Неякісне вугілля, фіктивні контракти та підозрілі постачальники — навколо державної компанії «Центренерго» розгортається черговий скандал. Слідчі Бюро економічної безпеки розслідують постачання палива сумнівної якості від ТОВ «Енерго Ресурс Груп», яке отримало контракти на понад 1,5 млрд грн.
За даними слідства, постачальник закуповував вугілля у компаній, далеких від енергетичної сфери — зокрема, у фірм, які спеціалізувалися на торгівлі автомобілями. Так, «Кевіан Драйв» і «ОЛ Транс Глобал» отримали понад 143 млн грн, проте їх податкові накладні були заблоковані через підозру у фіктивних операціях.
«Енерго Ресурс Груп» стверджувало, що орендує вуглезбагачувальні фабрики в «Новіекс» на Донеччині — у Цукуриному та Мирнограді. Однак перевірка показала, що ці об’єкти не використовувалися для виробництва, а підприємства не подавали жодних звітів про викиди. Крім того, селище Цукурине перебуває у зоні бойових дій, що фактично унеможливлює роботу будь-яких виробничих потужностей.
Компанія уклала з ПАТ «Центренерго» два масштабні договори: від 8 листопада 2023 року на суму до 550 млн грн і від 8 лютого 2024-го — на 1 млрд грн. Загалом державна компанія перерахувала на рахунки постачальника 1,067 млрд грн, більшість із яких становила передоплата. Ціна за тонну вугілля — 5 076 грн із ПДВ.
Слідство встановило, що директор підприємства діяв у змові з невстановленими особами, які фактично контролювали діяльність компанії. Вони не зареєстрували податкові накладні на понад 185 млн грн, через що держава втратила близько 31 млн грн ПДВ.
Директором і власником «Енерго Ресурс Груп» є уродженець Луганщини Олексій Пруженко, чиє майно нині арештовано. Серед попередніх співвласників фігурували Ігор Качмар та підприємиця з Сєвєродонецька Тетяна Щербанюк, яка свого часу балотувалася від партії «Наш край». Наглядову раду «Центренерго» очолює скандальний бізнесмен Андрій Гота, ім’я якого неодноразово згадувалося у гучних корупційних історіях.
У межах масштабного розслідування розкрадань державних коштів правоохоронці оголосили підозри ще десятьом фігурантам. Справу ведуть щодо зловживань під час реалізації проєктів у регіонах, наближених до зони бойових дій. Загальна сума встановлених збитків уже наближається до 6 мільйонів гривень.
У центрі афери — низка соціально важливих проєктів, фінансованих державою, зокрема у Київській, Житомирській, Запорізькій та Сумській областях. Оперативники з Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції викрили схеми, які охоплювали різні сфери — від фіктивного працевлаштування до ремонту укриттів та закупівлі вугілля для навчальних закладів.
Зокрема:
Робота на папері: чиновники оформлювали людей на роботу в комунальні установи, які фактично не виконували жодних обов’язків. Зарплати їм платили з бюджету.
Недобудовані укриття: у школах та дитсадках виявили захисні споруди, що або не були завершені, або зовсім непридатні для використання.
Вугілля по космічних цінах: під час перевірок з’ясувалося, що постачальники завищували вартість твердого палива, поставляючи його до освітніх закладів прифронтових регіонів.
Слідчі стверджують: до схем були залучені не лише представники органів місцевого самоврядування, а й керівники комунальних підприємств і приватні підрядники. Всі вони діяли в координації, що дозволяло роками уникати відповідальності.
Усім фігурантам справи вже вручені підозри. Йдеться про злочини, кваліфіковані за статтями КК України, які передбачають відповідальність за привласнення майна, службове підроблення, а також змову для вчинення злочину.
Національна поліція зазначає, що робота з викриття подібних злочинів активізована по всій країні, з особливим фокусом на регіони, де триває відновлення інфраструктури після ударів рф.
Наразі тривають обшуки, вилучення документації та допити свідків. Правоохоронці обіцяють: усі винні у дерибані коштів для прифронтових громад будуть притягнуті до відповідальності.
САП передала до суду справу про розкрадання понад 11 мільйонів гривень під час закупівлі вугілля для потреб «Укрзалізниці». Серед обвинувачених – колишній посадовець залізничної компанії, а також керівник і власник приватного товариства, яке стало переможцем тендерів.
Як повідомляє Спеціалізована антикорупційна прокуратура, оборудка була реалізована ще у 2018 році. За версією слідства, група осіб, у тому числі заступник директора філії Центру забезпечення виробництва АТ «Укрзалізниця» (окреме провадження), організувала злочинну схему під час шести тендерів на постачання кам’яного вугілля.
Механізм розкрадання був класичним: умови конкурсів формувалися під конкретну компанію, яка подавала найвищу ціну. Конкуренти фактично не мали шансів виграти через дискримінаційні вимоги. У результаті перемогу здобуло одне з комерційних товариств, що не могло пояснити економічну обґрунтованість своїх розцінок.
Після укладання контрактів з переможцем, «Укрзалізниця» переплатила за поставки понад 11,8 мільйона гривень бюджетних коштів. Як показали експертизи, вартість була свідомо завищена, і це не могло бути випадковістю.
Обвинуваченим інкримінують ч. 5 ст. 191 КК України — розтрату майна в особливо великих розмірах, вчинену за попередньою змовою групою осіб. Санкція статті передбачає до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Особливу увагу у цій справі заслуговує роль громадянського суспільства. Саме громадська організація помітила аномальні ціни в системі Prozorro і подала відповідне звернення до правоохоронних органів. Це й дало старт розслідуванню, яке викрило мільйонні зловживання.
«Цей кейс — приклад того, як відкритість державних даних і активність громадян можуть виявити корупційні злочини», — зазначають у САП.
Західні видання повідомляють про серйозну загрозу для української сталеливарної промисловості у зв’язку з наближенням фронту до Покровська. Це місто, яке є важливим промисловим центром, ризикує опинитися в зоні бойових дій, що може мати катастрофічні наслідки для галузі, яка вже зазнала значних втрат через війну.
The Economist вказує, що під загрозою – найбільша шахта з видобутку коксівного вугілля в Україні «Червоноармійська Західна» і Покровський гірничо-збагачувальний комбінат.
Видання нагадує, що 2021 року Україна посідала 14 місце у світі з виробництва сталі, але торік вона опустилася на 24 місце. Із втратою найбільшої шахти, де видобувають вугілля для металургії, РФ вдасться «знищити решту сталеливарної промисловості України».
Причому, йдеться у статті, для цього необов’язково брати Покровськ.
«У міру просування вони (російські війська – Ред.) спробують відключити електропостачання і перекрити головну дорогу, якою вугілля надходить на захід до решти сталеливарних заводів. Потім вони зроблять те саме на іншій меншій шахті з видобутку коксівного вугілля за 18 км на північ від Удачного, у Добропіллі», – пише британський журнал.
В Україні триває дискусія про перехід до відновлюваних джерел енергії та поступове відмовлення від вугілля. Проте економіст Олексій Кущ вважає, що такий крок може бути надто передчасним для країни, що стикається з економічними труднощами та енергетичною залежністю.
Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.
А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.
Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:
Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.
Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.
Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.
А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.
У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.
Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.
Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.
Поширення електромобілів не змогло вбити попит на нафту
Фото: Citroen
Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.
Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.
Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.
Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.
А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.
Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.
І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.
Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.
І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.
Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.
Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.
Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.
І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.
Дмитро Фірташ, один з найвпливовіших олігархів України, керує імперією, яка охоплює хімічні, банківські та медійні активи. Колишній союзник екс-президента Віктора Януковича, Фірташ здобув величезний вплив в українській економіці завдяки своїй діяльності в різних секторах.
У 2021 році Україна запровадила проти Фірташа санкції через ймовірні постачання титану російським оборонним компаніям, заморозивши його особисті активи та банківські рахунки. Раніше Фірташ контролював компанію «РосУкрЕнерго» — спільне підприємство з «Райффайзен Інвестмент» і російським «Газпромом», яке контролювало постачання російського газу до Європи через Україну. Крім того, він очолював компанію «Центрогаз», яка володіла ексклюзивним правом на продаж туркменського газу в Україні.
Згідно з документами WikiLeaks, Фірташ заявив американському послу, що звертався до Семена Могилевича для захисту свого бізнесу від конкурентів. Могилевич, який пов’язаний з кримінальною діяльністю, був одним із засновників «РосУкрЕнерго» разом з Ротшильдом, британським підприємцем Робертом Шетлер-Джонсом і Фірташем.
Однією з найбільш помітних груп серед зв’язків Фірташа є британські консервативні еліти, які намагаються уповільнити Брексит і зберегти контроль над ЄС і китайськими фінансовими операціями. Ці сили, як стверджується, змінили Бориса Джонсона на посту міністра закордонних справ Великобританії, що формально підпорядковує МІ-6. Серед консервативної еліти є родина Асквіт, яка створила розгалужену мережу впливу в Україні за допомогою Фірташа. Родина використовувала його для контролю над українськими активами та політичними процесами, завдяки ресурсам та впливу олігарха.
В Україні розпочалася боротьба між глобалістськими елітами США та Великобританії за вплив і контроль над газовою, телекомунікаційною та гірничодобувною промисловістю. В рамках цієї боротьби було подано численні судові позови проти Фірташа, що дозволило НАБУ витіснити олігарха.
Американська оборонна промисловість, чиї інтереси в Україні представляє Віктор Пінчук, застосувала стратегію захоплення критично важливих ресурсів через порушення кримінальних справ. Імпорт титану в США зріс до 90%, що стало вразливістю в ланцюгах постачання. Титан використовується в сучасних літаках і вертольотах, танках, підводних човнах і кораблях, ракетах і боєприпасах. Колосальні запаси титану в Україні оцінюються в 184 млн тонн на суму понад 300 млрд доларів і складають 20% світових постачань. Межиріцький гірничо-збагачувальний комбінат, що належить компанії Фірташа Group DF, є власником Селищанських титанових родовищ.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) оголосили про підозру трьом особам у справі про махінації з вугіллям, що завдали майже 12 мільйонів гривень збитків державному енерговиробнику.
Це розслідування має особливу актуальність у світлі енергетичної кризи, викликаної повномасштабною агресією Росії.
Йдеться про:
ексзаступника міністра енергетики (2020-2021 рр.);
екснардепа, експершого заступника голови комітету з питань будівництві, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Верховної Ради, бенефіціара приватної компанії;
ексдиректора ДП «Укрвугілля».
За даними слідства, наприкінці липня 2022 року через воєнні дії ринок вугілля в Україні був обмежений. З метою сталого проходження опалювального сезону 2022/2023 Кабінет Міністрів України зобов’язав ДП «Укрвугілля» постачати енергоносій визначеним виробникам електричної енергії, зокрема державному ПАТ «Центренерго».
Попри такі обмеження, бенефіціар приватної компанії, яка мала договір з ДП «Укрвугілля», у змові з ексзаступником міністра енергетики України схилив директора ДП до продажу вугілля його компанії, яка до того ж мала понад 50 млн грн заборгованості перед ДП. У результаті «Укрвугілля» поставило приватній компанії майже 24 тис. тонн сировини, яку та перепродала з надлишком у майже 20 млн грн.
Водночас ПАТ «Центренерго» недоотримало 12,5 тис. тонн вугілля та було змушене викупити його у жовтні 2022 року за значно вищою ціною, переплативши майже 12 млн грн.
За даними джерел, у махінаціях підозрюють:
ексзаступника міністра енергетики (2020-2021 рр.) Максима Немчинова;
екснардепа, експершого заступника голови комітету з питань будівництві, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Верховної Ради, бенефіціара приватної компанії Володимира Вечерка;
ексдиректора ДП “Укрвугілля” Михайла Волошина.
Нагадаємо, заступник міністра інфраструктури Юрій Васьков реалізував схему з викрадення 300 млн доларів (2,4 млрд гривень) на проєкті сторіччя в Одеському порту разом із директором порту Миколою Павлюком та мостобудівником Беккером.
Україна продовжує полювання за енергетичними ресурсами, які визначають обличчя її енергетичного ландшафту. За новітніми даними, газ, ядерне паливо і вугілля є трьома головними лідерами у цьому списку, з ВЕД виступаючи як екзотичний показник української енергетики.
Згідно з даними компанії YASNO, газ залишається найпопулярнішим джерелом енергії в Україні, становлячи 30% від усіх енергетичних потреб країни. На другому місці розташувалася атомна енергія, яка забезпечує 24% енергетичних потреб. Вугілля залишається на третьому місці з 22%.
Згідно з експертами, гідроелектростанції виробляють не більше 4% енергії, тоді як відновлювальні джерела енергії вкладаються лише 3%.
Найбільшим виробником електроенергії в Україні залишається атомна енергетика. За даними “Енергоатому”, українські атомні електростанції згенерували на понад 1 млрд кВт-год більше, ніж у минулому році.
Крім того, компанія “Укргазвидобування” також досягла значного прориву, досягнувши найбільшого добового видобутку з грудня 2018 року. Цей успіх було досягнуто завдяки введенню в експлуатацію рекордної кількості нових свердловин, де більшість з них є високодебітними, надаючи понад 100 тисяч кубометрів газу на добу.
