Daypolitico

Позначка: Білорусь

  • Українці виїхали з окупованих Олешок: попереду маршрут через Анапу та Білорусь

    Українці виїхали з окупованих Олешок: попереду маршрут через Анапу та Білорусь

    Українська делегація разом із жителями тимчасово окупованих Олешок Херсонської області, які погодилися на евакуацію, вирушила до російської Анапи. Звідти людей планують перевезти літаками до Білорусі, а потім автобусами доправити на підконтрольну Україні територію. Це перший підтверджений етап виїзду цивільних із міста в межах гуманітарної місії, організованої за домовленостями України та Росії.

    Про це 30 жовтня повідомив голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.

    За його словами, евакуйовані жителі Олешок уже залишили місто разом із представниками української делегації та прямують територією Росії.

    Наступним пунктом маршруту стане Анапа у Краснодарському краї РФ. Звідти людей мають доставити повітряним транспортом до Білорусі.

    Після прибуття до Білорусі евакуйованих планують пересадити в автобуси для подальшого повернення в Україну.

    Таким чином, гуманітарна операція перейшла від підготовки до практичного вивезення людей із тимчасово окупованого міста.

    Водночас Арахамія не назвав точної кількості громадян, які вирушили в першій колоні. Також поки немає підтвердження, що евакуйовані вже прибули до Анапи або перетнули український кордон.

    Раніше цього дня українська делегація на чолі з уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем прибула до Олешок.

    Український омбудсман повідомив, що особисто поспілкувався з місцевими жителями, аби з’ясувати їхні найнагальніші потреби та проконтролювати проведення гуманітарної операції.

    За його словами, особливу увагу приділяли людям похилого віку, особам з інвалідністю та іншим громадянам, які через стан здоров’я або складні життєві обставини не можуть самостійно залишити населений пункт.

    Після прибуття делегації в місті розпочали евакуацію та роздачу гуманітарної допомоги.

    Арахамія оприлюднив фотографії доставлених вантажів і повідомив про організаційну підтримку громадян, які вирішили виїхати.

    Для проведення операції підготували 25 автобусів загальною місткістю близько 750 місць, а також автомобілі швидкої допомоги для маломобільних людей.

    Однак кількість підготовлених місць у транспорті не означає, що всі вони вже заповнені. Фактичну кількість евакуйованих українська сторона наразі не уточнила.

    Гуманітарна місія стала можливою після домовленостей про тимчасове припинення вогню в районі окупованих Олешок.

    Режим тиші розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом. Він має тривати до 22:59 1 листопада.

    За інформацією Лубінця, станом на ранок 30 жовтня домовленості про припинення вогню виконувалися вже понад 75 годин без зафіксованих порушень. Згодом омбудсман повідомив про понад 80 годин дотримання режиму тиші.

    Для безпечного проїзду гуманітарного транспорту сторони попередньо провели розмінування визначених маршрутів.

    У межах операції до Олешок доставили продовольство, питну воду, медикаменти, засоби гігієни та інші необхідні товари.

    Гуманітарну допомогу передбачено не лише для тих, хто виїжджає, а й для мешканців, які вирішили залишитися в місті.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини раніше наголошував, що рішення про евакуацію має бути добровільним.

    Громадяни можуть обрати повернення на підконтрольну Україні територію або інший доступний напрямок виїзду.

    Водночас українська сторона пояснювала, що прямий шлях із лівобережної Херсонщини через лінію бойового зіткнення становить значну небезпеку через мінування, зруйновану інфраструктуру та близькість до військових позицій.

    Саме тому для гуманітарної місії було погоджено обхідний маршрут через територію Росії та Білорусі.

    Посередницьку роль у підготовці домовленостей, за інформацією українського омбудсмана, відіграла команда першої леді США Меланії Трамп.

    До організації операції залучені представники України, Росії та міжнародні посередники. За перебігом гуманітарної місії також спостерігають журналісти.

    Олешки перебувають під російською окупацією з перших тижнів повномасштабного вторгнення.

    Після звільнення Херсона в листопаді 2022 року місто залишилося під контролем російських військ на лівому березі Дніпра.

    Ситуація там особливо погіршилася після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року, коли значні території Херсонщини зазнали масштабного затоплення.

    Згодом через бойові дії, пошкодження інфраструктури та тривалу окупацію жителі Олешок зіткнулися з нестачею продуктів, медикаментів, електроенергії та доступу до медичної допомоги.

    За різними оцінками, у місті та навколишніх населених пунктах залишаються тисячі цивільних. Точні дані встановити складно через відсутність вільного доступу до окупованої території.

    Нинішня операція стала однією з небагатьох можливостей організовано доставити до міста масштабну гуманітарну допомогу та забезпечити виїзд цивільного населення за погодженим маршрутом.

    Водночас завершення першого етапу евакуації не означає, що всі охочі вже змогли залишити Олешки.

    Організатори мають підтвердити фактичну кількість вивезених людей, їхнє прибуття до Білорусі та подальше повернення на територію України.

    Станом на вечір 30 жовтня українська делегація разом з евакуйованими мешканцями Олешок вирушила до Анапи. Наступними етапами мають стати авіапереліт до Білорусі та автобусне перевезення людей додому.

    Режим тиші в районі Олешок, за попередніми домовленостями, продовжуватиме діяти до вечора 1 листопада.

  • Лубінець полетів до окупованих Олешок через Росію: в Офісі омбудсмана пояснили рішення

    Лубінець полетів до окупованих Олешок через Росію: в Офісі омбудсмана пояснили рішення

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець погодився вирушити до тимчасово окупованих Олешок Херсонської області через територію Росії. Українська делегація прибула до білоруського Гомеля, де зустрілася з представниками РФ, після чого сторони вилетіли одним літаком для участі в гуманітарній операції. В Офісі омбудсмана пояснили, що такий маршрут обрали через неможливість безпечно потрапити до міста безпосередньо з підконтрольної Україні території.

    Про це 29 жовтня повідомила «Українська правда» з посиланням на коментар пресслужби Дмитра Лубінця.

    За поясненням представників омбудсмана, нині існують лише два можливі напрямки доступу до окупованих Олешок: безпосередньо через лінію фронту або об’їзним маршрутом через Російську Федерацію. Перший варіант пов’язаний із серйозними безпековими ризиками та військовими обмеженнями.

    Олешки розташовані на лівому березі Дніпра навпроти Херсона. Через близькість до лінії бойового зіткнення та масштабне мінування навколишніх територій прямий наземний доступ до міста залишається небезпечним. Переправа через річку також не може використовуватися як звичайний маршрут для гуманітарної делегації.

    Саме тому українська сторона погодилася на альтернативний шлях, який передбачає пересування через Білорусь і Росію.

    В Офісі Лубінця наголосили, що головною метою такого рішення є безпека учасників місії та людей, яким необхідно надати допомогу.

    За інформацією білоруського державного агентства БелТА, українська делегація 29 жовтня прибула до Білорусі через пункт пропуску «Нова Гута», після чого вирушила до аеропорту Гомеля.

    Російські представники прибули туди окремим літаком. В аеропорту відбулася зустріч двох делегацій, які беруть участь у підготовці гуманітарної операції в Олешках.

    Згодом представники України та Росії вилетіли з Гомеля одним бортом. За повідомленнями медіа, подальший маршрут передбачає прибуття до російської Анапи, а звідти — пересування через тимчасово окуповану територію до Олешок.

    Водночас українська сторона не оприлюднила всіх деталей поїздки з міркувань безпеки.

    У пресслужбі омбудсмана зазначили, що Дмитро Лубінець готовий відповісти на додаткові запитання після завершення гуманітарної місії.

    Нагадаємо, операція в Олешках стала можливою після погодження тимчасового припинення бойових дій на визначеній ділянці Херсонської області.

    Режим тиші розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом і має тривати до 22:59 1 листопада. Його мета — створити умови для розмінування маршрутів, доставки гуманітарної допомоги та організації добровільного виїзду цивільних.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що в Олешках уже понад 54 години дотримуються режиму тиші, а сторони готуються до доставки допомоги та евакуації населення.

    За словами Лубінця, станом на ранок 29 жовтня порушень домовленостей не фіксували. Паралельно тривали роботи з розмінування маршрутів, якими мають пересуватися гуманітарні групи.

    Доставку першого гуманітарного вантажу до Олешок запланували на п’ятницю, 30 жовтня.

    Особливу увагу приділяють організації безпечного виїзду місцевих жителів. У місті, яке перебуває під російською окупацією з 2022 року, залишаються цивільні, зокрема літні люди, діти та громадяни, які потребують медичної допомоги.

    Через бойові дії, мінування доріг і тривале порушення постачання продовольства та медикаментів гуманітарна ситуація в Олешках залишається складною.

    Як раніше з’ясувала «Українська правда», до списків на евакуацію вже записалися кілька сотень людей. При цьому значна частина мешканців хвилюється через необхідність залишати місто маршрутом, який проходить російською територією.

    Згідно з оприлюдненими деталями домовленостей, охочих евакуюватися планують вивозити з Олешок до Анапи, звідки літаком доправлятимуть до білоруського Гомеля. Однак практичне виконання цього плану ще має бути підтверджене.

    До підготовки гуманітарної операції також долучилася перша леді США Меланія Трамп, яка сприяла координації домовленостей між українською та російською сторонами.

    Дмитро Лубінець підтримує зв’язок із російською уповноваженою з прав людини Яною Лантратовою для узгодження практичних питань гуманітарної місії.

    Попри незвичний маршрут української делегації, в Офісі омбудсмана наголошують, що головним завданням залишається порятунок цивільного населення.

    Таким чином, рішення Лубінця летіти через територію Росії пояснюють насамперед відсутністю безпечного прямого шляху до окупованих Олешок. Подальший перебіг операції залежатиме від дотримання режиму тиші, завершення розмінування та можливості організувати добровільну евакуацію людей.

  • За донати ЗСУ та повідомлення про війська РФ — за ґрати: як Лукашенко карає за підтримку України

    За донати ЗСУ та повідомлення про війська РФ — за ґрати: як Лукашенко карає за підтримку України

    У Білорусі від початку повномасштабного російського вторгнення щонайменше 419 людей засудили у справах, пов’язаних із підтримкою України. Серед них — громадяни, які передавали інформацію про пересування російської військової техніки, переказували кошти на допомогу українським військовим або брали участь у спротиві російській агресії. Наразі 142 засуджені залишаються за ґратами, а правозахисники попереджають, що реальні масштаби переслідувань можуть бути значно більшими.

    Про це йдеться у звіті білоруського правозахисного центру «Вясна», оприлюдненому 22 жовтня 2026 року.

    За підрахунками організації, серед щонайменше 419 засуджених — 73 жінки. Найбільше вироків стосуються людей, які передавали фотографії та відеозаписи переміщення російської військової техніки територією Білорусі.

    Зокрема, 222 особи засудили за статтею 361-4 Кримінального кодексу Білорусі — «сприяння екстремістській діяльності».

    Так білоруська влада кваліфікує, зокрема, передавання інформації про військові колони, потяги з технікою та інші переміщення російської армії.

    Однією з наймасштабніших стала так звана «справа Гаюна».

    Незалежний моніторинговий проєкт «Беларускі Гаюн» із 2022 року збирав відомості про пересування російських і білоруських військ. Інформацію надсилали звичайні громадяни, які помічали військову техніку поблизу своїх населених пунктів.

    У лютому 2025 року стало відомо про злам бота проєкту. Після цього почалися затримання людей, які могли передавати відомості моніторинговій групі.

    За інформацією «Вясни», станом на 22 жовтня 2026 року встановлено щонайменше 141 фігуранта «справи Гаюна». Із них 41 людина продовжує перебувати за ґратами.

    Переслідування не обмежується повідомленнями про військову техніку.

    За даними правозахисників, 44 людей засудили за звинуваченнями у державній зраді у зв’язку з підтримкою України. Ще 17 громадян інших країн отримали вироки за статтями про агентурну діяльність.

    Окрему категорію становлять люди, яких судили за фінансову допомогу українським військовим.

    Щонайменше 45 осіб засудили за пожертви, які білоруські силовики кваліфікували як фінансування терористичної або екстремістської діяльності.

    Суворі вироки отримали й учасники антивоєнних диверсій.

    Зокрема, 29 людей засудили за звинуваченнями в тероризмі у справах, пов’язаних із пошкодженням залізничної інфраструктури та подіями на військовому аеродромі в Мачулищах.

    Після початку повномасштабного вторгнення частина білорусів намагалася перешкоджати використанню залізниці для транспортування російських військ і техніки.

    У Білорусі цих людей називали терористами, тоді як незалежні правозахисники звертали увагу на політичний характер переслідувань і повідомлення про насильство під час затримань.

    Під кримінальним переслідуванням опинилися також білоруські добровольці, які підтримали Україну зі зброєю в руках.

    За участь у бойових діях на українському боці або підготовку до цього засудили 42 людей.

    Окремо правозахисники повідомляють про 23 засуджених у «справі полку Калиновського» — білоруського добровольчого формування, бійці якого воюють на боці України.

    Частину вироків ухвалили заочно щодо людей, які перебувають за кордоном.

    Загалом у справах, пов’язаних із війною, правозахисники зафіксували 37 заочних вироків.

    Переслідування прихильників України відбувається на тлі ширшої кампанії політичних репресій у Білорусі, яка посилилася після протестів 2020 року.

    Попри міжнародний тиск, затримання опозиційних активістів, журналістів та громадян, які висловлюють незгоду з політикою Олександра Лукашенка, продовжуються.

    Водночас Мінськ періодично звільняє частину засуджених у межах переговорів зі Сполученими Штатами.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про переговори американського спецпосланця Джона Коула з Лукашенком щодо звільнення політичних в’язнів.

    Вашингтон домігся звільнення сотень ув’язнених, однак правозахисники застерігають, що одночасно в країні з’являються нові політично мотивовані кримінальні справи.

    Сам Лукашенко заперечує наявність політичних в’язнів у Білорусі та наполягає, що засуджені відбувають покарання за порушення законодавства.

    Правозахисники, своєю чергою, наголошують, що кримінальна відповідальність за висловлення антивоєнної позиції, передачу інформації чи підтримку України є складовою системних репресій.

    Наведені 419 випадків — це мінімальна підтверджена кількість засуджених у справах, пов’язаних із підтримкою України. Реальна кількість переслідуваних може бути більшою, оскільки інформація про частину затримань і судових процесів залишається недоступною.

    Таким чином, навіть через понад чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії білоруси продовжують ризикувати свободою через підтримку України, а масштаб переслідувань свідчить про тривалий характер репресивної політики Мінська.

  • «Золотий коридор» для Кремля: транзит російського збіжжя через Латвію злетів у 2,3 раза всупереч закликам до ембарго

    «Золотий коридор» для Кремля: транзит російського збіжжя через Латвію злетів у 2,3 раза всупереч закликам до ембарго

    Протягом перших дев’яти місяців поточного року обсяги залізничного транзиту зернових культур із Російської Федерації через територію Латвії зросли у 2,3 раза порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Про це свідчать офіційні статистичні дані Служби державних доходів Латвії (VID). Стрімке збільшення вантажопотоку фіксується на тлі активних спроб Москви перебудувати власну експортну логістику та використати транспортну інфраструктуру балтійської країни для безперешкодного вивезення агропродукції на глобальні ринки.

    За офіційною інформацією латвійського відомства, за вказаний період транзитом через країну було перевезено 689 995 тонн російських зернових, тоді як за аналогічні місяці минулого року цей показник становив 303 306 тонн. Ще більш разючою виявилася динаміка поставок з території Білорусі: обсяг перевезеного білоруського збіжжя зріс у сотні разів і досяг 131 417 тонн проти символічних 60,8 тонни торік. Тенденція до нарощування перевезень зберігається й надалі: лише за перші шість днів жовтня латвійськими залізницями транзитом пройшло додатково 52 365 тонн російського та 14 640 тонн білоруського зерна.

    У митних органах Латвії наголошують, що стрімке зростання вантажопотоку відбувається через прогалини в регулюванні: чинне законодавство Європейського Союзу та внутрішні латвійські закони не передбачають прямої заборони на транзитне перевезення зернових продуктів. Заборона поширюється виключно на ввезення продукції для внутрішнього споживання та вільного обігу в межах країни. Разом із тим органи контролю здійснюють ретельний нагляд на кордоні, аби заблокувати потрапляння зерна, викраденого російськими окупантами на захоплених територіях України, адже санкційні правила ЄС категорично забороняють будь-які процедури імпорту чи транзиту нелегально вивезених українських товарів.

    Масове перекидання аграрного експорту РФ у напрямку Балтійського моря стало наслідком успішних ударів Сил оборони України по військових об’єктах і судноплавній інфраструктурі окупантів у басейнах Чорного та Азовського морів. Рятуючи експортні потоки від українських дронів і ракет, російські компанії почали шукати безпечніші північні шляхи. Проте балтійські сусіди Латвії вже вдаються до жорстких контрзаходів: зокрема, Естонія з 1 жовтня офіційно ввела повну заборону на перевезення російського та білоруського збіжжя своєю територією як відповідь на агресію та блокування морської торгівлі України.

    Ситуація спричинила потужний дипломатичний демарш на рівні керівництва регіону. Лідери балтійських держав надіслали спільне офіційне звернення до президента Європейської ради Антоніу Кошти та голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн із категоричним закликом запровадити загальноєвропейську заборону на будь-який транзит зерна з території держави-агресора. На переконання лідерів регіону, збереження логістичних лазівок на континенті прямо суперечить санкційній політиці та дозволяє Москві й надалі заробляти мільярди на торгівлі через європейську територію.

  • Жодних поступок щодо територій: десятки держав підтримали Україну в ООН

    Жодних поступок щодо територій: десятки держав підтримали Україну в ООН

    Одразу 47 держав та Європейський Союз виступили зі спільною заявою, в якій закликали Росію негайно припинити агресію проти України, вивести війська з окупованих територій та припинити обстріли цивільного населення. Окрему увагу міжнародні партнери приділили ядерним погрозам Кремля, окупації Запорізької АЕС та військовій підтримці Москви з боку інших держав.

    Про це повідомляє українське представництво при ООН.

    За інформацією видання, спільну заяву 12 жовтня оприлюднив постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй Андрій Мельник під час засідання Першого комітету Генеральної Асамблеї ООН.

    До ініціативи, як повідомляється, долучилися європейські держави, а також Південна Корея, Австралія, Канада та Нова Зеландія.

    Головна вимога міжнародних партнерів — повне припинення російської агресії та виведення військ РФ із міжнародно визнаної території України.

    Учасники заяви наголосили, що війна Росії суперечить основоположним принципам Статуту ООН, зокрема забороні застосування сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності держав.

    Жодного визнання окупованих територій

    Одним із ключових положень документа стала позиція щодо територіальних захоплень.

    Держави, які підтримали заяву, наголосили, що захоплення чужих територій військовою силою не може створювати законних підстав для зміни державних кордонів.

    За повідомленням «Главкому», в документі зазначається, що жодні територіальні надбання внаслідок погрози силою або її застосування не можуть вважатися законними.

    Таким чином, міжнародні партнери вкотре підтвердили підтримку суверенітету й територіальної цілісності України.

    Ця позиція має особливе значення на тлі дипломатичних обговорень можливого завершення війни та спроб Москви домогтися міжнародного визнання окупованих українських територій.

    Ядерний шантаж Кремля також засудили

    Окремим пунктом заяви стала критика російських ядерних погроз.

    Москва протягом повномасштабного вторгнення неодноразово використовувала риторику, пов’язану із застосуванням ядерної зброї, намагаючись вплинути на рішення України та її міжнародних партнерів.

    Подібні заяви викликають занепокоєння не лише в Європі, а й у міжнародних організаціях, відповідальних за контроль над озброєннями.

    Учасники дипломатичної ініціативи наголосили на неприпустимості використання ядерних погроз як інструмента політичного тиску.

    Водночас на початку жовтня Європейський Союз уже виступив із відповідною позицією під час загальних дебатів Першого комітету Генасамблеї ООН.

    У заяві від 7 жовтня ЄС засудив російську ядерну риторику, назвавши її небезпечною та такою, що посилює міжнародну напруженість.

    Росію закликали звільнити Запорізьку АЕС

    Ще одним важливим питанням стала ситуація навколо Запорізької атомної електростанції.

    За повідомленням українських медіа, держави-співавтори заяви закликали Росію припинити окупацію ЗАЕС і дії, що загрожують ядерній безпеці.

    Запорізька АЕС перебуває під контролем російських військ із березня 2022 року.

    Присутність військових на території атомного об’єкта та ризики, пов’язані з бойовими діями й електропостачанням станції, залишаються предметом міжнародного занепокоєння.

    Повернення ЗАЕС під контроль України залишається одним із ключових питань ядерної безпеки в Європі.

    Білорусь, Іран і КНДР також потрапили під критику

    У спільній заяві, за даними «Главкому», засудили й підтримку російської агресії з боку Білорусі, Ірану та Північної Кореї.

    Ці держави відіграють різні ролі у співпраці з Москвою, зокрема у військовій та матеріально-технічній сферах.

    Європейський Союз у своїх офіційних документах також неодноразово засуджував участь білоруського режиму в підтримці російської війни, поглиблення військової співпраці Росії з Іраном і КНДР.

    Міжнародні партнери наголошують, що зовнішня допомога Москві сприяє продовженню бойових дій і підриває зусилля з досягнення справедливого миру.

    Чому ця заява важлива для України

    Спільні дипломатичні ініціативи не означають автоматичного ухвалення нових санкцій чи військових рішень.

    Однак вони демонструють, що питання російської агресії залишається важливою частиною міжнародного порядку денного.

    Для України принципово, щоб у майбутніх мирних домовленостях зберігалися базові положення міжнародного права: повага до суверенітету, недоторканність міжнародно визнаних кордонів та неприпустимість легалізації територіальних захоплень.

    Виступи держав в ООН також створюють політичну основу для подальшого санкційного тиску, міжнародної підтримки України та дипломатичних переговорів.

    Позиція, яку озвучили міжнародні партнери, залишається незмінною: Росія має припинити війну, вивести війська з України та дотримуватися принципів Статуту ООН.

    При цьому повідомлення про заяву 47 держав та ЄС потребує звірення з повним офіційним документом, зокрема для підтвердження остаточного переліку її підписантів.

  • Військові маневри біля кордонів: Росія та країни ОДКБ розпочали спільні армійські навчання в Білорусі

    Військові маневри біля кордонів: Росія та країни ОДКБ розпочали спільні армійські навчання в Білорусі

    У понеділок, 12 жовтня, на території Республіки Білорусь стартували масштабні спільні військові навчання держав-учасниць Організації Договору про колективну безпеку під назвами «Непорушне братерство-2026» та «Бар’єр-2026». До тренувань залучено збройні контингенти з Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану. Військові маневри триватимуть до 16 жовтня, ставши черговим етапом демонстрації сили та узгодження дій союзних контингентів поблизу східного флангу Північноатлантичного альянсу та українського кордону.

    Окрім регулярних армійських формувань, до операцій залучили внутрішні війська, підрозділи поліції та національної гвардії, а також оперативні групи Об’єднаного штабу та Секретаріату військово-політичного блоку. Основу ударного російського угруповання сформували бійці та техніка загальновійськової армії Центрального військового округу РФ. Керівництво військового блоку заявило про розгортання значних людських і технічних резервів для відпрацювання спільних тактичних завдань у польових умовах.

    «У навчаннях беруть участь контингенти військ (колективних сил) ОДКБ Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Російської Федерації та Республіки Таджикистан. Серед них – військові контингенти, підрозділи органів внутрішніх справ (поліції) та національної гвардії, а також оперативні групи Об’єднаного штабу і Секретаріату ОДКБ. Основу російського військового контингенту становлять підрозділи загальновійськової армії Центрального військового округу», – йдеться в офіційному повідомленні військового союзу.

    Загалом у межах тренувань задіяно понад півтори тисячі військовослужбовців, понад триста одиниць бронетехніки й спеціальних машин, а також близько вісімдесяти безпілотних літальних апаратів різного призначення. Основними локаціями для розгортання сил визначено білоруські військові полігони «Лосвідо» та «Стародорозький». Офіційно командування декларує відпрацювання нібито завдань з підтримки миру та ліквідації небезпечних джерел біологічних загроз, прикриваючи агресивну мілітаризацію нейтральною риторикою.

    Нинішнє стягування сил відбувається на тлі постійного нагнітання напруженості та використання білоруської території Москвою для геополітичного тиску. Раніше білоруське оборонне відомство вже оголошувало про проведення маневрів із бойового використання тактичної ядерної зброї у тісній взаємодії з російськими розрахунками. Постійні тренування іноземних військових контингентів на білоруських полігонах свідчать про тотальне поглинання безпекового сектору Мінська Кремлем та зберігають стійку загрозу для стабільності в усьому східноєвропейському регіоні.

  • Озброєні люди в масках штурмують кордон НАТО: Білорусь влаштувала зухвалу провокацію проти військових Латвії

    Озброєні люди в масках штурмують кордон НАТО: Білорусь влаштувала зухвалу провокацію проти військових Латвії

    На східному рубежі Північноатлантичного альянсу сталася небезпечна ескалація, яка ледь не призвела до прямого збройного зіткнення. Упродовж 5–6 жовтня на кордоні з Білоруссю група з щонайменше двадцяти нелегальних мігрантів під супроводом невідомих людей зі зброєю та в масках намагалася силоміць прорватися на територію Латвії. Під час відбиття спроби незаконного перетину латвійські військовослужбовці зіткнулися з прямими відкритими погрозами з боку озброєного конвою, який діяв із білоруського боку.

    Цей інцидент суттєво відрізнявся від численних попередніх спроб штурму кордону мігрантами, оскільки невідомі куратори перейшли межу звичайної координації та відкрито продемонстрували готовність застосувати вогнепальну зброю. Зафіксовано, що бійці в масках не просто направляли іноземців, а насильно підштовхували їх у спини, витісняючи безпосередньо на лінію контролю та загорожі. Одночасно вони вигукували агресивні погрози на адресу латвійських військових патрулів, провокуючи тих відкрити вогонь у відповідь. Завдяки професійним, вивіреним та холоднокровним діям латвійських силовиків ситуацію вдалося стабілізувати, а саму спробу силового прориву кордону – повністю нейтралізувати.

    Військове командування Латвії офіційно схарактеризувало цю подію як особливо демонстративну та агресивну провокацію. Оборонне відомство держави переконане, що інцидент є складовою частиною ширшої хвилі гібридної війни, яку веде союзний дует Мінська та Москви проти європейських демократій. Нелегальна міграція вже кілька років поспіль використовується авторитарними режимами як зручний політичний та військовий інструмент тиску на країни Балтії, а також на спільний зовнішній кордон Європейського Союзу та НАТО. Проте залучення людей зі стрілецькою зброєю на лінії розмежування свідчить про новий, значно небезпечніший етап ескалації.

    Географічне положення Латвії вимагає максимальної мобілізації сил, адже країна одночасно межує як з територією Республіки Білорусь, так і з Російською Федерацією. Будь-яка нестабільність на східному кордоні розцінюється Альянсом як прямий виклик колективній безпеці всього європейського континенту. З огляду на зростаючу загрозу прямого військового конфлікту з боку РФ, офіційна Рига проводить безпрецедентну роботу з інженерного та фортифікаційного облаштування прикордонної смуги.

    Сьогодні вздовж латвійського рубежу триває зведення капітальних оборонних рубежів, облаштовуються протитанкові рови, встановлюються бетонні загородження та створюється розгалужена мережа інженерних перешкод. Військові підрозділи заздалегідь готують місцевість до ведення повноцінних бойових дій на випадок збройної агресії. Подібні ворожі акції лише підтверджують обґрунтованість підготовки латвійської армії до найжорсткіших сценаріїв протистояння, змушуючи країни НАТО тримати східний фланг у стані повної бойової готовності.

  • Кілометр уздовж Росії та Білорусі закривають за спецрежимом: що тепер заборонено українцям

    Кілометр уздовж Росії та Білорусі закривають за спецрежимом: що тепер заборонено українцям

    В Україні почав діяти спеціальний прикордонний режим у смузі завширшки один кілометр уздовж державного кордону з Росією та Білоруссю. Нові правила запроваджені на весь період воєнного стану й суттєво обмежують вільний в’їзд, перебування, проживання, пересування людей та проведення робіт у безпосередній близькості до кордону. У Державній прикордонній службі пояснюють рішення необхідністю посилити оборону, зменшити ризики диверсій і захистити самих громадян у районах, де зберігається підвищена військова небезпека.

    Підставою стала постанова Кабінету Міністрів №1049 від 17 серпня 2026 року, якою уряд змінив пункт 2-1 постанови №1147 «Про прикордонний режим». Документ уже набув чинності, а підрозділи ДПСУ почали застосовувати нові норми. В оновленому тексті прямо передбачено встановлення на період воєнного стану спеціального режиму на земельних ділянках шириною один кілометр уздовж кордону України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

    У межах цієї смуги забороняється вільний в’їзд, перебування, проживання та пересування осіб. Окремо обмежено виконання робіт, якщо вони не пов’язані з відсіччю російської агресії, обороною України або охороною державного кордону. Важлива деталь полягає в тому, що нова норма сформульована щодо земельної смуги завширшки один кілометр загалом і не обмежує її лише ділянками, переданими ДПСУ для облаштування фортифікацій.

    Саме цим нововведення відрізняється від режиму, який існував раніше. Після змін 2023 року законодавство вже передбачало спеціальний режим на земельних ділянках завширшки 30–50 метрів уздовж більшості сухопутного кордону, а на напрямках Росії та Білорусі — до двох кілометрів. Але там ішлося про землі, надані в постійне користування військовим частинам ДПСУ для будівництва та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. Постанова №1049 окремо встановила на час воєнного стану кілометрову спеціальну зону вздовж двох найбільш небезпечних напрямків.

    Це не означає, що вся прикордонна територія України в інших регіонах раптом стала закритою. В Україні й раніше існувало поняття прикордонної смуги, для перебування в якій потрібен відповідний дозвіл Держприкордонслужби. За чинними правилами громадяни України, іноземці та особи без громадянства в’їжджають, перебувають, проживають і проводять роботи у прикордонній смузі з дозволу відповідного органу ДПСУ та за наявності документів, що посвідчують особу. Під час мобілізації та воєнного стану чоловіки-громадяни України віком від 18 до 60 років також повинні мати військово-обліковий документ.

    Заяву для отримання дозволу можна подавати відповідному прикордонному органу в паперовій або електронній формі. Для неповнолітніх дозвіл оформлюється за зверненням одного з батьків, опікуна чи іншого законного представника. Крім того, нормативні акти передбачають окремі категорії осіб, які можуть в’їжджати до прикордонної смуги без такого дозволу — зокрема низку вищих посадових осіб держави.

    Однак нове рішення щодо кордону з Росією та Білоруссю має насамперед безпековий характер. У ДПСУ пояснюють, що безпосередньо біля державного рубежу необхідно мінімізувати неконтрольоване перебування цивільних, роботу сторонніх осіб і діяльність, яка може заважати оборонним заходам. Умови повномасштабної війни роблять такі ділянки особливо чутливими до проникнення диверсійно-розвідувальних груп, ведення розвідки та інших загроз.

    Окремий фактор — Білорусь. Саме з її території російські війська у лютому 2022 року наступали на Київ та північні області України. Білоруські війська безпосередньо у повномасштабну війну не вступили, однак Мінськ залишається найближчим військово-політичним союзником Москви та продовжує надавати Росії можливості для військової співпраці. Reuters у червні нагадував, що Білорусь дозволяла РФ використовувати свою територію під час вторгнення, а також розміщує російську військову інфраструктуру та тактичну ядерну зброю.

    У 2026 році українська сторона також звернула увагу на зростання розвідувальної активності на північному напрямку. The Guardian у червні повідомляв із українсько-білоруського прикордоння, що військові фіксували приблизно 20-відсоткове збільшення кількості російських розвідувальних безпілотників, які заходили з білоруського напрямку. Одночасно Україна посилювала північний кордон протитанковими ровами, бетонними загородженнями типу «зуби дракона», колючим дротом та іншими інженерними спорудами.

    Президент Володимир Зеленський у червні також заявляв про використання білоруської території для забезпечення російських дронових операцій. Зокрема, Київ вимагав демонтувати ретрансляційне обладнання, яке, за українськими даними, допомагало російським безпілотникам. Пізніше головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що Україна готується до можливих загроз із півночі, хоча ознак повторення сценарію наступу на Київ з території Білорусі тоді не було.

    І зараз Держприкордонслужба не заявляє про безпосередню підготовку білоруської армії до вторгнення. Ще 2 вересня речник ДПСУ Андрій Демченко повідомляв, що безпосередньо біля українського кордону не фіксується формування чи нарощування білоруського ударного угруповання. Водночас він наголошував: загроза з білоруського напрямку нікуди не зникла, тому Україна повинна постійно стежити за ситуацією й утримувати укріпленим увесь північний рубіж.

    На особливу увагу заслуговує розбудова білоруської військової інфраструктури в Гомельській області. Біля села Якимівка приблизно за 40 кілометрів від українського кордону планують створити залізничну інфраструктуру для військового полігону. За проєктною документацією, там передбачена окрема під’їзна колія, розрахована на 60 вагонів, а також вантажна платформа з пандусом, яка дозволить розвантажувати колісну та важку гусеничну техніку.

    Поряд із цим білоруська армія формує нову 37-му окрему десантно-штурмову бригаду неподалік Гомеля. У серпні командувач білоруських Сил спеціальних операцій Олександр Ільюкевич повідомляв, що частину підрозділів уже сформовано, набрано офіцерів та особовий склад і триває їхня підготовка. За доступними даними, завершення повного формування з’єднання розраховане не на найближчі місяці, тому сама поява бригади не є доказом підготовки нового наступу на Україну.

    Не менш небезпечним залишається безпосередньо російський кордон. Начальник українських Збройних сил улітку говорив про необхідність готуватися до потенційних дій Росії з північного сходу, зокрема з Брянської області. За оцінкою Сирського, можливий удар на цьому напрямку міг би бути спрямований не стільки на повторний прорив до Києва, скільки на захоплення частини Чернігівської області та розтягування українських резервів уздовж величезної лінії фронту й кордону.

    Тому запровадження кілометрової спеціальної смуги має одразу кілька практичних завдань. Це створення контрольованого простору для військових і прикордонників, безпечніше будівництво фортифікацій, ускладнення роботи ворожої розвідки та диверсантів і зниження ризику того, що цивільні випадково опиняться у небезпечних районах.

    У ДПСУ окремо наголошують, що обмеження тимчасові. Спеціальний режим саме в однокілометровій смузі вздовж Росії та Білорусі прив’язаний до дії воєнного стану. Після його припинення ця норма в нинішньому вигляді перестане застосовуватися, тоді як загальне законодавство про прикордонний режим продовжить діяти.

    Важливо й те, що нове рішення не слід трактувати як оголошення неминучого наступу з боку Білорусі. Українські прикордонники прямо заявляють, що ударного угруповання там наразі немає. Водночас досвід 2022 року, розбудова військової інфраструктури, розвідувальна активність і тісна військова співпраця Мінська з Москвою змушують Україну розглядати північний кордон як стратегічно небезпечний напрямок навіть за відсутності ознак безпосереднього вторгнення.

    Саме тому влада переходить від окремих обмежень на землях ДПСУ до ширшого режиму в однокілометровій зоні. Для жителів прикордонних громад це означає, що перед поїздкою, виконанням господарських робіт чи іншою діяльністю безпосередньо біля кордону варто уточнювати правила у відповідному прикордонному загоні. Порушення прикордонного режиму може тягнути адміністративну або іншу передбачену законом відповідальність.

  • «Шахеди» вперто летять на Київ уздовж Білорусі: «Флеш» знайшов дивну закономірність і назвав можливу причину

    «Шахеди» вперто летять на Київ уздовж Білорусі: «Флеш» знайшов дивну закономірність і назвав можливу причину

    Російські реактивні ударні безпілотники, які останнім часом атакують Київ, демонструють незвичайну закономірність: замість найкоротшого шляху до української столиці вони рухаються схожою траєкторією, намагаючись якомога довше залишатися поблизу українсько-білоруського кордону. На це 30 серпня звернув увагу фахівець у галузі радіотехнологій та позаштатний радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов.

    Бескрестнов опублікував карту одного з маршрутів і поставив ключове питання: чому Росія використовує саме таку траєкторію, якщо з військової точки зору можна було б спрямовувати безпілотники до Києва коротшими або різними маршрутами.

    За його спостереженнями, йдеться не про поодинокі випадки. Експерт стверджує, що сотні реактивних ударних дронів, які прямують до Києва, повторюють подібний маршрут і тривалий час залишаються поблизу білоруського кордону. Цю закономірність сьогодні також описали низка українських видань.

    «Шахеди» вперто летять на Київ уздовж Білорусі: «Флеш» знайшов дивну закономірність і назвав можливу причину
    ФОТО: Сергій Флеш / Як російські дрони «Шахед» летять атакувати Київ

    Однією з можливих причин «Флеш» називає використання мобільної інфраструктури на території Білорусі. За його версією, встановлені на російських безпілотниках LTE-модеми можуть підключатися до базових станцій білоруських операторів зв’язку, поки апарати залишаються в зоні їхнього покриття.

    При цьому надзвичайно важливо розділяти встановлений факт і версію експерта. Схожий маршрут безпілотників Бескрестнов називає власним спостереженням, тоді як використання саме білоруських LTE-мереж він висуває як можливе пояснення. Публічного офіційного підтвердження того, що мобільні оператори Білорусі зараз свідомо забезпечують зв’язок російських ударних дронів, немає.

    Спочатку «Флеш» розглядав й інше пояснення — можливість підтримання радіозв’язку через розташовані в Білорусі пункти управління МЕШ. Однак, за його словами, дальність роботи таких засобів зв’язку значно більша, а тому необхідність настільки довго тримати безпілотники безпосередньо біля кордону лише заради цього виглядає менш очевидною. Саме тому експерт зупинився на версії з LTE-модемами.

    Історія привертає особливу увагу через те, що питання використання території Білорусі для підтримки російських повітряних атак Україна порушувала раніше.

    Ще у червні президент Володимир Зеленський заявляв про розташовані на білоруській території ретранслятори, які, за інформацією української сторони, допомагали російським ударним безпілотникам. Київ вимагав від Мінська припинити їхню роботу.

    24 червня Зеленський повідомив, що, за інформацією головнокомандувача ЗСУ та української розвідки, з 22 червня відповідні ретранслятори на території Білорусі припинили роботу. Українська сторона тоді продовжувала перевіряти ситуацію.

    Тому нинішнє спостереження Бескрестнова створює нове питання: якщо раніше згадані ретранслятори справді були вимкнені, чому реактивні ударні дрони знову так довго тримаються поблизу білоруського кордону?

    Саме тут і виникає версія про використання іншої інфраструктури — звичайних мобільних мереж.

    Проте говорити, що Білорусь уже викрита в безпосередньому управлінні цими «Шахедами», на підставі наявної інформації не можна. Бескрестнов не заявляв про доведений факт такого управління. Він звернув увагу на повторювану траєкторію та запропонував технічне пояснення, яке ще потребує підтвердження.

    Новина про незвичайний маршрут з’явилася на тлі значно серйознішої тенденції — Росія різко нарощує використання реактивних ударних безпілотників.

    За даними самого Бескрестнова, які 30 серпня навели «Укрінформ», «Українська правда» та «Радіо Свобода», у липні Росія застосувала проти України приблизно 1500 реактивних «Шахедів», тоді як у серпні їхня кількість уже перевищила 2500. Якщо ці підрахунки правильні, йдеться про збільшення щонайменше на 67% лише за місяць.

    Бескрестнов також показав інформацію про один із виявлених апаратів, датований 15 серпня, і заявив, що реактивні дрони Росія запускає по Україні фактично невдовзі після їхнього виробництва.

    Особливо показовою стала ніч проти 30 серпня. За даними Повітряних сил, які наводить «Українська правда», Росія атакувала Україну двома балістичними ракетами «Іскандер-М» та 130 безпілотниками різних типів, причому більшість ударних БПЛА були реактивними.

    Таким чином, питання маршруту до Києва стає важливим не лише через його географію. Якщо спостереження про стабільне проходження реактивних дронів уздовж одного коридору підтвердиться на великій кількості атак, це може свідчити про наявність конкретної технічної причини, через яку Росії вигідно тримати апарати поблизу Білорусі.

    Версія Бескрестнова про LTE-зв’язок — наразі лише одна з можливих відповідей.

    Водночас сама Білорусь від початку повномасштабного вторгнення вже відігравала важливу роль у російській агресії проти України. У 2022 році її територія використовувалася російськими військами для наступу на північ України. Надалі Київ неодноразово звинувачував Мінськ у наданні Росії території та інфраструктури для військових потреб.

    Саме тому будь-які ознаки можливого використання білоруської інфраструктури в новій тактиці ударів РФ викликають особливу увагу.

    Однак у нинішній історії є принципова межа: наявність дивного маршруту вже зафіксована експертом, а пояснення цього маршруту через білоруські LTE-мережі поки залишається його гіпотезою.

    Якщо вона отримає підтвердження, це означатиме, що проблема російських повітряних атак може виходити далеко за межі самих пускових майданчиків та конструкції безпілотників. У такому випадку значення матиме й наземна комунікаційна інфраструктура вздовж маршруту польоту.

    Поки ж головна загадка залишається тією самою, яку сформулював «Флеш»: чому сотні реактивних ударних дронів, маючи можливість рухатися іншими траєкторіями, раз за разом прямують до Києва довгим шляхом уздовж білоруського кордону.

  • Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

    Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

    Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

    Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

    Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

    І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

    Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

    Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

    Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

    Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

    Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

    Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

    Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

    Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

    Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

    Росія почала масово завозити бензин

    Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

    Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

    Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

    17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

    Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

    За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

    Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

    Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

    Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

    Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

    А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

    Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

    Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

    Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

    Росія перекриває власний експорт

    Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

    29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

    При цьому обмеження значно ширші.

    За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

    І це вже має наслідки не тільки для Росії.

    Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

    Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

    Обмеження повертаються і на російські АЗС

    Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

    За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

    Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

    За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

    Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

    За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

    Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі

    Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

    Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

    НПЗ — інша історія.

    Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

    Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

    Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

    І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

    Москва потрапляє у неприємну дилему

    Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

    Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

    Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

    Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

    А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

    Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

    Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

    При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

    Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

    Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

    Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

    І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

    А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.