Позначка: Австрія

  • Бірюзова доріжка у Відні перетворилася на подіум Євробачення

    Бірюзова доріжка у Відні перетворилася на подіум Євробачення

    У Відні офіційно стартував тиждень ювілейного, 70-го пісенного конкурсу «Євробачення-2026». Однією з перших великих подій стала церемонія відкриття та традиційна Бірюзова доріжка, на якій представники всіх 35 країн-учасниць уперше зібралися разом перед півфіналами та фіналом. Саме ця подія щороку перетворює музичний конкурс на поєднання дипломатичного прийому, модного дефіле, фанатського свята і великої телевізійної презентації артистів.

    Цьогоріч конкурс проходить у Відні під гаслом United by Music. Півфінали заплановані на 12 і 14 травня, а гранд-фінал відбудеться 16 травня у Wiener Stadthalle. Організатором виступає Європейська мовна спілка, а мовником-господарем — австрійський ORF. У конкурсі беруть участь 35 країн.

    Церемонія відкриття розпочалася з виконання гімну Євробачення Радіосимфонічним оркестром Відня. Після цього делегації почали виходити на Бірюзову доріжку в алфавітному порядку. Австрія як країна-господарка традиційно завершувала хід. За задумом організаторів, кожна делегація отримала кілька хвилин для проходу, короткого спілкування з ведучими, позування фотографам і привітання фанатів.

    Особливістю цьогорічної церемонії стало музичне оформлення: гурт Woodstock Allstar Band зустрічав учасників живими інтерпретаціями пісень, пов’язаних із країнами-учасницями. Офіційний сайт Євробачення повідомляв, що відкриття у Відні має поєднати урочистість, живу музику та атмосферу великого міського свята.

    Маршрут Бірюзової доріжки пролягав від Бургтеатру до міської Ратуші. Саме там на артистів чекали фанати, преса та медіазона. Для Відня ця подія стала одним із головних публічних стартів Євробачення-тижня, адже саме на Бірюзовій доріжці учасники не лише демонструють образи, а й фактично презентують свої сценічні історії ще до виходу на конкурсну сцену.

    Україну на Бірюзовій доріжці представила Leleka з піснею Ridnym. Українська артистка вийшла серед останніх учасників церемонії — після Швейцарії та перед Великою Британією. Її поява стала однією з найочікуваніших для українських глядачів, адже Leleka вже встигла провести репетиції у Відні та представити конкурсну версію композиції. За інформацією Суспільного, у версії Ridnym для конкурсу поєднали струнний квінтет і бандуру, а сама пісня побудована навколо тем надії, внутрішньої сили та повернення до рідного.

    На Бірюзовій доріжці Leleka зробила ставку на стриману, але виразну подачу. Її образ не виглядав випадковим світським вбранням — радше продовжував емоційну лінію пісні Ridnym. Українська представниця вийшла з настроєм внутрішньої зібраності, без надмірного епатажу, але з чіткою сценічною присутністю. Для України на Євробаченні це вже стала впізнавана стратегія останніх років: говорити не лише через номер, а й через символи, інтонацію, колір, пластику та загальний настрій.

    Серед перших на доріжці з’явилася представниця Албанії Alis із піснею Nân. Її вихід відкрив офіційну частину дефіле конкурсантів. Після неї публіці представили Вірменію — Simón із композицією Paloma Rumba, Австралію — Delta Goodrem із піснею Eclipse, Азербайджан — Jiva з Just Go, Бельгію — Essyla з Dancing on the Ice та Болгарію — Dara з Bangaranga.

    Далі на доріжку вийшли представники Хорватії Lelek із Andromeda, Кіпру Antigoni з Jalla, Чехії Daniel Žižka з Crossroads, Данії Søren Torpegaard Lund із Før vi går hjem, Естонії Vanilla Ninja з Too Epic To Be True та Фінляндії Linda Lampenius і Pete Parkkonen із Liekinheitin.

    Францію цьогоріч представляє Monroe з піснею Regarde!, Грузію — Bzikebi з On Replay, Німеччину — Sarah Engels із Fire, Грецію — Akylas із Ferto, Ізраїль — Noam Bettan із Michelle, Італію — Sal Da Vinci з Per sempre sì. Саме серед цих виходів Бірюзова доріжка остаточно перетворилася на повноцінний модний марафон: учасники поєднували сценічну екстравагантність, національні мотиви, вечірню класику та сучасну попестетику.

    Після цього свою появу мали Латвія — Atvara з Ēnā, Литва — Lion Ceccah із Sólo quiero más, Люксембург — Eva Marija з Mother Nature, Мальта — Aidan із Bella, Молдова — Satoshi з Viva, Moldova, Чорногорія — Tamara Živković із Nova zora, Норвегія — Jonas Lovv із Ya ya ya та Польща — Alicja з Pray.

    Окрему увагу привернула Молдова, адже Satoshi відкриватиме перший півфінал конкурсу. Його поява на доріжці стала ще одним нагадуванням, що цього року представники регіону Східної Європи та Балкан мають помітну присутність і в музичній, і в візуальній частині конкурсу.

    У другій частині церемонії на доріжку вийшли Португалія — Bandidos do Cante з Rosa, Румунія — Alexandra Căpitănescu з Choke Me, Сан-Марино — Senhit із Superstar, Сербія — Lavina з Kraj mene, Швеція — Felicia з My System, Швейцарія — Veronica Fusaro з Alice, Україна — Leleka з Ridnym, Велика Британія — Look Mum No Computer з Eins, Zwei, Drei та Австрія — Cosmó з Tanzschein.

    Сан-Марино цього року привезло на доріжку один із найяскравіших виходів, адже разом із Senhit з’явився Boy George. Для Євробачення це той самий формат появи, який миттєво працює на медійність: впізнаване ім’я, театральність, сильна картинка і привід для обговорень у соцмережах.

    Австрійський артист Cosmó завершив прохід делегацій як представник країни-господарки. Для Відня це був символічний фінал Бірюзової доріжки: місто, яке вже приймало конкурс у 1967 та 2015 роках, знову стало європейською музичною столицею на тиждень.

    Церемонія відкриття цього року відбувається на тлі посилених заходів безпеки. За даними The Times, Відень готується до конкурсу з підвищеним рівнем пильності: для глядачів на шоу у Wiener Stadthalle передбачені перевірки за принципом аеропортового контролю, обмеження щодо сумок і додаткові заходи безпеки біля майданчиків. Видання також повідомляло, що в організації безпекової координації задіяні австрійські служби та міжнародна підтримка.

    Попри безпековий контекст, атмосфера відкриття залишалася святковою. Бірюзова доріжка традиційно є простором, де політичні напруги, фанатські очікування, шоу-бізнесова конкуренція і культурна дипломатія перетинаються в одному кадрі. Для артистів це шанс ще до виступу на сцені заявити про себе, для фанатів — побачити всіх учасників наживо, а для країн — показати не лише пісню, а й власний стиль.

    Для України цьогорічне Євробачення має особливе емоційне значення. Пісня Ridnym уже сама назвою звертається до теми дому, пам’яті, близьких людей і внутрішньої опори. На тлі війни такі сенси для української аудиторії звучать не як абстрактна лірика, а як дуже конкретний досвід. Саме тому вихід Leleka на Бірюзову доріжку був не просто частиною протоколу, а ще одним етапом української присутності на великій міжнародній сцені.

    Попереду — півфінали 12 і 14 травня та фінал 16 травня. Саме тоді стане зрозуміло, чи зможе Україна з Ridnym пройти до вирішального шоу і поборотися за високі бали журі та глядачів. Але вже зараз зрозуміло: Бірюзова доріжка у Відні дала старт конкурсу, який буде не лише музичним, а й дуже візуальним, емоційним і політично уважним.

  • СБУ розкрила, як ексголова КСУ Тупицький покинув Україну за участі прикордонника з Волині

    СБУ розкрила, як ексголова КСУ Тупицький покинув Україну за участі прикордонника з Волині

    Служба безпеки України викрила злочинну схему, яка дозволила колишньому голові Конституційного Суду Олександру Тупицькому нелегально покинути країну на початку повномасштабного вторгнення. До її реалізації причетний прикордонник з Волині Роман Гінгін, якого суд визнав винним у незаконному переправленні людей через державний кордон.

    За даними слідства, у березні 2022 року на Закарпатті діяла організована група з прикордонників, митників та окремих поліцейських. Вони систематично займалися нелегальним вивезенням чоловіків призовного віку до ЄС за грошову винагороду. Одним із клієнтів цієї мережі й став ексголова КСУ.

    Тупицький заздалегідь домовився з учасниками схеми про виїзд до Угорщини. До кордону він їхав на задньому сидінні автомобіля Toyota Camry, за кермом якого перебував найнятий водій, що мав законні підстави для перетину кордону. Саме це дозволило уникнути детальної перевірки.

    Прикордонники та митники формально перевірили документи лише водія. Тупицького та двох його супутників пропустили без огляду і не внесли до електронних баз. Таким чином вони фактично «зникли» для української системи контролю.

    Автомобіль безперешкодно виїхав із пункту пропуску, а вже 17 березня 2022 року угорська сторона на пункті «Барабаш» офіційно зафіксувала в’їзд Олександра Тупицького. Згодом до нього виїхали дружина та діти, але вже на законних підставах.

    У квітні цього року українські паспорти Тупицького були анульовані. Попри це, він продовжує проживати в Австрії, де переховується від українського правосуддя.

    СБУ зазначає, що розслідування схеми на Закарпатті триває, а коло фігурантів може розширитися. Справу щодо Романа Гінгіна суд уже розглянув, однак інші учасники групи можуть отримати нові підозри.

  • Американці проти екстрадиції Андрія Наумова до України через питання безпеки

    Американці проти екстрадиції Андрія Наумова до України через питання безпеки

    За інформацією джерел видання 360.ua.news, Австрія не видасть колишнього генерал-лейтенанта, начальника УВБ центрального апарату СБУ Андрія Наумова, так як існує небезпека його вбивства в Україні.

    Як повідомляє джерело, під час ув’язнення Андрія Наумова у Сербії, європейці надали йому охорону на прохання США.

    Також європейці надали американській стороні гарантії безпеки під час переправки Андрія Наумова до Австрії, де він наразі перебуває під цілодобовою охороною.

    За інформацією джерела, американці вважають що Андрій Наумов може стати наступним у списку жертв, фігурантів “історій з виведенням грошей” пов’язаних з близьким до українських владних кіл Тімуром Міндічем.

    Варто відзначити, що за інформацією джерела, через “історії з виведенням грошей” тільки цього місяця було ліквідовано кілька ключових осіб.

    Зокрема мова йде про 32-річного криптоблогера Костянтина Ганіча (Kostya Kudo), який був знайдений 11 жовтня 2025 року з вогнепальним пораненням в голову у своєму автомобілі.

    За інформацією правоохоронців причиною смерті Ганіча стало самогубство. Водночас, за інформацією джерела “його проблема в тому, що він починаючи з 2022 року виводив гроші людей близьких до Президента”.

    Друга смерть “через історії з виведенням грошей” – вбивство кіпрського бізнесмена, президента футбольного клубу Карміотісса Ставроса Дімостенуса 17 жовтня цього року.

    Ставрос Дімостенус був тісно пов’язаний з кримінальними колами та казино Pin-Up, через яке з України могли вивести більш ніж 500 мільйонів доларів.

    За інформацією джерела, Андрій Наумов знав про схеми виведення грошей з України та був причетний до деяких з них. Тож американці приймають безпосередню участь у “кейсі Наумова”, задля формування додаткових важелів впливу на Володимира Зеленського та його близьке оточення.

    За інформацією джерела, у “кейсі Наумова” інтереси американців та росіян збігаються.

  • Суд Австрії вирішує долю Андрія Наумова — колишнього генерала СБУ

    Суд Австрії вирішує долю Андрія Наумова — колишнього генерала СБУ

    Регіональний суд австрійського міста Корнойбург найближчим часом розгляне питання екстрадиції колишнього керівника Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України Андрія Наумова. Про це повідомила пресслужба Державного бюро розслідувань.

    Хоча в офіційному повідомленні імені не вказано, видання «Радіо Свобода» зазначає, що за фабулою справи йдеться саме про Наумова — фігуранта гучних антикорупційних розслідувань і колишнього генерала СБУ.

    Українські слідчі вже завершили досудове розслідування за кількома статтями Кримінального кодексу України. За даними ДБР, Наумов підозрюється у шахрайстві та підробленні офіційних документів, через що йому загрожує серйозне покарання.

    Після року ув’язнення в Сербії за відмивання грошей Наумов у жовтні 2025 року переїхав до Австрії. Про це українська сторона оперативно повідомила австрійські правоохоронні органи та передала необхідні документи для екстрадиції. Тепер рішення залишається за австрійським судом.

    Раніше, 15 жовтня 2024 року, Вищий суд у Ніші визнав Наумова винним у відмиванні коштів і засудив до одного року позбавлення волі, а також ухвалив рішення про п’ятирічне видворення з країни.

    Крім того, у серпні 2024 року Інтерпол оголосив Наумова у міжнародний розшук на запит ДБР. Слідство в Україні вважає, що під час керівництва державним підприємством у 2019–2021 роках він шахрайським шляхом заволодів понад 3,2 мільйона гривень і намагався підробити документи, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

    Якщо суд в Австрії ухвалить позитивне рішення, Наумова можуть повернути в Україну вже найближчим часом, де йому доведеться відповісти перед законом.

  • Кредит «Укргазбанку» не повернено: Олена Сосєдка вивела мільйони в Австрію

    Кредит «Укргазбанку» не повернено: Олена Сосєдка вивела мільйони в Австрію

    Олена Сосєдка, колишня іпотекодавиця ТОВ «Біо Енерджі Дніпро», опинилася в центрі скандалу через можливе виведення мільйонів гривень державного «Укргазбанку» до Австрії. За даними відкритих джерел, протягом трьох років повномасштабної війни РФ проти України Сосєдка 26 разів виїжджала за кордон, зокрема до Швейцарії, Франції, Італії, Ізраїлю та Австрії, де проживають її діти та сестра Юлія.

    З Австрією Олену Сосєдку пов’язують не лише родинні зв’язки. Батько її другого сина, Сергій Довгалюк, колишній керівник асоційованого об’єднання «Промислово-фінансова група Конкорд», у різні періоди був керуючим директором австрійських компаній Concord Engineering GmbH, APS Power Technology GmbH та Concord Solutions Lab GmbH, пов’язаних з Concord bank та сестрами Сосєдками.

    У 2018 році Сосєдка виступила іпотекодавцем за кредитом «Біо Енерджі Дніпро» у «Укргазбанку» для будівництва біогазової електростанції. Проєкт так і не був реалізований, але кредит у сумі майже 3,4 млн євро було видано. Частина коштів, включно з 100 тис. доларів, зафіксованих у базі експортно-імпортних операцій у 2019 році, була перерахована компанії Concord Solutions Lab GmbH, що, ймовірно, свідчить про виведення грошей за межі України.

    Суд заборонив ТОВ «Біо Енерджі Дніпро» будувати біогазову електростанцію, а кредит державного банку не був повернений. Директором австрійських компаній у 2016–2018 роках був Alexandre Egger, адвокат експрем’єр-міністра Миколи Азарова у ЄСПЛ, що дозволяє припустити, що він міг бути залучений до схем виведення коштів «Укргазбанку» за кордон.

    Ця справа підкреслює ризики фіктивних проєктів та потенційних схем виведення державних коштів за кордон, а також необхідність ретельного контролю за використанням кредитних ресурсів державних банків.

  • Дипломат Артем Рибченко задекларував майно на 18,5 мільйона гривень і претендує на посаду заступника міністра

    Дипломат Артем Рибченко задекларував майно на 18,5 мільйона гривень і претендує на посаду заступника міністра

    Зять колишнього народного депутата Олександра Домбровського, дипломат Артем Рибченко, може стати новим заступником міністра розвитку громад та територій. У своїй декларації він вказав значні активи родини — нерухомість, автомобілі преміумкласу та великі грошові заощадження, загальна вартість яких оцінюється у понад 18,5 мільйона гривень.

    Згідно з поданими документами, Артем Рибченко проживає у Києві разом із дружиною Тетяною та двома доньками — Анастасією і Амелією. Родина володіє трьома квартирами у столиці площею 99,7 м², 116,7 м² і 166,5 м², а також двома квартирами у Вінниці — 113,2 м² і 194,9 м². Додатково задекларовано будинок у селищі Шишаки Полтавської області та квартиру в Австрії, придбану у 2023 році.

    Рибченко має право користування кількома об’єктами нерухомості у Києві, що належать Лілії Керничній. Автопарк родини включає три транспортні засоби: Toyota RAV4 2006 року, BMW X5 2019 року вартістю близько 1,5 млн грн та Audi Q8 того ж року, яким користується сам дипломат.

    Його дружина, Тетяна Рибченко, володіє двома компаніями — ТОВ “Космос Гольф Україна” у Вінниці та ТОВ “Гольф Солюшнс” у Києві.

    Фінансові активи подружжя значні: Артем Рибченко задекларував 180 тисяч доларів готівкою, 107 тисяч доларів на рахунку у швейцарському банку UBS AG та 470 тисяч гривень в “Ощадбанку”. Дружина має ще 259,5 тисячі доларів і 500 тисяч гривень готівкою.

    За 2024 рік дипломат отримав дохід у розмірі 1,42 мільйона гривень, більшу частину якого становили виплати від Державного управління справами. Сукупні статки родини, за підрахунками, перевищують 18,5 мільйона гривень, що ставить Рибченка серед найбагатших кандидатів на урядові посади.

  • Бізнесмен і співвласник “Квартал 95” Тимур Міндіч переховується від НАБУ в Австрії

    Бізнесмен і співвласник “Квартал 95” Тимур Міндіч переховується від НАБУ в Австрії

    Тимур Міндіч, відомий бізнесмен і співвласник студії “Квартал 95”, наразі переховується від слідчих Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) в Австрії. Про це повідомляє Цензор.НЕТ з посиланням на власні джерела.

    За інформацією співрозмовників видання, Міндіча кілька разів помічали у Відні — столиці Австрії. Бізнесмен фігурує у справі, пов’язаній із розкраданням державних коштів, що розслідує НАБУ.

    Раніше ЗМІ наголошували, що саме у квартирі Тимура Міндіча у 2021 році президент України Володимир Зеленський святкував свій день народження. Після появи відомостей про підготовку підозри Міндічу, президент Зеленський ініціював законодавчі зміни, спрямовані на суттєве обмеження незалежності НАБУ.

    Верховна Рада ухвалила відповідний законопроєкт, який згодом підписав президент. Це спричинило масові протести по всій країні.

  • Колишній власник “Дельта Банку” Микола Лагун отримав паспорт країни-агресора у 2014 році — ЗМІ

    Колишній власник “Дельта Банку” Микола Лагун отримав паспорт країни-агресора у 2014 році — ЗМІ

    У колишнього власника збанкрутілого “Дельта Банку” Миколи Лагуна знайшли російський паспорт. Сканкопію документа опублікувало видання “Коротко.Про”. З документу випливає, що екс-банкір має документ про громадянство країни-агресора з 2014 року. Паспорт видали в Криму.

    В розпорядженні редакції опинилась скан-копія російського паспорта Миколи Лагуна. Документ має серію 39 14, номер 043237, код підрозділу — 910-004. Згідно з кодами підрозділів МВС росії, це відповідає Управлінню Федеральної міграційної служби у Залізничному районі Сімферополя, яке було сформоване після окупації для «документування» нових «громадян». Це означає, що на момент видачі Лагун мав не лише доступ до інфраструктури російської міграційної системи в Криму, але й обізнаність щодо того, як скористатися її можливостями. Уважний читач підмітить, що серія 39 не має офіційної розшифровки в переліку регіонів. Справа в тому, що паспорти з такими серіями можуть видаватися в будь-якому регіоні, коли закічуються бланки з “місцевими” серіями, йдеться в матеріалі.

    Видання відзначає, що оскільки у грудні 2014 року попит на паспорти в Криму, на жаль, був великим, а друкувати “кримські” бланки ще не поспішали (після початку окупації тоді не минуло і року, статус півострова був більш ніж невизначеним) – використовували такі “резервні” заготовки, призначені для інших регіонів рф. “Паспорт Документ візуально справжній, містить всі передбачені захисні елементи, має підпис, голограму і машинозчитувану зону. Згідно з її кодом, дата народження власника — 16 лютого 1973 року, місце народження — Чернігівська область, Семенівський район, село Жадово, Українська РСР. Вочевидь, саме за цими біографічними даними й було ініційовано оформлення громадянства рф”, – йдеться в статті.

    Автори припускають, що паспорт росії потрібен Лагуну з кількох причин. “Росія очевидно швидко переставала бути країною, що буде віддавати своїх громадян Україні на запит екстрадиції навіть за наявності міжнародного ордера. Відтак громадянство було “хорошою інвестицією в безпеку”. Тільки кілька років тому правоохоронні органи і державні банки змогли підрахувати загальну суму збитків, завдану Лагуном – це понад 50 млрд грн.”, – припускається в матеріалі.

    Друге – це можливість жити відносно вільне життя без боргів. “З 2022 року Лагун, оголошений нині у національний і міжнародний розшук, переховується у Відні. Звідти від онлайн вмикається на судові засідання щодо своїх боргів перед державою Україна. А також звідти дає вказівки своїм адвокатам у справі про власне банкрутство як фізособи. Лагун визнає лише частину боргів – близько 7 млрд грн., проте більшість із них хоче списати через нібито плачевне фінансове становище. За таких обставин російський паспорт – це “запасний аеродром” для повністю нового життя, адже жодних боргів чи фінансових зобовʼязань”, – додають автори..

    Третій фактор – правовий захист активів Лагуна у Криму відповідно до російського законодавства. Це земельні ділянки на Південному березі Криму; будівельні компанії, зареєстровані в Сімферополі та Ялті; об’єкти туристичної нерухомості в Алушті; пайова участь у ЖК, готелях і ресторанах; доступ до місцевих інфраструктурних об’єктів, зокрема водопостачання та тепломереж. “Зараз частина переписана на фунтів, частиною володіють родичі колишнього голови Нацбанку Сергія Арбузова – але це цілком може бути плата за можливість розграбувати одну з найбільших фінустанов саме за часів Віктора Януковича”, – йдеться в матеріалі.

    “Фактично це означає, що Лагун — громадянин України — вступив у публічно-правові відносини з державою-окупантом, що прямо підпадає під ознаки кримінального правопорушення згідно з Кримінальним кодексом України, і визначається як “пособництво агресору” – до 12 років позбавлення волі”, – додають автори. .

    Четверта причина, за якої Лагун, ймовірно, захотів отримати роспаспорт – це спільні бізнес-інтереси із Кірілом Дмітрієвим – нині ключовим економічним переговірником Кремля з адміністрацією Трампа, а тоді – директором російського фонду прямих інвестицій, що лише набирав апаратну вагу. Саме Дмітрієв у середині 2000-х був ключовим партнером Лагуна у запуску “Дельта банку”. Після цього вони спільно виводили капітали через схеми back-to-back із використанням європейських банків, зокрема Meinl та Winter.

    “Примітно, що в 2021 році прикладу Лагуна послідувала чи не найближча людина з його орбіти – колишня голова правління “Дельти” Олена Попова. Формально — виконавець численних рішень кредитного комітету, неформально — довірена особа і партнерка банкіра, від якої в нього є діти. Її російський паспорт виданий підмосковним управлінням міграційної служби. Дійсність паспорта можна підтвердити у відкритих базах даних, і на нього заведено податковий ідентифікатор рф”, – нагадує видання.

    Раніше президент Володимир Зеленський закликав Австрію сприяти екстрадиції українських олігархів з цієї країни, Микола Лагун є першим кандидатом на таку екстрадицію.

  • Лагун, Фірташ: кого ще можуть екстрадувати з Австрії

    Лагун, Фірташ: кого ще можуть екстрадувати з Австрії

    Під час візиту до Відня 16 червня 2025 року президент України Володимир Зеленський публічно порушив «чутливе питання»: він закликав владу Австрії співпрацювати у справі повернення українських екс-високопосадовців та олігархів, які втекли від українського правосуддя і «використовують Європу, і, безумовно, Австрію, як схованку для зберігання їх вкрадених активів». Це звернення припало на період активізації міжнародно-правової співпраці: за 2023-2025 роки із європейських країн екстрадовано десятки злочинців – як бізнесменів, так і пропагандистів-колаборантів. Найбільше суди і правоохоронні органи чекають на повернення із Австрії екс-банкіра Миколи Лагуна, аграрного олігарха Олега Бахматюка, власника хімічних заводів Дмитра Фірташа, екс-власника Приватбанку Геннадія Боголюбова.

    Про це пише видання 360ua.news.

    Австрія давно стала прихистком для олігархів і колишніх чиновників, що мали статки сумнівного походження і хотіли при цьому приховати їх в легальних фінустановах пристойної європейської держави. Численні журналістські розслідування неодноразово фіксували на вулицях Відня екс-голову Конституційного суду Олександра Тупицького, екс-голову Нацбанку Кирила Шевченка та його соратника, заступника голови правління Укргазбанку Дениса Чернишова, екс-нардепа Андрія Холодова, екс-лідера партії “Наші”, проросійського політика Євгена Мураєва. Всі вони ходять під низкою кримінальних статей – від корупційних до державної зради. Нещодавно до цієї компанії приєднався Денис Комарницький, екс- “смотрящий” за київськими схемами незаконної забудови, якому закидали створення злочинної організації в столичній мерії. І кожен з них – потенційний претендент на екстрадицію до України.

    Утім, набагато більш “крупною рибою” є великі олігархи, які вивели з України мільярдні кошти і тепер намагаються у Відні уникнути українського правосуддя. Йдеться передусім про екс-банкіра Миколу Лагуна. Оціночний обсяг збитків, нанесених державі через банкрутство Дельта банку та схеми виводу коштів, що його супроводжували – понад 50 млрд грн. Крім того, в “короткий перелік” очевидно потрапляють Дмитро Фірташ (перебуває в Австрії уже 10 років через небажання місцевої влади надати дозвіл на екстрадицію його до США, де його звинувачують у корупційних угодах, в Україні під санкціями), а також Олег Бахматюк (звинувачення у незаконному виведенні коштів рефінансування і банкрутстві банків) та Геннадій Боголюбов (звинувачення у співучасті у виведенні коштів з Приватбанку).

    Австрійські суди за останні роки неодноразово відмовляли в екстрадиції обвинувачених в Україні злочинців. Проте зараз, ймовірно, ситуація змінилась до рівня, коли досягнуті на нижчому рівні домовленості можна озвучувати під час зустрічі лідерів держав. Цей факт підтверджують і численні успішні кейси екстрадицій з інших країн – Німеччини, Польщі, Болгарії, Чехії, Іспанії, Литви.

    Серед таких гучних кейсів – повернення екс-голови Державної продовольчої зернової корпорації Петра Вовчука, екс-пропагандиста з пулу Медведчука Кирила Молчанова, скандального екс-забудовника Анатолія Войцеховського. Крім того, ймовірно зрушила з мертвої точки справа про екстрадицію в Україну пропагандиста Анатолія Шарія. Це дає набагато більше шансів на те, що – навіть прикрившись російським паспортом – українські олігархи великого калібру ексрадиції з Австрії не уникнуть.

    Микола Лагун: банкрутство Дельта банку, російські зв’язки і 50 мільярдів боргів

    Після краху «Дельти» у 2015 році Микола Лагун опинився під слідством за низкою обвинувачень, пов’язаних із розкраданням коштів банку та ухиленням від сплати податків. Ще у 2012–2013 роках організував незаконне кредитування підконтрольних йому фірм на сотні мільйонів гривень, що призвело до втрат понад 1 млрд грн – ці кошти фактично зникли з банку. У 2015-му, вже на межі банкрутства, банкір нібито не задекларував отримані від іноземної компанії 153,5 млн грн доходу та не сплатив податків на 33 млн грн.

    За оцінками українських правоохоронних органів, загальні збитки від діяльності Лагуна сягають еквіваленту понад 1,2 млрд євро (понад 50 млрд грн). Слідство та аудитори компанії Kroll виявили, що понад $1 млрд було виведено через мережу з більш ніж 50 офшорних компаній – на Кіпрі, у Гонконзі, Панамі, на Сейшелах, в Британії та інших країнах. Багато з цих фірм мали бенефіціарів чи керівників, пов’язаних із самим Лагуном.

    Аби уникнути відповідальності, Лагун ініціював процедуру власного банкрутства як фізичної особи. Він подав до Господарського суду Києва заяву, де визнав борги приблизно на 7 млрд грн, з яких 6 млрд грн запропонував списати, а решту виплачувати протягом декількох сотень років зі своєї символічної зарплати у Відні (близько 14 тис. грн на місяць, тобто 300 євро).

    Однак сам він ще з 2022 року фактично проживає у Австрії, куди втік, уникаючи арешту. У жовтні 2024 року Миколу Лагуна офіційно оголосили у міжнародний розшук за неявку на судові засідання (він зʼявляється із Відня онлайн). Попри це, українській владі досі не вдалося домогтися його екстрадиції або принаймні замороження активів екс-банкіра. Ба більше, складається враження, що Лагун доволі комфортно почувався на австрійській території: до 2022 року він безперешкодно подорожував між Україною та Австрією, а його численні активи (земельні ділянки, фінансові та страхові компанії тощо) залишалися під його контролем і генерували прибутки.

    Ще один резонансний аспект – зв’язки Лагуна з російським бізнесом. У 2000-х роках одним із інвесторів «Дельта Банку» став Кирило Дмитрієв – глава Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ), один із нинішніх тіньових «переговірників» щодо “мирних домовленостей” з Росією. За даними журналістів, Дмитрієв і Лагун разом стояли біля витоків зростання «Дельти», при цьому Дмитрієв залучав кошти, в тому числі державні російські, а Лагун розгортав агресивну експансію бізнесу – не лише в Україні, але й в Росії та Білорусі.

    Навіть після втечі до Австрії Лагун продовжує вести бізнес в окупованому Криму – зокрема, володіє через підставних осіб нерухомістю і аграрними активами в Ялті, оформленими за російським законодавством. Пряма співпраця з країною-агресором – не завадила йому уникнути українських санкцій. На відміну від багатьох інших олігархів, які потрапили під санкції РНБО за відмивання коштів та зв’язки з РФ, прізвище Лагуна тривалий час було відсутнє у санкційних списках. Лише у лютому 2025 року після чергової хвилі публікацій з вимогою дати раду Лагуну це питання зрушило з місця – в Україні заговорили про можливість накладення на нього санкцій та активізацію співпраці з Австрією щодо його справи.

    Дмитро Фірташ: титанова справа і нескінченна екстрадиційна сага

    Власник Group DF – безперечно, найбільш відомий український вигнанець в Австрії. Колишній газовий магнат і промисловець, Фірташ з 2014 року мешкає у Відні, очікуючи розв’язки своїх численних юридичних проблем. У червні 2021 року Рада нацбезпеки та оборони України запровадила проти Фірташа санкції, звинувативши його в участі у титановому бізнесі, пов’язаному з постачанням сировини до російських військових підприємств.

    Втім, основні проблеми Фірташа – не в Україні, а у США. Ще у 2014 році він був арештований у Відні за запитом ФБР за обвинуваченням у міжнародному хабарництві. Американські слідчі стверджують, що бізнесмен дав багатомільйонний хабар індійським посадовцям, аби отримати дозволи на розробку родовищ ільменіту (сировини для титану) в Індії – з прицілом на подальший експорт титану до США. Фірташ відкидає ці звинувачення, заявляючи про політичний підтекст (він натякав, що справжня причина – його знання про українсько-російські газові схеми та можливий інтерес до нього як потенційного свідка у справах оточення Путіна).

    Процес екстрадиції Фірташа до Сполучених Штатів перетворився на затяжну юридичну війну. Спочатку австрійський суд погодив видачу олігарха (у 2017 році Верховний суд Австрії ухвалив рішення на користь екстрадиції), проте захист подав скарги до інших інстанцій, і екстрадицію заблокували. Сам Фірташ тим часом вийшов на свободу під безпрецедентну заставу 125 млн євро – це рекордна сума для Австрії.

    Водночас в Україні щодо Фірташа теж назрівають нові претензії. Служба безпеки України у 2023 році повідомила бізнесмену про підозру в масштабних розкраданнях газу з української газотранспортної системи на суму до $485 млн у 2016–2022 роках.

    Олег Бахматюк: «яєчний король» і недосяжний фігурант НАБУ

    Колись власник агрохолдингу UkrLandFarming та групи «Авангард» (що зробила його найбільшим виробником яєць в Україні, за що Бахматюка прозвали «яєчним магнатом»), він також контролював два банки – VAB Банк і «Фінансова ініціатива». Обидва ці банки збанкрутували у 2014–2015 роках, залишивши після себе багатомільярдні борги перед вкладниками та державою.

    Бахматюк відразу ж став об’єктом уваги антикорупційних органів: Національне антикорупційне бюро (НАБУ) підозрює його у виведенні 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту НБУ, виданого VAB Банку в 2014 році – ці гроші зникли перед банкрутством, а борги залишилися. У 2019 році Бахматюку заочно оголосили про підозру у розтраті коштів банку, а Вищий антикорупційний суд у 2020-му заочно арештував бізнесмена. Однак сам олігарх на той час уже покинув Україну. Згідно з відкритими даними, від кінця 2019 року він мешкає переважно у Відні, де має бізнес-інтереси і де зареєстрована низка його компаній.

    Київ неодноразово намагався добитися його екстрадиції, але наразі безрезультатно. У березні 2023 року австрійський суд відмовив у задоволенні запиту України про екстрадицію Олега Бахматюка, назвавши його «неприйнятним». Сам бізнесмен у коментарі для преси привітав це рішення і заявив, що кримінальне переслідування з боку НАБУ нібито було ініційоване попереднім керівництвом Бюро з особистих мотивів.

    Паралельно розслідується епізод із хабарем: за версією слідства, Бахматюк у 2015 році дав хабаря розміром $5,5 млн голові Державної фіскальної служби Роману Насірову за відшкодування ПДВ підприємствам свого холдингу. Сам Насіров, як відомо, нині також на лаві підсудних.

    Міжнародний правовий контекст

    Формально екстрадиція регулюється двосторонніми договорами та міжнародними конвенціями. Україна має договір про правову допомогу з Австрією, але вона не член ЄС, тож європейський ордер на арешт (яким користуються країни всередині Євросоюзу) на українських втікачів не поширюється. Кожен запит розглядається австрійським судом індивідуально, і адвокати підсудних активно використовують можливості оскарження. Поширена тактика – доводити, що справа має політичний характер, а отже видача неприпустима (європейські держави за законом не можуть екстрадувати особу, якщо переслідування мотивоване політично або загрожує порушенням її прав). Наприклад, по такому шляху, ймовірно, піде Денис Комарницький, на це натякали і Фірташ, і Бахматюк.

    У Лагуна ситуація інша: він не може посилатися на політичні аспекти, оскільки амбіцій в політиці у нього ніколи не було. Ба більше, в Австрії він взагалі може перебувати “по російській лінії”: Адже  у його фактичної коханки, екс-голови правління Дельта банку Олени Попової  гарантовано є російський паспорт, і однією з причин його набуття, ймовірно, було саме бажання уникнути екстрадиції в Україну).

    Однією з причин, чому питання повернення олігархів було піднято саме зараз – могло стати – зрушення у справах самих втікачів в Україні. Не виключено, що Зеленський володіє інформацією про активізацію переговорів з Австрією щодо окремих персон – можливо, на рівні генпрокуратур чи спецслужб. Його заява могла мати на меті надати цим кулуарним процесам публічного імпульсу. Кейс Миколи Лагуна в цьому випадку виглядає “найпростішим”: цілком конкретні фінансові збитки, більшість з яких вимушена була покрити держава, низка доведених епізодів на десятки мільйонів доларів, зрозумілі активи, які легко можна арештувати і віддати на погашення боргів. І при цьому жодних політичних підтекстів. Лагун менш інтегрований у західний істеблішмент, не має покровителів, а обсяг звинувачень – величезний і добре документований. Екстрадиція екс-власника Дельта банку могла б стати хорошим “швидким кейсом” для запуску процесу і демонстрації ефективності спільних зусиль.

    Незалежно від конкретних результатів, сам факт публічного звернення президента України створює додатковий тиск на олігархів-втікачів та демонструює рішучість держави не залишати безкарними фінансові злочини, скоєні проти українського народу. В умовах війни питання справедливості набувають особливої ваги, і Україна, ймовірно, готова використовувати всі доступні інструменти для її досягнення.

  • Австрія стала головним напрямком для українських студентів

    Австрія стала головним напрямком для українських студентів

    Повномасштабна війна не лише зруйнувала школи й університети, а й змінила долі тисяч абітурієнтів. Через загибель учнів та вчителів, руйнування інфраструктури, повітряні тривоги, окупацію частини територій та відключення електрики, дедалі більше українських школярів та студентів обирають навчання за кордоном. І найпопулярнішим напрямком стала Австрія.

    Замість вибухів — стипендії

    Згідно з даними освітньої компанії “Дивись ширше”, у 2024 році кількість звернень українців щодо вступу до закордонних вишів зросла на 30% порівняно з попереднім роком. Особливо активно цікавляться австрійськими університетами — там попит зріс аж на 45%.

    “У 2023 році ми отримали 6600 запитів, а у 2024 вже 8500”, — каже CEO компанії Олександра Ковальська.

    Австрія стала освітнім магнітом не випадково: безоплатне навчання в державних вишах, нижчі витрати на проживання порівняно з іншими країнами ЄС, а також відносна близькість до України роблять цю країну привабливою для студентів.

    Статистика зростання

    За даними Статистичного управління Австрії, з 2021 по 2024 рік кількість українських студентів у цій країні зросла з 2077 до 3324 осіб — на 60%.

    Рік за роком:

    • 2021/2022 — 2077 студентів

    • 2022/2023 — 2652 студенти

    • 2023/2024 — 3324 студенти

    Це чіткий індикатор того, наскільки сильно війна вплинула на вибір молоді.

    Англомовні програми для українців

    Австрійські виші швидко адаптувалися до нових реалій. Багато з них запустили англомовні програми, спеціально орієнтовані на українських вступників. Серед найпопулярніших — Віденський університет, Технічний університет Граца, Віденський економічний, Університет Інсбрука, Вебстер та інші.

    Чи повернуться випускники?

    Питання, яке хвилює багатьох, — чи повернуться студенти після завершення навчання? Дмитро Виговський, засновник “Дивись ширше”, стверджує, що його команда вже працює над програмою повернення молодих фахівців в Україну. Йдеться про співпрацю з українським бізнесом для створення реальних робочих місць.

    Графік вступу

    Для охочих вступати до австрійських вишів діють чіткі дедлайни:

    Зимовий семестр

    • Подання документів: березень – липень

    • Іспити: червень – серпень

    • Зарахування: до 5 вересня

    Літній семестр

    • Подання документів: листопад – січень

    • Зарахування: до 5 лютого

    Вступні іспити проводяться лише влітку.

    Освітня еміграція стала ще однією формою порятунку української молоді. І водночас — новим викликом для країни, яка має не лише втримати таланти, а й створити умови, щоб вони захотіли повернутися.