Daypolitico

Позначка: військові витрати

  • Тайвань різко збільшить оборонні витрати: бюджет уперше перевищить 1 трлн тайванських доларів

    Тайвань різко збільшить оборонні витрати: бюджет уперше перевищить 1 трлн тайванських доларів

    Кабінет міністрів Тайваню планує запропонувати збільшення оборонних витрат країни у 2027 році приблизно на 16%. У результаті військовий бюджет острова вперше перевищить позначку в 1 трильйон тайванських доларів.

    Про це повідомляє Reuters.

    За даними Центрального інформаційного агентства Тайваню, загальний запропонований обсяг оборонного бюджету перевищить 1,1 трильйона тайванських доларів. До цієї суми входитимуть не лише безпосередні витрати на збройні сили, а й фінансування берегової охорони, підтримка ветеранів та окремі спеціальні оборонні проєкти.

    Очікується, що оборонні витрати Тайваню у 2027 році, як і цьогоріч, перевищать 3% валового внутрішнього продукту країни. Офіційний документ із пропозицією щодо бюджету уряд має представити 20 серпня. Водночас детальні показники можуть бути оприлюднені під час останнього засідання Кабінету міністрів перед внесенням бюджетного проєкту.

    Збільшення фінансування відбувається на тлі зростання військового тиску з боку Китаю. Пекін вважає Тайвань частиною своєї території та не відмовляється від можливості застосування сили для встановлення контролю над островом. Тайванська влада, зі свого боку, категорично відкидає претензії Китаю та заявляє про необхідність самостійно зміцнювати обороноздатність.

    Тайвань останніми роками регулярно фіксує активність китайських військових літаків і кораблів поблизу острова. Пекін також проводить масштабні військові навчання, які передбачають відпрацювання дій навколо Тайваню.

    На цьому тлі Тайбей поступово збільшує витрати на модернізацію армії, розвиток власного озброєння та створення асиметричних спроможностей, які могли б ускладнити потенційну військову операцію Китаю.

    Важливим фактором для Тайваню є також позиція Сполучених Штатів. Вашингтон протягом останніх років закликає партнерів збільшувати витрати на власну оборону та бути здатними самостійно протистояти потенційним загрозам. Для Тайваню ці заклики мають особливе значення через його залежність від американської військової підтримки та постачання озброєння.

    Президент Тайваню Лай Цзін-де підтримав необхідність збільшення оборонних видатків. Його адміністрація зробила модернізацію збройних сил одним із ключових напрямів своєї політики та неодноразово заявляла про намір посилювати військовий потенціал острова.

    Одним із пріоритетів залишається розвиток власного військово-промислового комплексу. Зокрема, Тайвань працює над створенням підводних човнів власного виробництва, які мають посилити його здатність захищати морські підходи до острова.

    Паралельно Тайбей розширює можливості у сфері безпілотних технологій. Тайванська влада розглядає масове виробництво дронів як один зі способів посилити оборону країни та компенсувати потенційну перевагу Китаю в чисельності військової техніки.

    Особливу увагу Тайвань приділяє досвіду України у війні проти Росії. Українські військові активно використовують безпілотники різних типів, зокрема для розвідки, ураження цілей та протидії російському флоту. Тайбей вивчає цей досвід, оскільки потенційний конфлікт із Китаєм також може значною мірою залежати від застосування безпілотних систем.

    Раніше повідомлялося, що Тайвань планує виробляти мільйони дронів для власної оборони. Острів також зацікавлений у співпраці з компаніями, чиї технології вже використовуються у виробництві та застосуванні українських бойових безпілотників.

    Водночас військові витрати самого Китаю значно перевищують тайванські. У березні Пекін оголосив про збільшення оборонного бюджету на 2026 рік на 7% — до 1,91 трильйона юанів, що становить приблизно 283 млрд доларів.

    Китай при цьому продовжує масштабну модернізацію Народно-визвольної армії. Пекін розвиває військово-морський флот, будує нові авіаносці, розширює авіаційні можливості та вдосконалює ракетні системи. Китайські військові також регулярно здійснюють маневри навколо Тайваню.

    Політичні відносини між Пекіном і Тайбеєм залишаються напруженими. Китайська влада відмовляється вести переговори з президентом Лаєм Цзін-де та називає його “сепаратистом”. Тайванська влада наполягає, що майбутнє острова має визначатися його жителями, а не Пекіном.

    Для Тайваню досвід російсько-української війни став одним із ключових факторів під час планування оборони. Острів уважно вивчає перебіг бойових дій, зокрема ефективність дронів, морських безпілотних систем, протиповітряної оборони та асиметричної тактики.

    Збільшення оборонного бюджету до понад 1 трильйона тайванських доларів свідчить про те, що Тайбей готується до тривалого періоду військового та політичного тиску з боку Китаю. Водночас підвищення витрат понад 3% ВВП демонструє прагнення Тайваню відповідати закликам Вашингтона та посилювати власну спроможність стримувати потенційну агресію.

  • Народження нової системи союзів на тлі російської агресії

    Народження нової системи союзів на тлі російської агресії

    У 1946 році ще не існувало терміна «холодна війна», хоча її фундамент уже був закладений. На початку 1990-х мало хто припускав, що розпад Радянського Союзу відкриє майже тридцятирічний період безумовного американського лідерства. Нова система майже ніколи не з’являється в момент підписання договору чи закінчення війни. Спочатку починають змінюватися рішення держав. Лише через роки стає зрозуміло, що вони вже живуть за іншими правилами. Саме це сьогодні відбувається з Європою.

    Країни, які десятиліттями скорочували армії, повертають обов’язкову службу та формують нові дивізії. Німеччина, яка зробила демілітаризацію частиною своєї політичної ідентичності, розміщує постійну бронетанкову бригаду в Литві. Фінляндія та Швеція відмовляються від моделі безпеки, що зберігалася з часів Другої світової війни. Польща будує найбільшу сухопутну армію на континенті. Європейські заводи збільшують випуск боєприпасів у кілька разів, а уряди обговорюють не скорочення оборонних витрат, а здатність промисловості забезпечити багаторічну війну високої інтенсивності.

    Жодне з цих рішень не можна пояснити виключно російським вторгненням в Україну. Вони відображають глибшу зміну. Держави більше не виходять із припущення, що порядок, який склався після закінчення холодної війни, здатний самостійно забезпечувати безпеку. Міжнародні інститути не запобігли найбільшій війні в Європі з часів 1945 року. Економічна взаємозалежність не стала гарантією миру. Міжнародне право не зупинило застосування сили проти сусіда. Практично кожен механізм, що вважався основою європейської стабільності, проходить перевірку, якої не було кілька десятиліть.

    На цьому тлі українська війна перестає бути регіональним конфліктом. Вона стає точкою, через яку держави оцінюють власне майбутнє. У Тайбеї вивчають ефективність української моделі оборони. У Варшаві — темпи мобілізації промисловості. У Брюсселі — межі можливостей європейського ВПК. У Пекіні та Вашингтоні — швидкість, з якою демократичні суспільства здатні підтримувати затяжне протистояння. Занадто багато стратегічних розрахунків у різних частинах світу сьогодні залежать від результату однієї війни, щоб розглядати її виключно як європейську кризу.

    Подібні переломи рідко стають очевидними сучасникам. Але існує показник, який зазвичай з’являється саме в такі періоди. За даними Peace Research Institute Oslo, у 2025 році кількість прямих міждержавних воєн досягла восьми — максимального значення з 1946 року. Це не просто статистичний рекорд. Він показує, що війна знову стає прийнятним інструментом зміни міжнародної реальності.

    Руйнування системи взаємних гарантій

    Стара європейська система безпеки не рухнула в один момент 24 лютого 2022 року. Вона розвалювалася десятиліттями, а повномасштабна війна стала лише останнім, уже незворотним актом. Те, що раніше маскувалося під «партнерство» і «взаємозалежність», виявилося крихкою конструкцією з напівмертвих договорів, добровільних обмежень і ілюзії, ніби велика війна на континенті більше неможлива. Найтиховіший, але структурно важливий удар припав по Договору про звичайні збройні сили в Європі. Документ 1990 року колись вважався наріжним каменем постхолодної архітектури: він жорстко обмежував кількість танків, бронетехніки, артилерії та ударної авіації від Атлантики до Уралу і створював систему взаємних інспекцій. Росія формально призупинила його виконання ще 2007-го, а в листопаді 2023-го остаточно вийшла. Через місяць країни НАТО, які все ще числилися учасниками, оголосили про призупинення своїх зобов’язань «на невизначений строк».

    Мало хто помітив цю дату. У новинах вона розчинилася між повідомленнями з фронту. Але саме тоді зник останній юридично зобов’язувальний механізм, який хоч якось стримував гонку звичайних озброєнь на континенті. Сьогодні ніхто не знає точних цифр накопичення техніки біля кордонів — ні в однієї зі сторін. Паралельно померла і політична надбудова. Основоположний акт Росія–НАТО 1997 року і створена на його базі Рада Росія–НАТО довго зберігали статус «існуючих, але непрацюючих».

    3 грудня 2025 року міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський повідомив, що генеральний секретар НАТО Марк Рютте на засіданні міністрів Альянсу заявив: Рада Росія–НАТО та Основоположний акт 1997 року більше не існують. Це була не гучне заява, а суха констатація факту, до якого польська дипломатія, наприклад, йшла роками. Організація з безпеки і співробітництва в Європі, колись задумана як інклюзивний майданчик від Ванкувера до Владивостока, теж перетворилася на тінь. Росія ще до повномасштабного вторгнення дедалі частіше підривала механізми прозорості, передбачені Віденським документом, а у 2023 році відмовилася від щорічного обміну військовою інформацією, який документ зобов’язує проводити. Спеціальна моніторингова місія в Україні була згорнута.

    Зараз ОБСЄ формально зберігає існування, але її військово-політичний вимір фактично втратив значну частину своєї ефективності. Механізми контролю та довіри, які десятиліттями залишалися основою європейської безпеки, були підірвані через блокування домовленостей і відмову Росії від частини зобов’язань у сфері військової прозорості. Руйнування відбувалося і в менш очевидних сферах. Енергетична взаємозалежність, яку в Берліні та Парижі довгий час розглядали як спосіб зменшення ризику конфлікту, після 2022 року перетворилася на стратегічну вразливість. Скорочення російських поставок газу та пошкодження «Північних потоків» змінили енергетичну архітектуру Європи: європейська промисловість втратила доступ до значної частини дешевого трубопровідного ресурсу, а Москва — один із найбільших експортних ринків.

    Стратегічне середовище, яке Росія десятиліттями будувала навколо ідеї нейтральності сусідніх держав, також зазнало фундаментальних змін. Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО розширив присутність Альянсу біля російських кордонів і змінив військовий баланс у Північній Європі. Від Арктики до Чорного моря сформувався новий пояс протистояння, якого не існувало в такому масштабі після завершення холодної війни. Цифри переозброєння лише підтверджують масштаб цього зламу. За даними SIPRI, сукупний імпорт основних озброєнь 29 європейськими членами НАТО у 2021–2025 роках зріс на 143% порівняно з періодом 2016–2020 років.

    Але зростання це хаотичне, з перекосами в бік американських і південнокорейських систем, із затримками поставок і внутрішніми суперечностями ЄС щодо спільних закупівель. Стара система передбачала передбачуваність і прозорість. Нова — форсоване, часто непрозоре нарощування сил в умовах, коли попередні обмежувачі вже не діють. У результаті Європа опинилася в стані, який важко назвати навіть «новою холодною війною». Холодна війна мала свої правила, канали зв’язку і договори. Зараз немає ні того, ні іншого, ні третього. Залишилися лише зростаючі військові бюджети, взаємна недовіра і розуміння, що будь-яка майбутня архітектура безпеки будуватиметься не на спільних принципах, а на жорсткому балансі сили.

    Кінець старої моделі та формування нової системи безпеки

    Наслідки війни в Україні давно перестали обмежуватися лінією фронту. Російське вторгнення змінює не лише співвідношення сил у Європі, а й логіку функціонування всієї системи міжнародної безпеки. Війна створила в Росії економічну залежність від постійного розширення військового виробництва. Галузі, пов’язані з оборонними замовленнями, отримали додаткове фінансування і робочі місця, однак це відбулося ціною дедалі більшої мілітаризації економіки та витіснення цивільних секторів

    Одночасно регіональні бюджети взяли на себе значну частину витрат, пов’язаних із війною. За оцінками Банку Фінляндії (BOFIT), такі видатки суб’єктів федерації зросли з приблизно 1,9 трлн рублів у 2022 році до 3,5 трлн у 2025-му, досягнувши близько 13,2% сукупних регіональних витрат. Паралельно сукупний дефіцит регіональних бюджетів у 2025 році наблизився до 1,5 трлн рублів. Для губернаторів це означає, що майбутнє скорочення військових видатків може створити не лише соціальні, а й серйозні бюджетні ризики.

    Європа переходить від тимчасового кризового реагування до довгострокового розширення оборонної промисловості. ЄС запустив програму ASAP (Act in Support of Ammunition Production), спрямовану на нарощування виробничих потужностей артилерійських боєприпасів до 2 млн снарядів на рік до кінця 2025 року. За даними IISS, вартість контрактів на закупівлю озброєнь, укладених європейськими членами НАТО після лютого 2022 року, майже подвоїлася — зі 131,8 млрд доларів у 2018–2021 роках до понад 245 млрд доларів станом на середину 2025 року.

    Рішення про будівництво заводів, багаторічні контракти і реформу закупівель дедалі частіше приймаються так, ніби конфлікт високої інтенсивності перестав бути винятком. Головним наслідком може виявитися не саме зростання витрат, а зникнення ідеї, що європейська безпека знову може будуватися навколо тимчасових криз. Після 2022 року інституційні та промислові рішення дедалі частіше виходять із розрахунку на тривалу нестабільність. Ці два процеси працюють разом. У Росії формується коаліція інтересів, для якої продовження високої інтенсивності вже стало частиною економічної та політичної реальності. У Європі промисловість і інститути перебудовуються під тривалу конфронтацію як під новий базовий сценарій.

    Водночас для США війна стала сигналом, що епоха, коли одна технологічна перевага могла компенсувати обмежені виробничі потужності, завершується. Після десятиліть, коли головним показником сили вважали технологічний відрив, повертається значення промислової витривалості — здатності держави вести довгу боротьбу на рівні виробництва, ресурсів і союзів.

    Для України це означає, що її значення починає визначатися не лише тим, що відбувається на полі бою. Уперше за десятиліття навколо однієї війни одночасно перебудовуються промислова політика, бюджетні пріоритети, військове планування і механізми союзництва найбільших держав. Це перетворює Україну з учасника конфлікту на фактор довгострокової інституційної трансформації.

    Виникнення центрів сили та союзництва

    Вперше після Другої світової війни Німеччина розгортає постійну бронетанкову бригаду за межами власної території — у Литві. 45-та танкова бригада має до кінця 2027 року досягти повної боєготовності й налічувати близько 4800 військовослужбовців та близько 200 цивільних працівників. Для Берліна це означає безпрецедентний відхід від післявоєнної практики, за якої великі бойові з’єднання Бундесверу не розміщувалися на постійній основі за кордоном. Для країн Балтії це, своєю чергою, означає, що захист східного флангу НАТО перестає бути лише політичним зобов’язанням і набуває цілком матеріальної форми.

    Польща фактично формує новий оборонний центр разом із Південною Кореєю. За даними SIPRI, у 2021–2025 роках майже половина всього польського імпорту основних озброєнь припала саме на Сеул. Контракти передбачають постачання до тисячі танків K2, майже 700 самохідних гаубиць K9, близько 300 реактивних систем Chunmoo та десятків легких бойових літаків FA-50. Водночас важливішими за самі закупівлі стають виробничі зміни: частину виробництва танків K2PL планують локалізувати в Польщі. Таким чином співпраця виходить далеко за межі звичайного імпорту озброєнь, поєднуючи передачу технологій, спільне виробництво та розвиток польської оборонної промисловості.

    Паралельно змінюється і сама логіка союзів. Якщо раніше основним майданчиком координації залишалося НАТО, то тепер дедалі більшого значення набувають двосторонні та регіональні оборонні угоди. Франція і Польща підписали Договір Нансі із взаємними гарантіями оборони, Велика Британія та Німеччина уклали Trinity House Agreement, а Франція, Німеччина, Італія та Польща започаткували програму ELSA зі спільної розробки далекобійних ударних систем. Північні країни інтегрують свої повітряні сили, а окремі європейські армії дедалі глибше поєднують свої структури. Це ще не «європейська армія», але вже й не сукупність незалежних національних сил. Формується мережа оборонних зв’язків, яка дедалі менше залежить від одного центру ухвалення рішень.

    Змінюється і зовнішня географія європейської безпеки. Європейський Союз почав укладати Security and Defence Partnerships із державами, які ще недавно перебували поза традиційним колом європейської оборонної політики, — від Великої Британії та Канади до Японії, Південної Кореї й Австралії. Ці угоди не замінюють НАТО, але створюють додаткову мережу технологічної, промислової та військово-політичної співпраці, яка поступово зменшує критичну залежність Європи від американських ресурсів.

    Усе це супроводжується наймасштабнішим переозброєнням європейського континенту за останні десятиліття. За оцінками IISS, після лютого 2022 року загальна вартість контрактів на закупівлю озброєнь європейськими членами НАТО зросла майже вдвічі — зі 131,8 до понад 245 мільярдів доларів. Rheinmetall збільшує виробництво 155-мм артилерійських снарядів із 70 тисяч у 2022 році до 1,1 мільйона до 2027-го, а загальнівиробничі можливості Європи вже наближаються до двох мільйонів пострілів на рік. Ще кілька років тому такі масштаби здавалися надлишковими для континенту, який десятиліттями готувався переважно до локальних операцій. Тепер вони стають базовою умовою підготовки до тривалого високоінтенсивного конфлікту.

  • Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Не нафта і не санкції: російський економіст назвав головну загрозу для економіки РФ

    Провідний російський економіст і опозиційний аналітик Владислав Іноземцев заявив, що найбільшою проблемою для економіки Росії сьогодні є не дефіцит державного бюджету, падіння цін на нафту чи значні військові витрати, а стрімке погіршення інвестиційного клімату. На його думку, саме небажання бізнесу вкладати кошти у виробництво становить найбільшу довгострокову загрозу для російської економіки. Таку оцінку він озвучив в інтерв’ю українському виданню «Главком».

    За словами Іноземцева, головним індикатором негативних процесів стало різке скорочення інвестицій в основний капітал. Він стверджує, що за підсумками першого кварталу цей показник скоротився приблизно на 13%, що свідчить про втрату довіри бізнесу до перспектив розвитку російської економіки. Підприємці дедалі частіше відмовляються від розширення виробництва, відкладають інвестиційні проєкти та накопичують кошти як фінансовий резерв замість того, щоб вкладати їх у розвиток.

    «Головна проблема для російської економіки зараз – це настрій інвесторів. Це жахливий інвестиційний клімат, нестерпні податки, переділ власності – через всі ці фактори люди взагалі не хочуть вкладатися у виробництво», – зазначив економіст.

    На думку Іноземцева, нинішня економічна політика Кремля формує атмосферу невизначеності для приватного бізнесу. Підприємці не впевнені у захищеності права власності, побоюються нових податкових змін і дедалі частіше стикаються з втручанням держави у корпоративний сектор. У результаті навіть компанії, які продовжують отримувати прибуток, не поспішають інвестувати у виробничі потужності чи модернізацію підприємств.

    Економіст наголосив, що саме скорочення капіталовкладень створює найбільшу небезпеку для майбутнього російської економіки. Якщо інвестиції продовжать падати, це неминуче позначиться на темпах економічного зростання, продуктивності праці та технологічному розвитку країни. У короткостроковій перспективі негативні наслідки можуть бути менш помітними, однак у середньо- та довгостроковій перспективі економіка втратить можливості для модернізації та оновлення виробничої бази.

    Іноземцев вважає, що інші проблеми, про які часто говорять аналітики, наразі мають другорядне значення. Зокрема, він назвав менш критичними дефіцит федерального бюджету, високі військові витрати та зниження нафтових доходів. За його словами, Кремль поки що здатний фінансувати ці витрати завдяки бюджетним резервам, перерозподілу ресурсів та збільшенню податкового навантаження на бізнес.

    Окремо економіст різко розкритикував ставлення російської влади до приватного сектору. За його словами, держава дедалі більше повертається до адміністративних методів управління економікою.

    «Держава продовжує жити в радянській парадигмі: віддайте мені все, а там подивимося. Виживете – добре, не виживете – невелике лихо», – заявив Іноземцев, додавши, що такий підхід нагадує не економічну політику періоду НЕП, а систему продрозкладки часів «воєнного комунізму».

    Економіст також звернув увагу, що демографічну кризу він не вважає головним викликом для сучасної Росії. На його думку, нинішня структура російської економіки дозволяє функціонувати навіть за суттєвого скорочення чисельності населення, тоді як саме відсутність інвестицій поступово підриває її конкурентоспроможність.

    Такі оцінки збігаються з низкою інших заяв Іноземцева, зроблених останніми місяцями. Раніше він зазначав, що, попри погіршення економічної ситуації, Кремль навряд чи відмовиться від продовження війни через економічні труднощі. На його переконання, президент РФ Володимир Путін дедалі менше керується економічною логікою під час ухвалення політичних рішень.

    Крім того, Іноземцев неодноразово наголошував, що великі військові витрати Росії фінансуються насамперед із державного бюджету, а не безпосередньо за рахунок приватного бізнесу. Саме тому, на його думку, окремі економічні труднощі самі по собі не здатні швидко змусити Кремль змінити політичний курс.

    Раніше економіст також заявляв, що паливна криза не стане вирішальним фактором ослаблення російської армії. Натомість найбільш відчутний ефект, за його словами, мають удари по логістичних маршрутах, нафтопереробних підприємствах та інфраструктурі, відновлення яких потребує значного часу і ресурсів.

    Попри різні оцінки стану російської економіки, Іноземцев вважає, що саме втрата довіри інвесторів є найнебезпечнішим процесом. Якщо бізнес не бачить перспектив для розвитку і перестає вкладати кошти у виробництво, економічне зростання поступово сповільнюється незалежно від рівня нафтових доходів чи бюджетної політики. Саме тому, на його думку, інвестиційний клімат залишається ключовим індикатором майбутнього стану економіки Росії.

  • Уряд перекинув кошти НКРЕКП на армію

    Уряд перекинув кошти НКРЕКП на армію

    Уряд України ухвалив рішення про додаткове спрямування 220 мільйонів гривень на потреби Сил оборони за рахунок коштів, які були передбачені на фінансування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Про це повідомила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, наголосивши, що рішення ухвалене в межах перерозподілу невикористаних бюджетних видатків.

    За її словами, йдеться про кошти, які залишилися невитраченими в межах затверджених бюджетних програм і тепер будуть спрямовані на посилення обороноздатності держави. Уряд підкреслює, що в умовах триваючої повномасштабної війни проти Росії пріоритетність фінансування сектору безпеки та оборони є визначальним принципом формування та коригування державного бюджету.

    Згідно з рішенням Кабінету міністрів, 100 мільйонів гривень буде спрямовано на підготовку кадрів Національної гвардії України. Ці кошти мають бути використані для посилення навчальної інфраструктури, організації підготовчих програм та підвищення рівня професійної підготовки особового складу, який залучається до виконання завдань у зоні бойових дій та в тилових операціях із забезпечення безпеки.

    Ще 70 мільйонів гривень уряд виділив Міністерству оборони України. Ці кошти підуть на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння і військової техніки, що є одним із ключових напрямів підтримки армії в умовах інтенсивних бойових дій. Урядові посадовці зазначають, що оновлення технічної бази Збройних сил є критично важливим для збереження обороноздатності держави та ефективного протистояння агресії.

    Окремо 50 мільйонів гривень спрямовано на потреби Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Фінансування передбачає забезпечення оперативної діяльності розвідувальних підрозділів, які працюють у складних умовах підвищених безпекових ризиків і відіграють важливу роль у зборі та аналізі інформації про дії противника.

    У Кабінеті міністрів наголошують, що подібні рішення є частиною системної політики держави щодо оперативного перерозподілу фінансових ресурсів на користь сектору оборони. Такий підхід дозволяє швидко реагувати на потреби військових та спрямовувати бюджетні залишки на найпріоритетніші напрями, пов’язані із захистом країни.

    Уряд також підкреслює, що фінансування оборони залишається безумовним пріоритетом державної політики, а всі доступні фінансові інструменти використовуються для посилення безпеки та стійкості держави в умовах війни. За словами посадовців, подібні перерозподіли дозволяють підвищувати ефективність використання бюджетних коштів без збільшення загального навантаження на державний бюджет.

    Нагадаємо, раніше уряд повідомляв про розширення форматів контрактної служби у Збройних силах України, зокрема запровадження нових піхотно-штурмових, бойових і базових контрактів. Водночас у проєкті державного бюджету на 2026 рік не передбачено додаткового фінансування окремих експериментальних програм підвищення виплат військовослужбовцям, що викликає подальші дискусії щодо балансу між поточними витратами та довгостроковими реформами у секторі оборони.

  • Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Європа змінює курс: більшість громадян підтримала збільшення витрат на оборону

    Більшість громадян європейських країн підтримують збільшення державних витрат на оборону та виступають за закупівлю більшої кількості озброєння у європейських виробників. Про це свідчать результати нового опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднені та наведені виданням Euractiv.

    Дослідження проводилося у травні 2026 року та охопило понад 18 тисяч респондентів із 15 країн Європи. В опитуванні взяли участь жителі Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Нідерландів, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії. Отримані результати свідчать про помітне зростання суспільної підтримки зміцнення обороноздатності європейських держав на тлі нестабільної міжнародної ситуації.

    Згідно з опитуванням, більшість респондентів у переважній більшості країн висловилися за збільшення оборонних бюджетів. Єдиною країною, де противників нарощування військових витрат виявилося більше, ніж прихильників, стала Італія. В усіх інших державах більшість опитаних підтримала додаткові інвестиції в армію, озброєння та оборонні програми.

    Не менш показовими виявилися результати щодо закупівлі військової техніки. Більшість європейців заявили, що їхні країни повинні купувати більше зброї саме у європейських виробників, а не за межами континенту. Такий підхід, на думку респондентів, дозволить посилити оборонну самостійність Європи та водночас підтримати розвиток власного військово-промислового комплексу. І тут Італія стала винятком серед учасників дослідження.

    Окремий блок питань стосувався ставлення до закупівлі американського озброєння. Респондентів запитали, чи повинні їхні держави купувати більше зброї у США. Серед усіх опитаних країн лише в Польщі більшість громадян підтримала таку ідею. Це особливо примітно з огляду на те, що Польща вже сьогодні є одним із лідерів НАТО та Європейського Союзу за рівнем оборонних витрат відносно валового внутрішнього продукту.

    Дослідження також показало зміну суспільних настроїв щодо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки Європи. У всіх 15 країнах більшість опитаних заявила, що не розраховує на захист США у разі військового нападу на їхню державу. Такі результати можуть свідчити про зростання усвідомлення необхідності самостійно дбати про власну безпеку та посилювати національні оборонні можливості.

    Водночас більшість респондентів у всіх країнах, окрім Болгарії, переконані, що принаймні деякі європейські держави прийдуть їм на допомогу в разі виникнення загрози. Це свідчить про високий рівень довіри до механізмів співпраці між країнами Європи та віру в принцип взаємної підтримки.

    Попри дедалі активніші дискусії щодо посилення оборонної автономії Європейського Союзу, більшість громадян продовжує довіряти НАТО більше, ніж ідеї створення нового оборонного об’єднання виключно в межах ЄС. Лише 29% респондентів загалом назвали таку ініціативу «дуже гарною» або «досить гарною». У жодній із 15 держав ця ідея не отримала підтримки більшості населення.

    Результати опитування були оприлюднені в період активних дискусій щодо майбутнього європейської безпеки та ролі Сполучених Штатів у системі колективної оборони. На початку червня Вашингтон підтвердив намір скоротити свій внесок у модель сил НАТО. Крім того, у США заявили про необхідність формування так званого «НАТО 3.0» — моделі Альянсу, яка менше залежатиме від американської підтримки та передбачатиме більшу відповідальність європейських союзників за власну оборону.

    На цьому тлі в Європейському Союзі продовжуються дискусії про створення нових механізмів співпраці у сфері безпеки. Зокрема, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс раніше виступив за формування Європейського оборонного союзу, який дозволив би країнам-членам ЄС координувати оборонну політику та взяти на себе більшу відповідальність за захист континенту.

    Таким чином, результати дослідження ECFR свідчать про те, що більшість європейців підтримують зміцнення оборонного потенціалу своїх країн, виступають за розвиток власної оборонної промисловості та готові до збільшення військових витрат. Водночас громадяни континенту не демонструють бажання відмовлятися від НАТО, яке й надалі залишається головним гарантом безпеки для більшості європейських держав.

  • «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    «Світ хворий на насильство»: Папа Римський зробив гучну заяву в парламенті Іспанії

    Світ переживає одну з найнебезпечніших криз сучасної епохи, а зростання насильства, воєн, суспільної поляризації та взаємної недовіри ставить під загрозу майбутнє людства. Із таким попередженням виступив Папа Римський Лев XIV під час офіційного візиту до Іспанії, де звернувся до депутатів парламенту та представників політичних еліт країни.

    Промова понтифіка пролунала на тлі загострення низки міжнародних конфліктів, зокрема війни Росії проти України, нестабільності на Близькому Сході та посилення глобальних міграційних криз. За словами глави Католицької церкви, сучасний світ дедалі більше занурюється у духовну та культурну кризу, яка проявляється через агресію, нетерпимість і втрату довіри між людьми та державами.

    Лев XIV наголосив, що людство стикається з викликами, які неможливо подолати виключно військовими методами. Він застеріг політиків від надмірної віри у силу зброї та закликав повернутися до дипломатії як основного інструменту вирішення міжнародних конфліктів.

    «Світ переживає глибоку духовну та культурну кризу, що проявляється в численних формах насильства, поляризації та взаємної недовіри. Зброя може нав’язати тимчасове мовчання, але вона ніколи не зможе побудувати справжній та тривалий мир», – заявив понтифік.

    Особливу увагу глава Ватикану приділив стрімкому зростанню військових бюджетів у країнах Європи. На його переконання, нинішня тенденція до нарощування озброєнь не гарантує безпеки та не усуває корінних причин конфліктів.

    Папа Римський закликав світових лідерів переосмислити свої пріоритети та спрямувати більше ресурсів на гуманітарну допомогу, підтримку цивільного населення та розвиток міжнародного діалогу. Він наголосив, що світова спільнота має не лише реагувати на наслідки воєн і криз, а й усувати їхні першопричини.

    У своїй промові Лев XIV окремо торкнувся проблеми вимушеної міграції, яка останніми роками стала одним із найсерйозніших викликів для багатьох держав. За оцінками міжнародних організацій, кількість людей, які були змушені залишити свої домівки через війни, переслідування або гуманітарні катастрофи, продовжує зростати.

    Понтифік назвав три головні причини сучасних міграційних хвиль: війни та збройні конфлікти, хронічну бідність і економічну нерівність, а також наслідки глобальної зміни клімату.

    На його думку, держави повинні працювати над довгостроковими рішеннями, які дозволять людям залишатися у своїх країнах, а не шукати безпечного життя за кордоном.

    Виступ Лева XIV відбувся в період, коли питання війни в Україні продовжує залишатися одним із ключових у міжнародному порядку денному. Від початку свого понтифікату новий Папа неодноразово висловлював підтримку українському народу та закликав до припинення бойових дій.

    Нещодавно понтифік засудив масовані російські удари по українських містах і заявив, що війна не здатна вирішити жодної проблеми, натомість лише множить людські страждання. Після чергових атак Росії він закликав Москву повернутися до переговорного процесу та шукати політичні шляхи врегулювання конфлікту.

    Окрім України, Лев XIV згадав і про інші гарячі точки світу, зокрема напружену ситуацію навколо Ірану та тривалий конфлікт у секторі Гази. За його словами, всі сторони міжнародних протистоянь мають усвідомити, що жодна військова перемога не може замінити справедливий мир.

    Аналітики звертають увагу, що останні заяви понтифіка свідчать про формування нового акценту у зовнішньополітичній позиції Ватикану. Лев XIV дедалі частіше порушує не лише релігійні або моральні питання, а й глобальні проблеми безпеки, міжнародної політики та гуманітарних криз.

    Експерти також відзначають символічність того, що така заява пролунала саме в парламенті Іспанії — однієї з країн Європейського Союзу, яка активно бере участь у дискусіях щодо майбутньої архітектури європейської безпеки та оборони.

    Промова понтифіка стала черговим нагадуванням про те, що світ вступає у період масштабних геополітичних змін. На тлі воєн, економічної нестабільності та міграційних криз дедалі більше міжнародних лідерів закликають до пошуку нових механізмів співпраці між державами.

    Сам Лев XIV переконаний: без відновлення довіри, поваги до людської гідності та готовності до діалогу жодна країна не зможе почуватися по-справжньому безпечною. Саме тому він закликав політиків у всьому світі зробити ставку не на силу зброї, а на силу дипломатії та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

  • Путін вірить у перемогу над Україною і не скорочує воєнні витрати — ISW

    Путін вірить у перемогу над Україною і не скорочує воєнні витрати — ISW

    Російський диктатор Володимир Путін продовжує виходити з припущення, що Росія здатна досягти своїх стратегічних цілей у війні проти України військовим шляхом у відносно короткостроковій або середньостроковій перспективі, попри все більш помітні економічні обмеження, зростання бюджетного навантаження та попередження російських фінансово-економічних органів про перегрів економіки.
    Про це йдеться в новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни, який розглядає політичну логіку Кремля та причини, через які Москва не зменшує рівень воєнних витрат навіть на тлі стагнаційних процесів у російській економіці.

    Аналітики ISW зазначають, що ключовою особливістю поточної стратегії Кремля є відсутність готовності переглядати обсяги фінансування війни, попри дедалі частіші сигнали з боку російських економічних чиновників про те, що військові витрати створюють надмірний тиск на державний бюджет, провокують дисбаланси в цивільних секторах і підвищують довгострокові ризики для економічної стабільності країни. Водночас, за оцінкою експертів, політичне керівництво Росії продовжує пріоритизувати воєнні видатки, розглядаючи їх як інструмент досягнення стратегічних цілей, навіть ціною поступового виснаження економічної бази.

    Окрему увагу в ISW звертають на те, що таке рішення може бути пов’язане з викривленим або неповним уявленням Путіна про реальний стан бойових дій. Аналітики нагадують, що раніше вже фіксували ознаки того, що російське військове командування подає керівництву РФ завищені або неповні дані про ситуацію на фронті, зокрема щодо темпів просування російських сил, втрат України та ефективності власних операцій. У результаті, як вважають в ISW, це може формувати у Путіна переконання, що Росія поступово наближається до перемоги, а отже немає необхідності змінювати стратегію або зменшувати інтенсивність війни.

    На думку аналітиків, саме така інформаційна асиметрія між реальністю на полі бою та сприйняттям Кремля є одним із ключових факторів, що пояснює наполегливість Росії у збереженні високого рівня воєнних витрат. Путін, ймовірно, розглядає продовження масштабного фінансування армії як критично необхідну умову для утримання ініціативи на фронті та досягнення політичних цілей, тоді як будь-яке скорочення видатків може сприйматися як ризик втрати темпу бойових дій або послаблення позицій російських військ.

    Водночас в ISW підкреслюють, що потенційне скорочення оборонного бюджету для Росії несе також і значні військові ризики. У разі зменшення фінансування армії можуть виникнути прогалини у забезпеченні окремих ділянок фронту, особливо на тлі активних дій Сил оборони України та регулярних ударів українських безпілотників і високоточної зброї по тилових військових об’єктах РФ. За таких умов українські сили можуть отримати можливість для локального просування та використання слабких місць у російській обороні, що, у свою чергу, здатне ще більше ускладнити оперативну ситуацію для російської армії.

    Аналітики також звертають увагу на загальний економічний контекст, у якому ухвалюються ці рішення. За даними міжнародних спостережень, російська економіка демонструє ознаки уповільнення, що пов’язано з поєднанням тривалої війни, міжнародних санкцій та втрат у ключових секторах, зокрема через удари українських дронів по енергетичній та промисловій інфраструктурі. Згідно з прогнозами, темпи зростання валового внутрішнього продукту Росії у поточному році можуть становити лише близько 0,4%, що фактично наближає економіку до стагнації.

    Попри це, Кремль не демонструє ознак зміни курсу, зберігаючи високий рівень військових витрат як один із головних пріоритетів державної політики. Такий підхід, на думку аналітиків, свідчить про те, що політичні та військові рішення в Росії значною мірою визначаються не економічною раціональністю, а стратегічними уявленнями керівництва про перебіг війни та можливість її завершення на вигідних для Москви умовах.

    У цьому контексті ISW підсумовує, що поєднання викривленої оцінки ситуації на фронті, інформаційної ізоляції керівництва та політичної залежності від військових успіхів створює умови, за яких Росія продовжує обирати шлях ескалації, а не деескалації конфлікту. Це, своєю чергою, зберігає високий рівень невизначеності щодо подальшого розвитку війни та ускладнює перспективи її швидкого завершення.

  • “Грошей на війну може не вистачити”: Путіна попередили про небезпечну бюджетну кризу через Україну — у Кремлі почалися суперечки

    “Грошей на війну може не вистачити”: Путіна попередили про небезпечну бюджетну кризу через Україну — у Кремлі почалися суперечки

    Російський диктатор Володимир Путін отримав серйозне попередження від власного фінансового блоку щодо наслідків затяжної війни проти України. Міністр фінансів РФ Антон Силуанов та представники Центрального банку Росії заявили керівництву країни про стрімке зростання навантаження на бюджет через рекордні військові витрати. За даними Bloomberg, у Кремлі вже обговорюють можливість скорочення окремих видатків, адже нинішня модель фінансування війни дедалі сильніше вдаряє по російській економіці.

    Як повідомляють джерела, знайомі з внутрішніми дискусіями у владі РФ, Мінфін та Центробанк наполягають на перегляді оборонних витрат і шукають способи зменшення бюджетного дефіциту. Фінансовий блок попереджає, що за нинішніх темпів фінансування війни дефіцит може зрости до критичних показників, а резерви, які раніше допомагали компенсувати нестачу коштів, поступово виснажуються.

    Проблема стала настільки гострою, що обговорення скорочення витрат перетворилося на одну з найнапруженіших економічних дискусій у Кремлі за останні роки. Водночас військове керівництво та частина політичної еліти виступають проти урізання фінансування армії. Вони переконують Путіна, що будь-яке скорочення витрат на оборону може вдарити по військово-промисловому комплексу та поставити під загрозу подальше ведення війни.

    Ознаки серйозних фінансових труднощів у Росії накопичуються вже кілька місяців. Наприкінці травня Financial Times повідомила, що Москва вже перевищила власний військовий бюджет щонайменше на 2 трильйони рублів, а фактичне перевищення до кінця року може зрости до 4 трильйонів. За інформацією видання, Міністерство фінансів Росії вже пропонувало заморозити частину цивільних витрат на суму майже 3 трильйони рублів, щоб компенсувати зростаючі витрати на війну.

    Економічні показники також демонструють погіршення ситуації. Якщо у 2024 році російська економіка офіційно зросла майже на 5%, то у 2025 році темпи зростання впали приблизно до 1%, а вже на початку 2026 року зафіксовано скорочення ВВП. Російська влада пояснює це високими процентними ставками, санкціями Заходу, проблемами з експортом та зміцненням рубля, однак незалежні аналітики наголошують: головним фактором стає саме виснаження воєнної економіки.

    Додатковий удар по російських фінансах завдають українські безпілотники. За оцінками Reuters, регулярні атаки по нафтопереробних заводах, портах, логістичних вузлах та підприємствах оборонного комплексу вже впливають на роботу цілих секторів економіки РФ. Частина російських нафтопереробних потужностей періодично виходить із ладу, що створює ризики навіть для внутрішнього ринку пального.

    Водночас дедалі більше російських регіонів стикаються з бюджетними проблемами. Наприкінці квітня сам Антон Силуанов визнав, що дефіцит регіональних бюджетів може зрости майже на третину. За його словами, понад 20 російських регіонів уже перебувають у складному фінансовому становищі через падіння податкових надходжень та збільшення витрат на війну, виплати військовим і підтримку сімей мобілізованих.

    Ситуацію погіршує і зниження прибутків бізнесу. Bloomberg раніше повідомляв, що у багатьох регіонах Росії підприємства скорочують інвестиції, урізають виробництво та готуються до звільнень. За оцінками джерел агентства, понад половина великих російських компаній завершила 2025 рік із падінням прибутків, а деякі підприємства вже перейшли на скорочений режим роботи.

    На цьому тлі Кремль змушений шукати нові джерела доходів. Російська влада вже підвищує податки, збільшує фіскальне навантаження на бізнес і навіть звертається до найбагатших підприємців країни. За даними західних медіа, Путін особисто просив російських олігархів фінансово підтримати оборонний сектор, оскільки навантаження на бюджет стає дедалі важчим.

    Попри це Кремль поки не демонструє готовності різко скорочувати військові витрати. За різними оцінками, на оборону та безпеку Росія вже витрачає близько 40% усіх бюджетних коштів — це найвищий показник із часів холодної війни. Саме військові замовлення залишаються одним із головних драйверів російської економіки, тому будь-яке урізання фінансування може спричинити ланцюгову реакцію в промисловості та на ринку праці.

    Окремі аналітики вважають, що нинішня дискусія в Кремлі свідчить про появу серйозних суперечностей між економічним і силовим блоками російської влади. Якщо раніше фінансові ризики часто відходили на другий план через пріоритет війни, то тепер навіть чиновники, відповідальні за бюджетну політику, відкрито попереджають про небезпеку подальшого нарощування витрат.

    У червні Путін відкриває черговий Петербурзький міжнародний економічний форум, який у Росії традиційно називають «російським Давосом». Проте цього року головною темою кулуарних обговорень, ймовірно, стане вже не економічне зростання, а питання того, як довго російська економіка здатна витримувати навантаження повномасштабної війни проти України. Аналітики зазначають: хоча Росія поки зберігає можливість фінансувати бойові дії, ознаки виснаження фінансової системи стають дедалі помітнішими, а вибір між війною та економічною стабільністю для Кремля поступово перетворюється на одну з найскладніших дилем за весь період вторгнення.

  • НАТО у метро Лондона відпрацьовує сценарій “глибокого удару” по Росії

    НАТО у метро Лондона відпрацьовує сценарій “глибокого удару” по Росії

    Корпус швидкого реагування НАТО розгорнув підземний командний центр у лондонському метро для проведення масштабних навчань, під час яких відпрацьовується сценарій потенційного конфлікту з Росією. Як повідомляє The Independent, військові альянсу використовують занедбану платформу станції Чаринг-Крос як штаб для моделювання бойових дій у разі нападу РФ на одну з країн Балтії.

    Навчання проходять у межах операції “Аркадний удар” і спрямовані на перевірку здатності НАТО вести сучасну високотехнологічну війну проти противника, який має значний військовий потенціал, великі резерви та досвід масштабних бойових дій. Особливу увагу під час маневрів приділяють концепції так званого “глибокого удару” — нанесення ударів по тилових районах противника, його логістиці, системах зв’язку та управління ще до того, як основні сили зможуть розгорнути повноцінний наступ.

    Підземний штаб був облаштований на старій платформі станції Чаринг-Крос, яка не використовується для пасажирських перевезень. Саме там військові та командування Корпусу швидкого реагування НАТО координують дії, аналізують сценарії та моделюють реагування альянсу на умовне вторгнення Росії до Балтійського регіону.

    У межах навчань НАТО відпрацьовує використання систем радіоелектронної боротьби, спрямованих на придушення російських засобів зв’язку, навігації та координації. Також моделюється нейтралізація безпілотників, які стали одним із ключових елементів сучасної війни після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

    Командувач британського Корпусу швидкого реагування НАТО генерал-лейтенант Майк Елвісс пояснив, що головна мета маневрів — навчитися швидко виявляти та знищувати війська противника ще на етапі їхнього пересування.

    За його словами, сучасна війна вимагає максимально швидкого циклу реагування — від збору розвідданих до нанесення удару. Саме тому НАТО приділяє особливу увагу інтеграції розвідки, дронів, електронної боротьби та високоточної зброї в єдину систему.

    Елвісс наголосив, що Росія потенційно має дві серйозні переваги у разі конфлікту. Перша — можливість швидко концентрувати великі сили в конкретній точці наступу. Друга — здатність самостійно визначати момент початку атаки, тоді як НАТО змушене підтримувати готовність до оборони по всьому східному флангу альянсу.

    Він підкреслив, що нинішні навчання мають не лише оперативне, а й демонстраційне значення.

    “Ми репетируємо це не лише для того, щоб добре впоратися, а й тому, що супротивник спостерігає, і ми хочемо, щоб він знав, що ми готові до виклику”, — заявив генерал.

    У НАТО дедалі частіше говорять про необхідність прискореної підготовки до можливого великого конфлікту в Європі. Голова Сухопутного командування НАТО генерал Крістофер Донах’ю заявив, що альянс більше не може розраховувати на старі моделі мобілізації та повільного нарощування сил.

    “Місія готова до 2030 року — це не гасло, це те, що ми повинні зробити”, — сказав він, наголосивши, що часу на адаптацію до нових загроз стає дедалі менше.

    За словами Донах’ю, війна в Україні докорінно змінила уявлення про сучасні бойові дії. Тепер вирішальне значення мають швидкість ухвалення рішень, стійкість систем зв’язку, масове використання безпілотників та здатність миттєво адаптуватися до змін на полі бою.

    Верховний головнокомандувач об’єднаних сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич також заявив, що нездатність швидко засвоювати уроки сучасної війни може поставити під загрозу не лише оборонні плани альянсу, а й сам механізм стримування Росії.

    На тлі цих заяв у Великій Британії посилюється дискусія щодо реального стану обороноздатності країни. Джерела у британському оборонному секторі повідомляють, що запасів безпілотників у країни вистачить лише приблизно на тиждень інтенсивних бойових дій. Це особливо контрастує з українським досвідом, де дрони використовуються тисячами щодня і стали критично важливим елементом фронту.

    Крім нестачі дронів, експерти вказують на проблеми з боєприпасами, модернізацією техніки та фінансуванням. Хоча британський уряд заявляє, що витрачає на оборону близько 2,5% ВВП або майже 80 млрд фунтів стерлінгів, критики зазначають, що в цю суму включені не лише військові видатки, а й пенсії, витрати на розвідку та інші непрямі статті.

    Колишній міністр безпеки Том Тугендгат назвав обіцянки уряду щодо збільшення оборонних витрат до 3% ВВП “фіктивними”, заявивши, що країна фактично не готова до тривалого масштабного конфлікту.

    Автори Стратегічного огляду оборони — колишній генсек НАТО лорд Джордж Робертсон та аналітикиня Фіона Гілл — також виступили з критикою нинішнього стану британської оборони. Вони заявили, що країна залишається “недостатньо підготовленою та незахищеною” перед новими загрозами.

    Додаткове занепокоєння викликає дефіцит фінансування оборонних програм. За даними Міноборони Британії, нестача коштів на модернізацію техніки та озброєння вже сягнула приблизно 28 млрд фунтів стерлінгів. Через це публікацію нового Плану інвестицій в оборону відклали на кілька місяців.

    Навчання НАТО в Лондоні проходять на тлі нових військових маневрів Росії в Білорусі, де Москва проводить масштабні ядерні навчання із залученням сухопутних військ, авіації та флоту. Це додатково посилює напруження між Росією та Заходом і змушує НАТО прискорювати підготовку до потенційних кризових сценаріїв.

    Паралельно в альянсі тривають дискусії щодо різкого збільшення оборонних витрат. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте вже заявляв про необхідність обговорення нової планки витрат на рівні 3,5% ВВП замість нинішніх 2%. Водночас президент США Дональд Трамп закликав союзників витрачати на оборону до 5% ВВП, аргументуючи це загрозою нових глобальних конфліктів.

    Усе це свідчить про те, що НАТО дедалі серйозніше розглядає ризик прямого протистояння з Росією і поступово переходить від теоретичних сценаріїв стримування до практичного відпрацювання масштабних бойових операцій у Європі.

  • ЄС дає Україні €90 млрд, але не на зарплати військовим: у Брюсселі пояснили, де шукати гроші на підвищення виплат

    ЄС дає Україні €90 млрд, але не на зарплати військовим: у Брюсселі пояснили, де шукати гроші на підвищення виплат

    Кошти з кредитної програми Європейського Союзу на 90 млрд євро не можна буде спрямувати на підвищення зарплат українським військовослужбовцям. Попри те, що значна частина цієї позики передбачена для оборонної підтримки України, у Єврокомісії уточнили: йдеться не про фінансування грошового забезпечення армії, а про інвестиції в оборонну промисловість та закупівлю оборонної продукції.

    Про це повідомили у Єврокомісії у відповідь на запит РБК-Україна. Загальний кредитний пакет ЄС для України становить 90 млрд євро і розрахований на 2026–2027 роки. За погодженою логікою, 30 млрд євро мають піти на бюджетну підтримку, а 60 млрд євро — на військову та оборонно-промислову підтримку. Такий розподіл раніше підтверджували і європейські посадовці, і міжнародні медіа.

    У Єврокомісії пояснили, що бюджетна підтримка потрібна Україні для покриття термінових фінансових потреб і забезпечення базових державних послуг. Водночас вона не прив’язана до конкретних статей видатків, але має відповідати зобов’язанням України в межах програми МВФ, зокрема щодо стійкості державного боргу.

    Окрема частина кредиту пов’язана з оборонною промисловістю. Йдеться про підтримку виробництва безпілотників нового покоління, навігаційних і комунікаційних систем, авіаційних та космічних технологій, а також окремих металургійних потужностей, які можуть мати подвійне — цивільне й оборонне — призначення.

    Водночас у Брюсселі наголосили: оборонний компонент не може покривати такі військові витрати, як зарплати військовослужбовців. Тобто навіть якщо гроші надходитимуть у межах оборонної підтримки, вони мають іти на виробництво, закупівлі та розвиток оборонних спроможностей, а не на поточні виплати особовому складу.

    Це важливе уточнення на тлі дискусій в Україні щодо підвищення грошового забезпечення військових. Раніше українська сторона намагалася домовитися з Єврокомісією про можливість фінансування зарплат військовослужбовцям за рахунок європейського кредиту, однак такий варіант, як випливає з позиції ЄК, не підтримали.

    У Єврокомісії пояснюють, що суттєві зміни у державних видатках, зокрема підвищення зарплат військовим, мають супроводжуватися додатковими ресурсами. Передусім ідеться про збільшення внутрішніх доходів бюджету. Іншими словами, якщо Україна ухвалюватиме рішення про масштабне підвищення виплат армії, джерело цих коштів доведеться шукати всередині державних фінансів або через окремі домовленості, а не в межах цього оборонного компонента кредиту.

    Сам кредит ЄС на 90 млрд євро є одним із найбільших пакетів фінансової підтримки України від початку повномасштабної війни. У 2026 році Україна має отримати 45 млрд євро, ще 45 млрд євро передбачені на 2027 рік. За даними Reuters, перші виплати очікуються в середині червня після завершення необхідних процедур, зокрема ратифікації у Верховній Раді.

    20 травня Єврокомісія підписала меморандум про взаєморозуміння з Україною щодо макрофінансової допомоги на 8,35 млрд євро в межах ширшої кредитної програми. Про це повідомляв єврокомісар Валдіс Домбровскіс.

    Раніше повідомлялося, що у 2026 році з європейського кредиту Україна має отримати 16,7 млрд євро на соціальну та бюджетну підтримку і 28,3 млрд євро на оборонні потреби. Бюджетна частина включає 8,35 млрд євро макрофінансової допомоги та ще 8,35 млрд євро через програму Ukraine Facility.

    Президент Володимир Зеленський раніше заявляв, що кошти європейської позики мають посилити армію, підтримати соціальні потреби та розвиток оборонного виробництва. Водночас нинішнє роз’яснення Єврокомісії фактично розділяє поняття «посилення армії» і «зарплати військовим»: перше може фінансуватися через закупівлі та оборонну промисловість, друге має покриватися з інших джерел.

    Це означає, що дискусія про підвищення виплат військовим в Україні не знімається, але переходить у площину внутрішньої бюджетної політики. Уряд і парламент мають або знайти додаткові доходи, або переглянути структуру видатків, або шукати окремий механізм міжнародної підтримки саме для грошового забезпечення армії.

    Питання є особливо чутливим, адже останніми тижнями в Україні активно обговорюють реформу виплат військовослужбовцям. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський раніше анонсував нові підходи до мінімального грошового забезпечення військових, а у Верховній Раді пропонували зміни до системи виплат.

    Однак позиція Єврокомісії свідчить: кредит на 90 млрд євро не стане прямим джерелом для підвищення зарплат у ЗСУ. Його ключова роль — підтримати стійкість бюджету, розвиток оборонного виробництва та закупівлю озброєння, а не фінансувати регулярні виплати військовослужбовцям.