Daypolitico

Позначка: Захід

  • Температурні контрасти в Україні: 26 лютого на заході +10°C, а на сході – морози

    Температурні контрасти в Україні: 26 лютого на заході +10°C, а на сході – морози

    Україна продовжує переживати значні температурні контрасти. 26 лютого погода у різних регіонах країни суттєво відрізнятиметься: на заході очікується потепління до +10°C, а на сході та півночі збережуться морози навіть удень.

    Про це повідомляє Укргідрометцентр.

    Згідно з прогнозами синоптиків, 26 лютого на заході України температура підійматиметься до +5…+10 градусів, що стане приємною новиною для жителів цих регіонів. У Київській області також очікується невелика хмарність, без опадів, з температурними показниками вдень від 0 до +5 градусів, а вночі -7…-12 градусів морозу. У столиці температура коливатиметься в межах 2…4 градусів тепла вдень, і -7…-9 градусів вночі.

    Натомість на сході та півдні країни ситуація буде значно суворішою. У Сумській, Дніпропетровській та інших східних областях температура вдень залишатиметься низькою, в межах -3…-8 градусів, а вночі може опускатися до -12…-17 градусів морозу.

    Попри потепління на заході, на дорогах північних, центральних та східних областей варто очікувати ожеледицю, що може ускладнити рух транспорту. Вітер буде переважно південно-східний, зі швидкістю 3-8 метрів за секунду.

    Варто бути обережними на дорогах та дбати про відповідний одяг в умовах холодного і морозного повітря.

    Нагадаємо, березень 2025 року в Україні буде теплішим за кліматичну норму: середня температура очікується в межах 1-7°C, що на 1-1,5°C вище за середньостатистичні показники. Опадів буде менше, ніж зазвичай, що може вплинути на вологість ґрунту в різних регіонах.

  • Морози на сході та потепління на заході: погода в Україні 25 лютого

    Морози на сході та потепління на заході: погода в Україні 25 лютого

    25 лютого в Україні очікується переважно холодна погода, проте західні області відчують перші ознаки потепління.

    За прогнозами синоптиків, температура повітря коливатиметься від -16°C на сході до +8°C на заході країни. Найхолодніше буде у Сумській, Харківській, Луганській та Донецькій областях, де нічна температура може опускатися до -16°C…-12°C.

    Про це повідомила синоптикиня Наталка Діденко.

    25 лютого для України обіцяє переважно холодну погоду, оскільки антициклон продовжує домінувати над країною, забезпечуючи сухі умови. Вночі температура на сході країни опуститься до -10-16°C, в інших регіонах вона буде варіюватися від -7 до -12°C, а на заході знизиться до -2-8°C.

    Вдень температура в Україні залишатиметься холодною, на Лівобережжі очікується від -2 до -7°C, в той час, як на заході країни температура підвищиться до +3+8°C, що принесе певне полегшення від зимових холодів.

    У Києві не очікується опадів 25 лютого. Вночі температура в столиці складе -8-10°C, а вдень потеплішає до 0°C. Морози будуть поступово зменшуватися, і вже найближчими днями температура почне підвищуватися.

    “Перші опади в Україні, зокрема мокрий сніг та дощ, очікуються на 1 березня, що стане своєрідним сигналом про прихід весни. Тепла погода змінить суворі зимові морози, і протягом березня температура в Україні буде поступово підвищуватися, створюючи атмосферу весняного оновлення”, – зазначила Наталка Діденко.

    Нагадаємо, в Україні до кінця лютого збережеться морозна та суха погода, однак з початком весни ситуація зміниться. За прогнозами, вже у вихідні країну охопить потепління та опади у вигляді снігу й дощу, а температури піднімуться.

  • На Банковій вигадали нову піар-кампанію для Заходу

    На Банковій вигадали нову піар-кампанію для Заходу

    У кулуарах української влади все частіше з’являються чутки про нову інформаційну кампанію, спрямовану на західну аудиторію. За словами неназваних джерел, Офіс президента України витрачає величезні кошти на розповсюдження новин, які свідчать про нібито значні втрати солдатів КНДР у конфлікті. Ця стратегія виглядає як спроба піарити українські Збройні сили на фоні складних реалій фронту, де українські війська, за свідченнями різних експертів, змушені відступати.

    Згідно з джерелами, мета кампанії — створити враження про успішність українських військових дій, навіть якщо фактична ситуація є значно менш оптимістичною. У ситуації, коли українська армія стикається з численними труднощами на полі бою, така інформаційна стратегія може бути спробою перевести увагу на зовнішніх ворогів і відволікти суспільство від внутрішніх проблем.

    Однак експерти з інформаційної безпеки попереджають, що подібні маневри можуть мати зворотний ефект. Надмірна піар-активність може призвести до втрати довіри з боку громадськості та міжнародних партнерів. Якщо інформація про значні успіхи в боротьбі з північнокорейськими військами виявиться перебільшеною, це може негативно вплинути на репутацію українських ЗСУ.

    Також варто зазначити, що дані про участь солдатів КНДР у бойових діях в Україні залишаються спірними і потребують детального аналізу. Проте, незважаючи на невизначеність, Банкова продовжує наполегливо просувати цю тему, вважаючи її вигідною з точки зору інформаційної політики.

  • Україна: незручна реальність у світі старих імперських ігор

    Україна: незручна реальність у світі старих імперських ігор

    Сучасна Україна, на жаль, залишається в тіні історичних стереотипів і політичних ігор, які формуються у старій добрій Європі. В умовах сучасності, коли світ змінюється швидше, ніж будь-коли, багато питань залишаються нерозв’язаними, а рішення, що приймаються, часто базуються на давніх уявленнях і геополітичних інтересах.

    В обох випадках завжди є сильніший, правила для якого відрізняються від загальних. Це замкнуте коло дещо нагадує реалії часів станових монархій, коли всі мають визначені і прописані ролі, існує усталений порядок речей, а будь-які зміни є аномаліями. Лиш українцям у цій системі координат не сидиться на місці. Вони раз у раз перевертають усе з ніг на голову й шукають своє місце під сонцем. Принаймні останнім часом, зазначає видання ZAXID.net.

    У підручниках з історії України ми десятиліттями спостерігали образ безправного українського народу. Гніт, полонізація, русифікація, утиски… Проте світ дещо інший. Він непередбачуваний і несправедливий, містить багато підлості й непослідовності. Однак, навіть цього не помічаючи, ми живемо поруч із дивовижними людьми. Вони гідні захоплення й написання про них книг, зйомки фільмів. Виклик усталеному порядку та несправедливості, багаторічним пропагандистським кліше – кредо багатьох наших співвітчизників. Власне це і є шлях до набуття Україною суб’єктності. Не всім він подобається, але інакше не буває.

    Дійсність і казки діда Діарея

    Проголошення незалежної України відбулося фактично і юридично, але до свідомості людей (часто і самих українців) це дійшло далеко не зразу. Нас довго сприймали за росіян і такими себе бачили багато українців. Одні й інші користувалися дивними й ефемерними конструктами на кшталт «русскіє». Вважали, що кажуть про всіх, хто жив у Російській імперії і Радянському Союзі.

    Про тих, які, в їхньому сприйнятті, волею випадку та обставин, не стали частиною Російської Федерації. При цьому вони ще й згадують якусь «Росію». Проте власне «Росії» ніколи не існувало. Є люди в Україні, Білорусі, Казахстані тощо, які вважають себе «русскімі» і бачать у цьому зв’язок з «Росією», але назва тієї держави на болотах – Російська Федерація. Перед тим був СРСР. Ще раніше Російська імперія. До неї Московія. «Росії» не було і зараз немає. Є Україна, Білорусь і Російська Федерація. «Росія» – лиш у схемах російських пропагандистів.

    Їм вигідно поширювати нісенітниці про князя Володимира, «правителя Росії» або про єдиний історичний шлях і спільну колиску, тобто брехню про українців, білорусів і росіян, які нібито є одним народом. У це вкладають великі гроші, про це без упину торочить їхня пропаганда, довільно інтерпретуючи події минулого у вигідному для себе ключі.

    «Дослідження» в такому дусі пишуть у Російській Федерації, на Заході та й у нас. Донедавна це взагалі був домінантний політичний наратив, коли говорили про Східну Європу. Цей простір вважався російською сферою впливу. Така матриця, усталена й закореніла, але побудована на брехні й несправедливості, не передбачала коректур і всіх влаштовувала. Подекуди від такого мислення бояться відступити досі. Наприклад, на Заході.

    Діалог з «дітьми Сталіна»

    Дії й позицію Російської Федерації можна пояснити, якщо бути свідомим політичного мракобісся, яке там буяє. Імперської діареї, що властива політикуму, елітам і значній частині їхнього населення. Дивною є поведінка цивілізованого світу.

    Постійно апелюючи до раціонального мислення й загальнолюдських цінностей, колективний Захід так і не наважився поставити під сумнів тиражовані росіянами вигадки. Навіть попри те, що не всі з них історичні чи нейтральні. Більшість – ксенофобські й суперечать цінностям Заходу, а значна частина – політичні й відверто спрямовані проти Європи.

    Проте це ніколи нікого не хвилювало. Пихаті росіяни вирізнялися зверхністю й підлістю, куди б не закинула їх доля. Упередженість і деспотизм фонтанували російські владні особи на міжнародному рівні. Усіх все влаштовувало. Це сприймали за норму. «Дітям Сталіна» можна. Лише коли руки росіян стали по лікоть у крові, адекватна частина світу зрозуміла, що так тривати більше не може.

    Хоча критикувати світ за світоглядну незрілість чи брак принциповості ми не можемо. Навіть після проголошення незалежності багато українців довго вірили російській пропаганді, дивились російські фільми і слухали тиражовану росіянами музику.

    Українське вважали неякісним і не помічали, що російська продукція отруєна пропагандою і зневагою до всього людського. Масштабність цих процесів була такою, що виникало відчуття, наче нам готують теплу ванну. Ціль – ще одна Білорусь, тобто деполітизована пустеля, зі жителями якої можна робити все, що заманеться. Тоді й взяли слово свідомі українці.

    Від 2004 року і досі українці неодноразово міняли хід історії. Це були внутрішні питання. Як оскарження результатів виборів у 2004 році. Події масштабні. Як Революція гідності та відбиття російської агресії, що потрапило в поле зору всього світу.

    Цей момент часто за лаштунками, але українці неодноразово брали ініціативу у свої руки в найнесподіваніші моменти і міняли усталений порядок. Це руйнувало «договірняки», ламало плани політикам, які по-чемберленівськи «вирішують» питання.

    Коли здавалося, що виходу немає, своє слово казали українці. Валили Радянський Союз, зокрема, росіяни. Скажімо, коли Боріс Єльцин закликав своїх прихильників виходити на протести. Проте поховали СРСР, між іншим, українці, які в грудні 1991 року проголосували на референдумі за незалежність. Згодом ця карта стала політичним козирем Леоніда Кравчука.

    Демократичні протести українців у 2004 році дозволили Віктору Ющенку, чи не найуспішнішому в історії нашої країни прем’єр-міністру, відновити справедливість і стати президентом. Українці міняли хід подій під час Революції гідності та в часі злочинної агресії Російської Федерації проти нашої країни. У першому випадку від нас не очікували такої згуртованості й волі, у другому – стійкості.

    На жаль, жоден із цих несподіваних маневрів українське суспільство не зуміло трансформувати в системні й послідовні політичні реформи, які дозволили б створити ефективні державні органи, справедливі суди та рівні для всіх правила.

    Ще один стрибок…

    У моменті з проголошенням державної незалежності України в 1991 році був фактор несподіванки й ламання усталених порядків. Фактор несподіванки спрацював і під час подій 2004 року, 2013-2014 років, а також у 2022-му. Під час Помаранчевої революції в потенціал та самоорганізацію українців не вірили бандити з Партії регіонів, які хотіли прийти до влади шляхом фальсифікації виборів.

    Під час Революції гідності українці сколихнули весь світ, показавши найбільш демократичним країнам, еліти яких забули значення слів «цінності» й «демократія», що таке воля, принципи і самобутність. Перегородивши шлях путінській чумі, українці розбили цинічні плани й очікування колективного Заходу про окупацію частини України російськими військами та наступну партизанську війну на цих територіях.

    Прикладом раптових і несподіваних дій українців можна вважати й операцію ЗСУ на теренах Курщини. Ми досі достеменно не знаємо, якими були цілі цієї операції та в якому контексті бачить ці події Генеральний штаб ЗСУ, але цей наступ став несподіванкою для людей в Україні, на Заході і в Росії.

    На адресу операції української сторони звучало багато критики. Проте незаперечним є те, що вона підняла дух і дала надію українцям. Не менш важливо, що ці раптові масштабні дії розвіяли низку міфів російської пропаганди. Було розрубано й гордіїв вузол настроїв на Заході, який, таке враження, почав шукати шляхи примирення сторін – навіть шляхом суттєвих поступок України.

    Курська операція триває і має певні позитивні наслідки для української сторони. Проте й ейфорія від неї спала. Над нами знову загроза заморозки війни на невизначених (вважай – невигідних для України) умовах. На Заході поступово повертаються до політики розведення руками і перебігання між краплинками.

    Вкотре українці перевернули усе з ніг на голову, але чи принесе це користь для нашої країни в довготерміновій перспективі? Ситуативний розрив шаблону працює, але не так довго, як цього хотілося б. Очевидно, що ні виграти війну, ні збудувати ефективні державні інститути ситуативними стрибками не вийде.

    Українці мали безліч нагод, щоб у цьому переконатися. Одне й інше потребує стратегічного і продуманого плану, бачення. Якщо цього не буде, нас надалі чекатимуть гойдалки настрою й очікувань. Перевалювання між ейфорією, що сягає хмар, та нестерпною рутиною, яка тягне на дно. Ми, зрозуміло, сподіваємося на перше, але в якийсь момент може переважити друге.

    Євген Гулюк

  • Зеленського підштовхують до переговорів з Росією

    Зеленського підштовхують до переговорів з Росією

    Президент України Володимир Зеленський зараз перебуває під тиском, який змушує його розглядати можливість переговорів із Росією. Ця ситуація формується на тлі кількох факторів, що обмежують можливості України у війні та посилюють її вразливість на міжнародній арені.

    Про це пише німецьке видання WELT. У матеріалі наводиться низка причин, чому в Зеленського дуже скоро не буде іншого виходу окрім переговорів.

    Зокрема на фронті ситуація дуже важка. Україні не вистачає усього – солдат, боєприпасів, озброєння. Західні країни або не готові, або не хочуть постачати більше озброєння та боєприпасів, до того ж не здатні робити це швидше, ніж раніше. Тим часом російські терористи тільки у Донецькій області атакують з семи напрямків та можуть прорвати оборону будь-де.

    Видання зазначає, що візит міністра іноземних справ України до Китаю демонструє, що Зеленський почав повільне просування до переговорів з росіянами. Президент потроху готує до цього населення України, при цьому західні дипломати з країн-“партнерів”, окремо зазначає видання, намагаються примусити Зеленського змиритися з тим, що Крим нібито втрачений назавжди.

  • Україна з тривогою спостерігає за обміном полоненими між Москвою і Заходом

    Україна з тривогою спостерігає за обміном полоненими між Москвою і Заходом

    Обмін полоненими між Росією та Західними країнами, який викликав широкий резонанс, привернув пильну увагу українських чиновників і громадськості. Хоча Україна не брала безпосередньої участі в цій угоді, її наслідки та потенційні впливи на майбутнє викликають серйозні занепокоєння, пише The Washington Post.

    ▪️Українські чиновники не брали безпосередньої участі в монументальному обміні ув’язненими між Росією і Заходом. Однак у міру того, як поширювалися новини, дехто ставив запитання – що ця угода може означати для їхньої країни.

    ▪️Вищі посадові особи, включно з президентом Володимиром Зеленським, не коментували обмін. Але масштаби, складність і важливість заходу не залишилися непоміченими – це складний і секретний дипломатичний процес, у якому брали участь чиновники дев’яти країн.

    ▪️В п’ятницю прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков швидко розвіяв будь-які припущення, що угода з ув’язненими може призвести до перемовин про припинення конфлікту в Україні. Але в Києві вже давно побоюються, що союзники, особливо США, можуть почати секретні переговори з Москвою.

    ▪️Українські офіційні особи в п’ятницю наполягали, що вони змусять президента Байдена виконати його обіцянку, яку він часто повторює: «Нічого про Україну без України».

    ▪️Радник Зеленського Михайло Подоляк сказав в інтерв’ю The Washington Post, що Україна зараз «надто незалежна», щоб її можна було оминути під час будь-яких потенційних переговорів, і щоб умови припинення вогню нав’язували інші.

    ▪️Але українці розуміють, що їхня країна виживає за рахунок зброї та грошей, позичених і подарованих з-за кордону. Якщо хоч одне з цих джерел буде перервано, на Україну чекають великі неприємності.

    ▪️За цієї причини звістка про угоду з ув’язненими – результат багатомісячних кропітких і складних дипломатичних переговорів між Москвою і Вашингтоном – змусила деяких українців насторожитися.

    ▪️Історія показує, що у Києва є вагомі підстави турбуватися про примус до компромісів. Коли 10 років тому почався конфлікт із Росією, лідери Франції та Німеччини Франсуа Олланд і Ангела Меркель підштовхнули президента України Петра Порошенка до підписання угоди про припинення вогню, відомої як Мінські угоди, на вкрай невигідних умовах.

    ▪️Хоча обмін став дипломатичною перемогою Володимира Путіна, українці наполягають, що йому не вдасться змусити їх відмовитися від амбіцій на вільне, демократичне майбутнє в Євросоюзі.

    ▪️Для деяких українських чиновників обмін став поверненням у минуле. «Відроджуються найкращі практики холодної війни з обміну дисидентами і шпигунами», – сказав один високопоставлений український чиновник на умовах анонімності.

    ▪️Он не висловив занепокоєння з приводу того, що західні офіційні особи, які беруть участь в обміні, могли піти на будь-які поступки щодо підтримки України як умови угоди. «Переговори відбуваються завжди, у найважчі моменти. І слава Богу, що відбуваються. Було б гірше, якби вони не велися, а уряди просто перейшли до ядерних ударів», – сказав він.

  • Захід вкрай занепокоєний безмежною владою Єрмака – Bloomberg

    Захід вкрай занепокоєний безмежною владою Єрмака – Bloomberg

    У червні світові лідери зібралися у Швейцарії, щоб обговорити війну в Україні. Це зібрання надало можливість заглянути за лаштунки української політичної сцени, де ключовою фігурою поряд із президентом Володимиром Зеленським став Андрій Єрмак, керівник його адміністрації. Видання Bloomberg докладно розповідає про зростаючий вплив Єрмака і його необмежену владу.

    Андрій Єрмак, колишній кінопродюсер, за останні роки став незамінним радником Зеленського. Він займає центральне місце у військових і зовнішньополітичних питаннях України. Його вплив поширюється на такі важливі аспекти, як військове планування, дипломатія і внутрішні політичні рішення. Під час зустрічі у Швейцарії Єрмак був постійно присутній поруч із президентом Зеленським, демонструючи свою важливість у прийнятті ключових рішень.

    Як зазначає Bloomberg, зростаюча роль Єрмака викликає занепокоєння серед міжнародних партнерів України, зокрема країн НАТО та Європейського Союзу. Концентрація влади в руках однієї особи може обмежити прозорість і підзвітність у прийнятті рішень, що особливо важливо в умовах війни. Це занепокоєння поглиблюється через кадрові зміни, що сталися в Україні. Такі зміни, за інформацією Bloomberg, часто ініціюються або підтримуються Єрмаком.

    Втім, як підкреслює видання, сам Єрмак заперечує, що його вплив зростає. Він стверджує, що лише координує роботу і пишається тим, що президент запитує його думку через отримані результати. Президент Зеленський також відкинув критику на адресу Єрмака, наголошуючи, що його керівник апарату є “потужним менеджером”, який діє в інтересах країни. Зеленський підкреслює, що рішення приймаються на основі консультацій із різними радниками, хоча роль Єрмака є особливо значущою. Проте деякі експерти і критики, як зазначає Bloomberg, стурбовані тим, що підвищена роль Єрмака може обмежити можливості для відкритих і конструктивних дискусій у вищих ешелонах влади.

    Bloomberg відзначає, що занепокоєння щодо Єрмака виникає у критичний момент для президента Володимира Зеленського. Україна намагається відбити російський наступ і готується до зими з пошкодженою енергетичною інфраструктурою. Вибори в США і можливе повернення Дональда Трампа до Білого дому ставлять під сумнів тривалу підтримку союзників. Також Зеленського можуть звинуватити у “відсутності легітимності”, оскільки його повноваження вже б закінчилися без воєнного стану.

    Повноваження Єрмака, як зазначає Bloomberg, ширші, ніж у будь-якого з його попередників. Він відігравав центральну роль у ухваленні ключових рішень під час війни: постачання зброї, переговори про гарантії безпеки, нагляд за обміном полоненими та залучення Глобального Півдня на бік Києва. Журналісти відзначають, що деякі чиновники порівнюють роль Єрмака з роллю головного виконавчого директора, тоді як Зеленський виконує функції голови. Єрмак каже, що його “влада” полягає у роботі 24/7 і взятті на себе більше зобов’язань та ризиків.

    У травні 2024 року Єрмак нібито відіграв важливу роль у відставці голови Мінінфраструктури Олександра Кубракова, який колись мав прямий зв’язок із Зеленським і був близький до адміністрації Байдена. Стверджується, що Зеленський терпить “безжальні методи” Єрмака, вважаючи його фахівцем з розв’язання проблем, що пропонує швидкі та прості рішення.

    Зараз Єрмак займається дипломатичною діяльністю, і є таким собі архітектором мирного плану України, що має на меті залучити союзників за межами Заходу до вимог України припинити війну до початку переговорного процесу з більш ізольованою Росією.

  • Україна і її залежність від підтримки Заходу

    Україна і її залежність від підтримки Заходу

    За останніми даними з ABC News, підтримка Заходу має вирішальне значення для України у її боротьбі з Росією, однак невпевненість стосовно тривалості цієї підтримки викликає серйозні обговорення у київських політичних колах, особливо у контексті можливості обрання Дональда Трампа на посаду президента США.

    Аналітики вважають, що ЗСУ зможуть організувати контрнаступ наприкінці року.

    Після майже 30 місяців конфлікту з Росією труднощі України на полі бою лише накопичуються, а життєво важлива підтримка з боку США все більше залежить від мінливих політичних вітрів.

    Піврічна затримка військової допомоги США, найбільшого спонсора України, дала силам Кремля можливість просунутися на передовій. Українські війська відчайдушно борються, щоб стримати повільні, але неминучі успіхи більшої і краще оснащеної російської армії.

    «Наступні два або три місяці, напевно, стануть найважчими цього року для України», – заявив у нещодавньому подкасті військовий аналітик Майкл Кофман із Фонду Карнегі.

    При цьому на задньому плані замаячила ще одна неприємна проблема для України: як довго вона зможе розраховувати на політичну і військову підтримку Заходу, що має вирішальне значення для її подальшої боротьби?

    У понеділок колишній президент Дональд Трамп обрав сенатора від Огайо Джей Ді Венса своїм напарником у президентських перегонах на листопадових виборах у США. Венс хоче, щоб США розв’язували власні проблеми замість того, щоб займатися конфліктами на інших континентах за тисячі кілометрів, хоча й визнав, що Путін мав рацію, ввівши війська.

    Венсу вторить і сам Трамп: він обіцяв, що в разі перемоги покладе конфлікту край, не чекаючи інавгурації в січні. Як саме він це зробить, він не уточнив. Однак команду Зе ця ситуація вже починає напружувати, оскільки майбутнє стає туманним і Трамп вочевидь звертатиме увагу на інші питання, а український конфлікт добігатиме до логічного завершення без підтримки США та поставок озброєння.

  • Україна затримує масштабний контрнаступ через повільну поставку військової допомоги від союзників

    Україна затримує масштабний контрнаступ через повільну поставку військової допомоги від союзників

    На фоні зростаючої напруги на сході України та затягування поставок військової допомоги зі сторони союзників, Україна змушена відкласти плани на масштабний контрнаступ чи відвоювання втрачених територій від Росії до наступного року.

    Про це пише The New York Times. Співрозмовники видання підтверджують, що доставка обіцяної на саміті НАТО допомоги у вигляді ракет, бойових машин, боєприпасів і засобів ППО зі США та європейських країн на лінію фронту займе тижні, якщо не місяці. Деяку з анонсованої зброї ще навіть не закуплено і не вироблено.

    Високопоставлений представник міністерства оборони США заявив NYT, що українці продовжуватимуть оборонятися протягом наступних шести місяців, але в постійному русі на полі бою, що “зрештою не дасть їм змоги домогтися значних успіхів”.

  • Захід побоюється перемоги України над Росією

    Захід побоюється перемоги України над Росією

    Експерти вважають, що Захід не підтримає перемогу України над Росією, оскільки це може призвести до непрогнозованої турбулентності в регіоні. Аналізуючи геополітичну картину, де Захід та Росія є ключовими гравцями, військовий підкреслив, що перемога України може стати причиною глибоких змін у геополітичному балансі сил, що несе ризики для всієї Європи та світового порядку.

    Втім, як відзначає військовий Юрій Касьянов, насправді ситуація не така вже й трагічна і загалом складається на нашу користь.

    За його словами, окупанти попри панування в повітрі, багаторазову перевагу в живій силі й бронетехніці, в снарядах і дронах так і не змогли домогтися вирішальної перемоги на жодному напрямку.

    “Літо ще не закінчилося, наступальний потенціал ворога не вичерпався, але навіть у разі локального успіху для розвитку наступу й стратегічного прориву в нього немає ресурсів. Фактично противник веде битву за поліпшення переговорних позицій у ймовірному торгу про мир”, — відзначив Касьянов.

    При цьому він переконаний, що ніхто в Європі, навіть угорський прем’єр Віктор Орбан, не зацікавлений у поразці України. “Наші західні партнери — і Байден, і Трамп — чудово розуміють, що поразка України означатиме повний та остаточний злам системи світового правопорядку, що склалася після Другої світової війни, й настання ери суцільної турбулентності, яка запросто може закінчитися світовою ядерною війною та повною катастрофою для людства. Розуміють це й у Китаї, розуміють це навіть наші вороги в Росії”, — заявив військовий.

    За його словами, для України це є плюсом, втім, є і мінус — ніхто не зацікавлений у поразці Росії. “Поразка Росії — це та сама турбулентність і, можливо, з таким самим трагічним кінцем для планети. Тому програти нам не дадуть, але й перемогти — з парадом у Москві — не дозволять”, — заявив Касьянов.

    На його думку, у такій патовій ситуації наше завдання — завдати такої військової поразки армії Росії, коли вона вже не зможе воювати. “Ще раз: наше завдання — розгром армії агресора, а не звільнення територій. Якщо військова машина орків розвалиться, то й території повернуться. А якщо не розвалиться — то не повернуться, й війна буде вічною”, — розповів Касьянов.