Daypolitico

Позначка: Звягінцев

  • Експосадовець митниці Сергій Звягінцев збудував мережу контрабанди та фіктивних інвойсів

    Експосадовець митниці Сергій Звягінцев збудував мережу контрабанди та фіктивних інвойсів

    Система, вибудувана Сергієм Звягінцевим, перетворила митницю на окремий тіньовий бізнес-напрям, де контрабанда оформлювалася майже як офіційна послуга. Під його керівництвом виникла розгалужена мережа, що працювала одночасно на кількох регіональних митницях — передусім Львівській та Закарпатській, але фактично охоплювала й інші напрямки. Основою схеми були занижені інвойси, фіктивні декларації та компанії-прокладки з нульовими активами, через які проходили значні партії товарів.

    Базовий принцип був простий: товар, що реально коштує умовні 50 тисяч доларів, декларувався як вантаж на 10–20 тисяч. Інколи інвойси штучно «опускали» ще нижче — в 4–5 разів. Після перетину кордону документи переписувалися, що дозволяло вводити товар у цивільний обіг без сплати належних митних платежів. Техніка, одяг, побутове приладдя та інші комерційні позиції фактично оформлювалися як дрібні консигнації або товар із мінімальною вартістю.

    Ключовим елементом були фірми-прокладки — юридичні особи без активів, персоналу та оборотів, створені виключно для оформлення таких вантажів. Через ці «транзитні» компанії за короткий час проходили мільйонні обсяги імпорту. Після завершення циклу фірму закривали або переводили в статус «сплячої», щоб уникнути будь-якого податкового та бухгалтерського аналізу.

    Не менш важливою частиною схеми був фактичний контроль над оглядовими зонами. Машини пропускалися без реальних оглядів, інколи декларувалися як «порожні», попри очевидний вантаж. Митники різних регіонів працювали синхронно: від інспекторів, які погоджували занижені інвойси, до керівництва, яке забезпечувало прикриття для безперебійності процесу.

    У результаті митні органи перетворилися на інструмент організованої злочинної діяльності, яка роками завдавала державі мільйонних збитків. Система Звягінцева існувала не як випадкові епізоди контрабанди, а як стабільно працююча вертикаль, що забезпечувала проходження будь-яких вантажів — від дрібних «сірим» імпортерам до великих комерційних партій, які не проходили належного контролю.

    Попри масштабність схем, силові структури тривалий час їх ігнорували або зводили реакцію до формальних перевірок. Це дозволило мережі існувати роками, набуваючи обертів і фактично створюючи паралельну систему митного «оформлення» поза законом.

  • Як начальник відділу митниці і його кум з ДБР блокують розслідування корупції

    Як начальник відділу митниці і його кум з ДБР блокують розслідування корупції

    Київська митниця давно стала осередком системної корупції, яка процвітає навіть у воєнний час. У центрі багатомільйонних схем перебуває начальник одного з відділів митниці Михайло Редько. Формально він має боротися з порушеннями, однак насправді координує корупційні схеми за підтримки керівництва митниці та під прикриттям директора Київського територіального управління ДБР Сергія Коріня, який є його кумом.

    Серед найпоширеніших схем — заниження митної вартості товарів: через підставні компанії імпортують товари за фіктивно низькими цінами, що призводить до мільйонних втрат бюджету. Також широко застосовується фіктивне декларування, коли подаються неправдиві дані про кількість, вагу або найменування товарів, іноді через фірми-одноденки.

    Інша поширена практика — підміна кодів УКТ ЗЕД, наприклад, електроніку оформлюють як комплектуючі, щоб уникнути сплати податків. Також існує схема «перерваного транзиту», коли товари, заявлені як транзитні, фактично залишаються в Україні без митного оформлення. Не менш кричущою є практика «знищення» контрафактної техніки, зокрема продукції Apple, яка формально утилізується, а насправді перепродується.

    Контроль за такими порушеннями є формальним і фактично відсутнім. Відсутність реакції з боку Михайла Редька, начальника Київської митниці Сілюка та в.о. голови Держмитслужби Звягінцева свідчить про змову. Вплив Сергія Коріня з ДБР блокує проведення ефективного розслідування.

    При цьому Михайло Редько демонструє статки, які явно не відповідають офіційним доходам: квартира площею 142 м² у Києві, елітне житло на Печерську, автомобілі Lexus і BMW X5, готівка на мільйони гривень — усе це або не задеклароване, або оформлене на родичів та підлеглих. Офіційні декларації різко контрастують з реальним станом справ.

    Результатом стало те, що митниця, замість того щоб служити державним інтересам, перетворилася на джерело збагачення для обраних. Справжнє розслідування можливе лише за умови повного відсторонення всіх причетних до схем і втручання незалежних слідчих органів. В іншому випадку держава і надалі втрачатиме мільйони, а корупціонери збагачуватимуться.