Daypolitico

Позначка: державна зрада

  • Шукав легкі гроші — опинився в СБУ: одесит допомагав РФ полювати на українські нафтобази

    Шукав легкі гроші — опинився в СБУ: одесит допомагав РФ полювати на українські нафтобази

    В Одесі військова контррозвідка Служби безпеки України викрила ймовірного агента російських спецслужб, який, за даними слідства, допомагав готувати масштабні ракетно-дронові удари по паливній інфраструктурі півдня України. Для пошуку потенційних цілей 20-річний чоловік встановлював GPS-трекери на автомобілі, що перевозили пальне. Таким чином росіяни розраховували відстежувати пересування автоцистерн і встановити розташування нафтобаз, які могли стати цілями для подальших атак. Співробітники СБУ виявили шпигунські пристрої, демонтували їх і затримали підозрюваного. Тепер йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Про викриття схеми 26 жовтня повідомила Служба безпеки України.

    За матеріалами слідства, затриманий раніше навчався в одному з одеських університетів, однак його відрахували через академічну неуспішність. Після цього молодий чоловік підробляв вантажником у поштовому відділенні та шукав додаткові джерела заробітку. Саме пошуки так званих легких грошей у Telegram-каналах, як стверджують правоохоронці, привернули до нього увагу представників російських спецслужб.

    За інформацією СБУ, після встановлення контакту з російським куратором чоловік погодився виконувати завдання на користь противника. Спочатку вони були пов’язані зі збиранням інформації про наслідки російських ракетних і дронових атак по Одесі. Підозрюваний мав оглядати відповідні території та фіксувати результати обстрілів, які цікавили представників РФ.

    Щоб не привертати зайвої уваги, він, за версією слідства, постійно змінював спосіб пересування містом. Для поїздок використовував маршрутні автобуси або ходив пішки. Такі дії, як вважають правоохоронці, були частиною спроб приховати його діяльність.

    Згодом завдання стали серйознішими. Російські спецслужби нібито доручили чоловікові встановити розташування нафтобаз і сховищ пально-мастильних матеріалів на півдні України. Ця інформація могла бути використана для планування нових ракетних і дронових ударів.

    Для виконання завдання підозрюваний придбав GPS-трекери. За даними СБУ, він встановив щонайменше два такі пристрої на транспортні засоби, що перевозили пальне. Один із них був військовим паливозаправником, інший — цивільним бензовозом.

    Правоохоронці встановили, що пристрої передбачали можливість віддаленого доступу. Російська сторона, за версією слідства, розраховувала використати інформацію про переміщення транспорту для виявлення об’єктів паливної інфраструктури.

    У СБУ зазначають, що отримані координати могли стати основою для підготовки масованих ударів по паливних сховищах. Такі атаки становили б небезпеку не лише для самих підприємств, а й для системи логістичного забезпечення українських військових.

    Паливна інфраструктура має важливе значення для роботи транспорту, промислових підприємств та забезпечення потреб Сил оборони. Пошкодження відповідних об’єктів може спричиняти перебої з постачанням пального, ускладнювати перевезення та створювати додаткове навантаження на логістичну систему.

    Особливо небезпечними можуть бути удари по місцях зберігання великих обсягів пального, оскільки вони здатні спричиняти пожежі та значні матеріальні руйнування.

    Саме тому, як пояснюють у СБУ, російські спецслужби приділяли увагу пошуку таких об’єктів. При цьому їхньою потенційною ціллю були не лише військові, а й цивільні елементи паливної інфраструктури.

    Однак реалізувати задум, за твердженням української спецслужби, противнику не вдалося. Контррозвідники завчасно виявили діяльність підозрюваного, знайшли встановлені пристрої та демонтували їх.

    Після цього чоловіка затримали. Під час обшуку правоохоронці вилучили його смартфон, у якому, за даними СБУ, містилися матеріали, що підтверджують контакти з представниками російських спецслужб.

    Які саме відомості були виявлені в телефоні, у відкритому повідомленні не деталізують. Остаточну доказову оцінку цим матеріалам мають надати в межах кримінального провадження.

    Слідчі повідомили затриманому про підозру за частиною другою статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    За цією статтею передбачене покарання у вигляді 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Наразі підозрюваний перебуває під вартою без права внесення застави. Водночас його провину ще має встановити суд.

    У СБУ повідомили, що операцію проводили співробітники військової контррозвідки спільно зі слідчими управління СБУ в Одеській області. Процесуальне керівництво здійснює обласна прокуратура.

    Ця справа стала черговим прикладом використання російськими спецслужбами дистанційного вербування через месенджери та соціальні мережі.

    У повідомленнях українських правоохоронців регулярно фігурують випадки, коли потенційних виконавців знаходять серед користувачів Telegram, які шукають додатковий заробіток або погоджуються на виконання сумнівних доручень.

    Іноді співпраця, за даними слідства, починається із завдань, які можуть здаватися незначними: збирання фотографій, спостереження за певними об’єктами чи передавання повідомлень. Надалі характер доручень може змінюватися, а зібрані матеріали — використовуватися для підготовки диверсій або ударів.

    Подібні епізоди вже фіксували в різних регіонах України. Зокрема, раніше «Ненька інфо» повідомляла про викриття підозрюваного у підготовці замовного вбивства на Київщині. У тій справі, за версією правоохоронців, 19-річний житель Миколаєва отримував завдання від представників російських спецслужб через Telegram, а згодом мав підготувати напад на визначену людину.

    Ще один випадок стосувався безпосередньо Одеси. У квітні 2026 року «Ненька інфо» розповідала про затримання місцевого таксиста, якого підозрювали у передаванні координат для російських ракетно-дронових атак. За повідомленнями правоохоронців, чоловік використовував свою роботу як прикриття для збирання розвідувальної інформації.

    Нинішня справа відрізняється тим, що, за твердженням СБУ, російські спецслужби намагалися отримувати необхідні дані не лише шляхом безпосереднього спостереження, а й за допомогою встановлених на транспорті електронних пристроїв.

    При цьому точну кількість об’єктів, які могли опинитися під загрозою, правоохоронці не називають. Також немає публічного підтвердження, що завдяки встановленим GPS-трекерам російська сторона встигла отримати координати конкретних нафтобаз.

    СБУ наголошує, що втручання контррозвідників дозволило запобігти використанню цієї схеми для підготовки атак.

    Затримання 20-річного одесита демонструє, як пропозиції швидкого заробітку в інтернеті, за версією слідства, можуть ставати початковим етапом вербування для роботи на іноземні спецслужби.

    У цій справі підозрюваний пройшов шлях від пошуку підробітку в Telegram до виконання завдань, які, за оцінкою українських правоохоронців, могли створити пряму загрозу стратегічно важливим об’єктам і забезпеченню Сил оборони.

    Наразі слідство триває, а остаточне рішення щодо винуватості затриманого має ухвалити суд.

  • Фотографувала оборонні заводи й звітувала після обстрілів: СБУ затримала ймовірну агентку РФ

    Фотографувала оборонні заводи й звітувала після обстрілів: СБУ затримала ймовірну агентку РФ

    Контррозвідка Служби безпеки України затримала на Дніпропетровщині жінку, яку підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами. За версією слідства, вона збирала інформацію про оборонні підприємства та волонтерські організації, що забезпечують українських військових спорядженням. Крім того, фігурантка фотографувала наслідки російських атак, щоб передавати звіти своїм кураторам.

    Про це 13 жовтня повідомила Служба безпеки України.

    За даними правоохоронців, у поле зору російських спецслужб потрапила жителька Донецької області, яка у вересні 2025 року переїхала на Дніпропетровщину.

    Слідство встановило, що контакти з представниками РФ вона нібито налагодила через знайомих, які перебувають на тимчасово окупованих територіях сходу України.

    Після ймовірного вербування жінка почала збирати відомості про об’єкти, які могли використовуватися для забезпечення потреб українських захисників.

    Особливу увагу, за інформацією СБУ, вона приділяла оборонним підприємствам та волонтерським організаціям Дніпра й області.

    Для виконання завдань підозрювана пересувалася містом пішки або громадським транспортом.

    Під час таких поїздок вона фотографувала та знімала на відео будівлі й території, які, на її думку, могли мати військове значення.

    Зібрані матеріали, як вважають слідчі, призначалися для представників російських спецслужб.

    Звітувала росіянам про наслідки обстрілів

    Окремим напрямом імовірної діяльності підозрюваної було документування наслідків уже здійснених російських атак.

    За інформацією СБУ, жінка відвідувала місця обстрілів, фотографувала пошкоджені об’єкти та збирала інформацію про масштаби руйнувань.

    Ці відомості могли використовуватися російською стороною для оцінювання результатів попередніх ударів.

    Подібна інформація становить особливу небезпеку, оскільки допомагає противнику отримувати дані про ефективність атак та потенційно планувати подальші удари.

    У повідомленні спецслужби наголошується, що серед можливих цілей росіян були не лише підприємства оборонної галузі, а й громадські організації, які допомагають Збройним силам України.

    СБУ затримала жінку за місцем проживання

    Співробітники української спецслужби задокументували ймовірну протиправну діяльність фігурантки та затримали її за місцем проживання.

    Під час обшуку правоохоронці вилучили смартфон, у якому, за повідомленням СБУ, виявили матеріали, що свідчать про співпрацю з представниками Росії.

    На підставі зібраних доказів жінці повідомили про підозру за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    Наразі підозрювана перебуває під вартою без права внесення застави.

    У разі доведення вини в суді їй загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Слідчі дії здійснювали співробітники Головного управління СБУ в Дніпропетровській області за процесуального керівництва обласної прокуратури.

    Водночас слід зазначити, що повідомлення про підозру не є обвинувальним вироком. Остаточну правову оцінку діям жінки має надати суд.

    СБУ продовжує протидіяти російській агентурній діяльності, спрямованій на збір інформації про українські оборонні об’єкти та цивільні організації, які підтримують військових.

  • Фейкові побачення і ніж: СБУ зірвала серію вбивств військових у Запоріжжі

    Фейкові побачення і ніж: СБУ зірвала серію вбивств військових у Запоріжжі

    У Запоріжжі Служба безпеки України та Національна поліція заявили про зрив серії замовних убивств українських військовослужбовців. За версією слідства, двоє місцевих жителів віком 18 та 19 років погодилися виконувати завдання російської ФСБ та готували фізичну ліквідацію одразу чотирьох військових Збройних сил України.

    Сценарій, який описують правоохоронці, був побудований не на прямому стеженні чи нападі біля військової частини, а на соціальній інженерії. За даними СБУ, російська спецслужба планувала заманювати українських військових на нібито романтичні зустрічі через фейкові жіночі акаунти на сайтах знайомств. Для кожного з військових мали організувати окреме «побачення», однак на місці замість жінки їх чекали б виконавці.

    За задумом, який виклала СБУ, один із завербованих мав напасти на військовослужбовця з мисливським ножем, а другий — знімати вбивство на мобільний телефон як доказ виконання завдання перед російським куратором.

    Правоохоронці стверджують, що встигли викрити план до моменту нападу. Обох підозрюваних затримали у Запоріжжі, коли вони, за даними слідства, підшуковували місце для майбутньої засідки. Спецоперацію проводили контррозвідка СБУ та Нацполіція.

    Фейкові побачення і ніж: СБУ зірвала серію вбивств військових у Запоріжжі

    За одного військового нібито обіцяли 120 тисяч гривень

    Офіс генерального прокурора повідомив ще одну важливу деталь: за версією слідства, російський куратор пропонував виконавцям 120 тисяч гривень за кожного вбитого українського військового. Таким чином, мова йшла не про одноразовий напад, а про серію запланованих ліквідацій.

    Правоохоронці вважають, що до більш серйозного завдання підозрюваних підводили поступово.

    За матеріалами справи, обидва молодики потрапили у поле зору ФСБ після того, як шукали у Telegram-каналах «легкий заробіток». Після встановлення контакту їм спочатку дали тестове завдання — відстежити автомобіль українських військових, а згодом підпалити його. СБУ стверджує, що це завдання вони виконали.

    Після цього, за версією слідства, російські куратори вирішили залучити їх уже до фізичних убивств.

    Такий підхід відповідає схемі вербування, про яку українські спецслужби повідомляли й раніше: спочатку виконавцю пропонують відносно просте завдання — сфотографувати об’єкт, простежити за людиною або підпалити автомобіль, а після перевірки його готовності поступово переходять до диверсій чи замахів.

    Що знайшли під час затримання

    Під час слідчих дій у підозрюваних вилучили мобільні телефони та інші предмети, які, за версією правоохоронців, можуть підтверджувати контакти із російськими кураторами та підготовку нападу.

    В окремих повідомленнях СБУ також згадуються холодна зброя, травматичний пістолет та граната.

    Усі вилучені речі мають пройти експертизи, а переписку та цифрові носії досліджуватимуть у межах кримінального провадження.

    Двом затриманим уже повідомили про підозру у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Українське законодавство за такий злочин передбачає до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, однак остаточне покарання може визначити лише суд.

    Не перша справа із підготовкою фізичних ліквідацій

    Історія в Запоріжжі виділяється тим, що, за версією слідства, ФСБ одночасно планувала ліквідацію чотирьох військовослужбовців, а для заманювання жертв використовували фейкові романтичні знайомства.

    Проте сама практика вербування українців для замахів уже неодноразово фігурувала у справах СБУ.

    У серпні «Ненька інфо» писала про затримання на Рівненщині чоловіка, якого СБУ підозрює у співпраці з ФСБ. За матеріалами тієї справи, він не лише збирав інформацію про військові об’єкти, а й нібито просив у російського куратора зброю для замовних убивств українських військових.

    На Рівненщині затримали агента ФСБ: готував убивства українських військових

    Ще одну схожу справу СБУ оприлюднила у вересні. Тоді, за версією слідства, 19-річного жителя Миколаєва завербували для замаху на Київщині. Чоловік нібито стежив за майбутньою жертвою, вивчав її маршрут, отримав зброю зі схрону та мав організувати ранкову засідку.

    Ніч у лісі, пістолет із глушником і ранкова засідка: СБУ зірвала замах ФСБ на Київщині

    «Ненька інфо» також повідомляла про справу щодо двох агенток, які, за твердженням СБУ, готували вибух біля автомобіля військовослужбовця у центрі Києва. Одна з них, за матеріалами справи, навіть маскувалася під літню жінку під час доставки вибухового пристрою.

    Переодягнулася бабусею і несла бомбу: СБУ викрила нову схему російських агенток

    Молодих виконавців шукають через Telegram

    Окремо у запорізькій справі привертає увагу вік затриманих — 18 і 19 років.

    За інформацією СБУ, їх знайшли саме через Telegram-канали із пропозиціями швидкого заробітку. Це одна з моделей, про яку українські правоохоронці регулярно попереджають: потенційним виконавцям спершу можуть пропонувати гроші за підпали, фотографування техніки, спостереження за певними об’єктами або доставку невідомих пакунків.

    У перспективі такі завдання можуть перерости у значно тяжчі злочини.

    СБУ раніше повідомляла й про ширші агентурні мережі. Наприклад, у серпні спецслужба заявила про викриття мережі з 14 людей, які, за версією слідства, збирали для російської воєнної розвідки дані про українські авіабази, F-16 та Mirage 2000.

    СБУ викрила мережу ГРУ з 14 агентів: росіяни «полювали» на F-16 та Mirage 2000

    Понад 400 терактів і диверсій, яким вдалося запобігти

    На тлі запорізької операції очільник СБУ Олександр Поклад заявив, що від початку повномасштабного вторгнення спецслужбі вдалося запобігти понад 400 терактам і диверсіям. Це дані самої СБУ, незалежно перевірити кожен із цих епізодів у відкритих джерелах неможливо.

    Сама справа в Запоріжжі наразі також перебуває на стадії досудового розслідування.

    Тому всі твердження про співпрацю затриманих із ФСБ, отримані завдання, винагороду та підготовку вбивств є версією українських правоохоронних органів. Вину конкретних осіб має остаточно встановити суд.

    Проте оприлюднені СБУ деталі демонструють зміну методів російської агентурної роботи: замість класичного збору координат або фотографування об’єктів виконавців, за версією слідства, дедалі частіше намагаються залучати саме до фізичної ліквідації людей.

    У цьому випадку схема була побудована на простій пастці: військовому пропонували знайомство, призначали «побачення», а на місці його мав чекати не співрозмовник, а озброєний виконавець.

    Реалізувати цей сценарій, за даними СБУ, не вдалося — обох підозрюваних затримали ще під час підготовки засідки.

  • Російський вплив та проросійська ідентичність в Україні, від СРСР до повномасштабної війни

    Російський вплив та проросійська ідентичність в Україні, від СРСР до повномасштабної війни

    У вересні 2025 року Київський міжнародний інститут соціології зафіксував 91% негативного ставлення до Росії серед українців і лише 4% позитивного. На сході позитивне ставлення становило 9%, проте КМІС окремо попереджав, що вибірка там невелика, і зростання з 3% у 2024 році перебуває в межах статистичної похибки.

    Чотири відсотки не означають масового повернення сходу до проросійських настроїв. Але це вже не статистичний шум, приблизно кожен двадцять п’ятий дорослий респондент досі ставиться до Росії позитивно. Опитування фіксують цю меншість, але не пояснюють її склад і мотиви.

    До повномасштабного вторгнення масштаби були зовсім іншими. У лютому 2022 року добре до Росії ставилися 34% українців, на сході — 53%, на півдні — 45%. Після початку вторгнення позитивне ставлення рухнуло до 2%. Але це не означає, що разом із ним зникли всі старі уявлення про Росію. Для одних Росія була державою, яку вони підтримували політично. Для інших — мовою, культурою, родичами, церквою і радянською пам’яттю.

    Для третіх — образом «нормального життя», яке закінчилося задовго до 24 лютого 2022 року. Тому решткову меншість не можна описувати одним словом «проросійські». Серед неї є активні прихильники Росії, люди, які вважають її меншим злом, культурно близькі до Росії противники війни, люди, що повторюють сімейні установки, і ті, хто фактично чекає не російської влади, а повернення власного минулого.

    Громадяни незалежної України в російському культурному середовищі

    Результат референдуму 1 грудня 1991 року погано поєднується з пізнішою російською формулою про «споконвічно російський» схід України. За незалежність проголосували 90,32% громадян країни. У Донецькій області — 83,90%, у Луганській — 83,86%, у Харківській — 86,33%, в Одеській — 85,38%. Навіть у Криму більшість — 54,19% — проголосувала за незалежність, у Севастополі — 57,07%. Схід і південь обрали Україну, але це ще не означало готовності негайно розірвати з Росією культурні та людські зв’язки. Для мільйонів людей незалежність означала власну державу, а не відмову від мови, радянської пам’яті чи спільної з Росією культури.

    Після 1991 року держава змінилася швидше, ніж повсякденне життя. Українська стала державною мовою, формувалася власна історична політика, але в багатьох містах сходу і півдня школа, завод, двір, ринок і побутове спілкування й далі існували переважно російською. Це було наслідком радянської урбанізації, велика промисловість притягувала населення з усього СРСР, російська ставала мовою професійної та міської комунікації.

    Те саме відбувалося з масовою культурою. Російські серіали, КВН, музика, спорт, гумор і новини залишалися частиною спільного інформаційного простору. Навіть за невеликої частки окремих російських телеканалів вплив Росії зберігався через саму культурну модель. Українські канали «Інтер» і «Україна» теж використовували російську мову і знайому аудиторії систему образів, радянську ностальгію, культ Перемоги, страх перед «бандерівцями», уявлення про Захід як про чужий простір. Для цього не потрібно було пряме управління з Кремля. Медіаринок просто продовжував давати глядачеві те, до чого він звик.

    Москва потім перетворила це середовище на політичний ресурс. Газ, культурні програми, ідея «русского мира», російські паспорти і гуманітарна політика в Криму та на Донбасі створювали відчуття особливого зв’язку. Але принципово важливо, що Москва не винайшла ці відмінності з нуля. Вона отримала вже існуючий простір, де українська і російська ідентичності могли співіснувати.

    Церква була ще однією частиною цієї інфраструктури. До 2014 року УПЦ в єдності з Московським патріархатом була найбільшою православною структурою країни. Для багатьох парафіян зв’язок із Москвою означав не підтримку Кремля, а звичну канонічну традицію, свого священника, хрестини, вінчання і відспівування. Політичний сенс цієї належності посилився вже після початку конфлікту.

    Нарешті, існувала внутрішня українська політика. Партія регіонів і її попередники перетворили регіональні відмінності на електоральний ресурс. Східному виборцю обіцяли захист від надмірної українізації, а місцеві еліти ставали посередниками між Києвом і регіоном. Це було важливіше, ніж ідея відділення. Більшість таких виборців не хотіла йти з України. Вони хотіли, щоб Україна не змінювала звичне їм культурне середовище. Так сформувалася важлива основа майбутнього конфлікту, людина могла бути громадянином України, підтримувати її незалежність і водночас вважати український національний проєкт занадто далеким від власного способу життя.

    Ідентичність після січня 2014 року

    За даними опитування грудня 2013 року, оприлюдненими в січні 2014-го, Майдан підтримували 80% жителів заходу, 63% центру, але лише 20% півдня і 30% сходу. До цього регіональні відмінності залишалися передусім політичними. Після втечі Януковича, анексії Криму і початку війни на Донбасі вони стали питанням безпеки і належності.

    Для значної частини українців 2014 рік остаточно зробив Росію агресором. Російськомовні громадяни дедалі частіше відділяли мову від громадянської належності, можна було говорити російською і водночас вважати себе українцем. Війна різко прискорила цей процес. Те, що раніше було сумісним — російська мова, радянська пам’ять і українське громадянство, — тепер довелося співвідносити з реальною російською армією.

    Але для іншої частини суспільства 2014-й дав протилежний ефект. Спроба скасувати закон Колесніченка-Ківалова, навіть не набравши чинності, стала зручним доказом тези «Київ прийшов за нашою мовою». Російське телебачення водночас описувало Майдан як фашистський переворот. Для людини, яка вже сприймала центральну владу як чужу, нові події не руйнували стару картину світу, а підтверджували її.

    При цьому Донбас не був єдиним проросійським масивом. У квітні 2014 року відділення своєї області і приєднання до Росії підтримували 27,5% жителів Донецької області і 30,3% жителів Луганської, проти були 52,2% і 51,9%. Федералізацію підтримували 38,4% у Донецькій області і 41,9% у Луганській. Але це означало і зворотне, більшість не вимагала виходу з України. Росія змогла перетворити активну меншість на збройну силу, але не отримала одностайного мандата всього регіону.

    У цьому і полягав механізм радикалізації. Для захоплення території не потрібно, щоб за нього проголосувала більшість. Достатньо меншості, зовнішньої підтримки, зброї, інформаційної кампанії і слабкої державної реакції. При цьому величезна проміжна зона залишалася. Людина могла не любити Майдан, дивитися російське телебачення, говорити про «братні народи» і водночас не хотіти жити в «ДНР». Саме ця сіра зона згодом виявилася особливо важливою.

    Після 2014 року українська держава почала прискорено формувати власну ідентичність: декомунізація, мовні квоти, створення ПЦУ, отримання томосу. Для тих, хто вже порвав із Росією, це було природним продовженням війни. Для частини іншої аудиторії — спробою держави переробити її спосіб життя. Тому 2014 рік не просто знищив проросійську ідентичність. Він політизував її залишки.

    Розрахунок Москви на південь і схід і фактичний опір

    Повномасштабне вторгнення стало головним доказом того, наскільки хибною була російська ставка на «російськомовне населення». Кремль очікував, що жителі півдня і сходу або зустрінуть російські війська спокійно, або не чинитимуть опору. На практиці сталося протилежне. Олександр Вілкул, начальник військової адміністрації Кривого Рогу і колишній представник політичного табору Партії регіонів, розповідав, що російська сторона пропонувала йому здати місто. Він відмовився. Подібні рішення ухвалювали по всій Україні. Росія зіткнулася не з «російським населенням, яке чекає визволення», а з громадянами України, які здебільшого не хотіли змінювати державу.

    Соціологія показує цей злам особливо ясно. У дослідженні Центру Разумкова навесні 2025 року серед людей, які переважно говорять вдома російською, 82% негативно ставилися до Росії, а 81,5% довіряли ЗСУ. Це пряма відповідь на головний міф «русского мира»: російська мова перестала бути показником політичної лояльності. Людина може говорити російською і при цьому вважати Росію ворогом. Після цього залишаються вже не лише відсотки, а конкретні біографії тих, хто справді обрав Росію.

    Ілля Кива — український народний депутат від проросійської ОПЗЖ — після початку повномасштабного вторгнення відкрито виступав на підтримку російської агресії і опинився в Росії. Віктор Медведчук, один із найбільш впливових проросійських українських політиків, перебував під домашнім арештом у справі про державну зраду, втік після початку вторгнення і був затриманий під час спроби залишити Україну, згодом його передали Росії в межах обміну. Це вже не культурна ностальгія, а свідомий політичний вибір людей, які до війни були частиною української політичної системи.

    Є й більш локальні приклади. Мер Куп’янська Геннадій Мацегора, обраний 2020 року від ОПЗЖ, у перші дні вторгнення публічно повідомив про домовленість із російськими військовими про передачу влади в місті. Колишній мер Куп’янська Володимир Демченко, який обіймав посаду у 2010–2015 роках, також перейшов на бік окупантів. У Херсоні Володимир Сальдо — колишній мер міста і відомий представник старої регіональної політики — зрештою очолив створену Росією окупаційну адміністрацію області.

    Ці люди важливі для матеріалу саме тому, що показують: громадянство України, життя в українській політичній системі і навіть обрання на українські посади самі по собі не гарантували української політичної лояльності. Але так само важливо не зробити зворотну помилку і не перенести їхню поведінку на все російськомовне населення. Після 2022 року такі історії вже отримали кримінальний вимір. За даними СБУ, з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2025 року розслідувалося 3 937 проваджень про державну зраду і 8 903 — про колабораційну діяльність. Правоохоронці відкривали справи про передачу координат, роботу в окупаційних адміністраціях, державну зраду.

    Наприклад, українські слідчі документували випадки, коли колишні чиновники, вчителі, місцеві депутати чи жителі окупованих міст добровільно переходили на бік Росії. В одній зі справ директорка захопленого ліцею в Куп’янському районі погодилася працювати в окупаційній системі освіти і впроваджувати російську програму. Але ці справи доводять не те, що «схід України був проросійським». Вони показують інше. Невелика прихована частина старої ідентичності в умовах окупації могла перетворитися на практичну співпрацю. Більшість людей цього не зробила.

    Прихована проросійськість і туга за 2013 роком

    Після 2022 року залишкова проросійська ідентичність стала набагато менш публічною. Опитування під час війни неминуче стикаються з проблемою соціально бажаних відповідей. Людина може не захотіти повідомляти інтерв’юеру про погляди, які потенційно можуть викликати підозру. Тому 4% позитивного ставлення до Росії в опитуванні не можна автоматично вважати точною цифрою всіх прихованих прихильників Росії. Але й перетворювати кожного російськомовного чи незадоволеного владою на прихованого проросійського теж не можна.

    Тут важливіше зрозуміти психологію самої групи. Серед неї є людина, яка справді хоче російської перемоги. Є той, хто вважає Росію меншим злом. Є той, хто каже «раніше було краще». І є той, хто не підтримує російську державу, але не здатен прийняти нову українську ідентичність як власну. Для останнього Росія може бути не країною призначення, а символом утраченого минулого.

    Родичі в Росії, які до 2022 року були цілком звичайною частиною життя, після вторгнення стали джерелом альтернативної інформації. «Там цього не показують», «це Україна обстрілює», «Росія просто відповідає» — такі розмови можуть зберігати стару картину світу навіть без російського телебачення.

    Радянська пам’ять діє подібним чином. Для частини старшого покоління «нормальне життя» асоціюється з роботою, стабільністю, 9 Травня, радянською культурою і відсутністю необхідності визначати себе як українця чи росіянина. Війна зруйнувала цей світ, але пам’ять про нього залишилася. Тому людина здатна водночас ненавидіти російські удари по власному місту і пояснювати їх як «відповідь НАТО». Це не раціональна політична теорія. Це спосіб зберегти стару картину світу, в якій Росія лишається «своєю», а відповідальність можна перенести на Київ і Захід.

    Нарешті, працює невдоволення українською державою. Мобілізація, корупція, економічні проблеми, вимкнення, відчуття несправедливості — усе це саме по собі не робить людину проросійською. Але якщо вона ще до війни вважала Київ неефективною і чужою владою, нові проблеми легко вбудовуються в стару схему: «Україна не може нормально управляти, отже, проблема в самій системі». Що довша війна, то більше можливостей для такого пояснення.

    Тому «чекати Росію» не завжди означає чекати танки. Іноді це очікування того, що Україна знову стане такою, якою людина її пам’ятає. Це своєрідна внутрішня еміграція. Фізично людина перебуває тут, але психологічно продовжує жити в іншому часі.

    Політична лояльність і культурна звичка

    Сьогодні Україна набагато менше схожа на країну двох конкуруючих цивілізаційних проєктів. Більшість російськомовних українців не хоче російського майбутнього. Удослідженні Разумкова серед переважно російськомовних 81,5% довіряють ЗСУ, 55% вірять у перемогу України, а 54% вважають, що Україна не повинна погоджуватися на скорочення своїх збройних сил як умову миру. Проблема виникає там, де культурна ідентичність перетворюється на політичну належність до іншої держави. Саме цей перехід і пояснює різницю між російськомовними українцями і невеликою групою, яка після 2022 року все ще чекає російського сценарію.

    При цьому держава не може ігнорувати людей, які переходять від поглядів до дій. Передача координат, робота на окупаційну адміністрацію, участь у російських військових формуваннях, організація псевдореферендумів чи допомога російським спецслужбам — це вже не питання культурної ідентичності, а питання безпеки. Такі випадки мають розглядатися саме як співробітництво з противником. Але безпека не пояснює, чому людина, яка ніколи не співробітничала з окупантами, може й далі вважати російський сценарій менш чужим, ніж український.

    Залишкова прихильність до Росії не випливає з того, що українське суспільство досі розколоте надвоє, і не з того, що російська мова сама по собі формує політичну лояльність. Вона тримається там, де особисте життя довше за державну історію. Усередині цієї системи є і прямий політичний вибір. Є люди, які чекають саме російську владу і російську перемогу.

    Поруч із ними — значно менш видима категорія, вони не збираються їхати в Росію і часто навіть не виправдовують війну, але не приймають новий український порядок як свій. Їхнє очікування спрямоване назад — до світу, в якому Київ і Москва ще не вимагали остаточного вибору. Саме ця інерція дозволяє жити в українській державі, бачити наслідки російських ударів і водночас зберігати внутрішню вірність іншому часу. Для більшості цей час закритий. Для невеликої частини він досі виглядає незавершеним.

  • Ніч у лісі, пістолет із глушником і ранкова засідка: СБУ зірвала замах ФСБ на Київщині

    Ніч у лісі, пістолет із глушником і ранкова засідка: СБУ зірвала замах ФСБ на Київщині

    Контррозвідка Служби безпеки України заявила про зрив замовного вбивства на Київщині, яке, за версією слідства, організовувала російська ФСБ. Виконавцем мав стати 19-річний житель Миколаєва. За даними правоохоронців, молодий чоловік стежив за майбутньою жертвою, вивчав її звички та маршрути, отримав від російського куратора зброю зі схрону і мав влаштувати засідку під час ранкової прогулянки чоловіка із собакою.

    СБУ повідомила про затримання підозрюваного 10 вересня. За версією спецслужби, до уваги ФСБ він потрапив через свою активність у соціальних мережах, де публікував матеріали на підтримку нацистської та фашистської ідеології. Після встановлення контакту російська спецслужба нібито завербувала хлопця та почала давати йому завдання. Зрештою його відправили зі Миколаєва до столичного регіону для підготовки фізичної ліквідації визначеної людини.

    Оприлюднена інформація доповнюється судовими матеріалами, які дозволяють відновити значно ширшу хронологію справи. В ухвалі Центрального районного суду Миколаєва від 6 серпня йдеться про громадянина України, якого підозрюють за трьома епізодами — державна зрада в умовах воєнного стану, готування до замовного умисного вбивства та незаконне поводження зі зброєю. Суд вказує, що не пізніше 12 липня підозрюваний почав спілкуватися в Telegram із представниками російських спецслужб, які пропонували винагороду за розвідку об’єктів, стеження за конкретними людьми та їхню фізичну ліквідацію.

    За матеріалами слідства, це не було одноразове завдання. Спочатку фігурант виконував доручення на півдні України. У Миколаєві він забрав зі схованки пістолет, магазини з набоями та пристрій для безшумної стрільби. Згодом перебував в Одесі, де, як зазначено в судовій ухвалі, збирав інформацію розвідувального характеру. 23 липня він виїхав до Києва та орендував житло. Через декілька днів за вказаними російським куратором координатами забрав ще одну схованку зі зброєю.

    Фінальний етап операції мав відбутися наприкінці липня — на початку серпня. Слідство стверджує, що 31 липня підозрюваний прибув до лісової місцевості у Вишгородському районі Київської області. Там для нього нібито заздалегідь залишили транспорт. Чоловік мав залишитися в районі до наступного ранку, дочекатися появи цілі під час звичної прогулянки із собакою та здійснити напад. Однак завершити задумане він не зміг, оскільки його затримали співробітники СБУ.

    Під час обшуків, за повідомленням СБУ, у фігуранта виявили три пістолети з глушниками, боєприпаси та мобільні телефони. Правоохоронці заявляють, що інформація у смартфонах містить докази його контактів із російською спецслужбою. Наразі ці матеріали мають бути перевірені в межах кримінального провадження, а остаточну оцінку доказам може дати лише суд.

    Є й важлива деталь щодо особи потенційної жертви. «Главком» із посиланням на власні джерела у правоохоронних органах повідомив, що йшлося нібито про правника і громадського діяча Геннадія Друзенка — співзасновника Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Однак сама СБУ ім’я людини, на яку готувався замах, у публічному повідомленні не назвала.

    Більше того, доступна судова ухвала також не дозволяє однозначно підтвердити версію про Друзенка. Ім’я потенційної жертви там приховане, однак судовий документ характеризує її як чинного військовослужбовця однієї з військових частин Національної гвардії України. У відкритих джерелах Друзенко фігурує як правник, громадський активіст, ветеран та президент ПДМШ, але не як чинний військовослужбовець НГУ. Тому стверджувати, що саме він був ціллю, без додаткового офіційного підтвердження наразі некоректно.

    Сам Перший добровольчий мобільний шпиталь був створений у 2014 році після Іловайської трагедії. За інформацією організації, Геннадій Друзенко став одним із його співзасновників, а перша місія добровольців вирушила на Донбас у грудні того ж року. За десять років роботи ПДМШ повідомляв про допомогу десяткам тисяч пацієнтів, а після початку повномасштабного вторгнення його медики працюють разом із підрозділами Сил оборони у прифронтових регіонах.

    Сама схема із залученням завербованої всередині України людини до фізичної ліквідації військових, волонтерів чи посадовців останнім часом фігурує одразу в кількох повідомленнях СБУ. 26 серпня спецслужба разом із Нацполіцією заявила про зрив іншого замаху на Київщині — цього разу проти керівника підприємства оборонно-промислового комплексу. За версією слідства, операцію також організовувала ФСБ. Виконавцем назвали 63-річного чоловіка, а після виконання завдання він намагався залишити Україну. Його затримали у Польщі, після чого українська сторона почала процедуру екстрадиції.

    Ще один схожий епізод завершився вироком у серпні. Тоді СБУ повідомила про 15 років ув’язнення для агента ФСБ, який спочатку підпалив автомобіль військового, а потім отримав завдання підготувати вбивство одного з командирів Сил оборони у Києві. У тій справі виконавець також дістав зброю зі схрону та орендував житло поблизу потенційної цілі. Його затримали ще на етапі підготовки.

    Показовим є і спосіб, у який російські спецслужби знаходять потенційних виконавців. У різних кримінальних провадженнях СБУ регулярно описує вербування через Telegram та інші соціальні мережі. Одних кандидатів знаходять серед тих, хто шукає «легких заробітків», інших — через антиукраїнські або проросійські коментарі. Наприклад, у серпні СБУ повідомляла про двох затриманих на Миколаївщині, яких, за даними слідства, завербували після антиукраїнських дописів у Telegram. У вересні спецслужба розповідала про військового, який також нібито працював на ФСБ та збирав інформацію про українські підрозділи на півдні.

    У судовій ухвалі в нинішній справі ця система описана ширше. За версією слідства, куратори можуть пропонувати завербованим особам різні типи завдань: фотографування об’єктів, встановлення місць проживання або транспорту військовослужбовців і посадовців, пошук схронів та збір даних про розпорядок дня визначених людей. Саме цей етап стеження, як вважають правоохоронці, передував підготовці липнево-серпневого замаху на Київщині.

    19-річному фігуранту інкримінують ч. 2 ст. 111 КК України — державну зраду в умовах воєнного стану, ч. 1 ст. 14 і п. 11 ч. 2 ст. 115 — готування до умисного вбивства на замовлення, а також ч. 1 ст. 263 — незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами. За державну зраду в умовах воєнного стану закон передбачає 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому на нинішньому етапі йдеться саме про підозру та версію слідства. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, людина не може вважатися винною, доки її провину не встановлено обвинувальним вироком суду.

    Історія на Київщині водночас показує, що російські спецслужби, за даними українських правоохоронців, дедалі частіше намагаються використовувати не професійних диверсантів, яких необхідно перекидати через кордон, а завербованих дистанційно громадян України. У цьому випадку між першим зафіксованим контактом підозрюваного з російськими кураторами та підготовкою до потенційного вбивства минуло менш як три тижні. І саме цей короткий шлях — від листування в месенджері до зброї та підготовки замаху — є однією з найбільш тривожних деталей справи.

  • Посадовця Новокаховської МВА засудили до 15 років за передачу ФСБ координат українських військових

    Посадовця Новокаховської МВА засудили до 15 років за передачу ФСБ координат українських військових

    Посадовця одного з управлінь Новокаховської міської військової адміністрації засудили до 15 років позбавлення волі за державну зраду. За даними слідства, він сім разів передавав представнику ФСБ РФ координати українських військових на Херсонщині та усвідомлював, що ці дані можуть використати для ударів по Силах оборони.

    Про вирок повідомила Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону. Суд визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    Йому призначили 15 років ув’язнення з конфіскацією майна.

    Передавав координати через Telegram

    За даними прокуратури, у період із серпня по листопад 2025 року посадовець підтримував зв’язок із представником російської спецслужби через Telegram. Співрозмовник користувався обліковим записом під ім’ям «Андрей».

    Під час слідства було встановлено, що чиновник сім разів надсилав представнику ФСБ фотографії фрагментів карт, на яких були позначені місця розташування українських військових у Каховському районі Херсонської області. Частину інформації він, за даними слідства, передавав з власної ініціативи.

    Інші відомості збирав уже після отримання конкретних завдань від представника російської спецслужби.

    Розумів, для чого Росії потрібні дані

    Слідство встановило, що посадовець усвідомлював можливі наслідки своєї діяльності.

    Він розумів, що передані координати можуть бути використані російськими військами для завдання ударів по позиціях Сил оборони України. Попри це, чоловік продовжував контактувати з представником ФСБ та передавати йому інформацію.

    Саме цей факт став одним із ключових епізодів обвинувачення у державній зраді.

    Під час обшуку знайшли паспорт РФ

    Правоохоронці затримали чоловіка у Снігурівці Миколаївської області.

    Під час обшуків у нього виявили техніку та інші матеріали, які використовували в межах кримінального провадження. Крім того, правоохоронці знайшли паспорт громадянина Російської Федерації.

    Досудове розслідування проводили слідчі Управління Служби безпеки України в Миколаївській області.

    Вирок ще не набрав законної сили

    Суд призначив посадовцю 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    При цьому вирок поки що не набрав законної сили та може бути оскаржений у встановленому законом порядку. До цього моменту засуджений залишатиметься під вартою. Можливості внесення застави для нього не передбачено.

  • На Рівненщині затримали агента ФСБ: готував убивства українських військових

    На Рівненщині затримали агента ФСБ: готував убивства українських військових

    Служба безпеки України заявила про затримання у Рівненській області ймовірного агента ФСБ, який, за даними слідства, коригував російські атаки та готувався до замовних убивств українських військовослужбовців. Чоловіка затримали під час чергової розвідувальної вилазки.

    Про це 19 серпня повідомила СБУ.

    За матеріалами справи, фігурантом виявився місцевий безробітний. У поле зору російської спецслужби він, як стверджують правоохоронці, потрапив після того, як залишав антиукраїнські коментарі в Telegram-каналах.

    Після вербування чоловік нібито отримав завдання збирати інформацію про місця базування українських військових, які могли стати цілями російських ракетних і дронових атак.

    Для розвідки, за версією слідства, він пересувався місцевістю на мотоциклі. У його шолом був вмонтований відеореєстратор, за допомогою якого чоловік знімав територію поблизу потенційних військових об’єктів.

    Зібрані координати він передавав російській стороні через месенджер. У СБУ також стверджують, що фігурант надав представникам спецслужби РФ віддалений доступ до свого смартфона та облікових записів.

    Від розвідки до підготовки вбивств

    Згодом діяльність чоловіка, за даними СБУ, могла перейти на значно небезпечніший рівень.

    Слідство стверджує, що агент звернувся до російського куратора із запитом на отримання зброї та боєприпасів, які планував використати для замовних убивств військовослужбовців Сил оборони на Рівненщині.

    Крім того, він нібито намагався отримати безпілотник, щоб проводити повітряну розвідку та встановлювати розташування українських підрозділів.

    Реалізувати ці плани чоловік не встиг. Співробітники контррозвідки СБУ затримали його під час нової розвідувальної поїздки неподалік об’єкта Сил оборони.

    Під час обшуків правоохоронці вилучили відеореєстратор, комп’ютерну техніку та мобільний телефон. За інформацією СБУ, на пристроях містяться докази співпраці фігуранта з російською спецслужбою.

    Може отримати довічне

    Слідчі СБУ повідомили затриманому про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    Наразі чоловік перебуває під вартою.

    У разі доведення вини в суді йому загрожує 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Розслідування триває. Правоохоронці встановлюють усі обставини діяльності фігуранта та його можливі зв’язки.

  • Російська агентура в Україні, колаборанти, коригувальники та питання довіри до антикремлівських росіян

    Російська агентура в Україні, колаборанти, коригувальники та питання довіри до антикремлівських росіян

    За даними Державного бюро розслідувань на червень 2026 року, у провадженні Бюро перебуває понад 3000 кримінальних проваджень щодо злочинів проти основ національної безпеки. З них понад 2000 — за фактами державної зради, близько 800 — за колабораційну діяльність. Уже майже 1700 осіб отримали офіційні повідомлення про підозру, понад 1400 обвинувальних актів спрямовано до судів, а понад 500 фігурантів оголошено в розшук.

    СБУ, ДБР та Офіс Генерального прокурора регулярно повідомляють про викриття осіб, які передавали російській стороні інформацію про позиції Сил оборони, військові об’єкти або критичну інфраструктуру. Серед фігурантів кримінальних проваджень щодо державної зради та колабораційної діяльності є колишні представники окупаційних адміністрацій, особи, причетні до незаконного привласнення українського майна на користь окупаційної влади, а також учасники агентурних мереж, які діяли в інтересах російських спецслужб. Частина таких проваджень здійснюється за відсутності підозрюваних, що передбачено українським законодавством у визначених законом випадках.

    Один із найпоказовіших випадків — заочний вирок колишньому голові окупаційної адміністрації Херсона Олександру Кобцю. На початку повномасштабного вторгнення Кобець добровільно очолив створену російськими окупантами адміністрацію Херсона та співпрацював із представниками держави-агресора. Після звільнення міста українськими військами він залишив Херсон разом із російськими військами. За матеріалами СБУ суд заочно визнав його винним у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, та колабораційній діяльності. Йому призначили довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Строк відбування покарання обчислюватиметься з моменту його фактичного затримання.

    Активи, що перебувають за межами України, не можуть бути арештовані чи конфісковані лише на підставі рішення українського суду. Для їх розшуку, арешту, конфіскації або повернення застосовуються механізми міжнародної правової допомоги відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та міжнародних договорів.

    Гіг-економіка диверсій, Telegram і епоха одноразової агентури

    Найсерйозніше змінення в російських диверсійних і розвідувальних операціях останніх років — навіть не перехід у Telegram і не використання криптовалюти. Змінилася сама логіка роботи з агентурою. Цифри підтверджують масштаб. За оцінками європейських дослідників, російські спецслужби дедалі частіше використовують так званих «одноразових агентів», яких вербують через цифрові платформи для виконання окремих завдань. У 2024–2025 роках у Польщі, країнах Балтії та інших державах Європи неодноразово викривали людей, яких підозрювали у диверсіях, підпалах та зборі розвідувальної інформації. Багато з них не мали розвідувальної підготовки, а частина навіть не усвідомлювала, що виконує завдання в інтересах російських спецслужб.

    У часи холодної війни підготовка одного нелегала могла займати роки. Його навчали конспірації, створювали біографію, впроваджували в потрібне середовище, а після провалу втрата такого агента означала втрату багаторічних інвестицій. Сучасна модель влаштована протилежним чином: вартість одного виконавця навмисно зведена до мінімуму. Він не повинен знати організаторів, не знає загальної структури мережі, не контактує з іншими учасниками і часто отримує лише одне конкретне доручення. Після його виконання зв’язок може обірватися назавжди. На відміну від класичної моделі, сучасні операції дедалі частіше спираються на залучення окремих виконавців для виконання конкретних завдань через цифрові платформи.

    У доповіді аналітичного центру RUSI ця модель прямо описується як перехід до «гіг-економіки російської диверсії», де використовуються так звані «одноразові агенти». Така фрагментація різко знижує шкоду від провалу окремого учасника і дозволяє швидко замінити його новою людиною. Саме тому масові затримання самі по собі не завжди призводять до зникнення подібних схем. Показово, що ця модель перестала обмежуватися Україною. За даними Robert Lansing Institute, до 2026 року аналогічні Telegram-мережі почали використовуватися і в країнах Європейського Союзу. Вербувальникам вже не потрібні ідейні прихильники або люди з досвідом розвідувальної діяльності. Достатньо знайти людину, готову виконати окреме доручення за відносно невелику винагороду. Дослідники зазначають, що ті самі механізми — анонімні канали зв’язку, криптовалютні розрахунки та поділ завдань між окремими виконавцями — використовуються і під час організації диверсій у країнах Європейського Союзу.

    Особливо ясно це видно на прикладі одного з коригувальників, якого судили в Дніпровському райсуді Запоріжжя. У вересні 2024 року чоловік регулярно листувався в Telegram з офіцером 316-го розвідувального центру ГУ ГШ ЗС РФ. Він надсилав координати місць дислокації українських військових, робив позначки на Google-картах і давав детальні пояснення. У папці «корзина» його телефону слідчі знайшли скріншоти з позначками «воєнный городок» і розташуванням одного з військкоматів міста.

    На суді він визнав вину і пояснив, що хотів повернутися до батьків, які жили в окупованому Бердянську. Через матір він познайомився з російським військовим, який пообіцяв допомогти з поверненням в обмін на інформацію. За словами обвинуваченого, саме це стало причиною його співпраці. Згодом його викрили правоохоронці, а суд призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

    Саме в таких історіях розкривається найнебезпечніша особливість сучасної гібридної війни. Російські спецслужби більше не залежать від обмеженої кількості глибоко законспірованих агентів. Замість цього вони отримують практично необмежений ринок потенційних виконавців. Чим нижча вартість залучення однієї людини і чим простіше її замінити, тим стійкішою виявляється вся система.

    Межі довіри до антикремлівських росіян

    Окремий і найменш однорідний пласт становлять громадяни Росії, які свідомо обирають бік України та вступають до добровольчих формувань. Серед них — учасники Легіону «Свобода Росії» та Російського добровольчого корпусу. Їхні мотиви, сумніви та ставлення до власного суспільства розкриваються насамперед у прямих інтерв’ю. Один із бійців Легіону «Свобода Росії» з позивним Lazzy в інтерв’ю The Independentпояснював, що в Україні, за його словами, йому простіше діяти, ніж у Росії. Він говорив про страх за власне життя, тиск з боку спецслужб та ризик переслідувань через критику режиму. Інший боєць з позивним Caesar в інтерв’ю The Independent пояснював, що не відчуває провини за участь у бойових діях проти російських військових. За його словами, він вважає, що російські військові скоювали злочини в Україні, а політика Володимира Путіна завдала шкоди не лише Україні, а й самій Росії.

    У розслідуванні The Insider троє добровольців Легіону формулювали мотивацію по-різному. Один сказав: «Єдиний спосіб змити ганьбу повномасштабного вторгнення — це зброя в руках». Інший пов’язував рішення з відповідальністю за дії своєї країни та бажанням, щоб син виріс у нормальній країні. Третій підкреслював, що мирні протести всередині Росії призводять лише до репресій, тоді як збройний опір дає шанс на реальні зміни.

    Денис Капустін, відомий як командир Російського добровольчого корпусу, в інтерв’ю Суспільному пояснював свій вибір різницею між сучасною Росією та Україною. За його словами, у Росії людське життя «нічого не варте», свобода слова й доступ до інформації фактично відсутні, тоді як Україна зберегла простір для свободи та спротиву. Саме це, за його словами, стало одним із чинників, що визначили його позицію.

    Історичні паралелі — антифашистський опір всередині Німеччини, дисидентство в СРСР, перебіжчики холодної війни — підтверджують, що всередині авторитарних систем завжди існують люди, готові діяти проти власної влади. Однак ті самі паралелі показують ризики подвійних агентів і провокацій. Українські структури, що працюють з такими людьми, змушені застосовувати багаторівневі перевірки. Координатори партизанських мереж, зокрема Atesh, прямо говорили про постійні спроби впровадження російських агентів. Повного усунення ризику не існує. Довіра залишається умовною та операціональною: вона будується на перевірюваних діях, а не на деклараціях. Для частини росіян, що воюють на боці України, загроза з боку російської держави реальна і постійна — заочні кримінальні справи, спроби ліквідації, тиск на родичів. Це створює спільність інтересів, але не скасовує необхідності постійного перегляду.

    Найяскравіший недавній приклад — Ігор Рогов — колишній координатор «Відкритої Росії» (структура, пов’язана з Михайлом Ходорковським) і заступник керівника штабу Олексія Навального в Саранську. Він позиціонував себе, як опозиційний активіст, антипутінський і, відповідно, у логіці воєнного часу, як людина проти режиму. Після початку повномасштабного вторгнення він поїхав до Польщі, отримав там статус і продовжував обертатися в колах російських політемігрантів. У 2024 році його заарештували. Слідство і суд встановили, що Рогов ще в Росії був завербований ФСБ і продовжував працювати на спецслужбу вже в еміграції: збирав інформацію про інших опозиціонерів, польських чиновників, волонтерів і організацій, що допомагають російським вигнанцям та передавав ці дані кураторам. У липні 2026 року польський суд засудив його до 7 років позбавлення волі за шпигунство (дружину — до 3 років за пособництво). Це класичний випадок: людина виглядала «своєю» в антивоєнному середовищі, а виявилася інформатором ФСБ.

    Конфіскація майна зрадників, історичні уроки США, Франції та Нідерландів

    Найжорсткіші історичні кейси конфіскації майна втікачів-зрадників майже завжди працювали за одним принципом: держава не просто карала, а перетворювала чуже багатство на ресурс для себе. Україна зараз у подібній точці — тисячі колаборантів і «ждунів» утекли, залишивши квартири, бізнеси та землі. Питання не «чи можна», а як зробити так, щоб це реально спрацювало і не перетворилося на юридичну та корупційну яму через десять–двадцять років.

    Під час американської революції штати масово конфісковували майно лоялістів. Особливо показовий випадок Матіаса Аспдена — багатого філадельфійського купця. Він поїхав до Англії в 1775 році. Поки його не було, влада оголосила його зрадником, конфіскувала будинок, пристань і землі та продала з молотка. Коли він повернувся після війни, йому прямо сказали: ти більше не громадянин, майна у тебе немає. Британці виплатили копійки. Аспден помер у вигнанні. І лише в 1840-х його американські спадкоємці через суд відібрали у штату понад півмільйона доларів — величезні на ті часи гроші. Конфіскації лоялістів йшли цинічно і масово, виручка йшла прямо на фінансування війни. Але юридичні хвости тяглися десятиліттями. Пряма паралель з Україною, можна конфіскувати зараз і віддати на потреби відновлення або ветеранам, але через п’ятнадцять–двадцять років можуть з’явитися спадкоємці з адвокатами та європейськими судами.

    Ще жорсткіше діяла французька влада після революції. Починаючи з 1792 року майно емігрантів підлягало конфіскації: його описували, опечатували та продавали як національне майно. Конфіскація стала не лише покаранням для противників революції, а й одним із ключових інструментів фінансування держави та перерозподілу власності. Для України цей досвід показовий, важливо не лише вилучити майно колаборантів, а й створити прозорий механізм, за якого ці активи працюватимуть на відновлення країни та підтримку тих, хто постраждав від війни. Після 1945 року в Нідерландах кілька десятків тисяч осіб, близько 20–25 тисяч добровольців Waffen-SS, а також ширше коло колаборантів позбавили громадянства за службу в німецьких частинах. Разом із громадянством держава забирала під управління або конфісковувала майно. Меблі колаборантів іноді просто роздавали жертвам війни. Паралельно всіх німців на території країни оголосили «ворожими підданими» і конфіскували їхні активи гуртом. Держава заробила сотні мільйонів гульденів. Щоб повернути хоч щось, людина повинна була довести, що поводилася «як хороший голландець».

    Це вже дуже близько до українських реалій із тими, хто втік до Росії і тепер намагатиметься через треті країни або родичів повернути активи. Історія показує три робочі речі. Конфіскація працює найкраще, коли вона швидка, масова і гроші або майно йдуть на конкретні потреби війни та відновлення. Найнебезпечніший момент настає через десять–двадцять років, коли з’являються спадкоємці та міжнародні суди. І найсильніший політичний ефект буває тоді, коли майно зрадників відкрито переходить до тих, хто захищав країну — ветеранам, переселенцям, зруйнованим громадам. Саме ці три кейси — Аспден із його шістдесятирічним судом, французькі свічкові аукціони та голландське масове позбавлення громадянства разом із майном найкраще показують і силу інструменту, і його підводні камені.

    Психологія колаборанта та межі повернення майна

    Колабораціонізм майже ніколи не буває «чистим» ідеологічним вибором. Дослідження українських психологів і кримінологів показують складнішу картину, в якій ідеологія, страх, користь і звичка до пристосування тісно переплетені. За даними Офісу Генерального прокурора, у 2022–2025 роках за ст. 111-1 Кримінального кодексу України («Колабораційна діяльність») було зареєстровано понад 11,4 тис. кримінальних правопорушень. До 31 грудня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень зареєстровано понад 3100 вироків.

    Психологи Пенітенціарної академії України, проаналізувавши поведінку засуджених, виділяють дві основні мотиваційні групи: ідейних прихильників «русского мира» та прагматиків, для яких вирішальними стали гроші, посада, доступ до ресурсів або елементарне виживання. Професор кафедри психології Тетяна Данильченко зазначаєхарактерну особливість: «Отримані результати засвідчують, що колабораціоністи схильні пояснювати власні дії зовнішніми обставинами (життєвими труднощами, хворобою близьких, матеріальними проблемами), тим самим знімаючи із себе відповідальність за протиправну поведінку».

    Саме ця психологія безпосередньо стикається з питанням майна. Повернути активи тих, хто втік, теоретично можливо, але практично це одне з найскладніших завдань. Якщо майно залишилося в Україні й його можна пов’язати з особою, визнаною колаборантом або державним зрадником, можуть застосовуватися механізми спеціальної конфіскації в межах кримінального провадження, санкційного стягнення активів у дохід держави, а в окремих випадках — інші передбачені законом процедури. Однак значна частина активів нерідко оформлена на родичів, номінальних власників або перебуває за межами України. У таких випадках державі необхідно не лише довести зв’язок майна з конкретною особою, а й забезпечити визнання своїх рішень в інших юрисдикціях.

    Історичний досвід свідчить, що з плином часу майнові спори, як правило, лише ускладнюються, з’являються спадкоємці, нові власники та додаткові юридичні підстави для оскарження. Саме тому ефективність таких рішень значною мірою залежить від своєчасності, прозорості процедур і належної доказової бази. Якщо конфісковане майно використовується на відновлення країни, підтримку ветеранів або компенсацію постраждалим, це не лише посилює суспільне відчуття справедливості, а й зменшує ризики майбутніх суперечок щодо легітимності таких рішень.

  • За $100 наводив ракети на енергетику: СБУ затримала агента ФСБ, який готував удари по київських ТЕЦ

    За $100 наводив ракети на енергетику: СБУ затримала агента ФСБ, який готував удари по київських ТЕЦ

    Служба безпеки України заявила про затримання ймовірного агента російської ФСБ, який, за версією слідства, збирав інформацію для підготовки нової серії ракетно-дронових ударів по енергетичній інфраструктурі Київської та Житомирської областей. Серед об’єктів, які цікавили російську спецслужбу, були теплові електроцентралі та електропідстанції, що забезпечують електроенергією два регіони.

    Підозрюваним виявився працівник підприємства з обробки граніту на Житомирщині. Правоохоронці стверджують, що чоловіка завербували через Telegram-канали, де він шукав можливості швидкого заробітку. За виконання розвідувальних завдань представники російських спецслужб нібито пообіцяли йому лише 100 доларів.

    Які об’єкти розвідував підозрюваний

    За даними СБУ, після вербування чоловік почав їздити територією Житомирської та Київської областей нібито у службових справах. Такі поїздки, як вважає слідство, він використовував для прихованого спостереження за енергетичними та військовими об’єктами.

    Насамперед підозрюваний мав відстежувати теплові електроцентралі й електропідстанції, які забезпечують електропостачання Київщини та Житомирщини. Його завданням було не просто знайти відповідні об’єкти, а й оцінити їхній стан після попередніх російських атак.

    Слідство вважає, що чоловік фіксував наслідки обстрілів, перевіряв, чи продовжує працювати пошкоджене обладнання, а також збирав відомості про проведення ремонтних робіт. Така інформація могла використовуватися російською стороною для визначення цілей повторних ударів і коригування майбутніх атак.

    Окрім енергетичних об’єктів, фігурант нібито цікавився місцями найбільшого зосередження особового складу та техніки Сил оборони України. Він також мав встановлювати розташування оперативних аеродромів і військових полігонів.

    Таким чином, за версією правоохоронців, потенційними цілями російської розвідки були одночасно об’єкти цивільної енергетичної інфраструктури та локації, пов’язані з обороною України.

    Під виглядом робочих поїздок

    Працівник гранітного підприємства міг вільно пересуватися між різними населеними пунктами, не викликаючи зайвої уваги. Саме цим, за даними СБУ, він і користувався під час виконання завдань російської спецслужби.

    Під виглядом робочих відряджень чоловік наближався до потенційних цілей, оглядав територію та, ймовірно, фіксував інформацію на мобільний телефон. Зібрані відомості він мав передати представнику ФСБ через електронні канали зв’язку.

    У Службі безпеки наголосили, що правоохоронці завчасно задокументували діяльність підозрюваного та не допустили передачі розвідувальної інформації російській стороні. Контррозвідники також провели заходи для захисту об’єктів і локацій, які встиг розвідати фігурант.

    Це важливе уточнення, адже відомості про точний стан енергетичних об’єктів після обстрілів можуть мати особливу цінність для противника. Вони дозволяють оцінити результативність попередньої атаки та визначити, які елементи інфраструктури необхідно атакувати повторно.

    Затримали безпосередньо на робочому місці

    Співробітники СБУ затримали чоловіка на його робочому місці. Під час обшуків у нього вилучили смартфон, у якому, за твердженням спецслужби, містилися докази контактів із російськими кураторами та виконання розвідувальних завдань.

    За даними слідства, правоохоронці вивчали листування, передані матеріали та іншу інформацію, що могла підтверджувати співпрацю фігуранта з представниками держави-агресора.

    Офіс генерального прокурора повідомив, що діяльність підозрюваного вдалося припинити до того, як він передав зібрану розвідувальну інформацію російській стороні. Це дозволило запобігти можливому використанню координат для нових ракетних або дронових ударів.

    За інформацію пообіцяли 100 доларів

    Однією з показових деталей справи стала сума винагороди, яку російські спецслужби нібито запропонували підозрюваному.

    За даними прокуратури та медіа, що посилаються на матеріали слідства, за виконання завдань чоловікові пообіцяли 100 доларів. Правоохоронці також повідомляють, що фігурант дотримувався проросійських поглядів, однак безпосереднім приводом для встановлення контакту став саме пошук заробітку через Telegram.

    Російські спецслужби регулярно використовують подібну схему вербування. Потенційним виконавцям пропонують гроші за фотографування військових об’єктів, енергетичної інфраструктури, місць розташування українських підрозділів або наслідків російських обстрілів.

    Нерідко оголошення маскують під звичайну роботу кур’єра, фотографа чи спостерігача. Спілкування відбувається дистанційно, а після виконання перших простих доручень завербованій людині можуть давати складніші та небезпечніші завдання.

    Підозра у державній зраді

    Чоловікові повідомили про підозру за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    За даними ArmyInform, повідомлення про підозру датоване 23 липня 2026 року. Наступного дня суд обрав фігуранту запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

    Санкція цієї статті передбачає 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Остаточне покарання може визначити лише суд у разі доведення вини підозрюваного.

    Наразі триває досудове розслідування. За законом чоловік вважається невинуватим, доки його провину не буде доведено в суді та встановлено обвинувальним вироком.

    Росія продовжує шукати коригувальників

    Це не перше затримання людини, яку підозрюють у підготовці російських ударів по українській енергетиці. У квітні 2026 року СБУ повідомляла про викриття під Києвом іншого агента ФСБ, який проводив дорозвідку біля столичних теплоелектроцентралей та збирав інформацію про бази Сил оборони.

    Тоді фігуранта затримали поблизу потенційної цілі, а в його телефоні, за даними спецслужби, знайшли докази контактів із російською стороною. Його також нібито завербували через Telegram-канал із пропозиціями легкого заробітку.

    Подібні випадки свідчать, що російські спецслужби продовжують намагатися створювати в Україні мережі інформаторів, використовуючи цивільних громадян для збору координат і перевірки результатів ударів.

    СБУ закликає громадян не реагувати на сумнівні пропозиції заробітку в соціальних мережах і месенджерах. Передавання ворогу інформації про енергетичні, військові та інші стратегічні об’єкти може бути кваліфіковане як державна зрада і призвести до тривалого або довічного позбавлення волі.

  • «Здала» ворогу навіть підрозділ власного сина: агентку ФСБ засудили до 15 років ув’язнення

    «Здала» ворогу навіть підрозділ власного сина: агентку ФСБ засудили до 15 років ув’язнення

    За матеріалами Служби безпеки України суд визнав винною мешканку Хмельниччини, яка працювала на російську Федеральну службу безпеки та передавала окупантам інформацію про українські військові об’єкти. За державну зраду, підготовку до теракту та низку інших злочинів жінку засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. За даними слідства, вона не лише збирала розвідувальні дані для російських спецслужб, а й передавала координати підрозділу Збройних сил України, в якому проходив службу її власний син. Вирок ухвалено на підставі доказової бази, зібраної кіберфахівцями та слідчими СБУ. Про це повідомила Служба безпеки України.

    Як встановило слідство, співробітники СБУ викрили агентку ще у червні 2025 року під час проведення контррозвідувальних заходів на території Хмельницької області. На момент затримання вона виконувала чергове завдання російської спецслужби. Правоохоронці затримали її безпосередньо під час вибору місця для закладання саморобного вибухового пристрою неподалік однієї з військових частин на заході України. За матеріалами справи, після встановлення вибухівки російські куратори планували дистанційно активувати її, що могло призвести до загибелі українських військовослужбовців та інших тяжких наслідків.

    У ході розслідування було встановлено, що засуджена працювала в охоронній фірмі в одному з населених пунктів Хмельницької області. За інформацією СБУ, увагу російських спецслужб вона привернула після того, як почала систематично залишати проросійські коментарі та публікації у Telegram-каналах, які поширювали прокремлівську пропаганду. Саме через ці інтернет-ресурси представники ФСБ встановили з нею контакт і згодом завербували для виконання розвідувально-диверсійних завдань на території України.

    Після вербування жінка отримала перші інструкції щодо збору інформації про українських військових. За даними СБУ, вона передавала російським спецслужбам відомості про місця тимчасової дислокації підрозділу Збройних сил України, в якому проходив службу її син. Правоохоронці наголошують, що агентка усвідомлювала характер своїх дій та їх можливі наслідки, однак продовжувала співпрацю з представниками держави-агресора.

    Згодом коло її завдань розширилося. За інформацією слідства, жінка почала збирати відомості про місця розташування мобільних вогневих груп, навчальних центрів, запасних командних пунктів та інших військових об’єктів Сил оборони України. Для збору інформації вона обходила територію обласного центру та прилеглих районів, фотографуючи потрібні об’єкти. Щоб не викликати підозри, агентка імітувала телефонні розмови, роблячи вигляд, що просто користується мобільним телефоном.

    Окрім розвідувальної діяльності, слідство встановило, що жінка розпочала підготовку до вчинення терористичного акту. За вказівкою кураторів із ФСБ вона придбала комплектуючі для виготовлення саморобного вибухового пристрою. Надалі цей пристрій планувалося встановити поблизу військової бази та дистанційно підірвати у момент, визначений російською спецслужбою.

    Під час санкціонованих обшуків співробітники СБУ вилучили у затриманої мобільний телефон із доказами листування з представниками ФСБ, матеріали щодо виконаних завдань, а також комплектуючі, необхідні для виготовлення саморобного вибухового пристрою. Ці речові докази стали однією з ключових складових обвинувачення під час судового розгляду.

    За результатами судового розгляду жінку визнано винною одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України. Їй інкримінували частину 3 статті 109 (розповсюдження матеріалів із закликами до захоплення державної влади), частину 2 статті 111 (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану), частину 1 статті 14 та частину 1 статті 263-1 (готування до незаконного виготовлення вибухового пристрою), а також частину 3 статті 436-2 (виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікація її учасників).

    Суд погодився з доводами сторони обвинувачення та призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна. Вирок набрав законної сили відповідно до процесуальних норм, якщо не буде оскаржений у встановленому порядку.

    У Службі безпеки України наголошують, що російські спецслужби продовжують активно використовувати соціальні мережі та месенджери для пошуку потенційних агентів серед громадян України. За інформацією СБУ, вербування нерідко починається саме з контактів у Telegram, де представники російських спецслужб знаходять людей із проросійськими поглядами або тих, хто поширює антиукраїнський контент. Надалі таким особам пропонують виконувати спочатку нескладні завдання зі збору інформації, після чого поступово залучають до диверсійної діяльності.

    Розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювали співробітники Управління СБУ в Хмельницькій області під процесуальним керівництвом Хмельницької обласної прокуратури. У спецслужбі підкреслюють, що робота з виявлення агентурної мережі російських спецслужб триває, а всі особи, які співпрацюють із державою-агресором, нестимуть відповідальність відповідно до українського законодавства.