У столиці Швеції Стокгольмі триває четвертий Європейський фестиваль «Українська весна» — масштабна культурна подія, яка вже стала однією з ключових платформ представлення українського мистецтва в Європі. Фестиваль проходить з 1 до 24 квітня 2026 року та об’єднує музику, кіно, літературу, мистецькі проєкти й публічні дискусії, створюючи багатовимірний простір для діалогу між Україною та Європою.
Цьогорічною темою фестивалю стало гасло «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь») — рядок із поезії Лесі Українки, який став символом української стійкості в умовах війни. Організатори підкреслюють, що програма фестивалю формувалася навколо творів, створених у складні історичні періоди, але наповнених вірою, внутрішньою силою та прагненням до майбутнього.
Фестиваль організовано Українським інститутом у Швеції у співпраці з Посольством України та десятками європейських культурних партнерів. Події відбуваються на провідних культурних майданчиках Стокгольма, що підкреслює рівень інтеграції української культури у європейський контекст.
Центральною подією відкриття став концерт у Konserthuset Stockholm — одному з найпрестижніших концертних залів Європи. Саме тут традиційно відбуваються церемонії вручення Нобелівських премій, а цього разу сцена стала місцем зустрічі української та шведської музичних традицій. Концерт об’єднав молодих музикантів Академії Королівської філармонії Стокгольма та Львівської національної філармонії, започаткувавши новий формат культурного партнерства між країнами.
У програмі концерту прозвучали твори українських композиторів різних епох — від бароко до сучасності, що дозволило європейській аудиторії відкрити для себе багатство української музичної спадщини. Саме ця ідея — повернення української культури у європейський контекст як повноцінного і самостійного явища — лежить в основі фестивалю.
Особливого значення фестивалю надає його концепція: організатори прагнуть не просто показати українське мистецтво як реакцію на війну, а закріпити його як невід’ємну частину європейської культурної традиції. Як зазначають ініціатори, українська культура протягом століть часто залишалася «невидимою» через історичні обставини, попри її значний внесок у європейську спадщину.
Саме тому фраза «Ми не задній двір, ми – сад» стала символічною для фестивалю. Вона відображає зміну парадигми — від сприйняття України як периферії до усвідомлення її як повноцінного культурного центру з власною глибокою традицією.
Окрім музичних подій, фестиваль включає кінопокази, виставки та освітні проєкти. Одним із ключових напрямів є демонстрація українського кіно, зокрема документальних стрічок, які розповідають про війну, суспільство та екологічні виклики. Такі покази не лише знайомлять європейську аудиторію з українським контекстом, а й створюють простір для обговорення глобальних проблем.
Важливим аспектом фестивалю є також його соціальна місія. Частина заходів спрямована на підтримку української громади у Швеції, зокрема дітей і сімей, які були змушені залишити Україну через війну. Це дозволяє не лише зберігати культурну ідентичність, а й інтегрувати українців у нове середовище через спільний культурний досвід.
Фестиваль «Українська весна» вже кілька років поспіль демонструє динамічний розвиток. Якщо на початку це був відносно локальний проєкт, то сьогодні він перетворився на один із найбільших україноцентричних культурних заходів у Європі, що об’єднує десятки інституцій та сотні учасників.
Крім того, фестиваль виконує важливу дипломатичну функцію. Через культуру він формує нове уявлення про Україну — не лише як країну, що переживає війну, а як державу з потужною культурною традицією, сучасним мистецтвом і здатністю до міжнародної співпраці.
Експерти зазначають, що подібні ініціативи є частиною ширшого процесу культурної інтеграції України в Європу. Вони сприяють не лише популяризації українського мистецтва, а й формуванню довготривалих зв’язків між інституціями, митцями та аудиторіями різних країн.
Фестиваль триватиме до 24 квітня і завершиться великим фінальним концертом за участі симфонічного оркестру, який виконає твори українських композиторів, зокрема Бориса Лятошинського та Миколи Лисенка.
Таким чином, «Українська весна» у Стокгольмі стає не просто культурною подією, а важливим символом змін — як у сприйнятті України в Європі, так і у самій ролі культури як інструменту міжнародного діалогу. Це фестиваль, який доводить: українська культура — не на периферії, а в центрі європейського культурного простору.