В Україні змінили правила стягнення боргів за комунальні послуги, суттєво підвищивши суму заборгованості, за якої може виникнути ризик втрати єдиного житла. Відтепер цей поріг становить понад 430 тисяч гривень замість попередніх приблизно 170 тисяч. Водночас навіть накопичення такого боргу не означає, що квартиру чи будинок автоматично вилучать і виставлять на продаж.
Про це повідомило Міністерство юстиції України, пояснюючи зміни, які набули чинності 23 жовтня 2026 року відповідно до закону №4833-IX.
Нові положення передбачають, що стягнення на єдине житло боржника не допускається, якщо сума заборгованості не перевищує 50 мінімальних заробітних плат. У 2026 році цей показник становить 432 350 гривень.
Раніше відповідне обмеження дорівнювало 20 мінімальним зарплатам, тобто приблизно 170 тисячам гривень.
Заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко пояснив, що підвищення порогу пов’язане з економічними наслідками війни, зміною вартості життя та необхідністю посилити захист громадян.
За словами посадовця, випадки, коли українці накопичують комунальні борги такого розміру, є поодинокими.
У Мін’юсті навели простий приклад: якщо щомісячна плата за житлово-комунальні послуги становить шість тисяч гривень, для накопичення боргу понад 430 тисяч потрібно приблизно шість років повністю не оплачувати рахунки.
Водночас навіть перевищення встановленої законом суми не дає підстав автоматично позбавити людину житла.
Стягнення заборгованості відбувається у визначеному законодавством порядку. Якщо постачальник комунальних послуг звертається за примусовим стягненням, необхідна відповідна правова підстава, зокрема судове рішення або інший передбачений законом виконавчий документ.
Після відкриття виконавчого провадження стягнення насамперед може спрямовуватися на кошти боржника, його банківські рахунки та інше майно. Звернення стягнення на нерухомість має відбуватися з дотриманням встановлених законом умов.
Таким чином, борг понад 432 тисячі гривень не означає, що вже наступного дня квартиру виставлять на аукціон. Ця сума лише визначає межу, після якої за певних обставин може розглядатися питання стягнення єдиного житла.
Окремі гарантії передбачені для військовослужбовців. Під час воєнного стану та протягом одного року після його завершення закон забороняє звертати стягнення на їхнє єдине житло незалежно від суми боргу. Водночас існують винятки, зокрема щодо іпотечних зобов’язань і відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Додатковий захист запроваджений і для громадян, які мають заборгованість за житлово-комунальні послуги на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях.
Для визначених законом виконавчих проваджень передбачено зняття арештів із майна та коштів боржників, а також виключення відповідних відомостей із Єдиного реєстру боржників на період воєнного стану.
Крім того, новий закон передбачає цифровізацію виконавчих проваджень. Після повного погашення певних категорій заборгованості інформація про оплату автоматично передаватиметься до відповідних систем.
Зокрема, для боргів, сума стягнення за якими не перевищує десяти мінімальних заробітних плат, або 86 470 гривень у 2026 році, передбачена автоматизована процедура зняття арешту з коштів після виконання встановлених законом умов.
Якщо інформація про погашення заборгованості не оновилася або обмеження залишилися чинними, у Мін’юсті рекомендують звертатися безпосередньо до державного виконавця, який веде провадження.
Водночас підвищення порогу стягнення житла не означає скасування обов’язку оплачувати комунальні послуги. Постачальники, як і раніше, можуть вимагати погашення боргів у законному порядку, а відносно невеликі суми заборгованості також можуть стати підставою для відкриття виконавчого провадження.
Отже, нові правила насамперед посилюють захист єдиного житла українців. За комунальні борги, які не перевищують 432 350 гривень, звернення стягнення на таке житло за загальним правилом заборонене. Проте накопичення більшої суми не означає автоматичної втрати нерухомості — кожен випадок має розглядатися відповідно до встановленої законом процедури.









