Daypolitico

Позначка: Євгеній Хмара

  • Україна замовляє 1000 ракет Patriot, але чекати доведеться роками: Київ просить 300 уже зараз

    Україна замовляє 1000 ракет Patriot, але чекати доведеться роками: Київ просить 300 уже зараз

    Україна укладає контракти приблизно на 1000 ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot, однак більшість цих перехоплювачів не потраплять до українських підрозділів протиповітряної оборони найближчим часом. Саме тому Київ звернувся до партнерів із набагато терміновішим проханням: передати ракети з уже наявних військових запасів зараз, а згодом компенсувати їх новішими боєприпасами, закупленими Україною за довгостроковими контрактами.

    Про це міністр оборони України Євгеній Хмара заявив 8 вересня під час 36-го засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн». За його словами, контракти на приблизно тисячу ракет фінансуються за допомогою партнерів, зокрема коштом кредитної програми Європейського Союзу. Проблема полягає не у відсутності замовлень, а у виробничих термінах: значна частина законтрактованих ракет почне надходити лише протягом наступних років.

    Тому паралельно з довгостроковим замовленням Україна сформулювала конкретну короткострокову потребу — 300 ракет-перехоплювачів Patriot із чинних запасів партнерів. Фактично Київ пропонує союзникам схему обміну: вони передають Україні частину своїх ракет зараз, коли вони критично необхідні для відбиття російських ударів, а в майбутньому отримують натомість новіші ракети з українських контрактів.

    Саме ця деталь є ключовим «нюансом» у повідомленні про тисячу Patriot. Йдеться не про тисячу готових ракет, які вже перебувають на складах і можуть бути оперативно доставлені Україні. Це довгостроковий контрактний портфель, виконання якого залежить від виробничих можливостей оборонної промисловості США та союзників. Українському ж ППО перехоплювачі потрібні зараз — напередодні осінньо-зимового періоду та на тлі нової хвилі масованих російських ударів.

    І потреба не обмежується Patriot. Хмара повідомив партнерам, що Україні також необхідно близько 500 ракет класу «повітря-повітря», здатних використовуватися проти крилатих ракет, додаткові переносні зенітно-ракетні комплекси, а також $2 млрд на безпілотники. Окремий виклик — реактивні версії російських Shahed, проти яких українська оборонна промисловість разом із військовими шукає дешевші способи перехоплення. Частина таких українських рішень уже проходить випробування безпосередньо в бойових умовах.

    Потреба в додаткових перехоплювачах особливо гостро проявилася саме 8 вересня. У ніч проти вівторка Росія атакувала Україну балістичними, крилатими та протикорабельними ракетами, а також 166 ударними та іншими безпілотниками. За даними Повітряних сил, основні удари були спрямовані на Київщину та Одещину. Українська ППО повідомляла про знищення або подавлення 175 повітряних цілей, однак були зафіксовані влучання на десятках локацій.

    Reuters повідомляв, що після короткої паузи Росія відновила удари по Києву, застосувавши, зокрема, балістичні ракети. Саме проти такого типу загроз Patriot залишається однією з найважливіших систем, доступних Україні. Тому проблема запасів ракет до цих комплексів напряму пов’язана не лише з обороною військових об’єктів, а й із захистом великих міст та енергетичної інфраструктури.

    Першою на новий заклик Києва вже відреагувала Німеччина. Міністр оборони Борис Пісторіус оголосив, що Берлін передасть Україні терміново необхідні перехоплювачі PAC-2 із запасів Бундесверу. Він також закликав інші держави-учасниці Контактної групи перевірити власні арсенали та приєднатися до таких поставок.

    Німецька допомога не обмежуватиметься Patriot. Берлін планує передати більше ракет AIM-9 класу «повітря-повітря», а Україна за рахунок коштів європейської кредитної програми має замовити у Німеччини кілька тисяч керованих ракет IRIS-T. Пісторіус наголосив, що ці комплекси вже довели високу ефективність в Україні, а постачання систем та боєприпасів із промислового виробництва триватимуть.

    Додаткові кошти на американські системи ППО оголосила й Велика Британія. Лондон виділяє 100 млн фунтів стерлінгів через програму НАТО PURL. Пакет включатиме ракети для Patriot та інше обладнання протиповітряної оборони, яке планують доставити до початку зими. Британський уряд прямо пов’язує рішення з необхідністю посилити захист критичної інфраструктури, населення та українських військ перед очікуваними новими російськими атаками.

    Водночас значна частина масштабної закупівлі спиратиметься на гроші Європейського Союзу. За даними «Європейської правди», країни ЄС погодили закупівлю для України американських ракет-перехоплювачів Patriot орієнтовною вартістю 3,2 млрд євро у межах кредитного механізму загальним обсягом 90 млрд євро. Фінальне оформлення рішення очікується найближчими днями.

    Це не перший випадок, коли Україна просить партнерів не чекати завершення нового виробничого циклу, а ділитися ракетами зі своїх військових складів. Ще за підсумками одного з попередніх засідань «Рамштайну» Міноборони України повідомляло про домовленості з кількома європейськими партнерами щодо термінових поставок Patriot із наявних запасів. Тоді ж союзники підтвердили значні обсяги фінансування ППО та програми PURL.

    Тепер ця модель фактично стає дворівневою. Перший рівень — негайна допомога зі складів союзників, необхідна для проходження найближчих місяців. Другий — великі багаторічні контракти, які мають поступово створити для України значно більший і прогнозованіший запас ракет.

    Масштаб замовлення приблизно у тисячу перехоплювачів демонструє, що Київ і партнери переходять від ситуативного пошуку кількох десятків ракет до планування ППО на роки вперед. Але саме виробничий лаг залишається головною проблемою: контракт можна профінансувати сьогодні, тоді як фізично ракета з’явиться лише після проходження виробничого циклу.

    Тому для України критичними стають найближчі місяці. На тлі очікуваного посилення російських атак взимку Київ просить партнерів не чекати, доки нові перехоплювачі зійдуть із виробничих ліній. 300 Patriot зі складів союзників потрібні зараз, а приблизно тисяча законтрактованих ракет має вже потім поповнити запаси й, за запропонованою Україною схемою, частково компенсувати партнерам те, що вони передадуть негайно.

  • «Путін збільшує удари»: Зеленський заявив про масову відповідь на реактивні дрони

    «Путін збільшує удари»: Зеленський заявив про масову відповідь на реактивні дрони

    Росія нарощує застосування реактивних ударних безпілотників проти України, змушуючи українську систему протиповітряної оборони адаптуватися до нової загрози. Над засобами масового перехоплення таких цілей в Україні вже працюють 67 компаній, а кілька виробників продемонстрували практичні результати. Головним завданням тепер стає масштабування виробництва перехоплювачів до рівня, який дозволить системно протидіяти новій російській тактиці.

    Про це президент України Володимир Зеленський розповів 6 вересня під час пресконференції у Києві. За його словами, російські війська посилюють повітряні удари, а Україна паралельно працює над військовою та дипломатичною відповіддю.

    Зеленський зазначив, що особисто зустрічався з представниками значної кількості українських компаній, які займаються розробкою відповідних технологій.

    «На сьогодні у нас біля 60 компаній в Україні, які вже займаються тим, щоби збивати реактивні дрони, збивати їх масово. Якщо точним бути — 67», — заявив президент.

    При цьому йдеться не лише про проєкти на папері. За словами Зеленського, від трьох до п’яти компаній уже показали результат. Наступний ключовий етап — забезпечити можливість масового виробництва таких засобів.

    Президент пов’язав прискорення цієї роботи зі зміною російської тактики та збільшенням інтенсивності ударів.

    За його словами, Україна відповідатиме на російський повітряний терор і водночас намагатиметься максимально прискорити дипломатичні процеси, здатні знизити рівень ескалації.

    Зеленський фактично розділив українську стратегію на два напрямки. «Планом Б» він назвав нарощування фізичних можливостей для захисту українського неба, зокрема масове виробництво засобів протидії реактивним безпілотникам. Водночас «планом А» президент назвав прискорення дипломатичних можливостей для зменшення російської ескалації.

    Чому реактивні дрони стали серйозною проблемою

    Реактивні ударні БПЛА становлять складнішу ціль для частини традиційних засобів протиповітряної оборони, ніж попередні гвинтові модифікації «Шахедів».

    The Guardian наприкінці серпня повідомляв, що нові реактивні модифікації, які Росія почала активно використовувати проти України, можуть рухатися приблизно вдвічі швидше за попередні версії з поршневими двигунами. Видання наводило оцінку швидкості приблизно 200–250 миль на годину, тобто близько 320–400 км/год.

    Зростання швидкості безпосередньо впливає на час, який залишається українським підрозділам для виявлення, супроводу та знищення цілі.

    Особливо гостро це питання постає для дешевших засобів перехоплення. Україна протягом війни вибудовувала багаторівневу систему протидії російським «Шахедам», використовуючи не лише класичні зенітні ракетні комплекси, але й мобільні вогневі групи, зенітні гармати, засоби радіоелектронної боротьби та дрони-перехоплювачі.

    Реактивні модифікації змушують цю систему знову змінюватися.

    За даними Business Insider із посиланням на українські дані, масштаби використання Росією реактивних безпілотників різко зросли протягом літа. У серпні йшлося вже про понад 2,5 тисячі таких апаратів проти приблизно 1,5 тисячі в липні.

    Це означає, що проблема для України полягає не тільки в технічній можливості збити окремий швидкісний безпілотник. Необхідно створити достатньо дешеву й масову систему, здатну працювати проти сотень і потенційно тисяч таких цілей.

    Україна вже випробувала чотири перехоплювачі

    Робота над відповіддю на нову російську загрозу почалася раніше. 30 серпня міністр оборони України Євгеній Хмара повідомив, що українські розробники вже мають чотири потенційні перехоплювачі, здатні працювати проти реактивних «Шахедів».

    За словами міністра, ці системи вже пройшли польові випробування.

    «Вже є потенційні чотири перехоплювачі, які можуть збивати реактивні “Шахеди”. По них уже проведені польові випробування», — заявляв Хмара.

    Наступне завдання — якнайшвидше вдосконалити розробки та масштабувати їх виробництво до тисяч одиниць.

    Таким чином, остання заява Зеленського показує значно ширший масштаб роботи: потенційними засобами протидії новій загрозі займаються десятки українських компаній, хоча реальні результати наразі продемонструвала лише частина з них.

    Питання реактивних «Шахедів» винесли на Ставку

    Проблема стала настільки гострою, що 3 вересня прискорення виробництва швидкісних перехоплювачів окремо обговорювали на засіданні Ставки Верховного Головнокомандувача.

    РНБО повідомляла, що українські виробники вже створили прототипи нових засобів проти реактивних дронів. Робота була зосереджена на їх удосконаленні та підвищенні ефективності.

    Тобто Україна намагається пройти шлях від експериментальних систем до серійного виробництва за максимально короткий термін.

    Це критично ще й через економіку війни. Використання дорогих зенітних ракет проти відносно дешевих безпілотників не може бути єдиною відповіддю на масовані атаки. Саме тому дрони-перехоплювачі та інші спеціалізовані дешевші засоби розглядаються як один із ключових елементів подальшого розвитку української ППО.

    Росія намагається знайти слабке місце української ППО

    Перехід РФ до активнішого використання реактивних безпілотників відбувається на тлі постійної технологічної гонки між російськими ударними засобами та українською системою оборони.

    Коли українські сили знаходять ефективніший спосіб протидії певній модифікації БПЛА, російська сторона намагається змінити характеристики апаратів, маршрути польотів, висоту, швидкість або тактику їх застосування.

    З реактивними безпілотниками головною перевагою для атакуючої сторони стає саме швидкість. Вона скорочує час реакції та ускладнює роботу частини мобільних засобів ППО, які показали високу ефективність проти повільніших «Шахедів».

    Водночас сама поява реактивних дронів не робить їх невразливими. Заяви українського військово-політичного керівництва свідчать, що кілька вітчизняних розробок уже продемонстрували здатність працювати проти таких цілей. Основною проблемою стає не стільки створення одиничного перехоплювача, скільки його масштабування.

    Саме тому цифра у 67 компаній, яку назвав Зеленський, є показовою. Україна намагається не покладатися на одну технологію чи одного виробника, а паралельно перевіряти десятки рішень і вибрати ті, які можна швидко запускати у великі серії.

    При цьому Зеленський наголошує, що навіть масштабне посилення ППО залишається оборонним сценарієм. Київ паралельно прагне домогтися зменшення російської ескалації дипломатичними засобами.

    Однак поки атаки тривають, Україна готується до сценарію, за якого реактивних безпілотників у російських ударах ставатиме дедалі більше. І головне завдання тепер — зробити так, щоб разом із кількістю нових російських дронів зростала й кількість українських засобів, здатних їх перехоплювати.

  • «Пріоритет номер один»: ППО та ракети стануть головною темою засідання «Рамштайн» на наступному тижні

    «Пріоритет номер один»: ППО та ракети стануть головною темою засідання «Рамштайн» на наступному тижні

    Міністерство оборони України та партнери розпочали підготовку до чергового засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн», яке має відбутися на наступному тижні. Попри поширення скептичних припущень щодо вичерпання запасів зенітних боєприпасів, саме постачання систем ППО та ракет до них визначено ключовим пунктом порядку денного.

    Ключові деталі та координація з партнерами

    • Консультації з НАТО та Німеччиною: Міністр оборони України Євгеній Хмара провів серію телефонних розмов із Генсеком НАТО Марком Рютте та очільником Міноборони ФРН Борисом Пісторіусом для узгодження пріоритетів перед зустріччю.
    • Пріоритет протиповітряного захисту: Сторони фокусуються на прискоренні передачі нових комплектувальних і зенітних ракет для протидії реактивним БпЛА та балістичному озброєнню.
    • Німецькі зобов’язання: Берлін підтвердив рішення надати додаткові ракети для систем ППО серії IRIS-T, розширюючи вересневі пакети військової допомоги.
    • Фінансування та закупівлі: Окрім безпосередньої передачі ракет, на засіданні обговорять розширення фінансування українського ВПК та використання механізмів PURL і залучення європейських ресурсів для закупівлі засобів ППО.

    З офіційної заяви Міністерства оборони України за підсумками переговорів:

    «Головний фокус підготовки до “Рамштайну” — протиповітряна оборона: прискорення постачання нових систем та боєприпасів, а також залучення додаткового фінансування для потреб Сил оборони України».

     

  • Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Україна зіткнулася з одним із найбільших фінансових викликів для оборони від початку 2026 року. Міністерству оборони необхідно закрити дефіцит фінансування приблизно у $27 млрд, і частина цих грошей потрібна не на далеку перспективу, а для забезпечення поточних потреб Сил оборони та підготовки закупівель на початок наступного року.

    Про це 30 серпня під час зустрічі з журналістами заявив міністр оборони Євгеній Хмара. Інформацію одночасно підтвердили кілька українських медіа, кореспонденти яких були присутні на зустрічі.

    При цьому у Міноборони вже визначили щонайменше два основні способи, якими спробують закрити фінансовий розрив.

    Перший — отримати раніше частину європейського фінансування, запланованого на 2027 рік.

    Другий — переконати держави, які поки не долучилися до відповідної фінансової рамки, надати Україні гроші, а партнерів, які вже беруть участь у підтримці, — збільшити свої внески.

    За словами Хмари, Україна збирається говорити з партнерами не просто про абстрактну потребу «дати більше грошей». Київ хоче представляти конкретні оборонні проєкти, їхню мету, необхідні ресурси, очікуваний результат і строки реалізації.

    Тобто модель фінансування поступово має переходити до принципу: ось конкретне завдання Сил оборони — ось проєкт, необхідний для його виконання — ось необхідна сума і результат, який Україна отримає після фінансування.

    Звідки взялася «дірка» у $27 млрд

    Сама цифра з’явилася не сьогодні.

    Про дефіцит фінансування оборони президент Володимир Зеленський говорив ще під час зустрічі «коаліції охочих» напередодні Дня Незалежності.

    І тут є принципово важливе уточнення: йдеться не просто про те, що уряд раптово виявив нестачу $27 млрд.

    Значну частину коштів, які мали витрачатися у другій половині 2026 року, використали раніше, щоб профінансувати нагальні потреби війська, зокрема оборонні закупівлі та виробництво. Тепер цей фінансовий ресурс необхідно компенсувати.

    За інформацією, яку раніше озвучував Зеленський, приблизно $8–10 млрд із загальної потреби пов’язані із забезпеченням початку 2027 року — передусім із закупівлею зброї та іншого необхідного для Сил оборони.

    Ще близько $20 млрд припадає на зарплати військовослужбовців, виплати сім’ям загиблих та інші оборонні видатки.

    Тобто $27 млрд — це не лише гроші на нові ракети, безпілотники чи бронетехніку.

    Йдеться одночасно про утримання армії, соціальні виплати та продовження закупівель озброєння.

    Європу можуть попросити дати гроші 2027 року вже зараз

    Перший сценарій, який сьогодні прямо назвав Хмара, — перенесення частини майбутнього європейського фінансування на більш ранній термін.

    І це може стати одним із головних питань переговорів Києва з Брюсселем найближчим часом.

    Європейський Союз сформував для України кредитну рамку на €90 млрд, розділивши фінансування на дві частини — по €45 млрд на 2026 та 2027 роки. Київ хоче отримати частину коштів, запланованих на наступний рік, достроково, щоб закрити нинішню потребу.

    Таким чином Україна фактично пропонує не створювати нову програму з нуля, а змінити графік уже передбаченого фінансування.

    Це потенційно може бути швидшим шляхом, ніж домовлятися про абсолютно новий багатомільярдний пакет.

    Але проблема очевидна: якщо частину грошей 2027 року витратити вже зараз, постає питання, чим компенсувати відповідну потребу наступного року.

    Саме тому Київ паралельно шукає додаткові джерела.

    Другий варіант — нові країни та більші внески

    Хмара повідомив, що Міноборони вже визначило держави, з якими планує провести окремі переговори.

    Йдеться про дві групи партнерів.

    Перша — країни, які ще не долучилися до чинної фінансової рамки підтримки України.

    Друга — держави, які вже допомагають, але потенційно здатні збільшити свої внески.

    Міністр не назвав публічно конкретний перелік таких держав.

    Однак принцип переговорів він описав досить чітко: Україна має показувати партнерам не загальне прохання про допомогу, а конкретний військовий результат, який можна отримати за ці кошти.

    Це особливо важливо на п’ятому році повномасштабної війни, коли західним урядам дедалі частіше необхідно пояснювати власним парламентам та виборцям, на що саме витрачаються кошти для України.

    Гроші потрібні не лише для «сьогодні», а й для зброї 2027 року

    Одна з причин, чому фінансування необхідно знаходити вже зараз, полягає у специфіці оборонних закупівель.

    Складні системи озброєння неможливо замовити 1 січня і отримати 2 січня.

    Виробникам необхідні авансові платежі, контракти на комплектуючі, виробничі потужності та час.

    Тому частина грошей, які формально стосуються потреб 2027 року, має бути витрачена ще у 2026-му.

    За даними Euronews, приблизно €6 млрд із фінансової потреби стосуються саме авансових платежів за озброєння, яке Україна повинна отримати вже на початку наступного року.

    Якщо такі контракти не профінансувати зараз, проблема проявиться не сьогодні, а через кілька місяців — коли необхідна зброя просто не буде готова.

    Частину європейських грошей Україна вже отримала

    При цьому Європа вже фінансує конкретні оборонні програми.

    30 липня Україна отримала €3,47 млрд від ЄС у межах Ukraine Support Loan.

    Міноборони повідомляло, що ці кошти спрямовуються на кілька ключових напрямів: посилення протиповітряної оборони та авіаційних спроможностей, масштабування виробництва безпілотників, розвиток ракетних програм та загальне зміцнення обороноздатності.

    Це показує, що механізм прямого європейського фінансування вже працює.

    Тепер питання полягає в його масштабі та швидкості.

    Чому $27 млрд критично важливі саме зараз

    Фінансова проблема виникла у момент, коли Україні необхідно одночасно вкладати гроші одразу у кілька надзвичайно дорогих напрямів.

    Один із них — ППО.

    Напередодні Дня Незалежності Зеленський заявляв партнерам про гостру потребу України у ракетах-перехоплювачах для Patriot. Reuters повідомляло, що Київ хотів би отримати щонайменше 300 таких ракет на тлі посилення російських ракетно-дронових атак.

    Другий напрям — безпілотники та перехоплювачі.

    І саме сьогодні Хмара повідомив ще одну важливу деталь: Україна вже провела польові випробування чотирьох потенційних систем для перехоплення реактивних російських дронів.

    Наступне завдання — довести ці рішення до необхідного рівня та масштабувати їхнє виробництво до тисяч одиниць.

    А масштабування будь-якої нової зброї — це знову гроші.

    Третій напрям — далекобійні спроможності України.

    Четвертий — звичайне забезпечення величезної армії: зарплати, виплати, боєприпаси, ремонт техніки, логістика.

    Тому дефіцит у $27 млрд з’явився у дуже незручний момент: Росія не демонструє намірів згортати війну, інтенсивність ударів залишається високою, а Україна одночасно має фінансувати нинішні бойові дії та вже зараз готувати армію до 2027 року.

    Чи означає це, що «грошей на ЗСУ немає»

    Ні — і тут важливо не перебільшувати.

    Цифра $27 млрд не означає, що завтра припиняться виплати військовим або закупівлі зброї.

    Йдеться про фінансову потребу, яку необхідно закрити для виконання запланованих оборонних видатків.

    Більше того, Міноборони заявляє, що вже має сценарії її покриття.

    Але масштаб проблеми применшувати теж не варто.

    $27 млрд — величезна сума навіть для країни, яка отримує значну міжнародну підтримку. А використання частини коштів наступного року наперед фактично означає, що фінансова дискусія просто переноситься далі.

    Саме тому другий напрям — залучення нових партнерів і збільшення внесків чинних союзників — може бути навіть важливішим за дострокове використання європейського кредиту.

    Київ хоче продавати партнерам не «потребу», а результат

    І тут заява Хмари містить, можливо, найцікавіший сигнал.

    Україна змінює аргументацію у переговорах про військову допомогу.

    Замість моделі «нам необхідно $X млрд для продовження оборони» Міноборони хоче пропонувати партнерам конкретні проєкти з вимірюваним результатом.

    Це можуть бути, наприклад, певні обсяги виробництва дронів, систем перехоплення, ракет або інших спроможностей — хоча конкретних проєктів Хмара сьогодні публічно не назвав.

    Сам міністр сформулював принцип так: партнери повинні бачити, які завдання стоять перед Силами оборони, які проєкти необхідні для їх виконання, якого результату вони дадуть і в які строки.

    І це може бути принципово важливим для наступного етапу війни.

    Адже Україна зараз одночасно має дві фінансові проблеми: знайти десятки мільярдів доларів, щоб армія могла продовжувати воювати сьогодні, і не «проїсти» при цьому ресурси, які потрібні їй уже на початку 2027 року.

    Саме тому цифра $27 млрд — не просто черговий показник бюджетного дефіциту.

    Це фактично ціна фінансового мосту, який Україні потрібно побудувати між нинішнім етапом війни та наступним роком.

    І часу для цього небагато.

  • «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    Президент Володимир Зеленський розкрив нові деталі конфлікту між колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим та колишнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За словами глави держави, Федоров на початку своєї роботи в Міноборони пропонував фактично перебудувати систему військового управління та створити модель, яку Зеленський назвав «міністерством війни». Президент стверджує, що одразу відкинув цю концепцію, оскільки вона передбачала б надмірну концентрацію управлінських функцій у руках міністра оборони.

    Про це Зеленський розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. Його слова наводять Суспільне, LB.ua, «Українські новини» та інші українські медіа. Президент пояснив, що в українській системі Міністерство оборони передусім відповідає за забезпечення армії, оборонні закупівлі, політику та ресурсне забезпечення, тоді як безпосереднє військове командування має залишатися окремою вертикаллю. Саме тому пропозиція Федорова, за версією Зеленського, викликала у нього заперечення.

    «Я йому подзвонив ще на початку і сказав: “Міністерство війни, коли немає Головнокомандувача, а начальник Генштабу фактично під тобою — цю презентацію забудь”», — переказав Зеленський свою розмову з тодішнім очільником Міноборони. За його словами, Федоров тоді відповів, що почув позицію президента.

    Однак Зеленський стверджує, що згодом Федоров почав шукати інші механізми, щоб реалізувати схожу модель уже не напряму. Президент назвав такий підхід неправильним. Водночас він не поклав усю відповідальність за конфлікт лише на колишнього міністра оборони. За словами Зеленського, тодішній головнокомандувач Олександр Сирський також реагував на ініціативи Міноборони власними бюрократичними кроками, що лише поглиблювало суперечності між двома центрами управління.

    Президент визнав, що конфлікт між Федоровим і Сирським був «дуже серйозним». За інформацією «Українських новин», у певний момент вони фактично перестали нормально комунікувати напряму. Зеленський намагався втручатися в ситуацію і примирити двох посадовців, але суперечності навколо повноважень, реформування армії, цифровізації та системи управління лише посилювалися.

    За словами президента, в одній із розмов Федоров навіть запропонував радикальний варіант — «чесно двох звільнити», маючи на увазі самого себе та Сирського. Зеленський відповів, що під час війни не має наміру одночасно звільняти і міністра оборони, і головнокомандувача. Він наголосив, що такі кадрові рішення мають відбуватися послідовно, оскільки йдеться про дві ключові ланки системи оборони країни.

    Президент також звернув увагу на юридичну різницю між двома посадами. Головнокомандувача ЗСУ призначає і звільняє президент України, тоді як міністр оборони є членом Кабінету Міністрів і його призначення відбувається через Верховну Раду за відповідною процедурою. Таким чином, навіть політично одночасне «звільнення обох» означало б два різні кадрові механізми.

    Суперечка між Федоровим та військовим командуванням стала публічною влітку 2026 року. У липні з’явилися повідомлення про гострі розбіжності щодо реформування армії, управління закупівлями, цифровізації та співвідношення повноважень цивільного Міністерства оборони і військової вертикалі. Представники команди Федорова тоді визнавали, що спроби провести масштабні зміни зустріли серйозний опір усередині системи, хоча одночасно визнавали й помилки самого міністра у просуванні реформ. Про наявність конфлікту між Міноборони та Генштабом публічно говорили й військові.

    15 липня Федоров повідомив, що залишає посаду міністра оборони після розмови із Зеленським. Пізніше стало відомо, що президент пропонував йому кілька інших форматів роботи в державній команді. За словами Зеленського, таких пропозицій було чотири, однак Федоров їх не прийняв. Сам колишній міністр пояснював, що не бачить можливості бути ефективним у запропонованих форматах.

    Після цього політична історія навколо Федорова отримала новий розвиток. 18 серпня він заявив про «системну кризу управління» в Україні та розкритикував вплив приватних інтересів на роботу держави і парламенту. За його словами, такі інтереси проявляються, зокрема, в оборонному секторі, фармацевтиці, гральному бізнесі та податковій політиці.

    22 серпня Федоров пішов ще далі та заявив, що корупція заважає Україні завершити війну з сильної позиції. Він говорив уже не про окремих чиновників, а про «сотні людей», які роками заробляють на державному бюджеті та, за його твердженням, гальмують необхідні рішення. Колишній міністр стверджував, що під час роботи в Міноборони руйнував корупційні схеми, через що зіткнувся з опором різних груп впливу. При цьому конкретних прізвищ він не назвав, заявивши, що вони стануть відомі пізніше — з матеріалів правоохоронців, журналістських розслідувань або інших джерел.

    Федоров також заявив, що кілька тижнів не спілкувався із Зеленським. За його версією, історія з Міністерством оборони була лише однією «битвою», тоді як ширша боротьба стосується майбутнього державного управління. Він пов’язував активність громадян, антикорупційних органів та публічні скандали з необхідністю зміни системи.

    Паралельно 19 серпня Верховна Рада призначила новим міністром оборони Євгенія Хмару. Для цього він залишив військову службу і став цивільною особою, оскільки українське законодавство передбачає цивільний статус очільника оборонного відомства. Його кандидатуру вніс до парламенту Зеленський.

    Нинішні слова президента фактично вперше настільки детально пояснюють, що саме він вважає першопричиною конфлікту між Федоровим і військовим командуванням. Із його версії випливає, що суперечка була не лише особистою. Вона стосувалася принципового питання: хто і в яких межах має управляти Збройними силами під час повномасштабної війни.

    Федоров, за словами Зеленського, прагнув значно посилити роль Міністерства оборони й фактично вибудувати вертикаль, у якій Генеральний штаб опинився б ближче до прямого підпорядкування цивільному керівнику відомства. Президент таку конструкцію не підтримав. Водночас поведінку Сирського Зеленський також не назвав бездоганною, звинувативши військове командування у надмірній бюрократичній протидії ініціативам Міноборони.

    У результаті конфлікт завершився масштабними кадровими змінами в оборонному блоці, але політична дискусія після відставки Федорова не припинилася. Навпаки, його останні заяви про корупцію, управлінську кризу та необхідність демократичного оновлення зробили протистояння ще більш публічним.

    Сам Зеленський водночас наголошує, що позитивно ставиться до Федорова як до людини та колишнього члена своєї команди, але вважає, що той останнім часом «іде у неправильні речі» або його туди підштовхують.

    Таким чином, історія з невтіленим «міністерством війни» стала ще одним епізодом значно ширшої боротьби навколо моделі управління українською обороною. Із заяв Зеленського випливає, що йшлося не про створення нового міністерства як окремої державної установи в буквальному сенсі, а про концепцію значного розширення повноважень Міноборони та перерозподіл функцій між цивільним керівництвом і військовою вертикаллю. Саме цей момент і став одним із ключових джерел протистояння, яке зрештою завершилося відставками.

  • «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    Новопризначений міністр оборони України Євгеній Хмара був звільнений з військової служби не через стан здоров’я чи рішення військово-лікарської комісії, а на законній підставі, передбаченій окремо для генералів та адміралів. У Міністерстві оборони заявили, що Хмара повністю придатний до військової служби, а його перехід у цивільний статус був необхідний для призначення на посаду глави оборонного відомства.

    У Міністерстві оборони 20 серпня роз’яснили обставини звільнення Євгенія Хмари з військової служби після появи у соціальних мережах різних версій щодо того, на якій саме підставі генерал залишив службу.

    У відомстві наголосили: призначення Хмари міністром оборони вимагало отримання ним статусу цивільної особи, оскільки це прямо передбачено українським законодавством. Відповідно до статті 15 Закону України «Про національну безпеку України», міністр оборони призначається Верховною Радою за поданням президента саме з числа цивільних осіб. Така вимога діє з 1 січня 2019 року і є одним із механізмів демократичного цивільного контролю над сектором безпеки й оборони.

    Саме тому перед повноцінним призначенням Хмари на посаду необхідно було завершити юридичні процедури, пов’язані з його військовою службою.

    У Міноборони назвали точну підставу

    Як повідомили в оборонному відомстві, Хмару звільнили на підставі підпункту «е» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

    У Міноборони пояснили, що ця норма стосується військовослужбовців вищого офіцерського складу — генералів та адміралів — які не займають штатної військової посади та перебувають у розпорядженні.

    Тобто йдеться не про звільнення через непридатність до служби, дисциплінарні причини чи стан здоров’я, а про окремий передбачений законом механізм завершення військової служби для представників вищого офіцерського складу.

    Офіційну позицію Міністерства оборони оприлюднив Укрінформ. У відомстві окремо наголосили, що спроби пов’язати звільнення Хмари з результатами ВЛК не відповідають дійсності.

    «Повністю придатний»: що заявили про ВЛК

    Найгучніша частина роз’яснення Міноборони стосується чуток про здоров’я нового міністра.

    У соцмережах після інформації про звільнення Хмари з військової служби почали з’являтися припущення, що він міг залишити її на підставі рішення військово-лікарської комісії.

    У Міноборони це категорично заперечили.

    За даними відомства, Хмара проходив військово-лікарську комісію за вимогами, які застосовуються до військовослужбовців спецпідрозділу СБУ, та був визнаний повністю придатним.

    У міністерстві прямо назвали твердження про нібито звільнення через ВЛК неправдивими.

    Цей момент є принциповим, оскільки стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» справді передбачає під час воєнного стану звільнення військовослужбовців за станом здоров’я — зокрема на підставі висновку ВЛК про непридатність. Однак це інша правова підстава і, за поясненням Міноборони, до випадку Хмари вона стосунку не має.

    Навіщо міністру оборони бути цивільним

    Перехід Хмари зі статусу військовослужбовця в цивільний статус пов’язаний із принциповою конструкцією українського сектору оборони.

    Закон розділяє політичне та військове керівництво.

    Міністр оборони здійснює політичне й адміністративне керівництво Міністерством оборони та Збройними силами, але сам має залишатися цивільною особою. Безпосереднє військове командування належить військовому керівництву.

    Частина сьома статті 15 Закону «Про національну безпеку України» прямо встановлює, що очільник Міноборони призначається з числа цивільних. Закон також передбачає цивільний статус першого заступника та заступників міністра оборони.

    Таким чином, навіть багаторічний бойовий досвід Хмари не скасовував юридичної необхідності залишити військову службу перед остаточним призначенням.

    Від «Альфи» до Міністерства оборони

    Кар’єра Євгенія Хмари майже повністю була пов’язана із сектором безпеки.

    До переходу в Міністерство оборони він понад 15 років служив у Центрі спеціальних операцій «А» Служби безпеки України, відомому як «Альфа».

    Офіційний сайт СБУ раніше вказував Хмару як керівника ЦСО «А». Сам підрозділ бере участь у бойових операціях на ключових напрямках повномасштабної війни. Бійці «Альфи» були залучені до оборони Києва, Харкова, Чернігова, Сум, боїв на Луганщині й Донеччині, операцій зі звільнення окупованих територій та інших завдань.

    У 2026 році Хмара також виконував обов’язки голови СБУ. В офіційних повідомленнях Служби він фігурував у званні генерал-майора.

    Після урядових перестановок у липні Хмара перейшов до Міністерства оборони.

    17 липня розпорядженням Кабінету Міністрів №723-р на нього було покладено тимчасове виконання обов’язків міністра оборони.

    Як Хмара став міністром

    Кадрова процедура розтягнулася на кілька етапів.

    Після відставки попереднього уряду президент Володимир Зеленський оголосив про намір запропонувати кандидатуру Хмари для керівництва оборонним відомством.

    18 серпня президент вніс його кандидатуру до Верховної Ради.

    Перед голосуванням Хмара вже заявив депутатам, що звільнений з військової служби та має статус цивільної особи. Це дозволило виконати законодавчу вимогу до кандидата на посаду міністра.

    19 серпня уряд окремо звільнив його з посади заступника міністра оборони, після чого Верховна Рада підтримала президентське подання і призначила Хмару повноцінним міністром.

    Таким чином, зміна статусу була частиною кадрової та юридичної процедури, необхідної для його призначення.

    Зеленський уже назвав головне завдання Хмари

    Президент пов’язує прихід Хмари до Міноборони передусім із розвитком технологічних та далекобійних можливостей України.

    У новому зверненні 20 серпня Зеленський заявив, що очікує від Міністерства оборони розширення можливостей українських далекобійних ударів, розвитку взаємодії з виробниками українського озброєння, посилення захисту неба та збільшення спроможностей для оборонних і наступальних операцій.

    Президент окремо підкреслив бойовий досвід Хмари в «Альфі» СБУ та заявив про вже налагоджену взаємодію нового міністра з військовим керівництвом.

    Сам Хмара ще наприкінці липня говорив, що Україна має діяти проти Росії асиметрично, а не просто відповідати «ударом на удар». За його словами, удари мають системно зменшувати можливості противника, зокрема його інфраструктурний і військовий потенціал.

    Його попередня діяльність у СБУ також була безпосередньо пов’язана з далекобійними операціями. СБУ за керівництва Хмари публічно повідомляла про удари по російських НПЗ, нафтоналивній інфраструктурі та військових об’єктах в окупованому Криму.

    Що маємо в підсумку

    Отже, звільнення Євгенія Хмари з військової служби було необхідним кроком перед його призначенням міністром оборони.

    Міноборони запевняє: зі станом здоров’я це рішення не пов’язане. Хмара пройшов ВЛК за жорсткими вимогами спецпідрозділу СБУ та придатний до військової служби.

    Юридично його звільнили за спеціальною нормою статті 26 закону про військовий обов’язок, а цивільний статус був потрібний для дотримання прямої вимоги Закону «Про національну безпеку України».

    Тепер колишній генерал та багаторічний командир спецпризначенців очолює Міністерство оборони вже як цивільний посадовець — при цьому президент очікує від нього перенесення досвіду технологічних і далекобійних операцій на рівень усієї оборонної політики держави.

  • Євгеній Хмара стане міністром оборони України

    Євгеній Хмара стане міністром оборони України

    Президент вніс кандидатуру Хмари до Верховної Ради, генерал уже йде за процедурою звільнення з військової служби, щоб відповідати закону про цивільний статус, а депутати підтверджують, що голосів за призначення вистачить. Голосування призначено на 19 серпня.

    Це рішення — прямий наслідок липневої кризи. Після відставки уряду Юлії Свириденко та публічного конфлікту Михайла Федорова з Головнокомандувачем Олександром Сирським у системі оборони виник управлінський вакуум. Федоров пішов після пів року роботи, його команда почала готуватися до виходу, а фронт і технологічні програми не могли чекати нового апаратного торгу.

    Зеленський під час призначення Хмари виконуючим обов’язки прямо сформулювавпріоритет: «великий, багато в чому безпрецедентний досвід проведення технологічних ударних операцій». Саме на цьому, за словами президента, має зараз зосередитися оборона. Не на внутрішніх апаратних війнах, а на здатності бити по логістиці, нафтопереробці та авіації противника так, щоб вартість українського удару становила лише невелику частку від завданої шкоди.

    Закон вимагає, щоб міністр оборони був цивільним. Хмара написав рапорт про звільнення зі служби. Документи вже підписані, і на момент голосування він виступатиме як цивільна особа. Це дозволяє дотримати вимогу цивільного контролю, яку Україна впроваджувала під стандарти НАТО, не змінюючи сам закон.

    Зараз Хмара вже формує свою команду. Двоє заступників — Сергій Боєв за міжнародним напрямом і Любов Галан за людським капіталом — призначені. Частина команди Федорова, за інформацією джерел, готується йти. Новий міністр отримує відомство в момент, коли від швидкості рішень щодо дронів, прямого фінансування бригад і координації далекобійних ударів залежить не лише темп війни, а й стійкість усієї системи оборони.

  • Зеленський визначився з ключовими міністрами: до Ради внесли кандидатури Хмари та Сибіги

    Зеленський визначився з ключовими міністрами: до Ради внесли кандидатури Хмари та Сибіги

    Президент України Володимир Зеленський офіційно вніс до Верховної Ради подання на призначення Євгенія Хмари міністром оборони України та Андрія Сибіги міністром закордонних справ. Голосування за обидві кандидатури очікується вже у середу, 19 серпня.

    Надходження президентських подань підтвердив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. За його словами, парламент розгляне кандидатури найближчим часом відповідно до Конституції та встановленої процедури.

    Таким чином, після кількох тижнів тимчасового керівництва двома ключовими відомствами кадрове питання у Міністерстві оборони та Міністерстві закордонних справ переходить до фінальної парламентської стадії.

    Андрій Сибіга після відставки попереднього уряду вже тимчасово виконує обов’язки міністра закордонних справ. В офіційній базі законодавства є розпорядження Кабінету Міністрів від 17 липня 2026 року про покладення на нього відповідних обов’язків.

    Голосування очікується 19 серпня

    За інформацією народних депутатів, голосування за кандидатури Хмари та Сибіги має відбутися у середу, 19 серпня.

    Перед винесенням питань до сесійної зали кандидатури повинні пройти розгляд профільних парламентських комітетів.

    Також депутатам розіслали графік зустрічей парламентських фракцій та груп із двома кандидатами.

    Така процедура дозволяє депутатам до голосування поставити претендентам запитання щодо майбутньої роботи, кадрової політики та пріоритетів відповідних міністерств.

    У випадку Міністерства оборони особлива увага очікувано буде прикута до подальшої реформи системи управління Силами оборони, закупівель озброєння, розвитку українського ВПК, мобілізаційних процесів та міжнародної військової допомоги.

    Для Міністерства закордонних справ серед ключових завдань залишатимуться переговори з партнерами щодо військової та фінансової підтримки, санкцій проти Росії, заморожених російських активів і майбутніх безпекових гарантій.

    Хмара може остаточно перейти з силового блоку до Міноборони

    Євгеній Хмара останні місяці став однією з ключових фігур у силовому блоці держави.

    Після кадрових змін у керівництві Служби безпеки України він певний час виконував обов’язки очільника СБУ.

    Згодом, після зміни уряду та відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони, саме Хмарі доручили тимчасово керувати Міністерством оборони.

    Тепер президент пропонує парламенту закріпити це кадрове рішення вже на постійній основі.

    Якщо Верховна Рада підтримає кандидатуру, Хмара стане повноправним міністром оборони.

    Його можливе призначення відбувається на тлі масштабної перебудови українського оборонного сектору. Йдеться не лише про поточне управління армією, а й про систему закупівель, технологічний розвиток, дрони, ракети, цифровізацію та розширення власного оборонного виробництва.

    Що сталося з Михайлом Федоровим

    Кадрове питання в Міністерстві оборони виникло після масштабного перезавантаження уряду у липні.

    12 липня Зеленський заявив про необхідність оновлення Кабінету Міністрів та анонсував зміни також у правоохоронному блоці.

    14 липня Верховна Рада підтримала відставку тодішнього прем’єр-міністра Юлії Свириденко, що автоматично означало відставку всього Кабінету Міністрів.

    Одним із найбільш резонансних кадрових рішень стала відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони.

    Це рішення викликало помітну суспільну реакцію. У низці українських міст проходили акції з вимогами повернути Федорова до керівництва Міністерством оборони.

    Президент пропонував йому інші варіанти роботи у державній системі, однак Федоров, за публічною інформацією, від них відмовився та заявив про бажання продовжувати роботу над реформуванням оборонного сектору.

    16 липня тимчасове керівництво Міноборони перейшло до Євгенія Хмари.

    Тепер Зеленський пропонує парламенту зробити це призначення постійним.

    Сибігу переподають на посаду глави МЗС

    Ситуація з Андрієм Сибігою дещо інша.

    Він уже очолював українське зовнішньополітичне відомство до відставки Кабміну. Після того як уряд склав повноваження, Сибіга продовжив керувати міністерством у статусі виконувача обов’язків.

    17 липня Кабінет Міністрів офіційно поклав на нього тимчасове виконання обов’язків міністра закордонних справ.

    Тому нинішнє подання фактично означає перепризначення Сибіги повноцінним главою МЗС.

    У разі підтримки парламентом він продовжить роботу без суттєвого перехідного періоду, оскільки вже керує міністерством і представляє Україну у міжнародних переговорах.

    Останнім часом Сибіга активно коментував питання заморожених російських активів, санкцій, міжнародної військової допомоги та необхідності посилення тиску на Москву.

    Чому ці призначення важливі саме зараз

    Міністерства оборони та закордонних справ є двома ключовими відомствами в умовах повномасштабної війни.

    МО відповідає за планування оборони, забезпечення війська та розвиток військових спроможностей, тоді як МЗС формує зовнішньополітичну коаліцію навколо України.

    Кадрова невизначеність у цих структурах небажана особливо в період, коли одночасно тривають бойові дії, переговори про постачання озброєння та підготовка нових фінансових пакетів підтримки.

    Саме тому внесення президентських подань фактично відкриває шлях до завершення формування нового урядового силового та дипломатичного блоку.

    Що має відбутися далі

    Після надходження подань до парламенту кандидатури повинні розглянути відповідні комітети Верховної Ради.

    Далі питання винесуть на голосування у сесійній залі.

    Для призначення кожного міністра необхідна підтримка більшості народних депутатів.

    Станом на вечір 18 серпня очікується, що обидва голосування відбудуться вже наступного дня — 19 серпня.

    Якщо парламент підтримає кандидатури, Євгеній Хмара офіційно очолить Міністерство оборони, а Андрій Сибіга продовжить роботу на посаді міністра закордонних справ уже без статусу виконувача обов’язків.

  • «Зі сподіваннями»: Залужний вперше оцінив Драпатого після зміни головкома ЗСУ

    «Зі сподіваннями»: Залужний вперше оцінив Драпатого після зміни головкома ЗСУ

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний уперше публічно прокоментував масштабні кадрові зміни у військовому керівництві країни та призначення генерал-майора Михайла Драпатого новим головнокомандувачем ЗСУ. Відповідь генерала виявилася надзвичайно лаконічною: на запитання журналіста, як він оцінює останні призначення, Залужний сказав — «Зі сподіваннями».

    Попри стислість, це перша публічна реакція Залужного на нову конфігурацію військового керівництва після липневих перестановок. Розгорнуто оцінювати рішення президента, роботу попереднього головкома Олександра Сирського чи перспективи Драпатого генерал не став.

    Під час спілкування із журналістами Залужного також запитали про його власне майбутнє. На тлі регулярних припущень щодо можливого повернення колишнього головкома до роботи в Україні він заявив, що станом на зараз не планує переходити на іншу посаду. Нині Залужний продовжує виконувати обов’язки посла України у Великій Британії.

    Його заява пролунала менш ніж через два тижні після однієї з найбільших кадрових перебудов у Збройних силах за останній час.

    Драпатий змінив Сирського на чолі ЗСУ

    21 липня президент Володимир Зеленський оголосив, що новим головнокомандувачем Збройних сил стане Михайло Драпатий. Наступного дня, 22 липня, призначення було юридично оформлене указом президента №630/2026.

    Драпатий змінив на посаді генерала Олександра Сирського.

    Оголошуючи рішення, Зеленський наголосив на військових результатах Сирського, згадавши оборону Києва, Харківську наступальну та Курську операції. Водночас президент заявив про необхідність нового етапу у військовому управлінні та оновлення конфігурації Генерального штабу. За його словами, відповідні зміни він обговорював із Драпатим, Євгенієм Хмарою та Павлом Палісою.

    Сам Драпатий після оголошення рішення подякував президенту за довіру, керівництву оборонного відомства — за підтримку, а Силам оборони — за новий етап служби.

    Одним із ключових принципів своєї роботи новий головком назвав повагу до військовослужбовців.

    «Працюватиму з повагою до людей, які тримають нашу країну», — заявив Драпатий після рішення про призначення.

    Таким чином, коротка фраза Залужного про «сподівання» пролунала вже після того, як новий головнокомандувач фактично розпочав роботу і провів перші наради у новому статусі.

    Драпатий уже вперше доповів на Ставці

    31 липня президент Зеленський провів засідання Ставки Верховного головнокомандувача в оновленому складі. На ньому вперше у статусі головкома доповідав Михайло Драпатий.

    Однією з центральних тем стала ситуація безпосередньо на фронті. Також керівництво держави та військові обговорювали забезпечення бойових підрозділів, далекобійні можливості України та інші питання ведення війни.

    Це засідання стало одним із перших практичних етапів переходу ЗСУ до роботи з новою системою військового керівництва.

    Сам Драпатий має значний бойовий досвід і воює проти Росії з 2014 року. Широкій аудиторії він став відомий після подій у Маріуполі навесні 2014-го. Надалі офіцер пройшов шлях від командира батальйону до керівництва великими військовими угрупованнями.

    У листопаді 2024 року Зеленський призначив Драпатого командувачем Сухопутних військ ЗСУ. У січні 2025-го він додатково отримав командування оперативно-стратегічним угрупованням військ «Хортиця», зберігши на той момент посаду командувача Сухопутних військ.

    У Головному управлінні розвідки після його призначення головкомом окремо відзначили шлях Драпатого від командира батальйону до керівника Збройних сил та його авторитет серед військових.

    Змінився не лише головком

    Перестановки у ЗСУ відбулися на тлі ширшого переформатування оборонного керівництва.

    17 липня Кабінет Міністрів поклав тимчасове виконання обов’язків міністра оборони на Євгенія Хмару. Відповідне рішення оформлене урядовим розпорядженням №723-р.

    До переходу в Міністерство оборони Хмара був відомий насамперед службою у Центрі спеціальних операцій «А» СБУ. Таким чином, упродовж кількох днів зміни торкнулися як політичного керівництва оборонного відомства, так і найвищої ланки військового командування.

    Зеленський, оголошуючи про Драпатого, фактично пов’язав ці рішення між собою, заявивши, що разом із новим головкомом, Хмарою та Палісою вже обговорював майбутню конфігурацію Генштабу.

    Саме тому слова Залужного можуть сприйматися ширше, ніж просто персональна оцінка Драпатого. Журналіст запитував колишнього головкома про нові призначення у військовому керівництві загалом, і він відповів лише: «Зі сподіваннями».

    Водночас робити з цієї фрази висновок про повну підтримку Залужним усіх кадрових рішень було б перебільшенням: генерал не деталізував, чого саме очікує від нової команди та як оцінює окремі призначення.

    Залужний повернувся до Києва на нараду дипломатів

    Нинішня заява Залужного пролунала під час його перебування в Україні. Як посол у Великій Британії він бере участь у нараді керівників українських закордонних дипломатичних установ.

    За словами генерала, робота дипломатів розпочалася з поїздки на прифронтову Чернігівщину, після чого продовжилася у Києві. Серед основних завдань дипломатичного корпусу він назвав роботу заради встановлення миру та зміцнення міжнародного лідерства України.

    Окремо колишній головком зосередився на питанні гарантій безпеки.

    За його оцінкою, фундаментом безпеки України має залишатися власна обороноздатність держави, пристосована до реалій сучасної високотехнологічної війни, разом із формуванням ефективних міжнародних безпекових союзів.

    Ця позиція фактично продовжує одну з ключових тез, яку Залужний просував і після переходу на дипломатичну роботу: навіть сильна міжнародна підтримка не може замінити Україні власних технологічно розвинених Збройних сил.

    «Зі сподіваннями» — поки вся оцінка

    На цьому тлі перша реакція Залужного на прихід Драпатого привертає особливу увагу. Колишній головком не став ні критикувати кадрову перебудову, ні давати новому командуванню гучних авансів.

    Фраза «зі сподіваннями» залишає простір для інтерпретацій, однак достовірно відомо лише те, що Залужний саме так відповів на запитання про нові призначення. Будь-які твердження про конфлікт, підтримку конкретних рішень або його ставлення до звільнення Сирського без додаткових заяв самого генерала були б спекуляцією.

    При цьому найближчі місяці стануть для нового військового керівництва показовими. Драпатий уже приступив до роботи, провів першу Ставку в статусі головнокомандувача, а президент прямо заявив про намір оновити конфігурацію Генерального штабу.

    Тож лаконічне «зі сподіваннями» від людини, яка сама майже три роки очолювала Збройні сили під час найважчого етапу російського вторгнення, стало першою — і поки що єдиною — публічною оцінкою Залужним нової військової команди України.

  • Ракети для ППО та «мисливці» на носії КАБів: Україна обговорила з Британією критичне посилення

    Ракети для ППО та «мисливці» на носії КАБів: Україна обговорила з Британією критичне посилення

    Україна розраховує на допомогу Великої Британії у постачанні ракет для систем протиповітряної оборони, а також далекобійних авіаційних ракет Meteor для винищувачів JAS 39 Gripen. Окремо Київ і Лондон обговорюють антибалістичні проєкти та закупівлю засобів для боротьби з російськими ударними безпілотниками.

    Про це стало відомо за підсумками зустрічі тимчасового виконувача обов’язків міністра оборони України Євгенія Хмари та головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого з начальником Штабу оборони Збройних сил Великої Британії, головним маршалом авіації сером Річардом Найтоном.

    Однією з центральних тем переговорів стало посилення української ППО на тлі інтенсивних російських ракетно-дронових атак.

    За словами Хмари, Україна розраховує на британську допомогу з ракетами для систем ППО, а також Meteor для майбутнього застосування з винищувачами Gripen. Такі ракети мають допомогти українській авіації протидіяти російським літакам, які запускають керовані авіаційні бомби по позиціях Сил оборони та прифронтових населених пунктах.

    Meteor уже розглядається українською стороною як один із ключових елементів майбутнього озброєння Gripen. Міністерство оборони наприкінці травня повідомляло, що Україна очікує першу партію шведських винищувачів разом із цими ракетами.

    Чому Україні потрібні Meteor

    Meteor – європейська ракета класу «повітря-повітря» великої дальності, розроблена групою MBDA. Її ключове значення для України полягає не стільки в безпосередньому перехопленні КАБів, скільки у можливості створити загрозу для літаків, які їх запускають.

    Російські Су-34 та інші носії керованих авіабомб намагаються здійснювати пуски, залишаючись на значній відстані від лінії фронту. Далекобійне авіаційне озброєння має дозволити Повітряним силам створювати для них значно більшу зону ризику.

    За даними Міноборони України, Meteor має дальність понад 100 км, а максимальна дальність за певних умов може сягати близько 200 км. Ракета оснащена активною радіолокаційною головкою самонаведення та прямоточним повітряно-реактивним двигуном, завдяки якому здатна зберігати високу швидкість на значній частині траєкторії.

    Саме зв’язку Gripen і Meteor в Україні розглядають як засіб, здатний відтіснити російські літаки-носії КАБів далі від фронту. Аналогічної оцінки дотримуються й західні військові експерти: Defense News зазначав, що Meteor дасть українським Gripen можливість створювати загрозу російській авіації на дистанціях, недоступних для частини нинішнього авіаційного озброєння України.

    Gripen для України вже не просто перспектива

    Переговори щодо Meteor відбуваються в межах значно ширшої програми переозброєння української бойової авіації.

    Наприкінці травня Міністерство оборони України повідомило, що перша партія Gripen очікується протягом десяти місяців. Українська сторона також заявляла про плани закупівлі до 20 нових JAS 39 Gripen E.

    Reuters у червні повідомляв, що Україна закуповує 20 нових Gripen E, а Швеція планує передати ще 16 літаків попередніх модифікацій. На фінансування закупівлі нових машин передбачалося спрямувати €2,5 млрд із кредитного механізму ЄС. У довгостроковій перспективі співпраця може охопити значно більший парк літаків.

    На початку липня українська та шведська сторони вже обговорювали практичну реалізацію проєкту Gripen, включно з підготовкою українських пілотів. У Міноборони тоді знову наголошували, що комбінація Gripen і Meteor здатна суттєво посилити Повітряні сили та допомогти Україні повернути ініціативу в повітрі.

    На переговорах ішлося не лише про літаки

    Другим важливим напрямом зустрічі з британською делегацією стала боротьба з російськими ударними дронами.

    Україна зацікавлена у додаткових антидронових засобах, причому їх закупівлю пропонується фінансувати за рахунок доходів від заморожених російських активів.

    Такий підхід дозволив би одночасно вирішувати дві проблеми: масштабувати відносно дешевші засоби протидії масовим атакам БпЛА та зменшувати навантаження на дорогі зенітні ракети.

    Особливого значення це набуває через російську тактику комбінованих ударів, коли разом застосовуються ударні дрони, крилаті та балістичні ракети. Для України принципово важливо мати багаторівневу систему, в якій дешевші повітряні цілі не доводиться масово перехоплювати найбільш дорогими боєприпасами.

    Британія може долучитися до антибалістичних проєктів

    Окремий блок переговорів стосувався протидії балістичним ракетам.

    Хмара повідомив, що українська сторона обговорила з британськими партнерами антибалістичні проєкти, до яких Велика Британія потенційно може зробити внесок.

    Ця тема стала особливо актуальною після масованого російського удару в ніч на 1 серпня. За словами президента Володимира Зеленського, Росія застосувала 35 ракет, серед яких 27 були балістичними, та 185 ударних безпілотників різних типів. Українській ППО вдалося перехопити лише одну балістичну ракету, а президент пов’язав такий результат із дефіцитом ракет-перехоплювачів для Patriot.

    На цьому тлі питання поповнення запасів боєприпасів для ППО переходить із площини довгострокового планування у категорію нагальної потреби.

    Київ і Лондон говорили й про ситуацію на фронті

    Зустріч не обмежилася протиповітряною обороною. Українська сторона також представила британським партнерам бачення подальших дій, спрямованих на перехоплення ініціативи на полі бою.

    За словами Хмари, у координації з головнокомандувачем Михайлом Драпатим готуються кроки, які мають посилити тиск на російські війська, збільшити їхні втрати та вивести застосування безпілотних систем на новий рівень.

    Деталі цих планів із міркувань безпеки не розголошуються.

    Україна водночас пропонує партнерам не лише отримувати західні технології, але й використовувати український бойовий досвід. За роки повномасштабної війни Сили оборони накопичили унікальну практику застосування FPV-дронів, далекобійних безпілотників, наземних роботизованих систем, засобів радіоелектронної боротьби та протидії масованим повітряним атакам.

    «Україна має унікальний досвід сучасної війни, який може посилювати і наших партнерів», – наголосив Хмара.

    ППО стає одним із головних питань співпраці з союзниками

    Переговори з британським військовим керівництвом показують, що український запит на захист неба зараз складається одразу з кількох рівнів: додаткових ракет для наявних систем ППО, засобів проти ударних дронів, антибалістичних можливостей і далекобійного авіаційного озброєння.

    Gripen із Meteor мають вирішувати ще одну частину проблеми – не лише перехоплювати загрози після їхнього запуску, а й змушувати російські літаки залишатися далі від українських позицій.

    Саме тому Meteor може стати важливим компонентом майбутньої архітектури української ППО та авіації. Однак результат переговорів із Великою Британією залежатиме від конкретних рішень щодо обсягів, термінів і механізмів фінансування поставок. Наразі українська сторона заявила про свій запит, але конкретної кількості ракет чи графіка їх передачі за підсумками зустрічі не оголошували.