Daypolitico

Позначка: вибори у США

  • Скандал перед виборами у США: Трамп порушив традицію, яку Вашингтон підтримував понад 20 років

    Скандал перед виборами у США: Трамп порушив традицію, яку Вашингтон підтримував понад 20 років

    Адміністрація президента США Дональда Трампа відмовилася запрошувати міжнародних спостерігачів ОБСЄ на проміжні вибори до Конгресу, які відбудуться 3 листопада 2026 року. Це перший такий випадок за останні 24 роки. Рішення Вашингтона викликало критику з боку європейських інституцій, американських законодавців і правозахисників, які попереджають про ризики для прозорості виборчого процесу.

    Про це повідомляє американське видання The Hill. Інформацію також підтверджує офіційна заява Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ, оприлюднена 23 вересня.

    Уперше з 2002 року Сполучені Штати не надіслали запрошення міжнародній місії, яка традиційно здійснювала незалежне спостереження за американськими федеральними виборами.

    За інформацією ОБСЄ, протягом цього періоду її представники спостерігали за 12 федеральними виборчими кампаніями у США, включно із шістьма проміжними виборами до Конгресу.

    Рішення адміністрації Трампа стало суттєвим відступом від багаторічної практики міжнародного виборчого спостереження.

    Представники ОБСЄ нагадали, що Сполучені Штати є однією з 57 держав-учасниць організації та взяли на себе відповідні зобов’язання згідно з Копенгагенським документом 1990 року.

    Цей документ передбачає запрошення міжнародних спостерігачів для підвищення прозорості та довіри до виборчого процесу.

    Президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Пере Жоан Понс висловив жаль через рішення Вашингтона, наголосивши, що воно порушує усталену практику співпраці США з міжнародними демократичними інституціями.

    Директорка БДІПЛ Марія Телалян також пояснила, що міжнародне спостереження не означає втручання у внутрішні справи держави. Його завдання — надати незалежну оцінку виборчих процедур, законодавства та умов проведення голосування.

    Особливо гостро рішення Білого дому розкритикували представники Демократичної партії США.

    Сенаторка Джин Шахін, яка входить до керівництва комітету Сенату із закордонних справ, оприлюднила заяву, у якій назвала відмову від спостереження ОБСЄ несумісною з принципами прозорості американських виборів.

    За її словами, незалежні міжнародні місії сприяють зміцненню довіри виборців до демократичних процедур.

    Конгресмен Стів Коен висловив занепокоєння, що адміністрація Трампа може прагнути уникнути додаткового міжнародного контролю. Водночас такі побоювання залишаються політичною оцінкою законодавця, а не доведеним фактом підготовки виборчих порушень.

    До критики долучилася і міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch, яка заявила, що відмова від зовнішнього спостереження посилює занепокоєння щодо захисту демократичних стандартів.

    Ситуація привернула увагу і через порівняння з Росією та Білоруссю, влада яких раніше також обмежувала можливості незалежного міжнародного спостереження.

    Зокрема, «Ненька інфо» раніше повідомляла про відмову Росії запросити спостерігачів ОБСЄ на парламентські вибори. Тоді міжнародні організації заявляли про порушення Москвою зобов’язань у сфері виборчої прозорості.

    Водночас відсутність спостерігачів ОБСЄ сама собою не доводить фальсифікації виборів або порушення виборчого законодавства США.

    На тлі скандалу увага прикута до проміжних виборів 3 листопада, за результатами яких американці визначатимуть склад Палати представників і частини Сенату.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про підготовку демократами масштабних розслідувань щодо адміністрації Трампа у випадку отримання більшості в Палаті представників.

    Таким чином, майбутні вибори матимуть велике значення для подальших відносин між президентом і Конгресом.

    Попри відмову Вашингтона запросити місію ОБСЄ, американські виборчі процедури залишаються під контролем відповідних федеральних і місцевих органів, а також інших передбачених законодавством механізмів спостереження.

    Проте міжнародні організації наголошують, що відмова від незалежного зовнішнього моніторингу позбавляє суспільство додаткового інструменту оцінювання виборчого процесу саме тоді, коли питання довіри до голосування перебуває в центрі політичної дискусії у США.

  • Трамп пообіцяв американцям по $5000 за перемогу республіканців: на «дивіденд» знадобиться $1,35 трлн

    Трамп пообіцяв американцям по $5000 за перемогу республіканців: на «дивіденд» знадобиться $1,35 трлн

    Президент США Дональд Трамп зробив одну з найгучніших економічних обіцянок нинішньої кампанії перед проміжними виборами до Конгресу. Виступаючи 9 вересня на республіканському з’їзді в Далласі, він заявив, що кожен повнолітній громадянин Сполучених Штатів отримає по 5000 доларів, якщо Республіканська партія збереже контроль одночасно над Палатою представників і Сенатом після виборів 3 листопада. Президент уже придумав для потенційної виплати назву — «Trump dividend», або «дивіденд Трампа». Про це повідомляє Reuters.

    Трамп представив ідею як своєрідний розподіл між громадянами результатів економічної політики своєї адміністрації. За його словами, принцип має нагадувати виплату дивідендів успішною компанією своїм акціонерам. Президент заявив, що через економічні успіхи країни готовий виплатити кожному дорослому громадянину США 5000 доларів, якщо республіканці переможуть в обох палатах Конгресу. Єдину конкретну умову щодо використання грошей Трамп сформулював одразу: отримані кошти повинні бути витрачені всередині Сполучених Штатів.

    «Якщо республіканці переможуть, ви переможете разом із нами й отримаєте 5000 доларів», — заявив Трамп під час виступу. Водночас президент не пояснив, яким саме чином адміністрація планує організувати настільки масштабну програму, хто конкретно відповідатиме критеріям отримувача, коли можуть надійти гроші і звідки федеральна влада візьме необхідне фінансування. CBS News також зазначає, що Трамп не сказав, чи планує звертатися до Конгресу із законопроєктом щодо виплат.

    І саме сума робить цю обіцянку особливо масштабною. За оцінкою Reuters, у США проживає приблизно 270 млн повнолітніх людей. Якщо по 5000 доларів отримають усі вони, загальна вартість програми становитиме близько 1,35 трлн доларів. Це не одноразова невелика податкова пільга, а одна з найбільших потенційних програм прямих грошових виплат населенню в історії країни.

    Втім, президент США не може просто розпорядитися виплатити понад трильйон доларів із федеральної скарбниці лише своєю заявою. Конституція США встановлює, що гроші з казначейства можуть витрачатися лише на підставі асигнувань, передбачених законом. Congressional Research Service та офіційна Constitution Annotated наголошують: федеральні кошти не можуть бути виплачені без відповідного законодавчого дозволу. Тому для реалізації такого «дивіденду» практично неминучою стає участь Конгресу — саме того Конгресу, контроль над яким Трамп зараз намагається зберегти за республіканцями.

    Приклад подібного механізму американці вже бачили під час пандемії COVID-19. У березні 2020 року ухвалений Конгресом і підписаний Трампом CARES Act передбачив прямі виплати до 1200 доларів на дорослого та додаткові кошти на дітей для громадян із відповідним рівнем доходу. Пізніше були ще два раунди виплат. Але принципова різниця полягає в тому, що вони були прямо передбачені федеральними законами: Конгрес схвалив правила, виділив кошти, після чого Міністерство фінансів та IRS організували виплати.

    Є й інший ризик. Масштабні прямі виплати можуть посилювати споживчий попит і, за певних економічних умов, створювати додатковий інфляційний тиск. CBS нагадує, що економісти досі дискутують про роль пандемічних стимулів 2020–2021 років у подальшому зростанні американських цін. Для нинішньої кампанії ця тема особливо чутлива, оскільки саме інфляція, вартість життя та ціни на енергоносії залишаються серед проблем, які турбують виборців.

    Цікаво й те, що це вже не перша ідея Трампа щодо прямого «дивіденду» американцям. У листопаді 2025 року Білий дім заявляв, що президент налаштований на виплату американцям по 2000 доларів за рахунок доходів від мит. Тоді адміністрація також вивчала можливі механізми реалізації такого плану. Нинішня пропозиція значно амбітніша — йдеться вже про 5000 доларів для кожного дорослого громадянина.

    Обіцянка пролунала не на звичайному передвиборчому мітингу. Республіканці зібралися 9–10 вересня в American Airlines Center у Далласі на незвичний для американської політики захід — перший спеціальний загальнонаціональний партійний з’їзд, присвячений саме проміжним виборам. Зазвичай масштабні конвенції партії проводять у роки президентських виборів, однак цього разу команда Трампа вирішила використати формат для мобілізації прихильників за два місяці до голосування.

    Reuters зазначає, що промова Трампа тривала приблизно годину і 45 хвилин. Президент фактично поставив самого себе в центр кампанії, хоча його імені в бюлетенях у листопаді не буде. Він закликав прихильників голосувати так, ніби балотується особисто, розповідав про досягнення своєї адміністрації та різко атакував демократів. Пропозиція виплатити по 5000 доларів стала найбільш несподіваним економічним елементом виступу.

    Для Республіканської партії ставки справді величезні. На виборах переобираються всі 435 місць у Палаті представників, а також 35 місць у Сенаті. За підрахунками Reuters, демократам достатньо отримати чистий приріст у три місця, щоб повернути більшість у Палаті представників. У Сенаті їхнє завдання складніше: для здобуття більшості потрібно додатково виграти чотири місця.

    Причому ще кілька місяців тому позиції республіканців у Сенаті виглядали набагато комфортніше. Тепер AP пише, що боротьба за верхню палату стала значно конкурентнішою. Серед причин — невдоволення частини виборців економічною ситуацією, падіння популярності Трампа і наслідки міжнародних криз. Республіканцям доводиться захищати позиції не лише в традиційно конкурентних штатах, а й у тих, які раніше вважалися відносно безпечними.

    Reuters серед ключових перегонів називає Аляску, Айову, Мен, Мічиган, Нью-Гемпшир, Північну Кароліну, Огайо, Техас і Джорджію. Особлива увага прикута до Техасу, де демократ Джеймс Таларіко змагається з республіканцем Кеном Пакстоном, а також до Північної Кароліни та Огайо. У таких умовах навіть кілька несподіваних результатів здатні змінити баланс сил у Вашингтоні.

    Саме тому обіцянка «дивіденду Трампа» має очевидне політичне значення. Президент прямо прив’язав отримання грошей громадянами до результату голосування: виплата, за його словами, з’явиться лише в разі перемоги республіканців одночасно в Палаті представників та Сенаті. Це дає Трампу надзвичайно простий передвиборчий меседж — контроль республіканців над Конгресом він намагається пов’язати не лише з політичною програмою, а буквально з потенційними 5000 доларами в кишені виборця.

    Проте станом на ранок 10 вересня «дивіденд Трампа» залишається політичною обіцянкою, а не затвердженою державною програмою. Немає ухваленого Конгресом закону про такі виплати, не оголошено офіційного джерела фінансування, не оприлюднені критерії отримання коштів і строки їх виплати. Сам Трамп поки назвав лише суму, коло отримувачів — повнолітні громадяни США — та вимогу витратити кошти всередині країни. Тож питання не лише в тому, чи переможуть республіканці 3 листопада, а й у тому, чи зможе адміністрація після виборів знайти понад трильйон доларів і провести відповідне рішення через Конгрес.

  • «Вибори Путіна» чи реванш Камали Гарріс: хто з демократів може поборотися за Білий дім у 2028 році

    «Вибори Путіна» чи реванш Камали Гарріс: хто з демократів може поборотися за Білий дім у 2028 році

    До президентських виборів у США ще два роки, однак боротьба за те, хто стане новим обличчям Демократичної партії, фактично вже почалася. Потенційних претендентів настільки багато, що зараз немає навіть очевидного фаворита: у списках з’являються колишня віцепрезидентка Камала Гарріс, губернатори Гевін Ньюсом, Вес Мур і Джош Шапіро, сенатори Джон Оссофф, Рафаель Ворнок і Марк Келлі, конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес та колишній міністр транспорту Піт Буттіджедж. The Washington Post називає поле демократів «широко відкритим» і зазначає, що партія досі сперечається, який саме кандидат здатен повернути їй Білий дім: прогресивний лідер, центрист чи зовсім нове обличчя.

    При цьому вибори 2028 року навряд чи будуть буквально новою дуеллю демократів із Дональдом Трампом. 22-га поправка до Конституції США встановлює, що одна людина не може бути обрана президентом більше двох разів, а Трамп уже перемагав у 2016 та 2024 роках. Він продовжує періодично підігрівати розмови про третій термін, продавав атрибутику «Trump 2028» і допускав незвичні сценарії, проте останнім часом дедалі частіше говорить і про життя після завершення президентства. 11 серпня він знову заявив, що хотів би балотуватися, але визнав, що закон створює дуже серйозну перешкоду.

    Тому головним питанням для демократів є не стільки те, хто особисто переможе Трампа, скільки хто зможе протистояти політичній спадщині MAGA та кандидату, якого нинішній президент підтримає як наступника. У Республіканській партії вже формується власна боротьба за спадщину Трампа, а одним із найбільш очевидних фаворитів Washington Post називає віцепрезидента Джей Ді Венса. Саме тому нинішні маневри демократів дедалі більше нагадують ранню фазу президентських праймеріз, хоча жоден із головних претендентів формально ще не оголосив кампанію.

    Одним із найцікавіших нових імен став Джон Оссофф, 39-річний сенатор від Джорджії. Washington Post звертає увагу на його різке зростання популярності серед демократичного електорату: відео та дописи політика з жорсткою критикою Трампа набирають мільйони переглядів, а сам Оссофф дедалі частіше сприймається як представник покоління, яке може замінити стару партійну верхівку. Водночас його найближче випробування — не президентська кампанія, а переобрання до Сенату в листопаді 2026 року, причому ця гонка в Джорджії вважається однією з найбільш конкурентних у країні.

    ФОТО: Джон Оссофф

    Для України позиція Оссоффа виглядає дещо складнішою, ніж просте розділення на «за» чи «проти». Після початку повномасштабної війни він однозначно засуджував російське вторгнення та підтримував право України на самооборону, однак улітку 2026 року опинився серед сенаторів, які виступили проти просування версії законопроєкту про потужні вторинні санкції проти Росії. Його заперечення стосувалися не самої допомоги Україні, а надто широких повноважень, які документ міг дати адміністрації Трампа для запровадження високих мит проти третіх держав. Тож у майбутній президентській кампанії Оссофф, імовірно, намагатиметься поєднати підтримку Києва з критикою концентрації зовнішньополітичних важелів у руках Білого дому.

    Поруч із ним Washington Post виділяє іншого сенатора від Джорджії — Рафаеля Ворнока. Старший пастор історичної баптистської церкви Ебенезер в Атланті потенційно може об’єднати прогресивне крило демократів із темношкірими виборцями — коаліцію, яка була критично важливою для перемог Барака Обами. Ворнок також займає виразно критичну позицію щодо Кремля і називав Володимира Путіна воєнним злочинцем, хоча одночасно вимагав запобіжників до санкційної політики Трампа, щоб президент не отримав необмежених можливостей використовувати мита. Саме така комбінація соціальної прогресивності та відносно прагматичного зовнішньополітичного курсу може зробити його серйозним претендентом на праймеріз.

    ФОТО: Рафаель Ворнок

    Ще одне ім’я, яке дедалі частіше звучить у Вашингтоні, — Вес Мур, губернатор Меріленду і ветеран армії США. Він став першим темношкірим губернатором штату й належить до покоління політиків, яке демократи можуть спробувати представити як принципово нову альтернативу як Трампу, так і власній старій гвардії. Мур публічно підтримує Україну, зустрічався з українськими ветеранами та неодноразово висловлював солідарність із українською громадою. Washington Post пише, що демократи бачать у ньому молодого й енергійного політика, який за сприятливих умов може дуже швидко набрати національну популярність.

    ФОТО: Вес Мур

    Але найбільш відоме ім’я у списку — Камала Гарріс. Поразка від Трампа у 2024 році стала для неї серйозним політичним ударом, а в Демократичній партії є значний запит на нове покоління лідерів. Проте списувати колишню віцепрезидентку поки рано: вона має практично стовідсоткову національну впізнаваність, велику мережу донорів і особливо сильні позиції серед частини темношкірого електорату. Washington Post зазначає, що потенційне надання Південній Кароліні першості у календарі демократичних праймеріз також могло б бути для Гарріс вигідним.

    ФОТО: Камала Гарріс

    До того ж сама Гарріс дедалі менше приховує, що розглядає другий шанс. Ще торік вона говорила BBC, що «не закінчила» з політикою і не виключала нового походу в Білий дім, а навесні 2026 року відповіла на пряме запитання про можливу кампанію словами: «Можливо. Я про це думаю». Проблема в тому, що частина демократів уже відкрито виступає проти її повернення: лише кілька днів тому кандидат демократів у губернатори Айови Роб Сенд категорично відкинув ідею нової кампанії Гарріс, що показує реальний рівень внутрішньопартійного спротиву.

    Одним із найнебезпечніших конкурентів Гарріс може стати губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом, який фактично перетворив публічне протистояння з Трампом на частину свого національного бренду. Саме Ньюсом ще восени минулого року використав гучний вислів про можливі «вибори Путіна» у 2028 році, заявляючи, що без активного спротиву політиці Трампа американські виборчі інститути можуть опинитися під загрозою. Це була політична метафора Ньюсома та порівняння з авторитарною російською моделлю, а не твердження про безпосередню участь Путіна в американських виборах.

    ФОТО: Гевін Ньюсом

    Ньюсом уже давно поводиться як політик із загальнонаціональними амбіціями: активно виступає на міжнародних майданчиках, сперечається з Білим домом і систематично атакує Трампа в соціальних мережах. Водночас він намагається демонструвати більш жорстку позицію щодо Росії й закликає адміністрацію США сильніше підтримувати Україну. Washington Post відносить його до групи найбільш помітних потенційних кандидатів, хоча боротьба з Гарріс за каліфорнійських донорів і партійну інфраструктуру може стати окремою проблемою для обох політиків.

    Ще одним сильним губернатором залишається Джош Шапіро з Пенсильванії. Його штат має особливе значення для президентських виборів: Пенсильванія належить до ключових «хитких» штатів, без яких демократам украй складно зібрати переможну коаліцію. Шапіро позиціонує себе як політик, здатний поєднувати традиційний демократичний порядок денний із дистанціюванням від найбільш лівих ідей партії. Для України важливо й те, що він давно підтримує українську громаду Пенсильванії та після резонансної суперечки Зеленського з Трампом і Венсом у Білому домі виступив із різкою критикою поведінки адміністрації.

    ФОТО: Джош Шапіро

    На іншому політичному фланзі дедалі помітнішою стає Александрія Окасіо-Кортес. Її потенційна кампанія могла б мобілізувати прогресивне крило партії та молодих виборців, а останні сигнали показують, що її президентські перспективи вже не сприймають як фантастику. Axios повідомляє, що сама можливість її кампанії у 2028 році вже спричинила дискусії й суперечки всередині Демократичних соціалістів Америки, а на ринках прогнозів вона останнім часом навіть виходила в число лідерів серед потенційних кандидатів демократів. Водночас Окасіо-Кортес офіційно про президентську кампанію не оголошувала.

    ФОТО: Александрія Окасіо-Кортес

    У контексті України Окасіо-Кортес теж відійшла від образу частини американських лівих, які прагнуть максимально дистанціюватися від міжнародних конфліктів. Вона наголошувала, що переговори про майбутнє України не можуть відбуватися без самої України та що Росія не повинна отримувати винагороду за порушення суверенітету іншої держави. Водночас її загальна зовнішньополітична платформа залишається більш лівою та обережною щодо американського військового втручання, ніж позиції центристського крила демократів.

    Повною протилежністю їй за політичним стилем може стати сенатор від Аризони Марк Келлі — колишній астронавт NASA і військовий льотчик. Келлі вже говорив, що серйозно розгляне президентську кампанію, а Washington Post раніше навіть ставила його серед найсильніших претендентів. Для Києва він, ймовірно, є одним із найбільш однозначних кандидатів у цьому списку: Келлі неодноразово відвідував Україну, підтримував військову допомогу та публічно заявляв, що хоче побачити поразку Росії й перемогу України.

    ФОТО: Марк Келлі

    Не варто забувати й про Піта Буттіджеджа, колишнього міністра транспорту адміністрації Джо Байдена. У 44 роки він залишається одним із наймолодших політиків із великим досвідом загальнонаціональної кампанії — ще 2020 року Буттіджедж брав участь у демократичних праймеріз і навіть переміг за кількістю делегатів на кокусах в Айові. У питанні України він робив особливий акцент на довгостроковій економічній стійкості, транспортній інфраструктурі та масштабній післявоєнній відбудові. Washington Post також залишає його серед реальних претендентів, хоча зараз увага до нього дещо менша, ніж до Оссоффа, Ньюсома чи Окасіо-Кортес.

    ФОТО: Піт Буттіджедж

    Усе це означає, що Демократична партія входить у 2028 рік без одного беззаперечного спадкоємця. Гарріс має досвід, гроші й впізнаваність, Ньюсом — потужну медійну машину, Оссофф — ефект нового обличчя, Шапіро — стратегічно важливу Пенсильванію, Келлі — військовий бекграунд і центристський імідж, а Окасіо-Кортес — надзвичайно активну молодшу й прогресивну аудиторію. Washington Post наголошує: головна суперечка всередині партії вже зараз полягає в тому, чи повертатися до центру для боротьби за поміркованого виборця, чи зробити ставку на нову прогресивну хвилю.

    Для України ця боротьба має особливе значення. Практично всі основні демократичні претенденти засуджують російську агресію, однак відрізняються у питанні масштабів військової допомоги, санкцій, президентських повноважень і загальної ролі США у світі. Найближчі місяці, особливо проміжні вибори восени 2026 року, можуть серйозно перетасувати цей список: перемога Оссоффа в Джорджії чи Шапіро в Пенсильванії посилить їхні президентські позиції, тоді як невдача може практично закрити дорогу до кампанії 2028-го. Саме після midterms стане значно зрозуміліше, хто з демократів дійсно здатен перетворити нинішні амбіції на боротьбу за Білий дім.

  • ФБР таємно перевіряло, чи працює Трамп на Росію: Білий дім розсекретив документи гучної справи

    ФБР таємно перевіряло, чи працює Трамп на Росію: Білий дім розсекретив документи гучної справи

    Білий дім оприлюднив розсекречені матеріали, які проливають нове світло на одну з найрезонансніших сторінок першої президентської каденції Дональда Трампа. Документи свідчать, що у травні 2017 року Федеральне бюро розслідувань відкрило окреме контррозвідувальне розслідування, щоб встановити, чи міг тодішній президент США — свідомо або несвідомо — діяти в інтересах Російської Федерації.

    Справі дали кодову назву Oxferd Comma. Її відкрили після того, як 9 травня 2017 року Трамп звільнив директора ФБР Джеймса Комі, який на той момент керував розслідуванням російського втручання у президентські вибори 2016 року.

    Оприлюднені матеріали не доводять, що Трамп був російським агентом чи працював під контролем Кремля. Навпаки, ця версія зрештою не отримала доказового підтвердження. Однак документи показують масштаб побоювань, які існували всередині американських правоохоронних органів після звільнення Комі. Про появу матеріалів 5 серпня повідомили американські медіа, зокрема Axios.

    ФБР перевіряло, чи перебував президент під впливом Кремля

    В одному з меморандумів від 16 травня 2017 року йшлося про відкриття повного розслідування через фактичні обставини, які, на думку слідчих, дозволяли припустити, що Трамп міг бути залучений до діяльності «в інтересах або від імені» російського уряду.

    Перед слідчими фактично поставили надзвичайно гостре питання: чи міг президент Сполучених Штатів перебувати під керівництвом або контролем Росії, або координувати з Москвою діяльність, здатну становити загрозу американській національній безпеці.

    Справу віднесли до категорії Sensitive Investigative Matter — особливо чутливих розслідувань.

    Найважливішим епізодом, який викликав занепокоєння ФБР, стало саме звільнення Комі. На той момент бюро вже розслідувало можливі зв’язки представників президентської кампанії Трампа з Росією в межах справи Crossfire Hurricane.

    Після усунення директора ФБР слідчі розглядали, серед іншого, версію, чи не було це рішення спрямоване на перешкоджання розслідуванню.

    Чому звільнення Комі стало переломним моментом

    Трамп звільнив Джеймса Комі 9 травня 2017 року.

    Формально адміністрація президента посилалася на рекомендації керівництва Міністерства юстиції та критику того, як Комі поводився під час розслідування щодо використання Гілларі Клінтон приватного поштового сервера.

    Проте політична ситуація швидко загострилася.

    За кілька днів після звільнення Комі з’явилася інформація про його службові записи щодо розмов із Трампом. В одному з меморандумів колишній директор ФБР описував зустріч у Білому домі, під час якої президент нібито висловлював сподівання, що бюро припинить розслідування щодо колишнього радника з національної безпеки Майкла Флінна.

    На цьому тлі звільнення керівника бюро сприймалося частиною американського істеблішменту як потенційне втручання президента у слідство.

    Уже 17 травня 2017 року, тобто через вісім днів після звільнення Комі, заступник генерального прокурора Род Розенстайн призначив колишнього директора ФБР Роберта Мюллера спеціальним прокурором. Він отримав повноваження розслідувати втручання Росії у вибори 2016 року, можливі зв’язки російської влади з представниками кампанії Трампа та пов’язані з цим питання.

    Що було Crossfire Hurricane

    Історія почалася ще до президентства Трампа.

    31 липня 2016 року ФБР відкрило контррозвідувальне розслідування Crossfire Hurricane, щоб з’ясувати, чи координували люди, пов’язані з передвиборчою кампанією республіканця, свої дії з російською владою.

    Одним із первинних приводів стала інформація, отримана від Австралії після розмови радника кампанії Трампа Джорджа Пападопулоса з австралійським дипломатом.

    Саме з цієї справи згодом виросла масштабна політична та юридична історія, яка супроводжувала майже всю першу каденцію президента.

    Нові документи показують, що Oxferd Comma стала окремою частиною цього масиву розслідувань — уже не лише щодо людей із кампанії Трампа, а щодо самого президента після звільнення Комі.

    Росія справді втручалася у вибори США

    Важливо розділяти два різні питання: російське втручання у вибори та можливу змову кампанії Трампа з Москвою.

    Розслідування Роберта Мюллера встановило, що Росія здійснила системні операції з втручання у президентські вибори 2016 року.

    За даними спецпрокурора, російська структура Internet Research Agency проводила кампанію в американських соціальних мережах, намагаючись впливати на громадську думку.

    Окремо російська військова розвідка проводила операції зі злому комп’ютерних систем, пов’язаних із Демократичною партією та штабом Гілларі Клінтон, після чого викрадені матеріали публікувалися в інтернеті.

    Сам Мюллер у 2019 році заявив, що російські розвідники здійснили «узгоджену атаку» на американську політичну систему.

    У його звіті також зазначалося, що Москва розглядала потенційне президентство Трампа як вигідне для себе і працювала над досягненням такого результату. Слідство зафіксувало численні контакти людей із президентської кампанії з особами, пов’язаними з Росією.

    Але це не означало автоматично існування злочинної змови.

    Змову кампанії Трампа з Росією не довели

    Розслідування Мюллера не встановило, що члени кампанії Трампа уклали угоду з російською владою щодо втручання у вибори.

    У підсумковому звіті спецпрокурора зазначено, що слідство не встановило, що представники кампанії Трампа вступали у змову або координували свої дії з російським урядом у межах операції втручання у вибори.

    При цьому формулювання має значення: воно не заперечувало самого російського втручання, яке слідство підтвердило, а стосувалося відсутності достатньої доказової бази для встановлення злочинної координації з кампанією Трампа.

    Мюллер також окремо вивчав можливе перешкоджання правосуддю з боку президента.

    Щодо цього питання його команда не зробила висновку ані про вчинення Трампом злочину, ані про повне виправдання президента.

    Сам Мюллер пояснював, що його офіс свідомо не ухвалював остаточного рішення про кримінальну відповідальність чинного президента.

    Розслідування ФБР пізніше розкритикували

    На цьому історія не завершилася.

    У грудні 2019 року генеральний інспектор Міністерства юстиції США Майкл Горовіц оприлюднив результати масштабної перевірки дій ФБР.

    Його команда проаналізувала понад мільйон документів і провела більш ніж 170 інтерв’ю.

    Перевірка виявила серйозні проблеми з окремими елементами Crossfire Hurricane, особливо під час отримання дозволів на стеження за колишнім радником кампанії Трампа Картером Пейджем відповідно до закону FISA.

    Горовіц вказував на суттєві порушення стандартів точності та повноти інформації, яку бюро подавало до Суду з нагляду за зовнішньою розвідкою.

    Пізніше ще жорсткішу оцінку дав спеціальний прокурор Джон Дарем.

    Дарем заявив про серйозні помилки ФБР

    У 2023 році Міністерство юстиції оприлюднило фінальний звіт Джона Дарема, який кілька років перевіряв походження та проведення розслідування щодо Росії.

    Його висновки були критичними для ФБР.

    Дарем заявив, що до відкриття Crossfire Hurricane американські правоохоронні та розвідувальні структури не мали перевірених доказів того, що Трамп або його кампанія перебували у змові чи співпрацювали з представниками російського уряду.

    Він також дійшов висновку, що ФБР надто швидко відкрило повне розслідування на основі неперевіреної інформації, не провівши перед цим низку стандартних перевірок, аналізів та інтерв’ю.

    Дарем писав і про «схильність» окремих співробітників бюро до відкриття розслідування щодо Трампа.

    Водночас важливо не перебільшувати його висновки: звіт Дарема не спростовував установленого факту російського втручання у вибори. Його основна критика стосувалася того, як саме ФБР відкривало й проводило власне розслідування щодо кампанії Трампа.

    Що змінюють нові документи

    Розсекречення матеріалів у серпні 2026 року додає до цієї історії важливу деталь.

    Раніше було широко відомо, що після звільнення Комі слідство Мюллера перевіряло можливе перешкоджання правосуддю та зв’язки людей із оточення Трампа з Росією.

    Тепер стало відомо більше про окрему внутрішню справу ФБР, у межах якої слідчі формально поставили питання значно гостріше — чи міг сам президент США діяти під керівництвом, контролем або в інтересах Російської Федерації.

    За даними Axios, справа отримала назву Oxferd Comma та була відкрита у травні 2017 року безпосередньо після звільнення Комі. Згодом її включили до ширшого розслідування Мюллера.

    При цьому перевірка не завершилася встановленням того, що Трамп був російським агентом.

    Саме ця обставина є принциповою для коректного трактування нових документів: вони доводять факт існування розслідування та серйозність підозр ФБР у 2017 році, але не доводять справжність самої підозри.

    Білий дім використовує документи у старій війні Трампа з ФБР

    Політичне значення публікації не менш важливе, ніж юридичне.

    Трамп роками називає розслідування щодо Росії політично мотивованим переслідуванням та «полюванням на відьом». Його нинішня адміністрація представляє нові документи як доказ того, наскільки далеко, на її думку, керівництво ФБР зайшло у спробах перевіряти президента без достатньої доказової бази.

    Водночас сама історія значно складніша.

    З одного боку, розслідування Мюллера не встановило злочинної змови між кампанією Трампа та Росією, а перевірки Горовіца і Дарема виявили серйозні недоліки у роботі ФБР.

    З іншого — масштабна російська операція з втручання у вибори США була встановлена самим розслідуванням Мюллера, а російські спецслужби справді проводили кібератаки й інформаційні операції, спрямовані на американський політичний процес.

    Тому нові документи не переписують результат усієї «російської справи», але відкривають раніше закритий епізод: у травні 2017 року ФБР настільки серйозно сприймало можливість російського впливу на нового президента США, що офіційно відкрило таємне контррозвідувальне розслідування щодо самого Дональда Трампа.

    Через дев’ять років цей документ знову опинився в центрі американської політики — тепер уже як аргумент адміністрації Трампа проти колишнього керівництва ФБР і всієї системи розслідувань, що переслідувала його першу президентську каденцію.

  • «Нічого нікому не довів»: експерт жорстко оцінив кампанію Трампа проти Ірану

    «Нічого нікому не довів»: експерт жорстко оцінив кампанію Трампа проти Ірану

    Ситуація навколо конфлікту між Сполученими Штатами та Іраном дедалі більше нагадує політичний і військовий глухий кут. Попри гучні заяви президента США Дональда Трампа про успішність американської кампанії, повного завершення протистояння досі не відбулося. Війна не перейшла у масштабну фазу, однак і мирного врегулювання сторони поки не досягли. На цьому тлі американські експерти все частіше говорять про затяжну кризу, яка починає створювати проблеми не лише для зовнішньої політики Вашингтона, а й для внутрішньополітичних позицій самого Трампа.

    Про це заявив директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик в ефірі проєкту «СвітОгляд» з Євгеном Магдою.

    За словами експерта, американська адміністрація розраховувала на швидке завершення конфлікту та укладання угоди, яка дозволила б Дональду Трампу оголосити про чергову зовнішньополітичну перемогу. Однак події розвиваються за іншим сценарієм.

    «Трамп давно хотів би все закінчити, поставити крапку і заявити про перемогу. Але наразі триває період ані війни, ані миру», — зазначив Дубовик.

    Експерт наголосив, що між США та Іраном продовжуються окремі обміни ударами, проте масштабних бойових дій немає. Водночас не спостерігається й активного дипломатичного процесу, який міг би привести сторони до повноцінного мирного врегулювання.

    Конфлікт між Вашингтоном і Тегераном різко загострився після масштабної військової операції США та Ізраїлю наприкінці лютого 2026 року. Тоді американські та ізраїльські сили завдали ударів по об’єктах іранської ядерної, ракетної та військової інфраструктури. Після цього Іран пообіцяв відповісти на атаку та пригрозив наслідками для американських інтересів на Близькому Сході.

    Відтоді сторони періодично обмінюються ударами, але жодна з них не переходить до відкритої широкомасштабної війни. Саме тому нинішню ситуацію багато експертів називають «замороженим конфліктом високої інтенсивності».

    Особливу проблему для Білого дому створює внутрішньополітичний фактор. Уже восени у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, а тема війни традиційно залишається чутливою для американського суспільства.

    За словами Дубовика, затягування конфлікту негативно впливає на рейтинги адміністрації Трампа. Значна частина виборців очікувала швидкого завершення кампанії, а натомість отримала тривалий конфлікт із невизначеним фіналом.

    Крім того, війна почала позначатися на економічній ситуації. Насамперед це стосується нафтового ринку та вартості пального. Будь-яка ескалація на Близькому Сході традиційно викликає нервову реакцію світових ринків через ризики для поставок енергоносіїв.

    Саме тому Білий дім опинився перед складним вибором. З одного боку, Трамп прагне швидко завершити кризу. З іншого — будь-яка угода з Іраном може бути сприйнята політичними опонентами як поступка після масштабних військових витрат.

    Не менш складна ситуація і для Тегерана. Іранська влада також зацікавлена у зниженні напруги, однак не готова погоджуватися на умови, які могли б виглядати як капітуляція перед Сполученими Штатами.

    На цьому тлі дедалі активніше проявляють себе міжнародні посередники. Раніше роль медіаторів намагалися виконувати Пакистан, Катар та низка інших держав. Останнім часом до дипломатичних зусиль активно долучається Туреччина, яка підтримує контакти як із Вашингтоном, так і з Тегераном.

    Окрему увагу експерти приділяють позиції Китаю. Пекін уважно стежить за розвитком подій і не приховує своєї стурбованості ситуацією в Ормузькій протоці — одному з найважливіших транспортних коридорів для світового експорту нафти.

    Через Ормузьку протоку проходить значна частина світових поставок енергоносіїв, а будь-які бойові дії в регіоні можуть призвести до різкого зростання цін на нафту та перебоїв у міжнародній торгівлі.

    Крім того, Китай залишається одним із головних покупців іранської нафти. Саме тому Пекін не зацікавлений у повній поразці Тегерана.

    Водночас китайське керівництво уважно оцінює й ситуацію навколо США. На думку Дубовика, у Китаї позитивно сприймають той факт, що Вашингтон змушений витрачати ресурси на затяжний конфлікт.

    «У Пекіні бачать, що США витрачають зброю, кошти та політичний ресурс. Наразі Трамп застряг в Ірані й нічого нікому не довів», — зазначив експерт.

    За його словами, нинішня ситуація демонструє, що навіть найпотужніша військова машина світу не завжди здатна швидко досягти політичних цілей лише за допомогою сили.

    Тим часом американський Конгрес уже почав реагувати на розвиток подій. На початку червня Палата представників ухвалила резолюцію, яка обмежує можливості президента самостійно розширювати військову операцію проти Ірану без додаткового схвалення законодавців.

    Аналітики зазначають, що найближчі місяці можуть стати визначальними для подальшого розвитку ситуації. Якщо дипломатичний процес не буде активізований, конфлікт ризикує перетворитися на ще одну довготривалу кризу для американської зовнішньої політики.

    Для Дональда Трампа це означає додаткові політичні ризики напередодні важливих виборів. А для світової економіки — збереження невизначеності на енергетичних ринках та подальшу напругу в одному з найнестабільніших регіонів планети.

  • Трамп втрачає підтримку: більшість американців розкритикували його економічну політику — FT

    Трамп втрачає підтримку: більшість американців розкритикували його економічну політику — FT

    Більше половини американців незадоволені економічною політикою президента США Дональда Трампа. На тлі інфляції, торговельних воєн та загострення ситуації навколо Ірану рейтинги Білого дому почали помітно просідати, що вже створює серйозні ризики для республіканців перед проміжними виборами до Конгресу.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на результати нового соціологічного опитування.

    Згідно з дослідженням, майже 58% американців заявили, що не схвалюють дії Трампа щодо боротьби з інфляцією та зростанням вартості життя. Ще понад 50% респондентів негативно оцінили політику президента у сфері економіки та зайнятості.

    Особливе невдоволення викликала тарифна політика адміністрації Трампа. Близько 55% опитаних переконані, що нові мита завдали шкоди американській економіці. Лише кожен четвертий американець вважає, що торговельні рішення Білого дому позитивно вплинули на ситуацію в країні.

    Опитування також показало, що саме інфляція та високі ціни залишаються головною проблемою для американських виборців напередодні проміжних виборів, які відбудуться у листопаді. Саме тоді вирішуватиметься питання контролю над Палатою представників і Сенатом США.

    На тлі економічних труднощів додатковий тиск на рейтинги Трампа створює й війна навколо Ірану. У Financial Times зазначають, що зовнішньополітична напруженість та нестабільність на енергетичних ринках лише посилюють занепокоєння американців щодо майбутнього економіки.

    Дослідження провела соціологічна компанія Focaldata. Опитування проводили минулого тижня по всій території США.

    Тим часом проблеми для адміністрації Трампа виникають і в юридичній площині. Раніше американський торговельний суд визнав тимчасове глобальне мито у 10%, запроваджене президентом у лютому, незаконним, хоча скасували його лише частково.

    Експерти вже припускають, що погіршення економічних настроїв може серйозно вдарити по позиціях республіканців під час виборчої кампанії. Особливо з огляду на те, що економіка традиційно залишається головним критерієм оцінки роботи президента для більшості американців.

  • Чому Росія нарощує атаки на українські міста перед виборами у США

    Чому Росія нарощує атаки на українські міста перед виборами у США

    Лише півтора місяця залишилося до важливих виборів у США, і, за словами аналітика Олексія Копитька, Росія активно збільшує інтенсивність атак на українські міста. Це, на його думку, є частиною стратегії, яка має на меті створити сприятливі умови для російської кампанії у 2025 році.

    Удари бомбами по Харкову, удари бомбами по Запоріжжю, удари по Сумах, по Кривому Рогу, по Херсону, не кажучи вже про постійні атаки на міста на Донеччині, — це вкладається в канву, яку я зазначив три тижні тому. До виборів у США у Росії залишився тільки один аргумент: підвищувати інтенсивність атак по містах і градус звірств проти цивільних. Тому що Сили оборони України продовжують відбиватися, і зламати їх у ворога не виходить.

    Тільки зсередини. З тилу.

    На жаль, ефективної протиотрути цим ударам немає.

    Учасники американських виборів показують, що глибоко втягуватися в українську ситуацію і робити її важливою частиною порядку денного вони не хочуть.

    Достатніх технічних засобів до листопада точно не буде. Можуть бути заяви і точкові поліпшення. Хочу помилитися.

    Тому: там, де виходить не ігнорувати сигнали тривоги — не ігноруйте. Поради щодо осені були навесні. Хто встиг відреагувати — той встиг. Зараз важливо не шарахатися.

    Успіхи дальніх ударів по Росії всі бачили. Ефект від виносу арсеналів і складів із боєприпасами має проявитися через кілька тижнів після інцидентів (тобто — на початку жовтня). Якщо будуть ще такі ж успіхи — то і тиск по фронту може трохи знизитися.

    Залишилося півтора місяця. Якщо у росіян не вийде зруйнувати фронт (навіть якщо будуть ще втрати територій) до виборів, вони не зможуть розіграти карту допомоги Україні як провалу Америки. І тональність розмов у листопаді буде не та, яку вони б хотіли. Саме в листопаді будуть усі реальні рішення щодо 2025 року і в США, і в Європі.

    Доведеться терпіти.

    Олексій Копитько
    Військовий та політичний аналітик