Daypolitico

Позначка: демократія

  • Угорщина пропонує обмежити термін прем’єрства до 8 років

    Угорщина пропонує обмежити термін прем’єрства до 8 років

    Угорська правляча політична сила “Тиса” внесла до парламенту масштабний пакет конституційних змін, який передбачає суттєве обмеження терміну перебування на посаді прем’єр-міністра країни. Ініціатива, подана пізно ввечері 20 травня, може радикально змінити політичну систему Угорщини та фактично заблокувати можливість повернення до влади колишнього прем’єра Віктора Орбана. Про це повідомляє Reuters.

    Згідно з текстом запропонованих поправок, одна особа зможе обіймати посаду глави уряду не більше восьми років або двох повних термінів. Окремо зазначається, що обмеження поширюється на всі періоди перебування на посаді після 2 травня 1990 року. Крім того, документ передбачає заборону повторного висування для тих політиків, які вже сумарно обіймали посаду прем’єр-міністра щонайменше вісім років.

    Фактично це означає, що політики з багаторічним досвідом керування урядом, насамперед Віктор Орбан, який очолював Угорщину загалом 16 років, можуть втратити юридичну можливість повернутися на посаду глави уряду навіть через вибори. Саме це положення вже викликає активну політичну дискусію всередині країни та за її межами, оскільки воно змінює традиційну модель політичної конкуренції.

    Ініціатива належить новій парламентській більшості, сформованій навколо партії “Тиса”, яку очолює чинний прем’єр-міністр Петер Мадяр. Він прийшов до влади після виборів у квітні, які завершили багаторічне домінування партії “Фідес” і Віктора Орбана. Новий уряд заявляє про намір провести масштабну реформу державних інституцій та переглянути ключові рішення попередньої влади.

    Петер Мадяр заявив, що його політична сила має достатню парламентську більшість для внесення змін до конституції та реформування законодавства, ухваленого за часів Орбана. За його словами, йдеться про відновлення балансу влади, посилення системи стримувань і противаг та повернення демократичних стандартів у політичне життя країни.

    Окремою частиною ініціативи є положення про можливе скасування або радикальну реформу Управління захисту суверенітету — державного органу, створеного урядом Орбана у 2023 році. Ця структура неодноразово ставала об’єктом критики з боку опозиції та міжнародних правозахисних організацій через розширені повноваження, зокрема щодо моніторингу медіа та громадських організацій, які могли вважатися “загрозою національному суверенітету”.

    Паралельно нова влада ініціює перегляд низки інших інституційних механізмів, які, за словами представників “Тиси”, були використані для концентрації влади в руках попереднього керівництва держави. Йдеться про реформу судової системи, медіарегулювання та посилення парламентського контролю над виконавчою владою.

    Політична ситуація в країні залишається напруженою також через конфлікт між новою владою та президентом Угорщини Тамашем Шуйоком. Ще до виборів Мадяр заявляв про необхідність його відставки, однак глава держави відмовився залишати посаду. Після цього представники урядової більшості не виключили подальших кроків у напрямку конституційних змін, які можуть зачепити й інститут президентства.

    Аналітики зазначають, що запропоновані зміни можуть стати одним із найглибших переформатувань політичної системи Угорщини з моменту переходу до демократичного устрою після 1990 року. Обмеження термінів прем’єрства, перегляд повноважень державних органів та потенційна трансформація інституційної архітектури країни можуть суттєво змінити баланс політичних сил і вплинути на довгострокову стабільність угорської політичної моделі.

    Водночас дискусія навколо ініціативи вже виходить за межі внутрішньої політики, оскільки Угорщина є членом Європейського Союзу, і будь-які зміни в системі стримувань і противаг можуть мати вплив на відносини з Брюсселем, зокрема у сфері верховенства права та демократичних стандартів.

    Таким чином, запропонована конституційна реформа розглядається як один із ключових політичних кроків нового уряду, який може визначити майбутню траєкторію розвитку країни на роки вперед.

  • Зеленський отримав престижну премію в Нідерландах: нагороду присвятили всьому українському народу

    Зеленський отримав престижну премію в Нідерландах: нагороду присвятили всьому українському народу

    Президент України Володимир Зеленський 16 квітня 2026 року отримав престижну міжнародну нагороду Four Freedoms Awards («Чотири свободи») під час урочистої церемонії у нідерландському місті Мідделбург. Відзнаку глава держави прийняв не особисто для себе, а від імені всього українського народу — як символ визнання стійкості, мужності та боротьби за свободу в умовах повномасштабної війни з Росією.

    Церемонія відбулася у Новій церкві Мідделбурга — історичному місці, пов’язаному з родиною Рузвельтів, і зібрала високопоставлених гостей, серед яких король Нідерландів Віллем-Александр, прем’єр-міністр Роб Єттен, а також представники фонду Рузвельта та міжнародної спільноти.

    Нагорода Four Freedoms Awards була заснована у 1982 році та присвячена чотирьом фундаментальним свободам, сформульованим президентом США Франклін Рузвельт у 1941 році: свободі слова, свободі віросповідання, свободі від злиднів і свободі від страху. Саме ці принципи стали ідейною основою сучасного демократичного світу.

    У 2026 році міжнародну нагороду присудили Україні як державі, що протистоїть агресії та захищає не лише власний суверенітет, а й базові цінності демократії. У Фонді Рузвельта підкреслили, що це рішення є «визнанням мужньої боротьби України за свободу і демократію в надзвичайно складних обставинах».

    Під час церемонії Зеленський розпочав виступ із хвилини мовчання за жертвами нещодавніх російських атак. Він нагадав, що навіть у день вручення нагороди Україна продовжує зазнавати масованих обстрілів, унаслідок яких гинуть мирні жителі.

    У своїй промові президент наголосив, що ключова свобода, за яку сьогодні бореться Україна, — це свобода від страху. Він підкреслив, що українці досі не мають змоги жити без загрози ракетних ударів, руйнувань і втрат. За словами Зеленського, ця боротьба є спільною для всього цивілізованого світу, адже агресія Росії становить глобальну загрозу.

    Президент також закликав міжнародну спільноту не зменшувати підтримку України. Він наголосив на необхідності продовження військової, фінансової та політичної допомоги, а також притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини. Окремо Зеленський підкреслив важливість створення міжнародного трибуналу щодо злочину агресії.

    У своїй промові він прямо назвав російського президента глобальною загрозою та застеріг, що безкарність агресора може призвести до нових війн. «Не дайте Росії залишитися безкарною», — звернувся він до партнерів.

    Церемонія нагородження також стала частиною ширшого дипломатичного візиту Зеленського до Європи. Напередодні він відвідав низку європейських столиць, де обговорював питання військової допомоги та фінансування України. Після вручення премії президент провів переговори з нідерландським керівництвом щодо подальшої співпраці, зокрема у сфері оборонних технологій та виробництва безпілотників.

    Нідерланди залишаються одним із ключових партнерів України у протидії російській агресії. Країна вже надала значну військову допомогу, включаючи системи ППО та фінансування оборонних проєктів. Зокрема, нещодавно було оголошено про виділення сотень мільйонів євро на підтримку українських дронових програм.

    Окрім України, цьогорічними лауреатами премії стали також інші міжнародні діячі та організації. Серед них — Комітет захисту журналістів (за свободу слова), французька активістка Жизель Пеліко (за свободу від страху) та чилійська правозахисниця Ісидора Урібе Сільва (за свободу від злиднів).

    Премія «Чотири свободи» вважається однією з найпрестижніших міжнародних нагород у сфері захисту прав людини та демократичних цінностей. У різні роки її отримували такі світові лідери, як Нельсон Мандела, Далай-лама, Кофі Аннан та Ангела Меркель.

    Отримання цієї відзнаки Україною стало потужним символічним сигналом підтримки з боку Заходу. Воно підтверджує, що боротьба українців розглядається не лише як національний спротив, а як частина глобального протистояння за свободу, демократію та міжнародний порядок.

  • Вибори після війни стануть найскладнішими в історії: у ЦВК пояснили, чому зараз їх провести неможливо

    Вибори після війни стануть найскладнішими в історії: у ЦВК пояснили, чому зараз їх провести неможливо

    Поки в Україні триває повномасштабна війна, жодних виборів не буде — ані президентських, ані парламентських, ані місцевих. Таку позицію чітко озвучив член Центральної виборчої комісії Андрій Гевко в інтерв’ю, наголосивши, що це одночасно і політична, і правова позиція держави. За його словами, проведення виборів неможливе до припинення воєнних дій і скасування правового режиму воєнного стану.

    Ця позиція спирається не лише на заяви посадовців, а й на чинне законодавство. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» прямо передбачає, що в період дії воєнного стану не проводяться вибори Президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування. Крім того, Конституція України встановлює, що у разі завершення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання нового скликання, обраного вже після скасування особливого режиму. Це означає, що держава має правовий механізм безперервності влади без проведення голосування в умовах війни.

    Гевко визнає: теоретично можна уявити політичний сценарій, за якого воєнний стан тимчасово припиняють заради виборів, однак у нинішніх реаліях він не бачить перспектив для реалізації такого підходу. Його аргумент простий: масштаби безпекових, організаційних та правових ризиків настільки великі, що навіть формальна «лазівка» не робить такий варіант реалістичним.

    Водночас у державі вже фактично готуються до перших повоєнних виборів. Наприкінці 2025 року у Верховній Раді створили спеціальну робочу групу для підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого стану та в післявоєнний період. На початку 2026 року в межах цієї групи створили сім підгруп, які окремо працюють над різними блоками проблем — від голосування військових і внутрішньо переміщених осіб до організації виборів за кордоном і безпеки виборчого процесу.

    Сам Гевко каже, що поки не бачить, аби учасники вже перейшли до фінального драфту законопроєкту, але підтверджує: за основу, найімовірніше, буде взято напрацювання Центральної виборчої комісії. Він також застерігає від надто оптимістичних оцінок щодо строків підготовки документа, адже раніше озвучені дедлайни вже зривалися через складність теми і потребу врахувати велику кількість факторів.

    Однією з найбільших проблем Гевко називає голосування українців за кордоном. Чинна система побудована на 104 закордонних виборчих дільницях при дипломатичних установах, але Міністерство закордонних справ уже прямо визнало, що цього катастрофічно недостатньо для перших повоєнних виборів, якщо врахувати масштаби вимушеної міграції. У березні 2026 року МЗС заявило, що необхідно створювати додаткові дільниці за межами дипломатичних установ і навіть розглядати тимчасові споруди для голосування.

    Масштаб виклику справді величезний. За оцінкою Центру економічної стратегії, станом на початок 2026 року за кордоном залишалося 5,6 мільйона українських біженців. Водночас Гевко в інтерв’ю говорить про орієнтир у близько 4 мільйони потенційних виборців за межами України, але підкреслює, що ця цифра потребує уточнення, бо держава має обмежені інструменти прямої комунікації з громадянами за кордоном. За його словами, нинішній механізм консульського обліку для цього не підходить, а кількість виборців, які реально стоять на консульському обліку, становить лише близько 380 тисяч.

    Не менш складною буде організація голосування для внутрішньо переміщених осіб. Гевко наводить оцінку у приблизно 4,6 мільйона ВПО, з яких близько 3,7 мільйона мають право голосу. Частина цих людей не змінювала офіційну виборчу адресу, що означає необхідність створити простий і масовий механізм її корекції. Саме тому ЦВК уже пропонує інструменти, які мають дозволити таким виборцям реально взяти участь у голосуванні, а не залишитися формально «приписаними» до місць, де вони давно не проживають.

    Ще одна окрема тема — військові. Гевко нагадує, що Україна вже мала досвід створення спеціальних виборчих дільниць для військовослужбовців, зокрема під час виборів 2019 року. Але повоєнна ситуація буде складнішою: і через значно більшу кількість людей у секторі безпеки, і через специфіку служби, і через безпекові ризики поблизу лінії зіткнення чи державного кордону. У робочій групі парламенту для цього створили окремий підблок напрацювань, але вже зараз зрозуміло, що знайти баланс між доступністю голосування та безпекою буде надзвичайно непросто.

    Гевко окремо наголошує: на тимчасово окупованих територіях організувати виборчий процес буде неможливо. Він прямо говорить, що голосування там не можна буде забезпечити ані з погляду безпеки, ані з погляду легітимності результату. Це означає, що перші повоєнні вибори доведеться моделювати в умовах неповного територіального охоплення, якщо деокупація не буде завершена.

    Серед нових ризиків член ЦВК називає не тільки класичні загрози дезінформації, а й можливе втручання через криптоактиви, соціальні мережі та Telegram-канали. Він згадує досвід Молдови й Румунії, де, за його словами, зовнішній вплив у виборчий процес поєднував дезінформаційні кампанії, підкуп виборців і спроби кібервтручання. В Україні, підкреслює він, поки що передчасно говорити про легалізацію криптовалют у виборчому процесі, тим більше що в країні загалом не врегульований їхній повноцінний обіг.

    Також Гевко підкреслює, що йдеться, найімовірніше, про одноразовий закон — тобто спеціальний нормативний акт саме для перших повоєнних виборів. Причина в тому, що після війни Україна матиме унікальний набір обставин: мільйони виборців за кордоном, мільйони ВПО, велику кількість військових, зруйновану частину виборчої інфраструктури та інший безпековий контекст. Частину норм, можливо, пізніше інтегрують у Виборчий кодекс, але основний масив рішень, вірогідно, буде тимчасовим і спеціальним.

    Додатковим чинником є і демографічна реальність. За даними Центру економічної стратегії, лише 43% українських біженців за кордоном станом на лютий 2026 року заявляли, що планують повернутися в Україну. Це означає, що проблема участі громадян за кордоном у виборах може бути не короткостроковою, а тривалою, і державі, можливо, доведеться переосмислити саму модель закордонного голосування не лише для перших, а й для наступних кампаній.

    У підсумку позиція ЦВК залишається однозначною: поки триває війна, виборів в Україні не буде. Але паралельно в державі вже триває підготовка до найскладнішої виборчої кампанії в сучасній історії — тієї, що має відбутися після війни й одночасно повернути країну до повноцінного демократичного циклу, не втративши легітимності, безпеки та довіри громадян.

  • У Верховній Раді готують законопроєкт про післявоєнні вибори

    У Верховній Раді готують законопроєкт про післявоєнні вибори

    У Верховній Раді триває підготовка законодавчих змін, які мають врегулювати проведення виборів після завершення воєнного стану або в умовах особливого періоду. Робота над відповідними пропозиціями вже перейшла до практичного етапу.

    Про це повідомив перший заступник голови парламенту Олександр Корнієнко. За його словами, спеціально створена робоча група, до якої входять сім підгруп, уже провела низку засідань і тематичних обговорень.

    Наразі триває підготовка першого технічного драфту законопроєкту. У парламенті розраховують представити його впродовж найближчих місяців, після чого документ буде винесений на ширше обговорення.

    Одним із ключових напрямів роботи є питання безпеки виборчого процесу. Зокрема, обговорюється механізм запобігання втручанню держави-агресора у вибори, а також правила регулювання медіа під час виборчої кампанії. Ці питання розглядаються і в контексті зобов’язань України перед міжнародними партнерами.

    Окремий блок стосується організації голосування за кордоном. За словами Корнієнка, йдеться про мільйони українців, які перебувають поза межами країни. Для них необхідно створити ефективну систему голосування, а також забезпечити механізми оскарження результатів і роботу судової системи.

    Також у робочій групі обговорюють складні політичні питання, зокрема модель виборчої системи для парламенту та технічні аспекти організації виборів в умовах післявоєнної відбудови.

    За основу напрацювань взято пропозиції Центральної виборчої комісії, які стосуються особливостей проведення виборів після завершення воєнного стану.

    Обговорення цих питань триває і на міжнародному рівні. Зокрема, під час заходів у Страсбурзі представники України разом із партнерами обговорюють стандарти демократичного врядування та майбутню модель волевиявлення громадян.

    У парламенті наголошують, що попри відсутність чітких строків ухвалення рішень, підготовка законодавчої бази для післявоєнних виборів є одним із пріоритетів, адже вона має забезпечити прозорість, безпеку та легітимність майбутнього виборчого процесу.

  • Біологічне старіння пов’язане з рівнем демократії та освіти — дослідження Nature

    Біологічне старіння пов’язане з рівнем демократії та освіти — дослідження Nature

    Міжнародна група вчених довела, що біологічне старіння людини залежить не лише від стану здоров’я, а й від політичного устрою, рівня освіти, екології та соціальної справедливості. Результати масштабного аналізу, проведеного в 40 країнах, опублікував журнал Nature Medicine.

    Освіта і свобода як ключ до довголіття

    У ході трирічного дослідження науковці проаналізували фізіологічні показники (артеріальний тиск, індекс маси тіла тощо) у поєднанні з соціальними факторами — зокрема рівнем демократії, свободою слова, доступом до освіти та екологічним станом середовища.

    Головний висновок: у країнах зі стійкими демократичними інститутами, високим рівнем освіти та соціального добробуту громадяни старіють значно повільніше. Натомість політична нестабільність, бідність, нерівність і забруднення середовища прискорюють вікові зміни.

    Біоповедінковий розрив: чому деякі 50-річні мають тіло 60-річного

    Вчені запровадили новий показник — біоповедінковий розрив. Він демонструє різницю між паспортним віком людини та станом її організму. Наприклад, якщо 50-річний має показники здоров’я, характерні для 60-річного, його біоповедінковий розрив становить 10 років.

    Найбільші розриви зафіксовані в Єгипті та Південній Африці. Там біологічне старіння відбувається значно швидше за хронологічне. Найкраща ситуація — у більшості країн Європи, де старіння відбувається повільно та стабільно. Регіони Азії та Латинської Америки займають проміжне становище.

    Освіта та активність — природні антиейдж-засоби

    Серед найефективніших факторів уповільнення старіння — не дорогі добавки, а банальна освіта. Саме вона, за словами авторів дослідження, забезпечує тривалий захист від передчасного старіння. Також важливими є фізична активність, розвиток пам’яті, когнітивна гнучкість і стійкість до стресу.

    Окремо вчені наголошують на ролі хронічного стресу — він спричиняє запальні процеси в організмі, які пришвидшують вікові зміни. Джерела такого стресу — політична нестабільність, корупція, економічна нерівність і відсутність свобод.

    Політика як стратегія здоров’я

    Дослідники зазначають, що отримані висновки можуть стати основою для нових державних стратегій охорони здоров’я. Замість боротьби лише з медичними наслідками старіння, уряди мають більше уваги приділяти зміцненню демократичних інституцій, підвищенню рівня освіти, зниженню нерівності та екологічному оздоровленню.

    Автори дослідження планують продовжити спостереження ще на 10–20 років, щоб глибше зрозуміти механізми старіння. Особливий інтерес викликають учасники, у яких біологічний вік виявився нижчим за хронологічний — вивчення їхніх випадків може стати ключем до розгадки довголіття.

  • Глибинна держава – це не змова, а частина еволюції системи

    Глибинна держава – це не змова, а частина еволюції системи

    Глибинна держава — одне з тих понять, що давно вийшло за межі політичної науки і перетворилося на медіа-феномен. У масовій свідомості вона асоціюється з невидимим урядом, змовами, глобальним контролем і силовими структурами, які «насправді всім керують». Це зручне пояснення для всього, що здається незрозумілим, непрозорим або несправедливим у функціонуванні держав.

    Але чи справді глибинна держава — це таємне угруповання в тіні? Чи, можливо, мова йде про складну систему інституцій, зв’язків і процесів, яка просто не лежить на поверхні? Про те, що насправді означає поняття Deep State, чим воно є в різних країнах, і чому без «глибинної» держави не обходиться жодна справжня демократія, — у цьому блозі.

    Що ж таке Deep State?

    І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі “непублічні механізми політики й управління суспільством та державою”. До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв’язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.

    Уявлення конспірологів або противників Deep State полягає в тому, що є певна “таємна організація”, яка сидить “нагорі” і керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно, це міф і так не працює.

    Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія. Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість.

    Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців. Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.

    Ми маємо справу з безліччю взаємопов’язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної “таємної влади”. Проте є безліч відносно самостійних, формальних і неформальних структур.

    Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, “призначають” Deep State таким собі всемогутнім координатором, який заважає “простим людям” чи “істинним реформаторам” втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти та інші конспірологи-популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.

    Навіщо потрібен Deep State?

    Існування такої складної “багатошарової” системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади та управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи.. Наприклад, в Україні у 2014 та 2022.

    Також Deep State діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних “стрибків” в інший бік.

    Навпаки, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на “вертикалі” (як у Путіна в Росії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв’язків та стійких неформальних інституцій.

    Як проводити реформи в умовах Deep State?

    Спроби “ламати бюрократію” чи “знищувати Deep State” зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно. Єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:

    1. Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
    2. Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск “знизу”.
    3. Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
    4. Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.

    Це нескінченно далеко від “простих рішень”. Але прості рішення можуть хіба в пекло завести. США нам (світу) це дуже добре ілюструють.

     

    Юрiй Богданов

    Блогер
  • Українці відмітили погіршення ситуації з демократією та економікою в Україні за 5 років президентства Зеленського

    Українці відмітили погіршення ситуації з демократією та економікою в Україні за 5 років президентства Зеленського

    За данними проведенного опитування більшість українців заявили про погіршення ситуації з демократією та економікою в Україні за 5 років президентства Зеленського.

    Про це розповів КМІС.

    43% опитаних сказали, що ситуація з демократією погіршилася. 28% вважають причиною тому дії влади, а 11% пов’язують це з війною. Ще 29% сказали, що ситуація не змінилася. Покращення побачили 19%.

    Аналогічна оцінка і ситуації з економікою. 49% сказали, що вона погіршилася (23% пов’язали це з діями влади, 16,5% – з війною). 21% змін не побачили, 17% – побачили.

  • Тиск на журналістів BIHUS та Ніколова – директорка Інституту масової інформації закликає владу реагувати на

    Тиск на журналістів BIHUS та Ніколова – директорка Інституту масової інформації закликає владу реагувати на

    Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, висловила серйозне занепокоєння щодо системного тиску на українських журналістів та закликала владу діяти після отримання повідомлень про погрози журналісту Юрію Ніколову та стеження за командою Bihus.Info.

    У своєму зверненні у Facebook 16 січня вона заявила: “Якщо сьогодні до вечора не буде жорсткої реакції влади на системний тиск на журналістів, буде дуже і дуже погано для України як для демократичної держави.”

    Романюк визначила цілеспрямоване полювання на медіа, стеження та запис прихованого відео як неприпустимі в демократичній країні. Вона порівняла ситуацію з часами екс-президента Віктора Януковича, підкреслюючи, що в 2024 році такий тиск на журналістів абсолютно неприпустимий.

    Зазначимо, що 15 січня стали відомі спроби невідомих осіб проникнути до квартири журналіста Юрія Ніколова, автора важливого розслідування про завищені ціни на продукти для Міноборони. Наступного дня в Мережу було викладено відео, на якому працівники проєкту Bihus.Info, розслідування якого створило проблеми для влади, нібито вживають наркотики.

    Нардеп Гео Лерос так прокоментував прослуховування журналістів BIHUS Info.

    “Особисте життя журналістів – їхнє право, а ось оскаженілі від безкарності правоохоронні органи вийшли далеко за межі своїх повноважень, перетворившись на кишенькових церберів офісу президента, я це добре відчув на своїй шкурі. Можна хоч сто книжок випустили про “величного лідера цивілізованого світу” Зеленського, але насправді це просто Путін на мінімалках. Методи ті самі, але результат – у кращому разі буде тікати в Ростов”, – зазначив Лерос.

    Ситуація на данний час:

    Служба Безпеки України розслідує обставини незаконного прослуховування та відеозйомки представників проєкту «Bihus.Info», — пресслужба СБУ.

    За даним фактом відкрите кримінальне провадження згідно ст. 359 ККУ (незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації).