Daypolitico

Категорія: Ексклюзив

  • “Гарантії” для Поворозника: чи будуть покарані винні у розкраданні бюджету столиці

    “Гарантії” для Поворозника: чи будуть покарані винні у розкраданні бюджету столиці

    На днях детективи НАБУ провели обшуки у першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника у справі про розтрату коштів столичного бюджету на суму більш ніж 38 мільйонів гривень. За даними наших джерел, це лиш верхівка айсберга, але навіть ця кримінальна справа для фігурантів не закінчиться реальними вироками суду.

    Нагадаємо, Микола Поворозник отримав контроль над департаментами охорони здоров’я, економіки та фінансів КМДА завдяки зв’язкам з Вадимом Столаром, який  який став для Офісу ключовою фігурою в питаннях повернення контролю над столицею. Саме через Миколу Поворозника ОП має доступ до тіньових схем, пов’язаних  з освоєнням бюджету столиці.

    За інформацією наших джерел, на сьогодні структура відкатів у КМДА має такий вигляд: 5 відсотків забирає Микола Поворозник, 1 відсоток керівник патронатної служби мера, 1 відсоток Департамент економіки, 2 відсотки Департамент фінансів, 2 відсотки профільний департамент та 5 відсотків “заноситься” правоохоронним органам за “невтручання”.

    Саме за цією відкатною схемою мав проводитися ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни”, де тільки на закупці будівельних матеріалів бюджет столиці міг втратити  38 124 272 грн.

    Варто відзначити, що компанію-підрядника для більшості тендерів КМДА визначає також Микола Поворозник. В даному контексті варто окремо згадати ТОВ “АБСОЛЮТКЛІМАТ” (код ЄДРПОУ: 35837877), яка також фігурує у справі НАБУ, щодо корупційних зловживань під час ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни”. Що цікаво, компанія “АбсолютКлімат” пов’язана не тільки з Миколою Поворозником, але й з людьми близькими до екс-президента Януковича.

    ФОТО: Матеріали НАБУ, в яких фігурує ТОВ “АбсолютКлімат”

    Але чи наступить реальна відповідальність для фігурантів справи НАБУ по розкраданню бюджету столиці?

    Як повідомляють наші джерела з в правоохоронних органах, Микола Поворозник обшуків у себе вдома не очікував та сильно нервував під час проведення слідчих дій. Опосередковано дану інформацію підтверджує коментар самого Поворозника, в якому він назвав обшуки НАБУ “психологічним тиском на мене і мою родину”.

    За повідомленням наших інсайдерів в ОП, причиною, через яку нервував під час обшуків Поворозник є той факт, що він давно на пряму не спілкувався з Андрієм Єрмаком, який доручив кураторство Поворозника Олегу Татарову. Але й Татаров не так часто контактував з Поворозником, доручивши це заняття профільному “смотрящему”.

    Саме “смотрящий” від Олега Татарова, за інформацією наших джерел, завірив Миколу Поворозника в тому, що кримінальна справа НАБУ, де він є одним з фігурантів, не загрожує йому реальним тюремним ув’язненням. Чи так це насправді, і чи будуть реальні вироки суду у справі НАБУ по розкраданню бюджету столиці, побачимо згодом.

    Читайте також: Клан Поворозника: Як заступник Кличка став частиною будівельних афер

  • НАБУ проводить обшуки у заступника голови КМДА Поворозника. Що відомо про фігуранта

    НАБУ проводить обшуки у заступника голови КМДА Поворозника. Що відомо про фігуранта

    Детективи НАБУ проводять обшуки у першого заступника голови КМДА Миколи Поворозника у справі щодо проведення ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни”. За даними слідства, під час ремонту матеріали закупили за завищеними цінами. Мова йде про розтрату коштів місцевого бюджету в сумі 38 124 272 грн.

    За інформацією наших джерел, перший заступник Володимира Кличка контролює весь бюджет Києва, та лише формально підпорядковується Кличку. Насправді Микола Поворозник курує тіньові потоки столиці в інтересах Банкової.

    Налагодити відносини з Офісом Президента Миколі Поворознику вдалось через свого давнього покровителя Вадима Столара, який став для Офісу ключовою фігурою в питаннях повернення контролю над столицею.

    За інформацією наших джерел, знайти корупційний слід в діяльності Миколи Поворозника у справі щодо проведення ремонту у “Київському міському клінічному госпіталі ветеранів війни” детективам НАБУ було не важко, так як “повз Поворозника ні одна копійка не проходить. З кожного подібного ремонту Микола Поворозник вимагає 10 відсотків”.

    Читайте також: Соратник Медведчука нардеп Вадим Столар забудовує Дубай разом із Дмитром Давтяном

    Матеріали справи

  • Війна за ритуальний бізнес у столиці. Оприлюднено скандальний фільм

    Війна за ритуальний бізнес у столиці. Оприлюднено скандальний фільм

    Чорний ринок ритуальних послуг, примусова кремація та місце на кладовищі за тисячі доларів – хто тепер контролює цей бізнес?

    У мережі оприлюднено фільм про боротьбу за похоронний бізнес у столиці. Автори матеріалу стверджують, що цей ринок у Києві захопили структури, які підконтрольні керівництву столиці. Також у фільмі задокументовані випадки нелегального продажу ритуальних послуг людьми Володимира Кличко.

    Вони наполягають, що протягом довгого часу керівні особи та структури приховують інформацію стосовно цієї теми. При цьому автори сюжету пов’язують переділ ринку з мером Києва Віталієм Кличком та його найближчим соратниками.

    Зокрема, у  скандальному відео про те, як команда Володимира Кличка заробляє буквально з кожного померлого кияна, а в своєму так званому бізнесі використовує погрози, шантаж та рейдерство. Крім того, “бізнес Кличко на померлих киянах”  працює повністю нелегально, та ні копійки не заплатив до бюджету.

    Ситуацію у відео коментує керівниця і власниця компанії «Петро Великий» Алла Ландар. Це підприємство надає ритуальні послуги в столиці з 1994 року. Ландар заявляє про рейдерство, та розказує про погрози в свою адресу.

    Також у фільмі пряма мова інших киян, пострадавших від незаконних дій Кличка та його людей: в хід йшло все – від погроз, до примінення фізичної сили до жінок.

    На скандальні звинувачення ніхто зі згаданих керівників столиці так і  не відреагував.

  • Псевдо-бізнесмен Максим Кріппа робить спроби пояснити походження капіталів

    Псевдо-бізнесмен Максим Кріппа робить спроби пояснити походження капіталів

    Максим Кріппа, компанії якого масово скуповують нерухомість та медіа активи в Україні, робить відчайдушні спроби пояснити українцям походження “своїх” капіталів.

    Проблема в тому, що як таким бізнесом Максим Кріппа ніколи не займався, а всі його “величезні капітали” насправді легалізовані в Україні гроші російського православного олігарха  Костянтина Малофєєва, який уже не перший рік поспіль оббиває пороги Кремля з проханням запустити власний політичний проект консервативно-патріотичного спрямування.

    Практично всю діяльність Костянтина Малофєєва, а отже і Максима Кріппи, курує  Друга служба ФСБ РФ. Щодо діяльності в РФ, то там основними задачами Малофєєва є поширення “православних цінностей” та робота російським патріотичним середовищем, жителями ТОТ ДНР/ЛНР, та так званими “добробатами”. Як результат, Малофєєву дали можливість завести своїх людей в Думу та безперешкодно вести бізнес.

    Стосовно діяльності російського православного олігарха в Україні, то безумовно, самим цінним напрацюванням Малофєєва є “українець за паспортом” Максим Кріппа, адже українське походження відкриває двері для безперешкодної скупки нерухомості та медіа активів, а також для легалізації розвідувальної діяльності під прикриттям фінансування української кіберспортивної команди.

    Наразі основною проблемою для Максима Кріппи є відмежування від російських олігархів та спецслужб, а також пояснення українському суспільству походження мільйонних статків для купівлі об’єктів, на кшталт готелю  Україна. Для цього піарники Максима Кріппи, крім зачистки в мережі Інтернет любих згадок прізвища Кріппи разом з Малофєєвим, запустили “однотипну історію про досягнення успіху бізнесмена з Броварів”.

    Водночас, щоб хоч якось обґрунтувати походження статків, Максим Кріппа, імовірно за рекомендацією Другої служби ФСБ, здійснює інвестиції в IT-сферу – від розробки ігор до кіберспорту.

    Нагадаємо, що свою кар’єру Максим Кріппа розпочинав “Ростелекомі” Костянтина Малофєєва, з просування онлайн казино під брендом “Вулкан”. Але проблема полягала в тому, що в Росії ця діяльність заборонена законом. І просто так там працювати в цій сфері не можливо. Але за Криппою стояв Малофєєв, а за Малофєєвим Друга служба ФСБ.

    Ба більше – починав Максим Криппа свою роботу з просування «вулканів» у мережах «Ростелекома» дистанційно, з Києва, де був розташований його офіс. Працював він разом зі ще одним вельми цікавим персонажем української IT-сфери, Максом Поляковим, у якого виникли проблеми з Держдепом США саме через зв’язки з росіянами.

    За інформацією наших джерел, Костянтин Малофєєв під кураторством Другої служби ФСБ намагався “зліпити” з Максима Полякова другого “Кріппу”, та за російські кошти інтегрувати його в IT-сферу США, але реалізації плану завадила злагоджена робота місцевих спецслужб.

    На початку 2010-х Максим Кріппа  отримував дві третини свого прибутку з Росії, а напередодні Майдану виїхав до Москви. Чи було збігом те, що 2014 року колишній консультант Малофєєва з піару Олександр Бородай став першим главою ДНР – невідомо. Як і те, що екс-начальник служби безпеки Малофєєва Ігор Гіркін (Стрєлков) обійняв посаду міністра оборони цієї “республіки”.

    Саме ці зв’язки та походження капіталів ретельно приховує Максим Кріппа.

  • Юрій Голік – архітектор “Великого крадівництва”

    Юрій Голік – архітектор “Великого крадівництва”

    Юрій Голік, ключова фігура у проекті “Велике будівництво”, опинився під прицілом правоохоронних органів через звинувачення у недобросовісній діяльності. За свою кар’єру Голік використовував свій вплив і позиції, щоб маніпулювати державними контрактами та коштами, призначеними для інфраструктурних проектів, що призвело до значних фінансових втрат для держави. Тож в цьому розслідувані ми вирішили дослідити його шлях на держслужбі.

    Юрій Голік народився 21 грудня 1977 року в Луганську. В 1999 році отримав ступінь з фінансів і кредиту в Восточноукраїнському університеті імені Володимира Даля.

    У 1998 році, ще будучи студентом, Голік почав працювати менеджером з продажу реклами в луганській регіональній редакції газети «Теленеделя». Незабаром він став комерційним директором радіостанції «Європа Плюс» в Луганську.

    В 1999 році він придбав частину бізнесу в «Теленеделі» у власника Українського Медіа Холдингу Бориса Ложкіна і став керівником та співвласником нової компанії. Під його керівництвом компанія видавала газету, володіла радіостанцією, газетою безкоштовних оголошень, підприємством зовнішньої реклами та роздрібною мережею поширення газет та журналів.

    У 2007 році Голік продав свій медіа-бізнес в Луганську та заснував новий — газету і сайт безкоштовних оголошень «Бесплатка». У 2013 році його компанія стала однією з найбільших за доходами від реклами серед видавничих домів.

    У 2012 році до Голіка приєднався Валентин Резниченко, керівник радіогрупи УМХ, для підвищення доходів від реклами на радіостанціях. Після продажу УМХ Борисом Ложкіним у 2013 році Резниченко і Голік залишили компанію.

    Політична кар’єра Юрія Голіка розпочалася у 2014 році, хоча передумовою для цього стала його зустріч у 1999 році з Борисом Ложкіним, який був близьким соратником Петра Порошенка. Після обрання Порошенка президентом, Ложкін став головою його адміністрації.

    За кілька місяців після цього, близький друг Голіка, Валентин Резниченко, був призначений губернатором і втримав цю посаду найтриваліший час за історію незалежності — 1557 днів. На представленні нового голови обласної державної адміністрації всім було відомо, що Резниченко є ставлеником Ложкіна та буде працювати на користь своїх покровителів. Незважаючи на те, що Резниченко обіймав посаду понад 4 роки, він не запам’ятався значними досягненнями. Проте всюди був помітний його внештатний радник Голік, який представляв усі позитивні новини регіону і був головним ідеологом піар-служби обласної адміністрації.

    Для Голіка все складалося добре, але ситуація в області була не найкращою. Незважаючи на політику уряду та облдержадміністрації щодо великого будівництва і ремонту доріг, дороги Дніпропетровської області залишалися у дуже поганому стані, а закуплений асфальт коштував у 1.5 – 2 рази дорожче ринкової ціни.

    У кінці 2019 року депутати Дніпропетровської обласної ради від «Батьківщини» стверджували, що протягом останніх 4 років дует Резниченко-Голік адаптував тендери під потрібні підприємства за 10-15% від ціни закупівлі.

    Ці факти спонукали депутатів обласної ради створити тимчасову контрольну комісію з привлеченням зовнішнього аудиту для розгляду фактів крадіжок під час ремонту доріг. Такі методи боротьби з Голіком виявилися абсолютно неефективними.

    Тоді було розпочато кримінальне провадження №120180400000000232 за фактом привласнення коштів посадовими особами, призначеними на будівництво та обслуговування інфраструктури. В період з 2015 по 2019 рік 8 різних компаній отримали 130 мільярдів гривень на ремонт і будівництво доріг.

    Ці компанії мали одну спільну рису: вони були створені протягом року і зареєстровані на підставних осіб. Наприклад, ТОВ “Будінвест Інжиніринг”, засноване 19.11.2015, виставило рахунок за ремонт 8 кілометрів просілочної дороги Малозахарино-Богатое-Солнечное на 61,2 млн грн, тоді як інші підприємства виконували подібні ремонти в 2-2.5 рази дешевше.

    Тільки за кілька років «Будінвест Інжиніринг» отримав від обладміністрації півмільярда гривень лише на дороги, не враховуючи інші напрямки діяльності, такі як будівництво, послуги з обслуговування внутрішньобудинкових мереж тепло-, водопостачання і прибирання прибудинкових територій.

    Після перемоги Володимира Зеленського на виборах, було оновлено кадри на місцях. Літом 2019 року було звільнено голову Дніпропетровської ОГА Валентина Резниченко. Його радник Голік також втратив можливість впливу, але згодом він знову з’явився у великій політиці як радник новообраного прем’єра Олексія Гончарука. Гончаруку Голік порадив можливість отримання 30-% відкатів на ремонт доріг, оскільки державний бюджет на 2020 рік передбачав найбільшу суму на це за всі роки незалежності — понад 113 мільярдів гривен.

    Тим часом в Україні розпочалася програма «Велике Будівництво», згідно якого планувалося зведення сотень об’єктів, куратором якого в уряді став Юрій Голік попри скандали у Дніпропетровській ОДА. Про це він сам розповів у інтерв’ю для Liga.net.

    Відповідаючи на запитання про те, якими напрямками він займається як радник прем’єра, Голік сказав: «Координую певні речі. Зокрема, проект «Велике Будівництво» передбачав будівництво в 2020 році 100 шкіл, 100 дитячих садків, 100 стадіонів. До проекту мене залучили для роботи з 212 приймальними відділеннями по всій країні».

    Голік, як радник прем’єра, зосереджував свої зусилля на розробці рекомендацій для регіональних адміністрацій та безпосередніх виконавців з ефективного управління проектами.

    «Моя роль полягала у формуванні ідеології, вписуванні схеми роботи (включно до дат прийняття тих чи інших розпоряджень Кабміну), визначенні відповідальних, написанні посібників для проектувальників та підрядників, а також у поясненні всім суті – як це робити. Простіше кажучи: побачити, що не так, пояснити, як має бути, а далі чиновники самі уже втілюють це в якісь юридичні форми», – описав свої обов’язки Голік.

    Крім будівництва об’єктів інфраструктури для дітей та медичних установ, за даними видання, до зони відповідальності Голіка також входило масштабне дорожнє будівництво, в рамках якого уряд планував за п’ять років відремонтувати всі 24 000 км основних українських доріг. У 2020 році, як зазначив радник прем’єра в інтерв’ю, на ремонт та будівництво доріг було залучено рекордну суму, що перевищила 100 млрд гривень.

    Звісно що такі вкладення держави несли перспективи “відкатів” для людей, що займалися великим будівництвом, зокрема і для Юрія Голіка. А скандали, щодо корупції під час будівництва за участю Голіка не змусили себе чекати.

    14 травня 2020 року голова Укравтодору Олександр Кубраков відвідав Житомирську область, щоб перевірити хід реконструкційних робіт на дорозі М-06 Київ-Чоп, яка триває вже третій рік.

    Контракт на реконструкцію цієї дороги вартістю 42 мільйони євро було укладено ще у 2017 році з китайською корпорацією «Синогидро Корпорейшн Лімітед», за кредитом Європейського банку реконструкції та розвитку. Компанія мала розширити дорогу до чотирьох смуг в рамках національного коридору Європа – Азія.

    Проте, до 2020 року, підрядники все ще продовжували ремонт, не дотримуючись встановлених термінів. Олександр Кубраков особисто приїхав, щоб оглянути реконструкцію, і висловився досить різко:

    «Ми робимо все можливе, щоб підрядна організація в рамках спільного проекту зі Світовим банком могла завершити свою роботу вчасно. Але ми бачимо, що темпи роботи далекі від бажаних. Вважаю, що це питання репутації. По тому, як працює ця компанія, спостерігаємо ми всі. На кону, я думаю, стоїть репутація не тільки їх, а й інших китайських компаній. Коли нам скажуть, що китайські компанії готові зайти на ринок, то ми, всі жителі України, будемо складати свою думку залежно від того, як буде реалізований цей проект. Тому, я вважаю, що тут на кону стоїть не тільки їхня репутація, а й репутація інших китайських компаній. Думаю, вони це відчувають і розуміють».

    Загрози підряднику відразу обговорювалися у соціальних мережах, де Юрій Голік репостив з коментарем на кшталт «дивіться, які міжнародні компанії погані, а ви скаржитеся, що ми їх на ринок не допускаємо».

    Після звільнення з посади радника прем’єр-міністра Гончарука та голови Укравтодору, Юрій Голік наразі не займав жодної офіційної посади, проте вже активно висловлювався з питань дорожнього будівництва не тільки у Фейсбуці.

    Натомість, весною 2020 року Служба автомобільних доріг в Дніпропетровській області оголосила тендер майже на 2 мільярди гривень для ремонту 75 кілометрів дороги М-04. Укравтодор вкотре включив до тендерної документації свій «фільтр» від небажаних учасників тендеру, що пропускає лише кілька компаній, що входять до Національної Асоціації дорожників України.

    В квітні корпорація «Синогидро Корпорейшн Лімітед», входячи до рейтингу найбільших будівельних корпорацій Китаю, успішно оскаржила ці критерії в Антимонопольному комітеті, стверджуючи, що має міжнародний багаторічний успішний досвід у будівництві автомобільних доріг, але виконані контракти не вписувались у тимчасові рамки, передбачені документацією. Тендерна колегія АМКУ зобов’язала Дніпропетровську САД очистити тендерну документацію від дискримінаційних заточок.

    Тож провокація Юрія Голіка з метою привести до реконструкції дороги “потрібних людей” провалилася.

    Паралельно на початку квітня 2020 року радник прем’єр-міністра України, координатор Національної програми розвитку інфраструктури “Велике будівництво” Юрій Голік повідомив, що будівництво траси Н-31 Дніпро-Решетилівка буде завершено у 2020 році. На будівельні роботи у тому ж році було спрямовано 10,6 мільярдів гривень.

    Будівництво траси Н-31, що тривало вже кілька років, Юрій Голік охарактеризував як наймасштабніший проект у сфері дорожнього будівництва в Україні. Він зазначив, що роботи почалися з нуля на полях та болотах. Окрім цього журналісти дізналися, що за можливість працювати над таким проектом розгорнулися справжні баталії.

    “Після завершення будівництва дорога має з’єднати міста Маріуполь, Дніпро, Київ та Львів. Спочатку планувалося, що траса буде будуватися протягом 3-4 років. Президент Володимир Зеленський поставив завдання повністю завершити будівництво вже у 2020 році. Його доручення буде виконано”, — обіцяв Юрій Голік.

    Тоді дорогу почали будувати ударними темпами. Роботи на території Дніпропетровської області велися цілодобово.

    За словами начальника служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Дмитра Чумаченка, робочі на той час завершували укладання третього шару асфальтобетону, наносили розмітку, проводили озеленення узбіч. Після цього по новій трасі вже можна було запускати транспорт.

    “Участок дороги буде введено в експлуатацію частинами. Найближчим часом відкриємо перші 11 кілометрів у Петриківці. Далі будуть відкриті решта участків”, — розповів Дмитро Чумаченко.

    Будівництво нової траси розпочалося у 2017 році. Спочатку як дорога регіонального значення Р-52, а потім як дорога національного значення Н-31. Тендери на будівництво дороги Р-52, а згодом дороги Н-31, яка проходить через регіон, проводила служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

    Перший тендер був проведений у червні 2017 року. Виграла його одеська компанія “Автомагістраль-Юг”, пов’язана з оточенням мера Одеси Геннадія Труханова.

    Згідно з договором, “Автомагістраль-Юг” мала побудувати 1 940 метрів дороги.

    За свої послуги компанія запросила 148 162 500 гривень. Відповідно, один метр дороги обійшовся державному бюджету у 76 372 гривні.

    У жовтні 2017 року Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області провела ще один тендер на будівництво 1 900 метрів дороги Р-52.

    Переможцем знову стало ТОВ “Автомагістраль-Юг”. Цінова пропозиція компанії склала 166 895 100 гривень. Таким чином, один метр будівництва дороги обійшовся у 87 839 гривень.

    Через кілька тижнів Служба автомобільних доріг оголосила тендер на будівництво траси державного значення Н-31. Загалом, згідно з технічним завданням, необхідно було побудувати 7 560 метрів дороги.

    Тендер провели лише через рік — 3 жовтня 2018 року. З ціновою пропозицією 427 995 000 торги виграв новий підрядник — ТОВ “Онур конструкціон інтернешнл”. Вартість одного метра будівництва дороги виявилася у цієї компанії нижчою цін “Автомагістраль-Юг” у 2017 році. Вона склала 56 613 гривень за метр будівництва дороги.

    Співзасновниками “Онур Конструкціон Інтернешнл” виступили Онур і Ісхан Четинджевиз з Туреччини, а також львів’янин Олег Фаріон. Компанія зареєстрована у Києві.

    За повідомленнями ЗМІ, “Онур Конструкціон Інтернешнл” входить у сферу впливу колишнього народного депутата і першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка.

    У листопаді 2018 року Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області провела тендер на будівництво 1 000 метрів дороги Н-31.

    Торги виграла компанія “Автомагістраль-Юг”, чия цінова пропозиція виявилася найвигіднішою і склала 220 000 000 гривень. Ціна одного метра дороги склала аж 220 000 гривень.

    На минулий рік Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області також провела низку тендерів на продовження будівництва траси Н-31. Один з них відбувся 20 травня. Згідно з тендерним завданням переможець торгів повинен був побудувати 2 055 метрів дороги.

    Тендер виграла вже знайома нам компанія “Автомагістраль-Юг”, запросивши за свої послуги 280 999 000 гривень. Таким чином ціна одного метра дороги склала 136 739 гривень.

    29 травня Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області провела ще один тендер на будівництво 3 500 метрів дороги Н-31.

    І його знову виграла “Автомагістраль-Юг”, чия цінова пропозиція склала 508 999 999 гривень. Таким чином метр побудованої дороги обійшовся у 145 428 гривень.

    Через три місяці, у серпні, був проведений тендер на будівництво 1 500 метрів дороги Н-31.

    З ціновою пропозицією 275 999 999 гривень його виграло ТОВ “Автомагістраль-Юг”. За будівництво одного метра траси компанія отримала 183 999 гривень.

    “Автомагістраль-Юг” продовжила вигравати тендери на будівництво траси Н-31 і в поточному році. Так у квітні компанії дістався ще один підряд від Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

    “Автомагістраль-Юг” мала побудувати 2 200 метрів дороги за 361 999 998 гривень.

    А це означає, що метр будівництва траси коштує 164 545 гривень.

    Кілька днів тому Служба автомобільних доріг провела ще один тендер на будівництво дороги Н-31. Найвигідніша цінова пропозиція виявилася у ТОВ “Автомагістраль-Юг”. Вона склала 623 999 999 гривень. За ці гроші компанія має побудувати 3 100 метрів траси. А це означає, що один метр дороги обійдеться у 201 290 гривень.

    21 квітня замовник будівельних робіт оголосив про намір укласти договір зі своїм фаворитом “Автомагістраль-Юг”. З великою долею ймовірності саме ця компанія продовжить будівництво дороги та завершить його.

    Звичайно, на вартість будівництва дороги впливає багато факторів. Це і перелік видів робіт, які необхідно виконати підряднику, і складність цих робіт, і зростання курсу долара, що відбивається на ціні будівельних матеріалів, палива та ГСМ. Найімовірніше, цим і пояснюється те, чому вартість будівництва одного метра траси Н-31 коливається від 56 613 гривень до 220 000 гривень. Але з огляду на те, що минулого року “будівництвом століття” зацікавилися співробітники правоохоронних органів, допускаємо, що на вартість, в тому числі, вплинула і корупційна складова, без якої, на жаль, не обходиться жодне будівництво.

    У листопаді 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено провадження № 42019040000000710 за частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

    Згідно з визначенням Жовтневого районного суду від 21.11.2019 року, в рамках якого прокурори ходатайствували про накладення арешту на грошові кошти Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, правоохоронці запідозрили співробітників даної Служби та посадових осіб ТОВ “Автомагістраль-Юг” у злочинному змові. Мета змови — привласнення бюджетних коштів під час здійснення будівництва доріг.

    На думку співробітників правоохоронних органів, учасники змови створили схему, яка дозволила завищити вартість дорожньо-будівельних робіт. Крім представників Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області та ТОВ “Автомагістраль-Юг”, учасниками цієї протиправної схеми також були представники Державної фіскальної служби та Державного агентства автомобільних доріг України “Укравтодор”.

    “Але ж до чого тут Юрій Голік?” – запитаєте ви. В кінці травня 2021 року журналісти розкрили причетність куратора “Великого бідвництва” та його звязки з аміністрацією президента.

    Впродовж перших п’яти місяців 2021 року фірма «Автомагістраль-Юг», пов’язана із заступником голови ОП Кирилом Тимошенком, підписала документи на виконання дев’яти тендерів по ремонту доріг у Харківській області на загальну суму майже 5 млрд гривень. Для порівняння, у попередні чотири роки, з 2017 по 2020 рік, ця ж компанія зібрала контрактів на суму 5-6 млрд гривень, згідно з системою закупівель «Прозорро». Всього ж по Україні, «Автомагістраль-Юг» виграла тендери на суму майже 29 млрд гривень.

    Цей різкий злет у тендерних перемогах на Харківщині збігся з призначенням Айни Тимчук на посаду голови Харківської облдержадміністрації наприкінці листопада 2020 року. Тимчук, родом з Дніпра, як і Тимошенко, має довгий досвід роботи на керівних посадах у місцевій владі цього міста.

    Фірма «Автомагістраль-Юг», формально зареєстрована в Одесі, має філію в Дніпрі, згідно з Єдиним госреєстром юридичних осіб, яка носить назву «Дніпропетровське будівельне управління». Це, разом із іншими факторами, вказує на тісний зв’язок фірми із регіоном.

    Однак, серед ключових фігур, що сприяли успіхам компанії, особливе місце займає Юрій Голік. Він відігравав вирішальну роль у стратегії розширення присутності фірми на державних тендерах в Україні. Юрій Голік, який працював незмінним советником у Дніпропетровській ОГА, мав значний досвід у організації тендерів через систему «ProZorro». Незважаючи на формальне положення внештатного радника, що не зобов’язує подавати е-декларації, Голік залишався малодоступним для звинувачень у корупції.

    Коли Кирило Тимошенко став заступником голови Офісу Президента, Голік отримав посаду радника з питань «Великого будівництва» і продовжив курувати будівництво та ремонт інфраструктурних об’єктів, де й далі не займав формальних штатних позицій. Під його впливом «Автомагістраль-Юг» змогла отримати перевагу у тендерних процедурах, вигравши найбільш вигідні договори.

    Завдяки такому впливовому захисту і стратегічному позиціонуванню в системі держзакупівель, Юрій Голік не лише сприяв успіху «Автомагістралі-Юг» на тендерних аренах, але й підтримував її відносну недоторканність від правових переслідувань, навіть незважаючи на численні скандали та обвинувачення в корупції.

    Також Юрій Голік приховував свої доходи від податкової служби та НАЗК контролюючи низьку підприємств.

    Однією з таких компаній була дорожньо-будівельна компанія «Буд Інвест Інжиніринг», створена у 2015 році у місті Дніпро зі статутним капіталом трохи більше одного мільйона гривень. Компанія здобула перемогу в 334 державних закупівлях на загальну суму 22,28 млрд гривень. Офіційним директором компанії був Дмитро Литнарович, а бенефіціарними власниками значились Яна Хланта, Павло Чухно і сам Дмитро Литнарович.

    У період з 2015 по 2019 рік Голік обіймав посаду нештатного радника голови обласної державної адміністрації, де відповідав за формування інфраструктурної та бюджетної політики, кадровий аудит, впровадження проектного менеджменту, а також систем ProZorro та iGov. Ймовірно, завдяки його зусиллям «Буд Інвест Інжиніринг» уклала договори на суму 13,02 млрд гривень із Службою автомобільних доріг Дніпропетровської області та на суму 8,87 млрд гривень із Департаментом житлово-комунального господарства і будівництва Дніпропетровської ОГА.

    Згідно з реєстром юридичних осіб, Юрій Голік був бенефіціарним власником ТОВ «Сучасні медіа технології» зі статутним капіталом 54,4 млн гривень. Він також володів рекламним агентством ТОВ «Безкоштовка прінт», зареєстрованим у Дніпрі, частиною компанії ТОВ «Креативна країна» та частиною ІТ-компанії «КШ сервіси» разом з Іллею Кенигштейном.

    Голік також активно займався видавничою діяльністю. 2021 року вийшли з друку серія книг «Велика земля» — «Велике будівництво 2020» та «Велике будівництво 2020. Обличчя». За два роки до цього він випустив книгу «Не для слабаків безкінечність» про свою роботу в «команді Резниченка», однак публічно не оголошував про отриманий гонорар. Варто зазначити, що використання видавництва книг як засобу «відмивання» доходів є популярною схемою серед чиновників та політиків.

    А вже 2023 року правоохоронцями було викрито неназване приватне підприємство, яке у період між 2018 та 2020 роками, працювало на Юрія Голіка, тоді вже обтяженого кримінальними провадженнями і втеклого до ЄС, виконувало ремонтні роботи на ділянках автомобільних доріг у Київській та Житомирській областях за умовами контрактів, укладених зі Службами автомобільних доріг. За даними слідства, вартість ремонтних робіт, які не можна було прийняти до експлуатації, сягнула понад 121 млн гривень, які були неправомірно отримані з бюджету.

    Літом 2020 року Юрій Голік був офіційно відсторонений від проєкту «Велике будівництво», і замість нього на посаду радника прем’єра був призначений Тарас Сиротинський. Хоча, враховуючи усю картину з сьогоднення – очевидно, що зняття Голіка з посади було піар-ходом, і в наступні роки Юрій продовжував збагачувати себе та своїх покровителів у владі на Великому Будівництві.

    На той час у Укравтодорі керував Олександр Кубраков. Він не приховував, що створює таку модель ринку ремонту доріг, де мільярди освоюють лише обрані компанії. На запитання про те, як стати підрядником Укравтодору, Кубраков відповідав риторично: «Немає картелю?» Зрозуміло, кому легше сказати ні – картелю чи звичайним учасникам ринку?

    Чинна модель передбачала розіграш мільярдних тендерів у вузькому колі лідерів картелю «Автомагістраль-Юг», «Онур» та «Ростдорстрой», а також лідерство місцевих компаній у декількох регіонах. Решта отримували лише ситуативні частки і субпідрядні залишки.

    Фактично реальні торги переносилися з державних процедур Укравтодору на приватні суперечки генпідрядників, які вибирали субпідрядників за власними правилами. Таким чином, маржа, яку «Укравтодор» закладав у очікувану вартість державних торгів, ділилася не за правилами системи «Прозорро», а на приватній території.

    Ідеологом цієї схеми був Юрій Голік. Голік та Резниченко були давніми соратниками. Вони зустрілися ще у двотисячних, коли Резниченко був віце-президентом медіахолдингу УМХ Ложкіна, а Юрій Голік керував рекламним напрямком холдингу в Луганській області, після чого перейшов у головний офіс.

    Але і непублічному збагаченню Голіка прийшов кінець. 3 травня 2023 року Юрій Голік, куратор проекту «Велике будівництво», був затриманий оперативниками НАБУ на Столичному шосе у Києві, коли їхав з дому. Про це повідомив колишній народний депутат Ігор Мосійчук.

    У рамках справи про розкрадання коштів керівництвом Дніпропетровської ОВВ на чолі з Валентином Резниченком, Голіку було вручено підозру за ч. 2 ст. 28, 368-5, ч. 3 ст. 209 КК (незаконне збагачення в складі організованої групи з подальшою легалізацією коштів), його мобільний телефон було вилучено, і йому наказано з’явитися до слідчого.

    В справі, розслідування якої досі триває також фігурує колишній заступник голови офісу президента Кирил Тимошенко.

    Це розслідування стосується того, як приватна компанія отримала 1,5 мільярда гривень на ремонт доріг у Дніпропетровській області, встановивши таким чином рекорд за фінансуванням відновлення доріг по всій Україні. Підприємство асоціюють з близькою подругою колишнього голови ОВА Валентина Резниченка.

    Як було повідомлено, за результатами виїзного засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, було відкрито низку кримінальних проваджень через зловживання з боку керівництва Дніпропетровської обласної адміністрації.

    Усі кримінальні провадження були зареєстровані 10 лютого 2023, наступного дня після засідання ВСК. Відомості до реєстру внесені слідчими Головного управління Нацполіції у Дніпропетровській області, яке з 2020 року очолює Анатолій Щадило. Він керував місцевою поліцією весь час, поки головою обласної адміністрації був Валентин Резниченко, якого парламентарії також підозрюють у участі в крадіжках.

    Кримінальне провадження 12023040000000141 було відкрито за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Дніпропетровської області, які отримали як гуманітарну допомогу 11,5 тис. ноутбуків і подальше розпорядження ними на власний розсуд (ч. 2 ст. 364 КК України).

    В той же час журналістам стало відомо, що Юрій Голік мав готовий план відходу. Начальнику Дніпропетровської обласної військової адміністрації Володимир Орлов видав розпорядження від 20 квітня поточного року під номером 139/0/527-23 «Про виїзд за межі України водіїв», яке дозволяло водіям, що здійснюють перевезення гуманітарного вантажу, залишити країну.

    Але ось саме «Додаток» до цього розпорядження:

    Після скандалу, спровокованого цим розпорядженням, очікувалися жалюгідні пояснення від в.о. військового адміністратора Владимира Орлова та показ були розгорнуті звіти про «волонтерську допомогу» від Голіка.

    Вже 2024 року у справі Резниченка-Голіка експертиза виявила 300 мільйонів гривень збитків. Ще 1,2 мільярда гривень було класифіковано як нецільове використання бюджетних коштів у рамках “Великого будівництва”.

    Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) продовжували розслідування кримінального провадження за тендерами на ремонт доріг у Дніпропетровській області, які виграла компанія “Стройинвест інжиніринг”, пов’язана з колишнім головою ОВА Валентином Резниченком та його незмінним консультантом з ОПУ Юрієм Голіком.

    Основним завданням у справі було доведення того, що державі завдано збитків. Це вдалося зробити, незважаючи на опір Державної аудиторської служби, яка контролюється міністром фінансів Сергієм Марченком.

    Міністр так і не дав дозволу керівнику Держаудитслужбі підписати офіційний висновок аудиту по справі “Стройинвест інжиніринг” для НАБУ. Однак серед співробітників служби знайшлися чесні працівники, які допомогли Бюро, – пише Інна Ведернікова у статті “У пошуках “крота”. Чим може закінчитися криза між НАБУ та САП”.

    Протягом року двічі проводилися обшуки у будинку Голіка, під час другого у нього вилучили телефон.

    На минулому тижні стало відомо про витоки інформації з НАБУ в рамках справи Резниченко-Голіка, підтвердження яких було знайдено у телефоні Голіка.

    Так, у процесі пошуків детективи знайшли переписку трьох осіб. Вже ідентифіковано особу №1 – це детектив НАБУ. Особистість №2 – Георгій Біркадзе. З особою №3 складніше, але можливо, йдеться про першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву.

    27 червня 2024 ЗМІ переповнювались новинами про затримання колишнього куратора проекту “Велике будівництво” та проведення обшуків у Кирила Тимошенка в рамках справи про витоки з НАБУ. Того ж вечора Кирило Тимошенко через свій Telegram-канал заявив: «Сенсація скасовується! Підтверджую проведення обшуку у мене за справою, до якої я не маю жодного стосунку. Всі вимоги правоохоронців мною виконано, особисто до мене претензій немає».

    Фамілія колишнього заступника керівника Офісу президента, а нині радника міністра оборони, фігурує у гучному кримінальному розслідуванні Національного антикорупційного бюро, пов’язаному з витоком внутрішніх документів про перевірку використання бюджетних коштів на президентський проект “Велике будівництво”.

    Кирило Тимошенко з червня 2020 року очолював Координаційну раду з реалізації програми “Велике будівництво”. Цей консультативно-консультативний орган при президенті Володимирі Зеленському включав трьох міністрів (інфраструктури, розвитку громад та територій і охорони здоров’я) та голову “Укравтодору”. За даними ЗМІ, до початку масштабного військового нападу Росії на Україну на ремонт доріг в рамках “Великого будівництва” було направлено понад 200 млрд грн.

    У січні 2023 року, на тлі скандалу з можливою розтратою коштів на дорожнє будівництво в Дніпропетровській області, Кирило Тимошенко залишив свою посаду в Офісі президента. Через кілька місяців, у вересні, він виграв суд проти Національного агентства з питань запобігання корупції, яке підозрювало його в корупції. З березня 2024 року Тимошенко став радником міністра оборони Рустема Умерова.

    НАБУ, яке провело обшуки у Кирила Тимошенка, особливу увагу приділило документації, пов’язаній з “Великим будівництвом”, проектом, який досліджував і курував Юрій Голік.

    За результатами обшуку в Тимошенка виявлені докази, що можуть підтвердити його зв’язок з Голіком. Серед вилучених документів та електронних записів були дані про можливі зустрічі Тимошенка з Голіком та іншими ключовими фігурами. Високий Антикорупційний Суд арештував техніку Тимошенка, включаючи MacBook та два iPhone 15, які могли містити корисну для слідства інформацію.

    Одночасно з Тимошенком, обшуки проходили і у Юрія Голіка. У результаті було арештовано його мобільні телефони та ноутбук, що зберігали дані про дорожнє будівництво та потенційні зловживання. Матеріали, виявлені під час обшуків, підтвердили знання Голіка про хід кримінальних справ, що спричинило появу нового кримінального провадження, пов’язаного з витоками інформації з НАБУ.

    13 червня 2024 стало відомо, що будучи підозрюваним у справі САП та НАБУ Консультант Офісу Президента У Юрій Голік залишив територію України через систему “Шлях” із довідкою про інвалідність, тепер він перебуває в Австрії. Цю інформацію підтвердили джерела ZN.UA у Державній прикордонній службі України.

    Вже під час написання цього матеріалу стало відомо, що Голік повернувся до України, на своїй сторінці у Фейсбук він публікує пости, як займається волонтерською діяльністю та спортом попри свою “інвалідність”.

    Дуже цікавить його безтурботність в цій ситуації. Як після переховування від слідства за кордоном Юрій Голік спокійно веде свої соцмережі ніби нічого не сталося? Можливо ті хто зливав йому хід слідства у НАБУ міг і “порішати” за зупинку слідства? Можливо і так, враховуючи прибутки та зв’язки Голіка, що він отримав на “Великому будівництві” та реконструкції інфраструктури вже під час війни.

  • Роман Фелик – засновник криптопіраміди S-Group переписує майно на знайомих через загрозу конфіскації

    Роман Фелик – засновник криптопіраміди S-Group переписує майно на знайомих через загрозу конфіскації

    Тернопільський шахрай Роман Фелик, щоб в черговий раз не потрапити за грати, виїхав з України та переписує награбоване на крипто піраміді S-Group майно на підставних осіб, з метою уникнення конфіскації.

    Так, нещодавно журналісти ТСН помітили біля найдорожчого готелю Монако розкішний Bentley Continental на українських номерах. Така вживана автівка коштує біля 200 тисяч доларів. Bentley зареєстрований на тернополянина Артура Карп’юка, але фактично ним користується Роман Фелик з дружиною – Іриною Новомлинською.

    Про це стало відомо з пояснень самого Артура Карп’юка – який наразі знаходиться в Тернополі та займається благодійними зборами для армії. В коментарі журналістам Карп’юк заявив, що хоча Bentley Continental зареєстрована на його ім’я, фактично  знаходиться у користуванні його “куми”, яка має бізнес за кордоном:  “цим автомобілем зараз керує моя кума. Моя кума веде більш заможне життя, ніж я можу собі дозволити, у них закордонний бізнес”.

    В інтерв’ю журналістам Карп’юк забув уточнити, що “закордонний бізнес” – це шахрайська схема S-Group до якої дотичні тернопільчани Роман Фелик та Ірина Новомлинська, а згаданий Bentley Continental зареєстрований на Карп’юка з метою приховати отримане у шахрайський спосіб майно та уникнути його конфіскації правоохоронцями.

    Нагадуємо, у 2016 році Роману Фелику разом із співзасновників піраміди Helix Вадимом Машуровим, Дмитром Нагутою та Богданом Воронцовим  прийшлось посидіти в СІЗО. Тоді у цих керівників піраміди було вилучено цілий модний автопарк, який оцінювався у 12 000 000 гривень, елітна нерухомість на 15 000 000 грн, а також 1 000 000 грн на рахунках та 500 000 грн готівкою.

    І хоча Роману Фелику разом зі спільниками вдалось вийти на волю під заставу в 2,5 мільйонів гривень, схоже що основний урок він засвоїв – награбоване краще переписати на дропів.

  • Олександр Петровський, відомий як Нарік, сховався у Німеччині

    Олександр Петровський, відомий як Нарік, сховався у Німеччині

    Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало шоком для всього світу, призвівши до гуманітарної кризи, якої Європа не бачила в XXI столітті. Мільйони українців були змушені тікати на Захід, зокрема до Німеччини, Австрії та Швейцарії. З березня до Центрального реєстру іноземців Німеччини було внесено майже мільйон українців. Незважаючи на таку масову міграцію, значних конфліктів між біженцями та місцевими жителями не зафіксовано.

    Проте подія, що сталася наприкінці травня в центрі Відня, викликала резонанс і змусила звернути увагу на можливі кримінальні елементи серед мігрантів.

    Група чоловіків, які вибігли з автомобілів з українськими номерами, напала на двох таксистів біля готелю “Брістоль” у Відні. Цей інцидент привернув увагу австрійських політиків, які вирішили розслідувати ситуацію та притягнути винних до відповідальності. Депутат міської ради Відня від партії FPÖ Домінік Непп зв’язався з мером Дніпра Борисом Філатовим, оскільки автомобілі були зареєстровані саме в цьому українському місті. За даними частини листування, що є в розпорядженні редакції, Філатов надав інформацію про підозрюваних, яку Непп передав кримінальній поліції.

    В інтерв’ю австрійському журналісту Крістіану Вершютцу Борис Філатов заявив, що нападниками були охоронці шахрайських кол-центрів, які обманювали українських громадян. Мер Дніпра стверджує, що ці кол-центри контролює бізнесмен з кримінальним минулим — Олександр Петровський, відомий як “Нарік”.

    Олександр Петровський останніми роками намагався створити образ мецената та патріота, будуючи храми та підтримуючи український футбол. Він активно жертвував кошти Православній Церкві України, яка отримала визнання від Вселенського Патріарха в Константинополі. Петровський навіть був присутній на церемонії вручення Томосу у Стамбулі разом з тодішнім президентом Петром Порошенком.

    Проте, коли “Нарік” почав з’являтися на фотографіях із відомими українськими політиками, журналісти провели розслідування його минулого. Виявилося, що його біографія сповнена кримінальних епізодів, які викликали занепокоєння навіть у суспільстві, звиклому до корупції.

    Народжений у Грузії під прізвищем Налекрешвілі, Олександр переїхав до Дніпропетровська разом з матір’ю. За данимиЗМІ, наприкінці 80-х років він створив молодіжну банду, яка займалася рекетом на ринках та серед дрібних підприємців. Після розпаду Радянського Союзу кримінальні угруповання почали заповнювати вакуум влади, і Петровський швидко розширив свій вплив.

    Відмінною рисою “Наріка” було те, що він інвестував доходи від злочинної діяльності в легальний бізнес. Він розширив свою діяльність на імпорт металів, торгівлю нафтопродуктами, сільськогосподарськими товарами, автомобілями, ресторанний бізнес, будівництво та виробництво мінеральної води. Частина активів була оформлена на матір і дружину.

    Петровський налагодив контакти з впливовими політиками, зокрема з Павлом Лазаренком — колишнім керівником Дніпропетровської області та майбутнім прем’єр-міністром України. Хоча Лазаренко пізніше був звинувачений у відмиванні грошей і провів понад 10 років в американській в’язниці, у 90-х роках його підтримка допомогла Петровському зміцнити позиції.

    Попри це, він не зміг уникнути кримінальних воєн у Дніпрі наприкінці 90-х. Після невдалого замаху на його життя Петровський тимчасово переїхав до Ізраїлю, де придбав нерухомість і перевів частину своїх активів.

    Повернувшись до України, Петровський зберіг свої бізнес-інтереси та політичні зв’язки. Проти нього відкривалися численні кримінальні справи, зокрема за підозрою у вбивствах, викраденні та підробці документів. Однак ці справи часто закривалися через відсутність доказів або зникнення свідків.

    Його донька вийшла заміж за сина Андрія Павелка — впливового депутата від партії Петра Порошенка та президента Федерації футболу України. Спільні фотографії з Павелком, зокрема з кубком Ліги Чемпіонів УЄФА, привернули увагу суспільства та журналістів до Петровського.

    Активна участь у церковних справах та допомога в отриманні Томосу посилили його вплив серед політичної еліти. Він може похвалитися знайомством з Петром Порошенком та спікером парламенту Андрієм Парубієм.

    Попри спроби легалізуватися, Петровський не розірвав зв’язків з кримінальним світом. Особливо тісними є його стосунки з Сергієм Олійником, відомим як “Умка” — “злодієм у законі”. Вони знайомі ще з початку 90-х. У 2014 році Олійник був коронований у Санкт-Петербурзі, незважаючи на напруженість між Україною та Росією.

    Олійник контролює паливний бізнес, ринки в Центральній та Східній Україні, гральний бізнес, операції з криптовалютами та контрабанду. Є припущення, що кошти від його діяльності відмивалися через легальний бізнес Петровського.

    Російське опозиційне видання “Новая газета” у своїх матеріалах називало Олійника “злодієм у законі” та правою рукою Петровського, а самого “Наріка” — керівником найбільшого злочинного угруповання в Дніпрі.

    З початком повномасштабної війни Петровський разом зі своїм соратником Емілем Арютюняном переїхав до Відня.

    За інформацією дніпровських журналістів, вони організували нелегальне вивезення українських чоловіків призовного віку за кордон, використовуючи заборону на виїзд цієї категорії громадян з України. Ця діяльність стала надзвичайно прибутковою, оскільки багато хто готовий платити значні суми, щоб уникнути мобілізації.

    Після інциденту з бійкою у Відні, Петровський, за нашими даними, вирішив переїхати до Німеччини. Його вже помічали в Берліні разом зі свитою.

    16 вересня 2022 року німецькі правоохоронці провели обшук у берлінській резиденції Петровського.

    Під час обшуку було вилучено понад 450 тисяч доларів і колекцію дорогих хронографів таких брендів, як Parmigiani, Bovet, Zenith, Bregeut.

    За версією німецьких слідчих, “Нарік” є лідером найбільшого організованого злочинного угруповання в Дніпрі, яке займається насильницькими й економічними злочинами. Петровського також пов’язують із мережею шахрайських кол-центрів, незаконним видобутком бурштину, нафти й газу, використанням корупційних схем для привласнення державних ресурсів та участю в легалізації злочинних доходів. На момент обшуку Петровського не виявили, оскільки він, за даними слідства, напередодні виїхав до Словаччини, де подав заявку на отримання посвідки на проживання.

    Крім того, стало відомо, що у 2015 році Петровський отримав кіпрський паспорт.

    У листопаді в Дніпрі затримали двох членів ОЗУ Наріка — Сергія Сводіна (Сводік) та Сергія Шуваєва, яких звинуватили у створенні злочинного угруповання і крадіжці 70 гектарів землі в Самарських плавнях. Згодом з’ясувалося, що Шуваєв також причетний до шахрайської схеми з кол-центром, який ошукував українських біженців, щомісяця видурюючи до двох мільйонів гривень. Затримали 13 учасників цієї організації, включно з “смотрящим”.

    Поки країна спостерігала за новинами про обшуки та затримання, у Петровського була власна подія: в італійському замку відбулося весілля його доньки Юлії, яке коштувало близько 60 мільйонів гривень.

    Це нагадало пишне весілля іншої його доньки, Богдани, яка вийшла заміж за сина скандально відомого Андрія Павелка. Незважаючи на втечу з України, Петровський продовжує вести свої офіційні й неофіційні справи в Україні.

    Донька Олександра Петровського демонструє розкішне життя на курортах, публікуючи фото з елітних місць, зокрема з тенісного клубу Rolex у Монако.

    Ситуація з Олександром Петровським піднімає серйозні питання щодо ефективності міжнародної співпраці у боротьбі з організованою злочинністю. Його історія демонструє, як кримінальні елементи можуть інтегруватися в політичні та бізнесові кола, використовуючи корупцію та впливові зв’язки.

    Громадськість має право знати про можливі загрози та вимагати від влади прозорості та рішучих дій. Лише спільними зусиллями можна зупинити поширення кримінального впливу та забезпечити безпеку громадян як в Україні, так і в Європі.

  • Cім’я Мороховських будує елітне житло в Чорногорії

    Cім’я Мороховських будує елітне житло в Чорногорії

    Банкір і політик Вадим Мороховський, лідер фракції «Слуг народу» в Одеській міськраді, активно вкладається у будівництво елітного житла в Чорногорії. Торік у чорногорському місті Тіват розпочалося будівництво одного з найдорожчих житлових комплексів у країні –  Dreams by Dukley. Ціни на апартаменти в ньому стартують з 1 млн євро. Вартість інвестицій у проєкт перевищує, за оцінками ріелторів, 10 млн євро. Ініціатором будівництва та власником земельної ділянки є компанія Centurion Investment & Development, пов’язана з родиною Мороховських.

    Ось такий вигляд будівля матиме після здачі в експлуатацію (очікувано у жовтні 2025 р.). Це буде фешенебельний комплекс на 43 апартаменти загальною площею майже 11 тис. кв м. Торік тут уже залили фундамент, а зараз завершують зведення першого поверху. Комплекс будується на території колишнього ремонтного заводу Arsenal поруч з тіватською яхт-мариною і ще одним елітним чорногорським резортом Porto Momtenegro.   

    Власником 100% згаданої вище фірми Centurion Investment & Development у квітні 2023 року стала інша чорногорська фірма EM Investments. У пропорції 50 на 50 вона належить Лії Мороховській – дружині Вадима Мороховського і Драгану Прелевичу, авторитетному чорногорському адвокатові. 

    Прелевич, зокрема, неодноразово вів справи чорногорського банку  Zapad Banka, яким сім’я Мороховських володіє спільно з власником мережі «Сільпо» Володимиром Костельманом. Але так само Прелевич давно співпрацює з Нілом (Наумом) Емільфарбом, власником  бренду Dukley, одним із найбільших готельєрів і приватних землевласників Чорногорії. Тепер Мороховський та Емільфарб –партнери з будівництва комплексу Dreams by Dukley. 

    Наум Емільфарб емігрував із СРСР на Захід ще у 1979 р., заробив статки у США, чиїм громадянином є, і зараз володіє низкою готелів та апартаментів преміум-класу у Тіваті й Будві, а також гірськолижним  курортом Колашин (чорногорський аналог Буковеля). З одного боку Емільфарб фінансово підтримує російську опозиції в екзилі, зокрема є головним спонсором форуму російськомовної культури в Європі «СловоНово» і його ідеолога – галериста й публіциста  Марата Гельмана, котрий осів нині у Чорногорії, З іншого – девелоперська компанія Емільфарба Stratex веде в Чорногорії спільний бізнес з відданими путіністами Юрієм Кушнеровим та Леонідом Левітіним (див. розслідування “Важных историй”). Останній є братом радника Путіна Ігоря Левітіна.  

    Команда Емільфарба уже активно продає житло в комплексі, що будується. А Zapad Banka надає кредити під його придбання. Купівлю також можна оплатити криптовалютою чи безпосередньо в Росії (див. оголошення). Окремі громадяни РФ та України уже стали першими власниками апартаментів у Dreams by Dukley. Серед цікавих постатей – Єгор Доровський, харіквський бізнесмен, колишній депутат міськради.   

    А ще Лії Мороховській належить половина земельної ділянки загальною площею 756 кв м у престижному передмісті Тівата  – Донья Лаштва. Власниками іншої половини є колишній керівник чорногорської податкової служби Деян Маринович (через фірму Graal) і син колишнього віцепрем’єра Чорногорії Бранимира Гвозденовича – Марко Гвозденович (через фірму Iron investments and advisory). При цьому Маринович нині працює на Zapad Banka, де є членом наглядової ради. Його компанії Graal належить ще дві ділянки неподпалік. А власником ще однієї по сусідству є компанія Adriatic Capital advisory, яка зареєстрована у чорногорській столиці Подгориці за тією ж адресою, що й Zapad Banka. 

    Принаймні на двох із цих ділянок уже побудовані 3-поверхові малоквартирні комплекси преміум-класу. З аналізу декларацій Вадима Мороховського випливає, що у 2022-2023 рр. Лія Мороховська отримала від цих продажів дохід у більш як 40 млн грн. Серед покупців нерухомості переважають місцеві громадяни. Але є й кілька українців. Наприклад, технічний директор АЗС-мережі БРСМ Анатолій Стрик. Апартаменти він придбав спільно з Анжелою Ларкіною, яка свого часу фігурувала у розслідуванні Bihus.info про фінансування партії Анатолія Шарія. 

    Ще один розкішний готельно-житловий комплекс у статках Мороховських – це Dobrota Palazzi у селищі Доброта поблизу міста Котор. Його 10 років тому викупив племінник колишнього прем’єр-міністра Чорногорії Міло Джукановича – Едін Коларович через фірму Serzman Incorporated (це окрема  довга історія). Якщо коротко, то у розбудову він вклав орієнтовно 20 млн євро, для чого залучив кредити Zapad Banka. А от поручителем за кредитами стала одна естонська фірма – Calyptra Invest,  єдиним власником якої є все та ж Лія Мороховська. При цьому Мороховській належить 38,02% акцій  Zapad Banka. А ще 19,35% акцій банку оформлено на Calyptra Invest. Коло замикається. І кредитор, і поручитель – пов’язані особи. Тож усе це дуже схоже на завуальовану купівлю нерухомості.

  • Олександр Геннадійович Шуцький — найтоксичніший митник України

    Олександр Геннадійович Шуцький — найтоксичніший митник України

    Олександр Геннадійович Шуцький — український ексчиновник, який завдяки своїм наполеонівським амбіціям у недобросовісному збагачені на посадах в митниці опинився у полі зору СБУ та ДБР. Тож в цьому матеріалі ми вирішили дослідити кричущі епізоди з корупційної дільності Щуцького, які і завели його у проблеми.

    Олександр Шуцький розпочав свою кар’єру на митниці у вересні 2016 року, обійнявши посаду начальника митного поста “Луцьк” Волинської митниці. Вже у жовтні 2017 року він брав участь у конкурсі на посаду начальника Волинської митниці, але цю посаду зайняв Віктор Кривицький, який був тісно пов’язаний із командою тодішнього прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Згодом Шуцькому запропонували очолити Сумську митницю Державної фіскальної служби України як виконувача обов’язків начальника.

    З 22 листопада 2019 року Олександр Шуцький обіймає посаду виконувача обов’язків начальника Чорноморської митниці Державної митної служби України. На цій посаді він продовжує роботу щодо посилення контролю на кордоні та протидії контрабанді.

    У рамках своєї політичної кар’єри Олександр Шуцький був помічником народного депутата Михайла Апостола з 2012 по 2014 рік, а пізніше — помічником Ігоря Бриченка на громадських засадах.

    Ще у 2016 році Олександр Шуцький, бувши одним із заступників начальника Волинської митниці, опинився у центрі уваги через значне майнове становище, яке викликає питання щодо джерел його доходів та загалом системи роботи митних службовців. У той час, коли середня зарплата митників в Україні становила кілька тисяч гривень, у деклараціях чиновників фігурують розкішні автомобілі, дорогі будинки та значні суми готівки. Шуцький — не виняток із цієї тенденції.

    Однією з найгучніших справ, пов’язаних із Шуцьким, стала його декларація, де він вказав автомобілі класу люкс, зокрема “Бентлі Континенталь GT”, BMW X5 і Mercedes GL 350. Така розкіш не зовсім відповідає офіційній зарплаті митника. Шуцький підтвердив, що Bentley дійсно належить йому, але пояснив, що Mercedes йому «подарував» друг через технічні проблеми з автомобілем, який частково згорів. Це пояснення, однак, не розвіяло сумнівів щодо джерел фінансування таких покупок.

    Майно Шуцького включає не лише розкішний автопарк, але й елітне житло у Києві. Наприклад, його квартира на Подолі в одному з найдорожчих районів столиці оцінюється у близько чверті мільйона доларів. Ця нерухомість викликає подив у багатьох, адже офіційні доходи митника не дозволяють подібних покупок без залучення додаткових джерел фінансування. І це ще в перший рік роботи на митниці.

    Наступний епізод з недобросовісої діяльності Шуцького було викрито у 2017 році, тоді Юрій Луценко, колишній Генеральний прокурор України, переживав складні та тривожні часи.

    15 серпня Луценко зробив значний крок на користь Вадиму Альперіну, відомому як «король одеської контрабанди». Він передав справу Альперіна з НАБУ в Нацполіцію, що дало Альперіну шанс повернути 20 мільйонів доларів, арештованих у 2017 році під час спецоперації. Ці гроші наразі знаходяться в Національному агентстві з розшуку і менеджменту активів.

    Як це сталося? НАБУ стверджує, що 24 травня справу передали до ДБР, але наприкінці червня Луценко скасував це рішення і 15 серпня несподівано передав справу Нацполіції «без вивчення матеріалів справи». Це може призвести до того, що докази по справі стануть недопустимими в суді, що, своєю чергою, може дозволити Альперіну повернути свої кошти.

    Цікаво, що в 2017 році Альперін намагався дати хабара агенту НАБУ в розмірі 800 тисяч доларів, щоб його справу передали з НАБУ в Нацполіцію, але це не вдалося. Очевидно, Луценко знав про це і, мабуть, свідомо прийняв незаконне рішення з очевидними наслідками.

    Щоб краще зрозуміти ситуацію, варто згадати про контрабандну схему Альперіна «55 стаття», яка діяла в 2017 році. Схема полягала в створенні фірм-«паперових компаній», що отримували великі партії товарів з Китаю за заниженими цінами. Коли товар потрапляв на митницю, його вартість коригувалась до реального рівня, але завдяки «55 статті» компанії могли вивести товар у вільний обіг, а потім імпортери зверталися до суду, який зобов’язував митницю розмитнити товар за заниженою ціною.

    Фіскальні органи не могли самостійно впоратися з цією схемою, оскільки в ній брали участь судді Одесського окружного адміністративного суду. Як виявилося, Альперін систематично подавав позови, щоб потрапити на потрібного суддю, що давало йому результат. Внаслідок спецоперації НАБУ і ГФС на депозитних рахунках Київської митниці було арештовано 450 млн грн фінансових гарантій.

    Альперін намагався повернути свої гроші, шукати способи вплинути на справу. 30 листопада 2017 року його затримали за спробу дати хабара агенту НАБУ. Печерський суд ухвалив рішення про арешт з можливістю внесення застави в 20 млн грн, але вже в січні 2018 року Апеляційний суд Києва зменшив заставу до 140 тисяч грн.

    Важливу роль у цій ситуації відігравав Олександр Щуцький, який мав тісні зв’язки з Луценком. Щуцький, партнер Сергія Сердюка, займався сумською митницею і був близьким другом старшого сина Луценка, Олександра Луценка. Щуцький був призначений на посаду в митниці в 2016 році, що збігалося з призначенням Луценка на пост Генерального прокурора. У червні 2018 року на одеській митниці було затримано 37 контейнерів з товаром на загальну суму 15-20 млн доларів, що призвело до великого скандалу. Луценко змушений був усунути Сердюка, визнавши, що працював з людиною, чия група входила до числа найбільших контрабандних кланів.

    Таким чином, разом із довіреним представником Порошенка, нардепом Олександром Грановським, всі ці високопосадовці формували офіс, який контролював митницю та всі пов’язані з нею схеми. Складно уявити, скільки коштів було вкрадено у держави.

    Проте тоді Олександр Шуцький не поніс жодної відповідальності та працював далі поки у 2021 журналісти не викрили його схематози.

    Згідно повідомленням ЗМІ – Олександр Щуцький  ключова фігура в схемах на митниці, яка приносить державі щомісячні збитки в розмірі 30 мільйонів гривень. Дивовижні схеми мінімізації митних платежів, які впровадив Щуцький, дозволяють низці фірм знижувати вартість імпортованих товарів, що призводить до значних втрат для держбюджету.

    Відомо, що керовані Олександром Щуцьким компанії, такі як ТОВ «Укрторгпромснаб» і ТОВ «Аркер Трейд», активно працюють за цією схемою. Вони систематично занижують митну вартість ввезеної продукції, що дозволяє уникати сплати повних митних платежів. Замість того, щоб поповнювати бюджет країни, мільйони гривень осідають у кишенях ділків.

    Досліджуючи цей матеріал також стало відомо, що Щуцький, став відомим завдяки своїм схемам ще під час роботи на Сумській митниці. Саме тоді почали з’являтися перші звинувачення в його адрес щодо ухилення від сплати антидемпінгових мит на російські міндобрива та іншу продукцію. За його діяльність зверталися навіть до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, однак результати перевірок так і не були оприлюднені. Проте збираючи матеріал для цього розслідування – повідомлень у ЗМІ про такі схеми Щуцького не знайшлося, можливо це і наклеп, але ситуацію прояснило це посилання https://www.fttc.com.ua/2021/01/aleksandr-shhutskij-i-shematoz-chernomorskoj-tamozhni-bolee-30-mln-v-karman-ezhemesyachno/, яке містить заголовок про Щуцького, але при переході по ньому висвітлюється зовсім інша стаття. Вочевидь Олександр Щуцький використовує гроші або власні зв’язки, щоб обілитися у інформаційному полі.

    Тож після переходу до Чорноморської митниці, Щуцький продовжив працювати за старими схемами, що відразу ж позначилося на плані надходжень до бюджету. У січні митниця під його керівництвом виконала план лише на 51%, що стало найгіршим показником по країні. Через такі «результати» держава недоотримала мільярди гривень.

    Хабар Щуцькому

    Влітку 2021 року у автомобілі митника  Михайла Бурдейного знайшли 700 тисяч доларів. Більша частина суми могла бути призначена для виконувача обов’язків директора Департаменту профілювання ризиків митної служби, колишнього керівника вже Волинської митниці Олександра Щуцького.

    4 червня співробітники ДБР затримали начальника відділу митного посту «Ягодин» Волинської митниці Михайла Бурдейного під час перевезення хабаря. У його машині виявили 700 тисяч доларів — це була травнева щомісячна доставка «кешу» для групи державних структур, залучених до низки корупційних схем. Як зазначає головний редактор видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов, значна частина цієї суми могла бути призначена для виконувача обов’язків директора Департаменту профілювання ризиків митної служби Олександра Щуцького.

    За словами Бутусова, пачки з грошима були перев’язані резинками, а на них були написані адресати: «СБ Люб», «Прокуратура», «Зам».

    «СБ Люб» може означати Службу безпеки Любомля — районний відділ, який займається боротьбою з контрабандою на посту «Ягодин». «Прокуратура» — адресат не уточнений. «Зам» — важко зрозуміти, куди саме призначені гроші, але ймовірно, що це якийсь митний начальник. Також є інформація про гроші для поліції та структур, що відповідають за оформлення транспортних засобів. Загальна сума грошей для контролюючих органів складає близько 100 тисяч доларів», — пише Бутусов.

    За його даними, основна частина грошей призначалася для керівництва Департаменту профілювання ризиків митної служби.

    «Кому саме призначалася більша частина суми? За інформацією джерел, близьких до слідства, основна частина грошей мала бути передана керівництву Департаменту профілювання ризиків митної служби. Виконувачем обов’язків директора цього департаменту є Олександр Щуцький», — наголошує Бутусов, додаючи, що причетність колишнього керівника Волинської митниці повинно встановити слідство.

    Головред видання також підкреслює, що сума хабаря — 700 тисяч доларів готівкою — вражає, оскільки це лише за один місяць і з одного митного посту.

    «Можливо, ми не знаємо всієї схеми розподілу коштів. Цілком ймовірно, що це не єдиний канал збору грошей на «Ягодині». Якщо прорахувати суми в масштабах країни, то стає зрозумілим, що такі схеми можуть існувати на всіх митницях та постах. Нещодавно призначений голова митної служби Павло Рябікін оцінив втрати держави від контрабанди у приблизно 100-150 мільярдів гривень… На жаль, системні реформи правоохоронних органів не проводяться, і тому, ймовірно, наступного місяця при перевезенні «кешу» до Києва з інших постів та митниць нікого не затримають, «смотрящих» змінять, а нові начальники відділів, призначені потрібними людьми, знову возитимуть гроші в багажниках», — підсумував Бутусов.

    Звісно, що після скандалу з хабарем у 700 тисяч доларів митник Олександр Щуцький почав замітати сліди завдяки улюбленим медіатехнологіям.

    Після «залету» з касою Волинської митниці, яка, за версією багатьох, їхала саме до нього, Олександру потрібно було трохи обілити своє ім’я.

    Нічого кращого, ніж розміщення класичної «джинси», він не вигадав.

    Та навіть це він зробити якісно не зміг.

    Що не речення — то перл.

    «Скористалися ситуацією. Очевидно, у їхньому розумінні той факт, що я колись працював на Волині, мав стати певним аргументом у моїй нібито участі в корупційній схемі. За такою логікою можна було б мене звинуватити в підпалі синагоги в Херсоні минулого року, адже я в той час працював у тому регіоні».

    Проте джинса не допомогла і у митника Олександра Щуцького, якому призначалася хабар у 700 тисяч доларів, відбулися обшуки.

    Слідчі дії відбулися згідно з постановою суду (її копію вручили Щуцькому) у рамках кримінальної справи “касира Волинської митниці Михайла Бурдейного”.

    “Справа “касира Бурдейного” та його ймовірного покровителя Щуцького зараз є однією з найбільш показових — як для ДБР, так і для Державної митної служби. Ми переконані, що чесне розслідування щодо Бурдейного та Щуцького може призвести до дуже скандальних деталей корупції на митниці часів пана Рябікіна”, — пише “Антирейтинг”.

    Вже осінню  справа Бурдейного отримала продовження Рішенням Генеральної прокуратури, 22 червня 2021 справа «Волинської каси» була виділена в окреме провадження і передана в НАБУ. А 2023 року справу було закрито. І звісно що Шуцький навіть не фігурував в ній.

    Дружба з українофобкою

    Кожен раз коли ЗМІ оприлюднювали матеріали про Олександра Щуцького  підінмалася тема, що герой розслідування не вказував у своїй декларації два елітні автомобілі, якими користується, і не розкривав справжнього власника цих машин. І все того ж літа 2021 року стала відома причина цього. Як стверджується в розслідуванні програми “Гроші”, автомобілі формально оформлені на мешканку Сум Марину Вегманн, яка активно підтримує сепаратистські настрої та антиукраїнську пропаганду.

    Журналісти “Грошей” виявили, що Щуцький регулярно їздить на Audi SQ7 з номером ВМ5000ВМ, яка була випущена у 2017 році і коштує близько 100 тисяч доларів. Цю машину не вказано в декларації Щуцького. Також у декларації відсутній ще один автомобіль Audi – Q7 з тим же номером, на якому Щуцький був помічений минулого року, коли його оштрафували за перевищення швидкості на Одеській трасі.

    Натомість чиновник зазначив у декларації, що користується в оренду Audi A7, власницею якої нібито є Марина Вегманн. Попри те, що Щуцкий неправильно вказав у декларації по батькові Вегманн (замість Валеріївна написав Сергіївна), журналісти змогли її знайти.

    Відомо, що Марина Вегманн, 1980 року народження, раніше жила в Сумах, де Щуцкий працював керівником митниці. Останні роки вона, ймовірно, проживає за кордоном, працює в Duty Free і демонструє відверту нелюбов до України та українців. В соціальних мережах вона публікує пости з антиукраїнським змістом, зокрема: “Моя країна нічого мені не дала. Я б ніколи не пішла за неї воювати! Моя країна – православна Росія. Я її люблю і люблю її президента! А ви пропадайте у своєму так званому АТО”.

    На сторінці Вегманн у соціальних мережах видно, що вона відкрито підтримує Пореченкова, який стріляв у українських солдатів. Вегманн хвалить Путіна та висловлюється негативно про українців, називаючи їх нещасними і бідними людьми, які страждають від відсутності розуму.

    Автори розслідування підкреслюють, що для Вегманн навіть “Гиви” є справжнім кумиром, про що вона пише: “А Гиви – мій кумир”.

    Щуцький не надав журналістам жодних пояснень щодо своїх зв’язків з особою, яка відкрито пропагує антиукраїнські ідеї. Журналісти “Грошей” офіційно звернулися до спецслужб, які протидіють сепаратизму, з питанням про можливі зв’язки Щуцького з особою, що веде антиукраїнську пропаганду, та чи не є це фінансуванням підривної діяльності та державною зрадою.

    Така кількість скандалів охолодило Щуцького і наступні 2 роки він не потрапляв у скандали або дуже ретельно підчищав негатив про себе у ЗМІ, але вже зимою 2023 року Кабінет Міністрів звільнив виконуючого обов’язки голови Державної митної служби В’ячеслава Демченка та двох його заступників серед яких і герой цього розслідування.

    Як зазначив народний депутат від фракції “Голос”, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ярослав Железняк, новим виконуючим обов’язки голови Державної митної служби буде один з заступників, Сергій Звягінцев.

    А вже 10 лютого СБУ і ДБР оголосили про нову хвилю обшуків, які торкнулися як центрального апарату Державної митної служби, так і дев’яти регіональних митниць на півночі та заході України. Приводом для нових обшуків стали численні звинувачення в корупції та участі в схемах контрабанди, що мали системний характер.

    На початку 2023 року були зафіксовані великі корупційні схеми в рамках “зернового коридору”. СБУ та БЕБ провели обшуки в адміністративних приміщеннях Гостаможслужби та в місцях проживання деяких високопосадовців. Особливу увагу було приділено діяльності Олександра Щуцького, який на той момент вже був під прицілом розслідувачів.

    1 лютого, після серії резонансних розслідувань, уряд вирішив провести кадрові зміни в Гостаможслужбі. Олександр Щуцький був звільнений з посади першого заступника голови митної служби “за згодою сторін”. Водночас, інший заступник, Руслан Черкасський, був тимчасово відсторонений від виконання своїх обов’язків через дисциплінарне розслідування.

    Скандали не вщухли, і з 3 по 9 лютого СБУ та ДБР повідомили про нові розкриття корупційних схем в Одесській та Чернівецькій митницях. Відзначено, що обшук і розслідування стали результатом тривалої підготовчої роботи, в рамках якої було виявлено близько 50 суб’єктів господарювання, які допомагали митникам реалізовувати тіньові схеми.

    Дослідження показали, що такі схеми щомісяця виводили з державного бюджету до 10 млрд грн. Це викликало обурення серед суспільства та політиків, зокрема, нардеп Ярослав Железняк наголосив на важливості усунення не лише окремих осіб, але й усіх корупційних схем.

    У цьому контексті роль Олександра Щуцького, як колишнього першого заступника голови митної служби, стає зрозумілою. Його участь у системних корупційних схемах, очевидно, була важливою частиною цієї ситуації. Після його звільнення з посади стали з’являтися питання про те, чи буде достатньо зроблено для усунення всіх корупційних схем на митниці, адже виявлення і ліквідація корупції потребує не лише зміни кадрів, але й системних політичних рішень.

  • Олександр Свіщов та Григорій Козловський займаються контрабандою цигарок під дахом Петра Порошенко

    Олександр Свіщов та Григорій Козловський займаються контрабандою цигарок під дахом Петра Порошенко

    Львівські “бізнесмени” Олександр Свіщов та Григорій Козловський, на долю яких припадає виробництво більш ніж 60% нелегальної тютюнової продукції України, продовжують контрабанду цигарок до Європи, прикриваючись зв’язками в оточені екс-президента України Петра Порошенка.

    Незаконний “бізнес” по виробництву нелегальної тютюнової продукції та контрабанді цигарок в Європу організований давніми партнерами Олександром Свіщовим та Григорієм Козловським на базі ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика” у Львівській області.

    Хоча Козловський та Свіщов 19 травня офіційно вийшли з переліку засновників ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, а компанія формально  належить екс-засновнику Руслану Бицькому, посаду директора на підприємстві займає бізнес-партнер Козловського Ростислав Павлів.

    Загалом на території Львівської тютюнової фабрики у Винниках працює низка компаній, що належали Григорію Козловському та його бізнес-партнерам. Виробничі цехи фабрики належать доньці Григорія Козловського Софії Максимець, а власницею торговельних марок сигарет Marvel.Strong та Lifa, які виготовляють на фабриці, є донька Олександра Свіщова Вікторія Свіщова.

    «Винниківська тютюнова фабрика» і «Марвел Інтернешнл Тобакко Груп» реалізують продукцію через ТОВ «Торговий дім «Марвел», що належить депутату Львівської міськради від «Європейської солідарності» Олексію Різнику, який числився директором фабрики до 19 травня 2024м року.

    Нещодавно на території тютюнової фабрики була спроба провести обшуки детективами Бюро економічної безпеки разом з поліцейськими, але їх силою витіснили молодики спортивної зовнішності, яких пізніше ідентифікували як “бійців” Григорія Козловського.

    Тож, як бачимо, Козловський та Свіщов продовжують здійснювати оперативне управління ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, хоча офіційно вийшли з числа засновників, імовірно, побоюючись стати основними підозрюваними в уже відкритих кримінальних справах за фактами  виробництва нелегальної тютюнової продукції та контрабанді цигарок в Європу.

    Уникати відповідальності, в тому числі кримінальної, Олександру Свіщову та Григорію Козловському допомагають зв’язки в найближчому оточенні Петра Порошенко.

    В контексті зв’язків Олександра Свіщова та Григорія Козловського, варто нагадати,  що Козловський у 2015-2020 роках був депутатом Львівської міської ради від політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»», а у 2020-22 роках — депутатом Львівської обласної ради від «Європейської Солідарності».

    Менш явний зв’язок між нелегальним бізнесом Свіщова-Козловського та БПП можна прослідкувати через “ручних  активістів” львівської тютюнової мафії ГО “Життя” та Генерального директора Директорату громадського здоров’я МОЗ України, а в минулому очільника того ж самого ГО “Життя” Андрія Скіпальського.

    Варто відзначити, що свою посаду в МОЗ Андрій Скіпальський отримав за каденції Петра Порошенко. Також Скіпальський є кумом Володимира В’ятровича – народного депутата від «Європейської Солідарності», який теж, як і Григорій Козловський, родом зі Львівщини.

    Не забуваймо і про дружину Володимира В’ятровича – Ярину Ясиневич, яка товаришує з другою дружиною Андрія Скіпальського і, як вона сама вказала на своїй Facebook-сторінці, «дбає про громадське здоров’я у Центрі Громадянського Представництва “Життя”».

    ФОТО:Андрій Скіпальський з похресником та сином народного депутата Володимира В’ятровича
    ФОТО: Андрій Скіпальський з похресником та сином народного депутата Володимира В’ятровича

    Але повернемось до бекграунду Олександра Свіщова та Григорія Козловського, який вони старанно “вичищають” з мережі інтернет.

    Львівський бізнесмен Свіщов Олександр Юрійович, відомий у кримінальних колах як Саша Седой, у 2014 році брав активну участь у схемах крадіжки на ДП «Укрспирт» і контрабанді спирту в Європу та Крим. Ба більше, за вказівкою колишнього очільника спиртової монополії Михайла Лабутіна та його «партнера» Олександра Свіщова, директорів спиртозаводів в областях оперативно змінювали, призначаючи на посади «своїх» людей, які мали налагодити виробництво контрафактного продукту. Причому в обсягах, що перевищують 60% загального виробництва спирту в Україні.

    Діяв Свіщов Олександр у складі так званої «Львівської мафії», важливою фігурою якої досі є спонсор ВО «Свободи» Ігор Кривецький. Після того, як за фактом розкрадань в «Укрспирті» відкрили кримінальне провадження (№ 12014000000000444), з’ясувалося, що йдеться про мінімум 250 мільйонів гривень, викрадених з підприємства, а під час слідства ця сума зросла до 1 мільярда.

    Слідство факт виробництва необлікованого спирту підтвердило. Але після того, як кримінальну справу з провадження МВС було витребувано в ГПУ, яким тоді керував «свободівець» – Махніцький, розслідування по-тихому прикрили. Свіщов Олександр Юрійович зміг уникнути кримінальної відповідальності.

    А у 2017 році Олександр Свіщов, він же Саша Седой, поважний львівський бізнесмен, зайнявся зачисткою Інтернету від згадок про своє бурхливе кримінальне минуле, звернувшись до Пустомитівського районного суду з відповідальним позовом. Свіщов просив, зокрема, зобов’язати кілька вітчизняних видань прибрати матеріали, що «ганьблять його ім’я». Суд дослухався до аргументів позивача:

    Як випливає з рішення суду, Олександру Свіщову не сподобалося, що його назвали “одним із львівських кримінальних авторитетів, родом із буремних 90-х”. Але чи тільки ці слова так збентежили Свіщова? Ось що знайшли журналісти нашого видання: Свіщов Олександр Юрійович брав активну участь у схемах крадіжки в державному підприємстві «Укрспирт» і контрабанді цього самого спирту в Європу. Не сам, звісно, а в складі так званої Львівської мафії, основним діячем якої був і є відомий спонсор Свободи Ігор Кривецький-Пупс.

    Крім того, частина спирту йшла до Криму, на заводи тодішнього генерального директора «Укрспирту» Михайла Лабутіна. Роль Свіщова зводилася до контролю за «смотрящими» за Лабутіним, які вказували останньому, скільки і куди спрямувати продукції та як розподіляти вкрадені гроші.

    Після того, як за фактом розкрадань в «Укрспирті» відкрили кримінальне провадження (№ 1201400000000444), з’ясувалося, що йдеться про мінімум 250 мільйонів гривень (у цінах 2014 року), викрадених із підприємства. Щоправда, під час слідства цифра зросла до мільярда.

    Так само йшлося про спробу рейдерського захоплення держпідприємства «Зірненський спиртовий завод». Результатом кримінальної справи стала втеча Лабутіна і обвинувачення його в розкраданні понад одного мільярда гривень. Свіщов Олександр Юрійович і Козловський Григорій Петрович фігурували у справі, проте з часом їх прізвища зникли з матеріалів. Але в статтях, які так старанно вичищає Олександр Седой збереглись наступні фото:

    Підписано його було так: «11 червня 2014 р. Київ вул. Пилипа Орлика, ресторан «М’ясо і риба», на фото Лабутін (червоний) на інструктажі в Олександра Свіщов (Седой, зелений), Олексій Шевченко (Шеф, синій), в оточенні охорони».

    Наступне фото було названо «22 жовтня 2014 р., м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 23-Б, на фото Лабутін (червоний) повчає інструкції від Свіщова (Седой, зелений), Шевченко (Шеф, синій), в оточенні охорони»:

    Що ж стосується більш свіжіших історій, то повернемося до підконтрольних Свіщову-Козловському тютюнових фабрик. Як виявилося, вони засвітилися в контрабанді.

    Інформація про це стала надбанням широкої публіки в березні 2020 року, у зв’язку з призначенням начальником Волинської митниці вихідця зі Львівщини Ігоря Вістака. Ось що писали з цього приводу «Волинські новини»: «на одному з Telegram-каналів ще наприкінці лютого повідомлялося про можливе призначення львів’янина на Волинь. Зазначалося, що його кандидатуру лобіює сигаретна мафія Львівської області. За Вестаком, мовляв, стоїть власник Львівської тютюнової фабрики Григорій Козловський. А також співвласник фабрики Олександр Свищев, колишній учасник організованої злочинної групи на прізвисько «Седой», він же – власник будівельної компанії «Авалон Inc». Ці бізнесмени своєю чергою лобіювали призначення нібито через іншого впливового львівського бізнесмена і політика Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс».

    Про те, що львівська та Винниківська тютюнові фабрики женуть контрабанду до Євросоюзу, повідомляло Львівське видання «Форпост». За даними видання, ці цигарки виготовляються на лівих лініях і ніким, крім власників виробництва, не обліковуються: цигарки Джин Лінг (Jin Ling). Ці, схожі на Camel, сигарети спочатку китайського походження, з гірським цапом на етикетці, буквально заполонили Європейський «чорний ринок», ставши одним із лідерів серед контрабандних марок тютюнових виробів. При цьому, за запевненнями європейських митних служб, жодних легальних поставок «Джин Лінг» до країн Євросоюзу не здійснювалося».

    За даними «Форпосту», виробництво і контрабанда вдаються власникам фабрик за активного сприяння силовиків, яке Козловський налагодив ще за Януковича. А серед бізнес-партнерів  Свіщов Олександр та кілька інших не менш одіозних персон:

    Ще одна схема контрабанди сигарет за участю Свіщова- Козловського стала відомою широкій публіці можна сказати випадково, так як розслідування розпочали уже угорські правоохоронці.

    На початку жовтня 2021 року на причалі Чепель в Угорщині зламався кран. Через це баржу, яка нібито везла з України сіль торгової марки «Артемсіль», відправили на розвантаження в місто Пакш. Під час зняття вантажу пошкодився один із контейнерів, а звідти посипалися сигарети. Це не могло не привернути увагу.

    Почалася повна перевірка вантажу, і вона засвідчила: під упаковки солі було замасковано рекордну для Угорщини партію контрабандних сигарет – за даними угорської сторони, 2 375 465 пачок. Якщо продати кожну з них навіть за скромні 3 євро, у сумі вийде близько 7 млн євро (понад 214 млн грн). Утім, в Угорщині сигарети зазвичай продаються ще дорожче – від 5 євро за пачку в роздробі.

    Партію контрабанди одразу ж заарештували місцеві правоохоронці. Вони також встановили, що тільки 2021-го з України було відправлено три такі самі баржі – у квітні, червні та липні. В Угорщині вважають, що це теж була контрабанда.

    Одержувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував син екс заступника міністра транспорту і зв’язку Володимира Бадагова – В’ячеслав Бадагов.

    Відомий не тільки одержувач, а й марка сигарет – Marvel. Їхній виробник – Винниківська тютюнова фабрика у Львівській області.

    Як бачимо, бекграунд “бандитів з 90-х” не заважає Олександру Свіщову та Григорію Козловському вести бізнес з близьким оточенням Петра Порошенко, а за допомогою “братків” Козловсько повністю реально відбитись від перевірок БЕБ.