Daypolitico

Позначка: енергетична безпека

  • Трамп скасував переговори з Іраном у Пакистані

    Трамп скасував переговори з Іраном у Пакистані

    Президент США Дональд Трамп скасував заплановану поїздку американської делегації до Пакистан, де мали відбутися переговори з представниками Іран. Відповідну заяву він зробив 25 квітня в інтерв’ю Fox News, підкресливши, що Вашингтон не бачить сенсу в тривалих дипломатичних місіях без конкретних результатів.

    Йдеться про поїздку спецпредставника США Стів Віткофф та радника і зятя президента Джаред Кушнер. Раніше про підготовку цієї місії повідомляли CNN та Bloomberg, зазначаючи, що вона може стати важливим кроком до деескалації напруженості між США та Іраном.

    Однак Трамп різко змінив підхід, наголосивши, що США «мають усі карти» у протистоянні з Тегераном. «Я сказав своїм людям: ви не летите туди 18 годин. Вони можуть телефонувати нам будь-коли, але ми не будемо витрачати час на розмови, які ні до чого не ведуть», — заявив він. Така риторика свідчить про посилення жорсткої лінії Вашингтона у відносинах з Іраном.

    Переговори в Ісламабад розглядалися як важливий дипломатичний майданчик, який міг би відновити прямий діалог між сторонами. Пакистан виступив ініціатором цього процесу, намагаючись знизити напруження у регіоні та запобігти подальшій ескалації конфлікту.

    За інформацією Bloomberg, до Ісламабада також мав прибути міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі для участі у можливому другому раунді переговорів із представниками США. Візит американської делегації мав стати ключовим елементом цих контактів, однак після рішення Трампа перспектива зустрічі опинилася під питанням.

    Передумовою для переговорів стало оголошене раніше перемир’я. 21 квітня Дональд Трамп заявив, що США погодилися продовжити режим припинення вогню на прохання Пакистану, очікуючи на конкретні пропозиції від Ірану щодо мирного врегулювання.

    Втім, іранська сторона не підтримала цю ініціативу. Державні медіа Ірану повідомили, що Тегеран не визнає односторонньо оголошене перемир’я і діятиме відповідно до власних інтересів. Це стало серйозним ударом по дипломатичних зусиллях та поставило під сумнів можливість швидкого відновлення переговорів.

    Своєю чергою спікер парламенту Ірану Мохаммад Багер Галібаф заявив, що будь-яке перемир’я має сенс лише за умови припинення «морської блокади» та зупинки бойових дій з боку Ізраїлю. Таким чином, Тегеран висунув умови, які значно ускладнюють досягнення компромісу.

    Скасування переговорів відбувається на тлі ширшого загострення між США та Іраном, яке охоплює як військову, так і економічну площини. Одним із ключових елементів конфлікту стала ситуація в районі Ормузька протока — одного з найважливіших енергетичних коридорів світу.

    Через цю протоку проходить значна частина глобальних поставок нафти, і будь-які обмеження судноплавства в цьому районі одразу впливають на світові ринки. Раніше США заявили про фактичну морську блокаду, тоді як Іран відповів обмеженням руху суден та іншими асиметричними заходами.

    За даними міжнародних аналітиків, у мирний час через Ормузьку протоку транспортується близько 20% світової нафти. Тому будь-яке загострення в цьому регіоні має глобальні економічні наслідки — від коливань цін на енергоносії до ризиків для міжнародної торгівлі.

    Рішення Трампа скасувати поїздку делегації експерти розцінюють як політичний сигнал не лише Ірану, але й союзникам США. Воно демонструє готовність Вашингтона діяти з позиції сили та відмовлятися від переговорів, якщо вони не гарантують конкретного результату.

    З одного боку, така стратегія може посилити тиск на Іран і змусити його до більш конструктивної позиції. З іншого — вона несе ризики подальшої ескалації, оскільки відсутність діалогу часто призводить до загострення конфліктів.

    Наразі невідомо, чи відбудеться запланований раунд переговорів у Пакистані без участі американської сторони, або ж дипломатичний процес буде повністю призупинений. Попри жорстку риторику, Трамп залишив можливість для майбутніх контактів, заявивши, що Іран може ініціювати переговори у будь-який момент.

    Водночас ситуація залишається вкрай нестабільною. Відсутність узгодженого перемир’я, різні підходи сторін до врегулювання конфлікту та триваюче військове напруження створюють ризик подальшої ескалації.

    Таким чином, скасування поїздки до Пакистану стало не лише дипломатичним кроком, а й відображенням глибших змін у стратегії США щодо Ірану — від спроб переговорів до жорсткішого тиску та демонстрації сили на міжнародній арені.

  • Зеленський у Саудівській Аравії: переговори з принцом Мухаммадом бін Салманом про безпеку, енергетику та оборону

    Зеленський у Саудівській Аравії: переговори з принцом Мухаммадом бін Салманом про безпеку, енергетику та оборону

    Президент України Володимир Зеленський прибув із робочим візитом до Саудівської Аравії, де проведе переговори зі спадкоємним принцом і прем’єр-міністром країни Мухаммадом бін Салманом Аль Саудом. Візит відбувається на тлі активізації міжнародних контактів України та посилення співпраці з країнами Близького Сходу.

    Про свій приїзд глава держави повідомив особисто, зазначивши, що ключовою подією стане зустріч із саудівським лідером. За словами Зеленського, переговори зосереджені на питаннях безпеки, енергетики та інфраструктури — напрямах, які є критично важливими для України в умовах повномасштабної війни.

    Президент підкреслив, що цей візит є продовженням домовленостей, досягнутих напередодні під час переговорів із європейськими партнерами. Йдеться, зокрема, про фінансові гарантії для підтримки економічної стійкості України. Тепер Київ прагне розширити співпрацю з країнами Перської затоки, залучаючи їх до спільних проєктів у стратегічних галузях.

    «Сьогодні розвиваємо домовленості із Саудівською Аравією у сфері безпеки, енергетики та інфраструктури. Важливо, щоб посилення було взаємним», — наголосив президент.

    Це вже другий візит Зеленського до Саудівської Аравії за останні два місяці, що свідчить про помітне поглиблення відносин між країнами. Аналітики відзначають, що Ер-Ріяд поступово стає важливим партнером Києва не лише у політичній, а й у безпековій та економічній площині.

    Одним із ключових напрямів співпраці є оборонна сфера. Раніше Зеленський повідомляв, що Україна веде переговори з низкою країн Близького Сходу щодо взаємодії у сфері протиповітряної оборони. Зокрема, обговорюється можливість обміну українських дронів-перехоплювачів на ракети для систем ППО.

    За його словами, до України зверталися не лише США, а й низка держав регіону — серед них Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Йорданія та Кувейт. У деяких із цих країн уже працюють українські експертні команди, які оцінюють можливості співпраці та діляться досвідом протидії дроновим атакам.

    Особливий інтерес до українських технологій виник на тлі зростання загроз у регіоні, зокрема через активне використання безпілотників у конфліктах на Близькому Сході. Український досвід у боротьбі з дронами, здобутий у війні проти Росії, нині розглядається як один із найефективніших у світі.

    Водночас прямий експорт українських дронів-перехоплювачів до країн регіону поки що обмежений на рівні державної політики. Україна намагається балансувати між потребами власної оборони та можливостями міжнародного співробітництва.

    Не менш важливим напрямом переговорів є енергетика. Саудівська Аравія, як один із ключових гравців на світовому енергетичному ринку, може відіграти значну роль у стабілізації енергетичної ситуації в Україні. Йдеться як про потенційні інвестиції, так і про співпрацю у сфері енергетичної безпеки.

    Інфраструктурні проєкти також залишаються у фокусі двостороннього діалогу. Україна зацікавлена у залученні іноземних інвесторів до відновлення зруйнованих об’єктів, а країни Перської затоки розглядають це як можливість розширити свою економічну присутність у Європі.

    Загалом нинішній візит Зеленського до Саудівської Аравії відображає ширшу стратегію України щодо диверсифікації міжнародних партнерств. Умови війни змушують Київ шукати нові формати співпраці та зміцнювати зв’язки не лише з традиційними союзниками в Європі та США, а й з країнами Глобального Півдня.

    Експерти зазначають, що активізація контактів із Саудівською Аравією також має геополітичне значення. Ер-Ріяд відіграє дедалі важливішу роль у глобальній політиці, виступаючи посередником у міжнародних конфліктах і формуючи нові альянси.

    Переговори між Україною та Саудівською Аравією можуть мати довгострокові наслідки як для двосторонніх відносин, так і для ширшого міжнародного контексту. В умовах війни кожна нова домовленість у сфері безпеки, енергетики чи оборони стає важливим елементом загальної стратегії виживання та відновлення держави.

  • «Дружба» знову працює: Фіцо заявив, що трубопровід «не був пошкоджений» і натякнув на політику

    «Дружба» знову працює: Фіцо заявив, що трубопровід «не був пошкоджений» і натякнув на політику

    Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо зробив резонансну заяву щодо відновлення роботи нафтопроводу Дружба, який проходить через територію України. Попри офіційні повідомлення про ремонт після пошкоджень, словацький політик заявив, що трубопровід нібито «не був пошкодженим від початку» і міг використовуватися як інструмент геополітичного впливу.

    В інтерв’ю ЗМІ Фіцо поставив під сумнів попередні пояснення щодо зупинки прокачування нафти, натякнувши, що ситуація навколо «Дружби» могла мати політичне підґрунтя. «Він не був пошкоджений. Нафтопровід і нафта були використані як інструменти в геополітичній боротьбі», — заявив глава словацького уряду.

    Ця заява прозвучала на тлі підтвердження з боку словацьких офіційних осіб про відновлення постачання енергоносіїв. Зокрема, міністр закордонних справ Словаччини Юрай Бланар повідомив, що країна вже почала отримувати перші партії нафти через «Дружбу». За його словами, Братислава навіть готова не блокувати нові санкційні рішення Європейського Союзу, якщо постачання залишатиметься стабільним.

    «Нафта надходить через “Дружбу” до Словаччини… Поки постачання буде безперервним, ми не блокуватимемо процедури ухвалення санкцій на рівні ЄС», — зазначив дипломат.

    Відновлення роботи нафтопроводу стало важливим фактором у європейській політиці останніх днів. Саме після цього Європейський Союз розблокував пакет фінансової допомоги Україні на 90 млрд євро, а також ухвалив новий санкційний пакет проти Росії. Таким чином, «Дружба» знову опинилася в центрі не лише енергетичних, а й політичних процесів у Європі.

    Раніше українська сторона повідомляла, що прокачування нафти було зупинено через пошкодження інфраструктури внаслідок російських обстрілів. Після проведення ремонтних робіт постачання вдалося відновити, що підтвердили і європейські чиновники. Однак заява Фіцо фактично ставить під сумнів цю версію подій і може свідчити про загострення політичної риторики між окремими країнами ЄС та Україною.

    Аналітики зазначають, що подібні заяви можуть бути частиною ширшої політичної гри. Словаччина, як і Угорщина, залишається залежною від постачання російських енергоносіїв, тому питання стабільності роботи «Дружби» має для неї стратегічне значення. Водночас ЄС намагається поступово зменшити залежність від російської нафти, що створює напругу між країнами-членами.

    Крім того, ситуація навколо нафтопроводу показала, наскільки тісно переплетені енергетика та політика в сучасній Європі. Рішення про санкції, фінансову допомогу та дипломатичні кроки дедалі частіше залежать від доступу до ресурсів і стабільності постачання.

    На тлі цих подій Володимир Зеленський наголосив, що Україна виконує свої зобов’язання перед партнерами навіть у складних умовах війни. За його словами, відновлення роботи «Дружби» стало ще одним доказом того, що Київ готовий діяти відповідально, попри постійні загрози з боку Росії.

    Водночас критики звертають увагу, що залежність від одного інфраструктурного об’єкта може використовуватися як інструмент тиску. Історія з «Дружбою» вкотре продемонструвала, що навіть технічні проблеми можуть швидко перетворитися на політичний фактор.

    Ситуація також підкреслює складність внутрішньої політики ЄС. Попри єдність у підтримці України, окремі країни продовжують відстоювати власні економічні інтереси, що впливає на швидкість ухвалення рішень. У цьому контексті заяви Фіцо можуть бути сигналом про те, що подібні суперечності зберігатимуться і надалі.

    Відновлення роботи нафтопроводу «Дружба» стало не лише технічним, а й політичним моментом. Воно вплинуло на рішення ЄС, відкрило доступ до значних фінансових ресурсів для України, але водночас загострило дискусії щодо ролі енергетики в геополітичній боротьбі. Заяви словацького прем’єра лише підкреслюють, що навіть після відновлення постачання напруга навколо цього питання не зникає.

  • Боротьба за вугілля: як “смотрящі” паралізували фабрику і ставлять під загрозу підготовку до зими

    Боротьба за вугілля: як “смотрящі” паралізували фабрику і ставлять під загрозу підготовку до зими

    Українська енергетика знову опинилася в центрі системної проблеми, яка роками залишалася поза публічною увагою. Йдеться про вплив неформальних груп на стратегічні підприємства вугільної галузі, що сьогодні вже має прямі наслідки для енергетичної безпеки держави. Одним із найяскравіших прикладів є ситуація навколо Червоноградської вуглезбагачувальної фабрики, яку детально описує журналіст Микола Топалов у матеріалі Економічна правда.

    Це підприємство, яке історично було частиною єдиного виробничого комплексу із шахтами заходу України, сьогодні перебуває у стані глибокої кризи. Формально держава володіє близько 40% акцій, однак фактично контроль над активом роками переходить між так званими “смотрящими” — неформальними кураторами галузі, які впливають на управління через підконтрольних менеджерів і судові рішення.

    Серед осіб, яких пов’язують із різними етапами контролю над підприємством, називають Наталія Королевська, Віталій Кропачов, Андрій Венгрин та Євген Геллєр. Частина з них втратила вплив або перебуває під слідством, однак сама система неформального контролю продовжує існувати.

    Фабрика, побудована наприкінці 1970-х років і розрахована на потужність майже 9,6 млн тонн на рік, після розпаду СРСР втратила цілісність виробничого ланцюга. Шахти були передані державним підприємствам, а сама фабрика — до Львівської вугільної компанії. Саме з цього моменту розпочалася багаторічна боротьба за контроль над активом.

    Ключову роль у цій боротьбі відіграє процедура банкрутства, яка триває з 2015 року. Через неї управління підприємством здійснюють арбітражні керівники, призначення яких постійно оскаржуються в судах. Саме судові рішення визначають, яка з груп впливу контролює фабрику в той чи інший момент.

    Останні судові рішення лише загострили ситуацію: одні призначення були визнані незаконними, інші підтверджені. Втім, це не вирішує системної проблеми — відсутності стабільного управління та державного контролю над стратегічним підприємством.

    На практиці це призвело до катастрофічного стану фабрики. За даними джерел у галузі, підприємство не працює, не має контрактів на збагачення вугілля, накопичило борги із зарплати, а обладнання перебуває в передаварійному стані. Постачання сировини припинено ще з листопада 2025 року.

    Особливу небезпеку становить вплив цієї ситуації на всю енергетичну систему. Фабрика мала забезпечувати збагачення вугілля для державних шахт і теплової генерації, зокрема для Центренерго. Натомість її діяльність була переорієнтована на сумнівні схеми змішування вугілля зі шламами, що дозволяло штучно збільшувати обсяги продукції.

    У результаті державні шахти втрачали доходи, скорочували видобуток і накопичували борги, що створює ризики для стабільності всієї галузі. В умовах війни це набуває критичного значення, адже від стабільності енергетики залежить проходження опалювального сезону.

    Експерти наголошують, що ситуація потребує негайного втручання держави. Серед можливих рішень розглядається націоналізація підприємства або встановлення прямого контролю, як це вже відбувалося з іншими стратегічними активами.

    У разі відновлення контролю фабрику можна інтегрувати у державний виробничий ланцюг — від видобутку до генерації електроенергії. Це дозволить стабілізувати ринок, забезпечити робочі місця та підвищити прогнозованість підготовки до зими.

    Втім, головне питання залишається відкритим: чи наважиться держава втрутитися у багаторічну боротьбу за контроль над активом. Адже часу до нового опалювального сезону дедалі менше, а наслідки зволікання можуть бути критичними для всієї енергетичної системи України.

  • Нафта знову пішла: Словаччина відновила постачання російської сировини через Україну

    Нафта знову пішла: Словаччина відновила постачання російської сировини через Україну

    Словаччина відновила отримання російської нафти через територію Україна трубопроводом Дружба після кількамісячної перерви, що стала одним із найбільш напружених енергетичних епізодів у відносинах між країнами регіону у 2026 році. Про це повідомила міністерка економіки Словаччини Дениса Сакова, підтвердивши, що постачання було відновлено в ніч на 23 квітня та здійснюється у штатному режимі.

    Перерва у транспортуванні російської нафти до Словаччини та Угорщини тривала з кінця січня 2026 року. Причиною стало пошкодження інфраструктури трубопроводу внаслідок бойових дій, а також супутні технічні та безпекові обмеження. Українська сторона пояснювала зупинку необхідністю ремонту та стабілізації роботи об’єктів, однак у Словаччині та Угорщині звучала критика щодо тривалості відновлення. Це призвело до дипломатичної напруги, яка фактично переросла у ширший енергетичний спір між країнами.

    Трубопровід «Дружба» є одним із ключових маршрутів постачання нафти з Росії до Центральної Європи ще з радянських часів. Попри санкції Європейського Союзу проти російських енергоносіїв, окремі країни, зокрема Словаччина та Угорщина, зберегли можливість імпорту нафти через цей маршрут завдяки спеціальним виняткам. Це пояснюється високою залежністю їхніх нафтопереробних потужностей від російської сировини та обмеженими альтернативами.

    Відновлення постачання має важливе значення не лише для енергетичної стабільності Словаччини, але й для ширшого політичного контексту в Європейському Союзі. Зокрема, запуск прокачування нафти через «Дружбу» став частиною складних переговорів між країнами ЄС щодо фінансової допомоги Україні. За даними європейських медіа, саме відновлення транзиту стало одним із факторів, які дозволили розблокувати погодження багатомільярдного пакету підтримки Києва, що раніше затримувався через позицію окремих держав.

    Енергетичне питання виявилося тісно пов’язаним із політичними рішеннями на рівні ЄС. Відновлення транзиту також сприяло зняттю блокувань щодо нових санкцій проти Росії, що підкреслює роль енергетики як інструменту політичного впливу.

    Водночас ситуація навколо трубопроводу «Дружба» демонструє складність переходу Європи до енергетичної незалежності від Росії. Попри декларований курс на диверсифікацію постачання, окремі країни залишаються залежними від існуючої інфраструктури та змушені балансувати між політичними рішеннями та економічними потребами.

    Під час перерви у постачанні Словаччина була змушена використовувати альтернативні маршрути, зокрема через Адріатичний напрямок, що значно підвищувало вартість імпорту нафти. Це створювало додатковий тиск на енергетичний сектор країни та могло вплинути на внутрішні ціни на пальне.

    Експерти також звертають увагу на безпековий аспект. Українська сторона неодноразово попереджала, що в умовах війни гарантувати повну стабільність роботи трубопроводу складно. Будь-які нові атаки або пошкодження інфраструктури можуть знову призвести до зупинки транзиту.

    Крім того, «Дружба» дедалі більше перетворюється на політичний важіль. Контроль над потоками нафти та можливість їх зупинки або відновлення використовуються як інструмент впливу у переговорах між країнами. Це підсилює роль енергетики у геополітичних процесах і ускладнює ухвалення рішень на рівні ЄС.

    Попри відновлення постачання, довгострокова перспектива залишається невизначеною. Європейський Союз продовжує працювати над скороченням залежності від російських енергоносіїв, однак цей процес потребує часу, інвестицій та розвитку нової інфраструктури.

    Запуск «Дружби» після перерви є радше тимчасовою стабілізацією, ніж остаточним вирішенням проблеми. Він демонструє, що навіть у умовах війни та санкцій енергетичні зв’язки між країнами Європи та Росією залишаються складними і взаємозалежними.

  • Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    США може знадобитися щонайменше шість місяців, щоб повністю розмінувати Ормузьку протоку після можливого укладення мирної угоди з Іраном. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела серед американських політиків і чиновників оборонного сектору.

    За інформацією видання, відповідні оцінки були озвучені під час закритого брифінгу Пентагон для сенаторів від обох партій — Республіканської та Демократичної. Зустріч відбулася ще 22 грудня, однак її деталі стали відомі лише зараз. Джерела, знайомі з перебігом обговорення, зазначають: навіть у разі досягнення політичної домовленості між США та Іраном швидке відновлення безпечного судноплавства через Ормуз неможливе.

    Йдеться про стратегічно важливий морський коридор, через який проходить близько п’ятої частини світового експорту нафти. Будь-яке блокування цієї протоки миттєво впливає на глобальні енергетичні ринки, ціни на пальне та економічну стабільність у багатьох країнах.

    За даними журналістів, у водах протоки наразі встановлено щонайменше 20 морських мін. Частину з них, як стверджують співрозмовники, було розміщено за допомогою сучасних технологій — зокрема GPS-навігації — а також із використанням швидкісних катерів бойовиків Корпус вартових ісламської революції. Це значно ускладнює процес їх виявлення та нейтралізації.

    Американські військові наголошують: розмінування — це складна, багаторівнева операція, яка потребує часу, спеціалізованої техніки та координації між різними підрозділами. Вона не може розпочатися негайно, оскільки її проведення залежить від безпекової ситуації та політичних домовленостей. Зокрема, операція стане можливою лише після припинення активної фази конфлікту між США та Іраном.

    Водночас ситуація вже має відчутні економічні наслідки. У США зростає невдоволення високими цінами на пальне. За інформацією, озвученою під час брифінгу, середня ціна бензину досягла 4,02 долара за галон, що суттєво більше, ніж приблизно 3 долари ще на початку року. Це викликає занепокоєння серед американських політиків напередодні виборчих циклів і створює додатковий тиск на адміністрацію президента Дональд Трамп.

    Попри витік інформації, офіційні структури США реагують стримано. Представники Пентагону та Білого дому відмовилися детально коментувати матеріал, а речник Міністерства оборони Шон Парнелл заявив, що інформація, оприлюднена у медіа, не відповідає дійсності. Втім, повного спростування чи альтернативних оцінок часу розмінування надано не було.

    Ситуація в регіоні залишається напруженою. Після початку конфлікту іранські сили фактично заблокували Ормузьку протоку, вимагаючи від частини суден сплачувати за прохід. У відповідь США обмежили доступ для кораблів, що прямують до іранських портів. Це призвело до серії інцидентів із затриманням і захопленням суден.

    Зокрема, U.S. Central Command оприлюднило відео операції проти танкера Touska, який, за їхніми даними, порушив обмеження. У свою чергу, іранські сили затримали комерційні судна MSC Francesca та Epaminodes. Також повідомлялося про затримання кількох іранських танкерів американськими військовими. Ці дії лише посилили напруження в регіоні та ускладнили перспективи швидкого врегулювання.

    Додатковим фактором ризику стала поява шахрайських схем. За повідомленнями медіа, невідомі особи під виглядом представників КВІР намагаються стягувати гроші з власників танкерів за нібито «безпечний прохід» через протоку. Це створює додаткову невизначеність для міжнародних судноплавних компаній і підвищує вартість страхування перевезень.

    Переговори між США та Іраном тривають, однак залишаються складними. Американська сторона наполягає на відмові Ірану від ядерної програми та повному розблокуванні Ормузької протоки. Натомість іранська сторона поки що не демонструє готовності виконати ці вимоги в повному обсязі.

    Аналітики зазначають: навіть у разі швидкого політичного прориву економічні наслідки кризи в Ормузькій протоці відчуватимуться ще тривалий час. Шестимісячний період розмінування означає, що перебої з постачанням нафти можуть зберігатися до кінця 2026 року. Це, своєю чергою, впливатиме на глобальні ціни на енергоносії, інфляцію та економічну політику багатьох країн.

    Ситуація навколо Ормузької протоки виходить далеко за межі регіонального конфлікту. Вона стає одним із ключових факторів глобальної економічної стабільності та міжнародної безпеки, а її врегулювання вимагатиме не лише політичної волі, але й значного часу та ресурсів.

  • Зеленський: ракети ППО в Україні можуть закінчитись «будь-якого тижня»

    Зеленський: ракети ППО в Україні можуть закінчитись «будь-якого тижня»

    Запаси ракет для систем протиповітряної оборони, які Україна отримує від західних партнерів, залишаються критично обмеженими і можуть бути вичерпані «будь-якого тижня» залежно від інтенсивності російських атак. Про це заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю нідерландській програмі Buitenhof.

    За словами глави держави, ситуація з ракетами ППО є нестабільною, оскільки їх витрати напряму залежать від масштабу та частоти повітряних атак з боку Росії. Він підкреслив, що інтенсивні обстріли можуть швидко виснажувати наявні запаси, навіть попри регулярні поставки від союзників.

    «Вони можуть закінчитися будь-якого тижня. Це залежить від того, наскільки масована атака, щоденна атака або атака вдень, вночі та вранці», — зазначив Зеленський.

    Президент наголосив, що система протиповітряної оборони України працює в умовах постійного бойового навантаження. Через регулярні ракетні та дронові удари ракети ППО використовуються щоденно, що не дозволяє накопичувати значні стратегічні резерви.

    Зеленський зазначив, що Україна фактично перебуває у режимі постійного «витратного захисту», коли кожна масштабна атака одразу зменшує доступні запаси перехоплювачів.

    Він додав, що постачання від партнерів триває, однак вони надходять поступово, що ускладнює формування достатнього запасу для довгострокової стабільності.

    Окремо президент підкреслив, що питання протиповітряної оборони є одним із головних пріоритетів у його міжнародних контактах. За його словами, він щодня займається пошуком нових систем і ракет, оскільки від цього безпосередньо залежить захист українських міст.

    Зеленський пов’язав частину своїх закордонних поїздок із необхідністю посилення ППО, наголошуючи, що дипломатія сьогодні значною мірою зосереджена саме на оборонних питаннях.

    Президент окремо звернув увагу на нестачу антибалістичних систем, зокрема комплексів Patriot, які відіграють ключову роль у захисті від балістичних ракет.

    За його словами, Україна має певні технологічні рішення для боротьби з дронами та крилатими ракетами, однак систем, здатних ефективно перехоплювати балістичні загрози, недостатньо.

    Він підкреслив, що саме ці системи є найбільш дефіцитними та водночас найбільш критичними для оборони великих міст та стратегічної інфраструктури.

    Зеленський також опосередковано пов’язав потребу в ППО із захистом енергетичної системи України. Через регулярні удари Росії по енергетичних об’єктах навантаження на систему протиповітряної оборони зростає, особливо в періоди масованих атак.

    Україна змушена використовувати ракети ППО не лише для захисту військових об’єктів, а й для запобігання руйнуванню критичної інфраструктури, що забезпечує життєдіяльність країни.

    Президент підтвердив, що Україна поступово рухається до створення власних систем протиповітряної оборони. Це визначено як стратегічний напрямок, спрямований на зменшення залежності від зовнішніх постачань у майбутньому.

    Водночас Зеленський визнав, що повноцінне розгортання власного виробництва потребує часу, інвестицій та технологічної співпраці з міжнародними партнерами.

    Україна розглядає можливість спільних проєктів з європейськими країнами, які можуть допомогти прискорити розвиток відповідних технологій.

    На тлі дефіциту озброєнь Україна активно розвиває інноваційні оборонні технології. Зокрема, впроваджується єдина наземна станція для керування оптоволоконними дронами, яка має підвищити ефективність бойового застосування безпілотників.

    Також повідомлялося про випадки, коли російські дрони типу «Шахед» були знищені за допомогою приватних систем ППО, що свідчить про появу нових гравців у сфері оборонних технологій.

    Питання постачання ППО Україні залишається частиною ширшої міжнародної дискусії про розподіл оборонних ресурсів. На тлі одночасних глобальних криз країни-партнери змушені балансувати між різними напрямами підтримки.

    Україна наполягає, що її потреби залишаються невідкладними, оскільки щоденні повітряні атаки становлять пряму загрозу життю цивільного населення та стабільності держави.

    Заява Володимира Зеленського вкотре підкреслює критичну залежність України від стабільних поставок ракет для систем ППО та високий рівень їх витрат унаслідок постійних російських атак. На тлі обмежених запасів і складної міжнародної логістики Київ одночасно розвиває власні оборонні технології та посилює дипломатичні зусилля для забезпечення безперервної підтримки союзників.

  • “Дружба” знову запрацює: Україна завершила ремонт нафтопроводу

    “Дружба” знову запрацює: Україна завершила ремонт нафтопроводу

  • Зеленський: нафтопровід «Дружба» відновили

    Зеленський: нафтопровід «Дружба» відновили

  • Німеччина готує енергетичний прорив: Мерц заявив про перший у світі термоядерний реактор

    Німеччина готує енергетичний прорив: Мерц заявив про перший у світі термоядерний реактор

    Федеральний уряд Німеччини оголосив амбітні плани, які можуть змінити глобальний енергетичний баланс: країна прагне побудувати перший у світі термоядерний реактор, підключений до електромережі. Про це заявив канцлер Фрідріх Мерц під час відвідування Ганноверського ярмарку разом із президентом Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва.

    За словами глави уряду, розвиток термоядерної енергетики вже включено до національної технологічної стратегії — так званої Hightech-Agenda. У межах цієї програми Німеччина планує не лише інвестувати в дослідження, а й реалізувати практичний проєкт — створення повноцінної електростанції на основі ядерного синтезу.

    «Ми маємо амбіцію, щоб саме в Німеччині перший термоядерний реактор був підключений до мережі. Це буде революція у виробництві та постачанні енергії», — заявив Фрідріх Мерц.

    Термоядерна енергетика вважається одним із найбільш перспективних напрямів у світі. На відміну від традиційних атомних електростанцій, які працюють за принципом поділу атомного ядра, термоядерні реактори відтворюють процеси, що відбуваються на Сонці — злиття легких ядер із виділенням величезної кількості енергії. Такий підхід теоретично дозволяє отримувати майже необмежену енергію з мінімальними ризиками та без значних радіоактивних відходів.

    Під час огляду виставки канцлер звернув особливу увагу на демонстрацію ключового елемента майбутнього реактора — так званого “серця” установки, де відбувається синтез. За його словами, саме там у майбутньому можна буде виробляти тритій — один із ключових компонентів термоядерного палива.

    Німеччина вже сьогодні входить до числа світових лідерів у дослідженні термоядерного синтезу. Одним із найбільш відомих проєктів є експериментальний стеларатор Wendelstein 7-X, розроблений Інститутом фізики плазми Макса Планка. Установка демонструє перспективність технології, хоча до її комерційного використання ще залишається значний шлях.

    Заява Фрідріх Мерц має особливе значення на тлі енергетичної політики країни. У 2023 році Німеччина остаточно відмовилася від атомної енергетики, закривши останні АЕС після понад 60 років їх експлуатації. Це рішення було частиною стратегії переходу до відновлюваних джерел енергії.

    Однак енергетична криза, спричинена війною Росії проти України, змусила країну переглянути підходи до енергетичної безпеки. У 2022 році уряд навіть тимчасово продовжив роботу атомних електростанцій, щоб уникнути дефіциту електроенергії.

    На цьому тлі розвиток термоядерної енергетики розглядається як стратегічна альтернатива. Вона поєднує переваги атомної генерації (висока потужність) із екологічністю відновлюваних джерел, оскільки не передбачає викидів вуглекислого газу.

    Експерти зазначають, що реалізація такого проєкту стане технологічним проривом не лише для Німеччини, а й для всього світу. Якщо країні вдасться першою створити комерційно ефективний термоядерний реактор, це може кардинально змінити глобальний енергетичний ринок.

    Водночас фахівці наголошують, що термоядерна енергетика все ще перебуває на стадії розробки. Основними викликами залишаються стабілізація плазми, досягнення позитивного енергетичного балансу та зниження вартості технології. Більшість існуючих установок поки що споживають більше енергії, ніж виробляють.

    Над цими проблемами працюють науковці у різних країнах, зокрема в рамках міжнародного проєкту ITER у Франції, який об’єднує зусилля ЄС, США, Китаю, Японії та інших держав. Німеччина є одним із ключових учасників цих досліджень.

    З огляду на це, заява Фрідріх Мерц свідчить про прагнення країни перейти від експериментів до практичної реалізації технології. Якщо ці плани вдасться втілити, Німеччина може стати піонером нової енергетичної епохи.

    Оголошення про будівництво термоядерного реактора є не лише політичним сигналом, а й стратегічним кроком у напрямі енергетичної незалежності та технологічного лідерства. Попереду — роки досліджень і розробок, але потенційні результати можуть змінити підхід до виробництва енергії у світі.