Позначка: фестиваль

  • Буря посеред фестивалю: «Книжкова країна» зазнала збитків на сотні тисяч, але зібрала тисячі гостей

    Буря посеред фестивалю: «Книжкова країна» зазнала збитків на сотні тисяч, але зібрала тисячі гостей

    У Києві завершився книжковий фестиваль «Книжкова країна», який попри складні погодні умови зібрав десятки тисяч відвідувачів. Водночас фінальний день події запам’ятався не лише культурною програмою, а й наслідками негоди — сильний вітер, зливи та град пошкодили частину інфраструктури, завдавши організаторам збитків на понад 350 тисяч гривень. Про це УП.Культура повідомили у пресрелізі.

    Фестиваль тривав із 23 по 26 квітня та проходив на території ВДНГ. Саме в останній день, коли погодні умови різко погіршилися, буревій частково зруйнував конструкції, пошкодив намети та створив додаткові труднощі для учасників і гостей. Попри це організатори ухвалили рішення не зупиняти подію, і фестиваль продовжив роботу.

    За чотири дні «Книжкову країну» відвідали понад 71 тисяча людей. Хоча це менше, ніж під час попереднього осіннього фестивалю, який зібрав понад 93 тисячі гостей, інтерес до події залишився високим. Відвідувачі активно купували книжки, брали участь у подіях і підтримували видавців навіть у складних погодних умовах.

    Загалом під час фестивалю було продано понад 85 тисяч примірників книжок на суму понад 32 мільйони гривень. Середня вартість однієї книжки становила близько 380 гривень. Ці показники свідчать про стабільний попит на літературу та високий рівень зацікавленості аудиторії.

    Фестиваль об’єднав широку книжкову спільноту. Участь у ньому взяли понад сто видавництв, десятки книгарень, незалежні автори, ілюстратори, благодійні організації та культурні ініціативи. Загалом кількість учасників сягнула близько двохсот. Протягом чотирьох днів відбулося понад п’ятсот подій — презентації книжок, зустрічі з авторами, дискусії та інші культурні заходи.

    Організатори також поділилися портретом аудиторії. Середній вік відвідувачів становив 28 років, а більшість гостей — близько 82% — були жінками. Це підтверджує тенденцію, що книжкові фестивалі в Україні мають активну молодіжну аудиторію та значну підтримку з боку читачок.

    Попри погодні виклики, фестиваль став важливою подією для книжкового ринку. Видавці змогли представити новинки, автори — поспілкуватися з читачами, а відвідувачі — відчути атмосферу культурного життя навіть в умовах негоди.

    Окремою подією стала Премія книжкових блогерів, яка традиційно відбулася під час фестивалю. Її переможцем став письменник і військовослужбовець Артур Дронь із книгою «Гемінґвей нічого не знає». Це ще раз підкреслило зв’язок сучасної української літератури з актуальними подіями та досвідом війни.

    Негода, яка завдала матеріальних збитків, водночас стала випробуванням для організаторів і учасників. Вона показала, наскільки важливою є підготовка до форс-мажорних обставин, особливо для заходів на відкритому повітрі. Проте навіть у таких умовах фестиваль продемонстрував стійкість і здатність адаптуватися.

    Організатори вже оголосили дати наступного фестивалю — він відбудеться у вересні. Очікується, що досвід цьогорічної події буде враховано, зокрема у питаннях безпеки та інфраструктури.

    «Книжкова країна» 2026 року запам’ятається не лише масштабом і активністю гостей, а й випробуванням стихією. Попри збитки, фестиваль підтвердив свою важливість як одного з головних культурних майданчиків країни, який об’єднує читачів, авторів і видавців навіть у найскладніших умовах.

  • «Ми не задній двір, ми – сад»: як фестиваль у Стокгольмі відкриває українську культуру Європі

    «Ми не задній двір, ми – сад»: як фестиваль у Стокгольмі відкриває українську культуру Європі

    У столиці Швеції Стокгольмі триває четвертий Європейський фестиваль «Українська весна» — масштабна культурна подія, яка вже стала однією з ключових платформ представлення українського мистецтва в Європі. Фестиваль проходить з 1 до 24 квітня 2026 року та об’єднує музику, кіно, літературу, мистецькі проєкти й публічні дискусії, створюючи багатовимірний простір для діалогу між Україною та Європою.

    Цьогорічною темою фестивалю стало гасло «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь») — рядок із поезії Лесі Українки, який став символом української стійкості в умовах війни. Організатори підкреслюють, що програма фестивалю формувалася навколо творів, створених у складні історичні періоди, але наповнених вірою, внутрішньою силою та прагненням до майбутнього.

    Фестиваль організовано Українським інститутом у Швеції у співпраці з Посольством України та десятками європейських культурних партнерів. Події відбуваються на провідних культурних майданчиках Стокгольма, що підкреслює рівень інтеграції української культури у європейський контекст.

    Центральною подією відкриття став концерт у Konserthuset Stockholm — одному з найпрестижніших концертних залів Європи. Саме тут традиційно відбуваються церемонії вручення Нобелівських премій, а цього разу сцена стала місцем зустрічі української та шведської музичних традицій. Концерт об’єднав молодих музикантів Академії Королівської філармонії Стокгольма та Львівської національної філармонії, започаткувавши новий формат культурного партнерства між країнами.

    У програмі концерту прозвучали твори українських композиторів різних епох — від бароко до сучасності, що дозволило європейській аудиторії відкрити для себе багатство української музичної спадщини. Саме ця ідея — повернення української культури у європейський контекст як повноцінного і самостійного явища — лежить в основі фестивалю.

    Особливого значення фестивалю надає його концепція: організатори прагнуть не просто показати українське мистецтво як реакцію на війну, а закріпити його як невід’ємну частину європейської культурної традиції. Як зазначають ініціатори, українська культура протягом століть часто залишалася «невидимою» через історичні обставини, попри її значний внесок у європейську спадщину.

    Саме тому фраза «Ми не задній двір, ми – сад» стала символічною для фестивалю. Вона відображає зміну парадигми — від сприйняття України як периферії до усвідомлення її як повноцінного культурного центру з власною глибокою традицією.

    Окрім музичних подій, фестиваль включає кінопокази, виставки та освітні проєкти. Одним із ключових напрямів є демонстрація українського кіно, зокрема документальних стрічок, які розповідають про війну, суспільство та екологічні виклики. Такі покази не лише знайомлять європейську аудиторію з українським контекстом, а й створюють простір для обговорення глобальних проблем.

    Важливим аспектом фестивалю є також його соціальна місія. Частина заходів спрямована на підтримку української громади у Швеції, зокрема дітей і сімей, які були змушені залишити Україну через війну. Це дозволяє не лише зберігати культурну ідентичність, а й інтегрувати українців у нове середовище через спільний культурний досвід.

    Фестиваль «Українська весна» вже кілька років поспіль демонструє динамічний розвиток. Якщо на початку це був відносно локальний проєкт, то сьогодні він перетворився на один із найбільших україноцентричних культурних заходів у Європі, що об’єднує десятки інституцій та сотні учасників.

    Крім того, фестиваль виконує важливу дипломатичну функцію. Через культуру він формує нове уявлення про Україну — не лише як країну, що переживає війну, а як державу з потужною культурною традицією, сучасним мистецтвом і здатністю до міжнародної співпраці.

    Експерти зазначають, що подібні ініціативи є частиною ширшого процесу культурної інтеграції України в Європу. Вони сприяють не лише популяризації українського мистецтва, а й формуванню довготривалих зв’язків між інституціями, митцями та аудиторіями різних країн.

    Фестиваль триватиме до 24 квітня і завершиться великим фінальним концертом за участі симфонічного оркестру, який виконає твори українських композиторів, зокрема Бориса Лятошинського та Миколи Лисенка.

    Таким чином, «Українська весна» у Стокгольмі стає не просто культурною подією, а важливим символом змін — як у сприйнятті України в Європі, так і у самій ролі культури як інструменту міжнародного діалогу. Це фестиваль, який доводить: українська культура — не на периферії, а в центрі європейського культурного простору.