Daypolitico

Позначка: ветерани війни

  • Субсидія на дрова не прийде автоматично: ПФУ назвав головну умову отримання допомоги

    Субсидія на дрова не прийде автоматично: ПФУ назвав головну умову отримання допомоги

    Українці, які опалюють свої будинки дровами, вугіллям або іншим твердим паливом, можуть отримати державну допомогу на опалювальний сезон 2026–2027 років. Пенсійний фонд України пояснив, хто має право на житлову субсидію чи пільгу, які документи необхідно подати та чому виплата не призначається автоматично. Важлива умова — житло повинно опалюватися твердим паливом, а не централізованим опаленням, природним газом чи електроенергією. Допомогу на придбання палива призначають один раз на рік за особистим зверненням громадянина.

    Про це повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у роз’ясненні від 13 жовтня 2026 року.

    Із наближенням холодів така допомога особливо актуальна для мешканців приватних будинків у сільській місцевості та невеликих населених пунктах.

    Водночас право на державну підтримку залежить не лише від способу опалення, а й від інших умов, передбачених законодавством.

    Хто може отримати субсидію на дрова

    Пенсійний фонд пояснює, що житлова субсидія на тверде паливо передбачена для домогосподарств, які використовують пічне опалення.

    Йдеться про житлові приміщення, у яких немає централізованого опалення та не використовується природний газ або електроенергія саме для обігріву.

    Тобто наявність електрики в будинку сама по собі не позбавляє людину права на допомогу.

    Так само використання природного газу виключно для приготування їжі не означає автоматичної відмови.

    Головне значення має фактичний спосіб опалення житлового приміщення.

    Субсидія може надаватися на придбання дров, вугілля та іншого передбаченого законодавством пічного палива.

    Крім того, відповідна державна підтримка може охоплювати придбання скрапленого газу.

    Чи можна одночасно отримувати субсидію на комунальні послуги

    Важливо, що допомога на тверде паливо не обов’язково виключає субсидію на інші житлово-комунальні послуги.

    Пенсійний фонд уточнює, що домогосподарству може бути призначено підтримку на придбання палива та одночасно на оплату електроенергії, водопостачання, вивезення сміття й інших комунальних послуг.

    Наприклад, родина може використовувати дрова для опалення будинку, електроенергію для побутових потреб, а газ — лише для приготування їжі.

    У такому випадку допомога на паливо та відповідні комунальні послуги може поєднуватися за умови дотримання встановлених правил.

    Остаточне рішення ухвалює Пенсійний фонд після перевірки поданих відомостей.

    Які документи потрібні для отримання допомоги

    Для призначення житлової субсидії на тверде паливо необхідно звернутися до Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка.

    Також потрібно подати декларацію про доходи та витрати осіб, які входять до складу домогосподарства.

    Саме на підставі цих документів здійснюється перевірка права на допомогу та її розрахунок.

    Подати документи можна через органи Пенсійного фонду та передбачені державою канали звернення, зокрема вебпортал електронних послуг ПФУ, якщо відповідна електронна форма доступна.

    Допомога призначається один раз на рік на один опалювальний сезон.

    Це означає, що субсидія на тверде паливо відрізняється від звичайних щомісячних компенсацій витрат на житлово-комунальні послуги.

    Кому передбачена пільга на тверде паливо

    Окремо від житлової субсидії законодавством передбачена пільга на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива.

    Її можуть отримувати громадяни, які належать до визначених законом пільгових категорій та внесені до Реєстру осіб, які мають право на пільги.

    Для призначення такої допомоги необхідно подати відповідну заяву та довідку про наявність пічного опалення в житловому приміщенні.

    Пенсійний фонд наголошує, що пільгу також призначають один раз на рік за особистим зверненням.

    Чи враховують доходи сім’ї

    У більшості випадків під час призначення субсидії або пільги на тверде паливо враховують сукупний дохід сім’ї.

    Проте законодавством передбачені винятки.

    За роз’ясненням Пенсійного фонду, без урахування доходу така пільга надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сімей загиблих ветеранів, а також членам сімей загиблих Захисників і Захисниць України.

    Для інших заявників перевірка доходів залишається важливою частиною процедури.

    Розмір допомоги залежить від встановлених нормативів та індивідуальних обставин домогосподарства.

    Тому універсальної суми, яку автоматично отримають усі власники будинків із пічним опаленням, немає.

    Додаткова зимова підтримка

    Окрім стандартної субсидії чи пільги, у сезоні 2026–2027 років передбачена додаткова підтримка від міжнародних партнерів.

    Пенсійний фонд повідомляє, що відповідна допомога для мешканців визначених територіальних громад є частиною державної програми «Зимова підтримка».

    Кошти можуть спрямовуватися, зокрема, на придбання твердого палива.

    Водночас така допомога має окремі правила, тому її не слід ототожнювати зі звичайною житловою субсидією.

    Конкретні умови залежать від програми та територіальної громади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про відповідальність за самовільну заготівлю дров у лісі.

    Із початком опалювального сезону питання законної закупівлі та заготівлі палива залишається актуальним для багатьох українських родин.

    Що потрібно знати перед зверненням

    Головна умова отримання субсидії на дрова — підтверджене право домогосподарства на відповідну допомогу.

    Для цього необхідно подати заяву та декларацію про доходи й витрати.

    Пільговики додатково повинні враховувати правила, встановлені для їхньої категорії, та вимогу щодо довідки про пічне опалення.

    Найважливіше: субсидія та пільга на придбання твердого палива призначаються один раз на рік за особистим зверненням. Самого факту проживання у будинку з піччю недостатньо для автоматичного отримання грошей.

    Перевірити умови та порядок оформлення допомоги можна на офіційному сайті Пенсійного фонду України або звернувшись до його територіального органу.

  • Ветерани як нова політична сила, чи змінять військові українську владу після війни

    Ветерани як нова політична сила, чи змінять військові українську владу після війни

    У лютому 2025 року Оксана Коляда, ексміністр у справах ветеранів і керівниця ГО «Простір можливостей», публічно говорила про понад 1,2 млн ветеранів за даними реєстру. Станом на 1 квітня 2026 року Єдиний державний реєстр ветеранів війни вже фіксував 1 777 382 особи, з яких статус учасника бойових дій мали 1 462 323. До 1 травня 2026-го цифра перевищила два мільйони та продовжує зростати. Після завершення активної фази війни експерти та саме Міністерство у справах ветеранів говорять про 5–6 млн осіб (включаючи сім’ї загиблих), тобто про 15–20% населення країни. Це вже не соціальна категорія, а демографічний та електоральний факт. У регіонах із високою концентрацією ветеранів будь-який кандидат чи партія, які ігнорують їх запити, ризикують втратити вирішальні відсотки.

    Державний реєстр громадських об’єднань ветеранів містить десятки всеукраїнських організацій. Більшість із них побудовані за відомчим принципом: окремо асоціації ветеранів внутрішніх військ МВС, кримінально-виконавчої служби, учасників АТО. Це не єдина інфраструктура, а мозаїка лобістських груп, успадкована ще з довоєнних часів і так і не консолідована. Паралельно з 2015 року виросли низові структури іншого типу — «Побратими», ветеранські простори за підтримки IREX і Держдепартаменту США, український ветеранський фонд, що розподіляє державні гранти. Усі вони займаються реінтеграцією та психосоціальною підтримкою, а не електоральною мобілізацією. Однак саме з такої інфраструктури в інших країнах з часом виростали структури впливу, здатні розмовляти з владою на рівних.

    У 2026 році при Міністерстві у справах ветеранів розпочала роботу Рада ветеранів війни за незалежність України — постійний консультативно-дорадчий колегіальний орган, покликаний залучати ветеранів до формування та реалізації державної ветеранської політики. До її складу увійшли 27 представників — по одному від кожної області України, Автономної Республіки Крим, Києва та Севастополя, обраних самими ветеранами через регіональні збори. За прозорістю процесу стежив громадський рух «ЧЕСНО». Склад затверджено наказами міністерства 14 та 16 липня 2026 року, перше засідання відбулося 18 липня. Формально це дорадчий орган без владних повноважень. За архітектурою — регіональна виборність, легітимність через голосування всередині самої групи, постійний канал комунікації з державою — це структура, яка в інших обставинах перетворюється на партійний з’їзд.

    Є й прямий фінансовий контур. Видатки державного бюджету на «ветеранську політику» зросли з 12,6 млрд грн у 2025 році до 18,9 млрд грн у бюджеті-2026 — майже на 50% за один рік. Житло для ветеранів з інвалідністю I–II групи (5,7 млрд грн), облаштування Національного військового меморіального кладовища (4 млрд грн), підтримка адаптації до цивільного життя (8,2 млрд грн) — це вже не просто соціальні виплати. Це формований бюджетний комплекс, навколо розподілу якого неминуче вибудується боротьба інтересів — із підрядниками, фондами-посередниками та лобістськими групами.

    Від спільного фронту до різних політичних інтересів

    Ключова помилка в розмові про «ветеранську партію» — уявлення, ніби у двох мільйонів людей є єдиний інтерес, який просто чекає організаційного оформлення. На практиці всередині цієї групи вже чітко видно лінії розлому за право говорити від її імені.

    Кадрові офіцери, які командували підрозділами, мають досвід прийняття рішень і природну ієрархічну легітимність. Саме з цього середовища виходять фігури рівня Залужного. Рядові мобілізовані, які пройшли важкі ротації без командних повноважень, мають інший набір вимог — передусім до справедливості самої системи призову та ротації. Ветерани-підприємці, які отримали гранти через Український ветеранський фонд і збудували бізнес, структурно ближчі до дерегуляційної повістки, ніж до патерналістської. Ветерани з інвалідністю — окрема категорія з юридично закріпленими вимогами (пріоритет у житлових компенсаціях, протезування, реабілітація), які не збігаються автоматично з вимогами працездатних побратимів. Нарешті, сім’ї загиблих — юридично окрема категорія зі своєю системою виплат, розшуку, ДНК-ідентифікації та визнання статусу. Вони мають, можливо, найсильніший моральний капітал з усіх перелічених груп, але фізично не мають власного бойового досвіду, щоб говорити від імені «фронту» в буквальному сенсі.

    Ці групи не ворогують. Але у них різні пріоритети, різна швидкість організації та різний тип легітимності. Саме тому реалістичний сценарій виглядає не як поява однієї великої ветеранської партії, а як боротьба кількох центрів за право говорити від імені всіх: відомчі асоціації з радянською за походженням організаційною культурою, нові низові НКО із західним грантовим фінансуванням і прозорими процедурами, персональні бренди відомих командирів і потенційно — представники сімей загиблих, чия моральна позиція в публічних дебатах про ціну та умови завершення війни може виявитися політично вагомішою, ніж позиція живих ветеранів.

    З цього випливає контрінтуїтивний висновок, що найбільш імовірний сценарій — не партія ветеранів, яка захопить владу, а ветерани, розчинені одразу в усіх великих партіях. Не єдина структура, що вимагає своєї частки влади, а десятки людей із військовим минулим у кожній партійній команді. Політична трансформація відбувається практично непомітно, без оголошення про створення ветеранської партії, але з поступовим зростанням частки людей зі спільним військовим досвідом серед тих, хто ухвалює рішення.

    Межі політичного впливу на прикладі попереднього досвіду

    Після парламентських виборів 2014 року до Верховної Ради увійшли близько двох десятків бойових командирів. Андрій Білецький пройшов як самовисуванець, Семен Семенченко — за списком «Самопомочі», Андрій Тетерук і Юрій Береза — через «Народний фронт», Дмитро Ярош — по мажоритарному округу. У парламенті опинилися люди з реальним фронтовим досвідом і високим на той момент політичним капіталом.

    Це виглядало як поява нового політичного суб’єкта. Ветеранський статус давав швидку легітимність. Частина комбатів намагалася зберегти організаційний зв’язок із бойовими структурами або створити на їх основі політичні проекти. Однак уже через кілька років стало очевидно, що перша хвиля не сформувала самостійного політичного класу. Більшість розчинилася в існуючих партіях. Спроби йти окремим шляхом виявилися обмеженими.

    Проєкт, пов’язаний з Андрієм Білецьким у 2016 році, так і не зміг перетворитися на загальнонаціонального політичного гравця. На виборах 2019 року окремі ветеранські та фронтові політичні бренди не змогли вийти за межі вузької аудиторії й залишилися на периферії великої політики. Причини цього провалу були глибшими, ніж просто низька електоральна підтримка. У 2014 році ветерани мали політичний капітал і помітних лідерів, але не мали масової організаційної бази. Масштаб АТО залишався порівняно невеликим, суспільство сприймало війну як локальний конфлікт, а ветеранська спільнота була занадто вузькою і фрагментованою, щоб перетворити окремі імена на стійку політичну силу. Лідери були, масштабу не було.

    Після 2022 року ситуація обернулася. Тепер є потенційно масова база — мільйони людей, для яких війна стала частиною біографії. Але поки немає єдиного політичного центру, здатного цей масштаб конвертувати. Перша хвиля мала лідерів без масштабу. Нинішня має масштаб без організації, яка могла б його політично оформити.

    Від масової армії до політичної еліти, два різні шляхи США та Ізраїлю

    Порівняння США та Ізраїлю цікаве тим, який механізм відтворення еліти стоїть за цим рухом і чому в одному випадку він вичерпався, а в іншому працює вже майже вісімдесят років.

    У Конгресі США частка ветеранів була історично колосальною, у 1971 році військовий досвід мали 73% членів Конгресу, при тому що серед населення ветерани становили менш як 15%. Це була пряма проєкція загального призову Другої світової війни на політичний клас. Військовий досвід був масовим, і перші постпризовні покоління політиків масово несли його в органи влади, не створюючи окремої «партії фронтовиків» — вони просто заповнили існуючі Демократичну та Республіканську партії. Механізм працював через сам факт того, що майже кожен чоловік політично активного віку пройшов через армію. Коли у 1973 році США перейшли до професійної армії, цей вбудований механізм зупинився. Частка ветеранів методично знижувалася: 62% у 1981-му, 48% у 1991-му, 30% у 2001-му, близько однієї шостої у складі Конгресу 2025 року.

    Показово, що про якість відтворення дбає не Конгрес сам по собі, а зовнішній інститут заснований у 1919 році «Американський легіон» — формально позапартійна лобістська організація, яка протягом століття домагалася конкретних законів, але ніколи не намагалася стати кадровим конвеєром до органів влади.

    Ізраїль влаштований інакше саме в частині механізму відтворення. Майже загальний військовий обов’язок діє безперервно вже майже вісім десятиліть, і перехід із Генерального штабу до уряду залишається рутинним маршрутом для кожного нового покоління командувачів. Колишні начальники Генштабу не просто йшли в уряд — Іцхак Рабін та Ехуд Барак ставали прем’єр-міністрами, а десятки інших генералів отримували міністерські посади. У 2018–2019 роках цей процес пішов ще далі: троє колишніх начальників Генштабу — Бені Ганц, Габі Ашкеназі та Моше Яалон — опинилися в одній політичній конструкції «Кахоль Лаван» разом із цивільним політиком Яїром Лапідом. Військовий досвід тут перетворився не просто на особистий політичний капітал, а на окремий політичний бренд.

    Механізм працює тому, що сама армія є постійним, а не тимчасовим інститутом соціалізації майбутньої еліти, а низький прохідний бар’єр у Кнесеті структурно полегшує вхід нових списків. Звідси питання, чи залишиться українська армія після війни інститутом, що безперервно виробляє політичну еліту, — чи, як у США після 1973 року, військова служба повернеться до статусу вузької професії, і нинішня хвиля довіри до військових виявиться історичним сплеском одного покоління.

    Демобілізація і початок нової політичної боротьби

    Поки йде війна, досвід фронту працює як спільний код. Він згладжує розбіжності між людьми, які в мирному житті ніколи б не опинилися в одній кімнаті. Коли цей код перестане бути універсальним, суспільство раптом виявиться розколотим по лінії. Саме в цей момент політичний капітал військових перестане бути абстрактним рейтингом довіри і перетвориться на конкретну силу, здатну або стабілізувати систему, або розхитати її.

    Досвід уже є, у липні 2025 року перші масштабні антиурядові виступи з початку повномасштабного вторгнення — ті, що пізніше назвали «картонковим Майданом» — почалися з публічного заклику одного ветерана. Дмитро Козятинський написав у соцмережах кілька речень, і люди вийшли до театру Франка. Серед демонстрантів були і чинні військові, і демобілізовані. Вони кричали не про пільги, а про інституції. Це був сигнал, що бойовий досвід уже вміє конвертуватися в політичну дію без партійних структур і без дозволу згори.

    Держава на такі сигнали реагує подвійно. З одного боку — спроби кооптації. Найрейтинговіших командирів намагаються втягнути в адміністративну орбіту, запропонувати посади, зробити частиною системи. З іншого — дедалі відкритіше формулюється страх. На форумі «Ветерани як новий політичний суб’єкт» у грудні 2025-го Валерій Залужний прямо сказав те, що багато хто вважав за краще не проговорювати: чиновники й політики вже сьогодні починають дивитися на армію як на загрозу — саме через політичну конкуренцію. Він описав механіку ризику без емоцій. Коли після демобілізації людина з бойовим досвідом і доступом до зброї опиняється без роботи, житла й можливості реалізувати себе, вона стає вразливою до провокацій і «спокуси легких грошей».

    Історичні паралелі, які він навів, — Друга світова і афганські «лихі дев’яності» — не були риторичним прийомом. Це був перелік відомих сценаріїв, у яких повернення великих контингентів без системної реінтеграції закінчувалося зростанням злочинності, вуличного насильства і, в крайніх випадках, політичною дестабілізацією аж до громадянського конфлікту.

    Другий Майдан у класичному сенсі — масовий цивільний штурм влади виглядає малоймовірним. Але «ветеранський» варіант може бути іншим. Він не обов’язково виллється в намети на майдані. Він може початися з серії локальних конфліктів, з політичних списків, побудованих на наративі «зрадженої війни», з ситуацій, коли частина фронтовиків сприйме будь-яке компромісне врегулювання як особисту зраду. Експерти вже описують «ідеальний шторм»: одночасне поєднання мирної угоди з територіальними поступками, масової демобілізації і перших повоєнних виборів у горизонті року-півтора. У такій конфігурації приховані лінії розколу між тими, хто воював, і тими, хто ухилявся, між тими, хто втратив, і тими, хто «відсидівся» — виходять на поверхню майже одночасно. Воєнна єдність розчиняється за кілька місяців.

    Досвід інших країн показує, що коли військовий досвід перестає бути спільним, він або інституціоналізується через партії, місцеве самоврядування, державні посади або йде в тінь і починає шукати інші канали впливу. В Україні вже видно, що на місцевому рівні ветерани активніше включаються в громадські рішення, ніж середнє населення. На загальнонаціональному рівні процес іще не оформлений. Саме в цій щілині між локальною активністю і відсутністю системного політичного представництва і криється головна небезпека.

    Держава може відповісти кооптацією найяскравіших постатей і ігноруванням решти. Може спробувати створити реальні кар’єрні ліфти. Або може продовжувати дивитися на військових як на потенційну політичну загрозу. Третій варіант уже зараз звучить у публічних виступах найавторитетніших командирів. І якщо він переможе, то питання «чи будуть бунти» перестане бути гіпотетичним. Воно стане питанням термінів і масштабів.

     

  • До 3100 гривень до Дня Незалежності: хто з українців отримає грошову допомогу та як її оформити

    До 3100 гривень до Дня Незалежності: хто з українців отримає грошову допомогу та як її оформити

    Напередодні Дня Незалежності України окремі категорії громадян отримають разову грошову допомогу від держави. Розмір виплати залежатиме від статусу отримувача і становитиме від 450 до 3100 гривень. Для більшості українців кошти надійдуть автоматично, однак деяким громадянам необхідно буде самостійно звернутися до Пенсійного фонду.

    Про це повідомляє постанова Кабінету Міністрів України №602.

    Уряд затвердив порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України. Фінансову підтримку традиційно отримають ветерани війни, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій, члени сімей загиблих захисників та інші категорії громадян, визначені законодавством.

    Найбільшу суму допомоги — 3100 гривень — виплатять особам з інвалідністю внаслідок війни I групи, а також колишнім малолітнім в’язням концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання, які мають інвалідність I групи.

    Особи з інвалідністю внаслідок війни II групи отримають 2900 гривень, а III групи — 2700 гривень.

    Виплата у розмірі 1000 гривень передбачена для учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, а також колишніх неповнолітніх в’язнів концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання.

    По 650 гривень держава виплатить членам сімей загиблих ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, а також дружинам або чоловікам померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни чи учасників бойових дій, якщо вони не одружилися повторно.

    Найменша сума допомоги — 450 гривень — передбачена для учасників війни, колишніх в’язнів концтаборів, осіб, яких насильно вивозили на примусові роботи, а також дітей партизанів, підпільників та інших учасників боротьби проти нацистського режиму.

    Порядок отримання коштів залежить від статусу людини. Пенсіонерам та громадянам, які вже перебувають на обліку як отримувачі відповідних пільг, звертатися до державних органів не потрібно. Допомогу їм нарахують автоматично разом із серпневою пенсією або іншими соціальними виплатами.

    Для діючих військовослужбовців процедура також спрощена. Кошти будуть перераховані на рахунки військових частин, а їх виплату організують на підставі заявок, поданих командуванням.

    Водночас українцям, які мають право на допомогу, але не отримують пенсію та не проходять військову службу, необхідно самостійно подати заяву до Пенсійного фонду України. Це можна зробити особисто у сервісному центрі Пенсійного фонду або в Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП), а також дистанційно через вебпортал електронних послуг ПФУ за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

    Уряд також передбачив можливість отримати виплату пізніше. Якщо людина набула права на допомогу до 24 серпня, але з певних причин не отримала кошти до 1 жовтня, вона зможе звернутися до Пенсійного фонду та оформити виплату після цієї дати.

    Варто зазначити, що разова допомога до Дня Незалежності є окремою державною виплатою і не впливає на розмір пенсії чи інших видів соціальної підтримки. Її нарахування здійснюється відповідно до чинного законодавства та фінансується за рахунок державного бюджету.

    Нагадаємо, останнім часом в Україні також були оновлені окремі правила пенсійного забезпечення. Зокрема, юристи пояснили, якими документами можна підтвердити трудовий стаж у разі втрати трудової книжки. Крім того, окремі категорії українок можуть оформити пенсію вже у 50 років. Таке право мають матері п’ятьох і більше дітей, а також матері дітей з інвалідністю з дитинства за умови наявності щонайменше 15 років страхового стажу.

  • «єОселя» для ветеранів: іпотеку знизили до 3%

    «єОселя» для ветеранів: іпотеку знизили до 3%

    В Україні суттєво змінюють умови державної іпотечної програми «єОселя» для ветеранів війни та родин загиблих захисників. Нововведення передбачають зниження фінансового навантаження на позичальників, розширення можливостей для придбання житла та спрощення процедур перевірки платоспроможності. Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

    Ключовою зміною стало запровадження пільгової ставки у розмірі 3% річних для ветеранів та сімей загиблих військовослужбовців. Держава компенсуватиме банкам різницю між цією ставкою та ринковими умовами. Пільговий період діятиме протягом перших десяти років користування кредитом, після чого ставка зростатиме до 6%. Уряд наголошує, що це рішення спрямоване на те, щоб зробити придбання житла більш доступним для тих, хто має особливі заслуги перед державою та потребує соціальної підтримки.

    Окрім зниження ставки, оновлена програма передбачає перегляд нормативів площі житла, яке можна придбати за «єОселею». Для квартир встановлено базову норму 52,5 квадратного метра для однієї особи, 73,5 квадратного метра для сім’ї з двох або трьох осіб, а також додатково 21 квадратний метр на кожного наступного члена сім’ї, починаючи з четвертого. При цьому максимальний ліміт для квартири не перевищуватиме 115,5 квадратного метра. Для приватних будинків передбачені інші межі: 62,5 квадратного метра для однієї особи, 83,5 квадратного метра для невеликої сім’ї та до 125,5 квадратного метра загалом із урахуванням додаткової площі.

    Уряд також змінив підхід до оцінки фінансової спроможності учасників програми. Відтепер банки отримують можливість враховувати доходи поручителів, навіть якщо вони не є членами сім’ї позичальника. Це розширює коло осіб, які можуть допомогти підтвердити платоспроможність заявника, і підвищує шанси на отримання кредиту для тих, чий офіційний дохід є недостатнім для стандартних банківських вимог.

    Окремо запроваджується механізм майнового поручительства. Він дозволяє використовувати нерухомість або майнові права третьої особи як додаткове забезпечення кредиту. При цьому відповідальність такого поручителя обмежується вартістю переданого майна, що робить інструмент більш гнучким і водночас контрольованим.

    Ще однією зміною стало уточнення складу сім’ї для розрахунку умов участі в програмі. Тепер до нього враховуватимуться діти віком до 21 року, що дозволяє точніше визначати реальні житлові потреби сімейних позичальників. Також «Укрфінжитло» за згодою учасників програми отримало можливість доступу до державних реєстрів для перевірки доходів і фінансового стану заявників, що має пришвидшити процес ухвалення рішень банками.

    Уряд підкреслює, що оновлення програми є частиною політики розширення соціальних гарантій для ветеранів та сімей загиблих військових. «єОселя» залишається одним із ключових інструментів забезпечення доступного житла в Україні, особливо в умовах війни та значного попиту на житлові кредити серед різних категорій населення.

    Подати заявку на участь у програмі можна через портал «Дія», де також доступні детальні умови та оновлені вимоги.

  • У Дії запустили нову послугу для військових: одна заява замість десятків довідок і кабінетів

    У Дії запустили нову послугу для військових: одна заява замість десятків довідок і кабінетів

    Українські військовослужбовці, ветерани та родини загиблих Захисників отримали новий цифровий інструмент, який може суттєво спростити доступ до державної підтримки. У застосунку та на порталі «Дія» офіційно запрацювала комплексна послуга, що дозволяє оформити одразу кілька важливих державних сервісів через одну електронну заяву. Про запуск повідомили в команді Дія та підтвердили на сторінці Міністерства у справах ветеранів України.

    Новий сервіс орієнтований на чинних військовослужбовців, звільнених із військової служби, а також членів сімей загиблих або померлих Захисників і Захисниць України. Його головна мета — позбавити людей необхідності відвідувати численні державні установи, збирати довідки та подавати кілька окремих пакетів документів для отримання різних видів допомоги.

    За допомогою нового механізму можна одночасно подати документи на:

    • отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;
    • отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці;
    • оформлення одноразової грошової допомоги від Міністерства у справах ветеранів;
    • отримання соціальних послуг, серед яких психологічна підтримка, соціальний супровід, консультування, допомога у догляді та інші сервіси.

    У Міністерстві у справах ветеранів наголошують, що запуск такої комплексної послуги є частиною масштабної цифровізації ветеранських сервісів. Ще раніше відомство разом із Міністерством цифрової трансформації проводило бета-тестування нового механізму та залучало до нього ветеранів, військовослужбовців і членів родин загиблих військових для перевірки роботи сервісу.

    Як працює нова послуга

    Щоб скористатися новим сервісом, користувачу необхідно авторизуватися у кабінеті громадянина на порталі «Дія», визначити свою категорію заявника та обрати необхідні послуги. Після цього система автоматично формує пакет документів, який потрібно перевірити та підписати за допомогою Дія.Підпису або кваліфікованого електронного підпису.

    Особливістю нової моделі є те, що значна частина інформації автоматично підтягуватиметься з державних реєстрів. Завдяки цьому заявникам не доведеться вручну вносити велику кількість даних або збирати документи, які вже є у розпорядженні держави.

    Після подання заяви користувач може відстежувати її статус у власному кабінеті на порталі. Також повідомлення про результати надходитимуть на електронну пошту та в особистий кабінет громадянина.

    Скільки чекати на результат

    У Дії пояснили, що строки розгляду залежать від типу обраної послуги.

    Зокрема:

    • статус особи з інвалідністю внаслідок війни або статус члена сім’ї загиблого Захисника може бути оформлений протягом п’яти робочих днів;
    • заяви на одноразову грошову допомогу можуть розглядатися до 30 календарних днів;
    • заявки на соціальні послуги зазвичай опрацьовуються до п’яти робочих днів після підтвердження відповідного статусу.

    Якщо статус буде успішно підтверджено та внесено до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, подальші процедури запускатимуться автоматично. У разі призначення одноразової допомоги кошти перерахують на рахунок, зазначений заявником. Якщо людина замовила соціальні послуги, з нею зв’яжуться відповідні соціальні фахівці для формування індивідуального плану підтримки.

    Чому це важливо

    За оцінками уряду, в Україні продовжує зростати кількість ветеранів та родин, які потребують державної підтримки. Тому переведення максимальної кількості процедур у цифровий формат є одним із пріоритетів державної політики щодо ветеранів.

    Крім того, нова послуга є лише першим етапом великої системи цифрової підтримки. У Міністерстві ветеранів раніше повідомляли, що в майбутньому через одну заяву планують надавати ще більше сервісів — від пенсійних виплат та пільг до засобів реабілітації, компенсацій і додаткових соціальних гарантій. Загалом у перспективі система може об’єднати до 12 різних послуг для ветеранів та їхніх родин.

    Експерти зазначають, що такий підхід дозволяє скоротити бюрократичні процедури, прискорити надання допомоги та зробити державні сервіси доступнішими для людей, які через службу, поранення або втрату близьких часто не мають можливості витрачати час на відвідування численних установ.

    Фактично Україна продовжує курс на створення цифрової екосистеми підтримки ветеранів, де більшість державних послуг можна буде отримати дистанційно. І запуск нової комплексної послуги в «Дії» став одним із наймасштабніших кроків у цьому напрямку за останній рік.

  • Міністерка ветеранів не змогла назвати кількість ветеранів під час розмови із Зеленським

    Міністерка ветеранів не змогла назвати кількість ветеранів під час розмови із Зеленським

    Президент України Володимир Зеленський та віцепрем’єр-міністерка економіки Юлія Свириденко висловили серйозні претензії до роботи Міністерства у справах ветеранів. Про це повідомляють джерела, знайомі з перебігом однієї з урядових нарад.

    За інформацією співрозмовників, напружена ситуація виникла під час робочої зустрічі з урядовцями, яка відбулася кілька днів тому.

    Під час обговорення ветеранської політики президент поставив міністерці у справах ветеранів Наталії Калмиковій пряме запитання: скільки наразі в Україні ветеранів.

    За словами джерел, міністерка не змогла назвати конкретну цифру та пояснила, що точні дані з’являться після створення цифрових інструментів для обліку.

    У відповідь президент, як стверджують співрозмовники, зауважив, що приблизну цифру можна визначити за державними реєстрами та обсягом виплат.

    «Ви можете просто відкрити реєстр, подивитися, скільки держава робить виплат, і назвати мені хоча б якусь цифру?» — передають джерела слова президента.

    За інформацією співрозмовників, після цієї розмови міністерка помітно розхвилювалася.

    Водночас джерела в уряді зазначають, що тема обліку ветеранів та формування єдиного реєстру залишається одним із ключових викликів для державної ветеранської політики.

    Експерти наголошують, що після початку повномасштабної війни кількість ветеранів в Україні стрімко зростає, а ефективна система обліку та підтримки цієї категорії громадян стає одним із важливих завдань для держави.

  • Мільярд на папері і космічні ціни: що відбувається з будівництвом госпіталю для військових в Клевані

    Мільярд на папері і космічні ціни: що відбувається з будівництвом госпіталю для військових в Клевані

    Будівництво життєво важливого реабілітаційного корпусу для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб у Клевані Рівненської області дедалі більше нагадує не соціальний проєкт, а фінансову чорну діру. Кошти, виділені за програмою Ukraine Facility, схоже, не просто освоюються, а зникають із підозрілою швидкістю та маржею, яка викликає серйозні запитання.

    Йдеться про об’єкт КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» на вулиці Деражненська, 39. 4 грудня 2025 року Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської ОДА, який очолює Андрій Ярусевич, уклав договір із приватним підприємством «Модена» на виконання будівельних робіт вартістю 239 млн грн. Однак уже в день підписання документа сума контракту «містично» зменшилася до 158,19 млн грн. При цьому строк виконання робіт визначили до кінця грудня — фактично 26 календарних днів для проєкту такого масштабу.

    Втім, цей контракт — лише частина значно ширшої картини. Будівництво триває ще з 2023 року, і за цей час із ПП «Модена» було укладено чотири договори на загальну суму 1,33 млрд грн. Станом на сьогодні компанії вже сплачено 913,75 млн грн. Усі підряди фірма отримувала без конкуренції, а загальний обсяг виграних нею тендерів із 2017 року сягає 2,22 млрд грн.

    Особливе обурення викликає рівень цін, закладених у кошторисах. За низкою позицій вартість матеріалів перевищує ринкові показники у 5–9 разів. Так, електронні замки для персональних шаф із доступом Mifare та DESfire Standart замовили по 12 076 грн за одиницю, тоді як аналогічні вироби на ринку коштують у межах 1 348–1 680 грн. Стінові облицювальні сендвіч-панелі врахували по 6 480 грн за квадратний метр, хоча навіть найдорожчі панелі українського виробника «ТПК» з мінеральною ватою продаються приблизно по 999 грн, а в інших державних замовників — у кілька разів дешевше. Алюмінієві композитні панелі KMD VF 250 заклали по 7 507 грн за квадратний метр, тоді як негорючі імпортні аналоги Alpolic коштують до 2 338 грн. Лише за цими позиціями орієнтовна переплата може сягати близько 12 млн грн.

    Не менш суперечливо виглядає і стаття витрат на оплату праці. У кошторисі середньомісячна зарплата одного робітника з розрядом 3,8 становить 23 900 грн. Це більше за середню зарплату, що використовується для розрахунку пенсій, але водночас істотно нижче за реальну середню зарплату в будівельній галузі Рівного, яка, за ринковими оцінками, сягає близько 28 000 грн, а подекуди й 40 000 грн. Така різниця створює підґрунтя для непрозорих схем компенсації нестачі коштів — зокрема через виплату зарплат «у конвертах» за рахунок маржі, закладеної у завищені ціни на будматеріали. За оцінками, потенційна «діра» за цією статтею може становити близько 17 млн грн.

    На тлі повномасштабної війни та гострої потреби у якісній реабілітації для поранених військових і ВПО історія з клеванським госпіталем виглядає особливо цинічною. Мільярдні бюджети, відсутність конкуренції, астрономічні ціни й сумнівна економіка проєкту ставлять питання не лише до підрядника, а й до замовника та контролюючих органів. Адже кожна гривня, «розчинена» у таких схемах, — це втрачені можливості для тих, заради кого ці об’єкти формально будуються.