В Україні може з’явитися легальний ринок віртуальних активів. Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект №10225-д, який передбачає легалізацію крипторинку та визначає правила його оподаткування.
Антикорупційний комітет парламенту вже вказав на небезпеку корупційних зловживань у законопроекті. Зокрема, документ наділяє регулятора ринку повноваженнями, подібними до функцій органів досудового розслідування. Це включає право огляду приміщень, отримання документів і носіїв даних, збір доказів та опитування свідків.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради також підтвердило наявність ризиків у такій моделі.
У відповідь на критику співініціатор законопроекту Данило Гетманцев пообіцяв, що до другого читання перегляне ці норми.
Ключове питання залишається відкритим: законопроект не визначає, який саме орган стане регулятором ринку криптоактивів. Саме це, на думку експертів, створює підґрунтя для потенційних зловживань.
Що передбачає законопроект
За словами нардепа Олексія Жмеренецького, законопроект базується на європейському регулюванні MiCA, але адаптований до українських реалій. Документ передбачає:
ліцензування криптоплатформ, вимоги до їх капіталу, прозорості та процедур KYC («знай свого клієнта»);
запровадження правил звітності для транзакцій;
класифікацію віртуальних активів: криптоактиви, токени електронних грошей (EMT) та токени, прив’язані до активів (ART).
До другого читання планують внести зміни, які напрацюють спільно комітети та Міністерство цифрової трансформації.
Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев зробив гучну заяву щодо популярної мережі ресторанів грузинської кухні Gaga, яка працює у Києві. За його словами, заклад ухиляється від сплати податків та використовує схеми з оформленням працівників як фізичних осіб-підприємців (ФОПів).
У своєму відео у TikTok Гетманцев наголосив, що ресторан не видає чеки та працює «в чорну», що підтвердили перевірки.
«Неодноразово ви писали про ресторан Gaga. Ми перевірили, все підтвердилось», — заявив він.
Політик пояснив, що проблема не обмежується лише одним закладом. За його словами, подібні схеми застосовують і великі торговельні мережі. Вони ділять бізнес на десятки ФОПів: один із них на загальній системі оподаткування торгує підакцизними товарами, а решта працює на спрощеній системі та сплачують лише близько 4 тисяч гривень податків щомісяця.
При цьому магазини чи ресторани з оборотом у мільйони гривень мали б платити у бюджет сотні тисяч.
«У магазині оформлено декілька ФОПів. При цьому один з них працює на загальній системі оподаткування та продає підакцизну продукцію. Всі інші — на єдиному податку. А магазин з оборотом у 3 млн гривень мав би сплатити 300 тисяч податків», — пояснив Гетманцев.
Він навів приклад мережі зі 117 магазинів у Чернівецькій області, яка повністю працює за такою схемою. Формально підприємці не ведуть власної діяльності, а отже не можуть претендувати на пільги для малого бізнесу.
Раніше Гетманцев уже публічно звертався до власників мережі Gaga, вказуючи на «принципову позицію працювати у кеші та не видавати чеки».
Довідка
Мережа ресторанів грузинської кухні Gaga розпочала діяльність у Києві у 2018 році. Її засновником є бізнесмен Гіоргі Квірікашвілі, за даними youcontrol.com.ua.
Заклади відомі своєю швидкою експансією, але тепер потрапили у центр уваги через можливі податкові зловживання.
Народний депутат Данило Гетманцев розповів про схему ухилення від податків у ресторанному бізнесі, яка, за його словами, стала фактично масовою в Україні.
За даними політика, нині майже всі ресторани працюють через фізичних осіб-підприємців. Якщо юридичних осіб у цьому секторі близько 3 200, то ФОПів — понад 68 тисяч. Такий дисбаланс, наголошує Гетманцев, є свідченням системного ухилення від податків навіть у великих і дорогих закладах.
«Великі мережі дуже-дуже фешенебельних ресторанів також подрібнюються на ФОПи. Коли ти робиш рекламні кампанії, вкладаєш у дорогі приміщення, будуєш імідж респектабельного бізнесу, і при цьому ділишся на два чеки — ну хіба це серйозно?» — заявив нардеп.
За його словами, у ресторанному бізнесі націнка сягає 200–300%, але власники часто не сплачують навіть 20% ПДВ. У результаті держава щороку втрачає близько 7 мільярдів гривень.
Гетманцев також наголосив, що така практика створює нерівні конкурентні умови: ті, хто чесно сплачує податки та виплачує «білі» зарплати, опиняються в гіршому становищі, ніж ті, хто ухиляється від зобов’язань.
Питання оподаткування ресторанного бізнесу, за його словами, потребує системного вирішення, аби вирівняти правила гри для всіх учасників ринку та наповнити державний бюджет.
В Україні офіційні норми прожиткового мінімуму залишаються далекими від реальності. Про це заявив голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев, коментуючи чинні стандарти споживчого кошика та фінансові розрахунки, які використовуються для визначення державної підтримки.
Згідно з діючими нормативами, підлітку в Україні належить одна зимова куртка на три роки, а також одна демісезонна куртка — теж на три роки. Для дорослої жінки держава передбачає лише два костюми або сукні на сім років. Ці цифри виглядають абсурдно, особливо на тлі інфляції, воєнного часу та зростання цін на базові речі.
Гетманцев визнав, що нинішній прожитковий мінімум, закладений у бюджеті на рівні близько 2900 гривень на місяць, є абсолютно відірваним від реальності. «Це абстрактна категорія. На ці гроші прожити неможливо. І навіть на фактичний прожитковий мінімум, який у 3,5 раза вищий, також прожити складно. Це щось із уяви чиновника», — сказав він.
Водночас чиновник наголосив: уряд усвідомлює необхідність перегляду прожиткового мінімуму та реального наповнення соціальних стандартів. Але, за словами Гетманцева, наразі на це просто «немає коштів».
Така заява вкотре порушує питання соціальної справедливості в країні. Прожитковий мінімум слугує базою для розрахунку пенсій, стипендій, допомог та зарплат у бюджетній сфері. Його заниження напряму б’є по найбільш вразливих категоріях населення — пенсіонерах, дітях, малозабезпечених сім’ях.
Громадські організації та профспілки неодноразово закликали переглянути методологію формування споживчого кошика та встановити мінімальні соціальні стандарти відповідно до реальних цін на товари та послуги. Однак держава продовжує оперувати цифрами, які все більше нагадують економічну містифікацію.
Поки переважна більшість українських пенсіонерів виживає на 2–4 тисячі гривень на місяць, окремі представники «привілейованих» професій отримують пенсії, які в сотні разів перевищують ці суми. Судді, прокурори, чиновники — усі вони роками формували систему спецпенсій, яка нині перетворилася на одну з найбільших соціальних нерівностей в Україні. Про те, як виникла ця кланова модель, скільки реально коштує державі «особливе» пенсійне забезпечення і чому без великої реформи не обійтись — розповідає народний депутат Данило Гетманцев.
Деякі пенсіонери отримують виплати в розмірі понад 100 тисяч гривень на місяць | Фото: Getty
Проблема в тому, що кланова система спецпенсійформувалася десятиліттями саме привілейованими кланами. Це сітка, яка чіпляється за свій матеріальний шкурний інтерес. Це хоч і колишні, але дуже впливові у країні люди. Вони чіпляються за норму Конституції, яка забороняє при прийнятті нових законів звужувати права, але абсолютно не помічають інші норми Основного закону, які гарантують рівність у правах та принцип недискримінаційності за будь-якою ознакою — зокрема і за родом діяльності. З цим треба боротися і змінювати такий підхід.
Що з пенсіями сьогодні
У нас нині мінімальна пенсія — 2361 гривня, середня пенсія на 1 квітня вже після чергової щорічної індексації – 6341 гривня.
56,6% пенсіонерів отримують менше 5 тис. гривень. Для майже 400 тисяч осіб це взагалі менше 3 тис. гривень, понад 3,3 мільйони – отримують від 3 до 4 тис. тис. гривень, 2,1 мільйони від 4 до 5 тис. гривень. Якщо порівняти з фактичним прожитковим мінімумом для непрацездатних, який на середину цього року наближається до 7 тисяч гривень, то ці категорії пенсіонерів знаходяться глибоко за межею бідності. І лише у 1,5 мільйонів осіб вона перевищує 10 тис. гривень. У середньому їх пенсія – 15,6 тис. гривень.
Для майже 400 тисяч осіб пенсія становить взагалі менше 3 тис. гривень
Фото: Відкриті джерела
Однак є така категорія, як судді, де середня пенсійна виплата перевищує 100 тис. гривень. Є прокурори, які можуть стати пенсіонерами з інвалідністю у віці 35 років, тоді як звичайному чоловіку-українцю, щоб отримати мінімальну пенсію, треба відпрацювати 35 років, а жінці – 30 років.
Одні пенсії зростають автоматично, інші – через прийняття законів, треті (як для колишніх військових) – встановлюються рішеннями Уряду, які вже давно не приймалися. І увесь цей різнобій додає додаткових барв почуттю несправедливості у суспільстві.
Спецпенсії бувають різними
Необхідно розуміти, що сам термін «спецпенсія» треба використовувати дуже коректно.
Такі виплати отримує не тільки умовна «еліта» (колишні судді, прокурори, народні депутати, члени уряду), але й працівники міліції (поліції) та інших правоохоронних органів, колишні професійні військові, звичайні державні службовці та працівники місцевого самоврядування, особи, що працювали на шкідливих виробництвах, чорнобильці та багато інших категорій.
І їх «спецпенсії» – це не завжди десятки і сотні тисяч гривень. Пенсія колишніх військовослужбовців – 8,5 тис. грн, ветеранів війни – 8,3 тис. грн, дітей війни – 5,7 тис. грн, науковців – 5,6 тис. грн. Але це також – спецпенсії.
Мільярдні «дірки» в бюджеті через ухвали судів
Серед цього різноманіття спецпенсіонерів далеко не всі отримують ті виплати, які передбачені діючим законодавством. Не всі при цьому мають можливість (і у зв’язку з віком, і зі станом здоров’я) відстоювати свої права у суді. Але щодо тих, хто все ж рухається цим шляхом – деякі кейси дійсно вражають.
Слід зазначити, що нерідко судові рішення ухвалюються за законами, які вже не є чинними, та за якими передбачалися більші виплати, ніж у нових законах. Як, наприклад, до закону «Про прокуратуру» 1991 року, хоча він втратив чинність після того, як у 2015 році депутати ухвалили новий закон «Про прокуратуру». Саме попередній передбачав пенсії у 90% зарплати, а не 60%. Подібна норма була і у Законі «Про державну службу» 1993 року, який втратив чинність у 2016 році.
У 2023 році суди ухвалили 240 тис. рішень у пенсійних справах проти держави, у 2024-му – ще понад 100 тис. Борг за рішеннями судів наближається до 100 млрд грн. Причому рішення по окремим категоріям осіб (прокурори, судді, особи, звільнені зі служби) обумовлюють збільшення видатків Пенсійного фонду на виплату поточних пенсій орієнтовно на 34,3 млрд грн на 2025 рік.
Борг за рішеннями судів наближається до 100 млрд грн
Фото: Відкриті джерела
Ще один показовий факт. У спеціальних пенсійних системах спостерігається чистий дефіцит. Тобто кожна людина, яка має спецпенсію, з Пенсійного фонду отримує набагато більше, ніж сплачувала відрахувань до нього протягом своєї професійної діяльності. Наприклад, є судове рішення за яким прокурор, маючи середню заробітну плату 13 тис. гривень, отримав пенсію у 97 тис. гривень. Це не є справедливим по відношенню до всіх інших наших громадян, які отримують мізерні пенсії, пропрацювавши все життя.
Якими мають бути пенсії в майбутньому
Реформа спецпенсій вже не тільки назріла, а навіть перезріла. Та вона має здійснюватися не окремо сама по собі, а виключно як складова «великої пенсійної реформи», якої ми так і не дочекались за усі роки Незалежності.
Розраховую побачити від урядовців кардинально інший підхід до пенсійного забезпечення українців, який поступово, але послідовно і незворотно ліквідовуватиме бідність пенсіонерів, а не консервуватиме та поглиблюватиме її.
Реформування пенсійної системи має відбуватися разом з детінізацією заробітних плат
Фото: USA Today
Наразі пропозиції Мінсоцполітики передбачають пенсійну реформу, за якою пенсії мають становити не менш 60% середнього заробітку людини (до речі як це відповідає середньому рівню у ЄС). Посилаючись на стандарти Європейської соціальної хартії та Конвенцію Міжнародної організації праці, пропонується:
Солідарна пенсія становила 40% середньої зарплати;
Додатково пенсія за накопичувальною системою – 20%;
Можливі додаткові пенсійні системи від роботодавців у вигляді професійної пенсії – 10%.
Сподіваюсь, що реформа пенсійної системи стане гармонійною частиною більш глобальної реформи, спрямованої на подолання бідності: реформування системи оплати праці, ринку зайнятості, спрямованих на стимулювання створення не абияких, а високооплачуваних робочих місць, детінізацію виплати заробітної плати – незалежно від того, чи робітничі ці професії, чи інженерно-конструкторські, чи наукові, чи творчі. Бо неможливо подолати бідність пенсіонерів в країні, де бідними залишатимуться працюючі люди та/ або які отримують зарплату у конвертах.
Поки більшість українських пенсіонерів виживають на кілька тисяч гривень, окремі представники судової, прокурорської та силової систем отримують десятки, а то й сотні тисяч. Саме з такими “кастовими” підходами до пенсій хоче покінчити влада — Верховна Рада готує рішення, яке може радикально змінити ситуацію.
Про підготовку законопроєкту, який передбачає скасування спеціальних пенсій, публічно заявив голова податкового комітету ВР Данило Гетманцев. За його словами, спецвиплати для невеликої групи обраних — це «офіційне, публічне і зухвале визнання винятковості окремих каст».
Йдеться про суддів, прокурорів, силовиків і держслужбовців, які отримують пенсії в десятки разів вищі за середні по країні. І все це — на фоні мінімальної пенсії в 2 361 гривню і ситуації, коли понад половина пенсіонерів отримують менше ніж 5 000 гривень.
Законопроєкт, який уже пройшов розгляд у профільному комітеті, пропонує скасування чинної системи спецпенсій. Замість неї мають бути запроваджені нові, більш уніфіковані правила, які ближчі до загальнообов’язкової системи пенсійного страхування. Зокрема:
Пенсія за вислугу років для прокурорів буде можливою лише після 65 років і лише за умови 25 років загального стажу, з яких 15 — саме в органах прокуратури. Це стосується тих, хто народився після 1 січня 1986 року.
Отримання пенсії — тільки після звільнення з прокуратури, тобто паралельна служба і виплати будуть неможливі.
Пенсії по інвалідності призначатимуться за загальними правилами — без додаткових пільг.
Щорічне підвищення пенсій має відбуватись згідно з коефіцієнтом, визначеним для всієї системи, без окремих “прив’язок” до окладів суддів чи прокурорів.
Юридично — ні. Фактично — так. Закон не позбавляє права на пенсію взагалі, але повністю руйнує звичну систему особливих виплат, прив’язаних до посад, статусу та рішень спеціальних комісій. Для «обраних» умови стануть суттєво жорсткішими — як за віком, так і за стажем.
Причин кілька. По-перше, — соціальна справедливість. Війна, фінансова криза і тиск від суспільства роблять привілейовану пенсійну систему токсичною. По-друге, — вимоги міжнародних партнерів. Прозора пенсійна система — одна з умов співпраці з МВФ. І, по-третє, — елемент політичної кампанії: влада готується до виборчого циклу й намагається продемонструвати боротьбу з «кастами».
Законопроєкт ще не проголосований у другому читанні. Остаточний текст поки не опубліковано, але тенденція зрозуміла: привілеї мають зникнути, а пенсійна система — стати єдиною для всіх.
Родина голови парламентського комітету з податків і фінансів Данила Гетманцева мешкає за кордоном і володіє нерухомістю через офшорні схеми з неоднозначними зв’язками. Про це повідомляє Absolution Leaks із посиланням на декларації народного депутата.
Згідно з офіційними документами, дружина та сини Гетманцева живуть у Франції. Їхнім домом є квартира площею 142,6 квадратного метра, зареєстрована на компанію Les Hauts D’Esmeralda. Цю фірму створено у листопаді 2012 року у Верхній Савої — елітному регіоні Франції, популярному серед заможних іноземців.
Бенефіціаром компанії є мати нардепа — Олена Гетманцева. Співзасновником виступає Філіп Мейєр, громадянин Швейцарії з Женеви. Втім, на цьому коло зв’язків не закінчується. Мейєр також є партнером у ще одній французькій компанії — Les Hauts De Bristol, яка пов’язана із громадянами росії Мариною Крінічанською та Даніілом Крінічанським, зареєстрованими в москві.
Окрім цього, зафіксовано, що теща Гетманцева, Олена Буковньова, нині проживає в російському місті Петропавловськ-Камчатський разом із чоловіком — Олександром Буковньовим.
У декларації депутата також вказано фінансовий зв’язок із підсанкційною особою. Родина Гетманцева надала позику у 50 тисяч доларів США громадянину Лівану Родріго Мерхежу. Цей чоловік перебуває під санкціями США через звинувачення у торгівлі зброєю.
Поки Україна бореться з російською агресією, частина політичної еліти, як видно з декларацій, не лише має тісні особисті та бізнесові зв’язки за кордоном, а й співпрацює зі структурами, афілійованими з російськими громадянами й міжнародними фігурантами санкційних списків.
Як повідомляють наші джерела у волонтерському середовищі, почали оподатковуватись усі посилки з маркетплейсу AliExpress, включно з товарами подвійного призначення для потреб ЗСУ.
За словами волонтерів, це стосується дронів і запчастин до них та іншого специфічного обладнання, яке волонтери закуповують бійцям на фронт.
Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстрований законопроєкт № 12430 про оподаткування усіх посилки з-за кордону будь-якої вартості. Автор проєкту закону – голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев знову оголосив “війну тіні” — цього разу з особливим акцентом на «армійські потреби». За його словами, в Україні у тіні перебуває до 50% ВВП, а в окремих секторах — понад 60%. Тіньовий обіг Гетманцев оцінює в 900 мільярдів гривень.
Звучить масштабно — але питання в тому, де саме шукатимуть ці мільярди. І відповідь очевидна: не серед олігархічних схем, не на митниці, а в гаманцях малого та середнього бізнесу.
У планах — детінізація на 160 млрд грн вже до кінця року. Це майже половина від очікуваного дефіциту бюджету в 400 млрд. Але замість системної боротьби з тіньовими потоками на експорті, контрабандою чи офшорними схемами, влада знову націлюється на найвразливіше: ФОПи, IT-сектор, маркетплейси, кав’ярні, майстерні, автосервіси.
Гасло “для армії” використовується як ширма, аби перетворити детінізацію на фіскальний пресинг.
“Ми бачимо повернення до фіскального фундаменталізму — коли держава не створює умови, а вимагає”, — кажуть економісти.
Парадокс: очільник комітету з податкової політики, який сам десятиліттями був дотичний до схем, тепер грає роль “борця з тінню”.
Данила Гетманцева неодноразово пов’язували з:
тіньовим покровительством митниці;
участю у схемах “зернового коридору”;
кришуванням підакцизного виробництва тютюну та алкоголю.
І хоча прямих доказів “на руках” немає, жодне масштабне фіскальне розслідування не стосувалося реальних гравців ринку з мільярдними оборотами. Натомість головними “реформами” стали тиск на ФОПів, обмеження для кешу, спроби контролю за картковими переказами та регулювання інтернет-торгівлі.
Справжня мета нинішньої кампанії — перерозподіл ресурсів через підконтрольну податкову систему. Усе відбувається під гаслами патріотизму, але з дуже приземленими наслідками:
малий бізнес згортається, бо не витримує бюрократичного та фінансового тиску;
падає купівельна спроможність населення;
розширюється нова тінь, бо вижити легально в умовах війни стає дедалі важче.
Поки держава втрачає податки через офшори, контрабанду й корупцію в державних закупівлях, реальні гроші виймають із кишень тих, хто ще працює, сплачує зарплати і тримає економіку на плаву.
Андрій Єрмак у США обговорював не лише питання зовнішньої політики. За інформацією наших джерел, ключовим завданням його візиту було погодження кандидатур на посади нового прем’єр-міністра України та генерального прокурора.
Після кількох місяців внутрішньої боротьби в команді влади, протистояння з групою Давида Арахамії — зокрема прем’єром Денисом Шмигалем і головою комітету ВР Данилом Гетьманцевим — входить у фінальну фазу. За даними наших джерел, Офіс президента готується до кадрової перезагрузки уряду, і консультації з американською стороною вже тривають.
Паралельно обговорюється і зміна генпрокурора, що також має відбутися в рамках масштабного оновлення виконавчої вертикалі. Наші джерела підтверджують, що Єрмак обговорює ці призначення з представниками Державного департаменту США та ключовими конгресменами, відповідальними за підтримку України.
Водночас у публічному полі помітні ознаки підготовки до змін. Зокрема, активізувалася кампанія проти міністра фінансів Сергія Марченка. Його намагаються пов’язати з бізнес-партнером президента — Леонідом Міндічем. Проте наші джерела наголошують: Леонід Міндіч не є родичем Тимура Мідіча, попри поширення таких чуток каналами, наближеними до групи Арахамії.
Ініціатива з атакою на Марченка — це, за інформацією з кулуарів, спроба зберегти вплив у Кабміні. Але ситуація демонструє, що ОП уже фактично визначився з потребою кадрових змін.
За інформацією наших джерел, розглядається кандидатура технократа із західним бекграундом, не пов’язаного з жодною з внутрішньоукраїнських політичних груп. Такий підхід має забезпечити прийнятність майбутнього прем’єра для зовнішніх партнерів і відновити ефективність уряду в критичний момент.
