Daypolitico

Позначка: Дмитро Лубінець

  • $7000 за втечу від обліку: у Луцькому ТЦК спалахнула корупційна справа

    $7000 за втечу від обліку: у Луцькому ТЦК спалахнула корупційна справа

    На Волині спалахнув новий гучний скандал навколо територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Посадову особу одного з ТЦК затримали за підозрою в отриманні неправомірної вигоди. За попередніми даними, йдеться про виконувача обов’язків начальника Луцького міського ТЦК та СП, який міг отримати 7000 доларів за сприяння у знятті військовозобов’язаного з обліку.

    За інформацією, яку оприлюднив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, посадовець міг сприяти незаконному ухиленню чоловіка від мобілізації. Схема нібито передбачала оформлення документів про тимчасову непридатність до військової служби, а надалі — виключення з військового обліку. Саме за це, за попередніми даними, і могла бути передана неправомірна вигода.

    У Волинському обласному ТЦК та СП підтвердили факт затримання посадової особи одного з територіальних центрів комплектування. Там заявили, що правоохоронці проводять досудове розслідування та встановлюють усі обставини можливого злочину. Окремо перевіряється ймовірна причетність третіх осіб, які могли виконувати роль посередників у передачі грошей або допомагати в організації незаконної схеми.

    За даними місцевих медіа, затримання проводили працівники Державного бюро розслідувань. У повідомленнях ЗМІ також з’явилося ім’я ймовірного фігуранта, однак офіційно правоохоронці його наразі не підтверджували. Тому до завершення слідчих дій і процесуальних рішень ім’я посадовця не можна вважати остаточно встановленим.

    Суть підозри полягає в тому, що посадовець ТЦК міг використати своє службове становище для впливу на облік військовозобов’язаного. У період воєнного стану такі дії мають особливо серйозний суспільний резонанс, адже питання мобілізації напряму пов’язане з обороноздатністю держави, комплектуванням військових частин і довірою громадян до системи.

    Дмитро Лубінець різко відреагував на інформацію про затримання. Він наголосив, що якщо підозри підтвердяться, йтиметься не лише про корупцію, а й про удар по довірі до державних інституцій у надзвичайно чутливій сфері. За його словами, хабарництво є неприпустимим у будь-якій сфері, але особливо небезпечним там, де йдеться про мобілізацію, військовий облік і оборону країни.

    Омбудсман заявив, що очікує повного, об’єктивного та неупередженого розслідування. Він також підкреслив, що всі причетні до можливої схеми мають отримати правову оцінку, незалежно від посад, звань чи службового статусу.

    У самому Волинському обласному ТЦК заявили, що сприяють слідству в межах чинного законодавства та своєї компетенції. Там наголосили, що остаточну правову оцінку діям усіх осіб мають надати уповноважені правоохоронні органи.

    Цей випадок став ще одним епізодом у серії скандалів, пов’язаних із роботою окремих посадовців ТЦК в різних регіонах України. Раніше правоохоронці вже повідомляли про викриття схем, у межах яких військовозобов’язаним пропонували за гроші зняття з розшуку, оформлення фіктивної непридатності, відстрочки або інші способи уникнення мобілізації.

    Зокрема, на Волині вже фіксували випадки, коли посадовців ТЦК підозрювали у вимаганні грошей за внесення змін до електронних реєстрів військовозобов’язаних. Такі дії могли дозволяти чоловікам уникати призову або отримувати документи, які створювали штучні підстави для відстрочки.

    Подібні справи викликають сильний суспільний резонанс, оскільки мобілізація в Україні залишається однією з найболючіших тем. На тлі повномасштабної війни суспільство особливо гостро реагує на будь-які повідомлення про вибірковість, зловживання чи корупцію в системі військового обліку.

    Фактично такі корупційні схеми мають подвійний удар. З одного боку, вони дозволяють окремим особам незаконно уникати обов’язку перед державою. З іншого — деморалізують тих громадян, які проходять службу або чесно виконують вимоги законодавства.

    Правоохоронці мають встановити, чи справді посадовець Луцького ТЦК отримував хабар, хто міг бути посередником, чи були інші епізоди, а також чи діяла схема системно. Важливим питанням залишається і те, чи могли до неї бути залучені медичні установи або окремі посадові особи, відповідальні за оформлення висновків про придатність до військової служби.

    Наразі тривають слідчі дії. За результатами розслідування правоохоронці мають вирішити питання про повідомлення підозри, обрання запобіжного заходу та подальшу передачу справи до суду.

    Скандал у Луцькому ТЦК може стати черговим тестом для правоохоронної системи та військового управління. Від того, наскільки прозоро і жорстко буде розслідувана ця справа, залежатиме не лише покарання конкретного посадовця, а й довіра суспільства до процесу мобілізації загалом.

  • Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    Тіла зникають без сліду: окупанти в Олешках забирають загиблих і ховають їх у невідомих могилах

    На тимчасово окупованій частині Херсонщини розгортається одна з найстрашніших гуманітарних криз від початку повномасштабної війни. В Олешках, які вже багато місяців перебувають у фактичній блокаді, російська окупаційна влада дозволяє ховати лише тих людей, які померли природною смертю. Тіла загиблих унаслідок обстрілів або підривів на мінах примусово вивозять до Каланчака нібито для проведення експертиз, після чого багато родин роками не можуть дізнатися, де поховані їхні близькі.

    Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомила начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. За її словами, ситуація з похованнями на окупованій території набула критичного характеру і вже викликає шок навіть у місцевих жителів, які пережили роки окупації.

    За словами Гасаненко, окупаційна адміністрація пояснює вилучення тіл необхідністю документувати так звані «злочини ЗСУ». Саме тому загиблих від російсько-української війни людей відправляють до Каланчака для проведення судово-медичних процедур. Однак на практиці родичі часто не отримують ні результатів експертиз, ні самих тіл для поховання. Багато сімей місяцями перебувають у невідомості.

    «Є тіла, які забрали три-чотири місяці тому, і вони так і не повернулися до рідних. Це фактично дорога в один кінець», – розповіла керівниця МВА.

    Вона навела історію жінки, яка кілька місяців чекала на повернення тіла свого загиблого сина. Пізніше їй повідомили, що чоловіка вже поховали в одному з населених пунктів, однак навіть точну назву місця поховання встановити не вдалося. Родина так і не отримала можливості попрощатися з близькою людиною та поховати її відповідно до традицій.

    Проблема поховань в Олешках виникла не сьогодні. Ще взимку Тетяна Гасаненко повідомляла, що людей, які помирають або гинуть у місті, фактично немає кому ховати. Тіла доводилося вивозити до Каланчака або Скадовська на медичну експертизу, а вартість похоронних послуг сягала десятків тисяч рублів, що для більшості мешканців є непідйомною сумою.

    Ситуацію додатково ускладнює майже повна ізоляція міста. За інформацією Олешківської МВА, дороги навколо населеного пункту заміновані, а будь-які спроби завезти продукти чи медикаменти часто завершуються трагедіями. З початку року було зафіксовано випадки загибелі людей, які намагалися доставити до міста хоча б хліб.

    Олешки вже кілька місяців перебувають на межі гуманітарної катастрофи. У місті відсутні стабільні електро-, газо- та водопостачання. Медична допомога фактично недоступна, а доставка продуктів відбувається епізодично. За словами Омбудсмана Дмитра Лубінця, мешканці щодня змушені виживати в умовах дефіциту води, їжі та ліків.

    Станом на весну 2026 року в Олешках залишалося близько двох тисяч людей, хоча до повномасштабного вторгнення там проживали десятки тисяч мешканців. Серед тих, хто залишився, багато людей похилого віку, маломобільних громадян та сімей із дітьми.

    Особливо драматичною є ситуація із тими, хто помирає природною смертю. Як розповідає Гасаненко, рідні отримують довідки в місцевій лікарні, після чого власними силами доставляють тіла на кладовище. Через відсутність транспорту труни або загорнуті тіла перевозять звичайними тачками. Двоє людей вручну везуть покійного через місто до місця поховання. На кладовищах ще з осені були підготовлені ями, які тепер використовуються для поховань.

    Не менш критичною залишається ситуація в місцевій лікарні. За словами керівниці МВА, у медзакладі працює лише кілька літніх лікарів. Ліків катастрофічно не вистачає, а постачання продуктів і медикаментів до заблокованого міста обмежене. Водночас для багатьох мешканців навіть перебування в стаціонарі стає шансом отримати хоча б мінімальне харчування.

    Правозахисники наголошують, що відповідно до міжнародного гуманітарного права держава-окупант зобов’язана забезпечувати цивільне населення продовольством, медичною допомогою та належним поводженням із тілами загиблих. Водночас інформація, яка надходить з окупованих Олешок, свідчить про протилежне. Місто залишається відрізаним від зовнішнього світу, а мешканці змушені боротися не лише за їжу та воду, а й за право гідно поховати своїх рідних.

    Олешки стали одним із найтрагічніших прикладів того, як окупація поступово руйнує не лише інфраструктуру та економіку, а й базові людські цінності. Для багатьох сімей найстрашнішим випробуванням сьогодні є навіть не виживання, а невідомість щодо долі тих, кого вони вже втратили. І поки міжнародні організації закликають забезпечити гуманітарний доступ до міста, десятки родин продовжують чекати відповіді на питання, де поховані їхні близькі.

  • Буданов анонсував новий обмін полоненими: Росія затягує домовленості, але процес триває

    Буданов анонсував новий обмін полоненими: Росія затягує домовленості, але процес триває

    Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявив, що Росія продовжує затягувати та частково зривати виконання домовленостей щодо масштабного обміну військовополоненими, однак найближчим часом Україна може повернути додому нову групу своїх захисників.

    Про це він повідомив під час безпекового форуму «Архітектура безпеки», коментуючи ситуацію навколо домовленостей між Києвом та Москвою щодо обміну полоненими, передає hromadske.

    За словами Буданова, практика невиконання або часткового виконання домовленостей давно стала звичною для російської сторони.

    «Не перший раз домовленості не виконуються або виконуються не в повному обсязі. Мені здається, це вже для всіх звична історія. Я точно до цього звик. Щодо обмінів — думаю, найближчим часом ви побачите ще обмін військовополоненими», — заявив очільник української воєнної розвідки.

    Попри складнощі переговорного процесу, українська влада продовжує працювати над поверненням військових та цивільних громадян, які перебувають у російському полоні або незаконному ув’язненні на тимчасово окупованих територіях.

    Окремо Буданов звернув увагу на проблему повернення цивільних заручників. За його словами, саме цей напрямок залишається одним із найскладніших у перемовинах із Росією.

    «Щодо цивільних — це важке питання, бо міняти цивільних на військових навіть трохи неправильно. У нас немає такої кількості цивільних, як є в заручниках у РФ, зі зрозумілих причин. Але потроху їх повертаємо. Так, не в тій кількості, як хотілося б, але вони повертаються», — наголосив керівник ГУР.

    Проблема цивільних заручників залишається однією з найбільш болючих у відносинах між Україною та Росією. За даними української влади, тисячі цивільних громадян перебувають у російських місцях несвободи або утримуються на окупованих територіях без офіційних звинувачень і без доступу до міжнародних гуманітарних організацій.

    Тема обміну полоненими набула особливої актуальності після домовленостей, досягнутих навесні цього року. На початку травня 2026 року Україна та Росія за посередництва міжнародних партнерів погодили проведення масштабного обміну за формулою «1000 на 1000». Ця домовленість стала однією з найбільших потенційних гуманітарних операцій від початку повномасштабної війни.

    Перший етап реалізації домовленостей відбувся 15 травня. Тоді Україна повернула з російського полону 205 громадян, серед яких були військовослужбовці різних підрозділів Сил оборони.

    Втім, подальше просування процесу зіткнулося із серйозними труднощами. Українська сторона неодноразово заявляла про навмисне затягування переговорів з боку Російської Федерації.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець раніше повідомляв, що російська сторона свідомо гальмує реалізацію домовленостей щодо наступних етапів обміну. За його словами, Москва використовує тему полонених як інструмент політичного та інформаційного тиску.

    Подібну позицію озвучував і Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Там наголошували, що Росія регулярно запускає інформаційні кампанії та маніпуляції навколо теми обмінів, намагаючись впливати на громадську думку та створювати додаткову напругу серед родин військовополонених.

    Попри це українська влада продовжує переговорний процес. За словами представників Коордштабу, обмінний механізм залишається одним із небагатьох гуманітарних каналів взаємодії між сторонами війни, тому робота над поверненням українців триває щоденно.

    Питання звільнення полонених залишається одним із головних пріоритетів для України. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що повернення кожного українця додому є стратегічним завданням держави.

    Від початку повномасштабного вторгнення вдалося повернути тисячі українських військових і цивільних. Водночас значна кількість захисників і мирних громадян досі перебуває у російському полоні.

    Заява Кирила Буданова про можливий новий обмін дає надію родинам військовополонених, які вже понад три роки чекають повернення своїх близьких. Однак остаточні терміни та кількість осіб, яких можуть повернути найближчим часом, поки що не розголошуються з міркувань безпеки та для збереження переговорного процесу.

  • Понад 700 бійців «Азову» четвертий рік залишаються у полоні РФ: Росія блокує їх повернення, — підрозділ

    Понад 700 бійців «Азову» четвертий рік залишаються у полоні РФ: Росія блокує їх повернення, — підрозділ

    Понад 700 українських військовослужбовців бригади «Азов», які потрапили у російський полон після виходу з території «Азовсталі» у травні 2022 року, досі залишаються у неволі. У самому підрозділі заявляють, що Росія системно блокує їх повернення під час обмінів, використовуючи «азовців» як окрему категорію заручників.

    Про це в коментарі LIGA.net повідомив відділ стратегічних комунікацій 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов».

    За даними підрозділу, у період із 16 по 20 травня 2022 року під час виходу українських захисників із території маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь» у полон потрапили близько 1400 бійців «Азову». Відтоді Україні вдалося повернути трохи більше ніж 500 військових. Наразі у російських тюрмах та колоніях залишаються понад 700 захисників.

    У бригаді наголошують, що проблема повернення оборонців Маріуполя залишається однією з найскладніших у всій системі обмінів полоненими між Україною та РФ. Попри масштабні обміни, які відбувалися протягом останніх років, представники «Азову» повертаються додому лише поодиноко.

    «РФ свідомо тримає захисників Маріуполя як “особливу” категорію заручників», — заявили у відділі стратегічних комунікацій підрозділу.

    У підрозділі також повідомили, що щонайменше 250 бійців «Азову» були незаконно засуджені російськими судами. Йдеться про вироки за так звані «воєнні злочини» або просто за сам факт служби у підрозділі. В «Азові» наголошують: такі дії є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими.

    Окремо у бригаді звернули увагу на багаторічну інформаційну кампанію Росії проти «Азову». У підрозділі вважають, що саме багаторічна пропагандистська демонізація бригади стала однією з причин того, чому Москва свідомо ускладнює процес обміну цих військових.

    «Ми сподіваємося побачити більшу кількість військовополонених “Азову” та захисників “Азовсталі” у наступних етапах заявленого обміну 1000 на 1000», — зазначили в коментарі LIGA.net.

    Тема повернення оборонців Маріуполя знову стала особливо актуальною після останнього масштабного обміну полоненими між Україною та Росією. 15 травня сторони провели перший етап формату «1000 на 1000», у межах якого вдалося повернути 205 українських захисників.

    У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими повідомляли, що більшість звільнених українських військових провели у полоні майже чотири роки. Серед них були військовослужбовці різних підрозділів, однак кількість бійців «Азову» виявилася мінімальною.

    Раніше уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявляв, що ситуація з поверненням захисників Маріуполя залишається найважчою через принципову позицію Кремля. За його словами, Росія навмисно затягує процес обмінів саме щодо цієї категорії полонених.

    Оборона Маріуполя та «Азовсталі» стала одним із символів спротиву України після початку повномасштабного вторгнення РФ. Українські військові, морпіхи, прикордонники, нацгвардійці та бійці «Азову» понад два місяці утримували місто в умовах повного оточення та постійних бомбардувань.

    У травні 2022 року українське військове командування повідомило про завершення операції з оборони Маріуполя. Частина захисників отримала наказ вийти з території заводу та здатися в полон для подальшого обміну.

    Однак значна частина військових досі не повернулася додому. Українська влада неодноразово заявляла, що питання звільнення оборонців Маріуполя залишається одним із ключових у переговорах з РФ.

    Тим часом міжнародні правозахисні організації неодноразово фіксували порушення прав українських військовополонених у Росії. Йдеться про катування, відсутність належної медичної допомоги, психологічний тиск та незаконні судові процеси.

    Особливий резонанс викликала трагедія в Оленівці у липні 2022 року, коли внаслідок вибуху в колонії, де утримували українських полонених, загинули десятки захисників «Азову». Україна та міжнародні експерти заявляли, що відповідальність за трагедію несе Росія.

    Попри складність переговорного процесу, українська сторона продовжує працювати над поверненням усіх військовополонених. У Координаційному штабі наголошують, що перемовини щодо обмінів тривають постійно, хоча часто вони відбуваються непублічно через чутливість теми.

    На тлі останніх обмінів родини захисників Маріуполя знову активізували акції підтримки та заклики до міжнародної спільноти посилити тиск на РФ для повернення українських військових.

  • «Люди помирали через кілька днів після мобілізації»: навколо штурмового полку «Скеля» вибухнув масштабний скандал

    «Люди помирали через кілька днів після мобілізації»: навколо штурмового полку «Скеля» вибухнув масштабний скандал

    Навколо 425-го окремого штурмового полку «Скеля» спалахнув один із найгучніших скандалів останніх місяців у Збройних силах України. Після розслідування журналістів «Суспільного» суспільство заговорило про загадкові смерті мобілізованих, можливі побиття, психологічний тиск, відсутність зв’язку з рідними та системні проблеми всередині підрозділу.

    У ситуацію вже втрутилися Офіс військового омбудсмана, Державне бюро розслідувань, поліція та військова прокуратура.

    Журналісти встановили щонайменше п’ять випадків смертей військовослужбовців з Івано-Франківщини, які померли у березні 2026 року невдовзі після мобілізації та потрапляння до полку «Скеля». Йдеться про Василя Войчука, Василя Цюрка, Ярослава Мокрія, Петра Данильціва та Віталія Карата.

    Родичі загиблих заявляють про дивні обставини смерті, сліди травм на тілах та можливе насильство. Водночас у документах офіційними причинами смерті вказані серцево-судинні захворювання, проблеми з легенями або інші медичні ускладнення.

    Особливий резонанс викликала історія Василя Цюрка. Чоловіка мобілізували 24 лютого у Яремчі, а вже через дев’ять днів він помер. За словами сестри Тетяни Стефанюк, родина втратила зв’язок із ним майже одразу після мобілізації.

    8 березня на телефон Василя відповів невідомий чоловік та повідомив, що військовий «два дні буде в карцері». Уже за два дні рідним повідомили, що Василь помер ще 4 березня.

    У лікарському свідоцтві причиною смерті вказали гостру серцево-судинну недостатність та атеросклеротичну хворобу серця. Однак судово-медична експертиза, за словами журналістів, зафіксувала переломи ребер, синці, садна та інші тілесні ушкодження.

    Наразі поліція розслідує цю справу як умисне вбивство.

    Ще одна історія стосується Ярослава Мокрія, якого мобілізували через ТЦК у Снятині, попри наявність інвалідності та перенесений туберкульоз. Родичі стверджують, що про його службу у «Скелі» дізналися лише після отримання повідомлення про смерть.

    Чоловік помер 12 березня дорогою до лікарні у Кіровоградській області. Офіційна причина — хронічна обструктивна хвороба легень.

    За схожих обставин помер і Петро Данильців. Попри проблеми з артеріальним тиском та діагностовану гіпертензію, військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби. Через кілька тижнів після мобілізації чоловік помер від гострої серцевої недостатності.

    Окрему увагу суспільства привернула історія Віталія Карата. Перед смертю він встиг зв’язатися із сестрою Олесею Піскуновою з чужого телефона та повідомити, що перебуває у лікарні Павлограда після побиття.

    За словами родичів, чоловік прямо заявив, що його «били постійно». Згодом його перевели до Дніпра, де сестра ще встигла побачити брата живим під кисневою маскою. 14 березня він помер.

    Після публікації розслідування Офіс військового омбудсмана підтвердив, що отримував скарги щодо ситуації у полку. Омбудсман Дмитро Лубінець заявив, що до підрозділу направили окрему перевірку, а також провели закриті зустрічі з командуванням полку та представниками Генерального штабу.

    «Напрацьовані термінові юридичні моменти, які направили і до безпосереднього керівництва, і до Генштабу ЗСУ. Чекаємо на відповідь», — заявив Лубінець.

    Водночас у самому полку «Скеля» відмовилися коментувати конкретні обставини смертей військових, пославшись на лікарську таємницю та інформацію з обмеженим доступом.

    У частині лише підтвердили, що всі п’ятеро військовослужбовців проходили службу саме у 425-му полку.

    Командування медичних сил ЗСУ також не надало конкретних пояснень щодо смертей. У відповіді журналістам там лише зазначили, що у січні-березні 2026 року в Україні спостерігалося сезонне зростання захворюваності на ГРВІ та пов’язані ускладнення.

    Однак скандал навколо «Скелі» не обмежується лише загадковими смертями.

    Раніше радник міністра оборони та волонтер Сергій Стерненко публічно критикував командування полку після штурмових операцій під Покровськом. Він оприлюднив кадри розбитої техніки та заявив, що окремі командири використовують тактику, схожу на російську — масові атаки колонами в умовах домінування дронів.

    «Те, що роблять із людьми в окремих формуваннях, нічим не краще за російські практики», — заявляв Стерненко.

    Журналістка Анна Калюжна також повідомляла про системні проблеми у підрозділі. За її словами, «Скеля» отримала надзвичайно великі обсяги поповнення особового складу — у 20 разів більше за окремі інші бригади.

    Вона також стверджувала, що у військовослужбовців полку забирають мобільні телефони, через що вони фактично не можуть скаржитися на дії командування або повідомляти про ситуацію рідним.

    Перший заступник військового омбудсмана Руслан Циганков підтвердив, що 225-й та 425-й штурмові полки викликають занепокоєння щодо дотримання прав військовослужбовців.

    За його словами, йдеться не лише про окремі інциденти, а про можливу системну проблему управління, медичного забезпечення та внутрішньої дисципліни.

    Ще наприкінці 2025 року військова омбудсманка Ольга Решетилова зверталася до Міністерства оборони з проханням провести перевірку через скарги на побиття та психологічний тиск у полку.

    Також раніше Військова служба правопорядку повідомляла про щонайменше 13 офіційно зареєстрованих скарг від військових «Скелі».

    Наразі перевірки та розслідування тривають. Родичі загиблих військових вимагають публічних відповідей та встановлення реальних причин смертей своїх близьких. Водночас історія навколо «Скелі» вже стала одним із найрезонансніших кейсів щодо можливих порушень прав військовослужбовців у ЗСУ за останній час.

  • «Усі схудли й одразу поїхали до лікарні»: Лубінець заявив про критичний стан оборонців Маріуполя після полону РФ

    «Усі схудли й одразу поїхали до лікарні»: Лубінець заявив про критичний стан оборонців Маріуполя після полону РФ

    Повернення українських захисників із російського полону триває, однак найскладнішою категорією для обмінів залишаються оборонці Маріуполя. Більшість із тих, кого вдалося повернути під час останнього великого обміну, перебували у неволі ще з 2022 року та мають серйозні проблеми зі здоров’ям через жорсткі умови утримання в Росії.

    Про це заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в ефірі телемарафону.

    За словами омбудсмана, ситуація із захисниками Маріуполя залишається «найскладнішою» серед усіх категорій українських військовополонених.

    «Ситуація з оборонцями Маріуполя так і залишається найскладнішою», — наголосив Лубінець.

    Він уточнив, що 193 із 205 українців, яких вдалося повернути 15 травня, перебували в російському полоні ще з 2022 року. Значна частина з них — саме оборонці Маріуполя, які брали участь у боях за місто та обороні «Азовсталі».

    За словами омбудсмана, практично всі звільнені військові мають ознаки виснаження та потребують негайної медичної допомоги.

    «Усі схудли. Умови тримання на території Російської Федерації залишаються вкрай негативними. Хлопці не отримують достатньої їжі, не надається особлива медична допомога, тому всі відразу поїхали в лікарню», — розповів Лубінець.

    Українська сторона розглядає нинішній обмін як лише перший етап масштабнішого процесу повернення полонених. За словами омбудсмана, Україна передала посередникам усю необхідну інформацію та списки.

    Лубінець зазначив, що до переговорного процесу активно залучені міжнародні партнери, зокрема Сполучені Штати Америки та Об’єднані Арабські Емірати.

    «Ми передали всю інформацію, яку від нас просили наші посередники, наші партнери — США та Об’єднані Арабські Емірати», — сказав він.

    Омбудсман також повідомив, що разом із військовими додому вдалося повернути чотирьох цивільних українців. Серед них — 86-річна жінка, яку росіяни примусово вивезли із Сумської області на територію РФ.

    За словами Лубінця, він особисто спілкувався з нею після повернення в Україну.

    Окремо українська сторона порушувала питання передачі листів полоненим. Росія погодилася прийняти 828 листів від родичів українських військовополонених.

    «Сподіваюся, що вони будуть максимально швидко доставлені до наших хлопців, які залишаються у полоні», — зазначив омбудсман.

    Водночас він визнав, що переговори з російською стороною залишаються вкрай складними та непередбачуваними.

    «При перемовинах із росіянами ніколи не можна бути впевненими на 100%», — наголосив Лубінець.

    Українська сторона наполягає, щоб у межах наступних етапів обміну Росія передусім повернула тяжкопоранених, важкохворих та тих військових, які перебувають у полоні з 2022 року.

    Саме оборонці Маріуполя залишаються однією з найбільш болючих тем для українського суспільства. Після захоплення міста навесні 2022 року тисячі українських військових опинилися в російському полоні. Частину з них утримували в Оленівці на окупованій території Донеччини, де в липні 2022 року стався теракт у колонії, внаслідок якого загинули десятки українських полонених.

    Україна та міжнародні організації неодноразово заявляли про систематичні порушення Росією Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими. Звільнені захисники регулярно повідомляють про катування, психологічний тиск, відсутність медичної допомоги та неналежне харчування.

    15 травня Україна та Росія провели черговий обмін полоненими, у межах якого додому повернулися 205 українців. Це один із найбільших обмінів за останній період.

  • Додому повернулися захисники «Азовсталі»: Україна провела великий обмін полоненими

    Додому повернулися захисники «Азовсталі»: Україна провела великий обмін полоненими

    Україна 15 травня провела масштабний обмін військовополоненими з Росією, у межах якого вдалося повернути додому 205 українських захисників. Серед звільнених — оборонці Маріуполя та бійці, які тривалий час перебували в російському полоні після оборони «Азовсталі». Багато військових провели у неволі понад три роки та потребують тривалої медичної й психологічної реабілітації.

    Про це повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

    Президент України Володимир Зеленський підтвердив проведення обміну та оприлюднив фото звільнених військових. За його словами, серед повернутих є воїни Збройних сил України, Нацгвардії, прикордонники та представники інших підрозділів Сил оборони. Частина з них потрапила в полон ще у 2022 році під час оборони Маріуполя.

    Особливу увагу українське суспільство традиційно приділяє захисникам «Азовсталі». Саме вони стали символом оборони Маріуполя на початку повномасштабного вторгнення Росії. Навесні 2022 року українські військові майже три місяці утримували територію металургійного комбінату Азовсталь в оточенні російських військ, попри постійні авіаудари, артилерійські обстріли та фактичну блокаду.

    Після виходу з території заводу значна частина оборонців потрапила у російський полон. Частину з них Росія утримувала у колоніях на окупованих територіях та в РФ. Українська влада неодноразово заявляла, що повернення захисників Маріуполя є одним із головних пріоритетів у переговорах про обміни.

    Дмитро Лубінець раніше повідомляв, що Україна постійно наполягає на поверненні трьох категорій полонених: важкопоранених, важкохворих та тих, хто перебуває в неволі найдовше — зокрема ще з 2022 року. Омбудсмен також заявляв, що Росія затягувала процес масштабного обміну у форматі «1000 на 1000», попри те, що українська сторона давно передала всі необхідні списки.

    За словами Лубінця, переговорний процес тривав щоденно за участі представників Координаційного штабу, ГУР, СБУ, МВС та інших структур. Омбудсмен наголошував, що Росія регулярно використовує тему обмінів для інформаційного тиску та маніпуляцій, зокрема щодо родин військовополонених.

    Попередній великий обмін між Україною та Росією відбувся у квітні 2026 року, коли вдалося повернути 193 українських військових. За даними української влади, станом на травень 2026 року в межах обмінів та окремих гуманітарних механізмів Україні вдалося повернути вже понад 9 тисяч громадян, серед яких як військові, так і цивільні.

    Після повернення додому звільнені військові проходять первинні медичні обстеження, отримують психологічну допомогу та зв’язуються з рідними. Частина захисників перебуває у виснаженому стані після тривалого полону, а деякі мають важкі поранення та хронічні захворювання.

    У Координаційному штабі наголошують, що робота над новими обмінами триває. Україна продовжує вимагати повернення всіх полонених, зокрема оборонців Маріуполя, бійців, яких Росія незаконно засудила, а також цивільних заручників.

  • Обмін “1000 на 1000” завис: Лубінець заявив, що Росія затягує найбільше повернення полонених за всю війну

    Обмін “1000 на 1000” завис: Лубінець заявив, що Росія затягує найбільше повернення полонених за всю війну

    Масштабний обмін військовополоненими між Україною та Росією у форматі “1000 на 1000”, який раніше анонсували за посередництва США, досі не відбувся через позицію російської сторони. Україна вже давно передала всі необхідні списки та продовжує наполягати на поверненні важкопоранених, тяжкохворих і тих захисників, які перебувають у полоні ще з 2022 року.

    Про це заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

    За словами омбудсмена, українська сторона виконала свою частину роботи ще раніше, однак Москва продовжує затягувати процес та паралельно намагається перекласти відповідальність за затримку на Київ.

    “Коли ти навіть про щось домовився з російською стороною — ти ніколи не можеш бути на 100% впевнений, що це буде дотримано російською стороною. Робота не зупинилася. Кожного дня відбуваються робочі процеси, перемовні процеси”, — наголосив Лубінець.

    Він уточнив, що особисто бере участь у перемовинах та підтримує контакт із російською уповноваженою з прав людини Тетяною Москальковою.

    Ідея масштабного обміну у форматі “1000 на 1000” вперше публічно прозвучала 8 травня після заяви президента США Дональд Трамп. Тоді американський лідер оголосив про триденне “перемир’я” між Україною та Росією на 9–11 травня та повідомив, що сторони погодили великий гуманітарний обмін полоненими.

    Пізніше президент України Володимир Зеленський підтвердив, що домовленості були досягнуті за посередництва американської сторони, а український Координаційний штаб уже передав Росії списки для обміну.

    “Обмін полонених тисячу на тисячу готується, має бути проведений. Ці гарантії брали на себе американці”, — заявив Зеленський у вечірньому зверненні.

    Радник Кремля Юрій Ушаков також підтверджував готовність Росії до обміну, заявляючи, що процес може відбутися “доволі швидко”, якщо будуть погоджені списки.

    Однак уже за кілька днів після цих заяв стало зрозуміло, що домовленості фактично зависли. Українська сторона стверджує, що всі списки давно сформовані та передані, тоді як Росія продовжує затягувати процедури.

    Лубінець наголосив, що Київ постійно наполягає на поверненні найуразливіших категорій полонених — важкопоранених військових, тяжкохворих та тих, хто перебуває у російському полоні понад чотири роки.

    “Списки давно передані, і ми постійно наполягаємо на пріоритетних групах, які ми в першу чергу пропонуємо, щоб поверталися”, — пояснив омбудсмен.

    Тема обміну полоненими залишається однією з найчутливіших у російсько-українській війні. За час повномасштабного вторгнення Україна провела десятки обмінів, у межах яких вдалося повернути тисячі військових та цивільних. Водночас сотні українців досі залишаються у російських колоніях, СІЗО та на тимчасово окупованих територіях.

    Українська влада неодноразово заявляла, що Росія систематично використовує тему полонених як інструмент політичного та інформаційного тиску. Київ також звинувачує Москву у порушенні Женевських конвенцій через неналежне поводження з військовополоненими.

    Після анонсу обміну “1000 на 1000” у суспільстві з’явилися очікування, що це може стати найбільшим одночасним поверненням українських військових за весь час війни. Однак поки що процес фактично заблокований.

    Водночас у Кремлі продовжують робити суперечливі заяви. Російська сторона періодично стверджує, що нібито саме Україна затягує домовленості або “не готова” до обміну. Київ це категорично заперечує.

    На тлі цього американська адміністрація поки офіційно не коментувала причини затримки реалізації домовленостей, хоча саме Вашингтон був основним посередником під час травневих переговорів.

    Аналітики звертають увагу, що Кремль традиційно використовує гуманітарні теми як елемент переговорної гри. Росія неодноразово затягувала обміни, змінювала списки або висувала додаткові умови вже після досягнення попередніх домовленостей.

    Попри це українська сторона заявляє, що переговорний процес триває щодня. Лубінець підкреслив: робота над поверненням полонених не припиняється ні на день, навіть якщо публічно складається враження паузи.

    Тим часом родини українських військовополонених продовжують проводити акції та звернення з вимогою прискорити обміни та повернути захисників додому. Особливу увагу зараз приділяють військовим, які перебувають у полоні ще з початку повномасштабного вторгнення та мають тяжкі поранення або серйозні проблеми зі здоров’ям.

    Україна наполягає, що гуманітарні питання мають залишатися поза політичними маніпуляціями. Однак останні події вкотре демонструють: навіть після публічних домовленостей із Кремлем немає жодних гарантій їхнього виконання.

  • Суд уперше визнав працівника ТЦК винним у перешкоджанні роботі Омбудсмана

    Суд уперше визнав працівника ТЦК винним у перешкоджанні роботі Омбудсмана

    В Україні вперше винесено судовий вирок у справі щодо перешкоджання діяльності представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з боку працівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Рішення ухвалив Ужгородський міськрайонний суд у Закарпатській області після розгляду матеріалів, що стосуються інциденту під час офіційного моніторингового візиту.

    Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у своєму Telegram-каналі. За його словами, йдеться про прецедентне рішення, яке підтверджує юридичну відповідальність за створення перешкод у роботі інституції парламентського контролю.

    Суть справи полягала в тому, що під час перевірки одного з підрозділів ТЦК та СП на Закарпатті представникам Офісу Омбудсмана не було надано доступу до службових приміщень, а також до необхідної документації. Це, згідно з позицією сторони обвинувачення та висновками суду, є порушенням законодавства, яке гарантує безперешкодну діяльність Уповноваженого з прав людини та його представників під час здійснення моніторингових візитів.

    Як зазначив Дмитро Лубінець, подібні випадки не є поодинокими і фіксуються в різних регіонах України. За його словами, йдеться про системну проблему, яка проявляється у різних формах: відмові у доступі до приміщень, ненаданні інформації, спробах блокування перевірок, а іноді й створенні штучних перешкод для роботи моніторингових груп.

    Омбудсман наголосив, що такі дії безпосередньо впливають на можливість держави забезпечувати контроль за дотриманням прав людини, особливо в умовах воєнного стану, коли діяльність ТЦК та СП перебуває у фокусі підвищеної суспільної уваги. Він підкреслив, що парламентський контроль не може бути обмежений або заблокований, а всі спроби перешкоджання мають отримувати правову оцінку.

    Окрему увагу в цій справі привернули обставини, зафіксовані під час перевірки на Закарпатті. За словами Лубінця, під час моніторингового візиту могли бути виявлені потенційно серйозні порушення прав людини, зокрема ймовірні випадки незаконного утримання осіб, застосування металевих кайданок та інші дії, які можуть мати ознаки жорстокого або нелюдського поводження. Саме це, за його словами, могло стати причиною спроб обмежити доступ перевіряючих до інформації та приміщень.

    Уповноважений наголосив, що всі ці факти були задокументовані під час перевірки і передані до відповідних правоохоронних органів для подальшого розслідування. Він підкреслив, що держава має забезпечити прозорість роботи всіх інституцій, які залучені до процесів мобілізації та військового обліку, а також гарантувати дотримання прав громадян.

    «Ми не лише зафіксували ці порушення, але й довели, що спроби обмежити доступ представників Офісу Омбудсмана є протиправними. Це чіткий сигнал: закон має працювати для всіх однаково», — зазначив Лубінець, коментуючи рішення суду.

    Судове рішення в Ужгороді, за оцінками експертів, може стати важливим прецедентом у практиці контролю за діяльністю ТЦК та СП, оскільки вперше офіційно встановлено факт перешкоджання роботі представників Омбудсмана з боку їхнього працівника. Це підкреслює, що навіть у період воєнного стану діяльність державних органів має залишатися в межах закону і підлягати контролю з боку незалежних інституцій.

    Водночас тема діяльності ТЦК та СП залишається однією з найбільш чутливих у суспільстві. В останні місяці в Україні неодноразово повідомлялося про інциденти за участю працівників цих структур, які ставали предметом перевірок та розслідувань. Зокрема, раніше фіксувалися конфліктні ситуації у різних регіонах країни, що лише посилює суспільну дискусію щодо прозорості та законності мобілізаційних процедур.

    На цьому тлі рішення Ужгородського міськрайонного суду розглядається як сигнал про посилення юридичної відповідальності за дії, які перешкоджають роботі контрольних інституцій держави. Воно також підкреслює важливість забезпечення доступу Омбудсмана до інформації та об’єктів перевірки як ключового елементу системи захисту прав людини в Україні.

    Дмитро Лубінець наголосив, що всі подібні випадки й надалі перебуватимуть під його особистим контролем, а Офіс Омбудсмана продовжить системну роботу з моніторингу дотримання прав людини у всіх сферах, включно з діяльністю військових та мобілізаційних структур.

  • На Закарпатті знайшли порожній будинок для ВПО, який влада не внесла до реєстрів

    На Закарпатті знайшли порожній будинок для ВПО, який влада не внесла до реєстрів

    У селищі Дубриничі на Закарпатті виявили готовий до заселення будинок для внутрішньо переміщених осіб, який місцева влада не внесла до офіційних реєстрів. Через це десятки обладнаних кімнат залишаються порожніми, тоді як переселенці продовжують шукати тимчасове житло.

    Про ситуацію повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець після моніторингового візиту до регіону.

    За його словами, під час перевірки було встановлено, що будівля у Дубриничах повністю готова до проживання: приміщення облаштовані меблями та всім необхідним для розміщення людей. Водночас місцева громада подала до Закарпатської обласної військової адміністрації звіт про нібито «неготовність» об’єкта. У результаті будинок не потрапив до офіційного переліку місць тимчасового проживання для ВПО.

    Фактично це заблокувало можливість заселення людей, які потребують житла.

    «Готові кімнати нині стоять пустими, поки люди лишаються без даху над головою», — наголосив Лубінець.

    Представник Омбудсмана в регіоні Андрій Крючков підтвердив, що приміщення відповідає вимогам для проживання. Будинок був підготовлений за підтримки Товариства Червоного Хреста України, однак зараз не використовується за призначенням.

    Це вже не перший подібний випадок у Дубриничах. Раніше тут виявили ще одну будівлю, розраховану приблизно на 100 осіб, яку замість розміщення переселенців передали в комерційну оренду.

    В Офісі Омбудсмана підкреслюють, що такі ситуації не лише погіршують становище ВПО, а й підривають довіру до органів влади та міжнародних партнерів, які фінансують облаштування житла для постраждалих від війни.

    Дмитро Лубінець назвав ситуацію «кричущою несправедливістю» та припустив, що йдеться або про системний саботаж, або про грубу недбалість з боку місцевої влади. Він уже направив акти реагування до Закарпатської ОВА та Дубриницької сільської ради з вимогою терміново внести об’єкт до офіційних реєстрів і забезпечити заселення людей.