Daypolitico

Категорія: ВАЖЛИВО

  • «Це буде маленька катастрофа»: Флеш пояснив, чим Україні загрожує російський аналог Starlink

    «Це буде маленька катастрофа»: Флеш пояснив, чим Україні загрожує російський аналог Starlink

    Україні варто вже зараз готувати окрему систему радіоелектронної боротьби проти російського супутникового угруповання «Рассвет», не чекаючи, доки Москва доведе систему до повноцінної роботи. Про це 20 вересня попередив радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов, відомий під позивним Флеш.

    Бескрестнов заявив, що нинішні технічні проблеми Росії із супутниками не повинні створювати в Україні ілюзію, нібито проєкт провалився остаточно. На його думку, російські розробники продовжать доопрацьовувати апарати й системи їх виведення на робочі орбіти, а в разі успіху Москва потенційно отримає новий канал керування ударними дронами та ракетами.

    «Це буде величезна проблема для нас. Ні, це навіть не проблема, це буде маленька катастрофа», — так Бескрестнов охарактеризував можливий сценарій. Його слова цитують українські медіа та Interfax-Україна.

    Бескрестнов офіційно є позаштатним радником президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони. Володимир Зеленський призначив його на цю посаду указом №621/2026 від 17 липня.

    Суть загрози полягає в тому, що «Рассвет» — це не просто окремі експериментальні апарати. Йдеться про російський проєкт низькоорбітального супутникового зв’язку компанії «Бюро 1440», який має створити власну мережу широкосмугового доступу до інтернету за принципом, схожим на Starlink.

    Сама компанія «Бюро 1440» повідомляє, що ще у 2023 році вивела на орбіту перші три експериментальні апарати місії Rassvet-1, у 2024-му — ще три супутники Rassvet-2. У березні 2026 року компанія перейшла до серійного етапу і запустила перші 16 апаратів нового покоління, а в липні повідомила про другий запуск серійної партії.

    Тобто попри проблеми окремих супутників Росія вже перейшла від кількох тестових апаратів до спроби створити повноцінне орбітальне угруповання.

    Не всі російські супутники дісталися потрібних орбіт

    Водночас саме тут у проєкту виникли серйозні труднощі.

    Незалежний Ukrainian Institute for Security and Cooperation, який аналізував орбітальні дані на початку вересня, встановив, що після двох виробничих запусків прогрес був нерівномірним. Станом на 6 вересня лише 13 із 32 запущених у 2026 році серійних супутників перебували в кластері приблизно на висоті 509–514 км. Жоден із 16 апаратів другої партії на той момент не піднявся вище приблизно 426 км.

    Ще детальніше ситуацію показують дані незалежного трекера azmth, який використовує інформацію CelesTrak. Станом на 14 вересня 13 супутників першої серійної партії перебували приблизно на висоті 508–513 км, два інші — значно нижче, на 350–370 км. Один апарат, RASSVET-3 №4, ще 6 червня зійшов з орбіти та згорів у атмосфері.

    Факт втрати одного із супутників підтверджувала й сама компанія «Бюро 1440». У червні вона повідомляла російському «Коммерсанту», що один із 16 серійних апаратів було втрачено, а решта продовжують перебувати на низькій навколоземній орбіті.

    Другий запуск також пройшов неідеально. За даними Russian Space Web, частина апаратів почала підіймати орбіту, але багато з них залишалися на висотах близько 300–330 км, де атмосферне гальмування значно сильніше. До кінця серпня окремі супутники вже припинили помітний набір висоти, а два апарати опускалися нижче 300 км.

    Саме ці невдачі й могли створити враження, що російський аналог Starlink опинився у глухому куті. Бескрестнов із цим не погоджується.

    Він наголошує, що Росія має власну космічну промисловість, ракети-носії та можливість продовжувати запускати нові партії апаратів. На його думку, Москва може доопрацювати двигуни супутників або змінити спосіб їх виведення на орбіту.

    Радник президента навіть припустив, що в майбутньому один запуск важкої ракети «Ангара» теоретично може доставити значну частину угруповання одразу. Це його оцінка, а не оголошений Росією план конкретного запуску.

    Чому супутники можуть бути небезпечними саме для війни

    У цивільному варіанті «Рассвет» позиціонується як система широкосмугового супутникового інтернету. Однак технологія низькоорбітального зв’язку має очевидне військове застосування.

    Ключова перевага полягає у можливості підтримувати зв’язок із рухомими платформами далеко за межами традиційної радіолінії.

    Якщо ударний дрон керується лише наземним каналом, цей зв’язок обмежений дальністю, рельєфом, потужністю передавачів і протидією РЕБ. Супутниковий канал потенційно дозволяє підтримувати двосторонню передачу даних на значно більшій відстані.

    Саме цього побоюється Флеш. За його оцінкою, після створення достатньо щільного угруповання Росія може використовувати його для передачі телеметрії та команд на далекобійні безпілотники або окремі види ракет.

    Це не означає, що така можливість уже існує. Нинішня кількість і стан супутників не забезпечують суцільного безперервного покриття території України.

    За оцінкою Бескрестнова, яку він озвучував ще навесні, для стабільного цілодобового зв’язку потрібні щонайменше 200–250 супутників. На той момент Росія планувала розгорнути близько 300 апаратів протягом найближчих років, а пізніше — збільшити систему приблизно до тисячі.

    Незалежні оцінки також показують, що нинішнє угруповання ще далеке від повноцінного аналога Starlink. Аналіз орбітального розгортання свідчить, що Росія зараз перебуває лише на ранній стадії створення системи.

    Але Москва вже витрачає на проєкт великі гроші

    Проєкт має суттєве державне фінансування.

    За даними, які наводила Meduza з посиланням на російський «Коммерсант», російська програма передбачає близько 102 млрд рублів державних коштів і ще приблизно 329 млрд рублів інвестицій самої компанії. До кінця 2030 року планувалося мати 292 супутники, а загальна кількість запланованих запусків могла сягнути 383 апаратів.

    Це означає, що нинішні технічні проблеми не обов’язково зупинять програму.

    Навпаки, компанія офіційно продовжує називати запуски 2026 року переходом від експериментальної стадії до побудови повноцінного сервісу.

    Крім того, сама супутникова мережа має міжнародну частотну реєстрацію. База Міжнародного союзу електрозв’язку містить заявки Росії на негеостаціонарні мережі RASSVET, RASSVET-2 та RASSVET-3.

    Україна вже намагається діяти через міжнародні механізми

    Наприкінці серпня українська сторона повідомляла про звернення до Міжнародного союзу електрозв’язку щодо російської супутникової системи.

    За даними українських медіа, Київ вимагає не допустити використання російської мережі над територією України, зокрема через виключення української території із зони її обслуговування.

    Однак дипломатичне або регуляторне обмеження — лише одна частина проблеми.

    Флеш вважає, що Україні необхідно паралельно створювати технічний засіб протидії.

    Його головний заклик зараз полягає в тому, щоб не чекати моменту, коли «Рассвет» стане реальною бойовою системою.

    За словами Бескрестнова, Україна вже мала схожу проблему з mesh-мережами — децентралізованими мережами зв’язку, які російські сили використовують для передачі даних між пристроями. Він стверджує, що ще рік тому питання створення ефективної РЕБ-протидії таким системам недооцінювали, а тепер доводиться наздоганяти.

    Саме такого сценарію він боїться і щодо «Рассвета».

    Потрібно буде захищати не фронт, а критичну інфраструктуру

    Бескрестнов звернув увагу ще на одну важливу деталь: система протидії може знадобитися не лише безпосередньо на фронті.

    На його думку, якщо російські ударні безпілотники отримають супутниковий зв’язок, Україна повинна буде створити РЕБ-захист навколо основних об’єктів критичної інфраструктури.

    Це означає енергетичні об’єкти, великі промислові підприємства, військові вузли, логістичні центри та інші потенційні цілі далекобійних атак.

    Флеш одразу попереджає, що така система не буде ані дешевою, ані швидкою в розробці.

    І саме тому він закликає починати роботу зараз, поки російське угруповання ще не досягло необхідної чисельності.

    Раніше Nenka.info вже писала про спроби Росії розвивати альтернативні канали управління далекобійними безпілотниками та про дедалі складніші системи зв’язку, які застосовуються у Shahed. Для України це означає, що класичної боротьби лише з навігацією або окремими частотами дедалі частіше буде недостатньо.

    Головна проблема «Рассвета» для України полягає не в тому, що система вже готова до бойового використання. Навпаки — на сьогодні її орбітальна частина має очевидні технічні проблеми, а кількість супутників недостатня для постійного покриття.

    Але саме це, за логікою Бескрестнова, і створює вікно можливостей.

    Якщо Україна почне будувати протидію тоді, коли сотні російських супутників уже працюватимуть на орбіті, може бути пізно.

    «Я не мовчу. Я буквально кричу про загрозу», — резюмував радник президента.

  • Олешки винесуть на Генасамблею ООН: Україна вимагає гуманітарного коридору для тисяч людей

    Олешки винесуть на Генасамблею ООН: Україна вимагає гуманітарного коридору для тисяч людей

    Україна винесе гуманітарну ситуацію в тимчасово окупованих Олешках Херсонської області на найвищий міжнародний рівень — під час сегмента високого рівня 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Київ домагається створення гуманітарного коридору, доставки продовольства та медикаментів і організованої евакуації цивільних, які місяцями залишаються в умовах фактичної ізоляції.

    Про це 20 вересня повідомив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. За його словами, тема Олешок уже системно порушується Україною в Раді Безпеки ООН, на Постійній раді ОБСЄ та під час двосторонніх контактів із міжнародними партнерами, а тепер стане однією з наскрізних тем української дипломатії під час Генасамблеї.

    Сегмент високого рівня 81-ї сесії Генасамблеї ООН проходить у Нью-Йорку у другій половині вересня, а загальні дебати за участю глав держав і урядів заплановані на 22–28 вересня. У складі української делегації до США має вирушити і сам Сибіга.

    Глава МЗС заявив, що українські дипломати отримали завдання максимально мобілізувати міжнародний тиск заради трьох конкретних цілей: забезпечити доступ гуманітарних місій до Олешок, організувати стабільне постачання їжі та медикаментів і відкрити безпечний шлях для евакуації цивільного населення.

    Сибіга також планує окремо обговорити ситуацію з президенткою Міжнародного комітету Червоного Хреста Мір’яною Сполярич. Українська сторона розраховує, що МКЧХ зможе використати свій мандат для організації або супроводу гуманітарної місії.

    Ще 15 вересня, під час переговорів із міністеркою закордонних справ Монако Ізабель Берро-Амадей, Сибіга вже називав ситуацію в Олешках катастрофічною. Він наголошував, що цивільні залишилися без нормального доступу до продовольства, ліків і можливості покинути окуповану територію, а Україна наполягає на негайному гуманітарному доступі та створенні коридорів.

    Скільки людей насправді залишається в Олешках

    У різних офіційних оцінках фігурують різні цифри — і це важливе уточнення.

    За оцінкою Олешківської міської військової адміністрації, безпосередньо в самому місті можуть залишатися близько 2 тисяч людей, серед них приблизно 50 дітей. Водночас омбудсман Дмитро Лубінець говорить про понад 6 тисяч цивільних і близько 200 дітей, якщо рахувати Олешки разом із прилеглими населеними пунктами та районом.

    Сам Лубінець 16 вересня повідомляв, що його Офіс отримав 176 звернень щодо гуманітарної ситуації на тимчасово окупованій частині Херсонщини та вже перевірив інформацію про 358 людей, які терміново потребують допомоги для виїзду. За його словами, це лише ті громадяни, про яких вдалося отримати й підтвердити інформацію.

    До повномасштабного вторгнення в Олешках проживало приблизно 24 тисячі людей. Після окупації, руйнувань, підтоплення після знищення Каховської ГЕС та постійних бойових дій населення міста скоротилося в рази.

    Евакуацію фактично підготували — але вона зависла

    За словами омбудсмана, Україна вже провела значну частину підготовчої роботи для гуманітарної евакуації.

    Був напрацьований алгоритм, сформований список людей, яких необхідно вивезти, а українські Сили безпеки й оборони мали забезпечити режим тиші на час проведення гуманітарної операції. Міжнародний комітет Червоного Хреста також підтвердив готовність долучитися відповідно до свого мандату.

    Проте російська сторона, за даними Лубінця, після проведених переговорів тривалий час не підтверджує готовності провести гуманітарну місію. Через це операція фактично заблокована.

    Ситуація ускладнюється тим, що Олешки перебувають поблизу активної зони бойових дій. Для організованої евакуації потрібен гарантований режим припинення вогню, погоджений маршрут і безпечний прохід як для цивільних, так і для гуманітарних працівників.

    Без таких гарантій масовий виїзд може перетворитися на ще більшу небезпеку.

    Їжі не завозили з кінця травня

    20 вересня до міжнародних закликів долучилася Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Вона звернулася до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої ради церков, Всесвітнього євангельського альянсу, держав — членів ООН та МКЧХ із проханням сприяти терміновій гуманітарній місії.

    За даними Ради церков, останні централізовані поставки продовольства в Олешки відбулися наприкінці травня 2026 року. Відтоді місцеві жителі мають серйозні проблеми з доступом до їжі, питної води, медикаментів та інших базових речей. Електро- й газопостачання практично відсутні, а критична інфраструктура значною мірою зруйнована.

    Раніше про цю ситуацію вже писала Nenka.info у матеріалі «Олешки на межі голоду: Рада церков звернулася до Папи Римського із закликом врятувати тисячі людей». Видання звертало увагу, що проблема вже давно вийшла за межі звичайного дефіциту продуктів і перетворилася на системну гуманітарну кризу.

    Люди намагаються виходити через заміновані поля

    Одне з найтривожніших повідомлень омбудсмана стосується того, що окремі мешканці більше не чекають офіційного коридору й намагаються залишити територію самостійно.

    За словами Лубінця, люди йдуть через заміновані ділянки, ризикуючи підірватися або потрапити під удар безпілотника. Причина — відчай і відсутність безпечного способу виїхати.

    Окремою загрозою залишаються FPV-дрони. Українська влада повідомляє про систематичні атаки безпілотників на цивільних у прифронтових і окупованих районах Херсонщини. Сибіга назвав це ще одним виміром гуманітарної ситуації: навіть звичайний вихід із будинку може бути небезпечним.

    Водночас частина інформації про конкретні атаки надходить із окупованої території і не завжди може бути незалежно оперативно перевірена. Саме тому точні цифри жертв і масштаби окремих інцидентів можуть уточнюватися.

    1 вересня під удар потрапила волонтерська колона

    За інформацією української сторони, 1 вересня під час однієї з гуманітарних місій були уражені чотири автомобілі, які використовували для допомоги людям.

    Цей епізод також демонструє, чому звичайне завезення продуктів без погодженого режиму безпеки стає надзвичайно ризикованим.

    Українська сторона стверджує, що міжнародні гуманітарні організації готові допомагати, волонтери також готові доставляти їжу й воду, а МКЧХ має можливості долучитися до евакуації. Головною невирішеною умовою залишається безпечний доступ до окупованої території.

    Криза триває не перший місяць

    Ще 1 квітня Дмитро Лубінець повідомляв про катастрофічний дефіцит питної води в Олешках, нестабільне електро- і газопостачання та майже відсутню медичну допомогу. Тоді український омбудсман уже звертався до російської сторони та МКЧХ із закликом забезпечити гуманітарний коридор.

    Тобто проблема не виникла у вересні — вона поступово загострювалася впродовж місяців.

    Особливо тяжким для міста став період після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року. Олешки були одним із найбільш підтоплених населених пунктів на лівобережжі Херсонської області. Після відходу води місто залишилося з пошкодженою інфраструктурою, а через окупацію повноцінне відновлення стало неможливим.

    Чому Україна робить ставку на Генасамблею ООН

    81-ша Генеральна Асамблея ООН збере у Нью-Йорку майже 130 глав держав та урядів. Загальні дебати триватимуть із 22 до 28 вересня. Саме такі зустрічі дають можливість порушувати гуманітарні питання не лише під час офіційних виступів, а й у десятках двосторонніх переговорів на полях Генасамблеї.

    Для України питання Олешок має кілька вимірів одночасно: необхідність негайно допомогти цивільним, домогтися евакуації та привернути увагу до умов, у яких живуть люди на окупованих територіях.

    Сибіга наголошує, що дискусія про майбутнє окупованих територій не може зводитися лише до ліній на карті. За його словами, будь-які переговори про мир мають враховувати становище людей, які залишаються під окупаційною владою та не можуть реалізувати базові права.

    Найближчі дні покажуть, чи вдасться українській дипломатії перетворити міжнародну увагу на конкретну гуманітарну домовленість. Адже сама публічність проблеми не відкриє коридор автоматично — для евакуації потрібні гарантії безпеки та погоджений механізм на місці.

    Поки ж тисячі людей у самому місті та прилеглих населених пунктах, за оцінками українських органів і гуманітарних структур, залишаються без нормального постачання продуктів, води й медикаментів. Саме тому питання Олешок Україна тепер підніматиме там, де зберуться лідери майже всього світу.

  • Румунський маршрут став головним для нелегального виїзду: ДПСУ назвала найпроблемнішу ділянку кордону

    Румунський маршрут став головним для нелегального виїзду: ДПСУ назвала найпроблемнішу ділянку кордону

    Найбільше спроб незаконного перетину державного кордону України прикордонники наразі фіксують на ділянці з Румунією. Друге місце за кількістю таких випадків посідає кордон із Молдовою. Водночас за останній період різкого збільшення кількості спроб нелегально залишити країну у Державній прикордонній службі не спостерігають.

    Про це повідомив речник ДПСУ Андрій Демченко. За його словами, румунський напрямок традиційно залишається найбільш проблемним, тоді як на кордонах з Угорщиною, Словаччиною та Польщею кількість виявлених порушників значно нижча.

    Особливість цього напрямку полягає в тому, що значна частина спроб відбувається не через офіційні пункти пропуску, а на так званій зеленій ділянці кордону — через ліси, гірську місцевість та річки. Саме такі маршрути створюють найбільші ризики не лише затримання, а й для життя самих порушників.

    За даними ДПСУ, лише за перші вісім місяців 2026 року під час спроб незаконного перетину державного кордону було затримано близько 9 тисяч осіб. Більшість із них намагалися залишити Україну поза офіційними пунктами пропуску.

    При цьому румунський напрямок домінує у статистиці вже не перший рік. У травні Андрій Демченко повідомляв, що від початку повномасштабного вторгнення прикордонники затримали приблизно 68,5 тисячі людей, які намагалися незаконно перетнути кордон. Близько 30 тисяч із цих випадків припадали саме на кордон із Румунією.

    Це означає, що фактично майже половина виявлених порушників за цей період обирала румунський напрямок.

    Чому саме кордон із Румунією

    Українсько-румунський кордон має протяжність понад 600 кілометрів і проходить через складні природні ділянки. Частина маршруту пролягає через Карпати, інша — вздовж річок Тиса та Дунай.

    У ДПСУ раніше пояснювали, що ще у 2022–2023 роках показники на румунському та молдовському напрямках були приблизно співставними. Однак у 2025–2026 роках саме кордон із Румунією почав стабільно випереджати Молдову за кількістю затриманих порушників.

    Одна з причин — активність організаторів незаконного переправлення. Прикордонники наголошують, що значна частина порушників не планує маршрут самостійно, а звертається до посередників, які обіцяють вивести людину за кордон в обхід пунктів пропуску.

    За перші сім місяців 2026 року правоохоронці викрили понад 200 злочинних груп, причетних до організації незаконного переправлення людей через державний кордон.

    У таких схемах клієнтам можуть пропонувати маршрути через лісові масиви, гірські перевали або річки, а вартість «послуг» нерідко становить тисячі доларів.

    При цьому організатори далеко не завжди реально супроводжують людину до кордону. У ДПСУ неодноразово повідомляли про випадки, коли після отримання грошей клієнтам просто надсилали координати в месенджері та наказували самостійно рухатися через небезпечну місцевість.

    Спроби нерідко закінчуються трагедіями

    Румунський напрямок є одним із найбільш небезпечних саме через природні умови.

    У Карпатах порушники можуть опинитися у важкодоступній гірській місцевості, де різко змінюється погода, а звичайний маршрут перетворюється на багатогодинний перехід. Взимку додається небезпека переохолодження та сходження снігу.

    Не менш небезпечними залишаються спроби перетнути Тису або Дунай уплав.

    За даними ДПСУ, від початку повномасштабної війни під час спроб незаконно перетнути кордон загинули понад 70 людей.

    Один із показових випадків описувала і Nenka.info: на Одещині прикордонники зупинили чоловіка, який намагався перепливти Дунай у напрямку Румунії. Він мав із собою ласти, а вудку використовував, аби не викликати підозр. Прикордонники наголошували, що сильна течія й значна ширина річки створювали реальну загрозу його життю.

    Раніше Nenka.info також писала про зміну тактики незаконного перетину кордону. Прикордонники відзначали, що порушники дедалі частіше користуються послугами організованих груп, а самі схеми стають складнішими й технологічнішими. Румунський і молдовський напрямки тоді також залишалися найбільш активними.

    На другому місці — Молдова

    Кордон із Молдовою посідає друге місце за кількістю спроб незаконного перетину.

    Тут також активно використовуються маршрути поза пунктами пропуску, зокрема через Одеську та Вінницьку області. Частина схем передбачає переправлення через Дністер або використання автомобілів для доставки людей максимально близько до державного кордону.

    Разом із тим на інших західних напрямках ситуація помітно спокійніша. За словами Демченка, після Румунії та Молдови йдуть кордони з Угорщиною та Словаччиною, а найменше спроб незаконного переходу поза пунктами пропуску традиційно фіксується на польському напрямку.

    Різкого зростання кількості порушників зараз немає

    Попри значні абсолютні цифри, у ДПСУ наголошують: останнім часом тенденції до різкого зростання кількості спроб незаконного перетину державного кордону не фіксують.

    Прикордонники продовжують посилювати контроль найбільш ризикових ділянок, використовують технічні засоби спостереження та працюють разом з іншими правоохоронними органами над викриттям каналів переправлення людей.

    Таким чином, саме кордон із Румунією залишається головним напрямком незаконних спроб виїзду, за ним іде Молдова. При цьому проблема давно вийшла за межі одиничних випадків: значна частина порушень пов’язана з організованими схемами, у яких люди платять великі суми за маршрути, що нерідко проходять через гори, ліси та небезпечні річки.

  • Що насправді гарантують Україні США та Європа у разі нової агресії Росії

    Що насправді гарантують Україні США та Європа у разі нової агресії Росії

    Після завершення війни Україна може отримати розгалужену систему міжнародних гарантій безпеки, однак вона не буде повністю аналогічною механізму колективної оборони НАТО. Укладені з партнерами угоди передбачають консультації у разі нової російської агресії, обмін розвідувальними даними, військову та політичну підтримку, санкційні заходи й подальше посилення української армії. Водночас у документах немає норми, яка автоматично зобов’язувала б США, Велику Британію, Францію чи Німеччину вступити у війну на боці України після нового нападу Росії. Майбутня система, таким чином, будуватиметься не навколо одного зобов’язання союзників негайно вступити в бойові дії, а навколо кількох рівнів реагування, які мають бути підготовлені заздалегідь.

    Американо-українська угода, укладена в червні 2024 року, передбачає проведення консультацій у разі збройного нападу або загрози нападу. Сторони мають за можливості зустрітися протягом 24 годин, обмінятися наявною розвідувальною інформацією та визначити подальші кроки й додаткові оборонні потреби України. Водночас подальші рішення ухвалюються відповідно до національного законодавства кожної країни та за наявності відповідного фінансування. Схожа конструкція присутня в угодах України з Францією, Німеччиною та Великою Британією: партнери підтверджують готовність надавати підтримку, однак конкретний обсяг озброєння, строки його постачання чи зобов’язання відправити власні війська заздалегідь не фіксуються.

    Після припинення вогню ця система може отримати додатковий елемент у вигляді багатонаціональних сил і механізмів моніторингу. Паризька декларація передбачає створення структур, які мають бути здатними реагувати на порушення режиму припинення вогню, підтримувати українські сили та забезпечувати подальше стримування Росії. Але й тут кожна держава продовжить діяти в межах власних конституційних і політичних процедур. Для України це означає, що навіть за наявності кількох міжнародних угод рішення щодо найбільш ризикованих форм військової підтримки залишатимуться за національними урядами.

    Тому ключове питання полягає не лише в кількості підписаних документів, а й у тому, наскільки заздалегідь буде підготовлена система їх реалізації. Якщо на момент можливої нової атаки існуватимуть дієві канали зв’язку, заздалегідь розміщені запаси, узгоджені правила дій, підготовлені штаби та конкретні плани посилення, міжнародна система зможе реагувати значно швидше. Якщо ж після початку війни партнерам доведеться заново визначати обсяг допомоги, склад сил, джерела фінансування та юридичні підстави для дій, навіть формально серйозні гарантії працюватимуть повільніше.

  • Понад 1200 «дільниць» на окупованому Донбасі: Лубінець розкрив підготовку РФ до псевдовиборів

    Понад 1200 «дільниць» на окупованому Донбасі: Лубінець розкрив підготовку РФ до псевдовиборів

    Росія готується провести 18–20 вересня 2026 року вибори до Державної думи на тимчасово окупованих територіях України, включно із захопленими районами Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, Кримом і Севастополем. Українська влада вважає організацію такого голосування незаконною і закликає міжнародну спільноту не визнавати його результатів.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець 17 вересня повідомив нові деталі підготовки Росії до голосування. За його даними, лише на окупованій частині Луганської області планують відкрити 581 «дільницю», а на захопленій частині Донеччини — ще 633. Загалом це 1214 пунктів голосування.

    Лубінець також заявив, що участь у виборах мають брати десять російських партій, однак формування списків кандидатів контролює окупаційна адміністрація. За його словами, серед кандидатів є представники підконтрольних Росії структур, російські чиновники, бойовики та учасники війни проти України. Ці твердження наводяться саме як дані українського омбудсмена.

    Адреси частини дільниць приховують

    Окрему увагу Лубінець звернув на спосіб організації голосування.

    За його інформацією, окупаційна влада не оприлюднює точні адреси частини виборчих дільниць, приховує персональні дані членів комісій і відмовилася від відеоспостереження під час голосування та підрахунку голосів.

    Російська сторона пояснює такі заходи питаннями безпеки.

    Український омбудсмен натомість наголошує, що за умов окупації, переслідувань за проукраїнську позицію, примусової паспортизації та контролю з боку окупаційних адміністрацій немає умов для вільного волевиявлення.

    Це узгоджується й із ширшим контекстом, який раніше фіксували міжнародні структури. У березні 2026 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини описало системні обмеження та тиск на населення окупованих територій, включно з погрозами, затриманнями, катуваннями та переслідуванням людей, яких російська влада вважала нелояльними.

    ЦВК: голосування триватиме три дні

    Українська Центральна виборча комісія ще 13 серпня офіційно заявила про нелегітимність майбутнього голосування.

    За даними ЦВК, Росія планує проводити його з 18 до 20 вересня, а основний день голосування припадає на 20 вересня. У червні російська Центральна виборча комісія ухвалила рішення щодо організації виборчого процесу на окупованих територіях і незаконно сформувала там 11 одномандатних округів.

    Це стосується не лише Донбасу.

    Росія включила до свого виборчого процесу окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей, Автономну Республіку Крим і Севастополь.

    Для окупованих після 2022 року територій Запорізької та Херсонської областей, а також нових захоплених районів Донеччини й Луганщини це має стати першими виборами до Держдуми, які Москва намагається провести після оголошеної нею анексії.

    Nenka.info вже писала про підготовку голосування

    Раніше Nenka.info повідомляла, що ЦВК закликала українців на окупованих територіях бойкотувати російські псевдовибори.

    У тому матеріалі йшлося, що Україна не визнає будь-яких документів та рішень, ухвалених за результатами такого голосування, і закликає іноземні держави та міжнародні організації також не визнавати його результатів.

    ЦВК окремо закликала міжнародні структури не направляти спостерігачів на окуповані території, оскільки їхня присутність може бути використана Москвою для створення видимості легітимності процесу.

    Окупанти проводили поквартирні обходи

    Підготовка до голосування розпочалася задовго до вересня.

    Nenka.info вже писала про масові поквартирні та подомові обходи під прикриттям підготовки до виборів.

    За інформацією Центру протидії дезінформації, підконтрольні Росії агітатори та члени так званих виборчих комісій обходили помешкання жителів окупованих територій, збирали інформацію про населення та активно пропонували оформляти заявки на голосування вдома.

    Українська сторона розглядає такі дії не лише як агітацію, а й як інструмент додаткового контролю над населенням.

    Саме формат «голосування вдома» також створює можливості для адміністративного тиску й маніпуляцій із явкою, оскільки процедура проходить поза звичайною дільницею.

    Розвідка попереджала і про можливі провокації

    Ще один ризик пов’язаний із безпекою.

    10 вересня Nenka.info писала, що Служба зовнішньої розвідки України попередила про можливі провокації та теракти на окупованих територіях у дні голосування.

    За оцінкою української розвідки, найбільший ризик існує саме 18–20 вересня, коли біля виборчих дільниць можуть збиратися люди. СЗРУ припускала, що російські спецслужби можуть використати резонансні інциденти для подальших інформаційних кампаній проти України.

    Це є оцінкою української спецслужби, а не підтвердженим фактом про вже підготовлені атаки.

    Верховна Рада звернулася до міжнародної спільноти

    17 вересня Верховна Рада підтримала спеціальне звернення до парламентів та урядів інших держав, міжнародних організацій і парламентських асамблей.

    Український парламент заявив протест проти планів РФ організувати вибори до Держдуми на окупованій території України та наголосив, що результати такого голосування не можуть мати юридичних наслідків.

    Проєкт постанови був зареєстрований під номером 16077. Він охоплює окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, Крим і Севастополь.

    Фактично Україна намагається ще до завершення голосування домогтися міжнародної реакції, щоб Росія не могла використати сам факт проведення виборчої процедури як аргумент для легітимізації окупації.

    ООН уже давала оцінку подібним голосуванням

    Міжнародно-правова позиція щодо виборів, які Росія проводить на окупованих українських територіях, уже неодноразово звучала в Організації Об’єднаних Націй.

    У 2023 році представник ООН заявив у Раді Безпеки, що російські вибори на окупованій території України не мають правових підстав. ООН нагадувала, що Генеральна асамблея ще у 2022 році визнала спробу анексії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей незаконною і такою, що не може змінити міжнародно визнані кордони України.

    Аналогічну позицію ООН повторила у 2024 році, коли Росія проводила президентські вибори на захоплених українських територіях.

    Тобто проведення нових парламентських виборів саме по собі не змінює міжнародно-правового статусу цих територій.

    Лубінець закликав українців не брати участі

    Омбудсмен звернувся до громадян України, які залишаються в окупації, і закликав їх за можливості не брати участі в голосуванні, а також не входити до складу виборчих комісій і не займатися агітацією.

    Водночас важливо враховувати ситуацію людей, які живуть під окупацією і можуть діяти під тиском.

    Українські органи раніше наголошували, що правова оцінка дій конкретної людини має враховувати обставини, зокрема наявність примусу.

    Лубінець повідомив, що Офіс омбудсмена документуватиме випадки примусу до участі у виборах і передаватиме зібрану інформацію міжнародним організаціям.

    Росія використовує виборчі процедури не вперше

    Москва вже проводила на окупованих українських територіях так звані референдуми та вибори.

    У 2022 році Росія організувала псевдореферендуми в окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, після чого заявила про їх «приєднання».

    Генеральна асамблея ООН засудила ці дії. За відповідну резолюцію тоді проголосували 143 держави, п’ять були проти, ще 35 утрималися.

    У 2023 році Москва організувала там місцеві вибори, а у 2024-му включила окуповані території до російських президентських виборів.

    Нинішня кампанія до Держдуми продовжує цей процес інтеграції захоплених українських територій у російську політичну систему.

    Що відбудеться 18–20 вересня

    Формально Росія планує провести голосування протягом трьох днів.

    Українська влада очікує, що на окупованих територіях використовуватимуть дострокове голосування, голосування вдома та інші процедури, які дозволяють окупаційним адміністраціям контролювати процес.

    При цьому самі результати не матимуть впливу на міжнародно визнаний статус територій.

    Як сформулював Лубінець, бюлетень не створює суверенітету, а проведення виборчої процедури не робить окупаційну адміністрацію законною.

    Саме тому найближчі дні матимуть значення не стільки з точки зору офіційних цифр, які оголосить Росія, скільки через те, як Москва використовуватиме результат голосування для подальшої політичної інтеграції захоплених українських територій і як на це відреагує міжнародна спільнота.

  • Митрополит УПЦ із Рівного співслужив із представниками РПЦ в Єрусалимі: що пояснила єпархія

    Митрополит УПЦ із Рівного співслужив із представниками РПЦ в Єрусалимі: що пояснила єпархія

    Митрополит Рівненський і Острозький Української православної церкви Пимен під час паломництва до Єрусалима взяв участь у спільному богослужінні з представниками Російської духовної місії Московського патріархату. Інформація про це викликала резонанс в Україні, а Рівненській єпархії довелося окремо пояснювати обставини поїздки та заявляти, що під час літургії митрополит молився за Україну й українських військових.

    Йдеться про богослужіння в Горненському жіночому монастирі на Святій Землі, який належить до Російської духовної місії в Єрусалимі та підпорядковується Московському патріархату.

    Російська церковна сторона спочатку оприлюднила інформацію про участь митрополита Пимена у спільній літургії, однак згодом відповідну публікацію видалили. Про це повідомляв Релігійно-інформаційний сервіс України.

    З ким саме служив митрополит Пимен

    Одним із учасників богослужіння був архімандрит Вассіан (Змєєв) — керівник Російської духовної місії в Єрусалимі.

    Російська православна церква сама визначає цю місію як своє офіційне представництво на Святій Землі. Вассіан регулярно бере участь у богослужіннях від імені Московського патріархату. Зокрема, 13 вересня він уже співслужив разом із митрополитом Пименом у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі.

    Горненський жіночий монастир також входить до структури цієї місії.

    Саме ця обставина й стала причиною критики: митрополит УПЦ, яка після собору у Феофанії 2022 року заявляє про свою самостійність і незалежність, фактично взяв участь у літургійному спілкуванні зі структурами Московського патріархату.

    Що кажуть у Рівненській єпархії

    15 вересня Рівненська єпархія оприлюднила офіційне пояснення.

    Там заявили, що Пимен прибув на Святу Землю як паломник разом із групою вірян з України. Поїздка, за версією єпархії, відбулася з благословення патріарха Єрусалимського Феофіла III.

    У єпархії стверджують, що богослужіння в Горненському монастирі відбулося на прохання українських черниць та матерів загиблих українських захисників.

    Там також наголосили, що митрополит Пимен під час літургії молився за Україну, українських військових та мир.

    Поширення інформації російською стороною в єпархії назвали маніпулятивним і заявили, що Пимен є «патріотом України» та засуджує російську агресію.

    Релігієзнавиця бачить у цьому доказ збереження церковного зв’язку

    Релігієзнавиця Людмила Филипович у коментарі Суспільному трактує ситуацію інакше.

    На її думку, саме можливість спільної літургії є важливою ознакою збереження євхаристійного зв’язку між УПЦ та РПЦ.

    Филипович зазначила, що якщо між двома церковними структурами немає перепон для спільного богослужіння, це свідчить про збереження канонічного спілкування. Вона також поставила під сумнів повноту заяв УПЦ про розрив із Російською православною церквою.

    Це оцінка конкретної експертки, а не юридичний висновок державного органу. Водночас саме питання фактичного характеру зв’язків між УПЦ та РПЦ вже не перший рік є предметом державних перевірок та публічної дискусії.

    Чому спільна літургія має значення

    У православній традиції спільна Євхаристія має особливе значення.

    Якщо священнослужителі двох церковних структур співслужать одну літургію, це зазвичай означає, що між ними зберігається євхаристійне спілкування.

    Саме тому нинішня історія викликала значно більший резонанс, ніж звичайний приватний візит священнослужителя до іншого монастиря.

    Митрополит Пимен перебував там не лише як турист або приватна особа, а здійснював богослужбові дії у своєму церковному статусі.

    У єпархії наголошують: поїздка була приватною

    Водночас Рівненська єпархія робить акцент саме на паломницькому характері поїздки.

    За їхньою версією, візит не був офіційною делегацією УПЦ до Російської православної церкви й не мав політичного характеру.

    Це важливе уточнення, оскільки сама по собі присутність священнослужителя в монастирі іншої юрисдикції не дорівнює офіційним міжцерковним переговорам.

    Однак критики вказують, що спільне богослужіння все одно є значно вагомішим жестом, ніж просто відвідування святині.

    У ПЦУ також розкритикували візит

    На подію відреагував митрополит Рівненської єпархії Православної церкви України Іларіон.

    Він заявив, що спільне богослужіння Пимена з представниками Російської духовної місії суперечить заявам про повну незалежність УПЦ від Москви.

    Іларіон закликав духовенство та вірян УПЦ остаточно розірвати зв’язки з Російською православною церквою.

    Ця позиція є оцінкою представника ПЦУ — іншої православної юрисдикції в Україні, тому її також слід розглядати в контексті тривалого міжцерковного конфлікту.

    УПЦ і РПЦ: питання зв’язків уже перевіряє держава

    Тема не обмежується однією поїздкою до Єрусалима.

    У 2025–2026 роках Державна служба України з етнополітики та свободи совісті проводила дослідження діяльності низки структур УПЦ на предмет можливих організаційних та канонічних зв’язків із Російською православною церквою.

    Раніше Nenka.info писала, що ДЕСС виявила ознаки зв’язку Почаївської лаври з Російською православною церквою. У державній службі тоді звернули увагу, зокрема, на статутні положення та участь намісника лаври в органах управління РПЦ.

    Ще один подібний випадок стосувався Запорізької єпархії УПЦ. Nenka.info повідомляла, що ДЕСС виявила там три ознаки афілійованості зі структурами, пов’язаними з РПЦ.

    Історія стала особливо резонансною на тлі скандалу в Почаєві

    Практично одночасно з історією Пимена в Україні активно обговорювали новий репортаж із Почаївської лаври.

    Журналісти hromadske зафіксували там проросійські висловлювання окремих паломників, зокрема тези про «триєдину Русь», «братів-росіян» та перекладання відповідальності за війну з Росії на США.

    Про це Nenka.info писала у матеріалі «Росія вигодувала гадюку»: у Почаївській лаврі знову прозвучали проросійські заяви.

    Таким чином, новий скандал у Єрусалимі накладається на ширшу дискусію про те, наскільки реально УПЦ дистанціювалася від Московського патріархату після початку повномасштабного вторгнення.

    Чи може держава покарати митрополита за таку поїздку

    Людмила Филипович звернула увагу ще на один аспект: сама по собі приватна поїздка священнослужителя за кордон не є автоматичною підставою для санкцій.

    За її словами, держава не може контролювати кожне приватне пересування священнослужителів або забороняти їм здійснювати релігійні обряди за кордоном без відповідних правових підстав.

    Інша річ — статус релігійної організації та її інституційні зв’язки з центрами впливу в державі-агресорі.

    Саме ці питання й досліджуються відповідно до українського законодавства окремо.

    Що відомо точно

    Наразі можна підтвердити кілька ключових фактів.

    Митрополит Рівненський і Острозький Пимен дійсно перебував у Єрусалимі та брав участь у богослужіннях разом із представниками Російської духовної місії. Це підтверджують і російські церковні ресурси, і сама Рівненська єпархія.

    Горненський монастир входить до структури Російської духовної місії Московського патріархату.

    Рівненська єпархія стверджує, що метою поїздки було паломництво та молитва за Україну, а не підтримка РПЦ.

    Критики ж вважають сам факт співслужіння аргументом на користь того, що церковне спілкування між УПЦ та РПЦ зберігається.

    Тож головна суперечка зараз полягає не в тому, чи було богослужіння — цей факт підтверджений, — а в тому, що саме воно означає для заявленої незалежності УПЦ від Московського патріархату.

  • Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії: Зеленський уже відреагував

    Трамп готується підписати «пекельні санкції» проти Росії: Зеленський уже відреагував

    Президент США Дональд Трамп, за даними американських медіа, готується підписати масштабний санкційний законопроєкт проти Росії та Ірану, який 16 вересня остаточно пройшов Конгрес США. Документ, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, розширює можливості американського президента вводити санкції проти російського енергетичного та оборонного секторів, «тіньового флоту» РФ і країн, які продовжують купувати російські енергоносії.

    Палата представників підтримала Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 голосами 262 конгресменів проти 159. До цього документ уже пройшов Сенат, де його підтримали 86 законодавців, а 11 проголосували проти. Тепер законопроєкт направляється президентові США для підпису.

    Сам Білий дім раніше офіційно виступав за збереження ключових санкційних і тарифних механізмів документа. В адміністрації Трампа наголошували, що нові повноваження потрібні президентові як додатковий інструмент впливу на Москву та для стимулювання Росії до переговорів щодо завершення війни.

    За даними The Wall Street Journal і Financial Times, представники Білого дому підтвердили, що Трамп має намір підписати законопроєкт. Адміністрація також тиснула на республіканців у Палаті представників, аби документ був винесений на голосування і пройшов Конгрес.

    Документ передбачає санкції проти російських посадовців, підприємств оборонного та енергетичного секторів, структур, які допомагають обходити чинні обмеження, а також суден російського «тіньового флоту». Окремий блок законопроєкту стосується тарифного тиску на країни, які продовжують купувати російську нафту і газ.

    Важливо, що в остаточній редакції, яку пройшов Конгрес, йдеться про можливість для президента США встановлювати мита до 100% для країн, які є великими покупцями російських енергоносіїв. Йдеться насамперед про держави на кшталт Китаю та Індії. Раніші версії ініціативи передбачали значно жорсткіші — до 500% — тарифи, тому в частині медіапублікацій досі фігурує саме ця цифра.

    На сайті «Ненька інфо» ця санкційна ініціатива висвітлювалася ще влітку. У липні видання писало, що двопартійна група американських сенаторів закликала якомога швидше винести документ на голосування, наголошуючи, що його погоджено з Білим домом і він має широку підтримку в Конгресі.

    Пізніше «Ненька інфо» повідомляло, що Сенат може перейти до розгляду так званих «пекельних санкцій» уже наприкінці липня. Тоді документ називали одним із найжорсткіших пакетів економічного тиску на Росію, які розглядалися у США від початку повномасштабної війни.

    Ще в одному матеріалі «Ненька інфо» йшлося про зміну позиції самого Трампа щодо ініціативи. Президент США почав публічно демонструвати більшу готовність підтримати документ, а шанси на його проходження Конгресу після цього різко зросли. Видання також нагадувало, що законопроєкт створює для президента додаткові механізми тиску не лише на Росію, а й на держави та компанії, які допомагають Москві отримувати доходи від енергетики.

    Після голосування у Палаті представників на рішення Конгресу відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він заявив, що посилення санкцій проти Росії може стати одним з інструментів, здатних змусити Москву припинити війну та перейти до переговорів.

    Зеленський звернув увагу на те, що голосування в Конгресі відбулося на тлі нової масованої російської атаки на Україну. За його словами, саме в цей момент російські війська знову застосовували балістичні ракети, інші ракети та безпілотники по українських містах і цивільній інфраструктурі.

    Український президент назвав такий збіг «символічним» і наголосив, що тиск на російську економіку має бути достатньо сильним, щоб у керівництва РФ з’явився реальний стимул завершувати війну.

    Позиція Зеленського щодо санкцій не є новою. Ще 29 липня під час візиту до США він зустрічався більш ніж із 60 сенаторами й окремо обговорював із ними законопроєкт Грема. Тоді президент України наголошував, що санкції та мита проти держав і компаній, які допомагають Росії та Ірану заробляти на війні, можуть стати важливою частиною міжнародного тиску.

    У серпні Зеленський знову порушував тему санкцій під час переговорів з американськими сенаторами Річардом Блюменталем та Джеймсом Ленкфордом, наголошуючи, що посилення економічного тиску на Росію є критично важливим для примусу Москви до дипломатичного завершення війни.

    У вересні Київ також продовжив власну санкційну політику. 13 вересня Зеленський підписав три укази, які ввели в дію рішення РНБО щодо обмежень проти 20 суден російського «тіньового флоту», підприємств, пов’язаних із корпорацією «Ростех», та пропагандистів. Українська влада заявляла, що ці судна використовувалися для експорту російської нафти, нафтопродуктів і зрідженого газу.

    Водночас новий американський законопроєкт має і критиків. Частина демократів у Палаті представників вважає, що документ передає Трампу надто широкі тарифні повноваження. Зокрема, конгресмен-демократ Грегорі Мікс звертав увагу на те, що президент зможе не лише запроваджувати санкції, а й відмовлятися від їх застосування, посилаючись на національні інтереси США.

    Схожі побоювання висловлювали й інші демократи: на їхню думку, торговельні механізми теоретично можуть торкнутися не лише Китаю чи Індії, а й союзників Вашингтона, якщо вони продовжуватимуть імпортувати російські енергоносії. Саме це стало однією з причин, чому значна частина демократів не підтримала фінальну редакцію документа.

    На «Ненька інфо» раніше також писали про дискусію всередині США щодо затримки із санкціями. У серпні демократи вимагали від адміністрації Трампа пояснень, чому Білий дім не посилює тиск на Росію швидше. У тому матеріалі зазначалося, що Київ розраховував на перехід США до нового етапу санкційної політики вже восени 2026 року.

    Окремий політичний символізм має й те, що документ тепер носить ім’я покійного Ліндсі Грема. Сенатор був одним із головних авторів і лобістів санкційної ініціативи та тривалий час виступав за максимально жорсткий економічний тиск на Москву. «Ненька інфо» після його смерті нагадувало, що саме робота над новим санкційним пакетом була одним із останніх великих політичних проєктів сенатора.

    У своєму останньому великому інтерв’ю, яке також переказувало «Ненька інфо», Грем говорив про необхідність тиску на покупців російської нафти й наполягав, що саме енергетичні доходи залишаються одним із ключових джерел фінансування російської війни.

    Після кількох місяців дискусій законопроєкт пройшов обидві палати Конгресу й опинився на фінальній стадії. Якщо Трамп підпише документ, він отримає нові повноваження для запровадження санкцій і тарифів проти Росії та її економічних партнерів. При цьому застосування частини найжорсткіших інструментів не буде автоматичним — рішення щодо них значною мірою залишатиметься за президентом США.

  • У Чернівцях незаконно торгували тканинами померлих з використанням інфраструктури КІТ Group

    У Чернівцях незаконно торгували тканинами померлих з використанням інфраструктури КІТ Group

    У Чернівецькому обласному комунальному патологоанатомічному бюро з тіл померлих незаконно вилучали та продавали шкіру та тканини опорно-рухового апарату для виготовлення біоімплантів, а розрахунки проводили через структури КІТ Group.

    Як встановило слідство, в Обласному комунальному патологоанатомічному бюро у місті Чернівці з тіл померлих вилучали шкіру та тканини опорно-рухового апарату для виготовлення біоімплантів. При цьому бюро не мало статусу “банку тканин” і не входило до державного переліку суб’єктів трансплантації. Справу кваліфіковано за ч. 5 ст. 143 КК – незаконна торгівля анатомічними матеріалами, вчинена групою за попередньою змовою.

    Організатором слідство вважає генерального директора бюро Дмитра Гречка. 17 січня 2024 року з’явилася угода про “науково-медичне співробітництво”, а 21 січня 2025-го – договір № 21/01/25 із київським ТОВ “Пробонес”. Морг вилучав матеріали у донорів-трупів, компанія приймала їх і платила. Акт від 7 квітня 2025 року фіксує тканини щонайменше двох померлих і 5334,58 грн оплати, потім такі акти складалися щомісяця.

    Патологоанатомів, за версією слідства, призначили координаторами з трансплантації та водночас включили до бригад з вилучення. У судових матеріалах описано випадки обману родичів та щонайменше три епізоди, коли матеріали вилучалися шляхом маніпуляцій або всупереч відмові родини. Лаборантка виконувала функції кур’єра та відправляла тканини представникам “Пробонес” і третім особам, зокрема залізницею.

    Також, за інформацією слідства, всі незаконні розрахунки по торгівлі біологічними тканинами тканинами померлих здійснювались через структури “КІТ Group” харківського бізнесмена Антона Ткаченко.

    Зокрема, у матеріалах Шевченківського райсуду Чернівців зазначено, що представники “Пробонес” та треті особи з квітня по липень 2026 року щомісяця передавали співробітникам бюро готівку через мережу пунктів обміну валют ТОВ “КІТ Груп”. Потім гроші розподілялися між учасниками. Слідство нарахувало щонайменше 190 тис. грн неправомірного доходу. Чотирьом фігурантам повідомили про підозру; питання щодо запобіжного заходу розглядалися у справах №727/12176/26, №727/12177/26, №727/12178/26 та №727/12180/26.

    Нагадаємо, раніше ми писали, як харківський бізнесмен Антон Ткаченко вибудува масштабну інфраструктуру по відмиванню коштів та легалізації їх за кордоном через близьку до росіян кріптобіржу  WhiteBIT Микити Шенцева та Володимира Носова.

  • На Сумщині подовжують комендантську годину: що зміниться вже з 16 вересня

    На Сумщині подовжують комендантську годину: що зміниться вже з 16 вересня

    У Сумській області з 16 вересня змінюється тривалість комендантської години. Вона знову діятиме з 00:00 до 05:00, тоді як упродовж літа мешканці більшої частини області мали скорочений режим — з опівночі до 04:00. Про повернення до попереднього графіка повідомив начальник Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров.

    Скорочену комендантську годину запровадили як тимчасовий захід ще на початку липня. Тоді Рада оборони області разом із військовим командуванням та профільними службами погодила режим 00:00–04:00 на період з 1 липня до 15 вересня включно. Причиною були прохання аграріїв, яким додаткова ранкова година була необхідна для проведення сезонних польових робіт. Григоров тоді пояснював, що для фермерів важливі і світловий день, і погодні умови, і можливість якомога раніше виходити в поле.

    Тепер визначений період дії літнього послаблення завершився, тому з 16 вересня область повертається до режиму 00:00–05:00. Тобто фактично комендантська година стане довшою на одну годину вранці.

    Важливо, що це не нове екстрене посилення через окремий інцидент, а завершення тимчасового літнього рішення, термін якого був визначений заздалегідь. Ще наприкінці червня Сумська ОВА прямо повідомляла, що скорочений режим діятиме лише до 15 вересня включно.

    Водночас у прифронтових громадах правила можуть відрізнятися. Керівництво області раніше окремо наголошувало, що тривалість комендантської години там може змінюватися залежно від оперативної та безпекової ситуації. Тому мешканцям населених пунктів, розташованих ближче до кордону або зони бойових дій, варто додатково перевіряти рішення місцевої військової адміністрації чи громади.

    Під час комендантської години перебування на вулицях та в інших громадських місцях без спеціальної перепустки заборонене. Обмеження також поширюються на рух транспорту. Винятки традиційно передбачені для спеціального транспорту, працівників служб, які мають відповідні повноваження, а також для прямування людей до укриття під час повітряної тривоги.

    На Сумщині питання комендантської години має особливе значення через близькість області до російського кордону та постійні обстріли прикордонних громад. Саме тому навіть тимчасове літнє скорочення запроваджували лише після погодження з військовими та профільними службами.

    Рішення на користь аграріїв пояснювали необхідністю максимально ефективно використовувати ранкові години в період активних польових робіт. Для області, де значна частина економіки пов’язана із сільським господарством, додаткова година могла суттєво впливати на темпи збору врожаю та інших сезонних робіт.

    Втім, цей режим ніколи не планувався як постійний. У документах і публічних повідомленнях одразу зазначали кінцеву дату — 15 вересня 2026 року. Саме тому повернення до 05:00 фактично означає завершення сезонного винятку.

    На загальноукраїнському рівні єдиного графіка комендантської години немає. Її тривалість встановлюють на рівні областей з урахуванням безпекової ситуації. У різних регіонах часові рамки відрізняються, а в прифронтових областях правила можуть бути жорсткішими, ніж у центральних або західних регіонах.

    У Сумській області влітку діяло одне з найкоротших нічних обмежень — чотири години. Після 16 вересня воно знову триватиме п’ять годин.

    Для мешканців це означає, що планувати ранкові поїздки, вихід на роботу чи інші пересування тепер потрібно з урахуванням нового часу завершення комендантської години — о 05:00.

    Особливо це стосується тих, хто влітку звик розпочинати робочий день раніше або виїжджати з населених пунктів після четвертої ранку. Відтепер такі поїздки без спеціальних підстав або дозволів потрібно буде відкладати ще на годину.

    При цьому сама логіка рішення залишається незмінною: регіональна влада намагається балансувати між потребами економіки та вимогами безпеки. Улітку, коли аграріям критично важливо було мати більше часу для польових робіт, область пішла на тимчасове послаблення. Восени цей виняток закінчується.

    На тлі постійної загрози ударів по Сумщині влада продовжує наголошувати, що питання безпеки залишається пріоритетним. Область регулярно зазнає атак безпілотників, артилерії, авіації та інших засобів ураження, а тому часові рамки обмежень можуть і надалі коригуватися залежно від ситуації.

    Таким чином, з 16 вересня для більшої частини Сумської області діятиме режим 00:00–05:00. Літнє скорочення, запроваджене на прохання аграріїв, офіційно завершується, а мешканцям радять орієнтуватися на попередній п’ятигодинний графік та окремо стежити за рішеннями у своїх громадах.

  • «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Українські військові розкрили перші результати наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. За заявою командувача Третього армійського корпусу Андрія Білецького, Сили оборони зачистили від російських підрозділів 75 квадратних кілометрів території та деокупували ще близько 10 квадратних кілометрів. Серед оголошених результатів — звільнення населеного пункту Середнє, ліквідація осередків проникнення противника та удари по його постачанню. Про це в заяві командувача.

    Операція проходила в режимі інформаційної тиші. Її результати оприлюднили 15 вересня, однак точна дата початку бойових дій у наведеному повідомленні не зазначена. Тому йдеться про розкриття вже досягнутих результатів, а не про підтверджений початок наступу саме цього дня. Білецький дав зрозуміти, що оголошене стосується лише першого етапу, тоді як усі подробиці задуму командування поки залишаються закритими.

    За інформацією, наведеною у заяві корпусу, українські підрозділи ліквідували осередки російської інфільтрації. Йдеться про проникнення ворожих груп, які могли діяти на окремих ділянках території. У повідомленні про географію операції згадуються Новоселівка, Олександрівка, Ярова, околиці Корового Яру та Середнє. Саме щодо Середнього окремо заявлено про звільнення. Наведений перелік не варто автоматично трактувати як повідомлення про одночасну деокупацію всіх названих населених пунктів.

    У територіальних результатах військові розділяють два показники: 75 квадратних кілометрів зачистки та близько 10 квадратних кілометрів деокупації. Це суттєве уточнення для розуміння перебігу операції. Зачистка від груп противника і повернення окупованої території описують різні результати бойових дій. Відповідно, подавати їх одним числом як 85 квадратних кілометрів новозвільненої землі було б неточно. У відкритому повідомленні також немає докладної карти, яка дозволяла б визначити межі кожної із цих ділянок.

    Окрему частину заяви присвячено втратам російських сил. За оцінкою Третього корпусу, на цьому етапі противник втратив близько 1500 військових, понад 12 тисяч безпілотників, а також сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем та автомобільної техніки. У повідомленні згадуються російські підрозділи 20-ї та 25-ї армій. Ці цифри є даними українського командування; незалежного підтвердження всього наведеного обсягу втрат у перевірених матеріалах немає.

    Водночас формулювання про втрати особового складу не містить розподілу на загиблих, поранених чи полонених. Тому число 1500 не можна подавати як кількість лише ліквідованих російських військових. Аналогічно повідомлення про сотні одиниць техніки не дає окремих показників для танків, артилерії та автомобілів. Докладний перелік уражених об’єктів і методику підрахунку в наданому викладі заяви не оприлюднено.

    Одним із напрямків операції стали удари по російській логістиці. За даними корпусу, підрозділи безпілотних систем перерізали маршрути постачання противника. Командування також заявило, що внаслідок цих ударів російська сторона була змушена перенести постачання паливно-мастильних матеріалів за межі України — у Воронезьку область РФ. Це подається як один із результатів впливу на забезпечення російського угруповання. Водночас конкретні об’єкти та маршрути в наведеному повідомленні не деталізуються.

    До наступальних дій залучили кілька українських формувань. Серед учасників названо підрозділи 60-ї окремої механізованої бригади, 125-ї окремої важкої механізованої бригади, бойову тактичну групу 3-ї окремої штурмової бригади та 3-й окремий розвідувальний батальйон. Також у матеріалі згадуються 66-та окрема механізована бригада, 85-та тактична група 8-го полку Сил спеціальних операцій, спецпідрозділ ГУР Міністерства оборони «Артан» і 10-й мобільний прикордонний загін «Дозор».

    Такий перелік свідчить про участь в операції підрозділів різного підпорядкування. Однак конкретні завдання кожного з них у відкритому повідомленні не розписані. Третій армійський корпус на своєму офіційному сайті зазначає, що створений на базі Третьої штурмової бригади. До його складу входять механізовані, штурмові, артилерійські, розвідувальні та інші підрозділи. Серед названих на сайті формувань є 60-та механізована та 125-та важка механізована бригади, які фігурують і в повідомленні про «Вівальді».

    Білецький також відреагував на обговорення можливого подальшого просування українських військ до річки Чорний Жеребець. Він згадав ці припущення, але не підтвердив їх як оприлюднений план командування. Натомість командувач звернувся до назви операції та музичної асоціації з чотирма сезонами: «Але наша операція називається “Вівальді”. А у Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це — лише перший із них».

    Ця заява вказує на те, що командування розглядає оголошені результати як частину ширшої операції. Проте вона не розкриває ані строків, ані напрямків наступних дій. Наразі публічно повідомлено про звільнення Середнього, зачистку територій від російських груп і порушення ворожого постачання. Подальші висновки про зміну лінії фронту та результати наступних етапів мають спиратися на нові офіційні повідомлення військових.