Daypolitico

Позначка: Білорусь

  • «Дуже скоро»: Україна та Росія готують новий масштабний обмін полоненими

    «Дуже скоро»: Україна та Росія готують новий масштабний обмін полоненими

    Україна та Росія перебувають на завершальній стадії підготовки чергового великого обміну військовополоненими. Про це в ефірі національного телемарафону повідомив керівник Офісу президента України Кирило Буданов.

    Ключові деталі та динаміка переговорів

    • Анонс нового етапу: За словами керівника ОП, новий масштабний обмін має відбутися вже найближчими днями.
    • Головний напрям діалогу: Питання звільнення військовополонених та незаконно утримуваних осіб залишається одним із основних каналів прямої комунікації між сторонами.
    • Попередні результати: Напередодні, 19 серпня, з російської неволі повернулися 103 українські захисники, а напередодні Дня Незалежності відбулися додаткові повернення громадян через територію Білорусі.
    • Робота Координаційного штабу: Триває постійна звірка списків за участі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та залученням міжнародних посередників.

    З заяви Кирила Буданова в ефірі телемарафону:

    «Нещодавно був один обмін, потім на День Незалежності ще людей повернули з території Білорусі. Ну, і буде ще один великий обмін дуже скоро».

     

  • За $1000 — технології для МіГ-29: українця підозрюють у передачі Білорусі військової програми

    За $1000 — технології для МіГ-29: українця підозрюють у передачі Білорусі військової програми

    В Україні розслідують кримінальне провадження щодо ймовірної незаконної передачі Білорусі програмного забезпечення для військового авіаційного тренажера. За версією слідства, громадянин України, який раніше займався розробкою електронних комплексів для підготовки екіпажів МіГ-29, Мі-8, Мі-24 та Іл-76, передав технологію білоруській стороні, а винагорода за неї могла становити лише 1000 доларів. Особливої гостроти справі додає те, що програму могли використовувати для підготовки військових льотчиків країни, яка залишається найближчим військово-політичним союзником Росії та надала свою територію й інфраструктуру для війни проти України.

    Про розслідування 27 серпня повідомила білоруська служба «Радіо Свобода» з посиланням на інформоване джерело. За її даними, йдеться про програмне забезпечення для стаціонарного комплексного тренажера КТС-21М військового призначення. Подібні комплекси використовують для підготовки пілотів бойової авіації, зокрема екіпажів винищувачів МіГ-29.

    За версією українських слідчих, програмне забезпечення було передано білоруській стороні в обхід встановлених обмежень і правил міжнародної передачі товарів, послуг та технологій подвійного призначення. Передача, як стверджується, відбулася не пізніше червня 2025 року. Джерела «Радіо Свобода» повідомляють, що за отриману технологію фігурант справи нібито одержав 1000 доларів.

    У різних публікаціях є розбіжність щодо технічного способу передачі. Білоруська служба «Радіо Свобода» пише про передачу через один із месенджерів, тоді як українські медіа, які переказували матеріал, згадували також кур’єра. Тому достеменно підтвердженим на цей момент варто вважати сам факт, який перевіряє слідство, а конкретний механізм передачі ще потребує уточнення в офіційних матеріалах правоохоронних органів.

    За даними джерела журналістів, кримінальне провадження може стосуватися кількох громадян України. Один із них нібито працює у Білорусі на ЗАТ «Група виробничих технологій і авіаційного машинобудування “Аеромаш”», розташованому у Мачулищах неподалік Мінська.

    Саме це підприємство становить особливий інтерес у контексті справи. За даними «Радіо Свобода», «Аеромаш» займається розробкою, виробництвом, ремонтом та модернізацією авіаційної техніки, а також створенням і обслуговуванням авіаційних тренажерів. На базі КТС-21М можуть готувати пілотів бойових літаків МіГ-29.

    Важливо й те, ким був підозрюваний до описаних подій.

    За інформацією джерел журналістів, українець раніше працював конструктором модульних електронних авіаційних тренажерів. Він мав досвід створення систем для підготовки екіпажів одразу кількох типів військової авіатехніки — вертольотів Мі-8 та Мі-24, винищувачів МіГ-29 і військово-транспортних літаків Іл-76.

    Слідство також вважає, що технологія могла бути передана колишньому колезі підозрюваного, пов’язаному з Інститутом автоматизованих систем Академії наук України. Водночас повних імен фігурантів у відкритих джерелах поки що не оприлюднено, тому робити висновки про конкретних осіб до появи офіційних матеріалів правоохоронців було б передчасно.

    Після викриття правоохоронці провели обшуки за місцем проживання підозрюваного. За даними журналістів, було вилучено мобільні телефони та електронні носії інформації, які можуть містити докази комунікації та передачі програмного забезпечення.

    Суд поки не відправив чоловіка під варту. До нього застосували запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, тобто підозрюваний має виконувати покладені судом процесуальні обов’язки, однак залишається на свободі. Розслідування триває.

    Чому така програма може бути важливою

    КТС-21М — це не звичайний комп’ютерний симулятор у побутовому розумінні. Комплексні авіаційні тренажери створюють для відпрацювання дій екіпажу максимально близько до реального польоту: від запуску систем та навігації до виконання процедур у складних або аварійних ситуаціях.

    Їхня цінність полягає в тому, що військовий льотчик може багаторазово відпрацьовувати небезпечні сценарії без використання справжнього бойового літака, пального, ресурсу двигунів і ризику втрати техніки або екіпажу.

    Програмне забезпечення є критично важливою частиною такого комплексу, оскільки саме воно моделює поведінку систем літака, параметри польоту та реакцію машини на дії пілота. Тому передача спеціалізованого софту для військового тренажера країні, яка бере участь у військовому співробітництві з Росією, може мати значно серйозніші наслідки, ніж звичайний продаж комп’ютерної програми.

    Особливий контекст створює й місце розташування підприємства «Аеромаш» — Мачулищі.

    Там розташована одна з ключових білоруських військових авіабаз. Авіабаза Мачулищі використовується ВПС і військами ППО Білорусі та здатна приймати різні типи військової авіації, включаючи Іл-76, Ан-26, Мі-8 і Мі-24. Після початку повномасштабного російського вторгнення об’єкт також використовувався російськими військовими.

    Саме з білоруських аеродромів у перші місяці великої війни Росія здійснювала бойові вильоти проти України. Білорусь офіційно не оголошувала про вступ своєї армії у війну, однак територія країни використовувалася для вторгнення російських сухопутних підрозділів, роботи російської авіації та запусків ракет.

    І військова взаємодія Мінська та Москви не припинилася. У 2026 році зберігаються повідомлення про використання білоруської території та інфраструктури для підтримки російської військової діяльності. Окремі дослідження також вказують на використання території Білорусі для технічного забезпечення маршрутів російських безпілотників під час атак на Україну.

    Водночас білоруський сегмент інтернету дедалі активніше використовується і для вербування громадян Білорусі на контрактну службу у російській армії. Deutsche Welle у серпні повідомляла про збільшення кількості відповідних оголошень, де білорусам пропонують службу у ЗС РФ та участь у війні проти України.

    Тому будь-який витік спеціалізованих українських військових або подвійних технологій у Білорусь правоохоронці розглядають через значно ширший безпековий контекст — можливість їх подальшого використання не лише Мінськом, а й російським військово-промисловим комплексом.

    Особливо це стосується технологій, пов’язаних з МіГ-29. Ці винищувачі залишаються на озброєнні як Білорусі, так і Росії, а отже, обладнання для підготовки екіпажів має практичну військову цінність.

    При цьому в самій справі наразі залишається багато невідомого.

    Не оприлюднено, яку саме версію програмного забезпечення передали, наскільки вона була повною, чи містила закриті технологічні рішення, чи потрапила вона безпосередньо на підприємство «Аеромаш» і чи використовувалася після передачі для фактичної підготовки білоруських військових пілотів. Немає й публічного підтвердження, що технологія надалі була передана російській стороні.

    Так само на момент публікації немає підстав стверджувати, що фігурант уже визнаний винним. Йдеться про версію слідства і кримінальне провадження, а остаточну правову оцінку може дати лише суд.

    Проте навіть відомі зараз обставини роблять історію показовою. Людина з професійними знаннями у сфері військових авіаційних тренажерів, за версією слідства, могла передати союзнику Росії програмне забезпечення для підготовки екіпажів МіГ-29 — і отримати за це лише тисячу доларів.

    На тлі війни, у якій авіація, ППО, ракети та технології підготовки екіпажів залишаються стратегічними ресурсами, ця сума виглядає особливо разюче. А слідству тепер належить встановити головне: хто саме отримав програму, як її використали і чи могла вона зрештою посилити військові можливості Білорусі або Росії проти України.

  • Циклон «Пріска» накрив чотири країни Європи: є загиблі, сотні тисяч людей залишилися без світла

    Циклон «Пріска» накрив чотири країни Європи: є загиблі, сотні тисяч людей залишилися без світла

    Потужний циклон «Пріска» пройшов через Польщу, Литву, Латвію та Білорусь, принісши шквальний вітер, сильні зливи, повалені дерева та масштабні аварії в електромережах. За останніми повідомленнями, стихія забрала життя щонайменше двох людей, ще кілька людей постраждали. У різні моменти без електроенергії залишалися сотні тисяч споживачів, а в окремих регіонах пориви вітру перевищували 30 метрів за секунду.

    Циклон сформувався над південною частиною Європи, після чого почав швидко рухатися через Польщу в напрямку Балтійського регіону. Уже 21 серпня синоптики попереджали про небезпечний атмосферний фронт, а 22 серпня його основна частина накрила країни Балтії та Білорусь. Найбільш руйнівними виявилися сильний вітер і падіння дерев, які пошкоджували лінії електропередачі, дороги, будівлі та транспорт.

    Одні з найтрагічніших наслідків зафіксували у Литві. В Анікщяйському районі на чоловіка впало дерево. Врятувати його не вдалося. Ще одна жінка отримала травми. У Вільнюсі після проходження шторму повідомляли щонайменше про 230 повалених дерев. Через численні пошкодження електромереж у піковий момент перебої з електропостачанням торкнулися близько 250 тисяч споживачів.

    Складною виявилася ситуація і в сусідній Латвії. В окремих районах синоптики очікували пориви понад 30 м/с, що відповідає приблизно 108 км/год. Перед проходженням найпотужнішої частини циклону влада видавала жовті, помаранчеві та червоні попередження про небезпечні метеорологічні явища.

    У Латвії стихія також забрала людське життя. У Єлгаві через сильний вітер обвалилися елементи конструкції будівлі, внаслідок чого загинула людина. Ще один житель постраждав від падіння дерева в Айвіекстській волості. Інформацію про двох загиблих у Литві та Латвії підтверджують і повідомлення європейських агентств.

    Через негоду в Латвії виникли серйозні перебої з електропостачанням, хоча цифри швидко змінювалися в міру відновлення мереж. У повідомленнях, які поширювалися під час проходження циклону, йшлося про понад 100 тисяч домогосподарств із порушеним електропостачанням, а окремі медіа наводили значно вищі пікові оцінки. Вже пізніше ввечері оператор Sadales tīkls повідомляв приблизно про 58 тисяч клієнтів, які все ще залишалися без світла, що свідчить про поступове відновлення електропостачання.

    Найскладніші технологічні проблеми у високовольтній мережі Латвії фіксували на сході країни — зокрема поблизу Лудзи, Зілупе, Краслави, Дагди, Ілуксте та Субате. Енергетики попереджали, що усунення особливо складних пошкоджень може потребувати більше часу.

    Шторм вплинув не тільки на електропостачання. У Ризі виникали перебої у роботі громадського та залізничного транспорту, а аеропорт попереджав пасажирів про можливі затримки й зміни маршрутів окремих рейсів. На дорогах рятувальникам доводилося прибирати дерева та інші предмети, які створювали загрозу для руху.

    Лише до 18:00 22 серпня латвійська служба екстреної допомоги отримала 131 виклик, безпосередньо пов’язаний із наслідками сильного вітру. Найбільше повідомлень надійшло з Курземе та Латгале — по 46 у кожному регіоні. Рятувальники переважно прибирали повалені дерева з доріг та автомобілів.

    Під час проходження циклону в центральній частині Латвії також випала надзвичайно велика кількість опадів. У деяких місцях за короткий час випало до половини місячної норми. У Добеле зафіксували близько 53 мм опадів. Це спричинило локальні підтоплення вулиць на додачу до проблем, викликаних сильним вітром.

    Масштабними були наслідки й у Польщі. За даними польських медіа, перебої з електропостачанням торкнулися приблизно 241,5 тисячі споживачів. Особливо складною була ситуація в районі Білостока. Через несприятливі погодні умови аварійні служби отримали тисячі повідомлень про пошкодження.

    Сильний вітер також спричинив небезпечні умови на узбережжі Балтійського моря. На окремих пляжах Поморського та Західнопоморського воєводств вводили заборону на купання через високі хвилі та сильні течії.

    Ще одним епіцентром стихії стала Білорусь, де циклон спричинив масштабні проблеми в енергосистемі. За даними місцевих енергетичних служб, було знеструмлено 1876 трансформаторних підстанцій. Пошкодження також торкнулися 179 ліній електропередачі напругою 10 кВ, 12 ліній на 35 кВ та семи ліній на 110 кВ. Без електрики залишилися також 31 ферма та 16 котелень.

    Масштаб аварій у Білорусі зростав буквально протягом кількох годин. Близько 15:00 проблеми з електропостачанням фіксували у 148 населених пунктах, але до 19:00 кількість населених пунктів, де тривали аварійно-відновлювальні роботи, збільшилася до 659. Найбільше постраждали Мінська, Вітебська та Гродненська області.

    У Гродненській області ще вдень 22 серпня повідомляли про десятки населених пунктів без електроенергії. Найбільш серйозні наслідки фіксували у Гродненському, Щучинському, Мостівському та Вороновському районах. Основною причиною аварій називали падіння дерев на лінії електропередачі.

    У регіоні діяли підвищені рівні метеорологічної небезпеки. Пориви вітру в Білорусі місцями досягали приблизно 27 м/с, або майже 100 км/год. Для ліквідації наслідків стихії енергетичні компанії переводили аварійні бригади у спеціальний режим роботи та залучали додаткову техніку.

    Таким чином, «Пріска» стала одним із найсерйозніших літніх штормових циклонів у регіоні цього сезону. Загалом негода охопила величезну територію від Польщі до Білорусі та Балтії, пошкодивши тисячі елементів енергетичної інфраструктури та залишивши сотні тисяч людей без електропостачання у пікові години. У Литві та Латвії стихія призвела і до людських жертв.

    Водночас ситуація з кількістю знеструмлених швидко змінюється: аварійні бригади продовжують відновлювати пошкоджені мережі, тому ранкові та вечірні оцінки можуть суттєво відрізнятися. Саме тому дані про кількість людей або домогосподарств без світла в різних джерелах не завжди збігаються.

  • Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Україна знову вдарила по нафтовій машині РФ: уражено НПЗ «ТАНЕКО» і термінал «Таманьнефтегаз»

    Сили оборони України завдали нових ударів по стратегічних об’єктах російської нафтової інфраструктури. Генеральний штаб ЗСУ 20 серпня офіційно підтвердив ураження одного з найбільших нафтопереробних комплексів РФ — «ТАНЕКО» у Татарстані, а також нафтового термінала «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї. На обох об’єктах після ударів зафіксували пожежі. Нові атаки відбуваються на тлі дедалі відчутніших проблем російського паливного ринку: Москва вже імпортує бензин з Індії, Білорусі та Казахстану, обмежує експорт пального, а в низці російських регіонів знову виник дефіцит на АЗС.

    Про результати нових ударів Генштаб повідомив удень 20 серпня. За даними українських військових, операції проводилися 19 серпня та в ніч проти 20 серпня 2026 року. Цілями стали об’єкти, безпосередньо пов’язані з переробкою, зберіганням і транспортуванням російських нафтопродуктів.

    Однією з головних цілей став нафтопереробний завод «ТАНЕКО» у Нижньокамську, Республіка Татарстан. Генштаб підтвердив влучання по підприємству та подальшу пожежу на його території. Другою ціллю став нафтовий термінал «Таманьнефтегаз» у Волні Краснодарського краю — там українські військові також зафіксували пожежу.

    Ці удари важливі не лише через масштаб самих об’єктів. Вони відбулися в момент, коли російський внутрішній паливний ринок переживає чергову хвилю дефіциту, а Москва була змушена вдатися до нетипового для великої нафтовидобувної держави кроку — імпортувати бензин із-за кордону для власних споживачів. Reuters пов’язує проблеми, серед іншого, з повторними українськими атаками на російські НПЗ.

    «ТАНЕКО»: один із найбільших НПЗ Росії

    Масштаб першої цілі робить удар особливо помітним.

    «ТАНЕКО» розташований у Нижньокамську — за сотні кілометрів від українського кордону. За інформацією Генштабу, підприємство здатне переробляти до 16 млн тонн нафтової сировини на рік та виробляє широкий спектр нафтопродуктів, зокрема моторне пальне.

    Українська сторона також наголошує, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    У попередніх повідомленнях Генштаб характеризував «ТАНЕКО» як одне з найбільших нафтопереробних підприємств РФ. Завод виробляє, серед іншого, дизельне та авіаційне пальне, а також інші продукти нафтопереробки. Його проєктна потужність перевищує 16 млн тонн нафти на рік.

    Таким чином, навіть тимчасове порушення роботи окремих технологічних установок такого підприємства потенційно має значення не тільки для регіонального паливного ринку.

    Наразі Генштаб не повідомляє, наскільки серйозними є пошкодження підприємства після нового удару. Офіційно підтверджені влучання та пожежа, однак оцінка масштабів наслідків ще триває.

    Водночас це вже не перша атака на цей об’єкт. Зокрема, Генштаб повідомляв про ураження «ТАНЕКО» у червні 2026 року.

    Тобто йдеться про систематичний тиск на один із важливих елементів російської нафтопереробної системи.

    Під ударом опинився і чорноморський нафтовий термінал

    Другою підтвердженою ціллю став «Таманьнефтегаз» у Краснодарському краї.

    За інформацією Генерального штабу, після нового ураження на території об’єкта також виникла пожежа.

    Це один із ключових російських нафтових терміналів біля порту Тамань на узбережжі Чорного моря. Через нього здійснюється перевалка нафти, мазуту, дизельного пального та зріджених вуглеводневих газів. Комплекс має великий резервуарний парк. Українські військові також заявляли, що цей об’єкт використовується для забезпечення пальним російських окупаційних військ.

    Потужності комплексу дозволяють перевалювати до 20 млн тонн нафти та нафтопродуктів на рік.

    Термінал уже неодноразово ставав ціллю українських ударів.

    Зокрема, у травні Генштаб повідомляв про ураження нафтоналивного причалу «Таманьнефтегазу». Тоді, за попередніми даними української сторони, було пошкоджено нафтоналивний стендер.

    Повторне ураження такого об’єкта демонструє характер української кампанії: удари спрямовуються не лише безпосередньо по заводах, які виробляють пальне, а й по інфраструктурі, необхідній для його накопичення, перевалки та транспортування.

    Удари припали на дуже невдалий для Москви момент

    Нові атаки відбулися на тлі дедалі серйозніших проблем із пальним усередині самої Росії.

    За даними Reuters, у серпні країною поширилася друга хвиля дефіциту моторного пального. Щонайменше у десяти регіонах місцева влада знову була змушена посилювати обмеження на продаж пального на АЗС. Кореспонденти агентства фіксували відсутність бензину навіть на частині заправок у Московській області.

    Паливна криза почала посилюватися ще навесні, а до липня проблеми поширилися на значну частину російських регіонів.

    Серед причин Reuters називає сезонне збільшення попиту та зупинки чи скорочення виробництва на НПЗ після атак безпілотників. Наприкінці липня ситуація частково стабілізувалася, однак нова серія ударів по нафтопереробних заводах наприкінці липня та на початку серпня знову погіршила становище.

    Проблеми визнає вже й сама російська влада.

    За інформацією Reuters, складна ситуація з постачанням пального фіксувалася, зокрема, в Оренбурзькій, Липецькій, Тверській областях, Краснодарському, Забайкальському, Приморському та Красноярському краях, Орловській області, Туві та Хакасії.

    Ще один показовий індикатор — біржова торгівля. За даними агентства, продажі бензину на Санкт-Петербурзькій міжнародній товарно-сировинній біржі від початку серпня скоротилися в середньому приблизно на 20% порівняно з другою половиною липня.

    Росія почала завозити бензин з Індії

    Особливо показовою стала поява на російському ринку бензину з Індії.

    Reuters 17 серпня повідомило, що щонайменше одна велика партія індійського бензину вже надійшла на внутрішній ринок РФ. За інформацією трьох джерел у галузі та даними LSEG, Росія почала використовувати імпорт, щоб пом’якшити дефіцит, який виник на тлі українських ударів по нафтопереробних підприємствах.

    Йдеться про приблизно 68 тисяч тонн бензину.

    Пальне завантажили через операцію «борт у борт» на якірній стоянці Порт-Саїда з танкера, який перед цим отримав вантаж в індійському порту Вадінар. Після цього судно під прапором Оману доставило бензин до російського арктичного порту Вітіно.

    Звідти пальне почали перевантажувати для подальшого транспортування російським споживачам залізницею.

    Більше того, за даними LSEG, наведеними Reuters, очікувалося прибуття щонайменше ще двох партій індійського бензину до російських портів.

    Для держави, яка є одним із найбільших світових виробників і експортерів нафти, необхідність закуповувати готове моторне пальне за кордоном є показовою зміною ситуації на внутрішньому ринку.

    Білорусь і Казахстан теж постачають пальне

    Індія — не єдиний напрямок, звідки Москва намагається отримати додаткові обсяги.

    Reuters повідомляє, що серед заходів для стабілізації внутрішнього ринку Росія організувала залізничний імпорт бензину з Білорусі та Казахстану.

    Масштаб залежності від білоруських поставок уже помітно зріс.

    За даними, наведеними РБК-Україна з посиланням на Reuters, лише за перші сім місяців 2026 року поставки бензину з Білорусі до Росії збільшилися приблизно у 25 разів порівняно з аналогічним періодом попереднього року — майже до 665 тисяч тонн.

    Імпорт дизельного пального за той самий період зріс майже у сім разів — до 418 тисяч тонн.

    Проте навіть білоруський напрямок не гарантує Москві стабільного нарощування поставок. 19 серпня з’явилася інформація про очікуване скорочення білоруського експорту пального до РФ через ремонт на Новополоцькому НПЗ.

    Таким чином, нові удари України припадають на момент, коли російський паливний баланс уже перебуває під значним тиском.

    Москва забороняє експорт і послаблює вимоги

    Російська влада намагається компенсувати нестачу одразу кількома способами.

    За даними Reuters, серед заходів — обмеження експорту пального, імпорт нафтопродуктів та навіть пом’якшення окремих вимог до якості пального, щоб збільшити його доступність на внутрішньому ринку.

    Ще в липні віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявляв, що Росія почне імпортувати нафтопродукти для стабілізації внутрішнього ринку.

    Тепер цей механізм уже фактично працює.

    Паралельно Росія почала морський імпорт дизельного пального з Азії до портів Далекого Сходу.

    У сукупності це означає, що Москва одночасно змушена стримувати вивезення власного пального та шукати додаткові поставки за кордоном.

    Чому Україна систематично атакує нафтову інфраструктуру РФ

    Українські військові регулярно наголошують, що російський нафтогазовий комплекс є важливою складовою забезпечення війни.

    Нафтопереробні підприємства виробляють дизель, бензин, авіаційне пальне та інші продукти, необхідні для роботи військової техніки й авіації. Термінали та нафтобази забезпечують їх зберігання, перевалку та логістику.

    У випадку «ТАНЕКО» Генштаб прямо зазначає, що підприємство задіяне у забезпеченні російської армії.

    Щодо «Таманьнефтегазу» українська сторона раніше також заявляла про його використання в забезпеченні російських окупаційних військ пальним.

    Тому атаки на НПЗ, термінали й нафтобази фактично формують окремий напрямок українських далекобійних операцій.

    Його ефект може складатися не лише з безпосереднього фізичного знищення обладнання. Навіть тимчасова зупинка технологічної установки означає необхідність ремонту, перебудови логістики та перерозподілу виробництва між іншими підприємствами.

    Коли ж такі удари відбуваються регулярно й охоплюють різні регіони, проблеми окремих заводів починають впливати на загальний паливний баланс.

    Саме такий ефект зараз простежується на російському внутрішньому ринку.

    Дефіцит повернувся після нової хвилі атак

    Ситуація у серпні особливо показова.

    Після попередніх заходів російської влади дефіцит наприкінці липня вдалося частково послабити. Однак це поліпшення виявилося нетривалим.

    Reuters зазначає, що нова хвиля атак на російські НПЗ наприкінці липня та на початку серпня спричинила повторне погіршення ситуації.

    І тепер до вже наявних проблем додаються нові ураження «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу».

    Поки що немає підтверджених даних, наскільки нові удари скоротять фактичні обсяги переробки та перевалки. Генеральний штаб повідомив про влучання та пожежі, однак оцінювання результатів бойового ураження триває.

    Тому стверджувати про повну зупинку підприємств наразі не можна.

    Однак стратегічний контекст ударів очевидний: вони відбуваються в той момент, коли російська система виробництва і постачання моторного пального вже працює в умовах дефіциту, імпорту та адміністративних обмежень.

    Нафтова війна входить у нову фазу

    Ураження одразу двох різних за функціями об’єктів — великого НПЗ у Татарстані та чорноморського перевалочного термінала — демонструє ширший характер української кампанії.

    «ТАНЕКО» є важливою ланкою виробництва пального.

    «Таманьнефтегаз» — важливою ланкою його зберігання, перевалки та логістики.

    Одночасний тиск на різні елементи паливного ланцюга може створювати для Росії значно складнішу проблему, ніж пошкодження одного окремого підприємства.

    Особливо тепер, коли наслідки накопичуються.

    Росія вже обмежує експорт, збільшує поставки з Білорусі й Казахстану, завозить бензин з Індії, імпортує дизель з Азії, а в окремих регіонах знову вводяться обмеження на АЗС.

    Тому офіційне підтвердження ударів по «ТАНЕКО» та «Таманьнефтегазу» 20 серпня — це вже не просто повідомлення про чергові два уражені об’єкти.

    Це продовження системної кампанії проти російської паливної інфраструктури саме тоді, коли РФ дедалі складніше компенсувати наслідки попередніх атак на внутрішньому ринку.

    І якщо пошкодження на двох об’єктах виявляться значними, тиск на російську нафтопереробку та логістику пального може посилитися ще більше.

  • НАТО розкрило покроковий план на випадок нападу Росії: що Альянс робитиме у перші години війни

    НАТО розкрило покроковий план на випадок нападу Росії: що Альянс робитиме у перші години війни

    НАТО розробило концепцію ведення наземної війни на випадок масштабного нападу Росії на одну або кілька держав Альянсу. План передбачає придушення російських ракетних систем, створення на східному фланзі зони, де діятимуть переважно безпілотники, а також удари по військовій логістиці РФ.

    Про це повідомляє німецьке видання Bild.

    Йдеться про так звану NATO Land Warfighting Concept — концепцію наземних бойових дій НАТО. За даними Bild, роботу над документом очолював майор Збройних сил США Ендрю Пінгрей.

    Перший етап — зупинити ракетні удари Росії

    Один із можливих сценаріїв передбачає атаку РФ на країни Балтії. Російські війська можуть розпочати операцію з масованого застосування ракет і безпілотників, одночасно розгорнувши наземний наступ із використанням бронетехніки.

    У такому випадку одним із перших завдань сил НАТО має стати придушення російських ракетних можливостей.

    Для цього Альянс може залучити бойову авіацію, ракети та безпілотні системи для ураження комплексів, із яких Росія здійснюватиме атаки.

    Особливу роль у можливому конфлікті відіграватиме Калінінградська область РФ. Росія розмістила там значну кількість ракетних комплексів і систем протиповітряної оборони, тому цей регіон може стати одним із ключових напрямків протистояння.

    На кордоні з РФ та Білоруссю хочуть створити зону без солдатів

    Наступний елемент концепції — створення вздовж кордонів із Росією та Білоруссю так званої «автономної зони».

    Її особливість полягає в тому, що основну роль там мають виконувати не військовослужбовці, а безпілотні та роботизовані системи.

    Дрони й автономна наземна техніка повинні виявляти російські підрозділи, стримувати їх просування та завдавати ударів. Таким чином НАТО прагне створити додатковий захисний бар’єр і водночас скоротити ризики для особового складу.

    Удари можуть перенести на територію Росії

    Якщо російські війська продовжать наступ, концепція передбачає наступний етап — ураження військової інфраструктури, яка забезпечує російські сили.

    Серед можливих цілей Bild називає військові аеродроми, оборонні підприємства, мости та залізничну інфраструктуру.

    Головним завданням таких атак має стати порушення логістичних ланцюгів РФ, щоб російські війська не могли швидко отримувати боєприпаси, техніку, пальне та підкріплення.

    Фактично НАТО розглядає можливість не обмежувати оборону територією країн-членів, якщо для припинення російського наступу буде необхідно нейтралізувати військові об’єкти, які забезпечують агресію.

    НАТО розглядає використання дронів усередині РФ

    Ще одним елементом концепції, за інформацією Bild, є створення так званого «повітряного мосту».

    Передбачається, що за його допомогою на територію Росії можуть доставляти безпілотники та роботизовані системи. До таких операцій потенційно можуть залучатися противники російської влади.

    Водночас у концепції підкреслюється: метою НАТО не є завоювання Росії.

    Основне завдання Альянсу — зупинити агресію, позбавити російські сили можливості продовжувати наступ та відтіснити їх назад до кордонів РФ.

    У НАТО не хочуть повністю приховувати план

    Окремою особливістю концепції є підхід до стримування Росії. В Альянсі вважають, що потенційний противник повинен розуміти наслідки можливого нападу.

    Тому основні принципи відповіді НАТО не обов’язково мають залишатися повністю секретними.

    Логіка полягає в тому, що Москва повинна заздалегідь усвідомлювати: напад на країну НАТО може призвести не лише до оборони її території, а й до ударів по військових системах та логістиці, які забезпечують російську операцію.

    Таким чином, сама концепція має виконувати одразу дві функції — бути основою для дій сил Альянсу та інструментом стримування Кремля від початку війни.

    Європа вже готується до можливого загострення

    Поява такого плану відбувається на тлі посилення оборони східного флангу НАТО. Польська влада раніше заявляла про підготовку до можливих нових провокацій Росії.

    У країнах Балтії також дедалі частіше говорять про гібридні загрози з боку Москви. Західні держави розслідують диверсії, підпали та інші інциденти, за якими може стояти Росія.

    На цьому тлі нова концепція НАТО демонструє зміну підходу Альянсу: потенційна війна з Росією розглядається як конфлікт, у якому ключову роль відіграватимуть далекобійні удари, масове застосування дронів, роботизовані системи та знищення військової логістики противника.

  • Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    Україна допускає зустріч із Лукашенком: у МЗС назвали умову

    В Україні не виключають можливості зустрічі представників найвищого керівництва держави з білоруським диктатором Олександром Лукашенком, якщо така зустріч матиме практичний результат і допоможе зберегти людські життя або наблизити припинення бойових дій.

    Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Ярослав Чорногор. За його словами, під час війни Україна може розглядати навіть контакти з представниками протилежної сторони, якщо вони потенційно здатні сприяти зменшенню кількості жертв.

    Дипломат наголосив, що йдеться не про готовність України безумовно проводити зустріч із Лукашенком, а про можливість такого кроку за конкретних обставин. За його словами, рішення має залежати насамперед від того, чи може зустріч дати результат, який буде вартий політичної та дипломатичної ціни.

    «Якщо в умовах війни буде необхідність для того, щоб зменшити кількість людських жертв або взагалі зупинити бойові дії — і для цього президенту України чи комусь із державних службовців України буде потрібно зустрітися з тим чи іншим супротивником, чи представником протилежної сторони, то такі дії будуть, можливо, і здійснені», — пояснив Чорногор.

    Водночас представник МЗС окремо підкреслив, що не йдеться про неминучість або вже ухвалене рішення щодо переговорів із білоруським правителем. «Я не кажу, що це обов’язково станеться. Але якщо ціна цієї зустрічі буде варта того, щоб зустрітися, зокрема заради збереження людських життів, все можливо», — зазначив дипломат.

    Чорногор пояснив такий підхід необхідністю розрізняти політичні та гуманітарні міркування в умовах війни. «Є категорія цінностей, а є категорія виживання», — сказав він, фактично наголосивши, що заради порятунку людей держава може бути змушена розглядати навіть нестандартні дипломатичні рішення.

    Білорусь залишається одним із найближчих союзників Росії. Територія країни використовувалася російськими військами для ведення війни проти України, зокрема на початковому етапі повномасштабного вторгнення. Водночас Мінськ періодично позиціонує себе як майданчик для можливих переговорів та контактів між сторонами.

    Тема можливих контактів із Лукашенком активізувалася й на міжнародному рівні. Президент США Дональд Трамп раніше анонсував зустріч із білоруським диктатором у межах засідання Ради миру. Перед цим білоруська сторона заявила про домовленість щодо звільнення ще 250 політичних в’язнів.

    Пізніше Лукашенко також заявив, що в Мінську з ним зустрічалися представники української сторони. За його словами, під час контакту він отримав певну відповідь від Києва та закликав сторони уникати подальшого загострення й шукати можливості для переговорів.

    Таким чином, заява українського дипломата не означає, що Київ готує окрему зустріч із Лукашенком. Вона радше демонструє готовність України розглядати будь-які дипломатичні інструменти, якщо вони матимуть реальний потенціал для припинення бойових дій, зменшення кількості жертв або досягнення іншого важливого гуманітарного результату.

  • Сибіга у річницю протестів у Білорусі: «Майбутнє країни має визначати її народ, а не Москва»

    Сибіга у річницю протестів у Білорусі: «Майбутнє країни має визначати її народ, а не Москва»

    Виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із заявою з нагоди шостої річниці масових протестів у Білорусі, які спалахнули після президентських виборів 9 серпня 2020 року. Український дипломат наголосив, що прагнення білорусів до свободи та демократичних змін не вдалося знищити попри роки репресій, ув’язнень і вимушеного вигнання.

    «Шість років тому, 9 серпня, білоруси чітко продемонстрували своє прагнення до демократичних змін і право самостійно визначати майбутнє власної країни. Їхній вибір зустріли репресіями», – зазначив Сибіга у своїй заяві.

    Президентські вибори в Білорусі 9 серпня 2020 року стали початком найбільш масштабної хвилі протестів у країні за десятиліття. Офіційна влада оголосила переможцем Олександра Лукашенка, однак опозиція та низка західних держав не визнали результати виборів достовірними. Масові акції протесту супроводжувалися жорсткими діями силовиків, затриманнями та переслідуваннями учасників демонстрацій. Міжнародні спостерігачі та правозахисні організації повідомляли про численні порушення прав людини.

    За словами Сибіги, роки тиску з боку білоруської влади не змогли знищити прагнення суспільства до свободи, демократії та суверенітету. Він підкреслив, що Україна й надалі підтримуватиме білорусів, які виступають за демократичне майбутнє своєї держави.

    Окремо очільник українського зовнішньополітичного відомства наголосив на принциповій позиції Києва щодо білоруського народу та режиму Лукашенка. Україна, за його словами, чітко розрізняє громадян Білорусі та політичний режим, який нині контролює країну. Сибіга зазначив, що саме режим Лукашенка несе відповідальність за сприяння російській агресії проти України.

    «Ми цінуємо багатьох білорусів, які стали на бік України та виступили проти російської агресії», – заявив він.

    Український дипломат також висловив сподівання, що в майбутньому Білорусь зможе стати вільною, незалежною, демократичною та європейською державою. На його думку, майбутнє країни має визначати саме білоруський народ, а не Москва.

    «Ми сподіваємося, що одного дня Білорусь стане вільною, незалежною, демократичною та європейською державою, де саме її народ, а не Москва, визначатиме майбутнє країни», – наголосив Сибіга.

    Він також заявив, що Україна продовжуватиме тісну взаємодію з лідеркою білоруських демократичних сил Світланою Тихановською та іншими представниками білоруської опозиції, які виступають за демократичні зміни.

    Україна останнім часом посилює контакти з демократичними силами Білорусі. У травні 2026 року Тихановська вперше здійснила робочий візит до Києва та провела переговори із Сибігою. Сторони обговорили безпекову ситуацію в регіоні, майбутнє Білорусі та подальшу взаємодію України з білоруськими демократичними силами. За підсумками переговорів Київ підтвердив, що розглядає білоруський народ і режим Лукашенка окремо, а також виступає за незалежну та суверенну Білорусь, яка не буде використовуватися Росією як військовий плацдарм.

    У МЗС України також повідомляли про призначення посла з особливих доручень, який відповідає за взаємодію з представниками білоруських демократичних сил. Серед напрямів співпраці – гуманітарна, інформаційна, санкційна та експертна сфери. Київ також заявляв про зацікавленість у майбутньому приєднанні демократичної Білорусі до Люблінського трикутника.

    Водночас ситуація з правами людини в Білорусі залишається складною. Після протестів 2020 року влада країни продовжила масштабну кампанію переслідувань опозиціонерів, журналістів, правозахисників, активістів та інших громадян, яких звинувачують у політичній діяльності. Європейський Союз неодноразово заявляв про підтримку демократичних сил Білорусі та наголошував на необхідності звільнення політичних в’язнів.

    За наведеними правозахисниками даними, за шість років після виборів було зафіксовано десятки тисяч випадків репресій – від затримань та допитів до обшуків, кримінального переслідування і тиску на родичів опозиціонерів. Значна кількість людей була змушена залишити країну через загрозу переслідування.

    Водночас частина білорусів після початку повномасштабної війни Росії проти України відкрито виступила на боці України. Білоруські добровольці беруть участь у бойових діях проти російських військ, а активісти й представники демократичної опозиції підтримують Україну та виступають проти використання Білорусі як плацдарму для російської агресії.

    Позиція Києва щодо офіційного Мінська залишається принциповою: Україна засуджує підтримку Лукашенком російської агресії, але водночас прагне зберігати контакти з білорусами, які виступають за демократичне та європейське майбутнє своєї держави.

    Таким чином, через шість років після протестів Україна продовжує наголошувати, що політичне майбутнє Білорусі має визначатися її громадянами. Київ також демонструє готовність підтримувати демократичні сили країни та поглиблювати співпрацю з ними на тлі подальшої залежності режиму Лукашенка від Росії.

  • Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Російський диктатор Володимир Путін на тлі підготовки до майбутньої виборчої кампанії активно відвідує регіони РФ, де його приїзди супроводжуються раптовим зникненням дефіциту бензину. Паливо, яке до цього тижнями було відсутнє на автозаправках, перед візитами президента Росії знову з’являється у продажу, причому за значно нижчими цінами.

    Про це пише французьке видання Le Monde.

    Журналісти звернули увагу на те, що в регіонах, які відвідує Путін, напередодні його приїзду відбуваються помітні зміни на паливному ринку. Навіть ті автозаправні станції, які через дефіцит протягом тривалого часу залишалися без бензину, раптово отримують поставки.

    Одним із показових прикладів стало місто Красноярськ, яке Путін відвідав 3 серпня. Місцеві жителі до цього стикалися з серйозними проблемами із придбанням пального, однак безпосередньо перед приїздом російського президента ситуація різко змінилася.

    Як зазначає Le Monde, бензин з’явився практично на всіх автозаправках міста. При цьому ціна виявилася значно нижчою за ту, до якої встигли звикнути російські водії на тлі дефіциту.

    Молодий водій, якого цитує російське ЗМІ «Ехо», емоційно відреагував на ситуацію, заявивши, що протягом двох днів у Красноярську вже не потрібно було стояти у довгих чергах за пальним. За його словами, бензин продавався приблизно по 67 рублів за літр замість звичних у кризовий період 140 рублів.

    «І все це завдяки Володимиру Володимировичу! Дякуємо, що завітали до нас», — сказав водій.

    Раптове покращення ситуації з пальним стало приводом для численних жартів та іронічних коментарів у російських соціальних мережах. Місцеві блогери звертали увагу на те, що візити Путіна традиційно створюють для мешканців чимало незручностей: у містах посилюють заходи безпеки, перекривають дороги, збільшується кількість правоохоронців, а в окремих районах можуть виникати проблеми з мобільним інтернетом.

    Водночас деякі користувачі соцмереж жартома пропонували російському президенту приїжджати до Красноярська частіше, оскільки його візит, попри всі незручності, дозволив мешканцям міста на певний час забути про паливний дефіцит.

    За даними Le Monde, попередній візит Путіна до Красноярська відбувся приблизно сім років тому. Тому частина місцевих жителів іронічно пов’язувала тривалу відсутність президента з проблемами на паливному ринку.

    Французьке видання зазначає, що після приїзду Путіна мешканці Красноярська приблизно на 48 годин фактично забули про паливну кризу. Після цього ситуація з доступністю бензину знову може повернутися до звичного для регіону стану.

    Паливний дефіцит у Росії останніми місяцями став однією з помітних економічних проблем країни. На ситуацію вплинули, зокрема, атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні підприємства та іншу енергетичну інфраструктуру. Через пошкодження і зупинку частини потужностей російська нафтопереробна галузь зіткнулася зі скороченням виробництва нафтопродуктів.

    За наведеними оцінками, в окремі періоди українські атаки виводили з роботи значну частину російських нафтопереробних потужностей. Це позначилося на забезпеченні регіонів бензином та спричинило зростання цін, черги на АЗС і локальні перебої з постачанням.

    Проблема торкнулася десятків мільйонів росіян. У деяких регіонах водії були змушені витрачати значний час на пошук пального або купувати його за підвищеними цінами. Дефіцит також створював додатковий тиск на бізнес, який залежить від автомобільних перевезень.

    Попри це, Володимир Путін публічно неодноразово намагався применшити масштаби проблеми. Російський президент визнавав наявність окремих труднощів із паливом, але стверджував, що ситуація не є критичною.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Москва була змушена шукати додаткові джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшила закупівлі бензину в Білорусі. Частина цього пального спочатку призначалася для експорту до країн Центральної Азії, однак його почали спрямовувати на російський ринок.

    Втім, навіть збільшення поставок із Білорусі не дозволило повністю усунути дефіцит. Російські регіони продовжують залежати від стану власної нафтопереробної галузі та можливостей внутрішньої логістики.

    На цьому тлі раптове зникнення проблем із бензином перед візитами Путіна виглядає особливо показово. Le Monde звертає увагу, що паливо може оперативно перенаправлятися в регіони, де очікується приїзд російського президента, створюючи для нього картину стабільності, яка не обов’язково відображає загальну ситуацію в країні.

    Водночас саме по собі тимчасове збільшення поставок у конкретному місті не доводить, що паливо централізовано розподіляють виключно через приїзд Путіна. Однак збіг між президентськими візитами та різким покращенням доступності бензину привернув увагу журналістів і місцевих жителів.

    Ситуація демонструє одну з головних проблем російської паливної кризи: навіть якщо владі вдається тимчасово забезпечити окремий регіон необхідним обсягом бензину, це не означає розв’язання системної проблеми. Пошкодження нафтопереробних потужностей, перебої з логістикою та високий внутрішній попит продовжують створювати дефіцит.

    Таким чином, візити Путіна до російських регіонів на тлі паливної кризи привертають увагу не лише через політичний контекст, а й через незвичайну динаміку цін і доступності бензину. У Красноярську, за даними Le Monde, мешканці отримали можливість купувати пальне за ціною майже вдвічі нижчою за ту, яка фіксувалася під час гострого дефіциту.

    Поки російська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, паливна криза залишається одним із наслідків ударів по енергетичній інфраструктурі РФ. А короткострокове зникнення дефіциту в містах під час візитів президента навряд чи здатне усунути проблеми, які накопичилися в російському паливно-енергетичному секторі.

  • У ДПСУ пояснили, за якої умови загроза з боку Білорусі стане реальною

    У ДПСУ пояснили, за якої умови загроза з боку Білорусі стане реальною

    Загроза з боку Білорусі для України стане реальною лише у разі, якщо на кордоні почнуться спроби дестабілізації ситуації та провокації. Водночас українські Сили оборони продовжують системно зміцнювати північний кордон, нарощуючи інженерні загородження, фортифікації та системи спостереження.

    Про це в ефірі телемарафону заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.

    За його словами, наразі українські військові уважно стежать за ситуацією на білоруському напрямку, однак реальною небезпека стане лише за певного розвитку подій.

    “Коли будуть спроби дестабілізувати ситуацію безпосередньо по лінії кордону і влаштовувати якісь провокації”, – відповів Демченко на запитання про те, за яких умов загроза з боку Білорусі набуде реального характеру.

    Речник ДПСУ наголосив, що від початку повномасштабного вторгнення Україна значно посилила оборону державного кордону з Білоруссю. Роботи зі зміцнення цього напрямку тривають безперервно, а до них залучені не лише прикордонники, а й інші підрозділи Сил оборони та органи місцевої влади.

    За словами Демченка, основна увага приділяється створенню багаторівневої системи інженерного захисту, яка має максимально ускладнити можливе просування противника.

    “До цього залучені як інженерні підрозділи Держприкордонслужби, так і загалом Сил оборони, цим роботам також приділяють увагу й органи місцевої влади. Кожна складова разом працює над тим, щоб наростити інженерні загородження, які включають також знищення шляхів, якими могли б рухатися через кордон”, – зазначив він.

    Окрім будівництва інженерних перешкод, на північному кордоні триває встановлення сучасних систем відеоспостереження, облаштування фортифікаційних споруд та посилення мінно-вибухових загороджень на найбільш потенційно небезпечних напрямках.

    У Державній прикордонній службі підкреслюють, що комплекс таких заходів має забезпечити своєчасне виявлення будь-яких загроз та унеможливити раптові дії противника.

    Раніше також повідомлялося, що на кордоні України з Білоруссю триває створення спеціальної кільцевої зони стримування. Ця система оборони розбудовується паралельно з укріпленням прикордонної інфраструктури та посиленням оборонних позицій на північному напрямку.

  • Білорусь посилює війська біля кордону з Україною

    Білорусь посилює війська біля кордону з Україною

    Білорусь розпочала формування нової десантно-штурмової бригади, яка дислокуватиметься поблизу українського кордону. До кінця 2026 року командування планує завершити створення ще одного батальйону та низки підрозділів бойового забезпечення, артилерії, протиповітряної оборони й розвідки.

    Про це повідомив командувач сил спеціальних операцій Збройних сил Білорусі Олександр Іллюкевич.

    За його словами, формування нового військового з’єднання вже триває. Наразі створено перший батальйон, а до завершення року заплановано сформувати ще один батальйон, а також підрозділи бойового забезпечення, артилерійські, зенітні та розвідувальні частини.

    “Ми вже приступили до формування військових частин, сформовано один батальйон. Цього року ми формуємо ще батальйон, підрозділи бойового забезпечення, артилерійські, зенітні підрозділи, розвідувальні”, – заявив Іллюкевич в ефірі телеканалу Міністерства оборони Білорусі.

    За наявною інформацією, нова десантно-штурмова бригада вже укомплектовується офіцерським складом, а також військовослужбовцями. Завершення її формування має суттєво посилити угруповання сил спеціальних операцій Білорусі на південному напрямку.

    Відомо, що місцем постійної дислокації нового підрозділу стане район поблизу Гомеля. Це місто розташоване неподалік державного кордону з Україною і має важливе стратегічне значення через близькість до Чернігівської та Київської областей.

    Формування нового військового підрозділу відбувається на тлі триваючої безпекової напруги в регіоні. Водночас офіційний Мінськ останнім часом заявляє про відсутність ознак загострення ситуації на кордоні з Україною.

    Раніше білоруська сторона, попри попередні заяви про нібито підвищені ризики на прикордонні, повідомила, що не фіксує ознак агресії, а обстановку на кордоні назвала стабільною. Водночас створення нового десантно-штурмового з’єднання поблизу українського кордону свідчить про подальше посилення військової присутності Білорусі на цьому напрямку.