У Відні офіційно стартував тиждень ювілейного, 70-го пісенного конкурсу «Євробачення-2026». Однією з перших великих подій стала церемонія відкриття та традиційна Бірюзова доріжка, на якій представники всіх 35 країн-учасниць уперше зібралися разом перед півфіналами та фіналом. Саме ця подія щороку перетворює музичний конкурс на поєднання дипломатичного прийому, модного дефіле, фанатського свята і великої телевізійної презентації артистів.
Цьогоріч конкурс проходить у Відні під гаслом United by Music. Півфінали заплановані на 12 і 14 травня, а гранд-фінал відбудеться 16 травня у Wiener Stadthalle. Організатором виступає Європейська мовна спілка, а мовником-господарем — австрійський ORF. У конкурсі беруть участь 35 країн.
Церемонія відкриття розпочалася з виконання гімну Євробачення Радіосимфонічним оркестром Відня. Після цього делегації почали виходити на Бірюзову доріжку в алфавітному порядку. Австрія як країна-господарка традиційно завершувала хід. За задумом організаторів, кожна делегація отримала кілька хвилин для проходу, короткого спілкування з ведучими, позування фотографам і привітання фанатів.
Особливістю цьогорічної церемонії стало музичне оформлення: гурт Woodstock Allstar Band зустрічав учасників живими інтерпретаціями пісень, пов’язаних із країнами-учасницями. Офіційний сайт Євробачення повідомляв, що відкриття у Відні має поєднати урочистість, живу музику та атмосферу великого міського свята.
Маршрут Бірюзової доріжки пролягав від Бургтеатру до міської Ратуші. Саме там на артистів чекали фанати, преса та медіазона. Для Відня ця подія стала одним із головних публічних стартів Євробачення-тижня, адже саме на Бірюзовій доріжці учасники не лише демонструють образи, а й фактично презентують свої сценічні історії ще до виходу на конкурсну сцену.
Україну на Бірюзовій доріжці представила Leleka з піснею Ridnym. Українська артистка вийшла серед останніх учасників церемонії — після Швейцарії та перед Великою Британією. Її поява стала однією з найочікуваніших для українських глядачів, адже Leleka вже встигла провести репетиції у Відні та представити конкурсну версію композиції. За інформацією Суспільного, у версії Ridnym для конкурсу поєднали струнний квінтет і бандуру, а сама пісня побудована навколо тем надії, внутрішньої сили та повернення до рідного.
На Бірюзовій доріжці Leleka зробила ставку на стриману, але виразну подачу. Її образ не виглядав випадковим світським вбранням — радше продовжував емоційну лінію пісні Ridnym. Українська представниця вийшла з настроєм внутрішньої зібраності, без надмірного епатажу, але з чіткою сценічною присутністю. Для України на Євробаченні це вже стала впізнавана стратегія останніх років: говорити не лише через номер, а й через символи, інтонацію, колір, пластику та загальний настрій.
Серед перших на доріжці з’явилася представниця Албанії Alis із піснею Nân. Її вихід відкрив офіційну частину дефіле конкурсантів. Після неї публіці представили Вірменію — Simón із композицією Paloma Rumba, Австралію — Delta Goodrem із піснею Eclipse, Азербайджан — Jiva з Just Go, Бельгію — Essyla з Dancing on the Ice та Болгарію — Dara з Bangaranga.
Далі на доріжку вийшли представники Хорватії Lelek із Andromeda, Кіпру Antigoni з Jalla, Чехії Daniel Žižka з Crossroads, Данії Søren Torpegaard Lund із Før vi går hjem, Естонії Vanilla Ninja з Too Epic To Be True та Фінляндії Linda Lampenius і Pete Parkkonen із Liekinheitin.
Францію цьогоріч представляє Monroe з піснею Regarde!, Грузію — Bzikebi з On Replay, Німеччину — Sarah Engels із Fire, Грецію — Akylas із Ferto, Ізраїль — Noam Bettan із Michelle, Італію — Sal Da Vinci з Per sempre sì. Саме серед цих виходів Бірюзова доріжка остаточно перетворилася на повноцінний модний марафон: учасники поєднували сценічну екстравагантність, національні мотиви, вечірню класику та сучасну попестетику.
Після цього свою появу мали Латвія — Atvara з Ēnā, Литва — Lion Ceccah із Sólo quiero más, Люксембург — Eva Marija з Mother Nature, Мальта — Aidan із Bella, Молдова — Satoshi з Viva, Moldova, Чорногорія — Tamara Živković із Nova zora, Норвегія — Jonas Lovv із Ya ya ya та Польща — Alicja з Pray.
Окрему увагу привернула Молдова, адже Satoshi відкриватиме перший півфінал конкурсу. Його поява на доріжці стала ще одним нагадуванням, що цього року представники регіону Східної Європи та Балкан мають помітну присутність і в музичній, і в візуальній частині конкурсу.
У другій частині церемонії на доріжку вийшли Португалія — Bandidos do Cante з Rosa, Румунія — Alexandra Căpitănescu з Choke Me, Сан-Марино — Senhit із Superstar, Сербія — Lavina з Kraj mene, Швеція — Felicia з My System, Швейцарія — Veronica Fusaro з Alice, Україна — Leleka з Ridnym, Велика Британія — Look Mum No Computer з Eins, Zwei, Drei та Австрія — Cosmó з Tanzschein.
Сан-Марино цього року привезло на доріжку один із найяскравіших виходів, адже разом із Senhit з’явився Boy George. Для Євробачення це той самий формат появи, який миттєво працює на медійність: впізнаване ім’я, театральність, сильна картинка і привід для обговорень у соцмережах.
Австрійський артист Cosmó завершив прохід делегацій як представник країни-господарки. Для Відня це був символічний фінал Бірюзової доріжки: місто, яке вже приймало конкурс у 1967 та 2015 роках, знову стало європейською музичною столицею на тиждень.
Церемонія відкриття цього року відбувається на тлі посилених заходів безпеки. За даними The Times, Відень готується до конкурсу з підвищеним рівнем пильності: для глядачів на шоу у Wiener Stadthalle передбачені перевірки за принципом аеропортового контролю, обмеження щодо сумок і додаткові заходи безпеки біля майданчиків. Видання також повідомляло, що в організації безпекової координації задіяні австрійські служби та міжнародна підтримка.
Попри безпековий контекст, атмосфера відкриття залишалася святковою. Бірюзова доріжка традиційно є простором, де політичні напруги, фанатські очікування, шоу-бізнесова конкуренція і культурна дипломатія перетинаються в одному кадрі. Для артистів це шанс ще до виступу на сцені заявити про себе, для фанатів — побачити всіх учасників наживо, а для країн — показати не лише пісню, а й власний стиль.
Для України цьогорічне Євробачення має особливе емоційне значення. Пісня Ridnym уже сама назвою звертається до теми дому, пам’яті, близьких людей і внутрішньої опори. На тлі війни такі сенси для української аудиторії звучать не як абстрактна лірика, а як дуже конкретний досвід. Саме тому вихід Leleka на Бірюзову доріжку був не просто частиною протоколу, а ще одним етапом української присутності на великій міжнародній сцені.
Попереду — півфінали 12 і 14 травня та фінал 16 травня. Саме тоді стане зрозуміло, чи зможе Україна з Ridnym пройти до вирішального шоу і поборотися за високі бали журі та глядачів. Але вже зараз зрозуміло: Бірюзова доріжка у Відні дала старт конкурсу, який буде не лише музичним, а й дуже візуальним, емоційним і політично уважним.
Видання відзначає, що оскільки у грудні 2014 року попит на паспорти в Криму, на жаль, був великим, а друкувати “кримські” бланки ще не поспішали (після початку окупації тоді не минуло і року, статус півострова був більш ніж невизначеним) – використовували такі “резервні” заготовки, призначені для інших регіонів рф. “Паспорт Документ візуально справжній, містить всі передбачені захисні елементи, має підпис, голограму і машинозчитувану зону. Згідно з її кодом, дата народження власника — 16 лютого 1973 року, місце народження — Чернігівська область, Семенівський район, село Жадово, Українська РСР. Вочевидь, саме за цими біографічними даними й було ініційовано оформлення громадянства рф”, – йдеться в статті.
