Daypolitico

Позначка: зниклі безвісти

  • «На щиті» повернулися додому: Україна отримала 252 тіла загиблих

    «На щиті» повернулися додому: Україна отримала 252 тіла загиблих

    Україна 17 вересня 2026 року провела черговий етап репатріації та повернула тіла 252 загиблих. За інформацією, яку надала російська сторона, вони належать громадянам України, зокрема військовослужбовцям. Проте остаточно підтвердити особи загиблих зможуть лише після проведення відповідних експертиз.

    Про повернення повідомили Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Міністерство внутрішніх справ України.

    У відомствах наголосили, що отримана від Росії інформація про належність тіл потребує перевірки. Саме тому наразі не можна стверджувати, що всі 252 репатрійовані тіла належать загиблим українським військовим.

    Після повернення в Україну тіла передають до визначених спеціалізованих державних установ. Там слідчі правоохоронних органів разом із фахівцями судово-медичної експертизи проводять комплекс досліджень для встановлення особи кожного загиблого.

    Особливе значення має молекулярно-генетична експертиза, яка дозволяє порівнювати ДНК-профілі загиблих із біологічними зразками їхніх родичів. Крім того, експерти можуть використовувати інформацію про особисті речі, документи, татуювання, особливі прикмети та стоматологічні дані.

    Процедура ідентифікації іноді потребує тривалого часу, особливо якщо стан останків ускладнює проведення необхідних досліджень.

    Репатріацію вдалося здійснити завдяки спільній роботі Координаційного штабу, Об’єднаного центру при Службі безпеки України, Збройних сил, Міністерства внутрішніх справ, Офісу омбудсмана, ДСНС та інших державних структур.

    Важливу роль у проведенні гуманітарної операції відіграв Міжнародний комітет Червоного Хреста, якому українська сторона висловила вдячність за сприяння.

    Безпосереднє транспортування репатрійованих тіл до спеціалізованих установ забезпечують військовослужбовці ЗСУ. Після цього матеріали передають правоохоронцям та судово-медичним експертам для проведення подальших процедур.

    Це не перша масштабна репатріація протягом 2026 року. Зокрема, 13 серпня Україна повернула тіла 261 загиблого, а 16 липня — ще 501 тіло, які, за попередніми твердженнями російської сторони, могли належати українським військовим.

    Як раніше повідомляла «Ненька інфо», під час липневої репатріації також наголошувалося на необхідності ретельної перевірки кожного випадку. Дані, передані Росією, не завжди відповідають результатам українських експертиз.

    Для родин зниклих безвісти повернення тіл означає початок нового етапу очікування. Офіційне встановлення особи загиблого має відбутися до повідомлення родині та передачі тіла для поховання.

    Тому близьким військовослужбовців, доля яких залишається невідомою, рекомендують підтримувати зв’язок зі слідчими та відповідними державними органами.

    Кожна репатріаційна операція є важливим кроком у встановленні долі загиблих та поверненні їх додому. Водночас остаточні висновки щодо належності репатрійованих тіл українським військовослужбовцям мають ґрунтуватися виключно на результатах офіційної ідентифікації.

  • Впізнання тіла більше не підстава: Міноборони уточнило правила виплат родинам зниклих воїнів

    Впізнання тіла більше не підстава: Міноборони уточнило правила виплат родинам зниклих воїнів

    Міністерство оборони України зобов’язало військові частини не припиняти виплату грошового забезпечення родинам військовослужбовців, які зникли безвісти, без визначених законом підстав. Відповідне доручення вже довели до органів військового управління, частин, установ та організацій.

    У Міноборони наголосили: виплати мають тривати доти, доки не набере законної сили рішення суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім або не буде складено актовий запис про смерть. Саме ці обставини є юридичними підставами для зміни порядку виплат.

    Водночас документ про впізнання тіла сам по собі не дає військовій частині права припиняти виплати. У відомстві пояснюють, що впізнання та офіційна державна реєстрація смерті — це різні юридичні процедури.

    Грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця продовжує нараховуватися щомісяця на підставі наказу командира. За чинним порядком право на відповідну частку коштів мають визначені законом члени сім’ї, а частина грошей може накопичуватися на рахунку самого військового.

    Міноборони також окремо пояснювало, що статус зниклого безвісти за особливих обставин є підставою для збереження низки соціальних гарантій родини на весь період пошуку. Йдеться не лише про грошове забезпечення, а й про інші передбачені законом механізми підтримки.

    Крім того, напередодні відомство повідомило, що не оскаржуватиме належно обґрунтовані судові рішення у справах, пов’язаних із загибеллю або зникненням безвісти військовослужбовців, якщо для апеляції немає законних підстав. Це має скоротити час оформлення виплат, пільг та інших гарантій для родин.

    У Міноборони зазначають, що наступним кроком має стати внесення змін до нормативних актів, щоб такий порядок був однаково закріплений для всіх військових частин.

  • Дітям загиблих і полонених військових відкриватимуть STEM-простори по Україні

    Дітям загиблих і полонених військових відкриватимуть STEM-простори по Україні

    В Україні планують масштабувати нову програму STEM-освіти для дітей захисників і захисниць. Громадська організація «Милосердя та здоров’я», яка раніше зосереджувалася, зокрема, на психологічному та фізичному відновленні дітей військових, оголосила про розвиток нового системного освітнього напряму. У його межах діти зможуть займатися програмуванням, робототехнікою, інженерією та створювати власні технологічні проєкти.

    Про ініціативу представники організації розповіли під час форуму «Оборона 2027. Армія, технології, індустрія», організованого NAUDI та Radio NV. Сам форум був присвячений розвитку українського оборонно-промислового комплексу, технологічним змінам на полі бою, кадровим проблемам і плануванню розвитку галузі на наступні роки. На ньому виступали представники оборонних компаній, військові та експерти.

    Новий напрям ГО «Милосердя та здоров’я» має стати продовженням уже наявної системи роботи з дітьми родин військових — від відпочинку та психологічного відновлення до довготривалої освіти й профорієнтації.

    Перший STEM-проєкт уже працює у Києві

    За даними, озвученими організацією, перша така освітня програма вже працює у столиці та охоплює понад 100 дітей.

    STEM — це освітній підхід, який поєднує природничі науки, технології, інженерію та математику. У практичному форматі діти не лише вивчають теорію, а й програмують, конструюють, працюють із робототехнікою, експериментують і створюють власні технічні проєкти.

    Наступним етапом організація називає масштабування програми в інші міста та регіони України.

    Однак конкретний перелік майбутніх локацій, кількість запланованих STEM-просторів та строки їх відкриття наразі публічно не називали.

    Особливий пріоритет у програмі планують надавати дітям загиблих захисників України, а також військовослужбовців, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.

    Директорка ГО «Милосердя та здоров’я» Катерина Богадельнікова наголосила, що підтримка таких родин не повинна завершуватися окремою путівкою, подарунком чи короткостроковою реабілітаційною програмою.

    За її словами, для дитини втрата одного з батьків означає втрату важливої життєвої опори. Тому допомога має супроводжувати дитину під час дорослішання, навчання та визначення майбутньої професії.

    Саме цим організація пояснює перехід від проєктів відпочинку до системних освітніх програм.

    Дітей хочуть навчати технологіям, які вже змінюють Україну

    Окремий акцент зроблено саме на інженерно-технологічних напрямках.

    Діти зможуть працювати з програмуванням і робототехнікою, отримувати практичні навички, створювати власні проєкти та взаємодіяти з наставниками.

    На думку Богадельнікової, розвиток таких програм може мати подвійний ефект: допомогти дітям військових знайти власний професійний напрям і водночас сформувати кадрову базу для технологічного сектору України.

    Ця ідея особливо помітно прозвучала саме на оборонному форумі. Представники української оборонної галузі зараз регулярно говорять про дефіцит фахівців та стрімке ускладнення технологій війни.

    Наприклад, представник NAUDI Сергій Гончаров на тому самому форумі заявляв, що українські виробники мають переходити від реакції на вже наявні загрози до прогнозування технологій, які знадобляться через пів року або рік.

    Військові також говорили про те, що сучасна армія дедалі більше потребує людей із високою технологічною кваліфікацією — операторів безпілотних систем, інженерів, фахівців зі зв’язку, програмного забезпечення та інших технічних спеціалістів.

    Саме тому нова програма для дітей захисників позиціонується не лише як соціальна допомога, а й як інвестиція в освіту та майбутню професію.

    До програми хочуть залучити український бізнес

    ГО «Милосердя та здоров’я» закликає українські компанії долучатися до нового напряму.

    Йдеться про кілька форматів участі: бізнес може фінансувати навчання дітей і роботу викладачів, допомагати обладнувати STEM-лабораторії, надавати приміщення, техніку, а також організовувати практичні та профорієнтаційні програми.

    Одним із партнерів організації вже є компанія «Українська бронетехніка».

    Її генеральний директор Владислав Бельбас під час форуму заявив, що компанія фінансово підтримує дитячі ініціативи, тоді як безпосередньою розробкою та реалізацією програм займається команда громадської організації.

    Водночас компанія хоче залучати до таких проєктів й інших представників оборонного бізнесу.

    Сам Бельбас на форумі говорив і про проблеми української оборонної промисловості. За його словами, підприємствам уже зараз потрібно розуміти обсяги державних замовлень на 2027 рік, однак станом на кінець вересня його компанія ще не мала контрактів на наступний рік. Espreso

    Попри це «Українська бронетехніка» вже кілька років фінансує соціальні програми для дітей військовослужбовців.

    Від «Літа без війни» до STEM-освіти

    Найвідомішим дитячим проєктом ГО «Милосердя та здоров’я» залишається «Літо без війни».

    Ініціатива була запущена для дітей із родин українських військовослужбовців і спрямована на психологічне відновлення, соціалізацію та відпочинок у Карпатах.

    За даними Київської обласної військової адміністрації, лише у 2026 році до програми мали долучитися понад 1400 дітей із родин захисників і захисниць. У її реалізації беруть участь ГО «Милосердя та здоров’я», благодійна організація «Після Служби», Київський обласний центр допомоги Захисникам України, «Укрзалізниця» та інші партнери.

    В інших публікаціях організатори повідомляли, що за кілька років через програми відпочинку та відновлення пройшли тисячі дітей, а разом із групами 2026 року сукупна кількість учасників мала перевищити шість тисяч.

    Саме на базі цього досвіду організація тепер хоче побудувати довший ланцюжок підтримки: спочатку допомогти дитині психологічно та фізично відновитися після пережитого, а потім дати їй доступ до якісної освіти та можливості визначитися з майбутньою професією.

    Чому ця тема стає дедалі важливішою

    Війна створила в Україні велику кількість родин, для яких підтримка дітей безпосередньо пов’язана зі службою, загибеллю, полоном або зникненням безвісти одного з батьків.

    Держава вже має низку соціальних та освітніх гарантій для дітей військовослужбовців. «Ненька інфо», зокрема, раніше писала про пільги для дітей учасників бойових дій — від підтримки під час навчання до оздоровлення та соціальних послуг.

    Безкоштовне навчання, гуртожитки та санаторії: які пільги мають діти УБД — «Ненька інфо»

    Окремий виклик — забезпечити дітям нормальне навчання в умовах війни. У 2026 році держава спрямувала майже 5 млрд грн на будівництво та ремонт укриттів у школах і дитячих садках, щоб дати змогу продовжувати очне або змішане навчання навіть у регіонах із підвищеною небезпекою.

    5 мільярдів на безпеку дітей: уряд будує укриття у школах і садках — «Ненька інфо»

    «Ненька інфо» також писала про рішення уряду щодо організації 2026/2027 навчального року: конкретний формат роботи шкіл визначають регіональні та місцеві органи влади залежно від безпекової ситуації, наявності укриттів та інших умов.

    Навчальний рік до 30 червня: уряд ухвалив нові правила для шкіл на 2026/2027 — «Ненька інфо»

    На цьому тлі нова STEM-програма громадської організації є спробою перейти від допомоги, орієнтованої переважно на подолання наслідків війни, до довгострокового розвитку дітей.

    Поки проєкт перебуває на початковому етапі масштабування. Відомо, що понад 100 дітей уже залучені до STEM-програм у Києві, а організатори хочуть розгорнути подібні можливості в інших регіонах.

    Наскільки швидко це вдасться зробити, залежатиме, зокрема, від участі бізнесу — саме компаніям пропонують фінансувати обладнання лабораторій, роботу викладачів і навчання дітей.

    Таким чином, після кількох років програм відпочинку та реабілітації ГО «Милосердя та здоров’я» переходить до наступного етапу — створення для дітей захисників освітніх можливостей, які можуть супроводжувати їх уже не кілька тижнів, а роками.

  • Після місяців очікування — новий великий обмін

    Після місяців очікування — новий великий обмін

    Україна та Росія можуть уже найближчими днями провести новий масштабний обмін військовополоненими. Керівник Офісу Президента Кирило Буданов заявив, що позитивних новин щодо повернення українців із російської неволі варто очікувати «дуже швидко», а сам обмін, за його оцінкою, може відбутися вже протягом найближчого робочого тижня.

    Про це Буданов розповів у коментарі «Новини.LIVE». На запитання про перспективи наступного обміну він зазначив, що довго чекати, ймовірно, не доведеться.

    «Має бути взагалі дуже швидко, в найближчому. Я думаю, на тижні», — сказав керівник Офісу Президента.

    Таким чином, йдеться про тиждень, який починається 28 вересня. Водночас конкретної дати операції, кількості українців, яких планують повернути, а також категорій військовополонених Буданов не назвав.

    Це важливе уточнення, оскільки переговори щодо обмінів традиційно проходять у закритому режимі, а деталі часто не розголошують до моменту фактичного повернення людей. Причиною є не лише складність домовленостей із російською стороною, а й безпекові ризики для самих полонених.

    Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими підтверджував, що після останніх повернень робота над новими обмінами не зупинялася. Після обміну 19 серпня керівник Коордштабу та начальник ГУР Олег Іващенко заявляв, що переговорний процес продовжується, а державні структури вже працюють над наступними операціями з повернення українців.

    Саме 19 серпня відбувся один із останніх великих обмінів. За даними, наведеними в матеріалі ТСН, тоді додому повернули українських захисників, серед яких був військовослужбовець, що перебував у російській неволі ще з 2017 року.

    Незадовго після цього Буданов уже говорив, що Україна готується до ще одного масштабного повернення.

    «Ненька інфо» повідомляла, що після серпневих обмінів Буданов анонсував ще один великий етап, заявивши, що він має відбутися «дуже скоро». Тоді також ішлося про продовження звірки списків і переговорів із російською стороною.

    Читайте також: «Дуже скоро»: Україна та Росія готують новий масштабний обмін полоненими. Матеріал «Ненька інфо»

    Остання заява Буданова свідчить, що переговори могли перейти до етапу, на якому українська сторона вже очікує практичного результату. Водночас ані Офіс Президента, ані Координаційний штаб станом на ранок 27 вересня не оприлюднили списків людей, яких можуть повернути.

    Особливо чутливим залишається питання військовослужбовців, які тривалий час вважалися зниклими безвісти.

    Нещодавно стало відомо, що російська сторона підтвердила перебування у полоні ще 79 українських військових, які раніше мали статус зниклих безвісти. Ці дані були передані українській стороні у відповідь на запит щодо 1500 зниклих осіб.

    За інформацією уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, на цьому етапі Росія лише підтвердила факт перебування цих 79 військовослужбовців у полоні. Інформації про включення саме цих людей до наступного обміну немає.

    Питання формування обмінних списків залишається одним із найскладніших. На зустрічах із родинами військовополонених представники Координаційного штабу пояснювали критерії та принципи формування запитів на обмін, а також роботу з військовими, які зникли безвісти.

    Окрема увага приділяється українцям, які перебувають у російській неволі з 2014 року та перших місяців повномасштабного вторгнення у 2022 році. Родини таких військових регулярно порушують питання їхнього пріоритетного повернення під час зустрічей із представниками держави.

    У Координаційному штабі наголошують, що переговори про обміни є постійним і складним процесом. Українська сторона звинувачує Росію у використанні теми військовополонених для інформаційного та психологічного тиску на родини. У серпні Коордштаб заявляв про активізацію російської дезінформації навколо обмінів і закликав орієнтуватися лише на офіційну інформацію.

    Це вже не перший випадок у 2026 році, коли Буданов заздалегідь повідомляє про підготовку великого обміну.

    Навесні він говорив про переговори щодо повернення українців напередодні Великодня. «Ненька інфо» тоді повідомляла, що контакти між Україною та Росією з гуманітарного питання продовжувалися, хоча процес ускладнювали юридичні та технічні процедури.

    Читайте також: Україна продовжує контакти з РФ щодо обміну полоненими, новий етап можуть провести до Великодня — Буданов. Матеріал «Ненька інфо»

    У квітні «Ненька інфо» також писала про один із найбільш резонансних обмінів року, коли в Україну повернули 193 полонених. Особливістю тієї операції було те, що частина звільнених раніше не мала належного підтвердження свого перебування у російській неволі з боку Міжнародного комітету Червоного Хреста.

    Читайте також: Повернули тих, кого «не існувало»: Україна звільнила 193 полонених, яких не визнавав Червоний Хрест. Матеріал «Ненька інфо»

    Тема повернення полонених залишається одним із небагатьох напрямів, де Київ і Москва продовжують прямі або опосередковані контакти навіть на тлі бойових дій.

    При цьому сам переговорний процес значно ширший за обміни. На початку вересня Буданов заявляв, що подальші переговори щодо війни залежатимуть передусім від ситуації на полі бою, а серед питань, які обговорюються сторонами, називав безпеку чорноморського судноплавства та можливе зменшення кількості ударів по цивільних і критичних об’єктах.

    Однак гуманітарний трек — повернення військовополонених, цивільних заручників та пошук зниклих безвісти — продовжується окремо.

    У березні цього року указом президента було створено Координаційну раду з питань захисту прав ветеранів, родин загиблих захисників, полонених і зниклих безвісти. Очолив її Кирило Буданов. Завдання структури включає, зокрема, координацію державної політики щодо полонених та підтримку їхніх родин.

    Саме тому нинішня заява керівника Офісу Президента є одним із найбільш конкретних сигналів за останні тижні щодо можливого нового повернення українців.

    Утім, до офіційного повідомлення про завершення операції говорити про точну кількість звільнених чи конкретний склад групи зарано. Буданов окреслив лише орієнтовний часовий горизонт — найближчий тиждень.

    Якщо домовленості будуть реалізовані, це стане черговим етапом великої роботи з повернення військових і цивільних громадян України, які залишаються у російській неволі. Координаційний штаб наголошує, що переговорний процес триває постійно, а його головною метою залишається повернення кожного українця додому.

  • «На щиті»: Україна повернула тіла 252 загиблих — попереду ідентифікація

    «На щиті»: Україна повернула тіла 252 загиблих — попереду ідентифікація

    Україна 17 вересня провела черговий етап репатріації та повернула тіла 252 загиблих. За інформацією, переданою російською стороною, вони належать громадянам України, зокрема військовослужбовцям. Тепер слідчим та судово-медичним експертам належить встановити особи репатрійованих.

    Про повернення повідомили Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Міністерство внутрішніх справ України. У МВС наголосили, що твердження про належність тіл українським громадянам на цьому етапі базується саме на інформації російської сторони.

    Саме тому коректніше поки не називати всі 252 тіла підтверджено загиблими українськими військовослужбовцями: остаточну відповідь мають дати експертизи та процедура ідентифікації.

    Хто брав участь у поверненні

    Репатріацію вдалося провести завдяки спільній роботі Координаційного штабу, Об’єднаного центру при СБУ, Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ, Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ДСНС та інших структур сектору безпеки й оборони.

    Окремо українська сторона подякувала Міжнародному комітету Червоного Хреста за сприяння у проведенні репатріаційних заходів.

    Збройні сили забезпечують транспортування повернених тіл до визначених державних спеціалізованих установ. Після цього їх передають правоохоронцям та спеціалістам судово-медичної експертизи.

    Попереду — експертизи та встановлення особи кожного

    Наступний етап може бути значно тривалішим за саму процедуру репатріації.

    Слідчі правоохоронних органів разом з експертними установами МВС мають провести необхідні дослідження та ідентифікувати загиблих. Після підтвердження особи тіло може бути передане родині для поховання.

    У складних випадках для встановлення особи використовують молекулярно-генетичні дослідження та порівняння ДНК-профілів із біологічними зразками родичів зниклих безвісти.

    Крім генетики, експерти можуть враховувати особисті речі, документи, жетони, особливі прикмети, стоматологічні дані, татуювання та іншу інформацію, яка допомагає встановити особу.

    Швидкість такого процесу залежить від стану останків, наявності матеріалу для дослідження та того, чи є у державних базах зразки ДНК близьких родичів.

    Списків загиблих одразу не публікують

    Для родичів зниклих безвісти чергова репатріація нерідко стає початком нового етапу важкого очікування.

    Координаційний штаб пояснює, що після повернення тіл саме фахівці Національної поліції та експертних установ проводять дослідження, необхідні для встановлення особи. Тому попередні списки, які можуть з’являтися в соцмережах чи російських ресурсах, не слід сприймати як остаточне підтвердження загибелі конкретної людини.

    Повідомлення сім’ї має відбутися після офіційної ідентифікації.

    Це важливо ще й тому, що під час попередніх масштабних репатріацій отримана від Росії інформація не завжди збігалася з результатами українських експертиз.

    Nenka.info вже писала про проблеми з ідентифікацією

    У липні Nenka.info повідомляла про попередню масштабну репатріацію, коли до України повернули 501 тіло загиблих.

    Тоді також наголошувалося: дані російської сторони не можна автоматично прирівнювати до остаточно підтверджених втрат українських військових. Під час попередніх досліджень серед репатрійованих знаходили останки, щодо яких виникали підстави припускати належність до російських військових, а в окремих випадках для точного встановлення особи були необхідні тривалі додаткові експертизи.

    Україна повернула ще 501 тіло полеглих: попереду складна ідентифікація

    Саме тому цифру 252 також не варто механічно додавати до офіційної статистики загиблих українських військовослужбовців.

    У червні повернули ще 522 тіла

    Це далеко не перша велика репатріаційна операція у 2026 році.

    18 червня Україна повернула тіла 522 загиблих, які, за твердженням російської сторони, належали громадянам України, зокрема військовослужбовцям. Після цього також розпочали експертні дослідження та процедуру ідентифікації.

    У липні відбулася наступна велика репатріація — 501 тіло.

    Ці операції є частиною окремого гуманітарного механізму, який не слід плутати з обміном військовополоненими.

    Пошукові групи працюють фактично під вогнем

    Окрему роль у поверненні загиблих відіграє гуманітарний проєкт Збройних сил України «На щиті».

    Його пошукові групи працюють безпосередньо у районах бойових дій, де знаходять та евакуюють тіла загиблих військовослужбовців.

    Як зазначив Генеральний штаб, така робота нерідко відбувається в умовах загрози ударів безпілотників, дистанційного мінування та артилерійських обстрілів.

    Саме тому пошукова та евакуаційна операція може тривати навіть тоді, коли місце ймовірної загибелі військового вже відоме.

    Репатріація — це лише перший етап

    Повернення тіла до України ще не означає завершення процедури.

    Після доставки до спеціалізованої установи експерти мають провести дослідження, сформувати необхідні матеріали та встановити особу. У складних випадках потрібні повторні ДНК-тести.

    Лише після процесуального підтвердження родичі отримують офіційну інформацію.

    Для сімей зниклих безвісти це означає, що відсутність швидкого повідомлення після новини про репатріацію не є свідченням того, що їхнього родича немає серед повернених.

    Держава продовжує пошук зниклих

    Координаційний штаб паралельно проводить зустрічі з родинами військовополонених та зниклих безвісти.

    Зокрема, 15–16 вересня представники штабу обговорювали з сім’ями порядок ДНК-досліджень, механізми отримання інформації про зниклих, взаємодію зі слідчими та процедури ідентифікації репатрійованих тіл.

    Родичам рекомендують підтримувати зв’язок зі слідчим у відповідному кримінальному провадженні та повідомляти державним органам додаткову інформацію, яка може допомогти у встановленні долі людини.

    Що відомо на цей момент

    Отже, 17 вересня Україна отримала 252 тіла загиблих. Російська сторона заявляє, що вони належать українським громадянам, серед яких є військовослужбовці. Українська сторона поки не підтвердила особу кожного з репатрійованих.

    Тепер головна робота переходить до слідчих, судово-медичних експертів і лабораторій.

    Після встановлення особи кожного загиблого держава зможе передати його родині, щоб близькі отримали можливість попрощатися і поховати людину з належними почестями.

  • Військовим можуть пробачити весь кредит: у Раді зробили важливий крок до списання боргів

    Військовим можуть пробачити весь кредит: у Раді зробили важливий крок до списання боргів

    В Україні наблизилися до створення нового механізму списання кредитів військовослужбовців та їхніх сімей. Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики 10 вересня рекомендував парламенту прийняти за основу законопроєкт №15458, який дозволяє кредиторам добровільно пробачати до 100% заборгованості окремих захищених категорій громадян без податкових наслідків для боржника та додаткових податкових втрат для банку. Однак ключове уточнення: закон ще не ухвалений, а навіть після його прийняття банк не буде зобов’язаний автоматично списати кредит.

    Законопроєкт зареєстрували ще 30 липня, а 1 вересня його включили до порядку денного Верховної Ради. Тепер профільний комітет запропонував депутатам підтримати документ у першому читанні та вдвічі скоротити строк подання поправок до другого читання. Станом на 11 вересня картка законопроєкту на сайті парламенту має статус «очікує розгляду». Тобто жодного права вимагати від банку негайного списання боргу у позичальників наразі не виникло.

    Йдеться не просто про чергові «кредитні канікули». Механізм має дозволити банку ухвалити рішення про повне або часткове прощення основного боргу, а не лише припинити нарахування процентів чи штрафів.

    Законопроєкт передусім стосується військовослужбовців, які загинули, померли, зникли безвісти, перебувають у полоні або отримали інвалідність унаслідок війни, а також їхніх сімей та представників. Окремі норми поширюються на цивільних, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії або зниклих безвісти за особливих обставин. Представники чи родичі таких людей зможуть самостійно звернутися до кредитора із проханням врегулювати або списати заборгованість.

    Формулювання «списати до 100%» тут принципове. Це означає, що кредитор зможе пробачити як увесь залишок боргу, так і певну його частину. Автоматичного списання всіх кредитів усім військовим законопроєкт не передбачає. Рішення в кожному випадку залишатиметься за банком або іншим кредитодавцем.

    Саме тому заголовки про те, що «Рада спише кредити військовим», були б некоректними. Держава не бере на себе погашення цих позик із бюджету. Вона фактично прибирає юридичні та податкові перешкоди, через які банку зараз може бути невигідно добровільно пробачити проблемний борг.

    Проблема виявилася масштабною. За даними, використаними під час підготовки законопроєкту, лише на балансах опитаних банків перебуває понад 13,75 млрд грн кредитної заборгованості військовослужбовців, військових-ФОП та членів їхніх сімей. І це не загальна цифра по всій банківській системі, а лише дані установ, які були опитані під час підготовки документа.

    Національна асоціація банків України наводила ще одну цифру: від початку повномасштабного вторгнення банки вже самостійно списали понад 11 млн грн боргів за кредитами військовослужбовців, які загинули, зникли безвісти, перебувають у полоні або втратили працездатність через отриману внаслідок війни інвалідність.

    Однак парадокс нинішньої системи полягає в тому, що добровільне прощення кредиту може створити новий податковий обов’язок.

    У звичайних умовах анульована кредитором основна сума боргу за певних умов розглядається як додаткове благо позичальника. Податкова служба ще на початку 2026 року роз’яснювала, що прощена банком основна сума кредиту може входити до оподатковуваного доходу фізичної особи.

    У випадку родини загиблого військового це створює очевидну проблему: банк може пробачити кредит, але в людини виникає податковий тягар через сам факт цього списання.

    Законопроєкт №15458 пропонує прибрати цей ефект. Якщо кредит захищеної категорії буде списаний у передбаченому законом порядку, до оподатковуваного доходу позичальника не входитимуть ані основна сума боргу, ані проценти, ані комісії.

    Для розуміння масштабу авторка законопроєкту Ольга Василевська-Смаглюк наводила показову статистику. З 24 лютого 2022 року банки власним коштом сплатили понад 4,9 млн грн податків, пов’язаних із добровільним прощенням проблемної заборгованості. Із них понад 2,5 млн грн припали на списання 523 кредитів загиблих, зниклих безвісти, полонених та військових з інвалідністю, а ще близько 2,4 млн грн — на 1704 випадки списання за власними програмами банків.

    Тобто нові правила мають працювати одразу в обидва боки: родина не отримує податковий рахунок після прощення кредиту, а банк не зазнає додаткового фіскального навантаження лише через те, що погодився списати безнадійну заборгованість.

    Окремий блок документа стосується вже відкритих виконавчих проваджень. Якщо кредитор і боржник врегулювали заборгованість або банк її пробачив за запропонованим механізмом, примусове стягнення має припинятися, навіть якщо воно було розпочате на підставі судового рішення. Для відповідних захищених категорій також пропонується вирішити питання виконавчого збору.

    Це важливо для сімей, щодо яких банк уже отримав рішення суду про стягнення. Самого списання боргу недостатньо, якщо паралельно продовжує існувати активне виконавче провадження, арешт рахунків або інші заходи примусового виконання.

    При цьому військовослужбовці вже мають низку кредитних пільг, але вони принципово відрізняються від запропонованого механізму.

    Чинний Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає для визначених категорій військових та їхніх чоловіків або дружин ненарахування штрафів, пені та процентів за кредитами. Водночас закон містить винятки, зокрема щодо кредитів на придбання житла та автомобілів.

    Головна різниця полягає в тому, що ненарахування процентів не прибирає тіло кредиту. Якщо людина заборгувала банку, наприклад, 300 тисяч гривень, пільга може зупинити появу нових процентів і штрафів, але сама сума боргу нікуди не зникає.

    Саме цю проблему і намагається вирішити №15458 для найбільш вразливих випадків.

    Національна асоціація банків України звертала увагу, що в нинішній системі борг загиблого чи зниклого безвісти військовослужбовця може залишатися проблемою для спадкоємців і родини. Особливо гостро це відчувають сім’ї, які втратили годувальника, або родини військових, які внаслідок поранення отримали інвалідність і втратили частину доходу.

    Законопроєкт також містить зміну, яка стосується не лише військових. Для інших позичальників депутати пропонують збільшити неоподатковуваний поріг прощеного основного боргу: із нинішньої прив’язки до 25% мінімальної заробітної плати — до розміру однієї мінімальної зарплати у річному розрахунку.

    Водночас проєкт ще може суттєво змінитися. Головне науково-експертне управління Верховної Ради вже висловило до документа зауваження, а між першим і другим читанням депутати можуть переписати окремі положення. Профільний комітет саме тому рекомендував скоротити строк подання поправок, але не відмовлятися від доопрацювання.

    Тому військовим і членам їхніх сімей зараз не потрібно масово звертатися до банків із вимогою «списати кредит за новим законом» — такого закону поки немає.

    Подальша процедура передбачає голосування Верховної Ради у першому читанні, підготовку тексту до другого читання, ще одне голосування, підпис голови парламенту та президента і офіційне опублікування. Лише після набрання законом чинності можна буде говорити про практичне застосування нового механізму.

    Якщо ж парламент збереже ключову конструкцію законопроєкту, зміна може стати однією з найбільш помітних кредитних пільг для військових за час повномасштабної війни. Банки отримають законний і податково нейтральний шлях списувати безнадійні кредити, а сім’ї загиблих, полонених, зниклих безвісти та військові з інвалідністю — можливість позбутися не лише процентів і штрафів, а в окремих випадках і всього залишку кредиту.

    Головне ж обмеження залишається незмінним: це буде право банку, а не його обов’язок. Тому навіть після ухвалення закону фраза «військовим автоматично спишуть усі кредити» залишатиметься неправильною.

  • 750 загиблих і понад 3000 зниклих: Гімалаї переживають катастрофу небаченого масштабу

    750 загиблих і понад 3000 зниклих: Гімалаї переживають катастрофу небаченого масштабу

    Масштаб стихійного лиха на кордоні Непалу та китайського Тибету продовжує зростати. Після обвалу льодовика, який спричинив гігантський потік льоду, каміння, води та бруду, підтверджено загибель уже 750 людей, а понад 3000 залишаються зниклими безвісти.

    Рятувальники працюють у надзвичайно складних умовах, а нові опади та підвищення рівня річок створюють загрозу повторних повеней. За останніми даними, у Непалі загинули 734 людини, ще 2498 вважаються зниклими безвісти. Влада повідомляє про 7514 врятованих.

    У китайському Тибеті підтверджено 16 загиблих та 546 зниклих у повіті Гіронг. Разом це понад 3000 людей, доля яких досі невідома.

    Червоний Хрест оцінює кількість людей, яких тією чи іншою мірою торкнулася катастрофа, у понад 90 тисяч.

    Що сталося у Гімалаях

    Катастрофа почалася 26 серпня. У високогір’ї обвалилася частина льодовика. Величезна маса льоду та каміння зірвалася вниз і вдарила по долині. Після цього сформувався потужний селевий потік.

    Суміш води, льоду, каміння, землі та уламків почала рухатися гірськими річковими системами, знищуючи на своєму шляху поселення, дороги, мости та енергетичну інфраструктуру.

    Reuters на основі аналізу механізму катастрофи повідомляє, що нижня частина льодовика обвалилася на дно долини з висоти у сотні метрів. Після цього лавина льоду й каміння перетворилася на потужний потік уламків, який спричинив катастрофічне затоплення нижче за течією.

    За даними китайських учених, потік подолав понад 20 кілометрів, перш ніж досяг прикордонної зони.

    Сотні людей можуть залишатися у тунелях

    Найскладніша частина рятувальної операції зараз відбувається на гідроелектростанціях.

    Непальська влада повідомляє, що серед зниклих є 933 працівники гідроенергетичних об’єктів. Вони працювали на 11 майданчиках та в тунелях у районах Расува і Нувакот. Частина людей може залишатися заблокованою під землею.

    На одному з об’єктів непальські військові змогли пробитися до тунелю настільки, щоб вставити всередину трубу. Через неї рятувальники почали подавати повітря, сподіваючись, що всередині залишилися живі люди.

    Паралельно рятувальники намагаються розчистити входи від каміння, бруду та уламків. Але часу дедалі менше.

    Серед зниклих — сотні іноземців

    Катастрофа стала міжнародною ще й через місце, де вона сталася.

    Цей район Гімалаїв популярний серед туристів, альпіністів та паломників, які прямують до священної для індуїстів і буддистів гори Кайлас. На китайському боці серед зниклих числяться 261 іноземець із 23 країн. Серед них громадяни Непалу, Індії, Латвії, США та Великої Британії.

    Загалом у Непалі станом на 30 серпня серед зниклих також рахують сотні іноземних туристів і паломників. Тому інформацію про своїх громадян зараз з’ясовують уряди одразу багатьох країн.

    З’явилася загроза другої катастрофи

    Рятувальникам доводиться боротися не лише з наслідками першого обвалу.

    Після катастрофи в горах сформувалося озеро, яке почало переповнюватися. Влада побоювалася, що прорив природної дамби може спричинити нову хвилю повені. Через це рятувальні роботи кілька разів доводилося зупиняти.

    До вечора 29 серпня небезпечне озеро значною мірою спорожніло. Але практично одразу виникла нова проблема.

    Дрони виявили ще один зсув приблизно за 2,8 км нижче, який створив нову природну дамбу та нове скупчення води. 30 серпня через сильні дощі почав знову підніматися рівень річки Трішулі.

    Частину рятувальників та місцевих жителів довелося відводити на височини.

    Сотні загиблих уже ховають без встановлених імен

    Ще одна страшна проблема — ідентифікація жертв. Тіла людей потоки віднесли на десятки й навіть сотні кілометрів униз за течією.

    У районі Читван, який безпосередньо не постраждав від початкового удару стихії, почали знаходити тіла, принесені річками з постраждалого регіону Расува.

    Через кілька днів після катастрофи значна частина останків уже не може бути візуально ідентифікована.

    Тому Непал розпочав масові поховання невпізнаних загиблих. Перед цим рятувальники фотографують останки, фіксують доступні ознаки та беруть зразки ДНК, щоб родини могли встановити особи загиблих пізніше.

    Непал уже попросив міжнародну спільноту про спеціалізовану допомогу.

    Країні потрібні фахівці та обладнання для роботи в тунелях, ДНК-тестування, судово-медичної ідентифікації та зберігання тіл.

    Індійські та китайські спеціалісти вже допомагають рятувальникам.

    Чому обвалився льодовик

    Причини катастрофи ще вивчаються. Китайські державні медіа з посиланням на науковців пов’язали нестабільність льодовика з довгостроковими наслідками глобального потепління.

    Гімалайські льодовики надзвичайно чутливі до підвищення температури. Їх танення може призводити не тільки до поступового скорочення запасів льоду, а й до раптових обвалів, утворення нестабільних високогірних озер та катастрофічних паводків.

    Зараз головне питання значно страшніше: скільки людей із понад трьох тисяч зниклих ще можна знайти живими.

    Рятувальна операція триває п’яту добу, а масштаб території, товщина шару бруду, зруйновані дороги, затоплені тунелі та нові опади різко ускладнюють пошуки.

    Тому цифра у 750 загиблих, на жаль, може бути далеко не остаточною.

  • «Внесемо до списків на обмін»: СБУ розкрила цинічну схему вербування родичів українських полонених

    «Внесемо до списків на обмін»: СБУ розкрила цинічну схему вербування родичів українських полонених

    Російські спецслужби активізували одну з найбільш цинічних схем впливу на українців — вони намагаються завербувати родичів військовослужбовців, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти. Для тиску використовують найвразливіше місце сімей: надію повернути близьку людину додому. Представники РФ можуть обіцяти покращення умов утримання, телефонну розмову з полоненим або навіть внесення його до так званих «списків на обмін». Натомість від родичів вимагають інформацію про ЗСУ, стеження за військовими об’єктами, участь в інформаційних операціях, а в окремих випадках — диверсії, теракти чи навіть замовні вбивства.

    Про нову хвилю такої активності 27 серпня попередила Служба безпеки України. За даними СБУ, у більшості задокументованих випадків російські спецслужбісти або підконтрольні їм особи виходять на родини телефоном, через месенджери чи відеозв’язок. Іноді контакт відбувається навіть у присутності самого українського військовополоненого, що може створювати для його близьких особливо сильний психологічний тиск.

    Тактика може починатися без очевидних ознак вербування. Людині можуть повідомити нібито ексклюзивні дані про стан або місце перебування її родича, запропонувати «допомогу» чи створити враження, що співрозмовник має реальний вплив на умови утримання полоненого. Далі вимоги поступово посилюються.

    За інформацією СБУ, серед даних, якими цікавляться росіяни, — місця дислокації українських військових частин та інших військових об’єктів, маршрути переміщення техніки й особового складу, а також контакти та персональні дані військовослужбовців. Усе це може використовуватися російською розвідкою для планування ударів, встановлення особового складу підрозділів або подальших спроб вербування інших людей.

    У найнебезпечніших випадках розмова переходить від збору інформації до прямих злочинних завдань. СБУ фіксує спроби залучити родичів українських бранців до диверсій, терористичних актів, замовних убивств та інформаційно-психологічних операцій, спрямованих проти України.

    Головною «винагородою» стає те, що для сім’ї військовополоненого важить значно більше за гроші.

    Представники РФ можуть запевняти, що за виконання завдання полоненому забезпечать краще ставлення або його нібито внесуть до «списків на обмін». СБУ окремо наголошує: співпраця з російськими спецслужбами не впливає на процедуру повернення людини з полону. Тобто обіцянку обміну використовують саме як інструмент маніпуляції.

    Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими раніше також неодноразово попереджав про подібні схеми. За його інформацією, невідомі можуть телефонувати сім’ям, представлятися російськими посадовцями, представниками установ або людьми, які нібито мають доступ до переговорного процесу, і пропонувати за гроші «посприяти» включенню полоненого до списків на обмін. Офіційна позиція штабу однозначна: жодні сторонні «посередники» не можуть впливати на формування обмінів.

    Це важливий момент, оскільки сам механізм обміну значно складніший, ніж його намагаються представити шахраї чи російські спецслужби. Представники Координаційного штабу раніше пояснювали, що українська сторона систематично формує запити щодо кожної відомої людини в полоні та з’ясовує готовність російської сторони повернути її. Це переговорний процес між уповноваженими структурами, а не список, до якого можна «додати» людину через приватного посередника за гроші чи виконання незаконного завдання.

    Причому росіяни працюють не лише з родинами тих, чий полон офіційно підтверджений. Під особливим ударом опиняються сім’ї військових, які вважаються зниклими безвісти.

    У таких випадках невизначеність може тривати місяцями або роками. Людина не знає, чи живий її родич, чи перебуває він у лікарні, полоні або на окупованій території. Цю невизначеність російські структури активно експлуатують. Центр стратегічних комунікацій разом із Координаційним штабом раніше пояснювали, що спецслужби РФ свідомо використовують вразливий емоційний стан родин, їхнє почуття страху, провини та надію на будь-яку інформацію про близького.

    Такі операції мають кілька цілей одночасно. Перша — розвідувальна: отримати дані про українське військо. Друга — вербувальна: змусити людину виконувати конкретні завдання. Третя — психологічна: дестабілізувати родину та використати її емоції проти української держави. Четверта — інформаційна: посилити недовіру до офіційних структур, переконуючи сім’ї, що держава нібито нічого не робить для повернення їхніх близьких.

    За даними Координаційного штабу, у попередні роки тактика росіян також змінювалася. Якщо на початку повномасштабного вторгнення родичів полонених і зниклих безвісти намагалися втягувати передусім у масові протестні акції та інформаційні кампанії всередині України, то пізніше дедалі частіше почали застосовувати прямий шантаж. Представники РФ можуть обіцяти покращення становища бранця, а після встановлення довіри вимагати, наприклад, стежити за стратегічними об’єктами або підпалювати автомобілі.

    Окремо існує ще одна категорія небезпеки — звичайні шахраї, які не обов’язково пов’язані з російськими спецслужбами, але використовують ту саму трагедію заради грошей.

    Родинам телефонують люди, які представляються волонтерами, військовими, побратимами або посередниками. Вони можуть заявити, що військовий нібито поранений і потрібні кошти на операцію, що за певну суму можна організувати дзвінок із полоненим, дізнатися місце поховання зниклого або вплинути на його включення до обміну. Такі схеми фіксуються вже не перший рік.

    Координаційний штаб останнім часом знову повідомляє про різке зростання шахрайської активності щодо сімей полонених і зниклих безвісти. Там закликають не передавати гроші невідомим, не повідомляти стороннім особисті дані та користуватися лише офіційними каналами.

    Особливо небезпечним інструментом є використання самого полоненого.

    Якщо розмова відбувається у його присутності або родині дозволяють почути його голос, близьким надзвичайно важко оцінювати ситуацію раціонально. Полонений може перебувати під фізичним або психологічним примусом і говорити те, що від нього вимагають російські силовики. Сам факт, що людина жива і сім’я нарешті почула її після місяців невідомості, робить подальшу маніпуляцію набагато ефективнішою.

    Контекст російського полону робить такі погрози ще страшнішими. Україна та міжнародні структури багаторазово повідомляли про систематичне жорстоке поводження з українськими військовополоненими. За даними, що наводилися у 2025–2026 роках із посиланням на міжнародні спостереження, переважна більшість звільнених українських бранців повідомляла про катування або інші форми насильства.

    Саме тому фраза «ми можемо покращити умови його утримання» для родини звучить не як абстрактна пропозиція. Вона може сприйматися як питання здоров’я або навіть життя близької людини.

    Станом на травень 2026 року заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк говорила приблизно про 7 тисяч українських військовослужбовців у російському полоні. При цьому точна кількість людей, яких РФ фактично утримує, може бути складнішою для встановлення через тих, хто офіційно числиться зниклим безвісти, але насправді перебуває в місцях несвободи.

    Координаційний штаб пояснював, що статус «зниклий безвісти» зберігається доти, доки немає достатніх доказів полону або загибелі. Українська сторона поступово встановлює долю таких військових через свідчення звільнених, дані розвідки та інші джерела.

    СБУ радить людям, з якими намагаються встановити подібний контакт, не погоджуватися на жодні завдання та негайно повідомляти українські правоохоронні органи. Водночас, якщо це не створює додаткової небезпеки, варто зберегти листування, номери телефонів, записи розмов, скриншоти акаунтів та інші дані, які можуть допомогти ідентифікувати вербувальників.

    Для родин полонених і зниклих безвісти діють офіційні державні канали. Координаційний штаб має особистий кабінет для передачі максимально повної інформації про людину, а також дорожню карту з алгоритмами дій. Працюють громадські приймальні та консультаційні центри.

    Головне правило, на якому наголошують українські структури, звучить максимально просто: ніхто з приватних осіб не може гарантувати обмін військовополоненого. Якщо співрозмовник просить гроші, військову інформацію, фотографії об’єктів, персональні дані військових або виконання будь-яких незаконних дій в обмін на «допомогу» полоненому — це ознака шахрайства, вербування або ворожої спецоперації.

    Саме на цьому російські спецслужби й будують свою схему: вони не шукають випадкову людину, готову працювати на ворога, а приходять до тих, кого війна вже поставила у винятково вразливе становище. Замість грошей їм пропонують те, від чого майже неможливо емоційно відмовитися, — надію побачити близького живим удома.

    Але СБУ попереджає: обіцянка «внести до списків на обмін» не наближає звільнення військовополоненого. Натомість виконання ворожих завдань може поставити під загрозу інших українських військових, цивільних і саму родину, яку російські спецслужби використали як інструмент.

     

  • Лубінець спростував заяви РФ про відмову України від полонених: «Готові забрати всіх»

    Лубінець спростував заяви РФ про відмову України від полонених: «Готові забрати всіх»

    Україна не відмовляється від жодного свого громадянина, який перебуває в російському полоні, і готова забирати всіх військовополонених, цивільних заручників та українських дітей. Заяви російської сторони про нібито відмову Києва від своїх громадян є частиною інформаційної кампанії проти України.

    Про це заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на пресконференції в Укрінформі.

    За його словами, Росія розпочала медійну кампанію, спрямовану на дискредитацію України. Зокрема, російська сторона поширює списки українських військовополонених, яких Київ нібито не хоче забирати.

    Лубінець наголосив, що Україна готова прийняти кожного свого громадянина, якого Росія погодиться передати.

    «Ми ніколи не відмовлялись від будь-якого українського військовополоненого, цивільного заручника чи української дитини. Ми готові забирати абсолютно всіх, кого нам готова віддавати РФ», — заявив омбудсмен.

    За словами Лубінця, після появи російських списків українська сторона не залишає їх без уваги. Київ надсилає офіційні запити та підтверджує готовність оперативно забрати зазначених людей.

    Водночас, як стверджує омбудсмен, після цього російська сторона починає затягувати процедуру. Замість швидкого вирішення питання Москва запускає додаткові погодження та інші бюрократичні процеси, через що повернення людей відкладається.

    Лубінець вважає, що така тактика має не лише практичну, а й інформаційну мету. Росія, за його словами, намагається використати біль та невизначеність родин військовополонених і зниклих безвісти для створення негативного ставлення до української влади.

    Для родичів полонених ситуація залишається особливо важкою, оскільки вони щодня не мають достовірної інформації про місце перебування близької людини, її стан та перспективи повернення.

    Українська сторона раніше неодноразово заявляла про готовність продовжувати обміни та повертати своїх громадян. Водночас Київ звинувачує Росію у використанні теми військовополонених та цивільних заручників у пропагандистських цілях.

    Окремо українська влада попереджала про підготовку Росією нових інформаційних кампаній, у межах яких Москва намагається сформувати у міжнародної аудиторії уявлення про нібито гуманне ставлення до українців.

    Таким чином, заява Лубінця спрямована на спростування російських тверджень про нібито небажання України повертати своїх громадян. Українська сторона наголошує: готовність забрати військовополонених, цивільних заручників та дітей залишається незмінною, а подальше повернення залежить від готовності Росії виконувати домовленості та передавати людей.

  • Україна повернула ще 501 тіло полеглих: попереду складна ідентифікація

    Україна повернула ще 501 тіло полеглих: попереду складна ідентифікація

    Україна провела черговий етап репатріаційних заходів і повернула 501 тіло загиблих, які, за твердженням російської сторони, можуть належати українським військовослужбовцям. Тепер розпочинається тривалий та надзвичайно відповідальний процес встановлення особи кожного репатрійованого загиблого. До нього залучать слідчих правоохоронних органів, судово-медичних експертів і фахівців експертних установ.

    Про повернення тіл 16 липня повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. У відомстві наголосили, що інформація про належність тіл українським оборонцям поки що базується на твердженні російської сторони. Тому до завершення досліджень не можна автоматично вважати, що всі репатрійовані останки належать військовослужбовцям Сил безпеки та оборони України.

    Після доправлення тіл до України їх передадуть визначеним державним установам. Там слідчі разом із судово-медичними експертами проведуть огляд, зафіксують особливі прикмети, особисті речі та можливі документи, а також відберуть біологічний матеріал. Основним способом встановлення особи у складних випадках є молекулярно-генетична експертиза та порівняння отриманого ДНК-профілю зі зразками близьких родичів зниклих безвісти.

    У Координаційному штабі повідомили, що нинішню репатріацію вдалося провести завдяки спільній роботі представників самого штабу, Об’єднаного центру при Службі безпеки України, Збройних сил, Міністерства внутрішніх справ, Офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Секретаріату уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Державної служби з надзвичайних ситуацій та інших структур сектору безпеки й оборони.

    Репатріація тіл не є звичайним обміном за принципом «один на один». Це окремий гуманітарний механізм повернення загиблих, який може проводитися після переговорів і погодження сторонами технічних деталей. Для української сторони головним завданням після такого заходу стає не лише транспортування останків, а й точна ідентифікація, встановлення обставин смерті та передача загиблого родині для гідного поховання.

    МВС пояснювало, що процес може складатися з кількох етапів. Спочатку фахівці проводять ретельний огляд, перевіряють відбитки пальців, фотографії, зубну формулу, татуювання, шрами, елементи одягу, жетони та особисті речі. Якщо цих даних недостатньо, відбирається матеріал для формування ДНК-профілю. У спеціалізованих лабораторіях можуть досліджувати зразки тканин, кісток, зубів, волосся та речей, на яких зберігся біологічний матеріал.

    Навіть встановлений збіг ДНК не завжди означає миттєве завершення процедури. Результати мають бути перевірені, процесуально оформлені та зіставлені з інформацією у кримінальному провадженні щодо зникнення людини. Після підтвердження особи слідчий, який веде справу, повідомляє родину. Саме тому державні органи закликають близьких зниклих військовослужбовців підтримувати контакт зі слідчим і за необхідності надавати біологічні зразки для порівняння.

    Тривалість ідентифікації залежить від стану тіл, наявності зразків родичів, якості отриманого генетичного матеріалу та повноти супровідної інформації. У деяких випадках потрібні повторні або додаткові експертизи. Українські відомства раніше попереджали, що масштабні партії репатрійованих останків можуть опрацьовуватися місяцями, а повна ідентифікація особливо складних випадків — понад рік.

    Окремою проблемою є те, що дані, передані російською стороною, не завжди підтверджуються. Після попередніх репатріацій українські експерти знаходили серед останків тіла у формі російських військових, документи, жетони та інші предмети, які вказували на можливу належність загиблих до армії РФ. Якщо експертизи та сукупність доказів підтверджують, що останки не належать українському захиснику, їх можуть повернути російській стороні в межах наступних гуманітарних процедур.

    Нинішня репатріація стала вже не першою великою операцією протягом 2026 року. 18 червня Україна повернула тіла 522 загиблих, які, за попередніми даними Росії, могли належати українським громадянам і військовослужбовцям. У травні в межах іншого етапу повернули 528 тіл, а наприкінці січня та в лютому проводили репатріації по тисячі тіл або останків.

    Водночас ці цифри не можна механічно додавати до офіційної кількості загиблих українських військових. Частина останків може належати цивільним, російським військовим або бути фрагментами одного й того самого тіла. Остаточні висновки можливі лише після судово-медичних і молекулярно-генетичних досліджень.

    Для родин зниклих безвісти новини про чергову репатріацію несуть одночасно надію і важке очікування. Держава не оприлюднює списки до підтвердження особи, оскільки попередня інформація може бути помилковою. Родичам рекомендують не покладатися на неофіційні Telegram-канали або російські списки, а звертатися до слідчого, Координаційного штабу, Національної поліції та уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти.

    Координаційний штаб наголошує, що після отримання підтвердженого ДНК-збігу саме слідчий має повідомити близьких. Родина також може порушити питання про проведення додаткового чи повторного дослідження, якщо має обґрунтовані сумніви щодо результатів ідентифікації. Такі можливості представники державних органів регулярно роз’яснюють під час зустрічей із сім’ями військовослужбовців, які зникли на різних напрямках фронту.

    Україна також продовжує вдосконалювати систему встановлення особи загиблих. Наприкінці 2025 року на базі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ розпочав роботу спеціальний Центр ідентифікації тіл загиблих. Його створили для посилення міжвідомчої координації, прискорення експертиз і систематизації роботи з великими обсягами репатрійованих останків.

    Попереду — складна робота експертів, слідчих і лабораторій. Кожне з 501 повернутого тіла необхідно дослідити окремо, сформувати генетичний профіль, перевірити можливі збіги та лише після цього робити остаточний висновок. Для сотень українських родин ця процедура може поставити крапку в багатомісячному або багаторічному пошуку, дати можливість попрощатися з близькою людиною та поховати її з належними військовими почестями.