Daypolitico

Позначка: військова допомога

  • Україна очікує отримання літаків F-16 цього літа: Данія готова передати першу партію

    Україна очікує отримання літаків F-16 цього літа: Данія готова передати першу партію

    Міністерство оборони Данії повідомило, що Україна може очікувати отримання перших винищувачів F-16 цього літа. Цю інформацію підтвердили після засідання, на якому було заслухано доповідь щодо кількості літаків, їхніх термінів отримання, а також підготовки інфраструктури та персоналу для їхнього експлуатації.

    Міністр оборони Данії Троелс Лунд Поульсен заявив, що хоча точний графік передачі винищувачів F-16 ще не встановлено, проте вони працюють над тим, щоб це відбулося цього літа, якщо всі умови будуть виконані за планом. Він також наголосив, що однією з умов є повна підготовка українських пілотів та технічного персоналу, а також наявність необхідної інфраструктури в Україні.

    Під час зустрічі «Рамштайн» 14 лютого український міністр оборони Рустем Умєров заявив, що все йде за графіком у рамках усіх домовленостей з партнерами, і що F-16 очікуються навесні. Відзначимо, що і прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте також заявив про можливе відправлення літаків F-16 «за графіком», наголошуючи, що їхнє отримання в ці строки є реалістичним.

    Поява західних винищувачів в Україні може суттєво змінити ситуацію на полі бою, оскільки, за словами влади України, Росія має «повну перевагу в небі» на окупованих територіях. Це може стати важливим кроком для підтримки українських військових у боротьбі проти російської агресії.

  • Мільйони на оборону, але ні цента на Україну. Як припинення допомоги Києву вдарить по США

    Мільйони на оборону, але ні цента на Україну. Як припинення допомоги Києву вдарить по США

    Було б нерозумно прискорювати поразку України на тій підставі, що вона неминуча, зауважує американський журналіст Річ Лоурі в колонці для New York Post. Адже перемога Путіна не принесе США жодних вигод — ні політичних, ні фінансових.

    Мільйони на оборону, але ні цента на Україну.

    Це згуртований клич противників нового траншу допомоги Україні в розмірі 60 мільярдів доларів на чолi із сенатором-республіканцем з Огайо Дж. Д. Венсом.

    Венс заслуговує на похвалу за те, що він спрямував свою незгоду з продовженням фінансування України прямо в “черево звіра” на Мюнхенській безпековій конференції, де він ішов проти течії, виступаючи за відмову від бойової допомоги союзнику Заходу.

    Погляди Венса вагомі й жодним чином не проросійські на користь президента Володимира Путіна. І все ж вони не переконливі.

    Він має рацію в тому, що в якийсь момент в Україні буде укладено угоду, і має рацію, що європейцям слід витрачати більше коштів на свою оборону. З іншого боку, те, що він зображує як реалізм щодо перебігу конфлікту, є наївним і нереалістичним.

    Венс каже, що проблема “в тому, що немає чіткої кінцевої точки” війни в Україні.

    Це правда. На жаль, більшість воєн не мають чітких кінцевих точок.

    Черчилль застеріг від віри в те, що війну можна легко контролювати або передбачити — тобто, як він висловився, не можна думати, “що будь-хто, хто вирушає в подорож, може виміряти припливи й урагани, з якими він зіткнеться”.

    Також немає нічого незвичайного в тому, що війни перетворюються на процес виснаження, яким є зараз війна в Україні.

    Але на цьому етапі можна уявити дві загальні кінцеві точки:

    1. Українці продовжують стримувати росіян, так що Москва зрештою втомлюється і стає готовою укласти якусь угоду, або
    2. Росіяни наближаються до перемоги.

    Позбавлення України боєприпасів, безумовно, є одним зі способів покласти край війні, але не на умовах, вигідних Україні, Заходу або нашим інтересам.

    Венс каже, що останній пакет допомоги “не змінить фундаментально реальність на полі бою”. Якщо він має на увазі, що це не дасть змогу Україні прорватися через російські лінії, він має рацію.

    Але відмова в допомозі Україні дійсно може фундаментально змінити реальність на полі бою, забезпечивши широкий наступ Росії.

    В аргументах противників збільшення допомоги є замкнене коло: відкладаючи подальшу підтримку, вони підірвали позиції України на полі бою, що, за їхніми словами, показує, що справа України безнадійна і не заслуговує на більшу підтримку США.

    Якщо Росія знову візьме гору, це не буде тією формулою мирної угоди, про яку мріє Венс.

    За оцінками США, втрати в Росії становили понад 300 000 осіб. Вона втратила 3000 танків і 20 кораблів у Чорному морі. Вона витратила понад 200 мільярдів доларів на війну і пережила втрату приблизно 1 трильйона доларів очікуваного економічного зростання.

    Якщо після цих величезних втрат Росія почне отримувати вирішальну перевагу, чи можемо ми повірити, що вона просто оголосить односторонню зупинку війни заради пошуку переговорного врегулювання? У той самий момент, коли їй не потрібні переговори, щоб отримати те, що вона хоче?

    Путін зробив серйозні помилки в Україні, але він не ідіот. Насправді, якщо Путін здобуде перемогу в Україні, він не збирається відразу ж вирушати до Варшави. Але він може виступити проти Молдови або, згодом, країн Балтії, що спровокує ще більш небезпечну конфронтацію із Заходом, оскільки Естонія, Латвія і Литва є членами НАТО.

    Важко передбачити, які наслідки матиме поразка України. Але відмова від союзників завжди принизлива і завжди має непередбачувані наслідки.

    Коли ми звільнили Південний В’єтнам у 1970-х роках, це стало каталізатором антизахідного наступу в усьому світі, а невдалий відхід президента Байдена з Афганістану, можливо, спокусив Путіна напасти на Україну.

    Війна в Україні, поза всяким сумнівом, обходиться дорого. Але воюють виключно українці, які просто хочуть, щоб ресурси і техніка були в їхньому розпорядженні.

    Конфлікту два роки. Це не “вічна війна”, а битва, в якій ми втрачаємо терпіння в рекордно короткі терміни.

    Було б нерозумно прискорювати поразку України на тій підставі, що вона неминуча.

  • Контактна група з питань оборони України збирається на чергове засідання щодо підтримки Києва

    Контактна група з питань оборони України збирається на чергове засідання щодо підтримки Києва

    Союзники України збираються на чергове засідання Контактної групи з питань оборони України в Брюсселі з метою обговорення подальшої військової допомоги для протидії російській агресії. Засідання, яке відоме як формат «Рамштайн», відбудеться 14 лютого та буде очолювати США.

    Міністр оборони США Ллойд Остін мав бути особисто присутнім на цьому засіданні, але через шпиталізацію він буде брати участь онлайн. За даними, під час засідання будуть обговорюватися питання військової підтримки України та подальші кроки для зміцнення її обороноздатності.

    Контактна група “Рамштайн” об’єднує всі 31 країну-члена НАТО та 23 інших союзників України. Попереднє засідання цієї групи відбулося 23 січня в онлайн-форматі, під час якого партнери України висловили достатньо важливі заяви про продовження потужної підтримки.

    Зустріч Контактної групи відбувається в контексті невизначеності в Сполучених Штатах стосовно виділення фінансової допомоги Україні через протистояння з республіканцями у Конгресі. Сенат США прийняв законопроєкт, що передбачає допомогу Україні на суму 60 мільярдів доларів, проте документ ще має пройти через Палату представників, де більшість належить республіканцям, які виступають проти такого рішення.

    Президент США Джо Байден закликав Палату представників якнайшвидше схвалити законопроєкт, підкреслюючи, що бездіяльність стосовно допомоги Україні може призвести до серйозних наслідків, особливо на фоні продовження агресії Росії.

    Засідання “Рамштайну” відбувається важливий момент, коли Україна залишається на передньому краї в боротьбі за свою безпеку та територіальну цілісність, а її союзники з усього світу підтримують та підсилюють оборонні зусилля.

  • Сенат США схвалив законопроєкт про допомогу Україні

    Сенат США схвалив законопроєкт про допомогу Україні

    Сенат Сполучених Штатів Америки остаточно схвалив законопроєкт, який передбачає допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню на суму 95 мільярдів доларів, із яких 60 мільярдів призначаються Києву. Загальна кількість голосів “за” склала 70, проти – 29.

    Тепер законопроєкт очікує на схвалення Палати представників Конгресу США, де більшість мають республіканці, багато з яких орієнтовані на позиції екс-президента Дональда Трампа, що критикував цей законопроєкт.

    Процес схвалення законопроєкту в Сенаті тривав до пізньої ночі 12 лютого, коли було прийнято рішення усунути останню процедурну перешкоду та обмежити дебати по законопроєкту до 30 годин. Деякі критики документу з Республіканської партії мали намір виступити проти його на нічному засіданні 13 лютого.

    Спікер Палати представників США Майк Джонсон висловив сумнів щодо проходження законопроєкту в палаті, наголошуючи на його “мовчазності щодо найгострішої проблеми, з якою стикається країна” – безпеки кордону США.

    У зв’язку з цим, необхідно, щоб обидві палати Конгресу – Сенат і Палата представників – схвалили законопроєкт, перш ніж президент США Джо Байден зможе його підписати.

    Джо Байден вже декілька місяців закликає Конгрес схвалити нову допомогу Україні. Президент США наголошує на важливості продовження військової допомоги Україні, що підтверджується його зустрічами з керівництвом Німеччини та заявами делегації Конгресу, яка перебувала в Україні 9 лютого.

    Отже, прийняття законопроєкту у Палаті представників буде важливим кроком у забезпеченні допомоги Україні та іншим країнам.

  • Що чекає на Україну без допомоги США?

    Що чекає на Україну без допомоги США?

    За оцінками американських аналітиків з The New York Times, Україні може вдалося протриматися протягом певного періоду цього року без збільшення військової допомоги від США. Проте такий курс дій негативно вплине на перспективи відновлення української армії.

    За даними видання, цей момент є найбільш небезпечним для України з часу початку повномасштабної війни. The New York Times зауважує, що Україна не буде негайно розгромлена без американської допомоги, але існує значний ризик нестачі техніки та боєприпасів для поповнення своїх військ. Аналітики вважають, що європейські країни не мають достатньо засобів для забезпечення України таким рівнем підтримки.

    Відсутність подальшої американської допомоги, за висновком експертів, може вказати на серйозне погіршення ситуації у другій половині цього року. Зниження рівня допомоги впливає на поле бою, де Росія використовує свою перевагу в артилерії та особовому складі для прориву оборони України.

    Варто зазначити, що частина американського пакета військової та фінансової допомоги, замороженого у Конгресі, не буде повністю спрямована на нове озброєння для України. Деяка частина буде використана на заміну вже поставленого озброєння з американських арсеналів, а інші кошти – на технічне обслуговування, запасні частини, навчання та інші потреби.

    Нагадаємо, що голосування за законопроект щодо фінансування допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню відбудеться у четвер, 8 лютого, хоча без міграційної реформи та безпеки кордону.

  • Пентагон належним чином не стежив за постачанням зброї Україні

    Пентагон належним чином не стежив за постачанням зброї Україні

    Генеральний інспектор Міністерства оборони виявив, що американські чиновники з питань оборони та дипломати у Вашингтоні та Європі не змогли швидко або повністю врахувати всі майже 40 тисяч одиниць зброї, надісланих в Україну.

    У новій доповіді Пентагону йдеться про те, що ракети, безпілотники-камікадзе та прилади нічного бачення, які Сполучені Штати надіслали в Україну, на суму понад 1 мільярд доларів належним чином не відслідковувалися, що викликає побоювання, що вони можуть бути викрадені, в той час, коли Конгрес обговорює, чи надсилати Києву більше військової допомоги.

    У звіті генерального інспектора Міністерства оборони, оприлюдненому в четвер, не міститься жодних доказів того, що будь-яка зброя була використана не за призначенням після того, як її відправили до військового матеріально-технічного центру США в Польщі або відправили на поле битв в Україні.

    «Визначення того, чи мало місце перенаправлення такої допомоги, виходить за рамки нашої оцінки», — йдеться у звіті.

    Але було виявлено, що американські чиновники з питань оборони та дипломати у Вашингтоні та Європі не змогли швидко або повністю порахувати майже 40 000 одиниць зброї, за якими згідно із законом слід було ретельно стежити, оскільки їх чутлива технологія та відносно невеликий розмір роблять їх привабливими винагородами для контрабандистів зброї.

    Звіт було надіслано до Конгресу в середу, а його копію надали The New York Times. У четвер генеральний інспектор Пентагону опублікував відредаговану версію .

    Високий рівень зброї, яка була зникла або зникла в урядових базах даних, «може підвищити ризик крадіжки або перенаправлення», – йдеться у звіті.

    За його висновками, навіть без кращих методів відстеження додаткових матеріалів, надісланих в Україну, буде «важко, оскільки інвентар продовжує змінюватися, а точність і повнота, швидше за все, з часом ускладняться».

    Кількість озброєнь, розглянутих у звіті, становить лише невелику частину близько 50 мільярдів доларів військового обладнання, яке Сполучені Штати надіслали Україні з 2014 року, коли Росія захопила Крим і частину східного Донбасу. Більшість озброєнь, які були поставлені на сьогоднішній день, — включаючи танки, системи протиповітряної оборони, артилерійські пускові установки та боєприпаси — були взяті під заставу після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року.

    Тим не менш, розслідування Пентагону пропонує перший проблиск зусиль, щоб пояснити найбільш ризиковані інструменти американської військової могутності, які були поспішно доставлені в Україну за останні два роки. Дедалі більше законодавців, скептично ставлячись до вартості єдиного найбільшого військового благодійника України, опираються надсиланню додаткової допомоги Києву та вимагають нагляду.

    У звіті не вказано, скільки саме з 39 139 одиниць високоризикового обладнання, які були надані Україні за роки до та після вторгнення, вважалися «простроченими», але вказано, що потенційні збитки становлять близько 1 мільярда доларів із загальних 1,69 мільярда доларів на суму надісланої зброї.

    Станом на червень минулого року, за останніми наявними даними, Сполучені Штати передали Україні понад 10 000 протитанкових ракет Javelin, 2500 ракет «земля-повітря» Stinger і близько 750 безпілотних літальних апаратів Kamikaze Switchblade, 430 ракет середньої дальності «повітря-повітря» і 23 000 приладів нічного бачення.

    За словами представників Пентагону та Державного департаменту, відповідальних за відстеження зброї, через небезпечні бойові умови майже неможливо було виїхати на передову, щоб переконатися, що зброя використовується за призначенням.

    Необхідні процедури обліку «непрактичні в динамічному та ворожому середовищі військового часу», — написала 15 листопада у відповіді на попередній проект звіту Александра Н. Бейкер, виконувач обов’язків заступника міністра оборони з питань політики.

    Вона також сказала, що співробітників Міністерства оборони в посольстві США в Києві недостатньо, щоб легко відстежувати всю найбільш чутливу зброю та обладнання, яких, за її словами, наразі в Україні понад 50 000 одиниць «і вони зростають».

    «Це не в змозі обмежений персонал Міністерства оборони в країні фізично провести інвентаризацію, навіть якщо доступ був би необмеженим», — написала пані Бейкер у своїй відповіді, копію якої було включено до звіту.

  • Доля України – у руках Заходу. Чому без допомоги партнерів немає жодного “плану Б”

    Доля України – у руках Заходу. Чому без допомоги партнерів немає жодного “плану Б”

    У блогера Юрія Богданова є для українців погана та хороша новина. Погана — в тому, що в України немає і не може бути “плану Б” без допомоги Заходу. Хороша в тому, що нас ніхто не покине, і допомога буде.

    Маю для вас дві новини. Одна — дуже добра. Одна — дуже погана.

    Почитав — послухав геніальні ідеї про “план Б для України”, якщо “Захід нас кине”. І про те, що ми можемо самі виробляти усю зброю і взагалі оце все, і грошей нам вистачить, якщо все робити правильно. Тож — про це обидві новини.

    Давайте почну з дуже поганої. У нас немає і не може бути ніякого плану Б.

    В разі, якщо партнери припинять нам допомагати грошима і зброєю — нам вафлі. Рано чи пізно. Швидко чи повільно. Якщо в Росії не станеться якийсь епічний “чорний лебідь”.

    Ні, у нас немає ніякого внутрішнього запасу міцності, який би міг витримати таку війну більше, ніж пару кварталів без зовнішньої допомоги ресурсами. Кредитами чи донатами.

    Під час Першої Світової навіть Франція і Британія, дві колоніальні імперії, № 3 і № 4 економіки світу на той час, не вивезли Першу світову без американських (і трохи японських) позик і постачань ресурсів з колоній. І чим далі йшла війна, тим ця залежність від позик і постачань ЗРОСТАЛА, а не навпаки.

    1918 Франція витратила на війну в 4,5 рази більше грошей, ніж зуміла заробити, і фактично була банкрутом. Франція, трясця. Не Україна. Франція. Колоніальна імперія. І “банкір Європи” до війни.

    Кайзерівська Німеччина, № 2 економік світу, № 1 за військовою потугою, як тільки опинилася в ізоляції (їй було банально ніде позичати чи брати ресурси), поступово вичерпала свій потенціал і програла.

    Наша шановна громада щиро вважає іноді, що Україна могла б і сама сплачувати за війну, якби хотіла. Чи виробляти масово зброю, складнішу за дрони та вже засвоєну техніку, але правда в тому, що у нас давно нема того індустріального потенціалу, який був за радянських часів. Такі справи. І демографії такої немає. Такі справи 2.0. Ні, ніякого економічного дива під час війни на нашій території не буде, бо ніколи не бувало.

    Це не означає, що ми не можемо зробити більше, ніж робимо зараз. Можемо і мусимо. Але правда в тому, що без зовнішнього живлення грошима (ні, ніякий український економічний тил неспроможний вивезти війну) і іншими ресурсами — ми приречені. Тому ті люди, які вимагають від влади “план Б”, або знають, що вимагають нереального, або не розуміють. Обидва висновки кажуть про них погано.

    Так, погана новина полягає в тому, що наша доля залежить не тільки від нас. На жаль.

    Тепер дуже добра новина.

    Ні, нас ніхто не кине і буде або платити і постачати. Або воювати вже завтра сам, як альтернатива. В Європі усвідомлення цього приходить швидше, ніж в Америці. Яка зараз реально перебуває на якомусь екзистенційному перехресті. Але допомога на цей рік від США у нас буде.

    І тому ми матимемо як мінімум рік — точніше ми, Європа, США, Японія, Корея тощо — щоб або завдати Росії вирішального збитку, або щоб перекалібрувати наші можливості і очікування.

    Є ще одна гарна новина. У Росії теж все дуже не добре. Але це тема іншої розмови.

    А що робити нам? Воювати, працювати. Якщо не в ЗСУ, то для ЗСУ. Ви це і без мене знаєте. Мати слабко прогнозоване майбутнє важко і вкрай неприємно, але іншого вибору, ніж триматися і гребти, у нас все одно нема. Ну, якщо ми хочемо жити і щоб наші діти жили у своїй країні, а не в еміграції чи в окупації.

  • Білий дім підтвердив відсутність зловживань із військовою допомогою в Україні

    Білий дім підтвердив відсутність зловживань із військовою допомогою в Україні

    Сполучені Штати підтверджують, що надана Україні військова допомога не використовується незаконно, повідомив координатор Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі. Він заявив, що американська сторона не виявила жодних ознак зловживання зі зброєю, переданою Україні, і наголосив на тому, що допомога використовується за призначенням.

    “Ми не бачили жодних ознак того, що цього (відповідальності в Україні – ред.) немає, або щоб мала місце широкомасштабна корупція чи зловживання з боку української армії”, – зазначив Кірбі. Він також відзначив позитивні результати прямої взаємодії з українською стороною щодо підзвітності у цьому питанні.

    Раніше було повідомлено, що США мають труднощі з фінансуванням нової військової допомоги для України. У Верхній палаті Сенату тривають переговори щодо виділення коштів для України, і голосування за відповідний законопроєкт планується наступного року через відкладені святкові канікули для сенаторів.

    Деякі політики, включаючи спікера Палати представників Майка Джонсона, не підтримали ідею продовження роботи Конгресу США для забезпечення додаткових фінансових коштів для України перед Різдвом. Однак в Білому домі вважають, що ця робота має бути виконана, і закликають республіканців не відправлятися додому на свята.

    Державний департамент США також спростував інформацію ЗМІ про будь-яку зміну стратегії підтримки України в її протистоянні російській агресії.

  • Три перспективи майбутнього без підтримки Заходу: як може еволюціонувати ситуація на фронті у 2024 році

    Три перспективи майбутнього без підтримки Заходу: як може еволюціонувати ситуація на фронті у 2024 році

    Висновок військового аналітика Олександра Коваленка вражає: припинення західної допомоги є майже неможливою подією, але він обачливо розглядає три можливі сценарії в разі його настання, готуючись до будь-яких можливих труднощів.

    В останні дні низка західних видань та аналітиків навперебій стала публікувати матеріали, присвячені перспективам України у війні з Росією у разі припинення допомоги від західних партнерів. Щось подібне ми вже могли бачити напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2022 року, і після самого вторгнення, коли Україні давали 96 годин на утримання російської армії, потім термін збільшився до кількох тижнів і пізніших прогнозів — до місяця.

    Жоден із них не підтвердився. Україна другий рік не лише успішно стримує російські війська, а й змогла зробити немислиме для багатьох аналітиків – звільнити частину окупованих територій. З іншого боку, зараз ситуація дещо інша і на цьому тлі є як позитивні версії розвитку подій, так і абсолютно апокаліптичні, схожі на ті ж 96 годин і кілька тижнів.

    Позитивний сценарій

    Якщо розглянути позитивні сценарії, то здебільшого вони базуються на тому, що за час війни українська армія спромоглася захопити набагато більше російської техніки, ніж їй поставили західні партнери. В Україні навіть існує такий жарт, що головним партнером України з ленд-лізу виявилася російська армія.

    І справді, згідно лише із верифікованими, підтвердженими документально (фото і відео), даними, Сили оборони України (СОУ) затрофеїли понад 2 900 одиниць російської техніки. Зазначу, що верифіковані дані – це не фактичні, і вони завжди сильно відрізняються у меншу сторону.

    Наприклад, лише російських танків українські війська захопили 597 одиниць, у тому числі найсучасніші Т-90. В Україні сформовано цілу роту з танків Т-90 модифікацій А/АК/С/М “Прорив”. Бойових броньованих машин (ББМ) було захоплено понад 800 одиниць! І так далі…

    Але в цьому райдужному сценарії є дуже важливий нюанс, а саме — переважна частина трофейної техніки потребує ремонту, часом із заміною унікальних запчастин, що виготовляються тільки в Росії, а також боєкомплекту. А тому в реальності тільки певна частина трофейної техніки швидко поповнила склад СОУ, інша частина – через деякий час, а якась частина так ніколи і не зможе бути використана за призначенням. А тому трофейну компоненту не слід переоцінювати і надавати їй значення, порівнянного з поставками західної техніки.

    Негативний сценарій

    Негативні сценарії, з якими зараз можна ознайомитися, зовсім відірвані від реальності ще більше, ніж позитивні. У них йдеться про дуже швидке падіння оборони України та захоплення територій у гранично стислі терміни. Але дилема полягає в тому, що в більшості випадків ці сценарії проектуються на наступальні можливості російських окупаційних військ станом на лютий-березень 2022 року, без урахування значного погіршення цих показників на сьогодні.

    Росія у війні проти України втратила свій наступальний потенціал. Якщо у 2022 році російські війська наступали на Київ угрупуванням 40 тисяч з території Білорусі, через Чернігівську, Сумську та Київську області, і змогли дійти до столиці України, то зараз угруповання більш ніж у 40 тисяч другий місяць намагається оточити маленьке містечко Авдіївка, до якого від лінії зіткнень (ЛБЗ) потрібно було подолати від 1,5 до 2,5 км.

    Навіть з урахуванням зменшення боєздатності СОУ у росіян якісно ці показники вже не зміняться, і вони аж ніяк не дозволять їм просуватися вглиб території України так само швидко, як два роки тому.

    А тому все ж таки реальніший сценарій подій, при припиненні підтримки України партнерами, виглядає дещо інакше.

    Реалістичний сценарій

    Перш ніж описати більш реалістичний сценарій, я зазначу, що навіть він не буде відповідати дійсності. Чому? Тому що підтримка партнерами України повністю ніколи не припиниться, можуть виникнути тимчасові затримки, але не повне заморожування постачання. Проте розглянемо такий варіант. Нині російські війська застосовують переважно піхотну компоненту у наступі. Це обумовлено нестачею механізованої компоненти та її штатним дефіцитом. Тобто, якщо говорити про наступ росіян за вищезгаданого сценарію, то воно здійснюватиметься так само, як і по всій ЛБЗ.

    Українська армія за відсутності підтримки партнерів пропорційно знижуватиме кількість артилерійських пострілів на добу з 5-7 тис. до 1 тис. і менше. Власне виробництво боєприпасів зможе дозволити тримати цей рівень, але не забезпечить усіх потреб артилерії в обороні. Це дозволить російським військам, навіть превалюючою піхотною компонентою, але результативніше проводити наступ.

    Також важливо приділити увагу тому, що протягом усього 2023 року СОУ регулярно отримували від партнерів номенклатуру засобів, які практично не використовувалися. Йдеться про ПТРК Javelin, протитанкові NLAW і AT-4 та інші. Крім того, продовжувалося виробництво високоефективного українського ПТРК “Стугна-П” та ПТУР до нього.

    Але всі ці засоби були витіснені з ЛБЗ дронами, які стали прокляттям для російської техніки. Можна говорити про достатні запаси цих засобів, накопичених для ведення бою, як на близьких, так і середніх дистанціях з російською технікою. Тобто проблеми для механізованої компоненти російських військ, навіть за зниження концентрації артилерійського вогню, як були, так і залишаться.

    Проте стримування наступу російських військ буде поставлене під питання, і оборонний потенціал СОУ очікувано знизиться. Основними опорними рубежами стануть не лінії оборони, а природні перешкоди: річки, озера, райони з контролем СОУ панівних висот, лісові масиви, а також населені пункти із щільною низькою та високоповерховою забудовою.

    Російське командування й надалі прагнутиме, насамперед, вийти на адміністративні кордони Луганської та Донецької області, а також розвиватиме наступ у Харківській області та з перспективою виходу до Дніпропетровської області. Але з урахуванням обмежених можливостей росіян щодо просування їхньої піхотної компоненти і за незмінно високих втрати в особовому складі, вихід на Слов’янськ і Краматорськ, як і на лівобережжя річки Оскол по лінії Лиман-Борова-Купянськ, може зайняти від півроку до року активних наступальних дій.

    Вихід росіян на правий берег Херсонської області за таких умов є малоймовірним, проте буде поставлене питання про перебування на лівому березі підрозділів СОУ, які останнім часом розширили плацдарм уздовж узбережжя. Цей плацдарм буде залишено.

    У Запорізькій області буде втрачено контрольовану зону в районі Вербового-Роботиного, досягнуту за результатами літнього наступу. Це може спонукати росіян до більш активних дій в області, і російська група військ “Запоріжжя” розгорне наступ на Оріхів та Гуляйполе. Проте дійти до самого Запоріжжя їм не вистачить ресурсу, з урахуванням сформованих у регіоні ліній оборони та рубежів.

    Як би там не було, а відсутність допомоги від міжнародних партнерів вкрай негативно позначиться на ситуації у зоні бойових дій, і протягом року Україна втратить низку територій на сході та півдні країни. Це може посилити позиції Росії на геополітичній арені, і Москва на тлі просування своїх військ розгорне безпрецедентну кампанію щодо примусу України до переговорів на російських умовах.

    Фактично, відсутність допомоги від партнерів позбавить Україну можливості формувати сили для контрнаступальних операцій, а оборона буде менш надійною через брак повного спектру необхідних засобів. Зі свого боку, через переважаючу піхотну компоненту російські війська будуть нести стабільно високі втрати, що змушуватиме їх проводити регулярні перегрупування та доукомплектування підрозділів, що також впливатиме на темпи їхнього просування, яке, якщо говорити про плани захоплення всього лівого берега, може зайняти роки.

    Але знову ж таки, повторюся, такий сценарій можливий виключно за повної відсутності допомоги від Заходу, а це неймовірний варіант, про який здебільшого мріють російські пропагандисти, але зовсім не відповідає державним інтересам як США, так і Європейського союзу. Проте його розгляд наперед дозволяє Генштабу ЗСУ та військово-політичному керівництву підготувати план відповідних дій на випадок гіпотетичної кризи.