Daypolitico

Позначка: Вірменія

  • У Вірменії формують новий уряд: Пашиняна офіційно висунули на посаду прем’єр-міністра

    У Вірменії формують новий уряд: Пашиняна офіційно висунули на посаду прем’єр-міністра

    У Вірменії стартувала процедура формування нового уряду після початку роботи новообраного парламенту. Партія “Громадянський договір”, яка має більшість у Національних зборах, офіційно висунула свого лідера Нікола Пашиняна на посаду прем’єр-міністра та передала необхідні документи президенту країни для завершення процедури призначення.

    Про це повідомляє вірменська служба “Радіо Свобода”.

    У політичній силі повідомили, що пакет документів уже передано президенту Вірменії Ваагну Хачатуряну. Наступним кроком стане офіційне призначення глави уряду відповідно до вимог Конституції країни.

    Згідно з Основним законом Вірменії, після набуття повноважень новообраним парламентом президент зобов’язаний без зволікань призначити прем’єр-міністром кандидата, якого висунула парламентська більшість. Оскільки партія “Громадянський договір” контролює більшість місць у Національних зборах, кандидатура Нікола Пашиняна має необхідну парламентську підтримку.

    Процедурі призначення передувала відставка чинного уряду. На початку першого засідання нового скликання парламенту Нікол Пашинян подав заяву про складання повноважень Кабінету міністрів. Президент Ваагн Хачатурян прийняв відставку уряду, як того вимагає Конституція Вірменії після початку роботи новообраного складу Національних зборів.

    Відставка уряду в цьому випадку має процедурний характер і є обов’язковим етапом формування нового Кабінету міністрів після парламентських виборів. Після призначення прем’єр-міністра розпочнеться процес формування нового складу уряду, який продовжить виконання своїх повноважень відповідно до конституційної процедури.

    Нікол Пашинян очолює уряд Вірменії з 2018 року. За цей час країна пережила низку внутрішньополітичних криз, а також воєнне загострення навколо Нагірного Карабаху, що суттєво вплинуло на політичне життя держави. Попри це, його партія “Громадянський договір” зберегла парламентську більшість, що дозволяє Пашиняну претендувати на новий прем’єрський термін.

    Очікується, що після офіційного призначення глави уряду президентом Вірменії новий Кабінет міністрів розпочне роботу над реалізацією програми, яку представить парламентській більшості.

  • Росія хоче обдурити ChatGPT та пошуковики: журналісти розкрили секретний план

    Росія хоче обдурити ChatGPT та пошуковики: журналісти розкрили секретний план

    Російські структури розробляли масштабний проєкт зі створення мережі фейкових сайтів, які мали впливати не лише на пошукові системи, а й на сучасні чат-боти зі штучним інтелектом. Для цього планувалося запускати ресурси, що маскуються під авторитетні медіа, аналітичні центри та довідкові платформи на кшталт енциклопедій.

    Про це йдеться у розслідуванні агентства Bloomberg.

    Журналісти отримали доступ до внутрішніх документів, проєктних пропозицій, скриншотів робочих чатів та інших матеріалів, які демонструють механізми майбутньої інформаційної кампанії.

    За даними розслідування, метою проєкту було створення контрольованого інформаційного середовища, яке потраплятиме до результатів пошукових систем і використовуватиметься великими мовними моделями під час формування відповідей користувачам.

    Фактично йдеться про спробу впливати на штучний інтелект через масове створення псевдоавторитетних джерел інформації.

    У документах згадується розбудова цілої екосистеми сайтів, які зовні нагадують незалежні аналітичні центри, інформаційні агентства та довідкові ресурси. Водночас їхній контент мав формуватися відповідно до російських інформаційних інтересів.

    Окрему увагу організатори приділяли країнам пострадянського простору та регіонам, де Росія прагне зберігати політичний вплив.

    Одним із прикладів став проєкт сайту для Вірменії. Зовні ресурс мав вигляд звичайної довідкової платформи, однак серед матеріалів містилися проросійські публікації та негативні згадки про чинного прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна.

    За даними Bloomberg, подібні ресурси планували використовувати для просування потрібних Кремлю наративів та формування альтернативної інформаційної реальності.

    Окремим напрямком роботи мало стати створення так званих аналітичних центрів. Вони повинні були продукувати дослідження, експертні оцінки та аналітичні матеріали, які згодом цитувалися б іншими ресурсами та потрапляли до інформаційного поля.

    У документах згадується ресурс під назвою “Світовий центр стратегічних досліджень”. Як з’ясували журналісти, частина його матеріалів створювалася на основі вже існуючих публікацій авторитетних видань, однак після редакційної обробки вони отримували вигідний для замовників зміст.

    Експерти зазначають, що подібна стратегія відображає новий етап інформаційних операцій. Якщо раніше головною метою було впливати на аудиторію через соціальні мережі та новинні сайти, то тепер фокус зміщується на алгоритми пошуку та системи штучного інтелекту.

    Сучасні чат-боти та пошукові системи аналізують величезні масиви відкритої інформації. Тому масове створення мережі сайтів із потрібним контентом потенційно може впливати на результати пошуку, рекомендації алгоритмів та відповіді ШІ.

    Фахівці з кібербезпеки наголошують, що подібні кампанії можуть становити серйозну загрозу для інформаційної безпеки, оскільки користувачам стає дедалі складніше відрізнити справжні джерела від штучно створених інформаційних ресурсів.

    У Bloomberg зазначають, що оприлюднені матеріали демонструють прагнення Росії адаптувати свої інформаційні операції до нових технологічних реалій, де ключову роль починають відігравати системи штучного інтелекту.

    На тлі повномасштабної війни проти України російські інформаційні кампанії регулярно стають предметом розслідувань міжнародних медіа та західних спецслужб. Раніше вже повідомлялося про масштабні мережі ботів, фабрики тролів, кампанії дезінформації в соціальних мережах та спроби маніпулювання громадською думкою через цифрові платформи.

    Тепер, як свідчить розслідування Bloomberg, до цього переліку можуть додатися й спроби впливу на штучний інтелект, який дедалі активніше використовується мільйонами людей для отримання інформації.

  • Пашинян розгромив проросійську опозицію: вибори у Вірменії можуть остаточно змінити баланс сил на Кавказі

    Пашинян розгромив проросійську опозицію: вибори у Вірменії можуть остаточно змінити баланс сил на Кавказі

    Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян оголосив про перемогу своєї партії на парламентських виборах, які вже називають одними з найважливіших для країни за останні десятиліття. Про це повідомляє вірменська службу Радіо Свобода. Попередні офіційні результати свідчать, що його партія «Громадянський договір» здобула майже 50% голосів виборців і з великим відривом випередила головного конкурента — опозиційний блок «Сильна Вірменія». Водночас опозиція не визнає підсумки голосування та вже заявила про можливі порушення під час підрахунку голосів.

    Згідно з даними Центральної виборчої комісії Вірменії, після обробки бюлетенів партія Пашиняна отримала 49,81% голосів. Друге місце посіла політична сила «Сильна Вірменія», яку очолює бізнесмен Самвел Карапетян, із результатом 23,29%. Третє місце дісталося блоку «Вірменія» експрезидента Роберта Кочаряна — 9,94%, а партія «Процвітаюча Вірменія» подолала прохідний бар’єр із результатом близько 4%. Решта учасників перегонів не змогли пройти до парламенту.

    Ще до завершення підрахунку голосів Нікол Пашинян заявив про «історичну перемогу» своєї політичної сили. За його словами, «Громадянський договір» отримав більшу підтримку громадян, ніж на попередніх виборах 2021 року, а отже — новий мандат довіри на продовження реформ та зовнішньополітичного курсу країни. Прем’єр наголосив, що його партія має достатньо підтримки для формування нового уряду.

    Однак ситуація не така однозначна. Формально партія Пашиняна не набрала понад 50% голосів виборців. Водночас виборче законодавство Вірменії передбачає спеціальний механізм забезпечення так званої «стабільної більшості». Якщо переможець виборів не отримує достатньої кількості депутатських мандатів для формування ефективного уряду, закон дозволяє застосовувати механізми додаткового розподілу місць або проведення другого туру, щоб гарантувати формування дієздатної влади. Саме тому експерти прогнозують, що Пашинян збереже контроль над урядом навіть без формального подолання 50-відсоткового бар’єра.

    Головний суперник чинного прем’єра Самвел Карапетян уже заявив, що результати виборів викликають серйозні сумніви. Лідер «Сильної Вірменії» звинуватив владу у непрозорому підрахунку голосів та заявив про можливі маніпуляції під час виборчого процесу. Опозиція вимагає детальної перевірки результатів і не виключає подальших політичних протестів. Водночас міжнародні спостерігачі поки не повідомляли про системні порушення, які могли б поставити під сумнів результати голосування.

    Вибори стали фактично референдумом щодо майбутнього геополітичного курсу Вірменії. Після поразки у війні за Нагірний Карабах та втрати контролю над регіоном у 2023 році уряд Пашиняна почав активно дистанціюватися від Росії та шукати нових союзників на Заході. За останні роки Єреван заморозив участь у російському військовому блоці ОДКБ, скоротив співпрацю з Москвою у сфері безпеки та значно активізував контакти з Європейським Союзом і США.

    Саме ця політика стала головною темою передвиборчої кампанії. Пашинян обіцяв продовжити курс на зближення з Європою, завершити мирні переговори з Азербайджаном та нормалізувати відносини з Туреччиною. Його опоненти, навпаки, виступали за відновлення тісніших зв’язків із Росією та критикували уряд за поступки Баку після втрати Карабаху.

    Західні аналітики називають результати виборів серйозною політичною поразкою Кремля. Напередодні голосування російсько-вірменські відносини залишалися напруженими через взаємні звинувачення, економічний тиск та суперечки навколо майбутнього регіону Південного Кавказу. У ЄС та США відкрито підтримували курс Пашиняна на демократичні реформи та мирне врегулювання конфлікту з Азербайджаном.

    Явка на виборах виявилася доволі високою — майже 59% громадян, що стало одним із найкращих показників за останні роки. Політологи пояснюють це тим, що значна частина суспільства сприймала голосування як вибір між двома моделями майбутнього країни — продовженням європейського курсу або поверненням до традиційної орбіти впливу Москви.

    Попри впевнену перемогу, перед Пашиняном залишаються серйозні виклики. Найголовнішими серед них є завершення мирної угоди з Азербайджаном, врегулювання відносин із Туреччиною, подальша модернізація економіки та балансування між Заходом і Росією. Саме від того, чи зможе новий уряд виконати ці завдання, залежатиме політичне майбутнє прем’єра та напрямок розвитку Вірменії на найближчі роки.

  • Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що не вважає відносини між Вірменією та Росією напруженими, попри низку подій останніх місяців, які багато експертів і спостерігачів розцінюють як ознаки серйозного охолодження між двома державами.

    Глава вірменського уряду наголосив, що розмови про кризу у відносинах між Єреваном і Москвою значною мірою є штучними та не відповідають реальному стану справ. За його словами, двосторонні контакти продовжують базуватися на взаємній повазі та багаторічних інституційних зв’язках.

    «Відносини з Росією мають інституційну основу і ґрунтуються на взаємній повазі. Деякі сили, що діють у Вірменії, намагаються створити напруженість у вірмено-російських відносинах. Ця напруженість не виникає з тієї простої причини, що у нас із президентом РФ дуже тісні стосунки», – заявив Пашинян.

    Ця заява пролунала на тлі дедалі складнішої політичної ситуації у відносинах між Єреваном і Москвою. Протягом останніх років Вірменія поступово змінює зовнішньополітичний вектор, намагаючись розширювати співпрацю із західними країнами та європейськими структурами. Особливо помітним цей курс став після подій у Нагірному Карабасі, коли вірменське суспільство та частина політичного керівництва відкрито висловили невдоволення діями Росії, яка традиційно вважалася головним безпековим союзником країни.

    У Єревані неодноразово лунали заяви про те, що механізми безпеки, які десятиліттями будувалися за участі Москви, не виправдали очікувань Вірменії. Це стало поштовхом до активнішого розвитку відносин із західними державами, включно з країнами Європейського Союзу та Сполученими Штатами.

    Саме прагнення Вірменії до глибшої співпраці з Європою останнім часом викликає дедалі більшу стурбованість у Кремлі. Москва традиційно розглядає Південний Кавказ як сферу свого стратегічного впливу і болісно реагує на будь-які спроби держав регіону дистанціюватися від російської політики.

    Показовим у цьому контексті став нещодавній саміт Євразійський економічний союз, після якого президент Росії Володимир Путін фактично застеріг Вірменію від подальшого руху в бік Європейського Союзу. За інформацією ЗМІ, російський лідер згадав можливість так званого «українського сценарію», що багато аналітиків сприйняли як непряме попередження Єревану щодо наслідків надмірного зближення із Заходом.

    Паралельно з політичними заявами почали з’являтися й інші сигнали невдоволення Москви. Одним із найгучніших стало рішення Росії відкликати свого посла у Вірменії для проведення консультацій. У дипломатичній практиці такий крок часто розглядається як демонстрація серйозної стурбованості або невдоволення діями іншої сторони.

    Крім того, останнім часом повідомлялося про різні форми економічного тиску на Вірменію. Експерти звертають увагу, що економічні важелі традиційно залишаються одним із головних інструментів впливу Кремля на сусідні держави. Росія залишається одним із найбільших торговельних партнерів Вірменії, а тому будь-які обмеження чи зміни у двосторонній торгівлі можуть відчутно вплинути на економіку країни.

    Попри це Пашинян демонструє готовність уникати відкритої конфронтації з Москвою. Його остання заява свідчить про прагнення зберегти робочі відносини з Кремлем навіть за умов зростання політичних розбіжностей. Вірменський прем’єр неодноразово підкреслював, що країна не ставить за мету розрив зв’язків із Росією, а лише прагне проводити більш незалежну та збалансовану зовнішню політику.

    Водночас західні медіа повідомляють про спроби Москви вплинути на внутрішньополітичні процеси у Вірменії. Агентство Reuters раніше опублікувало матеріал, підготовлений на основі документів та коментарів представників західних розвідувальних структур. У ньому йшлося про те, що Кремль побоюється зміцнення позицій Пашиняна та його політичної сили, оскільки це може остаточно закріпити прозахідний курс країни.

    За оцінками співрозмовників агентства, Росія прагне не допустити сценарію, за якого Вірменія поступово вийде з-під її політичного впливу та почне орієнтуватися на європейські інституції. Саме тому боротьба за геополітичний вибір Вірменії сьогодні стає одним із ключових факторів політичної напруги на Південному Кавказі.

    Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є надзвичайно складною для Єревана. З одного боку, країна зацікавлена у збереженні економічних зв’язків із Росією та уникненні різких потрясінь. З іншого — значна частина вірменського суспільства підтримує курс на поглиблення співпраці із Заходом і вважає, що держава повинна диверсифікувати свої зовнішньополітичні та безпекові зв’язки.

    На цьому тлі слова Пашиняна про відсутність напруженості з Росією можна розглядати як спробу знизити градус конфронтації та продемонструвати готовність до діалогу з Кремлем. Водночас реальні події останніх місяців свідчать, що відносини між двома країнами переживають один із найскладніших періодів за весь час перебування Вірменії під керівництвом нинішнього прем’єра.

  • Угорщина урізає трудову міграцію: кого торкнулося нове рішення

    Угорщина урізає трудову міграцію: кого торкнулося нове рішення

    Угорщина з 5 червня призупинила видачу нових робочих віз громадянам Грузії, Вірменії та Філіппін, що стало першим практичним кроком у межах заявленого урядом курсу на посилення контролю за припливом іноземної робочої сили. Про це повідомляє Reuters із посиланням на речника уряду країни. Рішення стосується насамперед нових заявників і передбачає перегляд спрощеного механізму працевлаштування громадян країн поза межами Європейського Союзу, який раніше активно використовувався угорським бізнесом для покриття дефіциту кадрів у ключових галузях економіки.

    За словами речника уряду, відтепер оформлення робочих віз для громадян зазначених трьох країн призупиняється в рамках зміни підходу до трудової міграції. Йдеться про корекцію чинних правил, які дозволяли компаніям швидко залучати працівників із третіх країн за спрощеною процедурою. У Будапешті наголошують, що цей крок є частиною ширшої політики, спрямованої на більш жорстке регулювання доступу іноземців до ринку праці Угорщини.

    Водночас влада уточнила, що запроваджені обмеження не поширюються на іноземних працівників, які вже перебувають і працюють на території Угорщини. Вони зможуть і надалі подавати заявки на продовження дозволів на проживання та працевлаштування відповідно до чинних правил, тобто масового перегляду вже виданих документів наразі не передбачається.

    За офіційними даними, іноземні працівники становлять приблизно 2% від загальної кількості зайнятих в Угорщині. Однак у низці секторів економіки, зокрема в промисловості, виробництві та сфері послуг, їхня частка значно вища, оскільки саме ці галузі найбільше залежать від додаткової робочої сили. Протягом останніх років саме іноземні працівники частково компенсували нестачу кадрів, спричинену демографічними змінами та трудовою міграцією угорців до інших країн ЄС.

    Рішення уряду пояснюється економічними та соціальними факторами. У Будапешті заявляють, що надмірна доступність іноземної робочої сили, яка в окремих випадках погоджується працювати за нижчу оплату, може створювати тиск на внутрішній ринок праці та стримувати зростання заробітних плат для громадян Угорщини. Саме тому влада прагне переглянути баланс між потребами бізнесу та захистом національного ринку праці.

    Водночас бізнес-спільнота та частина міжнародних інвесторів уже висловили занепокоєння таким рішенням. Вони попереджають, що різке обмеження доступу до іноземної робочої сили може призвести до дефіциту працівників у промисловості та сервісному секторі, а також ускладнити реалізацію інвестиційних проєктів. На думку представників бізнесу, це може негативно вплинути на конкурентоспроможність угорської економіки та темпи її зростання.

    Рішення Будапешта ухвалене на тлі загальноєвропейських дискусій щодо міграційної та трудової політики, у межах яких країни ЄС намагаються знайти баланс між потребою в робочій силі та політичним запитом на обмеження міграції. Угорщина останніми роками послідовно посилює контроль у цій сфері, поєднуючи економічні аргументи із внутрішньополітичними міркуваннями.

    На цьому тлі також варто зазначити, що цього тижня у відносинах між Угорщиною та Україною з’явилися сигнали про можливе потепління. У Міністерстві закордонних справ України заявили про відкриття «нової сторінки» у двосторонніх відносинах із Будапештом, а прем’єр Угорщини Петер Мадяр повідомив про досягнення попередніх домовленостей між Києвом і Будапештом щодо питань захисту прав національних меншин. Це може свідчити про спроби сторін зменшити напругу в політичному діалозі, попри наявність складних внутрішніх рішень Угорщини в інших сферах, зокрема у сфері трудової міграції.

  • Пашинян знову змінює курс? Чому фаворит виборів у Вірменії може розчарувати і Захід, і Росію

    Пашинян знову змінює курс? Чому фаворит виборів у Вірменії може розчарувати і Захід, і Росію

    Уже 7 червня у Вірменії відбудуться парламентські вибори, які можуть визначити не лише майбутнє країни, а й баланс сил на всьому Південному Кавказі. За даними останніх соціологічних опитувань, найбільші шанси на перемогу має чинний прем’єр-міністр Нікол Пашинян та його партія «Громадянський договір». В Україні та країнах Європейського Союзу на це дивляться з обережним оптимізмом, сподіваючись на подальше дистанціювання Єревана від Москви. Водночас експерти застерігають: історія політичної кар’єри Пашиняна свідчить, що його позиція може змінюватися залежно від обставин.

    Нинішні вибори стануть першими після остаточної втрати Нагірного Карабаху, який десятиліттями залишався головним питанням вірменської політики. Саме ця поразка стала переломним моментом для країни та особисто для Пашиняна.

    До влади нинішній прем’єр прийшов у 2018 році на хвилі так званої Оксамитової революції. Тоді він став символом боротьби з корупцією та старою політичною елітою. Пашинян обіцяв повернути владу громадянам, реформувати економіку та посилити державні інституції. Його прихід до влади багато хто сприймав як початок нової епохи для Вірменії.

    У перші роки прем’єрства Пашинян позиціонував себе як реформатор та противник корупційних схем, пов’язаних із так званим «карабаським кланом» колишніх президентів Роберта Кочаряна та Сержа Саргсяна. Однак питання Нагірного Карабаху залишалося центральним викликом для його уряду.

    Ситуація кардинально змінилася восени 2020 року, коли Вірменія програла 44-денну війну Азербайджану. За підсумками конфлікту Баку повернув контроль над значною частиною територій, які раніше контролювали вірменські сили. Тоді Пашинян опинився під потужним внутрішнім тиском, але зміг зберегти владу.

    Після війни риторика прем’єра помітно змінилася. У передвиборчій кампанії 2021 року він уже наголошував на стратегічному партнерстві з Росією та важливості Організації договору про колективну безпеку. Москва залишалася ключовим гарантом безпеки для Єревана, адже саме російські миротворці контролювали Лачинський коридор, який з’єднував Нагірний Карабах із Вірменією.

    Однак ці розрахунки не виправдалися. У 2023 році Азербайджан остаточно встановив контроль над усім Нагірним Карабахом. Російські миротворці фактично не втрутилися у розвиток подій, а понад 100 тисяч вірмен були змушені залишити регіон та переїхати до Вірменії.

    Саме після цього відносини між Єреваном і Москвою почали стрімко погіршуватися. Вірменія фактично заморозила свою участь в ОДКБ, а Пашинян почав дедалі частіше говорити про необхідність диверсифікації зовнішньої політики та розвитку відносин із Заходом.

    У нинішній передвиборчій програмі «Громадянського договору» вже немає традиційних для попередніх кампаній акцентів на стратегічному союзі з Росією. Натомість одним із ключових пріоритетів проголошено зближення з Європейським Союзом та отримання безвізового режиму для громадян Вірменії.

    Ще однією важливою складовою політики Пашиняна став курс на мир із сусідами. Прем’єр фактично відмовився від концепції «історичної Вірменії», яка включала Нагірний Карабах, та почав просувати ідею «реальної Вірменії» в межах міжнародно визнаних кордонів.

    Саме тому нині Єреван активно веде переговори з Азербайджаном щодо підписання мирного договору. Паралельно триває процес нормалізації відносин із Туреччиною. Для реалізації цього курсу влада навіть готує нову Конституцію, яка має усунути суперечливі положення щодо Карабаху.

    Водночас така політика викликає серйозний опір усередині країни. Особливо гостро її критикують біженці з Нагірного Карабаху, які звинувачують Пашиняна у фактичній відмові від захисту регіону та його населення.

    Соціальні мережі Вірменії регулярно стають майданчиком для конфліктів між прихильниками та противниками прем’єра. Сам Пашинян намагається формувати образ «народного політика»: часто їздить громадським транспортом, спілкується з громадянами на вулицях, веде активну комунікацію через соціальні мережі та демонструє близькість до звичайних людей.

    Попри це, його рейтинги залишаються неоднозначними. Частина суспільства вважає його єдиним політиком, здатним забезпечити мир і стабільність після багаторічного конфлікту. Інші переконані, що саме його політика призвела до найбільшої геополітичної поразки Вірменії за останні десятиліття.

    На Заході перемогу Пашиняна часто розглядають як шанс остаточно послабити російський вплив у регіоні. Проте аналітики застерігають від надмірних очікувань. За вісім років перебування при владі вірменський прем’єр уже неодноразово змінював політичні акценти — від антикорупційного реформатора до націоналіста, від прихильника російського партнерства до прихильника європейської інтеграції.

    Саме тому головною інтригою майбутніх виборів залишається не лише питання перемоги Пашиняна, а й те, яким буде його наступний політичний курс після голосування. В умовах складної геополітичної ситуації та постійного тиску з боку сусідів Вірменія може знову опинитися перед необхідністю балансувати між Заходом і Росією.

    І хоча сьогодні Нікол Пашинян виглядає найбільш проєвропейським лідером в історії незалежної Вірменії, його політична біографія показує: остаточні висновки щодо зовнішньополітичного вибору країни робити ще зарано.

  • «Не повторіть Україну»: Лукашенко слідом за Путіним виступив із різкою заявою щодо Вірменії та її курсу на ЄС

    «Не повторіть Україну»: Лукашенко слідом за Путіним виступив із різкою заявою щодо Вірменії та її курсу на ЄС

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко фактично підтримав нещодавні заяви російського правителя Володимира Путіна щодо Вірменії та попередив Єреван про можливість повторення «українського сценарію» у разі подальшого зближення з Європейським Союзом. Відповідну заяву білоруський лідер зробив після саміту Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), який відбувся в Астані, повідомляє державне білоруське агентство БЕЛТА.

    Лукашенко наголосив, що Вірменії необхідно бути «дуже обережною» у виборі зовнішньополітичного курсу та не поспішати з рішеннями, які можуть вплинути на майбутнє країни. За його словами, події в Україні нібито розпочиналися за схожим сценарієм, тому вірменському суспільству слід ретельно оцінити всі можливі наслідки перед ухваленням стратегічних рішень.

    Заява пролунала на тлі поглиблення політичної кризи у відносинах між Вірменією та Росією. Останніми роками Єреван дедалі активніше демонструє прагнення до співпраці з Європейським Союзом і водночас дистанціюється від низки російських інтеграційних проєктів. Після втрати контролю над Нагірним Карабахом у 2023 році довіра вірменського суспільства до Москви суттєво знизилася. Багато політиків та громадських діячів у Вірменії відкрито звинувачують Кремль у тому, що Росія не виконала союзницьких зобов’язань під час конфлікту з Азербайджаном.

    Лукашенко пов’язав нинішні дискусії про можливий вихід Вірменії з ЄАЕС та рух до Європейського Союзу з внутрішньополітичною боротьбою напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня. Він заявив, що в країні активно використовують європейську тематику у політичній кампанії, а також закликав громадян Вірменії «бути мудрими» та не піддаватися емоційним рішенням.

    Фактично білоруський лідер повторив тези, які днем раніше озвучив Володимир Путін. Під час пресконференції за підсумками саміту ЄАЕС у Казахстані російський правитель також провів паралелі між прагненням Вірменії до євроінтеграції та подіями в Україні. Путін заявив, що Україна нібито опинилася у кризі через свій європейський курс, хоча міжнародна спільнота вважає причиною війни саме російську агресію проти суверенної держави.

    Крім того, Путін під час тієї ж пресконференції виступив із погрозами на адресу країн НАТО, заявивши, що Росія жорстко реагуватиме на будь-які спроби загрожувати її територіям. Такі висловлювання стали черговим сигналом посилення агресивної риторики Кремля щодо держав, які прагнуть інтеграції до західних структур безпеки та співпраці.

    Заяви Москви та Мінська пролунали на тлі помітного охолодження відносин між Вірменією та Росією. Протягом останнього року офіційний Єреван неодноразово критикував Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ), фактично заморозив участь у її роботі та розширив контакти із західними партнерами. Вірменська влада також активізувала переговори з Європейським Союзом щодо поглиблення економічної та політичної співпраці.

    Росія вже демонструє невдоволення таким курсом. За повідомленнями медіа, Москва відкликала свого посла з Вірменії для консультацій, а також посилила політичний та інформаційний тиск на вірменське керівництво. Експерти вважають, що Кремль намагається втримати Вірменію у сфері свого впливу, адже країна залишається важливим елементом російської присутності на Південному Кавказі.

    На заяви Путіна раніше вже відреагував президент України Володимир Зеленський. Він наголосив, що європейські держави мають уважно ставитися до безпеки країн, які перебувають під тиском Росії, та не залишати їх сам на сам із загрозами з боку Кремля. Зеленський підкреслив, що агресивна політика Москви не обмежується лише Україною, а становить виклик для всієї європейської системи безпеки.

    Політичні аналітики зазначають, що використання терміна «український сценарій» російськими та білоруськими лідерами стало частиною ширшої риторики, спрямованої на стримування пострадянських держав від зближення із Заходом. У Кремлі та Мінську намагаються подати війну проти України як наслідок євроінтеграції, тоді як Україна та її міжнародні партнери наголошують: причиною конфлікту стала саме російська агресія та спроба силою змінити геополітичний вибір сусідньої держави.

    Слова Лукашенка стали черговим сигналом узгодженої позиції Москви та Мінська щодо майбутнього Вірменії. На тлі парламентських виборів у країні та її поступового зближення з Європейським Союзом тиск з боку союзників Кремля, ймовірно, лише посилюватиметься найближчими місяцями.

  • Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Росія відкликала посла з Вірменії на тлі загострення відносин

    Російська Федерація відкликала свого посла у Вірменії для проведення консультацій у Москві на тлі подальшого загострення політичних відносин між двома країнами та посилення курсу Єревана на зближення із Європейським Союзом і західними партнерами. Про це йдеться у заяві Міністерства закордонних справ Росії.

    Рішення про виклик дипломата в Москву в російському зовнішньополітичному відомстві пояснили необхідністю «обговорення кроків вірменського керівництва», які, за твердженням РФ, спрямовані на переорієнтацію зовнішньої політики країни.

    У МЗС Росії заявили, що дії Єревана, пов’язані з активізацією співпраці з Європейським Союзом, нібито «підривають взаємодію в рамках Євразійського економічного союзу» та створюють ризики для вже сформованих економічних і політичних механізмів співпраці на пострадянському просторі. Російська сторона традиційно розглядає участь Вірменії в ЄАЕС як один із ключових елементів свого впливу в регіоні, тому будь-які кроки Єревана в бік ЄС викликають різку реакцію Москви.

    Рішення про відкликання посла стало черговим етапом ескалації у відносинах між Росією та Вірменією, які останніми роками поступово погіршуються. Вірменське керівництво на чолі з прем’єр-міністром Ніколою Пашиняном дедалі активніше переглядає традиційні зовнішньополітичні орієнтири країни, зокрема в частині безпекового партнерства з Росією. Єреван усе частіше заявляє про необхідність диверсифікації союзів, посилює контакти з Європейським Союзом, США та окремими європейськими державами, а також демонструє дистанціювання від російських інтеграційних структур.

    Напруження між країнами особливо посилилося після подій у Нагірному Карабаху, коли Вірменія публічно висловила невдоволення діями Росії як гаранта безпеки в регіоні. У Єревані заявляли, що союзницькі зобов’язання Москви не були виконані належним чином, що підірвало довіру до традиційної системи безпеки, яка роками базувалася на військово-політичній співпраці з РФ. Відтоді процес дистанціювання Вірменії від російського впливу значно прискорився.

    На тлі цих змін Росія почала застосовувати не лише дипломатичні, а й економічні важелі впливу. За останніми повідомленнями, Москва попереджала Єреван про можливі ризики скорочення або ускладнення постачання енергоносіїв на пільгових умовах, зокрема природного газу, який традиційно мав важливе значення для вірменської економіки. Окрім цього, російські регуляторні органи запроваджували обмеження на імпорт окремих вірменських товарів, включно із сільськогосподарською продукцією та традиційною експортною продукцією країни — фруктами, овочами, квітами та алкогольними напоями, зокрема коньяком. Такі заходи в Єревані розглядають як елемент політичного тиску.

    У самому російському політичному дискурсі дедалі частіше лунають заяви про «необхідність збереження союзницької дисципліни» в межах ЄАЕС та інших структур під егідою Москви. Водночас вірменська сторона наголошує на своєму суверенному праві формувати багатовекторну зовнішню політику та розвивати відносини з тими партнерами, які відповідають національним інтересам країни.

    Ситуацію додатково ускладнює й міжнародний контекст. За повідомленнями з дипломатичних джерел, президент США Дональд Трамп публічно висловив підтримку прем’єр-міністру Вірменії Ніколі Пашиняну напередодні виборчих процесів у країні. Така позиція Вашингтона може розглядатися як сигнал посилення уваги Заходу до Південного Кавказу та додатковий фактор геополітичної конкуренції в регіоні.

    Аналітики відзначають, що відкликання російського посла є не лише технічним дипломатичним кроком, а й політичним сигналом про подальше погіршення відносин між Москвою та Єреваном. У ширшому контексті це відображає трансформацію балансу сил на Південному Кавказі, де Вірменія поступово відходить від виключної орієнтації на Росію та намагається вибудовувати більш багатовекторну зовнішню політику.

    Таким чином, останні події навколо дипломатичного скандалу між Росією та Вірменією свідчать про глибшу кризу у двосторонніх відносинах, яка виходить за межі окремих заяв чи технічних рішень і формує нову геополітичну реальність у регіоні.

  • Путін застеріг Вірменію від зближення з Європою та пригрозив НАТО через Калінінград

    Путін застеріг Вірменію від зближення з Європою та пригрозив НАТО через Калінінград

    Прагнення Вірменії до поглиблення співпраці з Європейським Союзом знову стало приводом для різких заяв з боку Кремля. Президент Росії Володимир Путін під час пресконференції за підсумками саміту Євразійського економічного союзу в Астані фактично пригрозив Єревану повторенням «українського сценарію», а також виступив із жорсткими попередженнями на адресу НАТО через дискусії навколо Калінінградської області. Його слова стали черговим свідченням того, що Москва дедалі болісніше реагує на спроби своїх традиційних союзників проводити більш незалежну зовнішню політику та розширювати співпрацю із Заходом.

    Коментуючи наміри Вірменії активізувати євроінтеграційний курс, Путін провів прямі паралелі з подіями в Україні, які передували російській агресії. За його словами, криза в Україні нібито почалася через спроби Києва зблизитися з Європейським Союзом. Російський лідер вкотре повторив тезу, яку Кремль просуває вже багато років, стверджуючи, що саме процес європейської інтеграції України став відправною точкою конфлікту.

    Такі заяви пролунали на тлі суттєвого охолодження відносин між Росією та Вірменією. Протягом десятиліть Єреван вважався одним із найближчих союзників Москви на Південному Кавказі та входив до всіх ключових інтеграційних структур під російським впливом. Вірменія є членом Євразійського економічного союзу, а також тривалий час брала активну участь в Організації Договору про колективну безпеку. Саме Росія традиційно розглядалася як головний гарант безпеки Вірменії в регіоні.

    Однак ситуація почала стрімко змінюватися після подій у Нагірному Карабаху. У Єревані дедалі частіше висловлювали невдоволення політикою Москви та звинувачували російське керівництво у невиконанні союзницьких зобов’язань. Особливо гостро ці претензії пролунали після того, як Азербайджан встановив контроль над Карабахом, а російські миротворці фактично не змогли запобігти розвитку подій. Вірменське керівництво заявило, що механізми безпеки, на які країна покладалася роками, не спрацювали у критичний момент.

    На цьому тлі уряд прем’єр-міністра Нікола Пашиняна розпочав активний перегляд зовнішньополітичних пріоритетів. Вірменія стала суттєво розширювати контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами, активізувала співпрацю з Францією, яка стала одним із головних партнерів Єревана в Європі, а також почала поступово дистанціюватися від російських безпекових структур. Фактично країна заморозила свою участь в ОДКБ і неодноразово відмовлялася брати участь у заходах організації.

    Кремль сприйняв такі кроки як виклик власному впливу в регіоні. Для Росії Південний Кавказ традиційно залишається однією з ключових зон геополітичних інтересів, тому будь-яке посилення західної присутності тут викликає занепокоєння російського керівництва. Саме тому останні заяви Путіна багато аналітиків розглядають як спробу чинити політичний тиск на Вірменію та застерегти її від подальшого руху в бік Європейського Союзу.

    Особливу увагу експертів привернуло використання Путіним терміна «український сценарій». На думку оглядачів, такі формулювання можуть сприйматися як завуальоване попередження про можливі наслідки у разі подальшого віддалення Вірменії від Росії. При цьому в Кремлі традиційно уникають прямих погроз, використовуючи натомість політичні аналогії та історичні паралелі.

    Показово, що це вже не перший випадок, коли російський президент публічно висловлює невдоволення політикою Єревана. Ще під час пресконференції 9 травня він заявляв, що Вірменія має визначитися між Європейським Союзом та Євразійським економічним союзом. Тоді Путін фактично вимагав проведення референдуму щодо стратегічного вибору країни та натякав на можливі наслідки, якщо вірменська влада продовжить рух у напрямку європейської інтеграції без узгодження своїх дій із Москвою.

    Водночас під час виступу в Астані Путін торкнувся ще однієї чутливої для Росії теми — безпеки Калінінградської області. Приводом стала нещодавня заява міністра закордонних справ Литви Кястутіса Будріса, який зазначив, що в разі військового конфлікту НАТО має можливість швидко нейтралізувати російські військові об’єкти в Калінінграді. Литовський дипломат наголосив, що регіон є надзвичайно мілітаризованим та становить важливий елемент російської військової присутності в Балтійському регіоні.

    У відповідь Путін заявив, що Росія «зрівняє із землею» будь-кого, хто спробує атакувати Калінінградську область. За його словами, Москва розглядатиме подібні дії як прямий напад на Російську Федерацію та відповідатиме максимально жорстко. Ця заява стала однією з найрізкіших з боку російського президента за останні місяці та вкотре продемонструвала готовність Кремля використовувати войовничу риторику у відносинах із Заходом.

    Калінінградська область має особливе значення для російської військової стратегії. Вона розташована між Польщею та Литвою і є ексклавом Росії, відокремленим від основної території країни. Саме тут розміщено значну частину сил Балтійського флоту, сучасні системи протиповітряної оборони, ракетні комплекси та інші стратегічно важливі військові об’єкти. Західні експерти вважають регіон одним із найбільш мілітаризованих у Європі.

    На тлі повномасштабної війни проти України Калінінград набув ще більшого значення для військового планування як Росії, так і НАТО. Альянс регулярно проводить навчання у Балтійському регіоні, а країни Балтії та Польща посилюють свою оборону через побоювання щодо потенційних загроз із боку Москви. Росія, своєю чергою, використовує Калінінград як важливий елемент стримування та демонстрації сили.

    Заяви Путіна пролунали в умовах, коли відносини Росії із Заходом залишаються на найнижчому рівні за останні десятиліття. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну НАТО значно посилило свою присутність на східному фланзі, а кількість союзницьких військ у Польщі, Румунії та країнах Балтії суттєво зросла. Водночас держави Альянсу продовжують надавати Україні масштабну військову допомогу, що викликає дедалі гострішу реакцію Кремля.

    Експерти зазначають, що останні висловлювання російського президента відображають ширшу проблему, з якою стикається Москва. Через війну проти України та погіршення відносин із Заходом Росія поступово втрачає вплив на частину пострадянських держав, які дедалі активніше шукають альтернативні центри підтримки та співпраці. Вірменія є одним із найяскравіших прикладів цього процесу. Якщо ще кілька років тому Єреван майже повністю орієнтувався на Москву в питаннях безпеки та економіки, то сьогодні країна дедалі активніше розвиває контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами.

    На цьому тлі погрози Кремля можуть свідчити про спробу зберегти свій вплив у регіоні шляхом політичного тиску та демонстрації сили. Однак залишається відкритим питання, чи зможуть такі заяви змінити зовнішньополітичний курс Вірменії, яка останніми роками дедалі активніше демонструє прагнення до більшої незалежності від Москви та розширення співпраці із західними партнерами. Для багатьох спостерігачів слова Путіна стали ще одним підтвердженням того, що боротьба за геополітичний вплив на пострадянському просторі залишається одним із ключових елементів сучасної міжнародної політики.

  • «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    «Зробимо Вірменію великою»: Трамп несподівано підтримав Пашиняна перед виборами та згадав свій новий геополітичний проєкт

    Президент США Дональд Трамп несподівано втрутився у політичну кампанію у Вірменії та відкрито підтримав чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна напередодні парламентських виборів, які мають відбутися 7 червня.

    Гучна заява Трампа пролунала у його соцмережі Truth Social і вже викликала резонанс як у самій Вірменії, так і за її межами.

    Американський президент назвав Пашиняна «чудовим другом і лідером», який нібито робить Вірменію «сильною, заможною та надзвичайно безпечною».

    «З цих причин Нікол має мою повну та безперечну підтримку на переобрання 7 червня 2026 року», — написав Трамп.

    Наприкінці свого звернення він перефразував власне відоме гасло Make America Great Again і заявив: «Зробимо Вірменію знову великою».

    Заява Трампа стала безпрецедентною для американської політики щодо Вірменії, адже чинні президенти США традиційно уникають настільки прямої підтримки конкретних кандидатів на виборах у пострадянських країнах.

    Особливу увагу привернуло й те, що Трамп у своєму дописі згадав державного секретаря США Марко Рубіо та новий транзитний проєкт під назвою «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання» — TRIPP.

    За словами Трампа, Рубіо вже відвідав Вірменію у межах реалізації цього проєкту.

    Деталі самого проєкту офіційно майже не розкриваються, однак західні аналітики припускають, що йдеться про нову американську логістичну та економічну ініціативу на Кавказі, яка має посилити вплив США у регіоні та зменшити залежність країн Південного Кавказу від Росії й Китаю.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна виглядає не лише політичним жестом, а й частиною ширшої геополітичної стратегії Вашингтона.

    Нікол Пашинян останніми роками поступово дистанціювався від Кремля, особливо після конфлікту навколо Нагірного Карабаху та фактичної втрати Вірменією контролю над регіоном у 2023 році.

    Після цього Єреван різко активізував контакти із Заходом.

    Вірменія почала брати участь у спільних військових навчаннях зі США, заморозила участь у деяких структурах ОДКБ та дедалі жорсткіше критикувала Росію за відсутність підтримки у конфлікті з Азербайджаном.

    Крім того, Пашинян відкрито заявляв, що Вірменія більше не може покладатися лише на Москву у питаннях безпеки.

    Саме тому заява Трампа вже викликала бурхливу реакцію у проросійських колах.

    Російські пропагандистські медіа та низка політиків у РФ сприйняли підтримку Пашиняна як чергову спробу США остаточно «відірвати» Вірменію від російської сфери впливу.

    Водночас у самій Вірменії реакція виявилася неоднозначною.

    Прихильники Пашиняна назвали заяву Трампа свідченням того, що Єреван отримує дедалі більшу підтримку Заходу.

    Натомість опозиція заявляє про «небезпечне зовнішнє втручання» у вибори.

    Опоненти прем’єра також нагадують, що Пашинян уже переживав масштабні внутрішньополітичні кризи після поразки у війні за Карабах та втрати частини територій.

    Попри це, його партія досі залишається однією з найвпливовіших політичних сил країни.

    Вибори у Вірменії 7 червня можуть стати одними з найважливіших за останні роки, адже фактично визначать подальший зовнішньополітичний курс держави — між Росією та Заходом.

    Політологи звертають увагу й на іншу деталь: це вже не перший випадок, коли Трамп відкрито підтримує іноземних політиків.

    Раніше він активно агітував за прем’єра Угорщини Віктора Орбана та називав його «великим лідером Європи».

    Втім, на виборах у квітні 2026 року Орбан програв своєму опоненту Петеру Мадяру.

    Саме тому в соцмережах уже почали жартувати про «ефект підтримки Трампа».

    Окремі аналітики вважають, що нинішній президент США дедалі активніше формує власну міжнародну політичну мережу союзників, орієнтовану на консервативні, націоналістичні та антиглобалістські сили.

    Водночас Кавказ для США залишається стратегічно важливим регіоном через енергетичні маршрути, транспортні коридори та близькість до Росії, Ірану й Туреччини.

    На цьому тлі підтримка Пашиняна може свідчити про бажання Вашингтона посилити свій вплив у Вірменії напередодні можливих великих змін у регіоні.

    Офіційний Єреван поки стримано відреагував на заяву Трампа.

    Сам Пашинян публічно не коментував підтримку американського президента.

    Тим часом у Вірменії триває активна передвиборча кампанія, а головною темою дискусій залишаються питання безпеки, відносин із Росією та майбутнього курсу країни.