НАБУ та САП 6 жовтня скерували до суду справу в межах масштабної операції «Чисте місто», яка стосується ймовірної земельної корупції у Києві. За версією слідства, учасники злочинної організації намагалися взяти під контроль земельні рішення столичної влади, щоб отримувати цінні ділянки під забудову.
Одним із ключових механізмів, за даними НАБУ, була так звана «туалетна схема». На перспективних земельних ділянках реєстрували примітивні споруди або права на об’єкти, після чого землю намагалися отримати поза конкурсом — нібито для їхнього обслуговування.
Слідство стверджує, що до групи входили посадовці КМДА та депутати Київської міської ради. Керівником організації НАБУ називає медійно відомого колишнього депутата Київради, який, за версією правоохоронців, через мережу впливових знайомств міг впливати не лише на земельні та бюджетні рішення, а й на кадрові питання у столичних органах влади. Водночас імена всіх фігурантів у повідомленні НАБУ не називаються.
За даними антикорупційних органів, упродовж 2023–2024 років учасники схеми планували заволодіти землею територіальної громади Києва на суму понад 70 млн грн. НАБУ заявляє, що реалізації цих планів вдалося запобігти.
Операцію «Чисте місто» правоохоронці провели ще у лютому 2025 року. У січні 2026-го НАБУ та САП завершили слідство, а тепер обвинувальний акт передали до суду. У справі наразі дев’ять обвинувачених, ще троє фігурантів уже засуджені.
У НАБУ також заявляли, що учасники схеми використовували засоби конспірації — спеціальний зв’язок, псевдоніми та контрспостереження. За версією слідства, це мало приховати координацію дій та вплив на рішення щодо столичної землі.
Передача справи до суду означає завершення досудового етапу, але не є підтвердженням вини обвинувачених. Відповідно до Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Труханів острів у Києві давно вважається однією з найпривабливіших локацій столиці. Унікальне розташування фактично в центрі міста, поруч із Дніпром та зеленими зонами, робить його надзвичайно цінним для забудови. Проте є одна важлива деталь: відповідно до законодавства значна частина острова належить до природно-заповідного фонду та рекреаційних територій, де житлова забудова суттєво обмежена або заборонена.
Попри це журналістське розслідування видання «Телеграф» виявило на острові низку об’єктів, які фактично використовуються як приватні маєтки. Серед власників та користувачів цієї нерухомості фігурують донька колишнього народного депутата, колишній високопосадовець податкової служби та родина покійного ректора одного з провідних спортивних університетів країни.
Розслідувачі звернули увагу на територію, яка за документами має використовуватися для обслуговування навчально-оздоровчої водної бази «Десенка». Саме тут розташовані кілька великих об’єктів нерухомості, які зовні більше нагадують приватні заміські резиденції, ніж базу відпочинку чи спортивний комплекс.
Як виглядає ділянка. Фото: earth.google
Донька екснардепа та маєток майже на 600 квадратів
Однією з власниць нерухомості на острові журналісти називають Альону Гуменюк. Згідно з даними державних реєстрів, у жовтні 2025 року вона стала власницею двох будівель площею 589,6 та 113,4 квадратного метра на вулиці Труханівській.
На кого оформили ділянку. Фото: витяг з ДЗК
Земельну ділянку жінка отримала в оренду від Київської міської ради ще у 2022 році. Формально об’єкти нерухомості зареєстровані як «будинки відпочинку». Водночас супутникові знімки та зовнішній вигляд території, на думку журналістів, свідчать про використання її як приватного домоволодіння.
Альона Гуменюк відома як керівниця мережі розважальних парків Galaxy, які працюють у київських торговельно-розважальних центрах Lavina Mall та Blockbuster Mall.
Будинок Гуменюк
Особливу увагу привертають її родинні зв’язки. Батьком бізнесвумен є Ігор Гуменюк — колишній народний депутат від Партії регіонів та ексрадник Віктора Януковича під час його роботи на посаді прем’єр-міністра.
Чоловік Альони Гуменюк — Северіон Дангадзе, який раніше був соратником Міхеіла Саакашвілі. У 2017 році його ім’я фігурувало у кримінальному провадженні щодо організації акцій протесту за фінансової підтримки бізнесмена Сергія Курченка. Нині Дангадзе відомий як засновник компанії-виробника засобів індивідуального захисту UKRTAC.
За даними журналістів, у власності Альони Гуменюк також перебувають елітні квартири у столиці та кілька дорогих автомобілів, серед яких Rolls-Royce Phantom.
Сусід із податкової
Поруч із маєтком Гуменюк розташована нерухомість, яка належить Анатолію Брезвіну.
Брезвін — колишній голова Державної податкової адміністрації України та почесний президент Федерації хокею України. Йому належить будівля площею понад 400 квадратних метрів.
Як і у випадку з іншими об’єктами на Трухановому острові, за документами будівля має статус «будинку відпочинку». Власником нерухомості Брезвін став у 2023 році.
Крім того, колишній чиновник володіє великим будинком у Конча-Заспі та має корпоративні права в аграрному бізнесі.
Спадщина покійного ректора
Третій об’єкт на території колишньої бази «Десенка» пов’язаний із родиною покійного ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України Євгенія Імаса.
Будівля площею понад 274 квадратні метри після смерті Імаса у 2024 році перейшла його спадкоємцям.
Саме родина Імасів, як зазначають журналісти, відігравала ключову роль у функціонуванні громадської організації «Десенка», якій у 2015 році було передано майже два гектари землі на Трухановому острові.
Цікаво, що між Імасом та Ігорем Гуменюком існували й фінансові зв’язки. В останній декларації ректора була зазначена позика від колишнього народного депутата на суму понад 8 мільйонів гривень.
Журналісти також звернули увагу на схему придбання нерухомості Імасом у 2023 році. Згідно з відкритими даними, оплата проводилася кількома траншами, значна частина яких була меншою за 400 тисяч гривень. Саме з цієї суми починається обов’язковий фінансовий моніторинг операцій банками.
Як працювала схема
За даними розслідування, земельна ділянка спочатку перебувала в оренді громадської організації «Десенка», створеної для обслуговування навчально-оздоровчої водної бази.
У різні роки серед засновників організації були члени родини Імасів. Після поділу земельної ділянки окремі її частини перейшли в користування нинішнім орендарям.
При цьому формально на території продовжують існувати не приватні будинки, а «будинки відпочинку». Саме ця юридична конструкція, на думку журналістів та експертів, дозволила обійти обмеження щодо житлової забудови заповідної території.
Додатковим підтвердженням фактичного проживання людей у цих будівлях журналісти називають матеріали судових справ. Зокрема, в одній із судових ухвал щодо діяльності компанії UKRTAC зазначалося, що Северіон Дангадзе фактично проживає на території об’єкта на вулиці Труханівській.
Чому це важливо
Труханів острів залишається однією з найбільш цінних рекреаційних зон столиці. Будь-яка забудова на його території традиційно викликає гостру реакцію громадськості через ризики втрати природних територій та обмеження доступу киян до громадського простору.
Юристи наголошують, що ключове питання полягає не лише у праві власності на будівлі, а й у відповідності їхнього фактичного використання тому цільовому призначенню, яке визначене документами.
Якщо об’єкти, зареєстровані як бази відпочинку чи рекреаційні споруди, фактично використовуються як приватні маєтки, це може стати підставою для додаткових перевірок з боку правоохоронних органів, прокуратури та органів місцевого самоврядування.
Саме тому історія з елітною нерухомістю на Трухановому острові вже виходить далеко за межі звичайного майнового спору та може стати однією з найгучніших земельних історій Києва останніх років.
За інформацією наших джерел, СБУ проводить обшук та вилучення документів у Департаменті земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.
“Деякий час тому СБУ вже проводило обшук у Київраді, і це також було пов’язано із земельними питаннями.
Ймовірно, йдеться про великі розкрадання столичної землі за туалетними схемами. Але це не в рамках операції «Чисте місто» від НАБУ, там справу вже розділили на частини і тепер будуть нові підозри щодо окремих фігурантів.
Від СБУ це нова і більш масштабна справа, де фігуруватимуть найближче оточення Кличка та великі бізнесмени-забудовники” – зазначає джерело.
Нагадаємо, раніше ми писали про корупційні схеми Київради на закупівлі юридичних послуг.
Київ стрімко втрачає зелені зони, поступаючись місцем черговим бетонним проєктам. Під гаслами розвитку та інвестицій місто фактично позбавляють останніх вільних ділянок, а рішення про забудову дедалі частіше ухвалюються без реального діалогу з громадою. Черговим прикладом такої практики стала ситуація у Святошинському районі столиці.
У центрі скандалу опинилася земельна ділянка площею 1,2568 гектара на Кільцевій дорозі. Вона межує зі Святошинським кладовищем та санітарно-захисною зеленою зоною, що за логікою містобудування та екологічними нормами мало б унеможливлювати інтенсивну забудову. Попри це, Київрада ухвалила рішення передати ділянку під будівництво торговельно-розважального комплексу.
Орендарем землі визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Реконіс». Передача ділянки відбулася без проведення земельних торгів, що автоматично позбавило громаду можливості отримати ринкову вартість за користування землею. Така схема означає прямі втрати для міського бюджету та створює привілейовані умови для окремих компаній.
Більше того, за даними судових рішень, компанія роками користувалася цією ділянкою без належно оформленого права оренди. Лише в судовому порядку місто було змушене вимагати стягнення понад п’ять мільйонів гривень безпідставно збережених коштів за користування землею.
ТОВ «Реконіс» не є ізольованим гравцем. Компанія входить до мережі пов’язаних структур, серед яких приватне підприємство «Мірта-Т», товариства «Фірма Спецторг» та «Іст-Вест Фінанс». Ці бізнес-зв’язки ведуть до орбіти колишніх представників забороненої партії ОПЗЖ, зокрема народного депутата Сергія Льовочкіна. У такій конфігурації забудова виглядає не випадковістю, а частиною системного перерозподілу київської землі.
Реалізація подібних проєктів була б неможливою без мовчазної згоди міської влади. За мерства Віталія Кличка Київ дедалі частіше перетворюється на зручний майданчик для девелоперських груп, які отримують доступ до привабливих ділянок без конкуренції та публічних обговорень.
Ключову роль у легалізації таких рішень відіграє Департамент земельних ресурсів КМДА. Саме через нього проходять документи, які дозволяють ігнорувати екологічні обмеження та містобудівну логіку. Підписи посадовців фактично відкривають шлях забудові навіть там, де йдеться про санітарні зони та безпеку мешканців.
У результаті комунальна земля перетворюється на товар для обраних, а інтереси громади — на формальність. Київ поступово втрачає зелені зони, погіршує екологічну ситуацію та якість життя містян, тоді як відповідальність за ці рішення розмивається між кабінетами та департаментами.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) завершили розслідування у справі злочинної організації, яка контролювала земельні рішення Київської міської влади з метою незаконного заволодіння цінними ділянками для забудови.
Виявити схему вдалося завдяки масштабній операції «Чисте місто». Зловмисники застосовували так звану «туалетну схему» — реєстрували на земельних ділянках примітивні споруди, щоб без конкурсу отримати землю нібито для їхнього обслуговування.
До складу угруповання входили посадовці Київської міської державної адміністрації та депутати міської ради. Очільник організації, відомий у медіа колишній депутат Київради, через широке коло впливових знайомих контролював земельні та бюджетні рішення, а також призначення і звільнення посадовців КМДА та КМР.
Протягом 2023–2024 років зловмисники планували заволодіти землею територіальної громади Києва на суму понад 81 млн грн. Завдяки діям детективів НАБУ та прокурорів САП цього вдалося уникнути.
Щоб приховати свої дії, підозрювані використовували спеціальний зв’язок, псевдоніми та контрспостереження. Наприкінці року підозру повідомили ще двом особам — колишньому заступнику голови КМДА та його спільнику, які планували захопити дві земельні ділянки в Києві тією ж схемою.
На тлі повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів втратили можливість тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових регіонах зруйнована або недоступна, бюджетні кошти продовжують освоюватися за схемами, далекими від реального розвитку спорту. Харківська область у 2023 році стала показовим прикладом того, як війна перетворюється на прикриття для корупції, фіктивних заходів і навіть схем з вивезення чоловіків призовного віку за кордон.
За офіційними бюджетними даними, лише у 2023 році на навчально-тренувальні збори в Харківській області було виділено близько 50 мільйонів гривень. Ця сума в рази перевищує фінансування аналогічних програм у багатьох інших регіонах України. Особливу увагу привертає той факт, що майже 11 мільйонів гривень із цієї суми було спрямовано на розвиток регбі — нішевого виду спорту з мінімальною кількістю спортсменів і майже повною відсутністю масової бази.
Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.
Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.
Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.
Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.
Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.
Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.
Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.
Працівники Державного бюро розслідувань викрили масштабну схему незаконного виведення у приватну власність земель водного фонду в Луцькому районі Волинської області. До оборудки, за даними слідства, були причетні підприємець, колишній керівник обласного управління Держгеокадастру та депутат районної ради.
Слідство встановило, що фактичний керівник одного з підприємств, який раніше був депутатом обласної ради, організував незаконну передачу у приватну власність земель водного фонду. Формально земельні ділянки безоплатно оформлювали на підставних військовослужбовців зі статусом учасників бойових дій, однак фактичним і кінцевим власником ставав сам організатор схеми. У результаті держава зазнала збитків на суму понад 8,3 млн гривень.
Завдяки особистим зв’язкам підприємець залучив до протиправних дій тодішнього начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а також депутата районної ради. Усі троє, за версією слідства, діяли узгоджено.
Депутат райради очолював комісію з питань сільського господарства, екології та земельних ресурсів, що дозволяло йому добре орієнтуватися у процедурі відведення земель. Саме він підібрав п’ятьох військовослужбовців, які мали право на безоплатне отримання землі. Використовуючи їхні персональні дані та документи — без фактичної участі самих військових — було виготовлено землевпорядну документацію.
Через посадовця Держгеокадастру до схеми залучили також підприємство, що надає послуги у сфері інжинірингу, геодезії та геології. Воно розробило проєкти землеустрою для ведення особистого селянського господарства без особистих звернень або участі військовослужбовців.
Від їхнього імені до Держгеокадастру подали заяви на отримання дозволів на відведення земельних ділянок за межами населених пунктів Боратинської громади Луцького району. Посадовець Держгеокадастру при цьому достеменно знав, що частина ділянок розташована на землях водного фонду — у прибережній захисній смузі річки Стир, які за законом не можуть передаватися у приватну власність. Попри це, він підписав накази про їх відведення без зміни цільового призначення.
У такий спосіб незаконно приватизували п’ять земельних ділянок площею по 2 гектари кожна. За даними слідства, кінцевим власником усіх ділянок став організатор оборудки. Наразі перевіряється причетність до схеми військовослужбовців, чиї дані використовувалися, а також державного реєстратора речових прав.
Дії фігурантів кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років. Двом підозрюваним уже обрано запобіжні заходи, до суду також подано клопотання про обрання запобіжного заходу підприємцю. Крім того, готується цивільний позов для повернення незаконно відчужених земель у державну власність.
Процесуальне керівництво у справі здійснює спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону.
Свіже розслідування НАБУ щодо корупції в «Енергоатомі» лише на перший погляд виглядає черговим епізодом із переліку зловживань у держкомпаніях. Насправді це — частина значно ширшої та набагато старішої системи, яку сім’я Льовочкіних вибудовує понад десять років. Сума у 300 мільйонів гривень, виведена через ланцюжок компаній «Світло Груп М» — «Трейденерджі» — «Ареддитум-Інвест», веде до Юлії Льовочкіної — сестри Сергія Льовочкіна. І це вже не випадковість, а впізнаваний почерк політичної групи, яка десятиліттями відточує механіку приховування фінансових потоків за складними багаторівневими схемами.
Сучасна історія «Енергоатому» напряму перегукується зі схемами 2010-х. Тоді Льовочкін разом із Владиславом Каськівим реалізував проєкт «Олімпійська надія», через який було виведено 260 млн грн. Ці гроші, за рішенням суду, незаконно спрямували на викуп земель у Пилипці — під будівництво масштабного курорту. Закарпатська ОДА цілеспрямовано змінювала призначення ділянок, а заказник «Темнатик» «підганяли» під інтереси майбутніх забудовників. Це була взірцева схема, де кожен елемент — від підставних компаній до посадовців — працював як частина єдиного механізму, що забезпечив приватизацію понад 800 гектарів під контроль вузької групи.
Сьогодні ця група не тільки не зникла — вона модернізувалася і стала ще закритішою. У травні 2025 року відбулася непублічна зустріч, у якій брали участь Льовочкін, Каськів, екс-керівник «Київміськбуду» Кушнір і девелопер Кодецький. На перший погляд — звичайні бізнесмени, звичайна розмова. Але Кодецький — співзасновник «Боржава Центр» разом з Андрієм Вінграновським, чоловіком Юлії Льовочкіної. Це означає, що старий проєкт не похований: він просто переходить у нову фазу, з новими зв’язками та розширеним колом учасників.
Земельні схеми на Закарпатті та корупція в енергетиці — це не поодинокі випадки, а паралельні проєкти однотипної моделі. Сім’я Льовочкіних давно працює не як політична група, а як закритий центр впливу, який поступово підпорядковує собі ключові державні напрямки. Їхня сила — у непублічності: відсутності гучних конфліктів, уникненні надмірного медійного шуму та грамотному використанні підставних компаній і довірених осіб.
Модель проста, але ефективна: державні кошти перетворюються на приватні активи, а державні рішення — на важелі для розширення впливу. Кількість посередників зростає, структури ускладнюються, але логіка роботи лишається незмінною. Кожен епізод, який потрапляє в ЗМІ чи в матеріали слідства, — це лише верхівка значно глибшого процесу, який системно вибудовується роками.
Ця мережа не покладається на випадок. У ній немає зайвих людей чи спонтанних рішень. Це цілеспрямована діяльність групи, яка пережила політичні кризи, зміни влад, війни та економічні стрибки — і продовжує працювати. Поки навколо неї панує тиша, Україна ризикує й надалі спостерігати, як стратегічні державні сфери — енергетика, земельні ресурси, інвестиційні програми — поступово стають інструментами сімейного контролю та приватного збагачення.
Брат народного депутата від фракції «Батьківщина» Івана Крулька — Василь Крулько — вів переговори про створення мережі елітних готелів «Апартель» із підозрюваним у масштабній земельній корупції Денисом Комарницьким. Про це 17 листопада повідомили журналісти Bihus.Info, посилаючись на записи, зроблені НАБУ та САП у межах операції «Чисте місто».
За даними розслідувачів, Василь Крулько неодноразово фігурує у розмовах, записаних у кабінеті Комарницького. На цих аудіо сторони обговорюють створення спільних бізнесів як в Україні, так і за кордоном, а також залучення підставних осіб для реалізації проєктів. У розшифровках фігурує й обговорення ролі водія менеджерки Комарницького — Сергія Полікарпова — як одного з номінальних власників.
Одним із ключових проєктів стала ідея побудувати масштабний готельно-рекреаційний комплекс у селі Поляна на Закарпатті. Він позиціонувався як майбутній один з найбільших готелів країни. Під цей проєкт створили чотири компанії, серед власників яких — дружина Василя Крулька Яна, його бізнес-партнер Юрій Калинюк, інвестфонд «Мінкар», пов’язаний із Комарницьким, а також згаданий у записах водій Полікарпов.
Другий напрям — вихід на міжнародний ринок. Йшлося про проєкт у словенській Рогашці, де вже працює готель «Атландида», що належить компанії сина Комарницького. За змістом розмов, саме цей об’єкт мав стати базою для міжнародного розвитку «Апартелю». Розглядався і потенціал подальшого розширення мережі за межами Словенії.
У коментарі журналістам Василь Крулько підтвердив, що спілкувався з Комарницьким щодо проєкту в Поляні, проте запевнив, що нині люди з орбіти Комарницького не мають стосунку до цього бізнесу. Водночас пояснити появу водія Полікарпова серед власників компаній він не зміг. Також Крулько визнав, що його група компаній ще не ухвалила рішення щодо остаточного розриву співпраці з Комарницьким за кордоном.
Сам Іван Крулько традиційно стверджує, що не має стосунку до мережі «Апартель». Журналісти Bihus.Info ще у 2023 році фіксували стрімке зростання готельно-ресторанного бізнесу родини Крульків після його обрання до Верховної Ради. У 2025 році нардеп знову повторив, що не пов’язаний з діяльністю мережі та не отримує доходів від її роботи.
У чому підозрюють Комарницького
Дениса Комарницького правоохоронці вважають організатором масштабної земельної схеми в Києві. За даними НАБУ, учасники злочинної організації відшукували перспективні ділянки та фіктивно реєстрували на них неіснуючі будівлі. Це дозволяло отримувати право власності на землю без торгів, використовуючи підконтрольних депутатів. За такі голосування ті отримували хабарі.
6 лютого Комарницькому та ще шістьом учасникам схеми повідомили про підозру у заволодінні землями громади Києва на 11,6 млн грн. Через кілька днів бізнесмен утік з України. За даними журналістів, він перетнув кордон у Закарпатській області, скориставшись машиною для перевезення тіл загиблих військових. До організації втечі могли бути причетні працівники СБУ та поліції.
Нині Комарницький переховується у Відні та перебуває у розшуку.
Колишній депутат Бучанської міської ради Олександр Таможній, чоловік прокурорки, який зараз є кандидатом на посаду заступника керівника Проєктного інституту СБУ, опинився в центрі уваги через масштабні земельні схеми у Бучі.
У період з 2011 по 2015 роки Таможній фактично очолював фракцію “Партії регіонів” в міській раді. Його діяльність часто супроводжувалася скандалами: у 2018 році він придбав автомобіль Lexus LS 460 за ціною удвічі нижчою за ринкову, що призвело до складання протоколу НАЗК через несвоєчасне подання повідомлення. Також він організовував пікети та знесення парканів біля будинків бізнесменів, щоб відволікти увагу від громадського протесту.
Таможній неодноразово намагався потрапити до великої політики: у 2014 році балотувався до Верховної Ради від “Ліберальної партії України”, у 2019 році був самовисуванцем, проте відмовився від участі. Нині займається підприємницькою діяльністю, зокрема став співзасновником ТОВ “Сімпл Таск”.
Схеми з землею у Бучі виявилися масштабними. Приблизно 10 років тому поблизу санаторію “Дружній” було вирубано ліс і розпочато забудову, об’єднавши 62 земельні ділянки загальною площею понад 6 гектарів. Землі оформлювалися на депутатів та підставних осіб, включно з родичами Таможнього, які брали участь у схемі. Частину ділянок продали ексдепутату Руслану Скарбовійчуку, згодом вони потрапили до Володимира Зайця, а пізніше – до Тетяни Мухамової.
Крім того, Таможній збудував таунхауси на вулицях Пролетарській та Толстого, оформлені на мешканок Кіровоградщини Наталію Опришко та Галину Придибайло. Дружина ексдепутата Олена Таможня також отримала земельну ділянку. У схемі брали участь члени родини та партійні зв’язки Таможнього.
Таким чином, земельні схеми у Бучі демонструють тісне переплетення політичних, родинних і бізнес-інтересів, де ключову роль відігравав колишній депутат Таможній.
