Daypolitico

Позначка: відставка Федорова

  • Федоров після гучної відставки розкрив свої статки: мільйони дружини, Audi Q8 та нерухомість

    Федоров після гучної відставки розкрив свої статки: мільйони дружини, Audi Q8 та нерухомість

    Колишній міністр оборони України Михайло Федоров подав електронну декларацію, пов’язану із завершенням роботи на посаді. Документ охоплює період із 1 січня до 16 липня 2026 року та дозволяє побачити, з якими доходами й активами ексочільник оборонного відомства завершив один із найбільш резонансних етапів своєї політичної кар’єри.

    Згідно з оприлюдненими даними, за цей період Федоров отримав 1 158 180 грн заробітної плати. Водночас підприємницькі доходи його дружини Анастасії Федорової були суттєво більшими — 4 250 785 грн.

    На банківських рахунках колишній міністр задекларував близько 1,4 млн грн. Його дружина вказала 598,8 тис. грн на банківських рахунках, а також $15 тис. готівкою.

    Таким чином, лише задекларовані доходи подружжя за період із початку року до середини липня перевищили 5,4 млн грн.

    Квартира, земля та столична нерухомість

    Структура нерухомості родини Федорова загалом не зазнала кардинальних змін порівняно з попередніми деклараціями.

    Михайло Федоров має квартиру площею 74,8 кв. м. Також у деклараціях політика фігурує нежитлове приміщення площею 2,9 кв. м та два паркомісця площею 15,6 і 15,7 кв. м у Києві.

    Дружина колишнього міністра володіє значно більшим за площею земельним активом — ділянкою на 20 тис. кв. м, тобто 2 га, у Запорізькій області. Також вона користується двома нежитловими приміщеннями в Києві площею 17,3 та 47,8 кв. м.

    Ці об’єкти фігурували і в попередній декларації Федорова. Зокрема, за підсумками 2025 року він декларував квартиру тієї ж площі, два машиномісця та земельну ділянку дружини.

    Дві Audi та торговельні марки

    В автопарку родини також фігурують дві машини німецької марки Audi.

    Йдеться про Audi Q8 2019 року випуску та Audi A4 2016 року. За даними декларації Федорова за 2025 рік, Q8 належить самому Михайлу Федорову, а його дружина має право безоплатного користування автомобілем. Audi A4, навпаки, належить Анастасії Федоровій, тоді як її чоловік має право користуватися машиною.

    Цікавий нюанс — задекларована вартість автомобілів. Audi Q8 оцінена у 2 096 700 грн, тоді як Audi A4 — у 211 652 грн.

    Є у деклараціях родини й нематеріальні активи. Федоров володіє торговельною маркою SMMSTUDIO, права на яку отримав у серпні 2021 року. Її вартість за останньою грошовою оцінкою в декларації становить 5 млн грн.

    Його дружині належить торговельна марка COVER, право власності на яку вона отримала у грудні 2021 року.

    Доходи дружини Федорова вже не перший рік перевищують його зарплату

    Порівняння з попередніми деклараціями показує ще одну тенденцію — підприємницький дохід дружини Федорова останнім часом значно перевищує його заробіток на державній службі.

    За 2025 рік Федоров задекларував 1 344 688 грн зарплати, тоді як Анастасія Федорова отримала 9 201 174 грн доходу від підприємницької діяльності. На рахунках самого Федорова на той момент було близько 769,8 тис. грн.

    Для порівняння, доходи самого політика протягом попередніх років зростали поступово. За даними «Інтерфакс-Україна», Федоров декларував 641 тис. грн доходів за 2021 рік, 885 тис. грн за 2022-й, 986 тис. грн за 2023-й і близько 1,1 млн грн за 2024 рік.

    Нинішня декларація привертає додаткову увагу через політичний контекст, у якому Федоров залишив Міністерство оборони.

    Гучна відставка і конфлікт навколо Міноборони

    Федоров очолив Міністерство оборони на початку 2026 року. Його перебування на посаді завершилося вже в липні під час масштабного переформатування Кабінету Міністрів.

    14 липня Верховна Рада підтримала відставку уряду Юлії Свириденко, що означало припинення повноважень усього Кабміну. Федоров до нового складу уряду не потрапив.

    Однак його відставка швидко переросла зі звичайного кадрового рішення у значно масштабнішу політичну історію.

    Сам Федоров пізніше розповів, що приблизно за пів години або годину до засідання президентської фракції йому повідомили, що на посаду міністра оборони планують запропонувати іншу кандидатуру. Причиною такого рішення, за словами Федорова, називався конфлікт із Генеральним штабом.

    Після звільнення Федоров публічно говорив і про розбіжності з тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським щодо реформ та принципів управління військом.

    Президент Володимир Зеленський водночас пропонував Федорову залишитися у своїй команді в іншому статусі. Зокрема, йшлося про посаду радника. Ексміністр від цієї пропозиції відмовився.

    Сам Федоров пояснював, що не зацікавлений у «декоративній посаді» та хоче мати можливість реалізовувати власне бачення змін в оборонній сфері. Частина його команди після відставки залишилася працювати у Міністерстві оборони, інші співробітники поступово залишали відомство.

    Федоров не приховує бажання повернутися

    При цьому політик фактично залишив двері до Міністерства оборони відкритими.

    Наприкінці липня на запитання журналістів, чи погодився б він знову очолити Міноборони, якби отримав відповідну пропозицію президента, Федоров відповів ствердно. Він наголосив, що не шукає посаду заради самої посади, але вважає Міністерство оборони тим органом, через який можна реалізувати його бачення трансформації війська.

    Водночас Федоров заявив, що до завершення війни не планує ставати політичним опонентом Володимира Зеленського. Він також не приєднався до протестувальників, які вимагали його повернення до Міноборони, але зазначав, що не збирається переконувати громадян припиняти публічну критику влади.

    Відставка Федорова справді спричинила незвичну для кадрових перестановок в уряді суспільну реакцію. Уже 16 липня у Києві неподалік Офісу президента та в інших українських містах відбулися акції на його підтримку.

    Перед остаточним завершенням роботи Федоров також оприлюднив підсумки своєї діяльності в оборонному відомстві. Міністерство оборони повідомляло про 22 ключові результати, які ексміністр відніс до здобутків своєї команди. Серед них були проєкти, пов’язані з безпілотними системами та підтримкою сучасних дроново-штурмових підрозділів.

    Тож декларація Федорова стала формальною фінансовою крапкою під коротким, але надзвичайно резонансним періодом його роботи на чолі Міністерства оборони. Політичної крапки в цій історії поки немає: сам ексміністр прямо заявляє про готовність повернутися, а дискусія довкола його відставки продовжується.

  • За відставкою Михайла Федорова стоїть Давид Арахамія. Джерела

    За відставкою Михайла Федорова стоїть Давид Арахамія. Джерела

    За інформацією наших джерел, за відставкою Михайла Федорова з посади міністра оборони стоїть голова фракції “Слуга Народу” у Верховній Раді  Давид Арахамія.

    “Арахамія збив Федорова однією фразою, яку доніс до Президента: “його рейтинг сильно зростає”.

    Водночас, інформація про те, що Михайло Федоров відмовився від будь-яких інших посад, крім міністра оборони,  правда.

    Але є нюанс. По-перше, Володимир Зеленський  за жодних обставин не відступить, а як через місяць “запакувати” депутатам рішення про висування Федорова на посаду міністра оборони без репутаційних втрат в Офісі не знають.

    По-друге, Олександр Сирський був призначений на посаду  за протекції екс-глави ОП Андрія Єрмака. Саме Єрмак був гарантом того, що “міністри не втручаються у справи військових”.

    Тому не виключено, що протягом тижня, коли вщухне картонний майдан, розпочнеться кампанія проти Михайла Федорова, а там є що “розкопувати”.

    Поки що незрозуміло, від кого буде перший вкид – від ЗМІ чи від правоохоронних органів – Олег Татаров забезпечить злив.

    Також в Офісі на середньому рівні бояться, що Федоров може об’єднатися із Залужним” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше британська The Times повідомляла, що звільнений міністр оборони Федоров може готуватися до участі у президентських виборах

  • «Михайле Альбертовичу, вибачте»: Сирський уперше відповів на заяви Федорова

    «Михайле Альбертовичу, вибачте»: Сирський уперше відповів на заяви Федорова

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський прокоментував суспільний резонанс навколо його відносин із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Головком заявив, що не сприймав розбіжності між ними як особистий конфлікт, попросив вибачення, якщо своєю поведінкою образив ексміністра, та закликав не перетворювати робочі суперечки на політичне протистояння.

    Свою позицію Сирський виклав в авторській колонці для видання «Мілітарний». Заява з’явилася після кількох днів публічних дискусій щодо відставки Федорова, роботи Генерального штабу та можливих кадрових змін у вищому військовому керівництві.

    Головнокомандувач зазначив, що для нього стало несподіванкою дізнатися про нібито особистий конфлікт із колишнім очільником Міністерства оборони. За його словами, взаємодія між ними залишалася робочою, хоча позиції двох інституцій щодо окремих питань могли не збігатися.

    «Для мене було несподіванкою дізнатися, що у нас із паном міністром був конфлікт. Я сприймав наші відносини як робочі: зі складними питаннями, з різними позиціями. Так і має бути між двома інституціями під час великої війни», — написав Сирський.

    Головком фактично визнав, що під час спільної роботи виникали гострі дискусії. Водночас він наголосив, що розбіжності між військовим командуванням і Міністерством оборони не слід автоматично трактувати як особисте протистояння керівників.

    Сирський особисто звернувся до Федорова

    Окрему частину заяви Сирський адресував безпосередньо Михайлу Федорову. Головнокомандувач попросив вибачення, якщо його жорсткий стиль роботи міг образити колишнього міністра.

    «Якщо я когось чимось образив: Михайле Альбертовичу, вибачте. Буваю жорстким», — заявив він.

    Водночас Сирський закликав Федорова та всіх, хто стежить за розвитком ситуації, зосередитися не на особистих взаєминах посадовців, а на головній меті — перемозі України у війні.

    Головнокомандувач підкреслив, що жодна окрема людина, незалежно від посади чи суспільної популярності, не може бути важливішою за державу, її армію та інституції.

    «Україна більша за Федорова, Сирського і будь-кого з нас. Україна вистоїть не тому, що в ній є незамінні люди, а тому, що в ній є армія, інституції та мільйони людей, які роблять свою роботу», — написав головком.

    За його словами, зведення складної ситуації у секторі оборони до боротьби двох конкретних посадовців може лише послабити державу та зіграти на користь Росії.

    «Звести цю війну до протистояння двох персон — найбільша послуга, яку ми можемо зробити ворогу», — наголосив Сирський.

    Головком заявив про небезпечний поділ суспільства

    Сирський також звернув увагу на формування в інформаційному просторі умовних «таборів» прихильників Федорова та Сирського. За його словами, такий поділ спрощує складні проблеми війська й підміняє професійну дискусію емоційними гаслами.

    Головком підкреслив, що питання мобілізації, оборонних закупівель, забезпечення бойових частин та управління військами не можуть вирішуватися лише через публічні кампанії або суперечки в соціальних мережах.

    «Війну виграє реальна робота, а не публічна драма навколо неї», — підсумував Сирський.

    Його заява стала відповіддю на резонансні слова Федорова, який після звільнення з посади міністра оборони публічно розповів про проблеми у взаємодії з головнокомандувачем і Генеральним штабом.

    Федоров стверджував, що частина ініціатив Міністерства оборони блокувалася або тривалий час погоджувалася військовим командуванням. Зокрема, він говорив про бюрократичні перешкоди під час упровадження нових систем забезпечення бригад безпілотниками. «Мілітарний» писав, що, за версією Федорова, погодження одного з таких проєктів затягнулося приблизно на чотири місяці.

    Водночас ексміністр визнавав роль Сирського у захисті України та наголошував, що не ставив президенту умову обирати між ним і головнокомандувачем. Федоров відзначав участь Сирського в обороні Києва та українських операціях 2022 року, однак заявляв, що сучасна технологічна війна потребує зміни системи управління й підходів до застосування дронів.

    Що Сирський говорив раніше

    Одразу після звільнення Федорова головнокомандувач уже публічно дякував йому за роботу в Міністерстві оборони. Тоді Сирський заявив, що Україні необхідно зосередитися на війні та ефективній стратегії, яка дає конкретні результати.

    Він також висловив сподівання, що Федоров надалі залишатиметься частиною державної команди.

    Однак після публічного брифінгу ексміністра та протестних акцій ситуація отримала значно ширший суспільний резонанс. Федоров заявив, що Сирський нібито не був готовий відкрито обговорювати проблеми та протидіяв окремим змінам у війську. Водночас частина його заяв стосувалася не особистих взаємин, а мобілізації, управління військами, технологічного розвитку та швидкості ухвалення рішень.

    На цьому тлі у соціальних мережах почали поширюватися чутки про можливу відставку Сирського. Генеральний штаб 20 липня спростував повідомлення про вже ухвалене кадрове рішення та наголосив, що головнокомандувач продовжує виконувати свої обов’язки.

    Заява Сирського стала першою розгорнутою спробою головкома відповісти на звинувачення та знизити напругу навколо ситуації. Він не заперечив існування робочих суперечок, але відкинув трактування цих розбіжностей як особистої війни між двома посадовцями.

    Головний акцент Сирський зробив на необхідності зберегти єдність, не допустити політизації командування армією та повернути суспільну увагу до ситуації на фронті.

  • У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що після зміни керівництва Міністерства оборони України очікує збереження нинішнього оборонного курсу та послідовності у діях Києва. Коментуючи звільнення Михайла Федорова, глава Північноатлантичного альянсу наголосив, що мав із ним добрі робочі відносини, однак не вважає, що кадрове рішення має призвести до суттєвого перегляду української стратегії у війні проти Росії.

    Заяву Рютте зробив у коментарі німецькому агентству dpa. За словами генсека НАТО, він очікує, що майбутній очільник українського оборонного відомства продовжить курс, який проводив Федоров. Рютте також побажав колишньому міністру успіхів і підкреслив, що заміна однієї посадової особи не повинна зруйнувати вже створені механізми співпраці між Україною та її союзниками.

    «У мене були добрі робочі стосунки з Михайлом Федоровим. Я бажаю йому всього найкращого, і його наступник, без сумніву, продовжить цей курс», — заявив керівник Альянсу.

    Фактично Рютте дав зрозуміти, що в НАТО розглядають українську оборонну політику як довгостроковий державний курс, а не як набір ініціатив, прив’язаних до конкретного міністра. Для партнерів важливо, щоб після кадрових перестановок не сповільнилися постачання озброєння, розвиток оборонного виробництва, впровадження безпілотних систем, координація допомоги та обмін інформацією.

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. Його призначення тоді підтримали 277 народних депутатів. До переходу в оборонне відомство він протягом кількох років відповідав за цифрову трансформацію держави, а після призначення міністром оборони мав перенести технологічний підхід у військове управління.

    У липні Федоров підтвердив, що залишає посаду. Під час формування нового Кабінету Міністрів його кандидатуру повторно не внесли, а посада керівника Міноборони залишилася вакантною. Станом на момент заяви Рютте офіційного рішення Верховної Ради про призначення постійного наступника Федорова ще не було оприлюднено.

    Саме тому слова генсека НАТО про «послідовність» стосуються не лише персоналії майбутнього міністра. Йдеться про збереження темпу реформ і військових операцій у момент, коли Україна одночасно протистоїть російському наступу, нарощує власне виробництво зброї та намагається переконати союзників у необхідності довгострокової підтримки.

    Рютте побачив покращення на фронті

    Коментуючи ситуацію на полі бою, Марк Рютте заявив, що українські військові нині діють значно краще, ніж на початку року. За його оцінкою, російські війська продовжують просування, але роблять це дуже повільно, тоді як українським силам вдалося провести контратаки на окремих напрямках.

    Генсек НАТО не назвав конкретних ділянок фронту та не розкрив деталей операцій. Тому його слова слід сприймати як загальну політичну й військову оцінку, а не як офіційне повідомлення про масштабний контрнаступ.

    Водночас ця заява має важливий сигнал для союзників: попри складну ситуацію, Україна зберігає здатність не лише оборонятися, а й проводити локальні наступальні дії. Рютте наголосив, що російська армія не змогла досягти швидкого прориву, хоча продовжує витрачати величезні людські та матеріальні ресурси.

    Окремо глава НАТО відзначив спроможність України завдавати ударів на значній відстані від лінії фронту. За його словами, українські сили уражають об’єкти російської енергетичної інфраструктури та промислової бази, послаблюючи можливості Москви фінансувати й забезпечувати війну.

    Такі операції останніми місяцями стали одним із ключових елементів української стратегії. Їхня мета полягає у зниженні спроможності Росії виробляти озброєння, ремонтувати військову техніку, постачати пальне армії та отримувати доходи від енергетичного сектору.

    Росія втрачає до 35 тисяч військових щомісяця

    Марк Рютте також навів оцінку російських втрат. За його словами, армія РФ щомісяця втрачає від 25 тисяч до 35 тисяч військовослужбовців. Генсек НАТО назвав такі показники жахливими для самих військових та їхніх родин.

    Він звернувся до росіян, які лише розглядають можливість підписати контракт із військом, попередивши, що вони можуть опинитися серед приблизно 30 тисяч військових, яких Росія втратить цього або наступного місяця.

    При цьому Рютте не представив методологію розрахунку й не уточнив у своїй заяві, чи йдеться виключно про загиблих, чи про сукупні втрати вбитими та тяжкопораненими. В інших повідомленнях із переказом його слів ці цифри трактуються саме як загальні бойові втрати. Тому називати всі 25–35 тисяч загиблими без додаткового підтвердження було б некоректно.

    Український Генеральний штаб публікує власні щоденні оцінки втрат російських сил. Наприклад, лише за 14 липня українська сторона оцінювала втрати особового складу РФ у 1470 осіб. Ці дані є оцінками воєнного часу та не можуть бути незалежно перевірені в режимі реального часу.

    Високі втрати, за логікою Рютте, демонструють ціну надзвичайно повільного просування російської армії. Москва продовжує поповнювати підрозділи контрактниками, пропонуючи значні виплати, однак водночас змушена компенсувати постійне вибуття людей на фронті.

    Чому НАТО важлива наступність у Міноборони

    Для союзників кадрова стабільність в українському оборонному секторі важлива через велику кількість довгострокових програм. Частина з них передбачає не одноразове передавання техніки, а спільне виробництво озброєння, підготовку військових, технічне обслуговування систем та інтеграцію українських структур зі стандартами Альянсу.

    Зміна міністра сама по собі не означає припинення цих програм. Однак кожному новому керівникові необхідно швидко вибудувати робочі відносини з іноземними партнерами, військовим командуванням, українськими виробниками та парламентом.

    Саме тому Рютте не став публічно втручатися у внутрішнє кадрове рішення України, але чітко озвучив очікування НАТО: нинішній напрям має бути збережений.

    Для Альянсу значення має й те, що Україна продовжує розвивати технологічні спроможності. За час роботи Федорова у Міноборони акцент робився на цифровізації управління, застосуванні дронів, розвитку засобів перехоплення безпілотників і масштабуванні технологічних рішень. Партнери очікують, що новий міністр не відмовиться від цих напрямів і не допустить паузи в реалізації вже започаткованих проєктів.

    Відставка викликала суперечки в Україні

    Рішення не залишати Федорова на чолі Міноборони спричинило широку суспільну дискусію. Частина військових, волонтерів і представників технологічного сектору висловила занепокоєння, що кадрова зміна може загальмувати реформи й розвиток безпілотних систем.

    Водночас офіційні причини непризначення Федорова до нового складу уряду вичерпно не пояснювалися. У медіа з’являлися версії про конфлікти навколо закупівель, мобілізаційної політики та взаємин із військовим командуванням, однак значна частина цих тверджень спирається на анонімні джерела і не підтверджена офіційними документами.

    Через це позиція Рютте виглядає максимально обережною. Він не оцінював мотиви звільнення, не підтримував жодну зі сторін внутрішньої дискусії та не називав бажаного кандидата. Генсек лише відзначив роботу Федорова й висловив упевненість, що наступник продовжить обраний курс.

    Головний сигнал НАТО полягає у тому, що кадрові перестановки в Києві не повинні вплинути на здатність України вести війну, розвивати власну оборонну промисловість і координувати допомогу із союзниками. На тлі повільного російського просування, високих втрат армії РФ та українських ударів по об’єктах у російському тилу Рютте очікує не зміни стратегії, а її послідовного продовження.

  • «Уряд поринув у хаос»: FT розкрила, як протести через Федорова змусили Зеленського піти на поступку

    «Уряд поринув у хаос»: FT розкрила, як протести через Федорова змусили Зеленського піти на поступку

    Президент України Володимир Зеленський на тлі масштабного суспільного та політичного невдоволення через відставку Михайла Федорова з посади міністра оборони був змушений коригувати кадрові плани й шукати компромісний вихід із кризи. За даними британського видання Financial Times, більшу частину четверга, 16 липня, глава держави провів у консультаціях із керівником Офісу президента Кирилом Будановим, намагаючись скоординувати подальші дії влади.

    У матеріалі FT ситуацію після звільнення Федорова описують як одну з найсерйозніших внутрішньополітичних криз для команди Зеленського за останній час. Рішення не залишати Федорова на посаді очільника Міністерства оборони викликало протести в Києві та багатьох інших українських містах, розбіжності серед військових і напруження у парламентській більшості. Зрештою президент відмовився від ідеї швидко перевести міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка до Міноборони та доручив тимчасово очолити відомство Євгенію Хмарі.

    За інформацією Financial Times, яку переказало видання NV, помічники президента повідомили про тривалі переговори Зеленського з Будановим. Їхньою метою нібито було вироблення плану виходу із ситуації, яка швидко переросла межі звичайної кадрової перестановки. На Банковій мали враховувати одразу кілька факторів: суспільні протести, реакцію військових, позицію депутатів і необхідність не допустити послаблення керованості оборонного сектору під час війни.

    Сам Буданов у день протестів публічно закликав не допустити розколу всередині країни. Він наголосив, що Україна змогла вистояти перед російським вторгненням завдяки єдності суспільства, військових і державних інституцій, а тому будь-які суперечки мають завершуватися правильними висновками, а не послабленням держави. Його заява пролунала в момент, коли невдоволення рішенням щодо Федорова вже набуло загальнонаціонального масштабу.

    Акції на підтримку колишнього міністра оборони розпочалися вранці 16 липня. У Києві учасники зібралися на площі Івана Франка з картонними плакатами, виступаючи проти рішення не подавати кандидатуру Федорова на повторне призначення. Подібні мирні зібрання відбувалися у Вінниці, Луцьку, Львові, Ужгороді, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Хмельницькому, Івано-Франківську та інших містах. Увечері частина акцій повторилася: близько ста людей вийшли в Одесі, приблизно пів сотні — у Черкасах, протест у Харкові тривав понад десять годин.

    Сам Федоров заявив, що люди вийшли на вулиці не стільки заради конкретного чиновника, скільки заради принципів, які вважають важливими для країни. Він визнав, що кандидатура міністра оборони належить до президентської квоти, однак наголосив: учасники акцій захищають власне бачення реформ, відповідальності та змін у військовій системі.

    Відставка Федорова спричинила реакцію не лише серед цивільних. Рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. У своєму поясненні він пов’язав рішення з ризиком зупинення реформ у сфері протиповітряної оборони. Крім того, на захист продовження змін у війську виступили окремі командири та представники технологічного напряму оборони.

    Головним тлом кадрової кризи став конфлікт між Федоровим і головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За даними «Української правди», Зеленський пояснював депутатам, що більше не може миритися з постійним протистоянням між міністром оборони та головкомом. Джерела видання стверджували, що президент фактично опинився перед необхідністю обрати одну зі сторін конфлікту.

    Федоров після відставки відкрито заявив, що пропонував Зеленському змінити Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. Колишній міністр стверджував, що його ініціативи щодо технологізації війська, нової системи управління та асиметричних операцій блокувалися військовою вертикаллю. Він також звинуватив Сирського у небажанні прямо обговорювати проблеми та заявив, що головком нібито поставив президенту ультиматум.

    Сирський, відповідаючи на критику, не став продовжувати публічний конфлікт. Він згадав спільну роботу з Федоровим, зокрема в оборонній сфері, та висловив сподівання, що колишній міністр залишиться частиною української команди.

    За даними FT, відставка Федорова спричинила рідкісні розбіжності навіть усередині парламентської більшості Зеленського. Депутати описували настрій у Верховній Раді як «вибуховий». Ключовою проблемою стала кандидатура Ігоря Клименка, якого, за повідомленнями медіа, президент спочатку розглядав як нового міністра оборони. У парламенті виникли сумніви, що за його призначення вдасться зібрати необхідну кількість голосів. Саме після цього Зеленський, за версією британського видання, пішов на поступку.

    Увечері 16 липня президент оголосив, що виконання обов’язків міністра оборони доручено генерал-майору Євгенію Хмарі. До цього Хмара очолював Центр спеціальних операцій «А» СБУ, а з січня 2026 року виконував обов’язки голови Служби безпеки України. Зеленський заявив, що після завершення юридичних процедур звернеться до Верховної Ради із проханням підтримати кандидатуру Хмари вже як повноцінного міністра оборони.

    Президент пояснив свій вибір значним бойовим і безпековим досвідом Хмари. За його словами, підрозділ «Альфа» СБУ під керівництвом генерала демонстрував високі результати у бойових операціях, а сам Хмара здатен не лише продовжити реформування оборонної сфери, а й контролювати внутрішню ситуацію у складових Сил оборони.

    Водночас призначення Хмари поки що не означає остаточного завершення кадрової кризи. Верховна Рада має окремо розглянути його кандидатуру, а до цього він виконуватиме обов’язки керівника оборонного відомства. Наступне повноцінне пленарне засідання парламенту, за повідомленнями українських медіа, може відбутися лише у серпні, тому Міноборони певний час працюватиме з тимчасовим очільником.

    Зеленський, коментуючи суспільне невдоволення, дав зрозуміти, що остаточної крапки в історії ще не поставлено. Він пояснив, що не може публічно розкривати всі мотиви кадрових рішень, оскільки частина інформації стосується війни й має залишатися закритою для Росії.

    Відставка Федорова, яку спершу могли сприймати як частину масштабного оновлення уряду, перетворилася на значно ширшу кризу. Вона виявила суперечності між політичним і військовим керівництвом, показала невдоволення всередині президентської фракції та викликала протести у багатьох містах. Рішення призначити Хмару замість Клименка стало спробою стабілізувати ситуацію, однак питання про майбутнє реформ Міноборони, відносини між цивільним керівництвом і Генштабом та можливі подальші кадрові зміни залишаються відкритими.

  • Кулеба попередив про фатальні наслідки: Зеленський має або звільнити Сирського, або обмежити його вплив

    Кулеба попередив про фатальні наслідки: Зеленський має або звільнити Сирського, або обмежити його вплив

    Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба прокоментував гострий конфлікт між колишнім очільником Міністерства оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. За його оцінкою, після того як президент Володимир Зеленський фактично зробив вибір на користь однієї зі сторін, повернення Федорова на попередню посаду вже не забезпечить нормальної та продуктивної роботи оборонного відомства.

    Кулеба провів паралель із власним досвідом роботи на посаді міністра закордонних справ. Він пригадав ситуацію, коли президент у питаннях зовнішньої політики дедалі більше покладався на тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. За словами дипломата, саме тоді він дійшов висновку, що перебування на міністерській посаді втрачає сенс, якщо глава держави зробив ставку на іншу людину у відповідній сфері.

    «Немає сенсу залишатися міністром будь-чого, якщо президент у цій сфері зробив ставку на іншу людину», — заявив Кулеба. Він додав, що в подібній конфігурації посадовець може формально зберігати повноваження, але фактично втрачає можливість реалізовувати власну політику та впливати на ключові рішення.

    Саме тому, на думку колишнього глави МЗС, заклики повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони не вирішують головної проблеми. Навіть у разі формального поновлення він опинився б у ситуації, коли президент, міністр і головнокомандувач діють окремо та не мають спільного бачення. Кулеба описав таку модель як існування кожного керівника у власній «бульбашці», що особливо небезпечно для держави, яка веде повномасштабну війну.

    Конфлікт між Федоровим і Сирським став публічним після серії різких заяв колишнього міністра оборони. Федоров звинуватив військове керівництво у блокуванні запропонованих Міністерством оборони реформ, зокрема змін у системі комплектування війська та запровадження нової моделі контрактів.

    За словами Федорова, успішний перехід ЗСУ на нові контракти залежав не лише від цифрових рішень чи фінансування, а й від готовності командирів та Генерального штабу змінювати усталені підходи. Він стверджував, що на найвищому рівні ініціативи Міноборони стикнулися зі свідомим спротивом, а відповідальність за системну кризу у сфері мобілізації поклав особисто на Сирського.

    Федоров також заявив, що запропоновані його командою зміни почали блокувати, тоді як головнокомандувач нібито уникав прямого обговорення проблем. Колишній міністр звинуватив Сирського в інтригах і небажанні зосередитися на пошуку асиметричних способів протидії Росії.

    «Замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну», — заявив Федоров, описуючи наслідки протистояння між оборонним відомством та військовим командуванням.

    Президент Володимир Зеленський публічно визнав, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні суперечності. За інформацією джерел «Української правди», під час спілкування з депутатами фракції «Слуга народу» президент пояснював кадрові рішення тим, що більше не міг допустити постійного протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

    Співрозмовники видання передавали слова Зеленського про те, що ситуація доходила до абсурду: Сирський міг звинувачувати Міноборони у ненаданні ресурсів для певних операцій, тоді як Федоров стверджував, що необхідні засоби були передані, але військове керівництво неправильно їх використовувало.

    Президент наголошував, що у країні, яка воює, Міністерство оборони та Генеральний штаб не можуть вести боротьбу між собою. Водночас він нібито визнав, що за логікою ситуації змінювати варто було б обох керівників, однак одночасно ухвалити два настільки масштабні кадрові рішення він не готовий.

    Після відставки Федорова Зеленський заявив, що той має залишитися у президентській команді, однак не уточнив, яку саме посаду йому можуть запропонувати. Президент також прокоментував акції на підтримку колишнього міністра, зазначивши, що громадяни мають право висловлювати свою позицію, а влада чує суспільство.

    Сирський у відповідь на гостру критику не став публічно розбирати кожне звинувачення Федорова. Головнокомандувач подякував колишньому міністру за роботу та побажав йому залишатися в команді України. Він наголосив, що керівництву держави та військовим зараз необхідно зосередитися на війні й ефективній стратегії, яка, за його словами, демонструє конкретні результати.

    Водночас Дмитро Кулеба вважає, що проблема значно ширша за особисті взаємини двох посадовців. Окрему увагу він звернув на небезпеку надмірної концентрації впливу в руках однієї людини. За словами дипломата, українська політична історія вже демонструвала, що ситуація стає загрозливою, коли певний посадовець починає вважати себе всесильним і переконаний, що може вирішувати з президентом будь-які питання на власну користь.

    Кулеба прямо заявив, що глава держави має або розв’язувати питання про звільнення Сирського, або встановити для головнокомандувача чіткі інституційні обмеження. На думку колишнього міністра, не можна чекати, доки ситуація погіршиться, оскільки наслідки помилок у військовому управлінні вимірюються не лише політичними рейтингами чи кар’єрами чиновників.

    «За це буде заплачено людськими життями і дедалі більшими руйнуваннями», — попередив Кулеба.

    Ця заява стала однією з найжорсткіших публічних оцінок ролі Сирського з боку колишнього високопосадовця. Кулеба фактично закликав президента не обмежуватися заміною міністра оборони, а оцінити весь механізм ухвалення рішень у секторі безпеки й оборони.

    Ситуація навколо Федорова і Сирського оголила давню проблему розподілу повноважень між цивільним та військовим керівництвом. Міністерство оборони відповідає за формування політики, ресурсне забезпечення, закупівлі, цифровізацію та організацію системи комплектування. Головнокомандувач і Генеральний штаб безпосередньо відповідають за планування та ведення бойових дій, застосування військ і реалізацію рішень на фронті.

    У теорії ці дві частини оборонної вертикалі повинні працювати як єдина система. Однак за відсутності довіри та чітких механізмів координації суперечки щодо ресурсів, мобілізації, кадрової політики чи технологічних реформ можуть перетворюватися на боротьбу за вплив.

    До публічної дискусії долучилися й представники військового середовища. Командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий підтримав курс на зміни, який асоціювали з командою Федорова, та наголосив, що армії потрібні нові правила. За його словами, правильні рішення не повинні залежати лише від особистої сміливості окремого командира або від підтримки конкретної команди в міністерстві.

    Раніше Сирський і Федоров публічно заперечували наявність масштабного конфлікту. Ще наприкінці червня головнокомандувач говорив, що кожна зі сторін виконує власні завдання, хоча й визнавав періодичне виникнення питань і суперечностей. Федоров також описував відносини з військовим керівництвом як робочі. Однак після урядових перестановок накопичені розбіжності вийшли у публічну площину.

    За даними джерел у парламентській фракції «Слуга народу», Зеленський не планував повторно вносити кандидатуру Федорова на посаду очільника Міноборони. Серед можливих претендентів на міністерське крісло називали Ігоря Клименка. Водночас остаточна роль Федорова в оновленій системі влади на момент появи цих повідомлень залишалася невідомою.

    Колишній міністр закордонних справ переконаний, що механічне повернення Федорова не відновить ефективність системи, якщо базове політичне рішення президента вже ухвалене. Для нормальної роботи міністр повинен мати не лише формальні повноваження, а й реальну довіру глави держави, можливість впливати на рішення та узгоджувати дії з військовим командуванням.

    Заява Кулеби стосується не лише кадрової долі Федорова або майбутнього Сирського. Вона порушує ширше питання про те, як у воюючій державі розподіляється влада, хто несе відповідальність за рішення та чи існують інституційні запобіжники від надмірного посилення окремих посадовців.

    На думку ексглави МЗС, конфлікт не можна просто приховати черговими кадровими перестановками. Якщо президент зберігає Сирського на посаді, він має чітко визначити межі його повноважень і забезпечити систему контролю. Якщо ж така модель не працює, кадрове рішення потрібно ухвалювати до того, як управлінські помилки призведуть до нових втрат на фронті та руйнувань у тилу.

  • «У Києві знають, що робити»: Кремль цинічно відреагував на відставку Федорова

    «У Києві знають, що робити»: Кремль цинічно відреагував на відставку Федорова

    У Кремлі заявили, що нібито не надають вирішального значення тому, хто очолює Міністерство оборони України після відставки Михайла Федорова. Водночас речник російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков використав кадрову кризу в Києві для повторення вимог Москви, назвавши головним завданням появу в українській владі людей, які погодяться ухвалити рішення про завершення війни на умовах Кремля.

    Коментуючи усунення Федорова, Пєсков заявив російським державним медіа, що Москва стежить за всіма подіями в українській владі, проте особа міністра оборони нібито не має для неї принципового значення. За його словами, для Кремля важливіше, щоб у Києві знайшлася людина, готова взяти на себе відповідальність за рішення, яке дозволить досягти так званого мирного врегулювання або завершити російську «спеціальну військову операцію» — пропагандистський термін, яким Москва називає повномасштабну війну проти України.

    Пєсков не уточнив, які саме рішення він має на увазі, обмежившись твердженням, що українському керівництву вони нібито «добре відомі». Подібна риторика традиційно використовується Кремлем для маскування вимог, які Україна вважає неприйнятними: політичних і територіальних поступок, обмеження оборонних можливостей держави та фактичного визнання наслідків російської агресії.

    Заява представника Путіна пролунала на тлі найгучнішої кадрової та політичної кризи в українському оборонному керівництві за останній час. Михайло Федоров, який очолював Міністерство оборони з січня 2026 року, підтвердив, що не залишиться у новому складі уряду. Його звільнення викликало протести у Києві та інших містах, а також різкі заяви частини військових, волонтерів і технологічних фахівців.

    Сам Федоров заявив, що на початку роботи в Міноборони пропонував президенту Володимиру Зеленському змінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. За його словами, після відмови президента команда міністра намагалася працювати з чинною військовою вертикаллю, однак зіштовхнулася із блокуванням структурних і кадрових реформ.

    Міністр стверджував, що протягом шести місяців його команді не вдалося повністю реалізувати нову організаційну модель Міноборони, створити всі заплановані центри компетенцій та перевести до відомства необхідних спеціалістів. Ці заяви стали першим відкритим підтвердженням масштабного конфлікту між цивільним керівництвом Міністерства оборони та Генеральним штабом.

    Водночас за час роботи Федорова Міноборони офіційно повідомляло про запуск системи Mission Control у DELTA, цифровізацію звітності безпілотних підрозділів, розширення програми «єБали», рекордні закупівлі дронів і роботизованих комплексів та збільшення кількості ударів по російських об’єктах на оперативній глибині. Зокрема, Mission Control було розгорнуто в усіх корпусах та угрупованнях, а на початок березня система містила понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані безпілотні місії.

    Через систему «єБали» підрозділи у 2026 році замовили дрони, наземні роботизовані комплекси, засоби радіоелектронної боротьби та іншу техніку на 14 млрд грн. Станом на кінець квітня на фронт було поставлено понад 181 тисячу одиниць техніки. До програми, за даними Міноборони, долучилися близько 95% дронових підрозділів.

    Крім того, Міністерство оборони заявляло про збільшення дальності українських далекобійних ударів у 2,5 раза та зростання кількості атак середньої дальності по російській логістиці, системах ППО, складах і пунктах управління. У квітні кількість таких уражень удвічі перевищила березневий показник і вчетверо — лютневий.

    Саме тому кадрове рішення щодо Федорова викликало особливий інтерес у Росії. Хоча Пєсков демонстративно заявляє про байдужість до персоналій, російські провоєнні канали та пропагандисти активно обговорювали відставку українського міністра. Для Москви особливе значення мають не лише прізвища посадовців, а й збереження або згортання курсу на розвиток дронів, далекобійних засобів, цифрового управління та ударів по російському тилу.

    Після відставки Федорова президент Володимир Зеленський доручив генерал-майору Євгенію Хмарі тимчасово виконувати обов’язки міністра оборони. Глава держави заявив, що після завершення необхідних юридичних процедур внесе його кандидатуру на розгляд Верховної Ради.

    Євгеній Хмара до цього тимчасово очолював Службу безпеки України та має досвід керівництва Центром спеціальних операцій «А» СБУ. Зеленський назвав його перевагою досвід проведення технологічних ударних операцій, роботи з далекобійними системами та управління бойовими підрозділами.

    Таким чином, попри відставку Федорова, українська влада демонструє намір зберегти акцент на асиметричних операціях та ударах по російських військових об’єктах у глибокому тилу. Саме цю модель Кремль вважає дедалі небезпечнішою, оскільки вона змушує Росію витрачати значні ресурси на захист аеродромів, нафтопереробних заводів, складів, військових підприємств і логістики.

    Цинізм заяви Пєскова полягає також у спробі представити Росію стороною, яка нібито прагне мирного врегулювання. Водночас Кремль не заявляє про готовність вивести війська з окупованих територій, припинити удари по українських містах або відмовитися від територіальних претензій. Формула про необхідність «відповідального рішення Києва» фактично перекладає відповідальність за продовження війни на державу, яка стала жертвою агресії.

    Українська сторона неодноразово заявляла, що готова до дипломатії та припинення вогню за наявності реальних гарантій і контролю за виконанням домовленостей. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга 16 липня повідомив, що Україна пропонує Туреччину як можливий майданчик для зустрічі Володимира Зеленського з Путіним. Проте офіційної згоди Москви на проведення такого саміту немає.

    У цьому контексті слова Пєскова виглядають не як нова мирна пропозиція, а як повторення старої позиції Кремля: завершення бойових дій можливе лише після того, як Київ погодиться на російські умови. При цьому сама Москва продовжує удари по цивільній та енергетичній інфраструктурі України.

    У ніч проти 16 липня російські війська атакували Київ ракетами та безпілотниками. У столиці загинули люди, були поранені цивільні, зокрема дитина. Пошкодження та пожежі зафіксували у Дарницькому і Святошинському районах. На Вінниччині постраждали об’єкти енергетичної інфраструктури, а в Харкові російські дрони пошкодили Центральний парк і цивільні споруди.

    Отже, заява Кремля про необхідність появи в Києві людей, готових ухвалити «правильне рішення», пролунала в день нових російських ударів по українських містах. Це вкотре демонструє розрив між мирною риторикою російських посадовців та реальними діями армії РФ.

    Кремль намагається використати відставку Федорова як доказ внутрішньої нестабільності української влади та одночасно нав’язати думку, що зміна міністра не вплине на перебіг війни. Однак вибір Євгенія Хмари, спеціаліста з технологічних і далекобійних операцій, може свідчити про протилежне: Київ прагне не згортати ударний курс, а поєднати його з жорсткішим силовим управлінням.

    Подальший розвиток подій залежатиме від голосування Верховної Ради, перших кадрових рішень Хмари та долі реформ, розпочатих командою Федорова. Проте вже зараз зрозуміло, що Москва уважно стежить за процесом, попри публічні заяви Пєскова про нібито відсутність інтересу до українських персоналій.

  • Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Сирський відповів Федорову після гучних звинувачень: що приховав головком між рядків

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше публічно прокоментував завершення роботи Михайла Федорова на посаді міністра оборони. Він подякував колишньому очільнику відомства за співпрацю та побажав йому й надалі залишатися «в команді України». Водночас Сирський не став прямо відповідати на гострі звинувачення, які Федоров раніше висунув на адресу головнокомандувача та Генерального штабу.

    Заява Сирського з’явилася 16 липня на тлі масштабного суспільного резонансу, акцій на підтримку Федорова та відкритої дискусії про конфлікт між цивільним і військовим керівництвом оборонного сектору. Головком наголосив, що зараз державі необхідно зосередитися на війні та продовжувати реалізацію стратегії, яка, за його словами, вже демонструє конкретні результати.

    У своєму дописі Сирський окремо згадав оборону Києва на початку повномасштабного вторгнення. Він заявив, що пишається результатами Київської оборонної операції 2022 року, завдяки якій українським військам вдалося відстояти столицю. За словами головкома, саме це сьогодні дозволяє проводити у Києві брифінги, формувати бачення подальшого розвитку та ухвалювати державні рішення.

    Сирський також зазначив, що докладе всіх зусиль, аби подібні заходи й надалі могли проводитися у вільній та незалежній Україні. Для цього, за його словами, необхідно концентруватися на бойових діях і впроваджувати ефективні рішення, а не посилювати внутрішні суперечки.

    Звертаючись до Федорова, головнокомандувач подякував йому за роботу на посаді міністра оборони та побажав залишатися частиною української команди. Завершив він допис словами про спільний рух до перемоги.

    Попри примирливий тон, заява головкома була сприйнята частиною медіа як непряма відповідь на ранковий брифінг Федорова. Колишній міністр оборони вперше публічно розповів про масштаб суперечностей із Сирським та Генеральним штабом і заявив, що ще на початку роботи пропонував президенту Володимиру Зеленському замінити головнокомандувача та начальника Генштабу Андрія Гнатова.

    За словами Федорова, він не називав президенту конкретних кандидатів на ці посади, оскільки вважав, що кадрове рішення повинен ухвалювати сам Верховний головнокомандувач. Після того як Зеленський відмовився змінювати Сирського, міністр нібито погодився працювати з чинною військовою вертикаллю.

    Однак надалі, як стверджував Федоров, його команда зіткнулася з блокуванням структурних і кадрових ініціатив. Він заявляв, що протягом шести місяців Міноборони не змогло створити необхідні центри компетенцій, змінити організаційну структуру та перевести до відомства фахівців, здатних розвивати нові технологічні напрями.

    Федоров також звинуватив представників військової системи у поширенні неправдивої інформації про нього та заявив, що культура взаємних атак, блокування і перекладання відповідальності не дозволить Україні перемогти Росію. Сирський у своїй відповіді ці конкретні твердження не коментував і не пояснював позицію Генерального штабу щодо нібито заблокованих реформ.

    Фраза головкома про оборону Києва також привернула особливу увагу. Частина українських видань розцінила її як нагадування про власний внесок Сирського у відсіч російського наступу на столицю та непряму відповідь на критику з боку Федорова. Водночас сам головнокомандувач не пов’язував цей фрагмент допису із суперечкою з ексміністром.

    Суспільне протистояння навколо зміни керівника Міноборони посилилося після того, як у багатьох українських містах відбулися мирні акції. Учасники виступали проти відставки Федорова та закликали владу не згортати реформи, пов’язані з дронами, цифровізацією, оборонними закупівлями й оновленням системи управління військом.

    Сам Федоров заявляв, що учасники акцій вийшли не особисто за нього, а за право вимагати ефективнішої системи оборони. Він наголошував, що проблема полягає не в одній посаді, а в конструкції взаємодії між Міноборони та військовою вертикаллю, яка, на його думку, потребує змін.

    На тлі відставки Федорова рапорт про звільнення подав заступник командувача Повітряних сил ЗСУ Павло Єлізаров. Полковник заявив, що вважає усунення міністра серйозною загрозою для обороноздатності країни. Він пов’язав своє рішення з ризиком блокування стратегічних реформ у сфері протиповітряної оборони.

    Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил у січні 2026 року. Він відповідав за розвиток так званої малої ППО та систем перехоплення російських дронів. Наказ про його призначення підписував саме Федоров, який тоді наголошував на необхідності створення ефективної системи боротьби з ударними безпілотниками.

    Офіційної інформації про задоволення рапорту Єлізарова станом на момент публікації не було. Водночас сам факт такого кроку з боку високопоставленого офіцера став одним із найбільш показових наслідків кадрового рішення навколо Міноборони.

    Раніше про завершення роботи радниками міністра заявили Сергій Стерненко та фахівець із радіоелектронних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. Вони попередили, що після зміни керівництва їхні можливості впливати на державні закупівлі дронів, розвиток радіоелектронної боротьби та інші технологічні напрями суттєво скоротяться.

    На суспільний резонанс також відреагував керівник Офісу президента Кирило Буданов. Він закликав українців зберігати єдність і не дозволяти емоціям чи політичним суперечкам послаблювати державу зсередини. Водночас Буданов визнав право громадян ставити владі незручні запитання та вимагати пояснень щодо кадрових рішень.

    Зі свого боку президент Володимир Зеленський заявив, що розраховує на подальшу роботу Федорова у державній команді. Раніше ексміністр розповів, що глава держави пропонував йому стати президентським радником, однак він відмовився. При цьому Федоров не оголосив про перехід в опозицію і заявив про готовність надалі працювати заради України.

    Конфлікт Федорова і Сирського до відставки переважно залишався предметом кулуарних повідомлень. Джерела медіа стверджували, що сторони по-різному визначали пріоритети оборонної політики. Федоров робив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, конкурентні закупівлі та залучення нових фахівців. Військове командування, за даними журналістів, вимагало швидше закривати конкретні оперативні потреби фронту та фінансувати визначену Генштабом номенклатуру озброєння.

    Після брифінгу ексміністра суперечка вперше вийшла у публічну площину. Федоров відкрито заявив про блокування реформ і необхідність кадрових змін, тоді як Сирський у відповідь наголосив на результатах чинної військової стратегії, обороні Києва та необхідності об’єднатися навколо війни.

    Заява головкома не дала відповідей на ключові питання, які прозвучали від Федорова. Сирський не пояснив, чи справді Генштаб блокував переведення людей до Міноборони, створення центрів компетенцій та зміну організаційної структури. Не було й відповіді на твердження про відмінності у підходах до закупівель і використання оборонних коштів.

    Водночас головнокомандувач дав зрозуміти, що не прагне перетворювати конфлікт на тривалу публічну сварку. Його слова подяки та побажання залишитися «в команді України» виглядають спробою знизити напругу після одного з найгостріших кадрових скандалів у воєнному керівництві.

    Найважливішим тепер залишається питання, що буде із реформами, які команда Федорова розпочала за шість місяців у Міноборони. На офіційному сайті відомства 16 липня опублікували перелік із 22 ключових результатів його роботи, серед яких нові військові контракти, збільшення виплат, автоматизовані переведення через «Армію+», механізми повернення із самовільного залишення частини та розвиток технологічних систем.

    Від того, чи продовжаться ці проєкти після зміни міністра, залежатиме й оцінка нинішнього кадрового рішення. Якщо нове керівництво збереже технологічний курс і водночас налагодить робочий зв’язок із Генштабом, конфлікт можуть сприйняти як болісне, але необхідне перезавантаження. Якщо ж реформи почнуть згортатися, слова Сирського про ефективну стратегію навряд чи знімуть суспільні запитання.

    Поки що позиції сторін виглядають принципово різними. Федоров стверджує, що без зміни військової системи Україна не зможе використати технологічну перевагу та перемагати з меншими втратами. Сирський наполягає, що чинна стратегія вже приносить результати, а головним завданням має залишатися концентрація на фронті.

    Попри це, обидва публічно говорять про роботу заради України та перемоги. Чи стане заява Сирського початком зниження напруги, чи лише паузою перед новими публічними суперечками, залежатиме від наступних кадрових рішень президента, реакції Генштабу на звинувачення Федорова та долі започаткованих у Міноборони реформ.

  • Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Від «Дії» до дронової революції: чому тисячі українців вийшли на захист Михайла Федорова

    Уранці 16 липня центральні вулиці та площі багатьох українських міст знову заповнили люди з картонними плакатами. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Черкасах, Запоріжжі, Рівному та Івано-Франківську відбувалися акції проти усунення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Протестувальники вимагали продовження військових реформ, розвитку технологічної армії та відмови від повернення до радянських управлінських підходів.

    Події нагадали масштабні виступи громадянського суспільства влітку 2025 року, коли українці протестували проти обмеження незалежності антикорупційних органів. Тоді президент Володимир Зеленський під тиском вулиці змінив позицію. Цього разу каталізатором стало кадрове рішення щодо одного з найбільш упізнаваних і технологічно орієнтованих представників президентської команди.

    За інформацією міжнародних агентств, у Києві на акцію вийшли понад тисяча людей, а протести відбулися і в інших регіонах. Учасники скандували прізвище Федорова, вимагали його повернення та критикували головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, конфлікт із яким називають однією з головних причин урядової кризи.

    Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Він здобув освіту в Запорізькому національному університеті, а до приходу у велику політику працював у сфері цифрового маркетингу та керував власною SMM-компанією. У 2018 році Федоров був операційним директором проєкту «Суперлюди», а під час президентської кампанії 2019 року очолив digital-напрям команди Володимира Зеленського.

    Після перемоги Зеленського Федоров став його позаштатним радником із цифрових питань, а згодом був обраний народним депутатом від «Слуги народу». Проте депутатський мандат він склав уже в серпні 2019 року, отримавши посаду віцепрем’єр-міністра — міністра цифрової трансформації. У наступні роки він зберігав місце в усіх урядах, сформованих за президентства Зеленського, що зробило його одним із найдовговічніших членів владної команди.

    Головним проєктом Федорова стала цифрова держава. Його команда створила застосунок і портал «Дія», через які українці отримали доступ до електронних документів, реєстрації бізнесу, соціальних виплат, податкових послуг, допомоги після пошкодження житла та десятків інших державних сервісів. Стратегія Мінцифри полягала в максимальному переведенні бюрократичних процедур в онлайн та відмові від паперових довідок і черг.

    За керівництва Федорова також розвивалися «Дія.City», «Дія.Освіта», «Дія.Бізнес», електронний підпис у смартфоні, послуга «єМалятко», програми підтримки підприємців та цифровізації громад. Після початку повномасштабного вторгнення до цивільних сервісів додалися інструменти воєнного часу — повідомлення про пошкоджене майно, виплати постраждалим, цифрові документи та платформи для підтримки держави.

    Окремою сторінкою стала домовленість про швидке постачання Україні терміналів Starlink після вторгнення Росії. Федоров публічно звернувся до Ілона Маска, а супутниковий зв’язок став критично важливим для державних установ, військових підрозділів, лікарень та інфраструктури у перші місяці великої війни. Reuters називає саме роль у запуску «Дії», забезпеченні доступу до Starlink і розвитку дронових технологій ключовими елементами політичної репутації Федорова.

    У січні 2026 року перед чиновником постав новий і значно складніший виклик. 14 січня Верховна Рада підтримала його призначення міністром оборони. До цього, з липня 2025-го до січня 2026 року, він працював першим віцепрем’єр-міністром і міністром цифрової трансформації.

    На посаді очільника Міноборони Федоров намагався перенести до військової системи принципи, які використовував у Мінцифрі: швидкі рішення, цифровий контроль, аналіз даних, прозорі закупівлі та залучення приватних технологічних команд.

    Одним із перших масштабних рішень став запуск у системі DELTA інструменту Mission Control для обліку та аналізу бойового використання безпілотників. Уже на початку березня в системі було сформовано понад 150 тисяч цифрових звітів про виконані місії. Міноборони називало її основою управління безпілотними системами на підставі реальних даних із фронту.

    Паралельно розширювалося виробництво і закупівля дронів, прискорювалася інтеграція приватних розробок у військо та розвивалася модель співпраці з невеликими defense-tech-командами. Міністерство заявляло, що створює систему, яка дозволяє швидше тестувати, кодифікувати та масштабувати сучасні зразки озброєння.

    За даними Міноборони, від початку 2026 року до другої половини червня підрозділи безпілотних систем уразили понад 800 тисяч верифікованих російських цілей. До цього переліку входили особовий склад, артилерія, системи ППО, транспорт, штаби, склади та засоби радіоелектронної боротьби. Саме значне посилення дронової компоненти прихильники Федорова називають одним із його головних досягнень.

    За час його керівництва також було запроваджено нові бойові контракти з визначеними строками служби, правом на відстрочку після їх завершення та підвищеними виплатами за виконання завдань у найбільш небезпечних умовах. Для піхотних і штурмових посад Міноборони оголосило окрему модель контрактів із суттєво вищою грошовою винагородою.

    Іншим напрямком стало створення фізичного захисту прифронтової логістики. Міністерство планувало до кінця року облаштувати ще 4 тисячі кілометрів доріг антидроновими сітками. За офіційними даними, темп монтажу захисту зріс із п’яти кілометрів на добу в січні до дванадцяти в лютому.

    Утім, за яскравими технологічними проєктами залишалися фундаментальні проблеми. Федоров визнавав, що не встиг завершити організаційну трансформацію Міноборони за стандартами НАТО, перевести всі закупівлі на конкурентні тендери та побудувати повноцінну систему персональної відповідальності. Крім того, його критикували за відсутність швидкого розв’язання проблем мобілізації, самовільного залишення частин, ротацій і справедливих строків служби.

    Найгострішою проблемою став конфлікт із Олександром Сирським. За інформацією ЗМІ, міністр і головнокомандувач по-різному бачили пріоритети війни. Федоров робив ставку на технології, цифрове управління, дрони та реформу закупівель. Військове керівництво вимагало насамперед задоволення конкретних оперативних потреб і закупівлі озброєнь за визначеною ним номенклатурою.

    Після оголошення про звільнення Федоров заявив, що ще на початку роботи пропонував Зеленському змінити Сирського, однак президент вирішив залишити головнокомандувача. Після цього, за словами міністра, його команда зіткнулася з блокуванням кадрових і структурних ініціатив. Сирський та Генштаб розгорнуто на ці звинувачення не відповідали, тому вони залишаються позицією однієї сторони конфлікту.

    Усунення Федорова викликало не лише вуличні акції. Заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров оголосив про звільнення, заявивши, що відставка міністра зашкодить обороноздатності та реформі протиповітряної оборони. Про припинення роботи радниками також повідомили Сергій Стерненко та фахівець із радіотехнологій Сергій «Флеш» Бескрестнов.

    Міжнародні медіа назвали ситуацію політичною кризою, яка оголила суперечності між реформаторською командою та традиційною військовою вертикаллю. Reuters зазначало, що прихильники Федорова пов’язують його популярність із покращенням військових результатів, розвитком безпілотників і спробами зруйнувати закриті бюрократичні механізми. Критики ж нагадують, що за шість місяців він не зміг розв’язати низку системних проблем армії.

    Саме тому протести 16 липня були не тільки акціями на підтримку конкретного посадовця. Для багатьох учасників Федоров став символом вибору між двома моделями держави й армії: повільною, закритою та ієрархічною системою і моделлю, побудованою на технологіях, конкуренції, відкритих даних та залученні нових людей.

    Офіційно Володимир Зеленський не представив суспільству детального пояснення відставки та не оголосив, як буде гарантовано продовження започаткованих реформ. Сам Федоров заявив, що не відмовляється від служіння державі, але від пропозиції стати радником президента відмовився.

    Тепер головне питання полягає вже не лише в тому, чи збереже Федоров місце в команді Зеленського. Українці очікують відповіді, чи продовжаться цифровізація армії, конкурентні закупівлі, розвиток дронів, реформа управління та залучення незалежних технологічних фахівців. Адже саме побоювання, що разом із міністром можуть зникнути й започатковані ним зміни, стало головною причиною, через яку тисячі людей знову взяли картонки та вийшли на українські площі.

  • «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    «У такій конструкції перемогти неможливо»: Федоров розповів, як пропонував Зеленському замінити Сирського і Гнатова

    Міністр оборони Михайло Федоров уперше публічно підтвердив, що на початку своєї роботи в оборонному відомстві пропонував президенту Володимиру Зеленському змінити головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. За словами Федорова, він вважав оновлення вищого військового керівництва необхідною умовою для системного реформування армії та досягнення Україною переваги над Росією. Однак президент відкинув цю пропозицію та вирішив залишити чинну військову вертикаль без змін.

    Про це Федоров заявив 16 липня під час брифінгу для представників медіа, на якому прокоментував свою роботу в Міністерстві оборони, конфлікт із військовим командуванням, майбутню відставку та пропозицію залишитися в команді президента вже в іншому статусі.

    За словами міністра, ідею заміни головнокомандувача та начальника Генштабу він озвучив Зеленському ще на старті роботи в Міноборони. Водночас Федоров наголосив, що не наполягав на конкретних кандидатурах і вважав, що остаточне рішення повинен ухвалювати саме президент як Верховний головнокомандувач.

    Федоров пояснив, що для оцінки можливих претендентів держава має необхідні аналітичні інструменти. На його думку, можна було проаналізувати результати роботи командирів, провести відповідні співбесіди та після цього визначитися з новим головнокомандувачем і начальником Генерального штабу. Водночас Зеленський, за словами міністра, одразу дав зрозуміти, що не планує змінювати Сирського.

    Після відмови президента Федоров нібито прийняв це рішення і погодився будувати робочі відносини з чинним головнокомандувачем. Він заявив, що вважав своїм обов’язком навчитися взаємодіяти із Сирським, оскільки головним отримувачем результатів роботи державної системи є українське суспільство, а не окремі посадовці.

    Раніше інформація про те, що Федоров виступав за заміну військового керівництва, вже з’являлася у ЗМІ з посиланням на анонімні джерела. РБК-Україна повідомляло, що після призначення у Міноборони він нібито пропонував розглянути на посаду головнокомандувача Андрія Білецького або Михайла Драпатого, а начальником Генштабу міг бачити Ігоря Оболенського. Сам Федоров під час брифінгу конкретних прізвищ можливих наступників Сирського і Гнатова не назвав, наголосивши, що кадровий вибір мав залишатися за президентом.

    Водночас міністр заявив, що після рішення Зеленського залишити Сирського на посаді його команда зіткнулася із системним блокуванням запропонованих змін. За його словами, за шість місяців Міністерству оборони так і не вдалося повноцінно створити заплановані центри компетенцій та змінити організаційну структуру відомства.

    Федоров стверджує, що частина рішень не впроваджувалася через відсутність погодження з боку Генерального штабу. Зокрема, за його словами, блокувалося залучення нових фахівців, які могли б створювати сучасні управлінські, технологічні та аналітичні рішення для оборонного сектору.

    Міністр визнав, що його команда намагалася обходити ці обмеження за допомогою нестандартних механізмів, проте наголосив: окремі ситуативні рішення не здатні замінити повноцінну реформу великої військової системи. Він назвав ненормальною ситуацію, за якої під час повномасштабної війни фахівців неможливо оперативно перевести на роботу до Міністерства оборони через внутрішнє блокування.

    Публічні заяви Федорова фактично підтвердили існування глибоких розбіжностей між цивільним керівництвом Міноборони та військовою вертикаллю. Раніше повідомлялося, що сторони мали різні погляди на розподіл коштів, оборонні закупівлі, цифровізацію, організаційну структуру ЗСУ та пріоритетність окремих напрямів.

    Водночас у червні Федоров, Сирський і Гнатов публічно демонстрували спільну роботу над першим етапом трансформації Сил оборони. Тоді йшлося про нові контракти для військових, зміни у системі виплат, рекрутинг, мобілізацію та оновлення моделі управління. Запропоновані Міноборони зміни уряд запускав у межах експериментальних рішень, однак частина глибших організаційних реформ, судячи із заяв Федорова, так і не була реалізована.

    Окремо міністр звинуватив своїх опонентів у поширенні неправдивої інформації про його нібито причетність до розслідувань навколо підрозділу «Скеля». Федоров заявив, що не був ініціатором створення цього підрозділу, не відповідав за події всередині нього і не замовляв медійну кампанію. На його думку, культура взаємних звинувачень, маніпуляцій та перекладання відповідальності має бути викорінена, оскільки за таких умов Україна не зможе ефективно протистояти ворогу.

    Ще однією гучною заявою Федорова стало повідомлення про пропозицію Володимира Зеленського залишитися його радником після звільнення з Міністерства оборони. Міністр розповів, що відмовився від цієї посади. За його словами, він уже провів телефонну розмову з президентом і мав заплановану ще одну особисту зустріч.

    Коментуючи масові акції на свою підтримку, які відбулися у Києві та низці інших міст, Федоров заявив, що люди вийшли не особисто за нього, а за власне право вимагати ефективної державної системи. Він наголосив, що питання полягає не в його посаді, а в глибшій проблемі взаємодії між Міністерством оборони, Генеральним штабом та військовим керівництвом.

    Саме конфлікт між Федоровим і Сирським джерела українських медіа називали однією з головних причин рішення президента не залишати міністра в новому складі уряду. За даними журналістів, Зеленський пояснював депутатам, що не може допустити фактичної «війни» між Міністерством оборони та Генштабом у країні, яка протистоїть повномасштабній російській агресії.

    Ситуація навколо відставки Федорова викликала реакцію не лише в Україні, а й серед європейських партнерів. Єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс назвав його можливе звільнення великою несподіванкою. Він зазначив, що Європейський Союз тісно співпрацював із командою Федорова у питаннях оборонного виробництва, далекобійних спроможностей та фінансування української оборонної промисловості. У Брюсселі очікують пояснень щодо причин кадрового рішення та гарантій, що започатковані проєкти будуть продовжені.

    На цьому тлі заяви Федорова перетворили кадрову перестановку на відкриту дискусію про модель управління українською армією. Колишні кулуарні суперечки тепер уперше прозвучали безпосередньо від одного з учасників конфлікту. Міністр фактично заявив, що технологічні та структурні зміни неможливо реалізувати без оновлення військової вертикалі та готовності Генштабу впускати в систему нових людей.

    Офіційної розгорнутої відповіді Олександра Сирського чи Генерального штабу на звинувачення Федорова станом на час публікації не було. Тому його твердження щодо блокування ініціатив, кадрових переведень і внутрішніх конфліктів наразі залишаються позицією самого міністра. Водночас публічний характер заяв свідчить, що протистояння у керівництві оборонного сектору вийшло на новий рівень і може мати наслідки не лише для складу уряду, а й для подальшого реформування Збройних сил України.