Daypolitico

Позначка: українська музика

  • Київ цього не побачив: Тіна Кароль показала фрагменти скасованого шоу у Палаці спорту

    Київ цього не побачив: Тіна Кароль показала фрагменти скасованого шоу у Палаці спорту

    Тіна Кароль показала фрагменти масштабної концертної програми, яку столична публіка мала побачити 19 вересня у київському Палаці спорту. Через безпекову ситуацію великий сольний концерт «Кохання. Сльози. Маніфест» артистка скасувала, однак частину підготовлених номерів тепер оприлюднила в мережі.

    На кадрах можна побачити постановки з хітами Кароль, масштабною хореографією та елементами програми її всеукраїнського туру. Саме ці номери мали стати частиною великого київського шоу, яке команда готувала протягом кількох місяців.

    Концерт у Палаці спорту мав стати особливим не лише через масштаб майданчика. Організатори готували його у форматі 360 градусів: сцену планували розмістити посеред арени, а глядачів — навколо неї. Така схема мала дати можливість спостерігати за виступом із різних боків і зробити концерт максимально занурювальним.

    За попереднім описом концертної програми, шоу мало тривати близько трьох годин. До нього планували включити 33 композиції, пов’язані з ювілейним проєктом «Кохання. Сльози. Маніфест», присвяченим 20-річчю творчого шляху артистки. Частина репертуару — відомі композиції Кароль, які раніше звучали російською, але були переосмислені й записані українською мовою. Серед них — «Полюси», «Ніченька», «У неба попрошу», «Ти відпусти», «Життя продовжується» та інші.

    Підготовка до концерту була значною. За словами самої Тіни Кароль, над проєктом із червня працювали близько 300 людей. Для монтажу конструкцій у Палаці спорту команда планувала чотири дні роботи приблизно по 12 годин, після чого мали відбутися ще сім днів репетицій безпосередньо на арені.

    Проте 9 вересня співачка оголосила, що концерт 19 вересня не відбудеться. Основною причиною вона назвала погіршення безпекової ситуації у столиці та часті російські атаки.

    Кароль пояснювала, що не готова на тривалий час збирати в одному місці сотні працівників команди та тисячі глядачів, коли повітряні тривоги можуть перервати підготовку або сам виступ. Артистка наголошувала, що не може гарантувати одночасно і проведення повноцінного шоу, і безпеку публіки.

    Йшлося саме про скасування, а не звичайне перенесення концерту в тому самому форматі. Водночас команда запропонувала власникам квитків кілька варіантів. За оприлюдненою артисткою інформацією, кошти за квитки мали повертатися через оператора продажу. Також квитки можна було переоформити на концерт в іншому місті туру або обміняти на нові київські дати — 19 та 20 грудня у КВЦ «Парковий». Кароль одразу попередила, що це буде вже інший концерт — з іншою сценою та іншим масштабом.

    Для київського концерту готували фактично окрему постановку. У повідомленнях про його скасування команда описувала проєкт як перше в Україні шоу такого масштабу у форматі 360. Кароль говорила, що команда створювала не просто декорації, а цілий сценічний простір, який мав повністю змінити арену Палацу спорту.

    Саме тому оприлюднені тепер кадри мають для прихильників особливе значення. Вони дозволяють хоча б частково побачити, над чим працювали постановники, танцівники, музиканти, технічна команда та сама артистка до моменту скасування концерту.

    У відеофрагментах, про які повідомили українські медіа 20 вересня, показані концертні номери, хореографія та виступи з програми «Кохання. Сльози. Маніфест». Водночас повної версії саме київського шоу у Палаці спорту не було — концерт не дійшов до стадії публічного проведення.

    Всеукраїнський тур Кароль при цьому не скасували. Після оголошення про зміну київських планів артистка повідомила, що інші концерти туру мають відбутися відповідно до графіка.

    Для внутрішньої перелінковки можна також згадати, що Тіна Кароль залишається однією з найпомітніших українських артисток у медіапросторі. Раніше Nenka.info писала про те, що проти Кароль на окупованих Росією територіях оголосили про відкриття так званої кримінальної справи після її поїздки до українських військових.

    Таким чином, концерт 19 вересня став одним із тих великих культурних проєктів, які довелося змінити через воєнні ризики. Київ не побачив заплановане шоу наживо, але оприлюднені Кароль кадри дали можливість глядачам оцінити хоча б частину постановки, над якою команда працювала з початку літа.

  • Pianoбой повертається на Нацвідбір: Україна почала пошук представника на Євробачення-2027

    Pianoбой повертається на Нацвідбір: Україна почала пошук представника на Євробачення-2027

    Дмитро Шуров, відомий як Pianoбой, утретє став музичним продюсером українського Національного відбору на Євробачення. Музикант і композитор працюватиме над конкурсом 2027 року, який визначить наступного представника України на міжнародній сцені. Одночасно Суспільне відкрило приймання заявок від артистів: подати свої пісні можна з 15 вересня до 2 листопада 2026 року включно.

    Про призначення Шурова та початок конкурсного сезону повідомило Суспільне Мовлення. Переможця планують визначити в лютому 2027 року. Формат проведення організатори розроблятимуть з урахуванням безпекової ситуації та можливих труднощів зимового періоду. Точну дату вирішального етапу в оголошенні поки не назвали.

     

    Переглянути цей допис в Instagram

     

    Допис, поширений Євробачення Україна (@suspilne.eurovision)

    Для Pianoбоя це повернення до роботи, якою він уже займався під час підготовки Нацвідборів 2023 та 2024 років. Саме тоді Україна обрала для участі в міжнародному конкурсі гурт TVORCHI та дует alyona alyona і Jerry Heil. Обидва виступи завершилися для українських представників місцями в першій десятці фіналу Євробачення.

    У 2023 році TVORCHI представили композицію «Heart of Steel» та посіли шосте місце. Наступного року alyona alyona і Jerry Heil виступили з піснею «Teresa & Maria» й здобули третю позицію. Тепер Шуров знову долучається до пошуку виконавця та композиції, з якими Україна вийде на європейську сцену.

    Коментуючи своє повернення, музикант звернув увагу на складність участі в Нацвідборі під час війни. За його словами, кожен наступний конкурс може виявитися важчим за попередній. Причина — як у спільному досвіді війни, так і в тому, що не всі артисти готові вкладати ресурси, ризикувати та представляти свою роботу під пильною увагою всієї країни.

    Водночас Шуров наголосив на довгостроковому значенні цього проєкту для української музики. Він пояснив, що прагне показати різноманіття сучасної сцени та разом із командою обрати сильного виконавця для міжнародного шоу. Для музиканта робота над відбором пов’язана не лише з майбутньою конкурсною позицією, а й із можливістю представити слухачам артистів, які формують українську музику сьогодні.

    Окремо продюсер зазначив, що значна частина його роботи залишається за лаштунками. Серед результатів попередніх сезонів він назвав появу артистів, які після Нацвідбору продовжили розвивати кар’єру, випускати музику та збирати концертні зали. У повідомленні Суспільного серед пісень тих відборів згадуються «Довбуш» FIINKA, «LaLaLa» YAKTAK, «Place I Call Home» Ziferblat та «Колискова» KRUTЬ.

    Для охочих долучитися до нового сезону вже доступна офіційна форма подання заявки. Участь можуть узяти сольні виконавці та гурти чисельністю до шести осіб. Вікова вимога цього Нацвідбору — досягнення 18 років станом на 3 травня 2027 року. Кількість пісень, які може запропонувати один учасник, не обмежена, а подавати дозволено й демоверсії.

    Конкурсна композиція має тривати не більше трьох хвилин. Суспільне прийматиме оригінальні пісні, які раніше не оприлюднювалися та не виконувалися публічно. Учасникам українського відбору також заборонено паралельно брати участь у національних відборах інших країн на Євробачення-2027.

    Після перевірки заявок організатори сформують лонглист, до якого увійдуть до 12 виконавців. Для них передбачене обов’язкове особисте прослуховування. За його результатами визначать щонайменше шістьох учасників короткого списку. Цей перелік мають оприлюднити на платформах Суспільного до 4 грудня 2026 року. Відповідну послідовність закріплено в офіційних правилах Нацвідбору.

    Ще одного учасника визначать за допомогою рейтингового глядацького голосування серед виконавців лонглиста, які не пройдуть далі за результатами прослуховування. Остаточний склад фіналістів мають оголосити не пізніше 22 січня 2027 року. Пісні короткого списку зможуть доопрацьовувати за участю музичного продюсера та залучених фахівців музичної індустрії.

    Правила також передбачають можливість виправлення неповної заявки або її доопрацювання за інструкціями Суспільного — до 4 листопада включно. Це окремий термін для уточнень, тоді як приймання самих заявок завершується 2 листопада. Умови голосування за переможця організатори опублікують окремо, а місце та формат вирішального етапу повідомлять додатково.

    Повернення Шурова відбувається після двох сезонів з іншими музичними продюсерками. У 2025 році над відбором працювала Тіна Кароль, а Україну на Євробаченні представляв гурт Ziferblat із композицією «Bird of Pray». У 2026 році музичною продюсеркою стала Jamala, а перемогу в українському відборі здобула LELÉKA з піснею «Ridnym». Обидва представники завершили міжнародний конкурс на дев’ятому місці.

    Євробачення-2027 прийматиме болгарський Бурґас. Як повідомляє офіційний український сайт конкурсу, півфінали заплановані на 11 та 13 травня, а гранд-фінал — на 15 травня. Болгарія вперше стане господаркою змагання після перемоги DARA з композицією «Bangaranga» на конкурсі у Відні.

    Майданчиком для виступів обрали «Арену Бурґас», відкриту у 2023 році. Саме туди навесні вирушить переможець українського Нацвідбору. Поки ж для артистів починається перший етап: підготувати конкурсну пісню, перевірити її відповідність вимогам і подати заявку до завершення визначеного Суспільним терміну.

  • MONATIK влаштував весільне шоу, а Michelle Andrade показала «темну сторону»: головні музичні прем’єри тижня

    MONATIK влаштував весільне шоу, а Michelle Andrade показала «темну сторону»: головні музичні прем’єри тижня

    Українська музична сцена цього тижня видала одразу кілька дуже різних прем’єр — від відвертого танцювального повернення Michelle Andrade і нової частини кінематографічної історії MONATIK до грайливого експерименту KOLA, зіркового кліпу Анни Трінчер та сучасного прочитання класики «Два кольори». Спільною темою багатьох релізів несподівано стало право нарешті обирати себе: не повертатися до токсичних стосунків, не просити вибачення за власну сексуальність і не вимірювати повноцінність життя наявністю романтичної історії.

    Найгучніше повернення тижня, ймовірно, належить Michelle Andrade. Після приблизно року паузи в сольній музиці артистка випустила SORRY — танцювальний трек, у якому саме слово «sorry» звучить уже не як вибачення, а майже як іронічна відмова підлаштовуватися під чужі очікування.

    Для співачки це не просто нова композиція, а початок іншого етапу кар’єри. За час паузи Andrade перебудувала робочі процеси, сформувала нову команду та повернулася до роботи як незалежна артистка. У пісні вона свідомо робить акцент на впевненості, амбіційності та сексуальності, від яких жінок, за її словами, часто привчають відмовлятися заради образу «зручної» людини.

    Візуальна частина вийшла не менш прямолінійною. Кліп зняв режисер Інді Хаїт, а основою відео стала провокативна хореографія. Хореографом виступив Іван Петрушевський, який раніше працював із DOROFEEVA та POSITIFF. Andrade пояснює, що зараз сприймає власну сексуальність інакше, ніж кілька років тому, і називає цей реліз відкриттям своєї «темної сторони».

    Зовсім іншу емоцію цього тижня пропонує MONATIK із синглом «НуМо». Трек офіційно вийшов 9 вересня і став другою частиною його концептуальної відеотрилогії.

    У сюжеті відео глядач знову потрапляє на весілля KOLA і DANTES, але цього разу в центрі уваги опиняється MONATIK, який виголошує тост і фактично перетворює його на музичний номер. Важливо: йдеться саме про сюжет концептуального відеопроєкту, а не повідомлення про реальне весілля артистів.

    Пісню MONATIK написав ще на початку 2026 року, коли, за його словами, було особливо складно емоційно переживати події навколо. Сам артист описує «НуМо» як свідому спробу не відмовлятися від мрій і живих емоцій навіть у час війни та стрімкого розвитку штучного інтелекту. Якщо перша частина триптиха «Тому що…» була побудована як драма, то другу автори називають фантастикою. Попереду залишається ще третій акт.

    Ще один великий попреліз — «Піт-стоп» KOLA. Тут артистка різко відходить від образу виконавиці виключно емоційних балад і показує значно легшу, фліртуючу сторону. Композиція побудована навколо метафори короткої зупинки, яка потрібна не тому, що почуття закінчилися, а навпаки — через їхню надмірну інтенсивність.

    Музично KOLA теж експериментує: в основі залишається сучасний поп, але до нього додали елементи соулу, госпелу та попджазу. Артистка говорить, що саме можливість змінювати характер і жанр вважає однією зі своїх сильних сторін. Цікаво, що «Піт-стоп» має стати першою частиною нової музичної трилогії про різні стадії кохання.

    Одна з найбільш зіркових відеопрем’єр тижня — «О, Господи!» Анни Трінчер. Це історія про момент, коли колишній партнер раптом знову з’являється в повідомленнях, але замість колишньої драми викликає лише здивовану посмішку.

    Трінчер описує пісню як історію про самоповагу і здатність не повертатися туди, де стосунки вже завершені. А кліп перетворили на майже окремий шоу-проєкт: у ньому з’явилися MELOVIN, Тімур Мірошниченко, Слава Дьомін, Олег Машуковський, Єва Коршик і TANYA LI. Режисером відео став Дмитро Шмурак.

    До того ж «О, Господи!» створювався не лише як стримінговий сингл. Трінчер уже готує його для великого шоу «Зірочка Палац», запланованого на 20 листопада у київському Палаці спорту. За словами артистки, під час роботи над композицією вона від початку уявляла, як приспів співатиме багатотисячний зал.

    На протилежному емоційному полюсі — RONY із «Двома кольорами». Артист узяв одну з найвідоміших українських пісень ХХ століття, створену на слова Дмитра Павличка та музику Олександра Білаша, і запропонував власне сучасне прочитання.

    Візуально реліз максимально прив’язали до українського ландшафту: кліп знімали у заповіднику Тустань. Для RONY ця композиція — насамперед про дім, сім’ю, пам’ять і тугу за своїм. За словами виконавця, під час зйомок до команди несподівано приєдналися відвідувачі заповідника, які почали співати разом із музикантами.

    Цікавий дует цього тижня представили KLER та OTOY. Їхній трек «Повільне диско» став продовженням спільної пісні «На двох», причому спочатку музиканти взагалі не планували створювати другу частину.

    За словами артистів, усе народилося після завершення роботи над попереднім треком: замість поставити фінальний акорд музикант продовжив імпровізувати, решта підхопили — і звичайний студійний джем перетворився на основу нової композиції.

    Ще цікавіше те, що OTOY тут відходить від очікуваного реп-формату і співає, а не читає. KLER описує «Повільне диско» як одночасно ніжну, ритмічну і танцювальну композицію. Якщо «На двох» була про брак часу на близьку людину, то продовження — вже про той момент, коли цей час нарешті вдалося знайти. Пісня також увійде до майбутнього альбому KLER, реліз якого артистка анонсувала на жовтень.

    SOWA у композиції «До безкінечності» заходить на територію, яку українська попмузика використовує не так часто: вона співає не про пошуки кохання, а про комфортне життя без романтичних стосунків.

    Почалася ця історія з музичного архіву самої артистки. Вона повернулася до старої англомовної авторської пісні й передала її музиканту Антону Борзенку, який запропонував зробити українську версію.

    Для SOWA головна думка проста: відсутність закоханості не робить життя неповним. За її словами, після тривалого періоду без романтичних стосунків вона зрозуміла, що внутрішній спокій може бути не менш цінним, ніж емоційна буря від кохання. Анонс нового треку з’явився ще на початку вересня.

    Натомість Андрій Князь цього тижня повернувся не до архівного демо, а до власного хіта. Співак оновив «Ні, то не я», пісню, якій уже 21 рік. За цей час під композицію встигло вирости фактично ціле покоління слухачів, а сам Князь каже, що давно хотів освіжити аранжування, оскільки на концертах пісню досі регулярно просять виконати.

    Замикає добірку MARSHA з «Більше не буду» — першим треком артистки після участі в оновленій «Фабриці зірок». Композиція присвячена моменту, коли людина перестає виправдовувати поведінку партнера, яка завдає їй болю, і нарешті ставить власні межі вище за необхідність зберегти стосунки.

    За словами MARSHA, попередній роман сильно змінив її сприйняття себе, любові та довіри. Тому «Більше не буду» вона називає не піснею про помсту, а історією внутрішнього перелому — рішенням більше не втрачати власну ідентичність у чужих очікуваннях. Реліз позиціонують як старт нового етапу її кар’єри після телевізійного проєкту.

    У результаті музичний тиждень вийшов майже показовим зрізом сучасної української попсцени. MONATIK продовжує будувати великі відеоісторії замість традиційних кліпів, KOLA і OTOY експериментують зі звичними жанровими ролями, RONY повертає до життя класику, а Michelle Andrade, Анна Трінчер, SOWA та MARSHA кожна по-своєму говорять про особисті кордони й право жити без необхідності комусь щось доводити.

    І якщо обирати одну тему, яка об’єднала більшість цих прем’єр, то цього разу це навіть не кохання. Це свобода бути собою — у стосунках, поза ними, на сцені й у власній музиці.

  • «Шкільний вальс» у Зоні: Павло Зібров несподівано з’явиться у S.T.A.L.K.E.R. 2

    «Шкільний вальс» у Зоні: Павло Зібров несподівано з’явиться у S.T.A.L.K.E.R. 2

    Український співак Павло Зібров долучився до всесвіту S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля. У першому сюжетному доповненні «Ціна надії» гравці не лише почують одну з його відомих пісень, а й голос самого артиста — Зібров озвучив ведучого Арени.

    Одним із найбільш неочікуваних музичних треків нового доповнення стане «Шкільний вальс» Павла Зіброва. Композиція звучатиме серед сотень українських пісень, інтегрованих у постапокаліптичний світ гри.

    Музику можна буде почути на радіостанціях, базах і в таборах сталкерів, у барах та біля багать.

    Зібров став голосом ведучого Арени

    Участь артиста не обмежилася саундтреком. Павло Зібров також взяв участь в озвученні гри.

    Його голосом говоритиме ведучий Арени — спеціальної локації у світі S.T.A.L.K.E.R., де відбуваються поєдинки.

    Для співака це стало незвичним досвідом, оскільки сам він зізнається, що не є активним геймером. Водночас Зібров наголосив, що пишається міжнародним успіхом української гри та тим, наскільки багато уваги її творці приділяють українській культурі.

    «Наша музична спадщина — це частина нашої історії, нашої культури, нашого коду. Музика — це наша ДНК, те, що передається від покоління до покоління і залишається з нами назавжди», — зазначив артист.

    За словами Зіброва, йому було цікаво побачити, як в одному проєкті поєднуються ретромузика, сучасні технології та робота над озвученням персонажа.

    У S.T.A.L.K.E.R. 2 буде близько 700 українських композицій

    Українська музика стала важливою частиною S.T.A.L.K.E.R. 2 ще після виходу основної гри.

    У «Серці Чорнобиля» вже звучало понад 400 українських композицій різних років та жанрів. Після виходу нового сюжетного доповнення загальна музична бібліотека гри має зрости приблизно до 700 треків.

    До нової добірки, крім Павла Зіброва, увійшли й інші відомі українські виконавці.

    Зокрема, у Зоні можна буде почути «Стефанію» Kalush Orchestra, з якою Україна перемогла на «Євробаченні-2022», а також композицію «Нас несе» Monokate.

    Таким чином розробники продовжують активно інтегрувати сучасну та класичну українську музику безпосередньо в атмосферу гри.

    Що відомо про доповнення «Ціна надії»

    Перше сюжетне доповнення до S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля має стати доступним 20 серпня 2026 року.

    У центрі нової історії буде давнє протистояння двох відомих у всесвіті S.T.A.L.K.E.R. угруповань — «Долг» і «Воля».

    Гравцям обіцяють нових персонажів, сюжетні лінії та додаткові території для дослідження.

    Серед нових і знайомих локацій згадуються Залізний ліс, ЧАЕС та Просторова бульбашка.

    Поява Павла Зіброва у грі стала ще одним прикладом того, як розробники S.T.A.L.K.E.R. 2 поєднують культову ігрову серію з українською популярною культурою — від сучасних артистів до музики, яка знайома кільком поколінням українців.

  • В Україні з’явиться нове державне свято: День української музики відзначатимуть уже цієї осені

    В Україні з’явиться нове державне свято: День української музики відзначатимуть уже цієї осені

    Верховна Рада запровадила нове державне свято — День української музики. Вперше його відзначатимуть уже у вересні 2026 року.

    Відповідну постанову №15053 підтримали 292 народні депутати.

    Згідно з документом, День української музики щороку відзначатимуть у третю суботу вересня. Цьогоріч свято припадає на 26 вересня.

    Ініціатори постанови наголошують, що українська музика сьогодні відіграє значно більшу роль, ніж просто мистецтво. В умовах повномасштабної війни вона стала одним із символів культурного спротиву, національної єдності та самоідентифікації.

    Очікується, що запровадження окремого дня української музики допоможе популяризувати національний музичний продукт, підтримати українських виконавців та остаточно витіснити російський контент із культурного простору України.

    Автори ініціативи також наголошують, що українська музика стала важливим елементом культурної дипломатії, адже українські артисти дедалі частіше представляють країну на міжнародній арені та привертають увагу світу до війни й української культури.

    Дату для нового свята обрали не випадково. Вона пов’язана з легендарним фестивалем “Червона рута”, який відбувся у Чернівцях у 1989 році та став однією з ключових подій українського культурного відродження наприкінці радянської епохи.

    Саме під час закриття фестивалю 1989 року вперше публічно прозвучав тоді ще заборонений гімн “Ще не вмерла Україна”. Цей момент вважається символічним проривом української музики та культури з радянського підпілля.

    У Верховній Раді вважають, що нове свято допоможе зберегти пам’ять про фестиваль “Червона рута” та вшанувати внесок українських музикантів у розвиток національної культури.

    Після набуття постановою чинності уряд має розробити план заходів до Дня української музики. Очікується, що в різних містах України проходитимуть концерти, фестивалі, музичні марафони, тематичні події, а також спеціальні ефіри на телебаченні та радіо.

    Постанова набуває чинності з дня її ухвалення.

  • Тіна Кароль разом із Держархівом повертає забуті голоси України

    Тіна Кароль разом із Держархівом повертає забуті голоси України

    Тіна Кароль розпочала співпрацю з Державною архівною службою України у межах культурно-історичного проєкту «Дім звукозапису», присвяченого українським митцям, які зазнали репресій та цензури за радянських часів. Ініціатива має на меті повернення в український культурний простір забутих пісень, імен та архівних матеріалів, пов’язаних із творчістю репресованих артистів.

    Про початок співпраці повідомив голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов. За його словами, команда Тіни Кароль працює над масштабним проєктом, який поєднує музику, історію та архівну спадщину.

    Анатолій Хромов і Тіна Кароль. Фото: Facebook Анатолія Хромова

    «Ми допомагаємо знаходити архівні документи, що показують, у яких несприятливих умовах з боку Кремля творили українські артисти свої шедеври. Повернення цих забутих творів — це також питання повернення справедливості та поширення правди», — заявив Хромов у коментарі «Інтерфакс-Україна».

    У межах співпраці архівісти допомагають шукати документи, які висвітлюють переслідування українських співаків, композиторів, поетів та інших діячів культури в радянський період. Йдеться не лише про офіційні матеріали, а й про особисті справи, заборони, цензурні рішення та документи спецслужб.

    Проєкт отримав символічну назву «Дім звукозапису». Його головна ідея — популяризація української музичної спадщини та переосмислення творчості митців, яких десятиліттями намагалася знищити або замовчати радянська система.

    У Держархіві наголошують, що така ініціатива є частиною ширшої стратегії зі збереження національної пам’яті та документальної спадщини України.

    «Для Державної архівної служби це важливо в межах реалізації стратегії захисту національної документальної спадщини як запоруки збереження національної ідентичності та державності», — підкреслив Хромов.

    За його словами, архівна служба останніми роками активно працює над популяризацією історичних документів та відкриттям архівів для суспільства. Особливо це стосується матеріалів, пов’язаних із репресіями проти української культури у ХХ столітті.

    Тема репресованих митців залишається надзвичайно болючою для України. У радянські часи сотні українських письменників, композиторів, акторів і співаків були знищені, ув’язнені або змушені замовкнути через політику русифікації та боротьбу з українською ідентичністю. Багато творів роками залишалися недоступними або були фактично викреслені з культурного простору.

    На тлі повномасштабної війни Росії проти України інтерес до відновлення української культурної пам’яті лише посилився. Дедалі більше митців, істориків та культурних інституцій працюють над поверненням імен та творів, які десятиліттями замовчувалися.

    Для Тіни Кароль це не перший культурний чи історичний проєкт. Артистка неодноразово брала участь у благодійних, патріотичних та просвітницьких ініціативах, а після початку повномасштабного вторгнення активно підтримує українську культуру та міжнародні кампанії на підтримку України.

    У соцмережах співпраця співачки з Держархівом уже викликала позитивну реакцію. Користувачі пишуть, що подібні проєкти допомагають не лише популяризувати українську музику, а й нагадують про масштабні злочини радянського режиму проти української культури.

    Очікується, що у межах «Дому звукозапису» можуть бути представлені архівні записи, відновлені композиції, документальні матеріали та нові музичні інтерпретації творів репресованих українських митців.

  • Загадкова смерть автора “Червоної рути”: як виглядає могила Володимира Івасюка у Львові

    Загадкова смерть автора “Червоної рути”: як виглядає могила Володимира Івасюка у Львові

    Володимир Івасюк — один із найвідоміших українських композиторів ХХ століття, автор легендарних пісень «Червона рута» та «Водограй», чия творчість стала символом української естради й культурного спротиву радянській системі. 24 квітня 1979 року він вийшов із дому у Львові й зник безвісти, а майже через місяць його тіло знайшли у Брюховицькому лісі під Львовом. Радянське слідство наполягало на версії самогубства, однак рідні, друзі та багато дослідників від самого початку не вірили в таке пояснення. У 2019 році судова експертиза, проведена після відновлення розслідування, встановила, що Івасюк фізично не міг самостійно вчинити самогубство за тих обставин, які описувалися у справі.

    Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в Кіцмані Чернівецької області в родині педагогів. Його батько Михайло Івасюк був письменником і науковцем, мати Софія — вчителькою. З дитинства майбутній композитор виявляв неабиякі музичні здібності: грав на скрипці, фортепіано, віолончелі та гітарі. Уже в юності він почав писати пісні, а згодом створив понад сотню вокальних творів і десятки інструментальних композицій. У біографічних довідках Івасюка називають композитором, поетом, мультиінструменталістом і одним із засновників української естрадної музики.

    Справжній всенародний успіх прийшов до нього у 1970 році, коли прозвучали «Червона рута» та «Водограй». Ці пісні швидко стали популярними не лише в Україні, а й далеко за її межами. «Червона рута» згодом перетворилася на культурний код кількох поколінь українців, а ім’я Івасюка стало нерозривно пов’язаним із відродженням української пісні в радянський період. Його творчість вирізнялася тим, що поєднувала сучасне естрадне звучання з українською мелодикою, фольклорними мотивами та поетичною глибиною. Саме це зробило його музику близькою для мільйонів людей.

    Попри успіх, життя Івасюка обірвалося надто рано — у 30 років. У квітні 1979 року він повернувся до Львова після участі в роботі журі республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Вранці 24 квітня композитор вийшов із дому і більше не повернувся. Його шукали кілька тижнів, а 18 травня тіло знайшли у Брюховицькому лісі. Офіційна радянська версія наполягала на самогубстві, зокрема посилаючись на те, що митець раніше проходив лікування у психіатричній лікарні. Однак близькі композитора відкидали цю версію, вказуючи на обставини, які не вкладалися в офіційну картину подій.

    Уже в незалежній Україні справа Івасюка неодноразово поверталася в публічний простір. Найвагомішим став висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 2019 року. Після слідчого експерименту експерти дійшли висновку, що композитор не міг самостійно залізти на дерево, зав’язати вузол і здійснити дії, які радянське слідство описувало як самогубство. За словами фахівців, навіть фізично сильна людина не змогла б виконати це без сторонньої допомоги в тих умовах.

    Похорон Володимира Івасюка відбувся 22 травня 1979 року у Львові та перетворився на масову акцію пам’яті й протесту. Попри тиск радянської влади, тисячі людей прийшли провести композитора в останню путь. Після похорону багато учасників зазнавали переслідувань: когось звільняли з роботи, студентів могли відраховувати, а біля могили, за свідченнями очевидців, тривалий час чергували співробітники КДБ. Місцем поховання композитора став Личаківський цвинтар у Львові — один із найвідоміших українських некрополів, де спочивають видатні діячі культури, науки, політики та визвольного руху.

    Сьогодні могила Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі є одним із важливих місць пам’яті української культури. На ній встановлено пам’ятник із бронзовою постаттю молодого композитора біля рояля. Однак цей монумент з’явився не одразу: за радянських часів влада довго не дозволяла встановити повноцінний пам’ятник. Раніше на могилі стояв дерев’яний хрест, який, за свідченнями, неодноразово нищили вандали. Лише через роки після смерті митця на місці поховання з’явився нинішній меморіал, який став символом не лише пам’яті про Івасюка, а й незнищенності української культури. Опис пам’ятника на Личаківському цвинтарі також міститься у відкритих довідкових джерелах і фотоматеріалах.

    Пам’ять про Володимира Івасюка живе не лише у Львові чи Чернівцях, а й у всій Україні. Його пісні досі виконують артисти різних поколінь, а «Червона рута» залишається однією з найвпізнаваніших українських композицій у світі. У 2009 році Івасюку посмертно присвоїли звання Героя України, що стало офіційним визнанням його внеску в національну культуру. Та попри державні нагороди й численні вшанування, головна таємниця його життя — обставини смерті — досі остаточно не розкрита.

    Історія Івасюка залишається болючою не лише через ранню смерть талановитого митця, а й через те, що вона стала символом тиску радянської системи на українську культуру. Його творчість була надто українською, надто популярною і надто живою, щоб не викликати тривоги у влади, яка прагнула контролювати будь-який прояв національної самобутності. Саме тому могила Володимира Івасюка сьогодні — це не просто місце поховання композитора. Це місце пам’яті про людину, яка змінила українську музику, і про покоління митців, які творили українське навіть тоді, коли це було небезпечно.

  • «Ми не задній двір, ми – сад»: як фестиваль у Стокгольмі відкриває українську культуру Європі

    «Ми не задній двір, ми – сад»: як фестиваль у Стокгольмі відкриває українську культуру Європі

    У столиці Швеції Стокгольмі триває четвертий Європейський фестиваль «Українська весна» — масштабна культурна подія, яка вже стала однією з ключових платформ представлення українського мистецтва в Європі. Фестиваль проходить з 1 до 24 квітня 2026 року та об’єднує музику, кіно, літературу, мистецькі проєкти й публічні дискусії, створюючи багатовимірний простір для діалогу між Україною та Європою.

    Цьогорічною темою фестивалю стало гасло «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь») — рядок із поезії Лесі Українки, який став символом української стійкості в умовах війни. Організатори підкреслюють, що програма фестивалю формувалася навколо творів, створених у складні історичні періоди, але наповнених вірою, внутрішньою силою та прагненням до майбутнього.

    Фестиваль організовано Українським інститутом у Швеції у співпраці з Посольством України та десятками європейських культурних партнерів. Події відбуваються на провідних культурних майданчиках Стокгольма, що підкреслює рівень інтеграції української культури у європейський контекст.

    Центральною подією відкриття став концерт у Konserthuset Stockholm — одному з найпрестижніших концертних залів Європи. Саме тут традиційно відбуваються церемонії вручення Нобелівських премій, а цього разу сцена стала місцем зустрічі української та шведської музичних традицій. Концерт об’єднав молодих музикантів Академії Королівської філармонії Стокгольма та Львівської національної філармонії, започаткувавши новий формат культурного партнерства між країнами.

    У програмі концерту прозвучали твори українських композиторів різних епох — від бароко до сучасності, що дозволило європейській аудиторії відкрити для себе багатство української музичної спадщини. Саме ця ідея — повернення української культури у європейський контекст як повноцінного і самостійного явища — лежить в основі фестивалю.

    Особливого значення фестивалю надає його концепція: організатори прагнуть не просто показати українське мистецтво як реакцію на війну, а закріпити його як невід’ємну частину європейської культурної традиції. Як зазначають ініціатори, українська культура протягом століть часто залишалася «невидимою» через історичні обставини, попри її значний внесок у європейську спадщину.

    Саме тому фраза «Ми не задній двір, ми – сад» стала символічною для фестивалю. Вона відображає зміну парадигми — від сприйняття України як периферії до усвідомлення її як повноцінного культурного центру з власною глибокою традицією.

    Окрім музичних подій, фестиваль включає кінопокази, виставки та освітні проєкти. Одним із ключових напрямів є демонстрація українського кіно, зокрема документальних стрічок, які розповідають про війну, суспільство та екологічні виклики. Такі покази не лише знайомлять європейську аудиторію з українським контекстом, а й створюють простір для обговорення глобальних проблем.

    Важливим аспектом фестивалю є також його соціальна місія. Частина заходів спрямована на підтримку української громади у Швеції, зокрема дітей і сімей, які були змушені залишити Україну через війну. Це дозволяє не лише зберігати культурну ідентичність, а й інтегрувати українців у нове середовище через спільний культурний досвід.

    Фестиваль «Українська весна» вже кілька років поспіль демонструє динамічний розвиток. Якщо на початку це був відносно локальний проєкт, то сьогодні він перетворився на один із найбільших україноцентричних культурних заходів у Європі, що об’єднує десятки інституцій та сотні учасників.

    Крім того, фестиваль виконує важливу дипломатичну функцію. Через культуру він формує нове уявлення про Україну — не лише як країну, що переживає війну, а як державу з потужною культурною традицією, сучасним мистецтвом і здатністю до міжнародної співпраці.

    Експерти зазначають, що подібні ініціативи є частиною ширшого процесу культурної інтеграції України в Європу. Вони сприяють не лише популяризації українського мистецтва, а й формуванню довготривалих зв’язків між інституціями, митцями та аудиторіями різних країн.

    Фестиваль триватиме до 24 квітня і завершиться великим фінальним концертом за участі симфонічного оркестру, який виконає твори українських композиторів, зокрема Бориса Лятошинського та Миколи Лисенка.

    Таким чином, «Українська весна» у Стокгольмі стає не просто культурною подією, а важливим символом змін — як у сприйнятті України в Європі, так і у самій ролі культури як інструменту міжнародного діалогу. Це фестиваль, який доводить: українська культура — не на периферії, а в центрі європейського культурного простору.

  • YUNA-2026 визначила головних зірок: хто став тріумфатором музичної премії цього року

    YUNA-2026 визначила головних зірок: хто став тріумфатором музичної премії цього року

    15 квітня у Київ відбулася ювілейна, 15-та церемонія вручення національної музичної премії YUNA Awards — однієї з найпрестижніших відзнак української музичної індустрії. Цьогорічна подія традиційно пройшла у Палаці «Україна» та зібрала представників шоу-бізнесу, музикантів і продюсерів, попри складні умови воєнного часу.

    Премія YUNA (Yearly Ukrainian National Awards) була заснована у 2011 році і щороку відзначає найкращих артистів, альбоми та музичні проєкти за рішенням професійного журі. У 2026 році нагороди вручали за досягнення у музичній індустрії за попередній рік, а лауреатів визначали у 14 номінаціях.

    Головним тріумфатором вечора став Артем Пивоваров, який здобув одразу три нагороди, підтвердивши статус одного з найпопулярніших артистів країни. Зокрема, він отримав відзнаку як «Найкращий виконавець», а також переміг у категорії «Найкраща концертна подія» за серію виступів у Палаці спорту.

    По дві нагороди отримали Jerry Heil та Кажанна. Jerry Heil була відзначена за найкращий відеокліп «Додай гучності», а також за участь у створенні саундтреку до фільму. Кажанна ж стала відкриттям року та перемогла у категорії «Найкращий хіп-хоп хіт» із треком «boy».

    Серед інших ключових переможців — Альона Омаргалієва, яка отримала нагороду як «Найкраща виконавиця». У категорії «Найкраща пісня» переміг проєкт DREVO з композицією «Смарагдове небо», яка стала однією з найпомітніших робіт року.

    Найкращим альбомом визнали «Нова ера» від The Maneken, що відзначився сучасним звучанням і міжнародним рівнем продакшну. У категорії гуртів перемогу здобули The Вуса (найкращий поп-гурт) та Ziferblat (найкращий рок-гурт).

    Нагороду за найкращий дует отримали ADAM і SASHA NOROVA за пісню «Ау-Ау». Окрім цього, журі відзначило такі категорії, як «Найкраща нова версія» (TVORCHI) та «Найкращий менеджмент артиста» (лейбл Pomitni), що підкреслює не лише творчий, а й продюсерський розвиток української сцени.

    Ювілейна церемонія відзначилася особливою атмосферою. Значна частина артистів не змогла бути присутньою особисто через безпекову ситуацію в країні та повітряні тривоги. Попри це, організатори змогли провести захід і відзначити досягнення музикантів, адаптувавши формат до умов воєнного часу.

    Експерти зазначають, що цьогорічна премія відобразила ключові тренди української музики: поєднання поп-звучання з електронікою, активний розвиток інді-сцени та зростання ролі молодих виконавців. Водночас помітною є тенденція до створення контенту, орієнтованого не лише на внутрішній ринок, а й на міжнародну аудиторію.

    Премія YUNA вже понад десятиліття виконує роль індикатора розвитку української музичної індустрії. В умовах повномасштабної війни її проведення набуває додаткового символічного значення — як доказ того, що культурне життя країни не зупиняється, а навпаки трансформується і знаходить нові форми існування.

    Таким чином, YUNA-2026 стала не лише підсумком музичного року, а й важливим культурним сигналом: українська музика продовжує розвиватися, відкривати нові імена та формувати власний стиль, навіть попри складні обставини.

  • Україна визначила представницю на Євробаченні-2026: хто така LELÉKA

    Україна визначила представницю на Євробаченні-2026: хто така LELÉKA

    Україна визначилася з представницею на Євробаченні-2026. Переможницею фіналу національного відбору, який відбувся 7 лютого, стала LELÉKA з піснею Ridnym. Композиція, що поєднує народну інтонацію з сучасним музичним мисленням, отримала найвищу підтримку журі та глядачів.

    LELÉKA — сценічний псевдонім української співачки Вікторії Корнікової. Вона народилася 10 листопада 1990 року в місті Шахтарське на Дніпропетровщині. З раннього дитинства займалася музикою й театром, а творчі зацікавлення підтримували батьки.

    Фахову освіту Вікторія здобула у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, де навчалася на акторському факультеті. Після завершення навчання працювала в Молодому театрі, поєднуючи акторську діяльність із вокалом.

    Згодом співачка переїхала до Німеччини, де продовжила професійний розвиток у сфері музики. Вона отримала магістерську освіту з джазового вокалу та композиції, а також навчалася роботі з музикою для кіно й серіалів. Саме цей період сформував її як артистку, відкриту до експериментів і міжжанрових поєднань.

    У 2016 році в Берліні Вікторія заснувала музичний проєкт LELÉKA — українсько-німецький етноджазовий гурт, що працює з автентичним фольклором у сучасному аранжуванні. Проєкт здобув міжнародне визнання, виступав на європейських сценах і випустив кілька альбомів. Паралельно Корнікова працювала як композиторка й аранжувальниця для кіно.

    Попри те, що LELÉKA відома передусім як гуртовий проєкт, у фіналі національного відбору артистка виступала сольно. Її конкурсна пісня Ridnym — це лірична історія про рідних, пам’ять про дім, зв’язок із Батьківщиною та внутрішню стійкість. Композиція побудована на мінімалізмі, де ключову роль відіграє голос і емоційна подача.

    Сценічний номер був стриманим і виваженим: лаконічне світло, відсутність зайвих ефектів і максимальна концентрація на вокалі. Саме ця чесність і внутрішня напруга, за оцінками журі та глядачів, стали вирішальними у боротьбі за перемогу.

    Творчість LELÉKA часто описують як ніжну й автентичну, але водночас експериментальну. Артистка послідовно популяризує українську музику за кордоном і наголошує на важливості збереження мови та культурної ідентичності в діаспорі. З таким меседжем вона представить Україну на Євробаченні-2026.