Daypolitico

Позначка: журналістські розслідування

  • Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    Печерський суд не зміг зупинити журналістів: вісім провідних медіа одночасно опублікували заборонене розслідування

    В Україні спалахнув один із найгучніших медійних скандалів останнього часу. Одразу вісім провідних українських редакцій одночасно опублікували журналістське розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, яке раніше було заборонено до публікації рішенням Печерського районного суду Києва. Спільну акцію журналісти назвали «Ініціатива 143» – за кількістю об’єктів нерухомості, про які йдеться у матеріалі.

    До ініціативи долучилися «Українська правда», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), hromadske, NV, Bihus.Info, «Дзеркало тижня» та «Телебачення Торонто». Усі вони одночасно опублікували розслідування, яке спільно підготували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). За словами учасників акції, вони зробили це як акт солідарності із колегами та протест проти, на їхню думку, безпрецедентної судової заборони на публікацію журналістського матеріалу.

    У спільній заяві редакції наголосили, що вважають ухвалу суду проявом цензури та небезпечним прецедентом для свободи слова в Україні. Саме тому було ухвалено рішення одночасно поширити матеріал, щоб продемонструвати єдину позицію української журналістської спільноти.

    У центрі розслідування опинився брат директора ДБР Олексія Сухачова – харківський бізнесмен Олександр Сухачов. За даними журналістів, починаючи з 2018 року він став власником 143 квартир та офісних приміщень, які отримував від забудовника за цінами, що в окремих випадках були співставними з вартістю сучасного смартфона. Автори матеріалу дослідили відкриті державні реєстри та документи, які, на їхню думку, свідчать про незвичний характер цих операцій.

    Окрему увагу журналісти звернули на те, що компанія-забудовник, пов’язана із передачею нерухомості, пізніше стала фігурантом кримінального провадження. Спочатку його розслідувала Національна поліція, а згодом справу передали до Державного бюро розслідувань, яке очолює брат людини, згаданої у журналістському матеріалі. Згодом провадження повернули до поліції Чернігівської області, де його закрили. Після того як фігуранти отримали інформаційні запити журналістів, розслідування було поновлено. Самі журналісти звертають увагу саме на таку послідовність подій, але не стверджують про причинно-наслідковий зв’язок.

    Станом на момент виходу розслідування Олександр Сухачов уже перестав бути власником більшості із зазначених 143 об’єктів нерухомості. У ДБР у відповіді журналістам заявили, що не володіють інформацією про участь брата директора бюро у діяльності забудовника чи про набуття ним відповідної нерухомості. Також у відомстві зазначили, що рішення про закриття кримінального провадження ДБР не ухвалювало, а визначення органу досудового розслідування належить до компетенції прокуратури.

    Скандалу передувало рішення Печерського районного суду Києва, який ще 6 липня задовольнив заяву в інтересах компанії ТОВ «Парковий-2» та заборонив «Слідству.Інфо», ЦПК і журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати інформацію про майно, угоди та інвестиції Олександра Сухачова ще до виходу самого матеріалу. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки фактично запроваджувало попередню заборону на публікацію журналістського розслідування.

    Після ухвали суду низка українських та міжнародних організацій, які займаються захистом свободи слова, висловили занепокоєння ситуацією. Водночас у Печерському районному суді пояснили, що заборона має тимчасовий характер і діятиме до розгляду справи по суті. Проте критики рішення наголошували, що сама можливість блокування журналістських матеріалів до їхньої публікації створює небезпечний прецедент для демократичного суспільства.

    Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець подякувала колегам за підтримку, заявивши, що журналісти ризикують, поширюючи матеріал, однак саме така солідарність демонструє готовність українських медіа захищати свободу слова та право суспільства отримувати суспільно важливу інформацію. Аналогічну позицію висловили й інші редакції, які приєдналися до «Ініціативи 143».

    Сам Олександр Сухачов журналістам коментарів не надав. За інформацією авторів розслідування, він не відповів на телефонні дзвінки та письмові звернення. Також без відповіді залишилися окремі інформаційні запити, адресовані директору ДБР Олексію Сухачову та пов’язаним компаніям.

    Історія вже отримала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про зміст самого розслідування, а й про межі судового втручання у діяльність журналістів. Саме тому акція «Ініціатива 143» стала одним із наймасштабніших прикладів медіасолідарності в Україні за останні роки. Водночас усі обставини, викладені у розслідуванні, потребують подальшої правової оцінки компетентних органів, а викладені журналістами факти є предметом їхнього журналістського дослідження, яке було одночасно оприлюднене вісьмома незалежними редакціями після судової заборони.

  • Тиск на журналістів набирає обертів: міжнародна організація б’є на сполох через серію атак в Україні

    Тиск на журналістів набирає обертів: міжнародна організація б’є на сполох через серію атак в Україні

    Міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» (RSF) закликала українську владу оперативно встановити та притягнути до відповідальності осіб, причетних до серії нападів, погроз та кампаній дискредитації проти журналістів і незалежних медіа. У заяві організації йдеться про тривожну тенденцію, яка спостерігається останніми тижнями та може становити серйозну загрозу для свободи слова в Україні.

    За даними RSF, лише протягом двох останніх тижнів журналісти щонайменше п’яти українських медіа стали жертвами фізичних нападів, онлайн-погроз або скоординованих інформаційних кампаній через свою професійну діяльність. У міжнародній організації наголошують, що журналісти повинні мати можливість вільно проводити розслідування та публікувати матеріали без страху перед переслідуваннями, залякуванням чи дискредитацією.

    Особливу увагу RSF звернула на події навколо розслідувального проєкту «Слідство.Інфо». 28 травня головна редакторка видання Настя Станко повідомила про масштабну інформаційну атаку проти редакції. За її словами, протягом короткого проміжку часу низка інтернет-ресурсів опублікувала майже ідентичні матеріали, побудовані на дописі блогера Михайла Шнайдера. У цих публікаціях лунали звинувачення на адресу керівниці «Слідства.Інфо» Анни Бабінець щодо нібито завдання репутаційних збитків журналістському конкурсу «Честь професії».

    Згодом аналогічні повідомлення були поширені на низці великих українських інформаційних платформ. У редакції припустили, що така кампанія могла бути пов’язана з нещодавнім розслідуванням про пасинка проросійського політика Віктора Медведчука, яке викликало широкий суспільний резонанс.

    Водночас це був не єдиний випадок тиску на журналістів «Слідства.Інфо». Ще 19 травня двоє журналістів видання зазнали фізичного нападу під час виконання редакційного завдання у Чернігівській області. Під час зйомок у приміщенні місцевої міської ради невідомий чоловік, який назвав себе «незалежним працівником», перешкоджав роботі журналістів, а також кинув їхню камеру на підлогу, пошкодивши техніку.

    У RSF зазначають, що ці інциденти стали лише частиною ширшої хвилі нападів і залякувань, які останнім часом фіксуються в різних регіонах України.

    Так, 26 травня журналістка видання Texty.org.ua Валерія Павленко повідомила про отримання численних онлайн-погроз після виходу її дослідження щодо поширення дезінформації про мігрантів у соціальній мережі TikTok. Після публікації матеріалу журналістка зіткнулася з хвилею агресивних повідомлень та особистих образ у мережі.

    Схожа ситуація виникла і навколо журналістки «Суспільне Дніпро» Інни Лисак. Після виходу інтерв’ю з Федором Зінченком — батьком В’ячеслава Зінченка, якого обвинувачують у вбивстві мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон, журналістка стала об’єктом масштабної хвилі критики та хейту в соціальних мережах.

    Ще один інцидент стався на Волині. Знімальна група Центру журналістських розслідувань «Сила правди» заявила про напад під час роботи над матеріалом. За інформацією редакції, депутат Володимирської міської ради застосував силу щодо журналістки Наталки Коваль, відібравши та розбивши її мобільний телефон.

    Про серйозні погрози повідомила також журналістка видання «Перший Криворізький» Євгенія Бикова. Після публікації серії матеріалів та створення петиції щодо тарифів на водопостачання у Кривому Розі вона почала отримувати повідомлення із прямими погрозами. Серед них були й фрази на кшталт: «деякі журналісти довго не живуть».

    У «Репортерах без кордонів» наголошують, що сукупність цих випадків свідчить про небезпечну тенденцію. Організація закликає українські правоохоронні органи провести ефективні розслідування кожного інциденту та гарантувати безпеку журналістів.

    Менеджерка RSF в Україні Полін Мофре заявила, що кампанія дискредитації проти «Слідства.Інфо» та фізичний напад на журналістів видання викликають особливе занепокоєння через системність і схожість із іншими випадками тиску на представників медіа.

    «Репортери повинні мати можливість розслідувати та публікувати свої висновки, не стикаючись із тиском чи скоординованими кампаніями дискредитації. Винні повинні бути притягнуті до відповідальності», — наголосила вона.

    Україна традиційно залишається однією з держав, де питання безпеки журналістів перебуває під особливою увагою міжнародних організацій. Після початку повномасштабного вторгнення Росії українські медійники працюють в умовах постійних воєнних ризиків, однак останні події демонструють, що небезпека може надходити не лише з фронту, а й через спроби тиску, залякування та дискредитації всередині країни.

    У RSF підкреслюють, що незалежна журналістика є одним із ключових елементів демократичного суспільства, особливо під час війни. Саме тому кожен випадок нападів на журналістів або перешкоджання їхній роботі потребує принципової реакції держави та невідворотного покарання для винних.

  • Буковель, маєток під Києвом і бізнес: журналісти показали майно родин кіберполіцейських

    Буковель, маєток під Києвом і бізнес: журналісти показали майно родин кіберполіцейських

    Сім’ї двох нинішніх та одного колишнього співробітників Департаменту кіберполіції Національної поліції протягом останніх трьох років синхронно придбали нерухомість на кілька мільйонів доларів. Йдеться про елітні апартаменти у Буковелі, котеджі на курорті, маєток поблизу Києва та комерційну нерухомість у столиці.

    Про це повідомляє Bihus.Info у своєму журналістському розслідуванні.

    За даними журналістів, йдеться про родини оперативників Євгена Горбунова, Гурама Гіндія та Ігоря Теряника. У 2023 році вони одночасно перейшли працювати до кіберполіції у Києві після служби у департаменті захисту економіки поліції Харківської області та обласному департаменті стратегічних розслідувань.

    Журналісти зазначають, що після цього майновий стан родин правоохоронців почав швидко зростати.

    Зокрема, у 2023 році мати Ігоря Теряника та дружина Євгена Горбунова інвестували у преміальні апартаменти в готельному комплексі Glacier Premium Apartments у Буковелі. За ринковими цінами така нерухомість могла коштувати щонайменше 110 тисяч доларів для матері Теряника та близько 160 тисяч доларів для дружини Горбунова.

    Окрім цього, родичі правоохоронців придбали котеджі у курортному комплексі AMA Family Resort. За оцінками журналістів, кожен із таких будинків коштує щонайменше 400 тисяч доларів.

    Також журналісти зафіксували, що автомобіль, зареєстрований на дружину Горбунова, регулярно виїжджає з території закритого котеджного містечка «Квітка полонини» поблизу Києва. У травні 2025 року жінка придбала там земельну ділянку, а будинки у цьому комплексі продаються приблизно за 400 тисяч доларів.

    Крім нерухомості, родичі співробітників кіберполіції почали займатися бізнесом. За даними розслідування, матері Горбунова та Гіндії стали співвласницями двох компаній. Одна з них торгує зерном, насінням та кормами для тварин, інша займається допоміжною діяльністю у сфері транспорту.

    До цього вони офіційно підприємницькою діяльністю не займалися.

    Ще одним активом родин стала комерційна нерухомість у київському житловому комплексі «Новопечерські липки». За інформацією журналістів, теща Горбунова Наталя Лінчук та дядько Гіндії Віанор Бобуа інвестували у понад 160 квадратних метрів приміщень у цьому комплексі. За ринковими цінами така нерухомість могла коштувати щонайменше 560 тисяч доларів без ремонту.

    Журналісти зазначають, що офіційних доходів, які могли б пояснити такі покупки, у родичів правоохоронців не було.

    Під час спілкування з журналістами Горбунов не відповів на питання щодо походження коштів на елітне майно родини. Гіндія повідомив письмово, що не має відношення до інвестицій родичів, але припустив, що гроші могли походити зі спадщини від його дідуся.

    Колишній співробітник кіберполіції Ігор Теряник, якого звільнили у 2024 році після скандалу з п’яним водінням, пояснив придбання нерухомості спадком від батька, однак відмовився розкривати деталі.

    Водночас подібні історії з майном родичів чиновників та силовиків регулярно стають предметом журналістських розслідувань. Раніше повідомлялося, що інспектор Закарпатської митниці, попри оформлену інвалідність, володіє маєтком та автомобілем BMW вартістю понад 115 тисяч доларів.

    Також журналісти звертали увагу на бізнес родичів посадовців економічного блоку держави. Зокрема, матір керівниці Бюро економічної безпеки на Волині стала співвласницею паливної компанії з мільйонними оборотами.

  • Владислав Власюк: радник ОП із санкційної політики під час війни нарощує елітні активи та отримує державні мільйонні виплати 

    Владислав Власюк: радник ОП із санкційної політики під час війни нарощує елітні активи та отримує державні мільйонні виплати 

    Як повідомляє екс-нардеп Ігор Мосійчук, позаштатний радник Офісу Президента та уповноважений з питань санкційної політики Владислав Власюк за останні роки війни суттєво розширив власні активи. Частина цього майна не була належним чином задекларована, а окремі об’єкти оформлені на близьких родичів.

    Зокрема, за даними Мосійчука, сьогодні до орбіти нерухомості, пов’язаної з Владиславом Власюком, входять:

    Апартаменти на 240 м² на розі Інститутської та Садової — усього за 100 метрів від будівлі Офісу президента. Половину цієї нерухомості Власюк оформив на свою матір, що дозволяє уникати прямої прив’язки до активу.

    Квартира в центрі Києва на розі Георгіївського та Стрітенської — фактично біля Софії Київської, в одній із найдорожчих локацій столиці.

    Квартира на перетині Б. Житомирської та Стрітенської — ще один об’єкт у центрі історичного кварталу.

    Квартира на розі вулиць Толстого та Антоновича — навпроти парку Шевченка, у престижному районі з найбільшою щільністю преміальної міської забудови.

    Садиба в Козині — на кількох земельних ділянках, лише за 25 метрів від води. Будинок обладнаний великою кількістю сонячних панелей і виглядає як комплекс класу «еліт».

    Окремо в родині Власюка чотири електромобілі Tesla – показник витрат, який також виглядає дисонансним на тлі його офіційних доходів попередніх років.

    Нагадаємо, у липні 2023 року Власюк увійшов до наглядової ради державного “Сенс Банку” (колишній “Альфа-банк”), націоналізованого після запровадження санкцій проти російських власників. За 2024 рік він отримав у статусі члена наглядової ради приблизно 5,9 млн грн, що становить майже 500 тис грн щомісяця. Наприкінці 2025 року виплати ще зросли — листопадові та грудневі нарахування вже наближаються до 600 тис грн на місяць.

    Крім того, Власюк стабільно отримує понад 300 тис грн щомісяця від Благодійного фонду «Київська школа економіки».

    Сукупні щомісячні доходи уповноваженого з санкційної політики становлять приблизно 900 тис. – 1 млн. грн. на місяць, що різко контрастує з публічною риторикою про стриману державну політику винагород у період повномасштабної війни. Але навіть це не співмірно із надбанням елітної нерухомості.

    “Сенс Банк”, від якого Власюк отримує мільйонні доходи, неодноразово опинявся в центрі журналістських розслідувань, зокрема матеріалів Михайла Ткача (“Українська правда”). Крім того, на засіданнях ТСК Верховної Ради з питань економічної безпеки, зазначалося, що адреса реєстрації компанії з інкасації “Сенс Банку” збігалася з юридичною адресою підприємства “Ізумруд”, пов’язаного з Тімуром Міндичем – наразі, ключовою фігурою оперативної справи “Мідас” (“Міндічгейт”) щодо корупції в “Енергоатомі”.

    Поява таких перетинів додає питань до прозорості банківського менеджменту та можливих тіньових взаємозв’язків, особливо на тлі статусу Власюка як відповідального за державну санкційну політику.

    Станом на сьогодні є підстави вважати, що Владислав Власюк причетний до торгівлі санкціями завдяки чому в часі кривавої війни і з’явилась елітна нерухомість. Крім того, посадові особи “Сенс Банку”, в тому числі і Власюк можуть мати відношення до схем Тімура Міндіча, які уже частково викриті в операції «Мідас».

    Нагадаємо, раніше ми писали, що Владислав Власюк в питаннях санкційної політики тісно співпрацював з нині покійним Андрієм Портновим.

    Зокрема, за інформацією наших джерел, Андрій Портнов мав доступ до формування українських санкційних списків відносно російських бізнесменів та політиків, яким пізніше “пропонували вирішити питання без подальших юридичних наслідків для них особисто та їх активів”.

    В Україні технічними аспектами схеми, за інформацією джерел, займався уповноважений Президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, але остаточне рішення лишалось за Портновим.

  • У Верховній Раді пропонують нові правила для медіа: журналісти б’ють на сполох

    У Верховній Раді пропонують нові правила для медіа: журналісти б’ють на сполох

    У парламенті зареєстровано законопроєкт №14057, який пропонує внести зміни до Цивільного кодексу України. Ініціаторами документа стала група депутатів на чолі зі спікером парламенту Русланом Стефанчуком.

    Законопроєкт передбачає посилення відповідальності за поширення «недостовірної інформації» та встановлює новий порядок її спростування. Експерти та представники медіа наголошують, що у разі ухвалення документ може серйозно обмежити свободу слова.

    Однією з ключових норм є автоматичне визнання інформації недостовірною, якщо вона не підтверджена обвинувальним вироком суду. Це фактично унеможливить журналістські розслідування щодо корупційних чи кримінальних схем, адже судові процеси в Україні часто тривають роками.

    У проєкті також закріплюється «право на забуття». Це означає, що будь-яка особа може вимагати видалення інформації, навіть правдивої, якщо вона «втратила актуальність» або «суспільний інтерес». Водночас у тексті законопроєкту відсутні чіткі критерії для визначення цих понять, що може створити широке поле для зловживань.

    Окремий розділ стосується компенсацій за моральну шкоду. Ініціатива дозволяє подавати позови навіть через оціночні судження чи «неприємний тон» публікацій, що, на думку юристів, здатне суттєво збільшити тиск на медіа.

    Таким чином, ухвалення законопроєкту №14057 може змінити правила роботи журналістів в Україні та суттєво обмежити свободу слова, викликавши занепокоєння як у медіа-спільноті, так і серед правозахисників.