хантер” купував квартири по 8 000 гривень за квадратний метр при ринковій ціні у 25 000. А в “Французькому кварталі 2” – по 575 доларів, тоді як на ринку ціна доходила до 1300 доларів за квадрат.
“За останні 10 років оточення Бойка через фонд “Хантер” придбало щонайменше 1107 квартир. Це лише те, що вдалося задокументувати. За мінімальними оцінками, вартість цих інвестицій могла перевищити 70 мільйонів доларів”, – зазначають журналісти.
Рієлтори відверто говорять: таких умов жодному іншому інвестору не запропонували б. Продавати стільки квартир одному клієнту за знижкою просто не вигідно – це йде всупереч логіці ринку. Але в цьому випадку йшлося не про ринок, а про політичну та бізнесову лояльність.
Не менш показовими є й активи самих забудовників. Родина Кушніра, наприклад, володіє маєтком на Лазурному узбережжі Франції площею 850 кв. м із басейном, садом та видом на море. Оформлений маєток на компанію дружини Оксани Кушнір, куплений за сумнівною схемою. Вартість нерухомості в документах — €19 млн, але рієлтори оцінюють її щонайменше в €20 млн.
Скандали переслідують Кушніра не перший рік. Ще у 2023 році журналісти повідомили, що землю “Київміськбуду” в елітному Козині, де раніше була база відпочинку, забудували котеджами для родичів та наближених до Кушніра осіб.
Тоді ж посадовця відсторонили від керівництва “Київміськбудом” на час перевірки. Але найбільший резонанс викликала історія з його “інвалідністю”. У травні 2023 року Кушнір виїхав з України за медичною довідкою, після чого разом із дружиною підкорив Еверест – вартість такого сходження оцінюється щонайменше у $150 000. Така “інвалідність”, очевидно, не завадила штурмувати найвищу точку планети.
Все це – ще одна ілюстрація того, як нерухомість у Києві перетворилася на інструмент відбілювання грошей, політичних зв’язків та реалізації схем на мільйони. І якщо в одних на черзі інвестори роками чекають на свої квартири, то для інших — двері у “Французький квартал” давно відчинені. І бажано одразу навстіж.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну низка українських забудовників та їхніх родичів вирішили перенести свою діяльність за кордон. Хоча їхні проєкти в Україні залишаються недобудованими, багато з цих підприємців активно займаються будівництвом за межами країни, де продовжують розвивати нові бізнеси.
Про це йдеться у сюжеті Bihus.info.
Хто і де будує?
Єгор Масленніков (“Строй Сіті”)
Засновник харківської компанії “Строй Сіті” у 2022 році зареєстрував Object One в ОАЕ. Його компанія вже зводить кілька об’єктів елітної нерухомості в Дубаї.
При цьому ЖК його компанії в Києві та Харкові заморожені, а сам Масленніков вийшов зі складу засновників більшості своїх українських фірм, передавши їх сестрі дружини.
Журналісти також помітили бізнесмена у Монте-Карло за кермом Rolls Royce Spectre вартістю близько 500 тисяч доларів, оформленим на його дружину.
Enso Development і Вадим Столар
Enso Development, компанія, яку пов’язують із колишнім нардепом від ОПЗЖ Вадимом Столаром, також будує житло в Дубаї. Там зводяться два елітні ЖК, вілли та таунхауси. Офіційно Столар вийшов із цього бізнесу у 2022 році, але продовжував його фінансувати, про що свідчив у своїй декларації.
В Україні Enso Development лише нещодавно заявила про відновлення будівництва, хоча його проєкти були заморожені.
У 2023 році СБУ проводила обшуки у Столара у справі про легалізацію коштів на користь Віктора Медведчука та Тараса Козака.
Родина Ігоря Кушніра (“Київміськбуд”)
Колишній керівник “Київміськбуду” Ігор Кушнір і його родина активно інвестують у нерухомість за кордоном. Його дружина Оксана, яка має громадянство Кіпру, володіє компанією Koksi Holding ltd, яка будує бізнес-центри у Вільнюсі та Ризі, котеджні містечка у Вільнюсі та елітні ЖК у Будапешті.
Донька Дар’я у 2023 році зареєструвала компанії на Кіпрі та в Лондоні, а син Ілля виїхав з України, після чого заснував дві будівельні компанії у Литві.
Кушнір пішов з посади президента “Київміськбуду” наприкінці 2023 року після початку аудиту компанії. Наразі підприємство просить у Київської міської ради 2,6 мільярда гривень на добудову житлових комплексів.
Журналісти також з’ясували, що Кушнір разом із дружиною підкорив Еверест у травні 2023 року, отримавши право виїзду з України за довідкою про інвалідність.
Роман Сербенов (“S Develop”)
Засновник забудовника “S Develop”, який реалізовував проєкти у Миколаєві та Запоріжжі, нині володіє компанією в Польщі, що будує котеджне містечко. Сам Сербенов заявляє, що лише консультує польський бізнес, а українські ЖК добудують, коли для цього будуть умови.
Поки українські забудовники розширюють свій бізнес у Європі та ОАЕ, в Україні тисячі інвесторів залишаються без житла, а недобудовані ЖК стають “замороженими” об’єктами. Наразі реакції правоохоронних органів на цю ситуацію немає, проте ситуація викликає дедалі більше суспільного обурення.
З очікуванням завершення «гарячої фази» війни та наближенням виборів в Україні на інформаційну поверхню починають виходити діячі, які раніше зникли з політичного радару. Замість нових облич, що могли б надати країні свіжого вектору розвитку, на передній план намагаються повернутися люди, чия репутація та минуле викликають сумніви та запитання. Одним із таких діячів є головний спонсор партії «Свобода», відомий за прізвиськом «Пупс», якого дехто з медіа ідентифікує із кримінальним авторитетом і «бригадиром» угруповання львівського рекетира Колі Рокеро.
Нині це поважний підприємець із сотнями легалізованих мільйонів Ігор Кривецький. Не приховуючи своєї симпатії до флеру бандитської загадковості, він намагається інформаційно “застовпити” націоналістичну нішу. Але також пробує розширити вплив на виборців помірно-центристського середовища із ледь помітними, але стійкими нотками “ватнуватості”. Саме такі, цілком імовірно, голосуватимуть на майбутніх виборах за Віталія Кличка під дудку його спонсорів із забороненої партії ОПЗЖ.
На початку 2000-х у Росії та у пострадянських країнах, включаючи нашу, великої популярності набув серіал “Бригада”, який романтизує бандитські порядки 90-х, легкий шлях до грошей і влади через злочинність та безкарність. Головний герой Саша Бєлий поступово намагається легалізуватися в суспільстві, із кримінального авторитета перетворюючись на “поважну людину” і навіть – депутата Державної думи. Формуюється такий собі образ “хлопця з народу”, який попри все так і не зміг відкинути тягар минулого і гине після чергової кримінальної розбірки.
Досить схожу історію, правда це чи ні, пов’язують з людиною, який у 2019 році посіла друге місце у рейтингу найвпливовіших львів’ян – Ігорем Кривецьким. Йдеться про особу, яка в оперативних зведеннях 90-х називалася не інакше як “Пупс”, разом з кримінальними авторитетами Володимиром Дідухом, більш відомим як «Вова Морда» і Миколою Лозинським – Колею Рокеро) наводила жах на бізнес західніше Збруча, забираючи під себе ласі шматки неприватизованої нерухомості, земельних ділянок, закинутої і працюючої промисловості, торговий і посередницький бізнес.
І все це – під гаслами розбудови “єдино правильної націоналістичної партії”, в лавах якої Кривецький у 2012 році отримав мандат народного депутата у Верховній Раді. Революція гідності, з якої “Свобода” вийшла одним із переможців-бенефіціарів, подарувала Кривецькому ще більше, ніж обмежену законодавчу владу в парламентській фракції, яка синхронно голосувала з провладною більшістю Януковича і, схоже, була однією з милиць, на яку спиралась тодішня влада задля легітимізації своїх дій.
Тепер він отримав ще й левову частку у виконавчій владі, адже саме Кривецький лобіював призначення в новий постреволюційний уряд міністріа екології Андрія Мохника, міністра аграрної політики Ігоря Швайку та генерального прокурора Олега Махніцького. Це дало змогу певний час контролювати перерозподіл дозволів на розробку надр, де у Кривецького та його партнерів були значні інтереси, блокувати запровадження прозорого ринку землі, а також убезпечувати таких політиків з групи Фірташа від європейських санкцій.
Після провалу “Свободи” на дострокових виборах 2014 року, коли до сесійної зали потрапили лише 6 мажоритарників, а сам Кривецький втратив мандат, партія сконцентрувалась на роботі у місцевих радах в західних регіонах, цементуючи націоналістичний електорат і беручи участь в боротьбі за посади і бюджетні потоки, які направила у громади реформа децентралізації.
Відтоді Кривецький почав активно позбуватися свого минулого іміджу, перетворюючись на солідного бізнесмена в очах медіа і громадськості. В коментарях для ЗМІ як у 2014-му, так і в 2024-му він категорично заперечує свій зв’язок з «Пупсом» і рекетом взагалі.
Проте навіть свій ключовий актив – величезний пʼятизірковий медико-курортний комплекс “Едем Резорт” він побудував завдяки скандальній й схемі із виведення земель учасників АТО/ООС з їх користування. А згодом – перетворив цих же учасників, а саме декілька створених громадських організацій, на інструмент впливу на місцеву політику, регулярно використовуючи їх для тиску на місцеву владу та конкурентів по бізнесу. Станом на кінець 2024 року Кривецький обріс численними земельними активами, комерційною та житловою нерухомістю, активами в переробному секторі та навіть часткою у літієвому родовищі на Кіровоградщині.
Щодо походження коштів на ці активи досі залишається багато відкритих запитань. За 10 останніх років “головний спонсор “Свободи” так і не дав на них прямих відповідей. У тому числі, під час останнього гучного тригодинного інтервʼю Дмитру Гордону, де розповідав про свою “незамінну” роль у Революції гідності, своє бачення розвитку України (так, наче власник кількох готелів та хлібозаводів має достатню широту поглядів і політичного досвіду із задньої лави Львівської облради, щоб формувати таку візію). Крім того, Кривецький також чітко означив і новий горизонт політичного планування – це президентська кампанія, в якій він зробить ставку на Віталія Кличка.
Чому Кличко? По-перше, можливо, Кривецького, як і Сашу Бєлого із “Бригади тягне до людей ментально близьких за минулим досвідом. Адже співпраця братів Кличко із «авторитетними людьми» на початку їхньої спортивної карʼєри ні для кого не є секретом. А відтак Кривецький цілком може порозумітися зі столичним головою, не виходячи за межі базового словникового запасу пересічного “бригадира” чи “смотрящего” за Стрийським ринком.
По-друге, Кличка і Кривецького повʼязують також “партнери”, яких звично вважати проросійськими. А саме група Дмитра Фірташа, в інтересах якої, за однією з версій, в 2012 році “Свободі” дозволили подолати прохідний барʼєр і стати парламентською політичною силою. Опустимо тут спільний бізнес Фірташа і матері Кривецького у столичному елітному бізнес-центрі, лобіювання «Свободою” блокування видобутку сланцевого газу в інтересах групи Фірташа чи підтримку більшості вигідних Партії регіонів голосувань у парламенті 2012-2014 років. Навіть записи про отримання представниками “Свободи” грошей з “амбарної книги” регіоналів можна залишити в спокої і віддати на суд дослідникам історії. Так само, як і договори оренди, за якими Кривецький здавав приміщення головному управлінню Сбербанку Росії в центрі Львова, коли напад на Донбас уже йшов повним ходом.
Сьогодні ж Кривецький має спільний бізнес з фігурантами кримінальних справ про зловживання з коштами на будівництві Подільсько-Воскресенському мосту (мова про Вʼячеслава Еберле, чиї компанії брали участь у схемах), тісно взаємодіє з одним зі “стовпів” ОПЗЖ і “партнерів” Кличка на столичному “ринку” незаконної забудови Вадимом Столаром. А історія про те, як генпрокурор Махніцький не подав на затвердження європейцям прізвища з групи Фірташа на санкції – залишиться надовго закарбованою в анналах.
Отже, що маємо в сухому залишку? Під прапором націоналістичної партії “Свобода”, представники якої віддано захищають Україну на фронті, до владних коридорів намагається повернутися мільярдер з сумнівним минулим, який не спроможний пояснити походження своїх статків і активів. Як той герой з «Бригади» він намагається показувати себе “хлопцем з народу”, спираючись на схеми і методи 90-х років. При цьому ставку робить на одного із найбільш вірогідних суперників нинішньої влади.
Виникає декілька цілком резонних запитань. Чи готові громадяни привести людину з менталітетом 90-х років до влади у середині 2020-х? Або ж все-таки час таких діячів безповоротно минув і будь-які натяки на можливі непрозорі чи непояснювані доходи і схеми мають бути заборонним знаком навіть для наближення таких людей до політики?
Якою має бути реакція суспільства у розпал повномасштабного кремлівського вторгнення на факти прямої співпраці нібито “націоналістичного” підприємця і політика з політсилами та бізнесменами, яких відносять до проросійських? Наскільки високим має бути поріг толерантності, щоб дозволити через 12 років наступити на ті самі граблі, коли під подобою “націоналізму” в парламент провели майбутню опору для диктаторського режиму?
Чи готові правоохоронні, податкові, антикорупційні органи дати обʼєктивну оцінку походженню статків та нинішнього способу життя колишнього “бригадира», а також підтвердити повне очищення його минулого від кримінального шлейфу? Або ж посилання на “строки давності” і “складні часи” знову дозволять уникнути відповідальності? І зрештою, наскільки готові політики, які хоч трохи бачать своє майбутнє у повоєнній Україні, повʼязувати себе фінансово з людиною, яка на практиці показала своє ставлення до цінностей та принципів, помноживши їх неодноразово на нуль.
Частина активів підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука не була арештована, а кошти з їх продажу продовжують виводитись за кордон за участі Вадима Столара та осідають в новому проекті нардепа Enso investment L.L.C..
Як з’ясували журналісти проекту Bihus.Info, Віктору Медведчуку належить частка в компаніях у Києві на Осокорках, на які оформлено півсотні гектарів землі біля Дніпра. Починаючи з 2022 року активи Медведчука переходили з рук в руки через довгий ланцюг підставних власників. Зокрема, тут “засвітилися” офшорна кіпрська фірма, афілійована Вадимом Столаром та бізнесменом Валерієм Міщенко.
Щоб вивести активи, частину з них переписали на підставну особу Олега Ящука, який того ж дня він “подарував” активи іншому персонажу: Олександру Білявському. Як з’ясували журналісти, Білявський у сервісі GetContact підписаний як “Саша Охорона Столара”.
Проте пізніше Олександр Білявський зникає із даної схеми, а новими власниками компаній Медведчука стають болгарський кримінальний авторитет Петрос Стограмаджан, латиський громадянин Вадим Іванов і вже згаданий бізнесмен Валерій Міщенко.
Також у розслідуванні вказується, що частина активів Медведчука, де-факто, була “віджата” людьми Столара, а “продаж” відбувався на основі довіреності. Довіреність видала кіпрська фірма пов’язана з Медведчуком ще у 2022 році на Владислава Македона. Журналісти зазначають, що Македон отримав право продати свою частку згаданому вище Ящуку, який потім “подарував” її Білявському.
Водночас, за інформацією наших джерел, активи Віктора Медведчука в Україні не були віджаті Вадимом Столаром, а планомірно виводяться за кордон з його допомогою, через що у Столара у лютому 2023 року проводила обшуки СБУ.
Згідно офіційного коментаря розміщеного на сайті СБУ, підставою для обшуків у депутата ОПЗЖ стало переконання слідства, що комерційні структури нардепа були залучені до протиправних схем легалізації коштів в інтересах Віктора Медведчука і Тараса Козака. Але, як бачимо, після проведення обшуків офіційні звинувачення Вадиму Столару так і не були пред’явлені, натомість махінації з активами Медведчука продовжились.
За інформацією наших джерел, Вадиму Столару вдалося домовитись з Банковою про свою недоторканність та можливість безперешкодно вести бізнес в Україні в обмін на доступ до контролю над фінансовими схемами столиці.
Зокрема, наразі Банкова контролює частину тіньових схем з освоєння бюджету Києва через людину Столара – першого заступника голови КМДА Миколу Поворозника. Нещодавно цими схемами зацікавились детективи НАБУ, а у Миколи Поворозника пройшли обшуки.
Тож поки Вадим Столар успішно забудовує Дубаї за виведені за кордон гроші підсанкційного Медведчука, в Києві НАБУ впритул наблизилися до корупційних схем з освоєння бюджету столиці.
На днях детективи НАБУ провели обшуки у першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника у справі про розтрату коштів столичного бюджету на суму більш ніж 38 мільйонів гривень. За даними наших джерел, це лиш верхівка айсберга, але навіть ця кримінальна справа для фігурантів не закінчиться реальними вироками суду.
Нагадаємо, Микола Поворозник отримав контроль над департаментами охорони здоров’я, економіки та фінансів КМДА завдяки зв’язкам з Вадимом Столаром, який який став для Офісу ключовою фігурою в питаннях повернення контролю над столицею. Саме через Миколу Поворозника ОП має доступ до тіньових схем, пов’язаних з освоєнням бюджету столиці.
За інформацією наших джерел, на сьогодні структура відкатів у КМДА має такий вигляд: 5 відсотків забирає Микола Поворозник, 1 відсоток керівник патронатної служби мера, 1 відсоток Департамент економіки, 2 відсотки Департамент фінансів, 2 відсотки профільний департамент та 5 відсотків “заноситься” правоохоронним органам за “невтручання”.
Саме за цією відкатною схемою мав проводитися ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни”, де тільки на закупці будівельних матеріалів бюджет столиці міг втратити 38 124 272 грн.
Варто відзначити, що компанію-підрядника для більшості тендерів КМДА визначає також Микола Поворозник. В даному контексті варто окремо згадати ТОВ “АБСОЛЮТКЛІМАТ” (код ЄДРПОУ: 35837877), яка також фігурує у справі НАБУ, щодо корупційних зловживань під час ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни”. Що цікаво, компанія “АбсолютКлімат” пов’язана не тільки з Миколою Поворозником, але й з людьми близькими до екс-президента Януковича.
ФОТО:Матеріали НАБУ, в яких фігурує ТОВ “АбсолютКлімат”
Але чи наступить реальна відповідальність для фігурантів справи НАБУ по розкраданню бюджету столиці?
Як повідомляють наші джерела з в правоохоронних органах, Микола Поворозник обшуків у себе вдома не очікував та сильно нервував під час проведення слідчих дій. Опосередковано дану інформацію підтверджує коментар самого Поворозника, в якому він назвав обшуки НАБУ “психологічним тиском на мене і мою родину”.
За повідомленням наших інсайдерів в ОП, причиною, через яку нервував під час обшуків Поворозник є той факт, що він давно на пряму не спілкувався з Андрієм Єрмаком, який доручив кураторство Поворозника Олегу Татарову. Але й Татаров не так часто контактував з Поворозником, доручивши це заняття профільному “смотрящему”.
Саме “смотрящий” від Олега Татарова, за інформацією наших джерел, завірив Миколу Поворозника в тому, що кримінальна справа НАБУ, де він є одним з фігурантів, не загрожує йому реальним тюремним ув’язненням. Чи так це насправді, і чи будуть реальні вироки суду у справі НАБУ по розкраданню бюджету столиці, побачимо згодом.
Детективи НАБУ проводять обшуки у першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника у справі щодо проведення ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни”. За даними слідства, під час ремонту матеріали закупили за завищеними цінами. Мова йде про розтрату коштів місцевого бюджету в сумі 38 124 272 грн.
За інформацією наших джерел, перший заступник Володимира Кличка контролює весь бюджет Києва, та лише формально підпорядковується Кличку. Насправді Микола Поворозник курує тіньові потоки столиці в інтересах Банкової.
Налагодити відносини з Офісом Президента Миколі Поворознику вдалось через свого давнього покровителя Вадима Столара, який став для Офісу ключовою фігурою в питаннях повернення контролю над столицею.
За інформацією наших джерел, знайти корупційний слід в діяльності Миколи Поворозника у справі щодо проведення ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни” детективам НАБУ було не важко, так як “повз Поворозника ні одна копійка не проходить. З кожного подібного ремонту Микола Поворозник вимагає 10 відсотків”.
Як повідомляють наші джерела в КМДА, за незаконним відчуженням земельної ділянки санаторію Жовтень в Конча Заспі стоїть Вадим Столар. Саме люди Вадима Столара лобіювали усі необхідні для захвату земель рішення в інтересах ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”, яка асоціюється з Борисом Кауфманом та “не названими росіянами”.
Мова йде про передачу ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” земельної ділянки площею 7,91 га з кадастровим номером 8000000000:90:400:0006, що розташована на 27 км Столичного шосе в Голосіївському районі Києва, в елітній Конча-Заспі. Земля належить санаторію “Жовтень” та була відчужена за шахрайською схемою, коли ніби-то в рахунок ремонту одного з корпусів будівельникам була передана земельна ділянка ринковою вартістю біля 1 мільярду гривень. Надалі “права” на ділянку були передані ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”.
Власниками “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” є кіпрська офшорна компанія “МЕКУДА ЛІМІТЕД” і громадянка Кіпру Христина Софоклеус, зареєстрована за адресою: Кіпр, 1043, Лімассол, Гермасогея, Гіасеміон, 4, квартира 21. Батько Андреас Софоклеус, також громадянин Кіпру і власник юридичної компанії “Софоклеус і Партнери”, що знаходиться на вулиці Саксаганського, 36-Д, є компаньйоном Бориса Кауфмана по ряду проектів.
Компанія “Софоклеус і Партнери” спеціалізується на виведені бізнесу в офшори та легалізації доходів отриманих непідтвердженим шляхом. Наразі компанія працює як в Україні, так і в Росії, допомагаючи деяким українським екс-чиновникам перевести бізнес як в Европу, так і в РФ.
Борис Кауфман, як і Вадим Столар мають стійкі бізнес-зв’язки з РФ, які залишаються робочими, незважаючи повномасштабне вторгнення Росії на території України у 2022 році.
Так, багаторічним партнером Бориса Кауфмана по тютюновому бізнесу залишається, незважаючи на офійний продаж часткиу 2016 році, російський “збройовий барон” Ігор Кесаєв, власник російського військового заводу імені Дегтярьова. Також Кесаєв очолює благодійний фонд “Моноліт”, який підтримує працівників ФСБ РФ, зокрема, звільнених у запас, і членів їхніх сімей. Власне кажучи, окрім загальновідомих зв’язків з Кесаєвим, Борис Кауфман позиціонує себе “предствавником російського бізнесу” в Україні.
Вадим Столар, який за інформацією наших джерел в КМДА, пролобіював незаконне відчуження земельної ділянки санаторію Жовтень у Конча Заспі, в 2023 році продав столичний бізнес центр Парус “фунту” православного олігарха Костянтина Малофєєва – Максиму Кріппі. Максим Кріппа – багато років представляє інтереси Малофєєва, а після введення проти олігарха санкцій – став його “фунтом”, через якого Малофєєв скуповує активи. Ще однією причиною, через яку більшість активів олігарха оформляється на “фунтів” на кшталт Кріппи – судовий процес та розподіл майна в РФ через розлучення Малофєєва зі своєю дружиною.
Сьогодні ми розкриємо цікаві подробиці про те, як деякі народні депутати України приховують свої статки, скориставшись старою, але ефективною схемою – розлученням.
Після казкового збагачення під час війни, деякі з них знайшли новий спосіб захистити свої статки від перевірок та державного контролю – через розлучення. Як саме це відбувається і хто із скандальних політиків ховає свої багатства за “спідницями” колишніх дружин?
Журналісти видання НЕНЬКА ІНФО провели власне розслідування. І ось що вдалося дізнатися.
Микола Тищенко: розлучення не без вигоди
Микола Тищенко, один із найскандальніших українських політиків, розлучився з дружиною Алою Барановською на початку 2023 року. Невдовзі після цього у його декларації з’явилося понад 12 мільйонів гривень як “подарунок” від колишньої дружини. Ця ситуація викликала підозри, оскільки походження цих коштів так і залишилося незрозумілим. Після цього Тищенко опинився під вартою за напад його охоронця на військовослужбовця, що ще більше привернуло увагу до його діяльності. Відзначимо, що цей “подарунок” став чудовою можливістю уникнути подальших питань щодо походження коштів.
Степан Івахів з колишньою дружиною Світланою
Степан Івахів: “король нерухомості” без власного житла
Не можемо не згадати про Степана Івахіва. Український підприємець, депутат партії “За майбутнє”, співвласник мережі автозаправок WOG. Примітно, що у 2021 році Івахів увійшов до рейтингу найбагатших українців, посівши 58 сходинку. Тоді його статки оцінили у 180 мільйонів доларів. Проте його декларація викликала занепокоєння у Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), оскільки була визнана ризиковою, тобто такою, що могла не відображати всі доходи чи майно.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Івахів намагався втекти з країни, вивозячи з собою 310 тисяч доларів. Ця спроба зазнала невдачі, і невдовзі після цього депутат розлучився з дружиною.
За інформацією порталу YouControl, після розлучення його статки зменшилися на 21%. Проте, загальна вартість майна його родини все ще оцінюється в 236 мільйонів гривень. Що цікаво, Івахів не задекларував жодного особистого житла чи автомобіля. Усе майно, включаючи чимало земельних ділянок, елітні автівки, дачі, ювелірні прикраси та одяг відомих брендів, тепер належить його колишній дружині Світлані.
Колишня дружина Івахова володіє чотирма земельними ділянками в селі Липини Волинської області, житловим будинком на 300 квадратних метрів, дачним будинком такого ж розміру, садовим будинком на понад 200 квадратних метрів у селі Пульмо, господарською будівлею на 650 квадратних метрів, квартирою в Києві на 200 квадратних метрів та ще однією на 146 квадратних метрів. У колишньої також є квартира на 450 квадратних метрів, що знаходиться у процесі побудови, а також квартира в Липинах на 876 квадратних метрів, котра перебуває у спільній власності з іншими особами.
Цікаво, що Івахів, співвласник мережі автозаправок WOG, у своїй декларації не вказав жодного автомобіля, а задекларував лише причеп за 10 тисяч гривень. Колишня дружина Світлана, навпаки, володіє дорогими автівками, зокрема Porsche Cayenne 2018 року та Toyota FJ Cruiser 2009 року. Це викликає підозри щодо справжньої мети його розлучення. Чи не є це спробою приховати статки? Декларації та реальність: майно депутата та його родини
Вадим Столар
Вадим Столар: “збіднілий” мільйонер
Ще один приклад — Вадим Столар. Здобув популярність як політик і бізнесмен, пов’язаний із ОПЗЖ. Після заборони ОПЗЖ він приєднався до депутатської групи “Відновлення України”. Проте, його кар’єра не обійшлася без скандалів: Столар фігурує в журналістських розслідуваннях, де його звинувачують у корупційних схемах разом з головою ОП Андрієм Єрмаком.
Його статки за 2023 рік зменшилися на 98%, складаючи тепер лише 5 мільйонів гривень. Однак, до розлучення зі своєю дружиною Інною Майструк, родина Столара мала значний пакет нерухомості та коштовностей.
На Інну Майструк були оформлені будинок під Києвом на понад 900 квадратних метрів, будинок на 100 квадратних метрів, садовий будинок, житловий будинок на 2000 квадратних метрів у Козині, господарська будівля на 280 квадратних метрів, та близько 10 земельних ділянок під Києвом, більшість з яких вартують мільйони гривень. Крім того, Майструк орендувала квартиру в Монако площею 600 квадратних метрів і пентхаус на 500 квадратних метрів в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Столар також володіє колекцією антикваріату, в тому числі антикварними меблями, картинами, винами та іншими предметами розкоші. Попри це, у своїй декларації він вказав, що після розлучення його майновий стан суттєво погіршився.
Ще цікавіше те, що за даними розслідувань, навіть попри зменшення офіційних статків, Вадим Столар продовжує володіти значними сумами за кордоном. Зокрема, на острові Домініка у нього залишилося понад 3 млн доларів, понад 2 млн євро в Австрії і 700 тис. доларів у Дубаї. Це наводить на думку, що розлучення могло бути частково мотивоване не тільки особистими причинами, але й фінансовою стратегією.
У висновку залишається питання: чи дійсно ці політики та їхні колишні дружини розійшлися через особисті проблеми, чи це був продуманий хід для захисту активів? Відповідь залишається відкритою, але факти говорять самі за себе. Такий спосіб уникнення відповідальності не новий, але його масштабність вражає.
Схоже, що деякі українські депутати готові йти на будь-які хитрощі, аби зберегти свої багатства. Що ж, побачимо, як буде розгортатися ситуація далі.
