Daypolitico

Позначка: єврозона

  • Велике перезавантаження ЄЦБ: країни єврозони готують пакетну зміну керівництва та шукають наступника Лагард

    Велике перезавантаження ЄЦБ: країни єврозони готують пакетну зміну керівництва та шукають наступника Лагард

    Країни єврозони готуються до наймасштабніших кадрових перестановок у Європейському центральному банку за всю 28-річну історію інституції. Попри заперечення самої посадовиці, від чинної президентки ЄЦБ Крістін Лагард очікують дострокового складання повноважень напередодні президентських виборів у Франції. Окрім цього, у 2027 році спливають восьмирічні терміни повноважень головного економіста Філіпа Лейна та членкині виконавчої ради Ізабель Шнабель. Уряди європейських держав мають намір узгодити великий кадровий пакет щодо всіх трьох ключових посад до кінця грудня поточного року.

    Головними претендентами на заміну Крістін Лагард вважаються очільник Банку міжнародних розрахунків Пабло Ернандес де Кос та колишній голова Центрального банку Нідерландів Клаас Кнот. Інтерес до найвищої посади виявляє і керівник Бундесбанку Йоахім Нагель, проте його шанси оцінюються як низькі, оскільки одночасне перебування двох представників Німеччини на чолі ЄЦБ та Єврокомісії стало б безпрецедентним випадком. Водночас аналітики не виключають появи несподіваного кандидата, яким може стати колишній голова Центрального банку Франції Франсуа Віллеруа де Гало, котрий достроково залишив свою посаду влітку.

    Паралельно розгортається жорстка конкуренція між Берліном та Парижем за крісло головного економіста, яке є другою за значущістю посадою в ЄЦБ. Німеччина просуває кандидатури професора Прінстонського університету Маркуса Бруннермаєра, професорки Стенфордського університету Моніки П’яццезі та колишнього старшого економіста МВФ Тобіаса Адріана. Натомість Франція висуває віцепрезидентку Банку Франції Аньєс Бенассі-Кере та колишню головну економістку Організації економічного співробітництва та розвитку Лоранс Бун.

    Політичний пазл ускладнюється тим, що Берлін категорично не сприйме комбінацію з іспанським президентом та французьким головним економістом, тоді як Париж, зі свого боку, заблокує тандем нідерландського президента та німецького головного економіста. Утім, фінальні домовленості можуть кардинально змінитися в останню мить. Подібний прецедент уже відбувся у 2019 році, коли президент Франції Емманюель Макрон несподівано висунув на посаду нинішню очільницю банку Крістін Лагард.

     

  • Інфляція в єврозоні зростає: енергоносії знову тиснуть на ціни

    Інфляція в єврозоні зростає: енергоносії знову тиснуть на ціни

    Річна інфляція в країнах єврозони у березні 2026 року зросла до 2,6%, досягнувши найвищого рівня з липня 2024 року. Про це повідомляє The Wall Street Journal з посиланням на оновлені статистичні дані. Таким чином, показник не лише суттєво перевищив лютневі 1,9%, а й виявився вищим за попередні очікування аналітиків, які прогнозували інфляцію на рівні 2,5%.

    Різке прискорення інфляції вказує на відновлення цінового тиску в економіці єврозони після періоду відносної стабілізації. Одним із головних чинників зростання стали енергоносії. У березні ціни в цьому секторі зросли на 5,1% у річному вимірі, тоді як ще місяць тому вони демонстрували зворотну динаміку — у лютому енергоносії були дешевшими на 3,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року.

    Аналітики пов’язують цей розворот із загостренням ситуації на Близькому Сході. Зокрема, на ринки вплинули військові дії та напруженість навколо Ірану, а також обмеження судноплавства через Ормузьку протоку — стратегічний маршрут, через який транспортується значна частина світових поставок нафти. Будь-які перебої або ризики для цього коридору одразу позначаються на цінах енергоресурсів у світі, що, у свою чергу, впливає на інфляцію в Європі.

    Попри це, базова інфляція, яка не враховує ціни на енергію та продукти харчування, залишилася стабільною на рівні 2,3%. Це може свідчити про те, що внутрішній попит і фундаментальні цінові процеси в економіці поки що не перегріті. Водночас економісти застерігають: якщо високі ціни на енергію збережуться довше, це може призвести до так званих «вторинних ефектів» — подорожчання товарів і послуг у ширшому спектрі економіки.

    Головний економіст Pantheon Macroeconomics Клаус Вістесен прогнозує, що інфляція найближчим часом може утримуватися поблизу 3%. За його словами, навіть помірні вторинні ефекти здатні створити новий інфляційний тиск, особливо в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Зростання інфляції створює додаткові виклики для монетарної політики Європейський центральний банк. Раніше регулятор сигналізував про можливість пом’якшення політики у разі стабілізації цін, однак нові дані можуть змусити його діяти обережніше. Якщо інфляція залишатиметься вищою за цільовий рівень у 2%, це може відтермінувати рішення про зниження процентних ставок.

    Окрім енергетики, на інфляційні процеси впливають і ширші економічні фактори. Зокрема, Міжнародний валютний фонд нещодавно погіршив прогноз зростання економіки єврозони з 1,3% до 1,1%. Це свідчить про уповільнення економічної активності, що може частково стримувати інфляцію, але водночас створює ризики для ринку праці та інвестицій.

    На тлі цих подій ситуація на нафтовому ринку залишається волатильною. Станом на 17 квітня ціни на нафту дещо знизилися через ознаки можливої деескалації конфлікту на Близькому Сході. Після оголошення 10-денного припинення вогню між Ліваном та Ізраїлем котирування Brent трималися на рівні близько 98 доларів за барель, тоді як WTI — близько 93,4 долара. Це може тимчасово послабити ціновий тиск, однак ситуація залишається нестійкою.

    Експерти також звертають увагу на структурні виклики для європейської економіки. Серед них — залежність від імпортних енергоресурсів, повільне відновлення промислового виробництва та вплив глобальних конфліктів на логістичні ланцюги. У таких умовах навіть короткострокові шоки можуть мати довготривалий ефект.

    Таким чином, нинішнє зростання інфляції в єврозоні є результатом поєднання зовнішніх геополітичних факторів та внутрішніх економічних процесів. Подальша динаміка залежатиме від розвитку ситуації на енергетичних ринках, рішень центральних банків і загального стану світової економіки.