Національний банк України вже вісім тижнів поспіль продає на валютному ринку понад мільярд доларів на тиждень. На перший погляд цифри справді виглядають тривожно: лише за серпень чистий продаж валюти сягнув майже $4,85 млрд, міжнародні резерви скоротилися на $2,5 млрд, а на початок вересня становили $48,7 млрд. Однак це ще не означає ані наближення валютної кризи, ані неминучого стрибка долара до 50 гривень.
Причина великих інтервенцій передусім у тому, як нині влаштований український валютний ринок. НБУ працює в режимі керованої гнучкості курсу і фактично закриває структурний дефіцит валюти: український бізнес і населення потребують більше доларів та євро для імпорту й інших операцій, ніж експортери заводять валютної виручки. Регулятор продає валюту з резервів, щоб цей дисбаланс не перетворювався на різкі курсові стрибки. Сам НБУ прямо називає валютні інтервенції інструментом покриття структурного дефіциту та згладжування надмірних коливань.
Масштаби таких операцій останнім часом дійсно зросли. З 10 до 14 серпня НБУ продав близько $1,101 млрд, наступного тижня — $1,194 млрд, 24–28 серпня — $1,272 млрд, а за 31 серпня – 4 вересня вже $1,329 млрд. Це був восьмий поспіль тиждень, коли продаж перевищував $1 млрд. Станом на 4 вересня від початку 2026 року регулятор продав на ринку приблизно $33,86 млрд, тоді як купівля валюти залишалася символічною — близько $2,3 млн.
Для порівняння, за весь 2025 рік НБУ продав близько $36,1 млрд. Тобто вже на початку вересня обсяг інтервенцій майже наздогнав результат попереднього повного року. Це свідчить про значно сильніший попит на іноземну валюту, але саме по собі ще не є сигналом, що резерви «закінчуються».
У серпні міжнародні резерви України знизилися на 5% — із понад $51 млрд до $48,662 млрд. За даними НБУ, основними причинами стали значні валютні інтервенції та менші, ніж місяцем раніше, надходження міжнародної допомоги. За місяць регулятор продав $4,8507 млрд і придбав лише $0,5 млн, тобто чистий продаж становив $4,8502 млрд. Водночас на валютні рахунки уряду надійшло лише $927,3 млн, переважно через Світовий банк.
Саме ця різниця пояснює значну частину серпневого падіння резервів. Україна продовжує отримувати зовнішнє фінансування, але гроші надходять нерівномірно: в одному місяці можуть прийти багатомільярдні транші, в іншому — значно менші суми. Тому оцінювати стійкість резервів лише за одним місяцем некоректно.
Крім того, не вся міжнародна допомога автоматично потрапляє до резервів. Наприклад, у серпні Україна отримала ще $1,63 млрд від ЄС у межах оборонного траншу Ukraine Support Loan, але через цільове призначення ці кошти безпосередньо міжнародні резерви НБУ не збільшили.
Чому Україні зараз потрібно так багато валюти
Одна з ключових проблем — дедалі більший розрив між експортом та імпортом.
За даними НБУ, у липні український товарний експорт становив близько $2,9 млрд, тоді як імпорт зріс приблизно до $8,8 млрд. Отже, лише за товарами виникає величезний дефіцит, який частково потрібно фінансувати валютою, що надходить через державний сектор та міжнародну допомогу.
Ситуацію ускладнили російські атаки на портову, енергетичну та промислову інфраструктуру. Менше експорту означає менше валютної виручки. Водночас війна збільшує потребу в імпорті — від енергоносіїв і трансформаторів до комплектуючих для військової техніки, дронів, медикаментів та обладнання для відновлення.
Додатковий удар завдала ситуація на світовому енергетичному ринку. МВФ у липні прямо зазначав, що макроекономічні умови для України погіршилися не лише через посилення російських ударів, а й через наслідки війни на Близькому Сході. Фонд також повідомив, що Україна не виконала показник чистих міжнародних резервів на кінець червня, частково саме через зовнішній енергетичний шок.
Але слово «спалює» щодо резервів тут дещо спотворює картину. Резерви саме для цього й існують — щоб країна могла оплачувати зовнішні потреби та підтримувати стабільність валютного ринку в періоди сильних шоків.
НБУ наголошує, що нинішнього рівня резервів достатньо для підтримання стійкості валютного ринку.
Чому Нацбанк просто не відпустить гривню
Теоретично регулятор міг би продавати менше доларів і дозволити курсу швидше знайти нову рівновагу. Проблема в тому, що різка девальвація відразу вдарила б по цінах.
Україна значну частину товарів купує за кордоном. Чим дорожчий долар, тим дорожчими стають паливо, техніка, медикаменти, обладнання та інші імпортні товари. Потім подорожчання поширюється і на українську продукцію, виробництво якої залежить від імпортної сировини чи комплектуючих.
Саме тому НБУ не ставить перед собою завдання утримати якусь конкретну цифру курсу. За режиму керованої гнучкості гривня може як дешевшати, так і зміцнюватися, але регулятор втручається, коли коливання стають надто сильними. Мета — не «намалювати» курс, а не дозволити валютному шоку розкрутити інфляцію та панічні очікування.
Цим пояснюється і монетарна політика НБУ. З 31 липня облікова ставка становить 15,5% річних. Підвищена ставка має підтримувати привабливість гривневих заощаджень та стримувати інфляційний і валютний тиск.
Чи можуть резерви справді закінчитися
Таке питання виникло б, якби нинішній темп продажу валюти зберігався тривалий час без нових надходжень від партнерів. Але саме це припущення поки не відповідає базовому сценарію міжнародних кредиторів.
МВФ після липневого перегляду програми заявив, що українська програма залишається повністю профінансованою як у базовому, так і в негативному сценарії. Фонд говорить про великі обсяги підтримки від Європейського Союзу, механізму G7 ERA, двосторонніх партнерів та власної програми EFF.
За оцінкою МВФ, на період від третього кварталу 2026-го до другого кварталу 2027 року існують підтверджені або достатньо надійні джерела офіційного фінансування приблизно на $52,3 млрд без урахування коштів самого МВФ.
Саме тому теза про те, що Україна нібито гарантовано може втратити близько $20 млрд допомоги вже до кінця року через проблеми з реформами, потребує обережності. МВФ справді зафіксував затримки з окремими структурними маяками та попереджає, що невиконання умов здатне затримувати майбутні виплати. Але офіційний липневий висновок Фонду наразі інший: програма профінансована, а Україна має підтверджені ресурси на найближчі 12 місяців.
Отже, найбільшим ризиком є не поточний рівень резервів як такий, а поєднання одразу кількох негативних факторів — затяжного падіння експорту, високих цін на імпорт, тривалих масштабних інтервенцій і одночасної затримки міжнародного фінансування.
То чи буде долар по 50 гривень
Сама величина валютних інтервенцій не дає підстав стверджувати, що курс 50 грн за долар неминучий до кінця 2026 року.
НБУ не публікує цільового курсу і не обіцяє тримати гривню на конкретній позначці. Тому ні 45, ні 50 грн не є для регулятора формальною «червоною лінією». Курс залежатиме від обсягів експорту, імпорту, міжнародних надходжень, інфляції, ситуації на фронті та поведінки бізнесу й населення.
Але нинішня ситуація принципово відрізняється від класичної валютної паніки. Резерви становлять майже $49 млрд, міжнародна фінансова підтримка продовжується, а Нацбанк має як валютні інтервенції, так і процентну політику та валютні обмеження для стабілізації ринку.
Тож головний сигнал останніх тижнів полягає не в тому, що гривня стоїть перед неминучим обвалом. Він у тому, що утримувати валютний ринок стабільним стало значно дорожче.
Мільярдні щотижневі продажі — це ціна великого торговельного дефіциту, війни, проблем з експортом та високої залежності від критичного імпорту. Поки ці витрати компенсуються резервами й зовнішньою допомогою, НБУ має простір для маневру. Якщо ж одночасно скоротяться експортні надходження і затримаються гроші партнерів, тоді питання курсу стане значно гострішим.
Тому дивитися сьогодні потрібно не лише на цифру долара в обміннику, а на три показники: темпи інтервенцій НБУ, надходження зовнішнього фінансування та стан українського експорту. Саме їхня комбінація визначить, чи залишиться девальвація контрольованою, чи Нацбанку доведеться дозволити гривні слабшати швидше.
