США та Україна реалізують спільний проєкт із модернізації радянських ЗРК С-300 та налагодження виробництва ракет-перехоплювачів для них на тлі дефіциту боєприпасів до систем Patriot. Паралельно обговорюється можливість використання турецьких ЗРК С-400 як важеля впливу на РФ для досягнення перемир’я в Чорному морі.
Ключові деталі та оборонно-дипломатичний контекст
- Модернізація С-300 та власні ракети: Проєкт, закладений за адміністрації Джо Байдена (у рамках розвитку концепції FrankenSAM), передбачає інтеграцію західних технологій у радянські системи та відновлення/виробництво нових ракет для С-300.
- Відповідь на дефіцит для Patriot: Розсекречення проєкту відбулося на тлі гострої нестачі західних ракет-перехоплювачів, що змушує шукати альтернативні рішення для захисту неба.
- Червоні лінії для РФ у Чорному морі: У геополітичному порядку денному розглядається сценарій передачі турецьких систем С-400 Україні, якщо Москва відмовиться від припинення вогню та гарантій безпеки цивільного судноплавства.
- Вирішення «турецького вузла»: Потенційний трансфер С-400 міг би одночасно розблокувати для Анкари доступ до американських винищувачів F-35 та закрити критичні потреби України в засобах ППО великої дальності.
Щодо альтернативних шляхів посилення ППО:
«Спільна модернізація С-300 та виготовлення ракет до них покликані зменшити залежність України від обмежених поставок боєприпасів до Patriot. Водночас важіль у вигляді турецьких С-400 є чітким сигналом Москві щодо наслідків ескалації у Чорному морі».