Імовірність звільнення виконувача обов’язків міністра закордонних справ Андрія Сибіги зросла з 50 до 70 відсотків. Про це редакції повідомило джерело, безпосередньо обізнане з кадровими обговореннями на Банковій. За його інформацією, рішення щодо керівництва МЗС та низки ключових дипломатичних призначень мають бути ухвалені до кінця поточного тижня. Водночас на момент підготовки матеріалу жодного остаточного кадрового рішення ще не прийнято.
Зростання ймовірності відставки безпосередньо пов’язують із появою в публічному просторі інформації про 37 мільйонів гривень, викрадених у системі МЗС. Поширення цих відомостей, за версією співрозмовника, було свідомо спрямоване на те, щоб не допустити повернення до міністерства людей, яких пов’язують із командою колишнього міністра Дмитра Кулеби. У цьому ж контексті під питанням опинилося і подальше перебування Валерія Залужного на посаді посла України у Великій Британії.
До появи інформації про 37 мільйонів імовірність звільнення Сибіги оцінювалася приблизно у 50 відсотків. Після цього баланс змістився. Співрозмовник характеризує ситуацію як свідомий крок, покликаний посилити політичний тиск і унеможливити кадрове повернення команди Дмитра Кулеби до дипломатичного відомства.
Усередині МЗС ситуацію сприймають як продовження давнього внутрішнього протистояння. Дмитро Кулеба залишив посаду міністра у вересні 2024 року. Андрій Сибіга, який очолив відомство після нього, тривалий час вважався людиною, близькою до команди Андрія Єрмака. Нинішні кадрові процеси є частиною боротьби за контроль над міністерством і дипломатичною вертикаллю.
На кону не лише посада очільника МЗС. Йдеться про те, хто формуватиме дипломатичну команду України, хто впливатиме на призначення послів у ключових столицях та хто визначатиме кадрову конфігурацію української дипломатії в найближчий період. При цьому джерело не стверджує, що йдеться про зміну зовнішньополітичного курсу держави. Боротьба точиться насамперед за апаратний контроль над інституцією, через яку цей курс реалізується.
Конкретних прізвищ людей, яких намагаються не допустити до повернення в МЗС, не називають. Говорять лише про існування кількох центрів впливу, між якими триває боротьба за майбутній склад керівництва міністерства.
Окремо і особливо гостро стоїть питання щодо Валерія Залужного. Колишній головнокомандувач Збройних сил України обіймає посаду посла у Великій Британії з 2024 року. Його фігура залишається однією з найбільш політично чутливих у всій системі державної влади. Будь-яке рішення стосовно нього автоматично виходить далеко за межі звичайної дипломатичної кадрової ротації і матиме резонанс як усередині країни, так і серед міжнародних партнерів.
Посада Залужного зараз також перебуває в зоні ризику. Які саме варіанти обговорюються — залишається невідомим. Співрозмовник лише констатує факт, що питання його подальшого перебування в Лондоні є частиною ширших кадрових розрахунків на Банковій. Це додає ще один відчутний шар напруги до вже й без того складної ситуації навколо МЗС. Поки немає ясності ні щодо майбутнього міністерства, ні щодо одного з найбільш помітних і символічно значущих українських послів.
За інформацією наших джерел, після відставки Юлія Свириденко планує перейти до НАК “Нафтогаз України” та підтримує контакти з екс-главою ОП Андрієм Єрмаком.
“Свириденко справді хоче потрапити в “Нафтогаз”, і це її влаштовує.
Багато розказує про інвестиції та якісь міжнародні проекти, але це все далеко від реальності. Ну і, крім того, їй хтось підказує.
Водночас, ні вона, ні Мілованов не відмовилися від контактів з Андрієм Єрмаком, який “мріє про реванш”.
До речі, у даному контексті можуть початись медійні атаки на Кіма, який є людиною Давида Арахамії.”- зазначає джерело.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Рустему Умерову шукають гідне місце замість посади глави РНБО, на прохання його “турецьких друзів”.
За інформацією наших джерел, за відставкою Михайла Федорова з посади міністра оборони стоїть голова фракції “Слуга Народу” у Верховній Раді Давид Арахамія.
“Арахамія збив Федорова однією фразою, яку доніс до Президента: “його рейтинг сильно зростає”.
Водночас, інформація про те, що Михайло Федоров відмовився від будь-яких інших посад, крім міністра оборони, правда.
Але є нюанс. По-перше, Володимир Зеленський за жодних обставин не відступить, а як через місяць “запакувати” депутатам рішення про висування Федорова на посаду міністра оборони без репутаційних втрат в Офісі не знають.
По-друге, Олександр Сирський був призначений на посаду за протекції екс-глави ОП Андрія Єрмака. Саме Єрмак був гарантом того, що “міністри не втручаються у справи військових”.
Тому не виключено, що протягом тижня, коли вщухне картонний майдан, розпочнеться кампанія проти Михайла Федорова, а там є що “розкопувати”.
Поки що незрозуміло, від кого буде перший вкид – від ЗМІ чи від правоохоронних органів – Олег Татаров забезпечить злив.
Також в Офісі на середньому рівні бояться, що Федоров може об’єднатися із Залужним” – зазначає джерело.
Нагадаємо, раніше британська The Times повідомляла, що звільнений міністр оборони Федоров може готуватися до участі у президентських виборах
Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба прокоментував гострий конфлікт між колишнім очільником Міністерства оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським. За його оцінкою, після того як президент Володимир Зеленський фактично зробив вибір на користь однієї зі сторін, повернення Федорова на попередню посаду вже не забезпечить нормальної та продуктивної роботи оборонного відомства.
Кулеба провів паралель із власним досвідом роботи на посаді міністра закордонних справ. Він пригадав ситуацію, коли президент у питаннях зовнішньої політики дедалі більше покладався на тодішнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака. За словами дипломата, саме тоді він дійшов висновку, що перебування на міністерській посаді втрачає сенс, якщо глава держави зробив ставку на іншу людину у відповідній сфері.
«Немає сенсу залишатися міністром будь-чого, якщо президент у цій сфері зробив ставку на іншу людину»,— заявив Кулеба. Він додав, що в подібній конфігурації посадовець може формально зберігати повноваження, але фактично втрачає можливість реалізовувати власну політику та впливати на ключові рішення.
Саме тому, на думку колишнього глави МЗС, заклики повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони не вирішують головної проблеми. Навіть у разі формального поновлення він опинився б у ситуації, коли президент, міністр і головнокомандувач діють окремо та не мають спільного бачення. Кулеба описав таку модель як існування кожного керівника у власній «бульбашці», що особливо небезпечно для держави, яка веде повномасштабну війну.
Конфлікт між Федоровим і Сирським став публічним після серії різких заяв колишнього міністра оборони. Федоров звинуватив військове керівництво у блокуванні запропонованих Міністерством оборони реформ, зокрема змін у системі комплектування війська та запровадження нової моделі контрактів.
За словами Федорова, успішний перехід ЗСУ на нові контракти залежав не лише від цифрових рішень чи фінансування, а й від готовності командирів та Генерального штабу змінювати усталені підходи. Він стверджував, що на найвищому рівні ініціативи Міноборони стикнулися зі свідомим спротивом, а відповідальність за системну кризу у сфері мобілізації поклав особисто на Сирського.
Федоров також заявив, що запропоновані його командою зміни почали блокувати, тоді як головнокомандувач нібито уникав прямого обговорення проблем. Колишній міністр звинуватив Сирського в інтригах і небажанні зосередитися на пошуку асиметричних способів протидії Росії.
«Замість того, щоб придумати, як асиметрично перемогти Росію, він придумав, як розколоти країну», — заявив Федоров, описуючи наслідки протистояння між оборонним відомством та військовим командуванням.
Президент Володимир Зеленський публічно визнав, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні суперечності. За інформацією джерел «Української правди», під час спілкування з депутатами фракції «Слуга народу» президент пояснював кадрові рішення тим, що більше не міг допустити постійного протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом.
Співрозмовники видання передавали слова Зеленського про те, що ситуація доходила до абсурду: Сирський міг звинувачувати Міноборони у ненаданні ресурсів для певних операцій, тоді як Федоров стверджував, що необхідні засоби були передані, але військове керівництво неправильно їх використовувало.
Президент наголошував, що у країні, яка воює, Міністерство оборони та Генеральний штаб не можуть вести боротьбу між собою. Водночас він нібито визнав, що за логікою ситуації змінювати варто було б обох керівників, однак одночасно ухвалити два настільки масштабні кадрові рішення він не готовий.
Після відставки Федорова Зеленський заявив, що той має залишитися у президентській команді, однак не уточнив, яку саме посаду йому можуть запропонувати. Президент також прокоментував акції на підтримку колишнього міністра, зазначивши, що громадяни мають право висловлювати свою позицію, а влада чує суспільство.
Сирський у відповідь на гостру критику не став публічно розбирати кожне звинувачення Федорова. Головнокомандувач подякував колишньому міністру за роботу та побажав йому залишатися в команді України. Він наголосив, що керівництву держави та військовим зараз необхідно зосередитися на війні й ефективній стратегії, яка, за його словами, демонструє конкретні результати.
Водночас Дмитро Кулеба вважає, що проблема значно ширша за особисті взаємини двох посадовців. Окрему увагу він звернув на небезпеку надмірної концентрації впливу в руках однієї людини. За словами дипломата, українська політична історія вже демонструвала, що ситуація стає загрозливою, коли певний посадовець починає вважати себе всесильним і переконаний, що може вирішувати з президентом будь-які питання на власну користь.
Кулеба прямо заявив, що глава держави має або розв’язувати питання про звільнення Сирського, або встановити для головнокомандувача чіткі інституційні обмеження. На думку колишнього міністра, не можна чекати, доки ситуація погіршиться, оскільки наслідки помилок у військовому управлінні вимірюються не лише політичними рейтингами чи кар’єрами чиновників.
«За це буде заплачено людськими життями і дедалі більшими руйнуваннями»,— попередив Кулеба.
Ця заява стала однією з найжорсткіших публічних оцінок ролі Сирського з боку колишнього високопосадовця. Кулеба фактично закликав президента не обмежуватися заміною міністра оборони, а оцінити весь механізм ухвалення рішень у секторі безпеки й оборони.
Ситуація навколо Федорова і Сирського оголила давню проблему розподілу повноважень між цивільним та військовим керівництвом. Міністерство оборони відповідає за формування політики, ресурсне забезпечення, закупівлі, цифровізацію та організацію системи комплектування. Головнокомандувач і Генеральний штаб безпосередньо відповідають за планування та ведення бойових дій, застосування військ і реалізацію рішень на фронті.
У теорії ці дві частини оборонної вертикалі повинні працювати як єдина система. Однак за відсутності довіри та чітких механізмів координації суперечки щодо ресурсів, мобілізації, кадрової політики чи технологічних реформ можуть перетворюватися на боротьбу за вплив.
До публічної дискусії долучилися й представники військового середовища. Командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий підтримав курс на зміни, який асоціювали з командою Федорова, та наголосив, що армії потрібні нові правила. За його словами, правильні рішення не повинні залежати лише від особистої сміливості окремого командира або від підтримки конкретної команди в міністерстві.
Раніше Сирський і Федоров публічно заперечували наявність масштабного конфлікту. Ще наприкінці червня головнокомандувач говорив, що кожна зі сторін виконує власні завдання, хоча й визнавав періодичне виникнення питань і суперечностей. Федоров також описував відносини з військовим керівництвом як робочі. Однак після урядових перестановок накопичені розбіжності вийшли у публічну площину.
За даними джерел у парламентській фракції «Слуга народу», Зеленський не планував повторно вносити кандидатуру Федорова на посаду очільника Міноборони. Серед можливих претендентів на міністерське крісло називали Ігоря Клименка. Водночас остаточна роль Федорова в оновленій системі влади на момент появи цих повідомлень залишалася невідомою.
Колишній міністр закордонних справ переконаний, що механічне повернення Федорова не відновить ефективність системи, якщо базове політичне рішення президента вже ухвалене. Для нормальної роботи міністр повинен мати не лише формальні повноваження, а й реальну довіру глави держави, можливість впливати на рішення та узгоджувати дії з військовим командуванням.
Заява Кулеби стосується не лише кадрової долі Федорова або майбутнього Сирського. Вона порушує ширше питання про те, як у воюючій державі розподіляється влада, хто несе відповідальність за рішення та чи існують інституційні запобіжники від надмірного посилення окремих посадовців.
На думку ексглави МЗС, конфлікт не можна просто приховати черговими кадровими перестановками. Якщо президент зберігає Сирського на посаді, він має чітко визначити межі його повноважень і забезпечити систему контролю. Якщо ж така модель не працює, кадрове рішення потрібно ухвалювати до того, як управлінські помилки призведуть до нових втрат на фронті та руйнувань у тилу.
Андрій Єрмак увечері 16 липня відвідав пункт управління головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського в одній з прифронтових областей. Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на власні джерела серед військових та правоохоронців. За інформацією співрозмовників видання, зустріч відбулася вже після звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони та на тлі його гучного публічного конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ.
Деталі самої зустрічі наразі залишаються невідомими. Джерела не розкрили ні її тривалості, ні тем, які обговорювалися під час візиту. Також відсутні офіційні коментарі від Андрія Єрмака або Генерального штабу. «Українська правда» повідомила, що звернулася до Єрмака за коментарем та направила офіційний запит Олександру Сирському, однак на момент публікації відповіді не було.
Поява інформації про поїздку Єрмака викликала підвищену увагу через політичний контекст останніх днів. За кілька годин до цього президент Володимир Зеленський оголосив про кадрові зміни в Міністерстві оборони після відкритого конфлікту між тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим та головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Зеленський визнав, що співпраця між двома керівниками фактично зайшла у глухий кут, а суперечності негативно впливали на роботу оборонного сектору.
Сам Михайло Федоров після відставки заявив, що неодноразово пропонував президенту змінити головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу Андрія Гнатова. На його думку, такі кадрові рішення були необхідні для переходу до сучаснішої моделі ведення війни, розвитку технологічних рішень та активнішого застосування асиметричних засобів боротьби проти Росії. Федоров стверджував, що практично всі ініціативи Міністерства оборони щодо реформування армії стикалися із системним спротивом військового командування.
У відповідь на ці заяви Сирський не вступав у публічну полеміку. Він лише зазначив, що сподівається на подальшу роботу Федорова в українській команді та подякував йому за зроблене. Водночас президент Зеленський підтвердив, що між міністром оборони та головнокомандувачем існували серйозні розбіжності щодо управління військом, мобілізації та вирішення проблем на фронті.
За даними джерел «Української правди», саме конфлікт між Федоровим і Сирським став однією з головних причин рішення президента про кадрові зміни. Зеленський підкреслив, що в умовах війни Міністерство оборони та Генеральний штаб повинні працювати як єдина система, а постійне протистояння між двома центрами ухвалення рішень є неприйнятним.
Відставка Федорова спричинила помітний суспільний резонанс. У Києві та низці інших міст України відбулися акції на його підтримку. Учасники протестів закликали президента повернути Федорова на посаду та не змінювати курс на цифровізацію армії й розвиток сучасних технологій. За інформацією міжнародних агентств, звільнення одного з найпопулярніших урядовців стало причиною найбільших внутрішньополітичних протестів за останній час.
На цьому тлі візит Єрмака до Сирського став предметом активного обговорення. Водночас жодних підтверджених даних про зміст переговорів наразі немає. Будь-які припущення щодо ухвалення кадрових рішень, обговорення ситуації навколо Федорова чи майбутнього керівництва ЗСУ залишаються непідтвердженими.
Варто зазначити, що повідомлення стосується лише самого факту поїздки, який, за даними «Української правди», підтвердили джерела серед військових та правоохоронців. Інформації про те, чи були присутні інші посадовці, скільки тривала зустріч і які рішення могли бути ухвалені, наразі немає.
Паралельно президент Зеленський продовжив формування нового складу уряду. Він повідомив про намір запропонувати Верховній Раді кандидатуру Євгенія Хмари на посаду міністра оборони, а до ухвалення відповідного рішення Хмара виконуватиме обов’язки очільника оборонного відомства. Таким чином, кадрові зміни відбуваються одночасно із пошуком нової моделі взаємодії між Міністерством оборони та Генеральним штабом.
На цей момент офіційних заяв щодо візиту Єрмака до командного пункту Сирського не оприлюднено, а тому його мета та результати залишаються невідомими. Єдиним підтвердженим фактом є сам візит, про який повідомили джерела «Української правди», тоді як будь-які інші версії або припущення наразі не підтверджені.
За інформацією наших джерел у Вашингтоні, НАБУ передало США нові дані щодо корупційних схем за участі екс-глави ОП Андрія Єрмака та його оточення.
“НАБУ передало США нові дані щодо схем Єрмака, і американці вимагають усунути учасників корупційних схем.
Крім того, саме американці вимагають навести лад в українському дипкорпусі, оскільки людям Єрмака наразі не довіряють.
З огляду на поточну ситуацію, такі топ-чиновники як Андрій Сібіга, Юлія Свириденко, Олексій Кулеба, Ольга Стефанішина – мають піти. Але поки що обговорюють кандидатури на заміну.
Крім того, ситуація у з бунтом проти ТЦК у Львові, з комбригом 155-го та обшуками у “Вирії” й “Бронетехніці” похитнула правоохоронців. Тут також “будуть наводити лад”.
Заміна голови ДБР – необхідний крок. Ну і головне, Зеленський любить пакетні заміни, тобто відставкою уряду він не обмежиться”– зазначає джерело.
Нагадаємо, раніше Financial Times з посиланням на власні джерела зазначила, що звільнення посла України в США Стефанішиної пов’язане з купівлею квартири за заниженою ціною.
“Очікується, що Ольга Стефанішина, нинішня посол України в США, залишить свою посаду у Вашингтоні, оскільки триває розслідування щодо купівлі її родиною квартири в Києві за ціною, яка, за твердженням слідчих, була значно нижчою за ринкову”, — йдеться в статті.
За інформацією ЗМІ, після вручення підозри екс-голові ОП Андрію Єрмаку може активізуватись поставлене на паузу розслідування НАБУ проти “смотрящого за Мінюстом” Андрія Довбенка, який втік від українського правосуддя до Лондона.
Нагадаємо, гучна справа про корупцію на майже півмільярда гривень в АРМА та ДП “СЕТАМ”, за якою по інформації НАБУ стоїть юрист Андрій Довбенко, фактично стала “на паузу” після втечі головного фігуранта до Лондона.
За інформацією ЗМІ, втеча Довбенко до Британії стала можливою завдяки його зв’язкам з Андрієм Єрмаком через екс-дружину Дарію Зарівну.
Також, за інформацією джерел, в Україні блокуються суди у справі Довбенко, ймовірно завдяки його зв’язкам у вищих ешелонах влади.
Зокрема, 3-го березня вищий антикорупційний суд не зміг провести повноцінне підготовче засідання у справі про ймовірну корупційну оборудку з продажу за заниженими цінами арештованого майна, переданого в управління АРМА. У засіданні зʼясувалось, що один із обвинувачених – оцінювач майна – не зміг зʼявитись через військову службу. Однак суд розглядав клопотання сторони захисту іншого обвинуваченого Віктора Вишньова про зміну запобіжного заходу.
Фігурант розслідування НАБУ, “смотрящий” за Мінюстом Андрій Довбенко почав втрачати вплив та активи в ігорному бізнесі після відставки Андрія Єрмака з поста глави Офісу Президента.
Два Андрія: як пов’язані Андрій Довбенко та Андрій Єрмак
Зв’язок між Андрієм Довбенко та Андрієм Єрмаком можна відслідкувати через Дарію Зарівну. Нагадаємо, до того як стати радницею голови Офісу Президента Андрія Єрмака, Зарівна являлась дружиною Андрія Довбенко.
ФОТО: Смотрящий за Мінюстом Андрій Довбенко пов’язаний з Андрієм Єрмаком через екс-дружину Дарію Зарівну
За інформацією ЗМІ, тільки зайшовши на посаду, Андрій Єрмак через Довбенко отримав вплив на МІністерство юстиції, що дало тоді ще новопризначеному голові ОП доступ в тому числі до рейдерских схем, чим вони з Довбенко актино користувались.
Водночас, для Андрія Довбенко союз з тодішнім главою ОП означав “дах” на самому високому політичному рівні та знайомства, завдяки яким він зміг у 2023-му році виїхати з країни до свого арешту.
Як Андрій Довбенко намагався монополізувати ринок онлайн казино через силовий блок
Після оголошення НАБУ підозри Андрію Єрмаку, почались проблеми у його “підопічних”, в тому числі і у Андрія Довбенко.
Зокрема, в ЗМІ почала з’являтися інформація що кінцевим бенефіціаром казино Slot City і BETON є Андрій Довбенко. Водночас, через відомого блогера Ігоря Лаченкова злили інформацію, що саме Андрій Довбенко намагається монополізувати ринок українських казино через силовиків.
Спочатку була запущена інформаційна атака, в якій “підсвітили” прізвище реального власника Slot City і BETON, що стало приводом для “ПлейСіті” для накладення штрафів та скасування рішення про видачу ліцензії.
За інформацією джерел, як тільки розпочались проблеми в Андрія Єрмака, конкуренти Андрія Довбенка на ігорному ринку відповіли на його спроби монополізувати ринок.
Онлайн казино Slot City і BETON – структура власників веде до фігуранта розслідувань НАБУ Андрія Довбенка
Формально, в Slot City і BETON різні власники, але при детальному вивчені кінцевим бенефіціаром обох казино являється Андрій Довбенко.
Офіційним власником казино Slot City через ТОВ “Олл сіті геймс” значиться одеський бізнесмен Павло Георгійович Чиклікчі.
Також Павло Чиклікчі є власником ще 5 компаній, зокрема пов’язаних із гемблінгом, і є сином екс депутата Одеської обласної ради Георгія Чиклікчі. Як випливає з відкритих даних, останній займається агробізнесом. Власне, сам Павло Чиклікчі, як і його брат Володимир, також беруть участь у сімейному агробізнесі.
Але водночас, за даними YouControl, Павло Чиклікчі володіє одразу 3 компаніями, що працюють в гральному бізнесі, – крім “Олл сіті геймс”, це куплене раніше ТОВ «Геймдейв» (ТМ SlotsCity) та відкрите в травні 2026-го ТОВ “Геймсіті” (на 100% належить «Олл сіті геймс»).
Зауважимо, що лише на оплату статутного фонду ТОВ “Геймсіті” його власнику були необхідні 30 мільйонів гривень. Щоправда, ця сума не видається великою на тлі доходу ТОВ “Геймдейв” у 2025-му році в 9,3 млрд грн, ось тільки коштів на такі інвестиції в родини Чиклікчі офіційно просто немає.
Так, будучи депутатом селищної ради, батько ігрового магната Георгій Чиклікчі в електронній декларації за 2024 рік (останній перед входом сина Павла в азартний бізнес) зазначив, що володіє 47 000 євро та 466 110 грн, ще близько 3,5 млн грн становили його доходи. Також йому належать близько 70 земельних ділянок. Рідний брат Павла Чиклікчі, Володимир, за 2020-й рік заробив 2 млн 830 тис. грн, накопичень офіційно не мав. Відомостей про доходи самого Павла Чиклікчі, який у жовтні 2024 року купив ТОВ «Геймдев», немає взагалі.
Схожа ситуація і з офіційним власником онлайн-казино BETON ТОВ “Сітікод”, жителем Києва Романом Балашовим. Про нього відомо, що чоловік займається бізнесом як ФОП і є співвласником ТОВ “Ортаверон” “Перун компані”, а також володіє АТ “Чикаго”, що являє собою закритий інвестиційний фонд. Також він є директором ТОВ “Гореничі 16”.
Загалом, Роман Балашов більше виглядає як “класичний фунт”, чим як бізнесмен який міг може внести ті самі 30 млн грн, необхідних для створення “Сітікоду”.
Як Андрій Довбенко перетворив Мінюст на джерело особистого збагачення та “заробив перший мільйон”
Для заходу на ігорний ринок необхідні значні ресурси, які були “зароблені” Андрієм Довбенко на схемах пов’язаних з Міністерстві юстиції України.
Зокрема, “смотрящим” за Мінюстом Андрія Довбенко назвали журналісти Bigus.info, журналістське розслідування яких ймовірно викликало інтерес НАБУ.
Нагадаємо, у 2022 році, коли НАБУ повідомило про розкриття злочинної групи всередині Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).
За версією слідства, посадові особи АРМА в змові з представниками ДП “СЕТАМ”, приватними компаніями та іншими особами організували схему продажу за заниженою вартістю через торговельний майданчик ДП “СЕТАМ” майна, арештованого в рамках кримінальних справ і переданого в управління АРМА.
Раніше арештоване майно передавали АРМА під приводом виконання ухвал слідчого судді, після чого чиновники АРМА обґрунтовували необхідність його продажу і, використовуючи власного оцінювача, занижували вартість майна. Останнє продавалося за участі співучасника з ДП “СЕТАМ”, щоб забезпечити перемогу заздалегідь визначеної приватної компанії. Таким чином були продані:
— три земельні ділянки в Одеській області, придбані свого часу для будівництва торговельних центрів мережі “Ашан” — реалізовано в 18 разів дешевше від ринкової вартості;
— 2,6 тис. тонн піску річкового середньої та дрібної фракції в Київській області — заниження вартості більш ніж у 6 разів порівняно з ринковою;
— понад 4,5 тис. тонн карбаміду — майже в 5 разів дешевше від ринкових цін;
— зерно, крупи та олійні культури — у чотири рази дешевше від ринкової вартості.
В рамках даної кримінальної справи у 2023 році НАБУ оголосило Андрія Довбенко врозшук за намагання уникнути правосуддя та неявку на допити.
Зазначимо, що вартість вкраденого Андрієм Довбенко за цією схемою становить о 485 мільйонів. Але ця цифра стосується тільки тих кейсів, які були виявлені НАБУ.
Активи втікача НАБУ Андрія Довбенко в Україні, які працювали завдяки протекції Єрмака
Нагадаємо, в Україні Андрій Довбенко володіє корпоративною групою з 11 компаній, що спеціалізуються на праві, фінансових послугах і нерухомості. Й ці компанії використовувалися в різних сумнівних операціях.
Так, ТОВ “Евріс інвест” (сфера діяльності — надання фінансових послуг, статутний фонд — 130 000 гривень), яким Андрій Довбенко володіє через кіпрську “ЕВРІС консалтинг лімітед”, за даними НАБУ в квітні 2019 року використовувалося під час рейдерського захоплення агропідприємства “СВК Новоселицький”.
Причому, за даними ЗМІ, ці ж юристи профінансували партію “Слуга народу” на 5 мільйонів гривень, що в контексті розслідування НАБУ може виглядати як “відкат”.
Пов’язана з Довбенко ТОВ “Юридична фірма „Евріс“ (сфера діяльності — право, статутний фонд — 100 000 гривень), за версією НАБУ прямо брала участь у схемах усередині АРМА. Так, згаданий вище продаж 4,5 тис. тонн карбаміду майже в 5 разів дешевше від ринкових цін здійснювався за участі колишніх і чинних співробітників компанії.
Зокрема, підготовку аукціону з продажу карбаміду здійснював співробітник ДП “Сетам”, який у 2018–2019 роках як самозайнятий заробив у “Еврісі” 958 тисяч гривень. При цьому сам аукціон з продажу відбувся за участі двох фірм: переможця — ТОВ “Соіл компані ЛТД”, і тієї, що програла, — ТОВ “Бранте”.
Як з’ясували детективи НАБУ, IP-адресою, з якої здійснювалося управління банківським рахунком “Бранте”, користувалися співробітники “Евріса”. Іншими словами, ТОВ “Бранте”, була створена співробітниками ТОВ “Юридична фірма „Евріс“” для створення видимості конкуренції на аукціоні, в якому перемогло ТОВ “Соіл компані ЛТД”.
До речі, 500 тисяч гривень для гарантійного внеску, необхідного для участі в аукціоні, ТОВ “Брант”» отримало від юридичної фірми (з січня 2021 року в стані банкрутства) — ТОВ “Юридична фірма „Ен енд ді“”, через банківські рахунки якої проходили сотні мільйонів гривень, зокрема і за “вирішення питань” з виконавчими провадженнями.
Як Андрій Довбенко робить спроби легалізуватись та уникнути конфіскації активів у Британії
Після розслідування НАБУ Андрій Довбенко втік з України до Британії де продовжив проживати своє краще життя в розкішному особняку в престижному районі Лондона.
ФОТО: Андрій Довбенко втік від кримінальних справ НАБУ до Лондона
Водночас, через корупційний шлейф Андрій Довбенко зіштовхнувся з проблемами легалізації на туманному альбіоні “вкраденого на батьківщині”. Тим паче, що британська преса почала піднімати питання про походження його капіталів та акцентувати на його дотичність до корупційних оборудок.
ФОТО: британська преса зацікавилась походженням статків втікача НАБУ Андрія Довбенко
Справа в тому, що по місцевим законам, у разі якщо буде доведено корупційне походження капіталів нового мультимільйонера Андрія Довбенко, то всі його статки в Британії під загрозою конфіскаціЇ.
Тож не дивно, що Андрій Довбенко розгорнув у Британії велику піар компанію по відбілювання своєї репутації, на що у своєму Facebook звернула увагу журналістка Олена Шкарпова.
“Я вбила його імя в пошуку на Лінкедін. І знайшла безліч постів британських інвесторів, військових, журналістів про те, який Довбенко український патріот і дуже класний бадді.
Відкрила гугл – а там колонки авторства Довбенка у Fortune. Financial Times, Atlantic Council (!). Загалом нарахувала близько 20 статей під його ім’ям у різних західних виданнях. Звичайно, статті написані дуже дорогими якісними райтерами І впевнена, десь за їх розміщення точно він платив” – зазначає Шкрапова.
ФОТО: Скріншот поста Facebook журналістки Олени Шкарпової
За спостереженнями журналістки, в англомовному середовищі образ Довбенка не асоціюється з кримінальними справами. Натомість він представляє себе як засновника платформи TechExchange, яка нібито створює “мости” між британськими та українськими оборонними стартапами.
Нагадаємо, уникати кримінальної відповідальності Андрію Довбенко в Україні допомагали зв’язки у вищих ешелонах влади. Але чи зможе Довбенко після відставки Єрмака утримати свої активи в Україні та Лондоні, і чи доведе НАБУ до кінця розслідування про розкрадання майже півмільярда гривень на схемах з ДП “СЕТАМ” та Арма побачим найближчим часом.
Керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив, що Україна не погодиться на жодні територіальні поступки Росії та не прийматиме ультиматуми ні від агресора, ні від партнерів. Водночас він не виключає, що активна фаза війни може завершитися вже цього року, однак перед поверненням до переговорного процесу, за його словами, ескалація ще може наростати.
Про це Буданов розповів в інтерв’ю РБК-Україна, де говорив про свої відносини з президентом Володимиром Зеленським, зміну балансу в Офісі президента після Андрія Єрмака, ситуацію на фронті, удари по російській логістиці, Крим, Дональда Трампа, Польщу, Білорусь і можливі сценарії завершення війни.
Однією з ключових тем інтерв’ю стала можливість завершення активної фази війни у 2026 році. Буданов визнав, що такий шанс існує, хоча нині ситуація перейшла у фазу загострення. За його словами, навесні переговорний процес мав “дуже гарний темп”, однак зараз сторони фактично увійшли в етап ескалації. Він пояснив, що для виходу з ескалації часто потрібне її максимальне наростання, після чого може початися деескалація і повернення до діалогу.
Водночас керівник ОП наголосив: будь-які територіальні компроміси для України неможливі. Він прямо відкинув сценарії, за якими Україна могла б погодитися на визнання втрати Криму, Донеччини, Луганщини чи окупованих частин Херсонської та Запорізької областей. Саме такий набір вимог, за словами Буданова, Москва вкладає у поняття “дух Анкоріджа” — російську інтерпретацію домовленостей після контактів на Алясці. Для Києва така логіка є неприйнятною.
Буданов зазначив, що завершення війни залежатиме одночасно і від поля бою, і від дипломатичних кабінетів. За його словами, ці дві площини не можуть існувати окремо, якщо тільки одна з держав не припиняє існування. Саме тому Україна, з одного боку, працює над стабілізацією фронту, а з іншого — продовжує дипломатичну роботу із США, Європою та іншими партнерами.
Окремо він зупинився на українських ударах по російській логістиці та військовій інфраструктурі. За словами Буданова, нинішній прорив у кількості уражених цілей став можливим завдяки зростанню власного виробництва та розвитку технологій. Він наголосив, що Україна давно намагалася знижувати рівень функціонування російської логістики, однак саме зараз це стало робити простіше й ефективніше.
У контексті Криму Буданов пояснив, що ключове завдання України — обрізати південну логістику Росії. Через тимчасово окупований півострів, за його словами, йде серйозне забезпечення російського угруповання “Днєпр”. Він звернувся до українців, які залишаються в Криму і чекають повернення України, із закликом із розумінням ставитися до складнощів, пов’язаних з ударами по окупаційній інфраструктурі, перебоями з пальним, світлом і водою.
“Усі ці незручності — заради великої мети, а велика мета — це повернення додому”,— пояснив Буданов.
Ще одна резонансна частина інтерв’ю стосувалася Польщі. Буданов заявив, що до 11 липня, річниці Волинської трагедії, Варшава може підготувати низку “незрілих ескалаційних кроків”. Він прогнозує, що пік напруги у відносинах із Польщею ще попереду. Водночас керівник ОП наголосив, що Україна не сприйматиме жодних ультиматумів від партнерів.
“Останній, хто намагався поставити нам ультиматум, — це Російська Федерація. Без образ до Польщі, але вона трошки потужніша, ніж Польща. І ми його все одно не прийняли”,— сказав Буданов.
Він додав, що Київ не збирається мовчки реагувати на недружні кроки, однак сподівається, що ситуація зрештою піде до деескалації, а не до катастрофічного сценарію.
У розмові також ішлося про Дональда Трампа. Буданов заявив, що для України важливо не втратити підтримку президента США. На його думку, Трамп поважає переможців, тому Україна має демонструвати не лише намір, а реальні результати. Він підкреслив, що підтримка США потрібна Києву не як символ, а як конкретні рішення та практична допомога.
Щодо Росії Буданов заявив, що нинішній план Кремля — “рухатись далі”. За його словами, у Москві поки не бачать серйозних підстав для зміни стратегічної позиції. Водночас змусити Путіна припинити війну може лише скоординована робота України, США та Європи. Китай, за словами Буданова, також має значення, однак Пекін керується власними інтересами.
Буданов також не виключає, що Росія може провести нову мобілізацію, якщо вважатиме це необхідним. За його словами, технічно Москва здатна повторити масштаб часткової мобілізації 2022 року, коли було мобілізовано близько 450 тисяч людей. Поки Кремль цього не хоче, але за відсутності інших варіантів може піти на такий крок.
Окремий блок інтерв’ю стосувався Білорусі. Буданов заявив, що Лукашенко, схоже, почув українські попередження, і зараз Київ не бачить безпосередньої загрози нового наступу з білоруського напрямку. При цьому він наголосив, що Україні невигідно отримувати ще одного ворога і ще одну зону бойових дій.
Щодо роботи в Офісі президента Буданов підтвердив, що період “притирки” із Володимиром Зеленським уже пройшов. Він визнав, що його стиль управління відрізняється від стилю Андрія Єрмака, однак підкреслив, що як військова людина сприймає президента як свого керівника і не має з цим проблем.
Інтерв’ю Буданова стало не лише набором заяв про війну, а й політичним сигналом одразу в кількох напрямках. Для Росії — що Україна не погодиться на територіальні поступки. Для Польщі — що тиск ультиматумами не спрацює. Для США — що Київ розуміє важливість демонстрації реальних результатів. А для українського суспільства — що попереду може бути складний період ескалації, але шанс на завершення активної фази війни у 2026 році, за словами Буданова, все ще існує.
Трамп заявив, що російський лідер Володимир Путін перебуває під серйозним тиском і нібито зацікавлений у завершенні війни проти України. Таку заяву президент США зробив 6 липня під час спілкування з журналістами, коментуючи наслідки своєї нещодавньої телефонної розмови з главою Кремля. При цьому американський президент висловив переконання, що переговорний процес просувається швидше, ніж багато хто очікує, а питання врегулювання війни стане однією з ключових тем найближчого саміту НАТО в Анкарі.
Заява Трампа прозвучала після запитання журналістів про те, чи відчуває Путін тиск на тлі останніх масованих російських ударів по Києву, які призвели до численних жертв серед цивільного населення. Президент США відповів ствердно.
«Я думаю, що він справді відчуває тиск. Він хоче закінчити це, і Україна хоче закінчити це. Ми ведемо переговори і подивимося, чи зможемо це зупинити. Це жахлива ситуація», – сказав Трамп.
Американський лідер також повторив свою тезу про те, що нинішня війна, на його думку, перебуває ближче до завершення, ніж це здається багатьом.
«Я думаю, що ми набагато ближче до цього, ніж будь-хто може собі уявити. Президент Путін хоче її закінчити, можу сказати це дуже впевнено. Ми мали дуже хорошу розмову. І президент Зеленський також хоче завершити цю війну зараз. Ми їдемо на саміт НАТО і будемо говорити про це там. Думаю, ми можемо її завершити», – наголосив Трамп.
Йдеться про телефонну розмову між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним, яка відбулася 4 липня та тривала близько півтори години. За інформацією Кремля, сторони обговорили війну в Україні, майбутній саміт НАТО та можливі дипломатичні кроки для припинення бойових дій. Російська сторона заявила, що Трамп підтвердив готовність і надалі сприяти пошуку політичного врегулювання конфлікту.
Після розмови з Путіним Трамп також поспілкувався телефоном із президентом України Володимиром Зеленським. Український лідер повідомив, що бесіда була конструктивною, а сторони домовилися продовжити консультації вже під час саміту НАТО в Туреччині. Зеленський наголосив, що існує реальна перспектива завершення війни, однак для цього необхідна рішуча підтримка України з боку міжнародних партнерів.
Очікується, що вже найближчими днями Дональд Трамп і Володимир Зеленський проведуть окрему особисту зустріч на полях саміту НАТО в Анкарі. За даними американських посадовців, українське питання стане одним із центральних на переговорах президента США із союзниками по Альянсу.
Саміт НАТО проходитиме 7–8 липня в столиці Туреччини. Однією з головних тем порядку денного стане подальша військова підтримка України, розвиток оборонної промисловості країн Альянсу та координація дій щодо стримування російської агресії. Очікується також обговорення нових пакетів допомоги Україні та перспектив дипломатичних ініціатив.
Водночас заяви Трампа пролунали на тлі чергової масштабної російської атаки по Києву та інших українських містах. У ніч проти 6 липня Росія здійснила один із наймасштабніших комбінованих ударів останнього часу із застосуванням балістичних ракет, крилатих ракет та ударних безпілотників. Унаслідок атаки загинули десятки людей, десятки отримали поранення, а президент України закликав союзників ухвалити «сильні рішення» щодо посилення української протиповітряної оборони саме напередодні саміту НАТО.
Попри оптимістичні оцінки Дональда Трампа, офіційна Москва поки не демонструє готовності до зміни власної публічної позиції. У Кремлі заявили лише про намір продовжувати контакти з американською стороною та домовленість провести нову телефонну розмову між президентами найближчим часом.
Експерти зазначають, що саме результати переговорів у рамках саміту НАТО та можливі подальші контакти між Вашингтоном, Києвом і Москвою можуть визначити, чи матимуть оптимістичні заяви президента США практичне продовження.
