Daypolitico

Позначка: Білорусь

  • Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    Росія готує провокацію проти Польщі: США попередили Варшаву про небезпечний сценарій

    США попередили Польщу, що Росія може готувати збройну провокацію на польській території протягом найближчих місяців. За даними The Telegraph та польського видання Onet, Вашингтон передає Варшаві розвіддані про можливі сценарії, мета яких — перевірити рішучість НАТО, спровокувати політичну кризу в Альянсі та послабити військову підтримку України.

    Йдеться не про повномасштабну війну Росії проти НАТО, на яку Москва зараз не має достатньо сил через виснаження у війні проти України. Натомість, за оцінками джерел, Кремль може обрати гібридний сценарій — достатньо небезпечний, щоб створити кризу, але водночас обмежений настільки, щоб залишити собі простір для заперечення відповідальності.

    За інформацією джерел, близьких до оточення президента Польщі Кароля Навроцького, США вже кілька разів попереджали польську сторону про нові російські плани щодо східного флангу НАТО. Один із дипломатів країни-члена Альянсу також підтвердив, що ризик провокації проти Польщі або однієї з балтійських держав розглядається як серйозний.

    Серед можливих сценаріїв називають удари дронами або імітацію ракетних атак по критичній інфраструктурі Польщі, зокрема електростанціях. Такий крок міг би змусити Варшаву піднімати авіацію, активувати системи ППО та вимагати термінових консультацій із союзниками по НАТО.

    Інший сценарій — обмежене проникнення невеликих груп російських або білоруських військових із території Білорусі чи Калінінградської області. У такому разі Москва може намагатися представити інцидент як “навігаційну помилку”, “збій GPS”, “рятувальну операцію” або навіть спробувати перекласти провину на Україну.

    За логікою російського задуму, така провокація мала б поставити НАТО перед складним вибором: відповідати силою, що несе ризик ескалації, або шукати дипломатичний вихід. Саме на другий варіант, за даними західних джерел, може розраховувати Кремль. Москва нібито сподівається, що США та частина союзників тиснутимуть на Польщу, схиляючи її до переговорів із Росією чи Білоруссю. У відповідь Кремль міг би вимагати припинення або різкого скорочення західної військової допомоги Україні.

    Польські посадовці уже попереджали, що Росія намагається використати напруження між Варшавою та Києвом для проведення диверсій, інформаційних операцій і розпалювання антиукраїнських настроїв у Польщі. Міністр-координатор спецслужб Томаш Семоняк заявляв, що російські боти, тролі та агенти впливу активно підживлюють суперечки між поляками й українцями, а потенційні атаки проти українців у Польщі можуть бути частиною ширшої операції РФ.

    На тлі цих попереджень Польща посилює оборону східного кордону. Країна вже будує масштабний оборонний комплекс East Shield уздовж кордонів із Білоруссю та Калінінградською областю. Його завдання — протидіяти нелегальним перетинам кордону, диверсіям, гібридним операціям і потенційним військовим загрозам.

    У польському Міноборони, за даними ЗМІ, зазначають, що армія вже провела навчання, покликані продемонструвати Москві готовність до відповіді. Водночас союзники по НАТО також надсилають Кремлю сигнали, що будь-яка агресія проти східного флангу Альянсу не залишиться без реакції.

    Зокрема, нещодавні військово-морські навчання у Латвії за участю сил США мали показати, що напад на східний фланг НАТО означатиме ризик прямого зіткнення з американськими військовими. Представники німецьких ВПС також заявляли про готовність захищати “кожен сантиметр” території НАТО.

    Офіційного підтвердження конкретної дати або остаточного рішення Кремля щодо такої операції наразі немає. Водночас кількість повідомлень із різних джерел свідчить, що союзники сприймають загрозу серйозно. Головна мета Росії, за оцінками західних розвідок, — не військова перемога над НАТО, а політичне випробування Альянсу, розкол між союзниками та спроба вдарити по одному з ключових каналів підтримки України.

  • Білорусь отримала гарантії від Китаю про “невтягування у війну та зняття санкцій”. Джерела

    Білорусь отримала гарантії від Китаю про “невтягування у війну та зняття санкцій”. Джерела

    За інформацією наших джерел в дипломатичних колах, під час нещодавнього візиту президента Білорусі до Пекіну, Олександр Лукашенко зміг заручитись підтримкою Сі Цзіньпіна в питаннях гарантій безпеки та послаблення санкційного режиму.

    “Після поїздки Лукашенка до Китаю Білорусь отримала гарантії, що її “не втягнуть у війну” та не поглине Росія. 

    Крім того, Китай веде прямі переговори з Європою, а голова комісії з закордонних справ ЦК КПК Ван І робить усе можливе, щоб Білорусь не асоціювали з Росією.

    Також Китай хоче зняти всі санкції проти Білорусі” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, 29 червня під час зустрічі з Олександром Лукашенком у Пекіні голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін заявив про підтримку Білорусі у питаннях захисту національного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.

  • “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    “Колись розкажу, як усе починалося”: Лукашенко заінтригував заявою про війну Росії проти України

    Білоруський лідер Олександр Лукашенко знову заявив, що не дозволить втягнути Білорусь у повномасштабну війну Росії проти України, і водночас заінтригував фразою про те, що “колись розповість, як усе починалося”. Таку заяву він зробив під час відкриття Гродненської обласної клінічної лікарні, де окремо наголосив, що білоруські військові нібито не братимуть участі у бойових діях “на жодній зі сторін”.

    За словами Лукашенка, Білорусь не має наміру воювати з Україною, Польщею чи Литвою. Він заявив, що хоче, аби “будівельники будували”, а не тримали автомати в руках, і закликав не вірити тим, хто говорить про бажання Мінська вступити у війну. У тому ж виступі він відкинув звинувачення у співучасті в агресії РФ, заявивши, що Білорусь “не починала” війну і нібито не була “співагресором”.

    Найбільший резонанс викликала фраза Лукашенка: “Пройде час, я колись вам розкажу, як усе починалося”. Розвивати цю думку він не став, однак сама заява одразу породила нову хвилю коментарів щодо ролі Мінська у початку повномасштабної війни Росії проти України.

    Попри нинішні спроби Лукашенка дистанціюватися від війни, роль Білорусі у російській агресії залишається зафіксованою в міжнародних оцінках. Європейський Союз прямо розширив санкційний режим проти Мінська у відповідь на участь Білорусі в агресії Росії проти України. У документах ЄС йдеться, що після вторгнення РФ у лютому 2022 року санкції проти Білорусі були посилені саме через її залученість до російської війни.

    На початку повномасштабного вторгнення російські війська використовували територію Білорусі як один із ключових плацдармів для наступу на Україну, зокрема на північному напрямку. І хоча білоруська армія офіційно не вступила у бойові дії, Мінськ надав Росії територію, інфраструктуру та військові об’єкти для підготовки і здійснення агресії. Саме це стало підставою для звинувачень Білорусі у співучасті, які Лукашенко тепер намагається відкидати.

    Останніми тижнями Лукашенко кілька разів повторював, що не хоче ще глибшого втягування Білорусі у війну. Аналітики пов’язують такі заяви з подвійним тиском на Мінськ: з одного боку — з боку Росії, яка прагне зберігати Білорусь як військовий ресурс і потенційний плацдарм, з іншого — з боку України та Заходу, які уважно стежать за будь-якими ознаками нової загрози з білоруського напрямку. Видання Meduza зазначало, що Росія використовує білоруську територію та інфраструктуру для атак на Україну від самого початку повномасштабної війни, а Лукашенко останнім часом двічі обіцяв не допустити ще більшого втягування країни в конфлікт.

    На цьому тлі заява про те, що він “колись розповість, як усе починалося”, може бути спробою Лукашенка залишити собі простір для політичного маневру. З одного боку, він демонструє лояльність Москві й не називає Росію агресором. З іншого — намагається подати себе білоруському суспільству як лідера, який нібито втримав країну від прямої участі у війні та “зберіг мир”.

    Водночас експерти звертають увагу, що подібна риторика Лукашенка не змінює фактичної залежності Мінська від Кремля. Білорусь залишається під міжнародними санкціями, на її території розміщувалися російські військові, а Москва продовжує розглядати білоруський напрямок як важливий елемент власної стратегії тиску на Україну та НАТО. Associated Press у травні 2026 року писало, що Росія знову може використовувати Білорусь як плацдарм для нових дій, а військова інтеграція Москви й Мінська лише поглиблюється.

    Додаткової інтриги заявам Лукашенка додає його активна дипломатична активність після переговорів із Володимиром Путіним. У медіа обговорюють, що білоруський лідер після зустрічей із російським диктатором вирушив до Китаю, а також здійснив низку контактів з іншими країнами. Частина аналітиків вважає, що він міг передавати сигнали від Кремля, інші — що Лукашенко намагається грати власну гру й шукати для Білорусі більш вигідні умови в умовах нестабільної геополітичної ситуації.

    Для України ж ключовим залишається не те, як Лукашенко намагається пояснити свою роль у війні, а те, чи буде білоруська територія знову використана для нової ескалації. Київ неодноразово наголошував, що уважно стежить за ситуацією на північному кордоні та за будь-якою активністю російських сил у Білорусі.

    Отже, нинішня заява Лукашенка — це не просто черговий емоційний виступ. Вона демонструє його прагнення одночасно зберегти зв’язок із Москвою, зняти з себе відповідальність за участь Білорусі у війні та переконати власне населення, що Мінськ нібито залишається осторонь бойових дій. Але міжнародні санкції, зафіксована роль білоруської території у вторгненні 2022 року та подальша військова співпраця з Росією суттєво ускладнюють цю версію.

  • Чому Буданов не брав участі в переговорах з Лукашенком: ризики для керівника Офісу Президента

    Чому Буданов не брав участі в переговорах з Лукашенком: ризики для керівника Офісу Президента

    Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов особисто не брав участі в переговорах з білоруською стороною і не їздив до Білорусі. Незважаючи на те, що переговори з Лукашенком частково контролюються США через Джареда Кушнера, до якого близький Буданов, особиста присутність колишнього глави української розвідки (а тепер і керівника ОП) у Білорусі була визнана надто ризикованою і могла б стати смертельною небезпекою. Ключовий ризик пов’язаний з глибокою інтеграцією білоруських структур з російськими. За оцінками експертів та джерел у силових відомствах, рівень впливу російської влади (і відповідно ймовірність витоків інформації) у ключових органах Білорусі оцінюється приблизно в 80 відсотків. В таких умовах будь-яка поїздка Буданова могла б обернутися прямою загрозою.

    Чому керівник Офісу Президента України залишається однією з головних цілей Кремля

    Ліквідація або захоплення Буданова стала б для Путіна потужним пропагандистським та оперативним успіхом, доказом «відплати» за неочікувані удари по Росії, сильним сигналом для власних силовиків та суспільства, а також вагомим аргументом у внутрішній політиці. Російська пропаганда вже давно позиціонує Буданова як «терориста номер один» та організатора ударів по території РФ (включаючи звинувачення в дронових атаках та координації з РДК). Захоплення або усунення такої фігури дало б Кремлю потужний інформаційний козир.

    Сам Буданов ніколи не приховував свого ставлення. У відповідь на російські звинувачення він прямо заявив: «Все, що я прокоментую, це те, що ми вбивали росіян і будемо вбивати росіян у будь-якій точці світу до повної перемоги України». Ця фраза стала класикою і лише посилила бажання Кремля поквитатися.

    Особиста участь Буданова в операціях на території РФ

    Виходячи з тієї інформації, що росіяни знають про участь Буданова в спецопераціях на території Росії, ліквідація або захоплення такої фігури могла б бути вагомим аргументом для Путіна. За наявними даними, російські спецслужби володіють відомостями не тільки про координацію українською розвідкою рейдів Російського добровольчого корпусу (РДК) та інших добровольчих формувань у Білгородську та Курську області, але й про особисту участь самого Буданова в низці операцій на російській території. У квітні 2026 року командир одного з елітних підрозділів ГУР публічно підтвердив, що Буданов особисто заходив на російську територію — зокрема, на Грайворонському напрямку в Білгородській області, де йшов разом з групою лісами та полями на ранніх етапах рейдів. Ці операції включали диверсії, захоплення полонених, створення паніки в прикордонних регіонах та прямі бойові зіткнення з російськими силовиками (включаючи ФСБ та прикордонників). Для Кремля це не просто військова невдача, а серйозне приниження російських спецслужб, які не змогли забезпечити безпеку навіть у глибині своєї території.

    Стратегія безпеки ключових персон в українському керівництві

    У Кремлі Буданов давно вважається однією з головних «цілей». Тому традиційно входить до числа найбільш захищених осіб в українській державі, поряд з вищим керівництвом Офісу Президента та іншими ключовими фігурами. Його публічна активність зведена до мінімуму, а всі закордонні переміщення проходять під багатошаровим посиленим контролем. Безпека Буданова забезпечується на максимальному рівні як всередині України, так і під час будь-яких закордонних візитів. Переговори за білоруським напрямком стосувалися, серед іншого, питань безпеки кордону, нейтралізації загроз (зокрема використання території Білорусі для запуску російських дронів), обміну розвідданими та можливих домовленостей щодо деескалації. Щоб не піддавати Буданова ризику, українську сторону на цих контактах представляли інші офіційні особи. Такий підхід дозволив зберегти канал комунікації, одночасно мінімізувавши загрози для однієї з найцінніших фігур в системі національної безпеки.

  • Сирський: РФ може атакувати Чернігівщину з півночі

    Сирський: РФ може атакувати Чернігівщину з півночі

    Російські окупаційні війська розглядають кілька сценаріїв нових наступальних операцій на північному напрямку, і одним із найбільш імовірних варіантів може стати активізація бойових дій у напрямку Чернігівської області. Україна, за словами військового керівництва, вже враховує такі загрози у своєму оперативному плануванні та готується до можливих спроб розширення фронту з боку Росії.

    Про це в інтерв’ю ТСН заявив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський. Він зазначив, що російське політичне та військове керівництво продовжує опрацьовувати різні варіанти наступальних операцій, які можуть включати як напрямки з території Російської Федерації, так і потенційне використання території Білорусі як плацдарму для нових атак.

    За словами Сирського, російський диктатор Володимир Путін поставив перед Генеральним штабом РФ завдання прорахувати кілька сценаріїв розвитку наступальних дій, серед яких фігурують як великі стратегічні цілі, включно з Києвом, так і альтернативні напрямки тиску на українську оборону. Йдеться про комплексне планування, яке передбачає не лише прямі атаки, а й спроби створення додаткових загроз на різних ділянках фронту.

    Головнокомандувач ЗСУ підкреслив, що російське військове командування підготувало декілька можливих варіантів операцій, однак Україна уважно аналізує всі ознаки підготовки противника. Він окремо зазначив, що варіант використання території Білорусі як плацдарму для наступу також залишається в полі зору українського військового керівництва, хоча, на його думку, наразі існують сумніви щодо готовності білоруської влади надати свою територію для повторного вторгнення.

    Водночас, за оцінкою Сирського, більш реалістичним сценарієм у короткостроковій перспективі є наступальні дії з території самої Росії, зокрема з Брянської області. Саме цей напрямок, за його словами, може бути використаний для спроби тиску на українську оборону на півночі, без прямої спроби повторного удару на Київ, але з потенційною метою просування вглиб території України, зокрема у напрямку Чернігівської області.

    Він пояснив, що одна з головних тактичних цілей Росії полягає у тому, щоб змусити українське командування розпорошити резерви та перекинути частину сил із найбільш активних напрямків фронту на північ. Таким чином, на думку українського військового керівництва, противник намагається створити додатковий тиск уздовж усього фронту, розтягнути оборонні можливості України та зменшити її здатність до маневрування резервами.

    Сирський наголосив, що українські сили оборони вже враховують подібні сценарії та продовжують посилювати оборону на північному напрямку, зокрема шляхом укріплення позицій, розвідки та моніторингу пересування російських військ у прикордонних регіонах. Він також підкреслив, що Україна виходить із того, що Росія не відмовляється від планів подальшої ескалації та прагне зберігати тиск одразу на кількох напрямках.

    Окремо в українському військово-політичному керівництві раніше неодноразово заявляли про ризики повторного використання білоруської території у військових цілях. Президент України Володимир Зеленський попереджав, що Росія може продовжувати розбудовувати інфраструктуру поблизу українського кордону на території Білорусі, зокрема логістичні об’єкти, які потенційно можуть бути використані для підтримки майбутніх операцій.

    Водночас у Мінську публічно запевняють, що не зацікавлені у прямому залученні до війни проти України, однак українська сторона разом із партнерами продовжує розглядати білоруський напрямок як один із потенційних ризиків для безпекової ситуації в регіоні. На цьому тлі ситуація на північному кордоні залишається динамічною, а українське командування продовжує оцінювати всі можливі сценарії розвитку подій з урахуванням активності російських військ у прикордонних областях.

  • «Грубі окрики»: Путін розкрив, як Лукашенко відреагував на вимогу Зеленського

    «Грубі окрики»: Путін розкрив, як Лукашенко відреагував на вимогу Зеленського

    Президент Росії Володимир Путін уперше публічно прокоментував вимогу президента України Володимира Зеленського до Білорусі припинити роботу військових ретрансляторів, які, за даними української сторони, використовуються Росією для координації ударів по території України. Глава Кремля заявив, що Олександр Лукашенко нібито спокійно поставився до звернення Києва, а самі вимоги назвав «грубими окриками».

    Про це повідомили російські державні та пропагандистські ЗМІ після виступу російського президента.

    За словами Путіна, звернення українського керівництва не викликало паніки у самопроголошеного президента Білорусі.

    «Це не викликає якоїсь паніки з боку президента Лукашенка. Він підходить до цього дуже спокійно, врівноважено, виважено», – заявив очільник Кремля.

    Водночас російський президент різко розкритикував позицію Києва, назвавши вимогу України щодо відключення ретрансляторів «грубими окриками».

    Йдеться про заяву президента України Володимира Зеленського, який закликав Мінськ вимкнути військові ретранслятори, що, за інформацією української сторони, використовуються Росією для наведення та координації ракетних і безпілотних ударів по українських містах.

    Українська влада наголошує, що використання білоруської території та інфраструктури для забезпечення російської агресії робить Білорусь співучасником війни та створює додаткові безпекові ризики для регіону.

    Заява Путіна пролунала лише через кілька днів після його закритої зустрічі з Олександром Лукашенком у резиденції на Валдаї. Переговори тривали два дні, однак їхні результати офіційно практично не коментувалися. Відсутність спільних заяв і підсумкових документів привернула увагу експертів, які припускали можливі розбіжності між Москвою та Мінськом щодо подальших дій у війні проти України.

    Після переговорів Лукашенко вже здійснив робочий візит до Китаю, де зустрівся з лідером КНР Сі Цзіньпіном. Під час зустрічі сторони заявили про продовження стратегічного партнерства та розвиток економічної співпраці між Білоруссю і Китаєм.

    Останніми тижнями тема використання білоруської території у війні знову опинилася у центрі уваги після повідомлень українських військових про активне застосування Росією військової інфраструктури на території Білорусі для забезпечення окремих операцій. Водночас Мінськ офіційно заперечує свою безпосередню участь у бойових діях, хоча продовжує тісну військово-політичну співпрацю з Кремлем.

    Українська влада неодноразово наголошувала, що всі об’єкти, які забезпечують російську агресію проти України, розглядаються як елементи військової інфраструктури незалежно від місця їхнього розташування. Саме в цьому контексті пролунала вимога щодо припинення роботи ретрансляторів на території Білорусі.

    Заява Путіна стала першою офіційною реакцією Кремля на цю вимогу та вкотре засвідчила, що Москва продовжує публічно підтримувати Лукашенка на тлі зростання напруженості навколо ролі Білорусі у війні проти України.

  • Латвія планує продовжити посилений режим охорони кордону з Білоруссю

    Латвія планує продовжити посилений режим охорони кордону з Білоруссю

    Латвія планує продовжити посилений режим охорони державного кордону з Білоруссю до 31 грудня 2026 року через збереження комплексу загроз, які, на думку влади, залишаються актуальними для безпеки країни та всього регіону. Йдеться про міграційний тиск, ризики гібридних операцій, можливі провокації, а також транскордонну злочинність, яка продовжує фіксуватися на східному напрямку.

    Про це повідомляє Delfi, посилаючись на Міністерство внутрішніх справ Латвії.

    У МВС зазначають, що ситуація на латвійсько-білоруському кордоні залишається нестабільною, а спроби незаконного перетину кордону тривають системно. Саме тому відомство пропонує уряду продовжити дію підвищеного режиму безпеки в Лудзенському, Краславському, Аугшдаугавському та Резекненському краях, а також у місті Даугавпілс. Чинний режим діє до 30 червня, однак у владі вважають, що його скасування наразі може створити додаткові ризики для прикордонної інфраструктури та безпеки держави.

    За оцінкою латвійського МВС, найбільшим викликом залишається міграційний тиск, який надходить із території Білорусі. Фіксуються регулярні спроби групового незаконного перетину кордону, що, на думку Риги, може бути елементом ширших гібридних механізмів впливу. Окрім цього, влада попереджає про можливість провокаційних дій, спрямованих на перевантаження прикордонної системи, а також про ризики контрабанди та інших видів організованої транскордонної злочинності.

    У відомстві підкреслюють, що продовження посиленого режиму також необхідне для забезпечення безперервної готовності всіх відповідних служб, які відповідають за охорону державного кордону. Це включає не лише прикордонну охорону, а й інші структури безпеки, які можуть бути залучені у разі ускладнення ситуації або різкого зростання міграційного потоку.

    За офіційними даними, лише з початку 2026 року латвійські прикордонники вже запобігли 6362 спробам незаконного перетину кордону. У 2025 році цей показник був ще вищим і сягнув 12 046 випадків. У Ризі розглядають ці цифри як підтвердження того, що тиск на східний кордон не зменшується, а навпаки залишається стабільно високим, попри вже чинні обмежувальні заходи.

    Окремо латвійська влада звертає увагу на ширший контекст безпекової ситуації в регіоні, який залишається напруженим на тлі війни Росії проти України. У Ризі вважають, що дестабілізаційні процеси в сусідніх країнах безпосередньо впливають на рівень ризиків для Балтійського регіону, зокрема через можливе використання міграційних потоків як інструменту політичного тиску.

    Паралельно Латвія продовжує посилювати оборонні спроможності на східному напрямку. Міністр оборони Райвіс Мелніс повідомив, що найближчим часом планується розміщення додаткових систем протиповітряної оборони, що має підвищити здатність країни реагувати на потенційні повітряні загрози та зміцнити загальну систему оборони.

    Схожі заходи впроваджуються й іншими країнами Балтії. Литва, зокрема, вже продовжила дію обмежень для повітряного простору вздовж кордону з Білоруссю до 2027 року, що свідчить про координацію регіональної політики безпеки та довгострокове планування заходів захисту зовнішнього кордону Європейського Союзу.

    Таким чином, рішення Латвії щодо продовження посиленого режиму охорони кордону є частиною ширшої стратегії Балтійських держав, спрямованої на стримування нелегальної міграції, протидію гібридним загрозам та зміцнення обороноздатності на тлі тривалого регіонального напруження.

  • РФ нарощує військову інфраструктуру вглибині Білорусі, біля кордону — без змін

    РФ нарощує військову інфраструктуру вглибині Білорусі, біля кордону — без змін

    Нарощення військових інфраструктурних об’єктів під впливом Російської Федерації фіксується на території Білорусі переважно в глибині країни, тоді як безпосередньо вздовж українського кордону ознак формування нових ударних угруповань або суттєвого посилення військової присутності не спостерігається. Про це заявив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко в ефірі національного телемарафону, коментуючи поточну безпекову ситуацію на північному напрямку.

    За словами представника ДПСУ, українські прикордонні підрозділи продовжують здійснювати постійний моніторинг ситуації вздовж усього кордону з Білоруссю, однак станом на зараз не зафіксовано накопичення особового складу, техніки або формування нових наступальних угруповань безпосередньо в прикордонній зоні. Він наголосив, що така відсутність концентрації сил поблизу кордону є важливим фактором стабільності, однак не означає зменшення потенційних ризиків у довгостроковій перспективі.

    Водночас Демченко підкреслив, що вплив Російської Федерації на військову інфраструктуру Білорусі залишається системним і продовжує посилюватися. За даними української розвідки, які озвучив речник, у глибині білоруської території триває активне розширення та модернізація військових об’єктів, зокрема полігонів, навчальних центрів і баз, які можуть використовуватися для розміщення особового складу та накопичення військової техніки.

    Йдеться про об’єкти, що розташовані не на безпосередній лінії кордону, а в тилових районах Білорусі, що, за оцінками української сторони, може свідчити про стратегічне формування інфраструктурного резерву. Така модель розбудови, як зазначають у ДПСУ, потенційно дозволяє швидко переміщувати підрозділи у разі зміни оперативної обстановки, навіть якщо наразі цього не відбувається.

    Окремо речник ДПСУ звернув увагу на те, що підрозділи білоруської армії, які з 2022 року залишаються розгорнутими у прикордонних районах у межах заявлених заходів безпеки, наразі не збільшуються у чисельності. За його словами, українська сторона фіксує регулярні ротації цих підрозділів, що відбуваються планово та не свідчать про ескалаційне нарощення угруповання.

    Демченко уточнив, що зараз фактично триває чергова ротація, коли один підрозділ змінює інший, і такі процеси повторюються періодично з моменту, коли Білорусь у 2022 році розмістила свої війська вздовж кордону, пояснюючи це нібито загрозами з українського боку. Українські прикордонники, за його словами, продовжують фіксувати ці переміщення, однак вони не мають ознак нарощення наступального потенціалу.

    Попри відсутність безпосередніх загроз у прикордонній зоні, у ДПСУ наголошують, що ситуація залишається динамічною та потребує постійного контролю. Речник підкреслив, що українські сили оборони враховують усі можливі сценарії розвитку подій на північному напрямку, зважаючи на триваючу військово-політичну співпрацю між Мінськом і Москвою та загальну безпекову ситуацію в регіоні.

    Окремо він наголосив, що Україна продовжує нарощувати власні оборонні можливості на цьому напрямку, посилюючи інженерні та оборонні заходи, а також розвідувальне спостереження, аби своєчасно реагувати на будь-які потенційні зміни оперативної обстановки.

    У ширшому контексті ситуація на білоруському напрямку розглядається українською стороною як елемент загальної стратегії безпеки, де навіть відсутність активних бойових дій не виключає потенційних ризиків у разі зміни політичних або військових рішень у Мінську чи Москві. Саме тому, за словами Демченка, Україна продовжує утримувати підвищену увагу до цього напрямку та підтримувати відповідний рівень готовності сил оборони.

  • Глава ОП Кирило Буданов не входив до складу переговорної групи, що відвідала Мінськ

    Глава ОП Кирило Буданов не входив до складу переговорної групи, що відвідала Мінськ

    Як повідомляють наші джерела, не дивлячись на поширені чутки, глава ОП Кирило Буданов не увійшов до складу переговорної групи, яка нещодавно відвідала Мінськ для зустрічі з Олександром Лукашенко.

    “Буданов не був на переговорах з Олександром Лукашенком в Білорусі.

    Незважаючи на те, що переговори з Олександром Лукашенко від імені США контролює Джаред Кушнер, до якого близький Кирило Буданов, його візит до Білорусі міг би стати смертельною небезпекою для глави ОП.

    У структурах Білорусі рівень впливу російської влади і, відповідно, витоку інформації, оцінюється на рівні 80%.

    Виходячи з тих даних, що росіяни знають про безпосередню участь Кирила Буданова у спецопераціях на території Росії у складі РДК, ліквідація або захоплення такої особи могла б стати вагомим аргументом для Володимира Путіна.

    Саме тому безпеку Килила Буданова забезпечують максимально як в Україні, так і під час закордонних візитів” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про зустріч у Мінську із представниками Президента України Володимира Зеленського.

  • Кремль тисне, але Мінськ не поспішає відкривати новий фронт проти України – ISW

    Кремль тисне, але Мінськ не поспішає відкривати новий фронт проти України – ISW

    Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко продовжує чинити опір спробам Кремля втягнути країну у повномасштабну війну проти України. Такий висновок зробили аналітики Інституту вивчення війни (ISW), проаналізувавши останні події навколо Білорусі, заяви української влади та інформацію західних медіа. Експерти вважають, що Мінськ намагається зберегти хиткий баланс між залежністю від Росії та залишками власного суверенітету, навіть попри дедалі жорсткіший тиск з боку Москви.

    У своєму звіті ISW звернув увагу на матеріал The Wall Street Journal, опублікований 23 червня. За даними видання, яке посилається на нинішніх і колишніх російських та європейських посадовців, Кремль останніми місяцями активізував кампанію тиску на Лукашенка. Мета Москви — змусити Білорусь відігравати значно активнішу роль у війні проти України.

    Йдеться не лише про подальше використання білоруської території як тилової бази для російської армії. За інформацією WSJ, Росія домагається дозволу запускати ударні безпілотники безпосередньо з території Білорусі, а також прагне створити додаткову військову загрозу на північному напрямку. У Кремлі розраховують, що така активність змусить Україну перекидати частину своїх підрозділів із найгарячіших ділянок фронту до білоруського кордону, що полегшить становище російських військ на сході та півдні України.

    Як повідомляє The Wall Street Journal, один із колишніх офіцерів російської розвідки, який знайомий із ситуацією, стверджує, що Москва використовує не лише політичний, а й економічний тиск. За його словами, Кремль погрожує Мінську скороченням або навіть припиненням фінансової підтримки у разі, якщо Лукашенко відмовиться виконувати російські вимоги. Для білоруської економіки, яка багато років залишається залежною від російських кредитів, енергоресурсів та ринку збуту, такий сценарій може мати серйозні наслідки.

    Попри це, аналітики ISW наголошують, що Лукашенко й надалі демонструє небажання переходити червоні лінії, які можуть остаточно втягнути білоруську армію у бойові дії. На думку експертів, він прагне одночасно не втратити підтримку Кремля та зберегти хоча б мінімальний простір для самостійних рішень.

    У звіті нагадується, що ще з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Лукашенко послідовно відмовлявся дозволити використання Збройних сил Білорусі у бойових діях проти України. Крім того, Мінськ не погодився на масштабне залучення білоруських громадян до російської армії. Хоча територія Білорусі використовувалася російськими військами як плацдарм для наступу на Київ у лютому 2022 року, власна білоруська армія безпосередньої участі у війні так і не взяла.

    Експерти також звертають увагу на інформаційну складову. На відміну від Кремля, який регулярно заявляє про нібито загрозу з боку України для Білорусі, Лукашенко та інші високопосадовці країни переважно уникають подібної риторики. ISW зазначає, що офіційний Мінськ продовжує демонструвати відносно нейтральні публічні заяви щодо війни, хоча фактично залишається союзником Росії.

    Додатковим підтвердженням складних взаємин між Москвою та Мінськом аналітики називають історію з російськими ретрансляторами на території Білорусі. Минулого тижня президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія використовує щонайменше чотири спеціальні ретрансляційні станції у Брестській та Гомельській областях для наведення безпілотників під час атак по українських містах. Український лідер вимагав від білоруської влади демонтувати або вимкнути це обладнання, попередивши, що у разі бездіяльності Україна може вжити власних заходів.

    Уже 24 червня Зеленський повідомив, що з 22 червня зазначені ретранслятори припинили роботу. Він уточнив, що наразі немає достовірної інформації, чи обладнання було демонтоване повністю, чи лише тимчасово вимкнене. Водночас саме цей факт ISW називає непрямим свідченням того, що Лукашенко не поспішає виконувати всі побажання Кремля та, принаймні частково, відреагував на українські вимоги.

    На цьому тлі Кремль різко відреагував на заяви Києва. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков назвав ультиматум Зеленського «агресивним втручанням у внутрішні справи Білорусі» та заявив, що Москва завжди підтримуватиме свого союзника. Він також повідомив, що питання обговорюватиметься між Володимиром Путіним та Олександром Лукашенком.

    За оцінкою ISW, подібні заяви Кремля можуть бути частиною ширшої інформаційної кампанії. Аналітики припускають, що Москва намагається сформувати наратив про нібито загрозу Білорусі з боку України, щоб виправдати подальше військове зближення двох держав або навіть створити передумови для більш активного залучення Мінська до війни. Водночас експерти нагадують, що Білорусь уже фактично є співучасником російської агресії, оскільки Росія використовує її територію, військову інфраструктуру та повітряний простір для ударів по Україні.

    Водночас західні аналітики не бачать ознак того, що Лукашенко готовий найближчим часом відправити білоруські війська на фронт. Навпаки, останні події свідчать про спроби Мінська максимально затягувати виконання російських вимог і уникати кроків, які можуть спричинити пряме втягнення країни у бойові дії. Така стратегія дозволяє Лукашенку зберігати підтримку Кремля, але водночас мінімізувати ризики внутрішньої дестабілізації та можливого відкриття нового фронту проти України.

    Попри це, ситуація залишається напруженою. Росія продовжує посилювати військову присутність у Білорусі, а Київ уважно стежить за будь-якими змінами на північному напрямку. Саме тому питання ролі Мінська у війні залишається одним із ключових факторів безпеки як для України, так і для всього східного флангу Європи. Аналітики ISW вважають, що найближчі тижні можуть показати, чи зможе Лукашенко й надалі балансувати між вимогами Кремля та власним прагненням не допустити повноцінного вступу Білорусі у війну.