Daypolitico

Позначка: ГУР

  • Полювання ФСБ у Києві провалилося: СБУ та розвідка зірвали замах на лідера російської опозиції

    Полювання ФСБ у Києві провалилося: СБУ та розвідка зірвали замах на лідера російської опозиції

    Служба безпеки України у тісній взаємодії з Головним управлінням розвідки Міноборони зірвали чергову зухвалу спецоперацію російських спецслужб. Федеральна служба безпеки РФ планувала вчинити теракт проти одного з лідерів російського опозиційного політичного національного руху, який прибув до України з нагоди святкування Дня Незалежності.

    Провал кремлівських диверсантів

    Як повідомили у відомстві, завдяки злагодженим діям контррозвідки та спецпризначенців плани ворога вдалося вчасно розкрити та повністю нейтралізувати ще на етапі підготовки. Наразі правоохоронці здійснюють масштабні оперативно-слідчі дії, спрямовані на документування злочинної діяльності та притягнення до відповідальності всіх учасників диверсійної мережі замовників із Москви.

    Системний терор проти опонентів та українського ОПК

    Цей випадок став черговим свідченням намагань Кремля розгорнути хвилю адресного терору в українському тилу. Нещодавно силами СБУ та Національної поліції було ліквідовано ще одну загрозу на Київщині — тоді українські спецслужби попередили замовне вбивство керівника одного зі стратегічних підприємств вітчизняного оборонно-промислового комплексу, зірвавши ворожі наміри паралізувати оборонні спроможності держави.

     

  • Путін готує ще 600 тисяч людей для війни: розвідка назвала ймовірний момент нової мобілізації

    Путін готує ще 600 тисяч людей для війни: розвідка назвала ймовірний момент нової мобілізації

    Російська влада може піти на нову масштабну хвилю мобілізації, яка потенційно охопить до 600 тисяч людей у 2026–2027 роках. За даними української розвідки, Генеральний штаб РФ уже підготував відповідний сценарій: приблизно 300 тисяч осіб Москва може спробувати мобілізувати цього року і ще стільки ж — наступного. Найімовірнішим політичним моментом для такого рішення називають період після виборів до Держдуми РФ 18–20 вересня.

    Інформацію 27 серпня оприлюднили Головне управління розвідки Міністерства оборони України та Служба зовнішньої розвідки. Дані також поширив Офіс президента України.

    За оцінками українських спецслужб, необхідність нової мобілізації для Кремля пов’язана одразу з кількома проблемами: великими втратами російської армії, падінням темпів добровільного контрактування та потребою поповнювати як уже існуючі частини, що воюють проти України, так і нові формування.

    За даними розвідки, лише за січень–липень 2026 року втрати російської армії в особовому складі могли становити близько 240 тисяч військових, щонайменше 140 тисяч із яких названі безповоротними. За той самий період Росії вдалося залучити за контрактом менш як 232 тисячі людей. Тобто навіть масштабна контрактна кампанія не повністю перекриває втрати.

    Саме цей розрив може змусити Кремль повернутися до механізму, якого він намагався уникати після політичного шоку 2022 року.

    Тоді Володимир Путін оголосив так звану «часткову мобілізацію», за підсумками якої офіційно планувалося призвати 300 тисяч резервістів. Рішення викликало паніку, протести в окремих регіонах і масовий виїзд чоловіків із Росії. Відтоді Кремль переважно робив ставку на високі виплати контрактникам, регіональні бонуси та дедалі агресивнішу вербувальну кампанію.

    Російський Генштаб уже має сценарій

    Українська розвідка стверджує, що російський Генштаб уже опрацював варіант додаткової мобілізації 600 тисяч людей.

    Новобранців планують насамперед спрямовувати на доукомплектування військових частин і з’єднань, які безпосередньо беруть участь у війні проти України. Частина особового складу може піти у нові підрозділи, що зараз формуються.

    Підготовка мобілізованих, залежно від навичок і військової спеціальності, може тривати від 15 до 60 діб. Також не виключено використання полігонів у Білорусі для навчання частини новобранців.

    Але найважливішою деталлю є термін.

    За оцінкою українських спецслужб, Путін може відкласти остаточне рішення до завершення виборів до Держдуми РФ, які мають пройти 18–20 вересня 2026 року.

    Це логічно з політичної точки зору: масштабна мобілізація є непопулярним рішенням, яке Кремль традиційно намагається максимально віддалити від виборчих кампаній.

    Дані розвідки збігаються з інформацією західних ЗМІ

    Цікаво, що повідомлення української розвідки з’явилося лише через кілька днів після публікації The Wall Street Journal.

    Газета з посиланням на представників західних розвідок повідомила, що в Росії вже проводяться навчання з перевірки готовності регіонів до нової мобілізації.

    За даними WSJ, зокрема, такі заходи проходили в Калінінградській області. Там відпрацьовували процедури призову, розміщення, забезпечення їжею та озброєнням мобілізованих. Джерела видання зазначали, що подібні перевірки проводяться і в інших частинах РФ.

    Водночас WSJ наголошував: остаточного рішення про нову мобілізацію Кремль ще не ухвалив.

    Співрозмовники видання також називали період після парламентських виборів найбільш імовірним часом для такого кроку. Причиною називали труднощі Росії з поповненням втрат і незмінне бажання Кремля продовжувати наступальні операції, зокрема із метою захоплення всієї Донецької області.

    Таким чином дані українських спецслужб і західної розвідки в ключових моментах збігаються.

    Контрактників стає все важче знаходити

    Ще один показовий сигнал — те, як Росія змінює систему вербування.

    The Moscow Times підрахував, що станом на серпень уже 56 російських регіонів платили винагороди людям, які приводять нових контрактників до армії. Роком раніше таких регіонів було лише близько трьох десятків.

    У деяких регіонах суми різко зросли. Наприклад, у Смоленській області винагороду за приведеного контрактника підняли зі 115 тисяч до мільйона рублів. Одночасно збільшуються й одноразові виплати самим новобранцям.

    Причина очевидна: звичайні фінансові стимули працюють дедалі гірше.

    The Moscow Times із посиланням на оцінки економіста Яніса Клюге писав, що набір контрактників у першій половині 2026 року впав до найнижчих показників за три роки. За офіційними російськими даними, за шість місяців вдалося набрати близько 200 тисяч людей — приблизно на 5% менше, ніж роком раніше.

    Українська розвідка також фіксує проблеми в окремих регіонах. У деяких суб’єктах РФ плани комплектування виконуються лише на 57–69%. У Волгоградській області кількість потенційних контрактників порівняно з 2025 роком, за наведеними даними, скоротилася приблизно на 40%.

    У Росії вже фіксують примус до підписання контрактів

    Паралельно російські правозахисники повідомляють про дедалі агресивнішу вербувальну кампанію.

    Антивоєнний проєкт «Идите лесом», який допомагає росіянам уникати відправлення на війну, у серпні повідомив про зростання кількості звернень від чоловіків, яких затримували силовики та примушували підписувати контракти з Міністерством оборони РФ.

    Лише між 10 і 18 серпня організація зафіксувала 14 таких випадків у різних регіонах — від Краснодарського краю та Омської області до Бурятії й Удмуртії.

    Правозахисники описували випадки, коли чоловіків затримували просто на вулиці, після виходу з магазину, на роботі або під приводом перевірки документів.

    Подібні історії раніше фіксували й у Пензенській області. Там силовики та військкомати, за повідомленнями незалежних російських медіа, проводили рейди й силоміць доставляли чоловіків до пунктів набору.

    Кремль розширює коло тих, кого можна відправити на фронт

    Ще одна ознака дефіциту людського ресурсу — поступове розширення категорій людей, яких Росія може залучати до війни.

    За даними української розвідки, Москва опрацьовує залучення засуджених із непогашеними судимостями за тяжкі злочини, включно з бандитизмом, участю в організованих злочинних угрупованнях, незаконним обігом зброї, наркотиків та вибухових речовин.

    Окремо розглядається можливість мобілізації або контрактування деяких категорій жінок, які перебувають у російських колоніях і тюрмах.

    Також, за цими даними, можуть встановлюватися квоти для правоохоронних органів щодо направлення співробітників на військову службу.

    Для нової мобілізації вже створили цифрову інфраструктуру

    Після хаосу 2022 року Кремль суттєво змінив систему військового обліку.

    У Росії працює електронний реєстр військовозобов’язаних та механізм електронних повісток. Це потенційно дозволяє владі проводити нову мобілізацію значно контрольованіше, ніж чотири роки тому.

    За даними української розвідки, серед можливих обмежень для тих, хто намагатиметься уникнути призову, розглядаються або вже закладені в систему заборона виїзду з РФ, обмеження на отримання кредитів, операції з нерухомістю, використання водійських прав та інші заходи фінансового й адміністративного тиску.

    Саме можливість проводити призов через електронний реєстр може дозволити Кремлю уникнути одномоментного виклику сотень тисяч людей і розтягнути мобілізацію в часі.

    Чому Кремль досі не оголосив мобілізацію

    Попри всі ці сигнали, важливо наголосити: станом на 27 серпня офіційного рішення про нову хвилю мобілізації в Росії немає.

    Більше того, Кремль публічно заперечував, що готує новий масштабний призов.

    Російські джерела, з якими спілкувалися західні видання, раніше пояснювали це політичними ризиками. Масова мобілізація 2022 року стала одним із найбільш болючих для Кремля внутрішньополітичних рішень за весь час війни.

    Саме тому Москва останні роки намагалася закривати потреби фронту грошима — високими зарплатами, регіональними бонусами, списанням боргів, рекрутерами, ув’язненими та іноземцями.

    Але система стає дедалі дорожчою.

    За оцінками, які наводить The Moscow Times, середня регіональна виплата за підписання військового контракту за останній рік зросла приблизно на 30% і становить близько 1,8–1,9 млн рублів. Регіони водночас стикаються зі зростанням бюджетних дефіцитів і витрат, пов’язаних із війною.

    Це створює для Кремля складний вибір: або й далі платити дедалі більші гроші за кожного нового контрактника, або знову перейти до примусової мобілізації.

    І останні дані української та західної розвідок показують, що Москва принаймні активно готується до другого сценарію.

    Якщо Путін справді ухвалить відповідне рішення після вересневих виборів, нова мобілізація може стати найбільшою в Росії з осені 2022 року і суттєво вплинути вже не стільки на кампанію 2026-го, скільки на плани російської армії на 2027 рік.

  • Майже 300 номерів і рахунки 25 осіб: слідство розширило справу про замах на Єрмолаєва в Монако

    Майже 300 номерів і рахунки 25 осіб: слідство розширило справу про замах на Єрмолаєва в Монако

    Українські правоохоронці суттєво розширили розслідування замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва, який стався наприкінці червня у Монако. Слідчі отримали доступ до даних майже 300 мобільних номерів, інформації про банківські операції десятків осіб, а також перевіряють, хто з представників державних органів цікавився даними про пересування Єрмолаєва та його родини. Паралельно триває окреме розслідування вбивства Анастасії Березовської — жінки, яку влада Монако підозрювала у безпосередньому виконанні замаху.

    Столичний суд дозволив слідчим Національної поліції отримати значний масив телекомунікаційної та фінансової інформації в рамках кримінального провадження щодо вибуху у Монако 29 червня 2026 року.

    Як повідомляє «Главком» із посиланням на дані судового реєстру, слідство має намір дослідити з’єднання 292 абонентських номерів за тривалий період — з 1 січня 2025 року до 5 серпня 2026 року.

    Йдеться не про прослуховування змісту розмов чи SMS, а про так звані метадані зв’язку: інформацію про вхідні та вихідні з’єднання, факти надсилання SMS без розкриття їхнього змісту, GPRS-трафік, підключення до Інтернету та IP-адреси.

    Такий обсяг інформації може дозволити слідчим відновити контакти між особами, які перевіряються, визначити приблизну географію використання номерів та простежити комунікації до і після вибуху.

    Окремо правоохоронці перевіряють, чи не було витоку конфіденційної інформації про самого Єрмолаєва та членів його родини.

    Хто цікавився Єрмолаєвим у державних базах

    Суд дозволив слідству отримати відомості про працівників державних органів, які з січня по травень 2026 року переглядали інформацію про Єрмолаєва та членів його сім’ї в Єдиному державному демографічному реєстрі.

    Також перевіряються звернення до системи «Аркан», яка містить відомості про перетин державного кордону.

    Таким чином, слідство фактично намагається встановити, чи міг хтось із доступом до державних інформаційних систем передавати стороннім особам дані про пересування бізнесмена або його близьких.

    Наразі публічно не повідомлялося, що слідство вже встановило факт такого витоку або конкретного чиновника, який міг передати інформацію. Йдеться саме про перевірку версії та збір доказів.

    Ще один великий блок розслідування стосується грошей.

    За даними судового реєстру, правоохоронцям дозволили отримати копії документів у дев’яти фінансових установах щодо руху коштів 25 осіб, яких перевіряють у справі.

    Так слідство намагається простежити фінансові зв’язки між фігурантами та з’ясувати, чи могли через банківські або інші рахунки оплачувати підготовку замаху.

    Вибух у Монако: що сталося 29 червня

    Замах стався ввечері 29 червня у житловому будинку в центрі Монако.

    За даними Reuters, біля входу до будівлі спрацював саморобний вибуховий пристрій. Унаслідок вибуху постраждали три людини. Міжнародні ЗМІ повідомили, що серед них був Вадим Єрмолаєв, його партнерка та син.

    Прокуратура Монако від самого початку розслідувала інцидент як замах на вбивство, а не як терористичний акт. Генпрокурор князівства Стефан Тібо повідомляв, що перед вибухом камери спостереження зафіксували людину, яка залишила сумку у вестибюлі будинку.

    Після цього підозрюваний залишив місце події та, за даними слідства, перетнув кордон із Францією пішки.

    Почалася масштабна операція за участю правоохоронців Монако і Франції.

    Reuters повідомляв, що двоє постраждалих дістали небезпечні для життя травми.

    Згодом з’ясувалося, що людиною, яку правоохоронці Монако розшукували у зв’язку з вибухом, була 39-річна громадянка України Анастасія Березовська.

    За версією слідства Монако, вона могла замаскуватися під чоловіка, принести вибухівку до будинку та залишити її біля входу.

    Березовську оголосили у міжнародний розшук Інтерполу за підозрою у замаху на вбивство, використанні вибухового пристрою та участі у злочинній змові.

    Остаточно її вину суд не встановлював.

    Повернулася в Україну — і була вбита

    Події отримали новий драматичний розвиток уже після вибуху.

    Березовська залишила Західну Європу та 1 липня легально в’їхала в Україну.

    На момент перетину кордону відповідного спрацювання міжнародних баз, яке дозволило б її затримати, не було.

    Через кілька днів жінку вбили.

    За даними українського слідства, 3 липня Березовську вивезли до лісового масиву поблизу селища Юрів на Київщині, де її застрелили кількома пострілами в голову, після чого тіло закопали.

    Його знайшли 6 липня.

    Українська правда з посиланням на прокурора повідомляла, що до вбивства, за версією слідства, причетні Владислав Реут і Віталій Жикович.

    9 липня Печерський районний суд Києва відправив обох під варту.

    Reuters уточнював, що один із затриманих був чинним військовослужбовцем української військової розвідки, інший — колишнім правоохоронцем. При цьому один із підозрюваних пізніше заявив, що відмовляється від попереднього зізнання та стверджує, що воно було отримане під тиском.

    Тому твердження про їхню причетність наразі є версією слідства, а не встановленим судом фактом.

    Слідчі перевіряють зв’язок між двома злочинами

    Саме можливий зв’язок убивства Березовської із замахом у Монако став одним із центральних напрямків розслідування.

    За даними українських правоохоронців, підозрювані у вбивстві жінки раніше могли мати з нею фінансові контакти.

    У суді прокурор повідомляв, що слідство отримало інформацію про перекази на банківські та криптовалютні рахунки Березовської. Через це правоохоронці не виключають, що затримані можуть мати інформацію не тільки про її смерть, а й про організацію самого замаху на Єрмолаєва.

    Проте станом на зараз публічно не представлено судового рішення, яке б доводило участь цих осіб в організації вибуху в Монако.

    Україна та Монако домовилися координувати слідчі дії.

    Українська сторона пропонувала створити міжнародну слідчу групу, щоб правоохоронці обох країн могли оперативно обмінюватися доказами щодо вибуху та вбивства Березовської.

    СБУ відновила відео, яке намагалися знищити

    Ще одним важливим епізодом стало відновлення відеозапису з камери спостереження.

    За інформацією українських правоохоронців, після злочину запис намагалися знищити, однак спеціалістам СБУ вдалося відновити дані.

    Такий матеріал може мати значення для встановлення переміщень фігурантів справи та їхніх контактів.

    Сам вибух у Монако також був добре задокументований камерами. Правоохоронці князівства простежили рух людини, яка залишила сумку, аж до сусіднього французького міста Босолей.

    Тепер українське слідство фактично намагається поєднати кілька масивів доказів: відеозаписи, дані мобільних операторів, банківські транзакції, криптовалютні перекази, відомості про перетин кордону та звернення до державних баз.

    Хто такий Вадим Єрмолаєв

    Вадим Єрмолаєв — бізнесмен родом із Дніпра та засновник торгово-виробничої корпорації «Алеф».

    До його бізнесових інтересів входили нерухомість, аграрний сектор, виробництво алкоголю та інші напрями.

    У рейтингу Forbes Ukraine за 2021 рік Єрмолаєв посідав 45-те місце серед 100 найбагатших українців. Його статки тоді оцінювали приблизно у 220 млн доларів.

    З його бізнес-групою пов’язували низку відомих об’єктів у Дніпрі, зокрема торговельно-розважальний комплекс «Мост-Сіті», Cascade Plaza та інші девелоперські проєкти.

    Згодом Єрмолаєв відмовився від українського громадянства та став громадянином Кіпру.

    У грудні 2023 року Україна запровадила проти нього персональні санкції. Згодом їх було продовжено. В офіційних санкційних документах він зазначений як громадянин Республіки Кіпр, а серед обмежень передбачене, зокрема, блокування активів.

    Українські правоохоронні органи пов’язували санкції з діяльністю його алкогольного бізнесу на окупованій території Криму та сплатою податків до російського бюджету.

    Мотив замаху досі залишається ключовою загадкою

    Попри значний прогрес у встановленні можливого виконавця та пов’язаних із нею людей, головне питання справи досі залишається відкритим: хто замовив напад на Єрмолаєва і навіщо.

    Після вибуху у міжнародних медіа та українських виданнях з’явилося кілька версій — від конфліктів навколо бізнесу до можливої діяльності організованих злочинних груп.

    Зокрема, Українська правда з посиланням на власні джерела повідомляла про версію конфлікту, пов’язаного з так званими шахрайськими колцентрами. Проте ця версія офіційно не підтверджена і не може вважатися встановленим мотивом.

    Прокуратура Монако на початковому етапі прямо заявляла, що мотив залишається невідомим.

    Саме тому нинішнє рішення українського суду про перевірку майже 300 мобільних номерів може виявитися одним із найважливіших етапів справи.

    Слідству належить встановити не тільки зв’язки й переміщення окремих фігурантів, а й можливий ланцюг між замовником, організаторами та виконавцем вибуху.

    Особливу увагу привертає паралельна перевірка банківських рахунків і державних реєстрів. Якщо слідчим вдасться знайти збіг між фінансовими переказами, телефонними контактами та отриманням інформації про переміщення Єрмолаєва, це може суттєво наблизити розслідування до відповіді на питання, хто стояв за нападом у Монако.

    Поки ж справа залишається відкритою, а всі особи, яким оголошено підозру, відповідно до закону вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено обвинувальним вироком суду.

  • Кремль відкинув зупинку війни по нинішній лінії фронту: у ГУР назвали перспективи миру до кінця року

    Кремль відкинув зупинку війни по нинішній лінії фронту: у ГУР назвали перспективи миру до кінця року

    Росія не погодиться на припинення бойових дій із фіксацією нинішньої лінії фронту. У Кремлі публічно відкинули такий сценарій завершення війни проти України, тоді як українська воєнна розвідка заявляє, що наразі не бачить ознак готовності Москви до реального перемир’я.

    Про це заявив помічник російського лідера Володимира Путіна Юрій Ушаков, коментуючи можливість «заморожування» війни по нинішній лінії бойового зіткнення.

    На запитання журналістів, чи допускає Москва такий варіант, Ушаков відповів, що позиція російської сторони його виключає.

    «Ви знаєте нашу позицію, вона виключає це», — заявив представник Кремля.

    Таким чином Москва фактично підтвердила, що не розглядає просту зупинку бойових дій на тих позиціях, які зараз займають українські та російські війська.

    Заява є особливо важливою на тлі міжнародних дискусій щодо можливого припинення вогню як першого етапу майбутнього політичного врегулювання війни.

    Кремль не хоче «заморожування» фронту

    Ушаков зробив заяву 18 серпня. Російські та українські медіа, які цитують його коментар, зазначають, що представник Кремля відповідав саме на запитання про можливість припинення бойових дій із фіксацією нинішньої лінії зіткнення.

    Москва такий сценарій відкинула.

    Це означає, що навіть потенційний компроміс, за якого сторони спочатку припиняють вогонь, не вирішуючи негайно всі територіальні та політичні питання, наразі не отримує підтримки Кремля.

    Російська сторона й раніше пов’язувала завершення війни з виконанням власних вимог щодо України. Зокрема, у попередніх заявах російські посадовці наполягали на територіальних поступках Києва та виконанні інших умов Москви.

    У травні Ушаков заявляв, що переговори залишатимуться заблокованими, якщо Україна не погодиться на виведення своїх військ із підконтрольних Києву територій Донбасу. Тоді він стверджував, що без такого кроку можна провести ще багато раундів переговорів, але сторони все одно залишатимуться на тому самому місці.

    Тепер Кремль додатково дав зрозуміти, що й варіант простого припинення бойових дій уздовж нинішнього фронту Москва не вважає прийнятним.

    У ГУР не бачать ознак готовності Росії до миру

    Практично одночасно з новою заявою Кремля заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький повідомив, що українська розвідка наразі не бачить ознак підготовки Росії до реального припинення бойових дій.

    За його словами, оцінки ГУР ґрунтуються передусім на ситуації на полі бою та планах російського військового командування.

    Скібіцький зазначив, що на фронті немає ознак, які свідчили б про готовність РФ припинити вогонь та перейти до повноцінного переговорного процесу.

    За оцінкою української розвідки, до кінця 2026 року Москва не розраховує на підписання мирної угоди.

    «До кінця цього року жодних домовленостей та підписання мирної угоди не буде», — заявив Скібіцький, описуючи російські плани.

    Це не означає, що дипломатичні контакти протягом цього періоду неможливі. Однак оцінка ГУР свідчить, що російське військове планування наразі не демонструє переходу від ведення війни до підготовки тривалого припинення вогню.

    Росія зберігає територіальні цілі

    Однією з причин песимістичної оцінки української розвідки залишаються військові плани РФ.

    За словами Скібіцького, російське командування продовжує ставити перед своїми військами завдання щодо захоплення нових українських територій. Зокрема, йдеться про прагнення повністю окупувати Донецьку область.

    Таким чином, військові цілі Москви прямо суперечать сценарію швидкого припинення бойових дій на нинішній лінії фронту.

    Якщо російське командування продовжує планувати наступальні операції та захоплення додаткових територій, це суттєво знижує ймовірність того, що Кремль найближчим часом погодиться на фіксацію поточного статус-кво.

    Саме на цьому тлі заява Ушакова набуває особливого значення: вона фактично переводить військові наміри Росії у площину офіційної політичної позиції Кремля.

    Що це означає для переговорів

    Публічна відмова Москви від «заморожування» війни по нинішній лінії фронту звужує можливості для одного з потенційних проміжних сценаріїв завершення активної фази війни.

    Такий варіант теоретично дозволяв би спочатку домогтися припинення вогню, а вже після цього вести тривалі переговори щодо територій, гарантій безпеки та інших суперечливих питань.

    Однак нинішня позиція Кремля свідчить, що Москва не готова відокремлювати припинення бойових дій від ширших політичних і територіальних вимог.

    При цьому переговорні канали повністю не закриті. США продовжують контакти з Україною та Росією, а останні повідомлення західних медіа свідчать про використання Вашингтоном як офіційних, так і непублічних каналів комунікації з Кремлем.

    Однак станом на 19 серпня немає підтвердженої домовленості про нове загальне припинення вогню або дати нового повноцінного раунду переговорів, який міг би привести до такої угоди.

    Натомість останні заяви Москви та оцінки української розвідки вказують на те, що позиції сторін щодо умов завершення війни залишаються далекими одна від одної.

  • Українські спецслужби увірвалися до еліти Європи: СБУ та ГУР вміють те, чого не робить більше ніхто

    Українські спецслужби увірвалися до еліти Європи: СБУ та ГУР вміють те, чого не робить більше ніхто

    Українські спецслужби за роки повномасштабної війни пройшли шлях, який докорінно змінив їхнє сприйняття західною розвідувальною спільнотою. Служба безпеки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони опинилися на четвертій позиції у рейтингу найкращих розвідувальних служб Європи, складеному французьким журналом L’Express. Українські структури залишили позаду низку спецслужб держав, які десятиліттями вважалися одними з найсильніших на континенті.

    Рейтинг має незвичайну методологію. Автори не намагалися порівнювати бюджети спецслужб, кількість співробітників або число проведених операцій — значна частина таких даних у будь-якому разі засекречена. Натомість L’Express звернувся безпосередньо до професійного середовища. В опитуванні взяли участь 60 чинних і колишніх представників та високопосадовців розвідувальних служб із 25 країн. Серед опитаних були також представники американської та ізраїльської розвідувальних спільнот. Кожному пропонували назвати п’ять найкращих європейських служб, оцінюючи передусім їхню ефективність та надійність.

    Перше місце з великим відривом посіла британська MI6, яка отримала 251 бал. Другою стала французька DGSE зі 169 балами. На третій позиції опинилася нідерландська AIVD із 97 балами, а слідом — українські СБУ та ГУР, які в рейтингу розглядали разом і які набрали 77 балів. П’ятірку замкнула німецька BND. Таким чином, Україна випередила розвідувальні служби не лише Німеччини, а й Польщі, Швеції, Норвегії, Естонії, Данії, Румунії, Іспанії та Фінляндії.

    Особливо показово, що Україна досягла такого результату в умовах найбільшої війни в Європі за десятиліття. Саме після 2022 року СБУ та ГУР отримали величезний практичний досвід роботи проти Росії — держави, яка має одну з найбільших у світі систем спецслужб, величезні ресурси та розгалужену контррозвідувальну інфраструктуру.

    За інформацією про результати дослідження L’Express, представники професійного середовища звернули увагу на винахідливість українських служб, здатність проводити складні операції та готовність працювати з високим рівнем ризику. Один із європейських представників розвідувальної спільноти навіть проводив паралель між українськими структурами та ізраїльським «Моссадом».

    Одним із найбільш відомих прикладів стала операція СБУ «Павутина» 1 червня 2025 року. Для ударів по російській стратегічній авіації FPV-дрони були приховано доставлені вглиб території Росії та запускалися неподалік військових аеродромів. Саме «Павутину» згадували серед прикладів, які демонструють можливості українських спецслужб.

    І це лише один напрямок. В офіційному переліку операцій ГУР фігурують повернення контролю над так званими «вишками Бойка», операція «Синиця», атака на російський аеродром «Сольци», знищення ворожої дальньої авіації, операції у кіберпросторі та застосування морських і далекобійних безпілотників.

    Українська розвідка водночас дедалі частіше працює не ізольовано, а разом з іншими складовими Сил оборони. Наприклад, у червні 2026 року ГУР повідомляло про спільне із СБУ, Силами безпілотних систем, Держприкордонслужбою та іншими складовими Сил оборони ураження Слов’янського нафтопереробного заводу в Росії.

    Цікаво виглядає і склад першої трійки рейтингу. Беззаперечним переможцем стала британська MI6. Її перевагою опитані називали насамперед надзвичайно сильну агентурну розвідку — здатність роками вибудовувати мережі джерел та проникати до політичних і владних еліт стратегічних противників. Серед держав, де британці мають особливо сильні можливості, називали Росію, Китай, Іран і Туреччину.

    Репутацію MI6 додатково зміцнила її роль напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Британська й американська розвідки заздалегідь попереджали про підготовку Москви до великої війни. У професійному середовищі це стало одним із прикладів того, наскільки важливо не лише отримати інформацію, але й правильно її інтерпретувати.

    Друге місце посіла французька DGSE. Її сильною стороною вважається глобальна географія роботи. Один із представників польської розвідки, якого цитували у матеріалах про рейтинг, характеризував DGSE як фактично єдину спецслужбу континентальної Європи, здатну проводити операції майже в усьому світі.

    Одним із сюрпризів стало третє місце Нідерландів. AIVD не може конкурувати з британцями чи французами масштабами глобальної присутності, однак має дуже високу професійну репутацію, зокрема в кіберрозвідці. У результаті нідерландська служба набрала 97 балів і стала єдиною структурою, яка розташувалася між двома традиційними розвідувальними гігантами та Україною.

    Німецька BND, попри значно більші ресурси, опинилася нижче України. Цікаво, що саме зараз Берлін намагається радикально змінити можливості своїх спецслужб. У серпні 2026 року німецький уряд схвалив проєкт масштабного розширення їхніх повноважень на тлі російських гібридних загроз. Зокрема, передбачається можливість активніших кібероперацій та ширшої роботи з цифровими даними. Реформа ще потребує парламентського проходження.

    Тому четверте місце України є особливо показовим. Київ конкурує не бюджетами і не столітньою історією розвідувальних шкіл. Українська модель сформувалася безпосередньо під час війни, де інформація часто має цінність лише протягом годин або навіть хвилин.

    Водночас сам рейтинг потрібно сприймати правильно. Це не офіційна міжнародна класифікація і не математичне вимірювання можливостей спецслужб. Через закритий характер розвідки об’єктивно порівняти кількість агентів, технічні ресурси, успішні та провалені операції практично неможливо. Дослідження L’Express передусім показує репутацію служб усередині самої міжнародної розвідувальної спільноти.

    І саме в цьому полягає головний результат для України. СБУ та ГУР тепер сприймають не просто як служби держави, що воює, а як структури, досвід яких цікавить професіоналів із держав із набагато довшою розвідувальною традицією.

    Повномасштабна війна змусила Україну швидко поєднати агентурну роботу, кібероперації, безпілотні технології, технічну розвідку та операції далеко за лінією фронту. І четверте місце у професійному рейтингу L’Express демонструє: за кілька років українські спецслужби отримали репутацію одного з найсерйозніших гравців на європейському розвідувальному полі.

  • Росія прискорила створення власного Starlink: у ГУР назвали терміни появи сотень супутників

    Росія прискорила створення власного Starlink: у ГУР назвали терміни появи сотень супутників

    Росія прискорює розгортання власної низькоорбітальної системи супутникового зв’язку «Рассвет», яку позиціонують як російську альтернативу Starlink. Москва просувається швидше, ніж передбачали попередні плани, а вже протягом найближчих років має намір вивести на орбіту сотні апаратів. Українська розвідка попереджає: після формування повноцінного угруповання система зможе забезпечувати постійний зв’язок за принципом, подібним до Starlink, а тому питання протидії їй уже обговорюється.

    Про це розповів заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький.

    За даними ГУР, Росія планує створити угруповання із 292 супутників уже у 2027 році, а до 2035-го збільшити його до 924 апаратів.

    «Москва впроваджує “Рассвет” — фактично російський аналог системи Starlink. І вони почали її запускати значно швидше, ніж це передбачалося їхніми планами», — повідомив Скібіцький.

    Незалежні дані підтверджують, що проєкт перейшов від випробувань до розгортання робочого угруповання. 23 березня 2026 року компанія «Бюро 1440» здійснила перший пакетний запуск одразу 16 супутників «Рассвет». Апарати вивела ракета «Союз-2.1Б», після чого їх взяв під контроль центр управління польотами компанії.

    Це був важливий рубіж: попередні запуски «Рассвет-1» та «Рассвет-2» мали переважно експериментальний характер, тоді як апарати 2026 року вже є частиною майбутнього робочого угруповання.

    У самій компанії «Бюро 1440» підтверджують, що після березневого запуску розпочався етап безпосереднього розгортання системи. 20 липня компанія повідомила про успішне виведення на орбіту супутників другого пакетного запуску.

    Таким чином, Росія вже перейшла до серійних запусків.

    Що відомо про російський «Рассвет»

    «Рассвет» створює російська аерокосмічна компанія «Бюро 1440», що входить до «ИКС Холдинга». Концептуально система справді нагадує Starlink: замість кількох великих геостаціонарних супутників використовується значна кількість відносно невеликих апаратів на низькій навколоземній орбіті.

    Це дозволяє зменшити затримку сигналу та забезпечувати широкосмуговий доступ до мережі навіть там, де відсутня звичайна наземна телекомунікаційна інфраструктура.

    За даними Janes, російська система має використовувати технологію 5G NTN та міжсупутникові лазерні канали зв’язку. Заявлена швидкість доступу може сягати 1 Гбіт/с, а затримка сигналу — до 70 мілісекунд.

    Саме лазерні міжсупутникові канали є особливо важливими. Вони дозволяють апаратам передавати інформацію один одному без необхідності кожного разу спрямовувати весь трафік через наземну станцію.

    Березневі супутники отримали оновлену систему електроживлення, плазмові двигуни та нове покоління терміналів лазерного зв’язку.

    Поки система працює лише «вікнами»

    Наразі порівнювати можливості «Рассвета» зі сформованою мережею Starlink зарано. Російське угруповання ще занадто мале, щоб забезпечувати безперервне покриття.

    Це підтверджує і українська розвідка.

    За словами Скібіцького, зараз система може працювати лише фрагментарно — у моменти, коли відповідний російський супутник проходить над територією України.

    Тобто на цьому етапі постійного супутникового покриття немає. Але ситуація принципово змінюватиметься зі збільшенням кількості апаратів.

    Після розгортання повноцінного угруповання супутники зможуть послідовно змінювати один одного над певною територією. Саме цей принцип лежить в основі роботи великих низькоорбітальних мереж.

    «Коли вони виведуть на орбіту повноцінне угруповання супутників, система запрацює за принципом, аналогічним Starlink», — пояснив представник ГУР.

    За його словами, в Україні вже обговорюють можливі способи протидії новій системі.

    «Вже йде дискусія, як з цим боротися», — зазначив Скібіцький.

    Чому це важливо саме для війни

    Російський проєкт має цивільне призначення, але супутникові комунікаційні мережі за своєю природою є технологією подвійного використання.

    Досвід російсько-української війни продемонстрував, наскільки важливим може бути стабільний супутниковий інтернет для сучасних бойових дій — від зв’язку між підрозділами до роботи цифрових систем управління.

    WIRED у травні звертав увагу, що запуск першої серійної партії «Рассвета» здійснили саме з космодрому Плесецьк, який тісно пов’язаний із російською військовою космічною програмою. Видання також зазначало, що проєкт отримує значну державну підтримку і потенційно має як цивільне, так і військове застосування.

    Janes також характеризує «Рассвет» як російську альтернативу низькоорбітальній мережі Starlink.

    Водночас називати «Рассвет» повноцінним конкурентом Starlink уже сьогодні було б перебільшенням. Масштаби систем поки непорівнянні, а Росії ще необхідно налагодити серійне виробництво апаратів та забезпечити високу частоту космічних запусків.

    До 292 супутників уже наступного року

    Саме темпи розгортання стають головним питанням.

    Російський план передбачає вихід на сотні апаратів протягом дуже короткого часу. За інформацією, яку наводять профільні джерела, до кінця 2027 року Москва розраховує сформувати угруповання приблизно з 292 супутників. Ця цифра збігається з даними, які зараз наводить українська військова розвідка.

    Але реалізувати такий графік буде непросто. Якщо запускати по 16 апаратів за один раз, Росії знадобиться багато пакетних запусків протягом 2026–2027 років, не враховуючи можливих аварій, технічних несправностей та необхідності заміни апаратів.

    Проєкт вимагає не лише самих супутників. Потрібні ракети-носії, наземні термінали, центри управління, виробничі лінії, електроніка та велика мережа наземної інфраструктури.

    Саме спроможність російської промисловості підтримувати необхідний темп серійного виробництва може стати одним із головних обмежень програми.

    Росія засвоює уроки війни

    Прискорення «Рассвета» вписується у ширшу тенденцію, про яку останнім часом говорить українська розвідка: Москва намагається максимально швидко масштабувати технології, ефективність яких стала очевидною під час війни.

    Йдеться про безпілотні системи, захищений цифровий зв’язок, супутникову розвідку, навігацію та незалежні канали передачі даних.

    Власне низькоорбітальне угруповання потенційно дасть Росії значно більшу автономність у сфері комунікацій та зменшить залежність від наземної телекомунікаційної інфраструктури.

    При цьому перші результати вже є: у березні на орбіту вийшли 16 серійних апаратів, а в липні «Бюро 1440» повідомило про другий пакетний запуск.

    Тож для України проблема «Рассвета» поки не полягає в тому, що Росія вже отримала власний повноцінний Starlink. Такої системи у Москви наразі немає.

    Набагато важливіше те, що Росія вже перейшла від експериментів до системного розгортання супутникового угруповання, а строки реалізації програми, за оцінкою ГУР, прискорюються. Якщо Москва зможе підтримати нинішній темп і справді вивести сотні апаратів, «Рассвет» перетвориться з експериментальної технології на постійно доступну мережу зв’язку — з потенційно серйозними наслідками і для російських військових можливостей.

  • ГУР завдало нового удару по ППО РФ у Криму: уражено дві пускові С-400 та антену «Оріона»

    ГУР завдало нового удару по ППО РФ у Криму: уражено дві пускові С-400 та антену «Оріона»

    Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про чергову успішну операцію на території тимчасово окупованого Криму. На початку серпня оператори спецпідрозділу Group 13 завдали удару по елементах російської системи протиповітряної оборони та інфраструктурі безпілотної авіації. За даними розвідки, було уражено дві пускові установки зенітного ракетного комплексу С-400 «Тріумф», а також антену управління російськими безпілотниками «Оріон».

    Про результати операції ГУР повідомило, оприлюднивши відео бойової роботи. На кадрах зафіксовано застосування новітніх багатоцільових морських платформ Magura, які виступали носіями FPV-дронів. Саме за допомогою цих безпілотників українські розвідники завдали ударів по російських військових об’єктах на півострові.

    У розвідці зазначили, що під час операції були уражені дві пускові установки С-400 та антена, яка використовувалася для управління російськими ударно-розвідувальними безпілотниками «Оріон». Офіційної інформації про ступінь пошкодження комплексів або їхнє повне знищення наразі не оприлюднено. Також ГУР не розкриває точного місця проведення операції з міркувань безпеки.

    У повідомленні української розвідки наголошується, що орієнтовні втрати російської армії внаслідок цієї операції можуть сягати десятків мільйонів доларів. Така оцінка пов’язана з високою вартістю сучасних засобів протиповітряної оборони та обладнання для керування безпілотними комплексами.

    Особливістю операції стало використання нового підходу до застосування морських безпілотників. Якщо раніше платформи Magura переважно використовувалися як ударні морські дрони проти кораблів або для атак безпосередньо власною бойовою частиною, то цього разу вони виконували роль мобільних платформ для запуску FPV-дронів. Це дозволило значно розширити можливості українських морських безпілотних систем і збільшити дальність ураження наземних цілей.

    Система С-400 «Тріумф» є одним із найсучасніших російських зенітних ракетних комплексів великої дальності. Вона призначена для боротьби з літаками, крилатими та балістичними ракетами, а також безпілотниками. Один дивізіон С-400 складається з кількох пускових установок, радіолокаційних станцій та командного пункту. Саме тому навіть ураження окремих пускових установок може суттєво знизити бойові можливості комплексу до моменту їхньої заміни або ремонту.

    Не менш важливою ціллю стала антена управління безпілотними літальними апаратами «Оріон». Ці російські БпЛА належать до класу середньовисотних ударно-розвідувальних безпілотників тривалого польоту та використовуються для ведення розвідки, коригування артилерійського вогню й нанесення ударів керованими боєприпасами. Пошкодження елементів системи управління може тимчасово обмежити можливості їхнього застосування на окремій ділянці.

    Спецпідрозділ Group 13 уже неодноразово проводив успішні операції проти російських військових об’єктів у Чорному морі та Криму. Саме цей підрозділ став відомим завдяки застосуванню морських дронів Magura проти кораблів Чорноморського флоту РФ, а також завдяки першому в історії знищенню повітряної цілі за допомогою морського безпілотника. За даними ГУР, за три роки діяльності підрозділ уразив понад два десятки російських військових цілей, включаючи кораблі, літаки та вертольоти.

    Це вже не перший успішний удар української розвідки по російських системах протиповітряної оборони у Криму. На початку серпня ГУР повідомляло про ураження двох російських радіолокаційних станцій за допомогою новітніх морських платформ Magura, оснащених FPV-дронами. Такі операції демонструють еволюцію українських безекіпажних морських систем, які дедалі частіше використовуються не лише проти кораблів, а й для високоточних ударів по наземних військових об’єктах.

    Офіційних коментарів Міністерства оборони Росії щодо заяви української розвідки на момент публікації не було. Також російська сторона не підтверджувала інформацію про втрати елементів комплексу С-400 або антени управління безпілотниками.

    Україна систематично завдає ударів по військовій інфраструктурі в тимчасово окупованому Криму, розглядаючи півострів як важливий логістичний та військовий плацдарм Росії. Основними цілями таких операцій залишаються системи протиповітряної оборони, аеродроми, склади боєприпасів, командні пункти та інші об’єкти, які забезпечують діяльність російських військ на південному напрямку. Остання операція Group 13 свідчить про подальший розвиток тактики застосування морських безпілотних платформ та їх інтеграції з FPV-дронами для ураження високовартісних військових цілей.

  • Росія перевиконує план із виробництва ракет: Скібіцький попередив, що паузи в ударах не буде

    Росія перевиконує план із виробництва ракет: Скібіцький попередив, що паузи в ударах не буде

    Росія продовжує нарощувати виробництво високоточного ракетного озброєння та перевиконує державне оборонне замовлення за низкою ключових типів ракет. Це дозволяє країні-агресору підтримувати високі темпи ракетних ударів по території України, тому найближчим часом очікувати тривалої паузи в атаках не варто. Про це заявив заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв’ю РБК-Україна.

    За словами представника воєнної розвідки, Росія може змінювати тактику застосування озброєння, зменшуючи кількість ракет, які одночасно запускаються по одній цілі, однак повністю припиняти удари вона не планує. Водночас подальша інтенсивність атак значною мірою залежатиме від того, чи зможе російський військово-промисловий комплекс і надалі підтримувати нинішні темпи виробництва.

    «Вони зможуть зменшити кількість ракет, яка летить по одній цілі, але паузу вони навряд чи будуть робити. Адже зараз у них у пріоритеті ураження одних цілей, а потім вони будуть переключатися на інші. Проте все буде передусім залежати від обсягів їхнього виробництва – чи зможуть вони підтримувати нинішні темпи», – зазначив Скібіцький.

    Він підкреслив, що головним завданням української розвідки та інших складових Сил оборони залишається зрив планів російського військово-промислового комплексу. Для цього Україна працює як над отриманням інформації про виробництво озброєння, так і над завданням ударів по підприємствах оборонної галузі, складах боєприпасів та інших військових об’єктах на території Росії.

    За інформацією ГУР, російські підприємства вже перевищують заплановані показники виробництва за основними типами ракетного озброєння. Загалом рівень виконання місячних планів становить 110–120%, а окремі види ракет виробляються значно швидше, ніж передбачено державним оборонним замовленням.

    Зокрема, у липні Росія виконала план із виробництва стратегічних крилатих ракет Х-101 на 140%. Для морських крилатих ракет 3М14 «Калібр» цей показник становив 111%, а виробництво крилатих ракет Х-35 досягло 200% від запланованого обсягу.

    Скібіцький також навів конкретні цифри щодо виробничих планів. Так, на серпень Росія запланувала виготовити 72 ракети Х-101. Аналогічний план був і в липні, однак фактично російські підприємства випустили 87 ракет цього типу. Щодо ракет «Калібр», то при запланованих 26 одиницях у липні було вироблено 29.

    За словами представника ГУР, українська розвідка володіє документальними підтвердженнями як планів виробництва російського військово-промислового комплексу, так і фактичного виконання цих показників. Саме аналіз цих документів дозволяє оцінювати реальні виробничі можливості країни-агресора, а не покладатися лише на відкриті джерела чи непрямі оцінки.

    Окремо генерал-майор звернув увагу на ситуацію із виробництвом ракет «Циркон» та «Онікс». За даними ГУР, станом на 3 серпня Росія вже виконала річний план із виробництва цих двох типів ракет, визначений державним оборонним замовленням. Протягом перших семи місяців року було виготовлено 33 ракети «Циркон» та 60 ракет «Онікс».

    Обидві ракети спочатку розроблялися як протикорабельне озброєння, однак після модернізації російська армія активно застосовує їх і для ударів по наземних цілях на території України. Завдяки високій швидкості польоту та складності перехоплення вони становлять серйозну загрозу для систем протиповітряної оборони.

    Статистика застосування ракет у липні також демонструє зростання інтенсивності російських ударів. За оцінками ГУР, за кількістю запусків крилатих ракет Х-101, «Калібр» та Х-32 липень став другим наймасштабнішим місяцем 2026 року після лютого. Якщо в лютому російська армія використала 157 таких ракет, то в липні – 153.

    Ще більш показовою є ситуація з балістичними та гіперзвуковими засобами ураження. За словами Скібіцького, протягом липня Росія застосувала 198 балістичних і гіперзвукових ракет, серед яких 9М723 комплексу «Іскандер-М», ракети 48Н6 для комплексів С-400, а також «Циркони». Це стало найбільшим показником від початку 2026 року.

    Раніше Повітряні сили Збройних сил України повідомляли, що лише у липні українська протиповітряна оборона знищила понад 5300 повітряних цілей, серед яких були ударні безпілотники та ракети різних типів. Водночас саме балістичні ракети залишаються найбільшою проблемою для ППО через дуже короткий час підльоту та складність їхнього перехоплення.

    Попри міжнародні санкції, російський військово-промисловий комплекс продовжує адаптуватися до обмежень, збільшуючи випуск високоточного озброєння. Українська розвідка наголошує, що одним із ключових напрямків роботи Сил оборони залишається ураження підприємств оборонної промисловості, виробничих майданчиків, складів та логістичних центрів на території Росії. Саме такі дії мають на меті знизити можливості Кремля підтримувати нинішні темпи виробництва ракет і, відповідно, обмежити інтенсивність майбутніх масованих ударів по Україні.

  • Росія достроково виконала річний план з виробництва «Цирконів» і «Оніксів»: ГУР попереджає про нову загрозу

    Росія достроково виконала річний план з виробництва «Цирконів» і «Оніксів»: ГУР попереджає про нову загрозу

    Росія вже на початку серпня виконала державний річний план із виробництва гіперзвукових ракет «Циркон» та надзвукових ракет «Онікс». Такі оцінки озвучило Головне управління розвідки Міністерства оборони України. За даними української воєнної розвідки, станом на 3 серпня російський військово-промисловий комплекс уже виготовив усю кількість цих ракет, яка була передбачена державним оборонним замовленням на 2026 рік.

    Про це йдеться в інтерв’ю заступника начальника ГУР МО України генерал-майора Вадима Скібіцького, яке опублікувало РБК-Україна. За його словами, російська оборонна промисловість продовжує працювати у режимі максимальної мобілізації, а виробництво окремих видів високоточного озброєння не лише не сповільнюється, а й демонструє випередження встановлених графіків.

    За інформацією української розвідки, протягом перших семи місяців 2026 року Росія виготовила:

    • 33 гіперзвукові ракети «Циркон»;
    • 60 надзвукових ракет «Онікс».

    Первісно обидва комплекси створювалися як протикорабельне озброєння. Однак після модернізації російські війська дедалі активніше використовують їх для ударів по наземних цілях на території України. Саме така зміна тактики значно ускладнила загрозу для української системи протиповітряної оборони, оскільки ці ракети мають високу швидкість польоту та складну траєкторію перехоплення.

    «Циркон» вважається одним із найсучасніших російських ракетних комплексів. За заявленими характеристиками він здатний розвивати гіперзвукову швидкість, що значно скорочує час реагування для систем ППО. Водночас «Онікс», хоча й був розроблений як протикорабельна ракета, після доопрацювання активно застосовується для ударів по наземній інфраструктурі.

    Оприлюднені цифри свідчать не лише про стабільне функціонування російського військово-промислового комплексу, а й про здатність Кремля підтримувати виробництво навіть в умовах міжнародних санкцій. Раніше Вадим Скібіцький зазначав, що Росія створила жорстку систему контролю за виконанням державного оборонного замовлення. За його словами, на підприємствах оборонної галузі діє ціла система покарань за зрив виробничих планів, а виконання державних контрактів контролюється на всіх рівнях влади.

    Водночас у ГУР наголошують, що санкційний тиск усе ж створює для російської оборонної промисловості певні труднощі. Значна частина сучасних російських ракет містить електронні компоненти іноземного виробництва, тому Україна разом із міжнародними партнерами продовжує працювати над перекриттям каналів їхнього постачання. Крім того, одним із важливих напрямків роботи Сил оборони України залишаються удари по підприємствах російського військово-промислового комплексу, складах боєприпасів та виробничих майданчиках, що дозволяє хоча б тимчасово порушувати виробничі цикли окремих видів озброєння.

    Окрему увагу експерти звертають на загальне нарощування виробництва ракетного озброєння в Росії. Позаштатний радник президента України, фахівець із військових технологій Сергій Бескрестнов («Флеш») раніше повідомляв, що російська армія накопичила запас у кілька сотень балістичних ракет і продовжує регулярно поповнювати свої арсенали завдяки власному виробництву. За його оцінками, щомісяця Росія випускає приблизно 60–70 ракет комплексу «Іскандер», а разом із виробництвом «Цирконів» та ракет для систем С-400 загальний випуск може сягати 100–150 високоточних ракет на місяць. Ці оцінки демонструють, що російський оборонно-промисловий комплекс зберігає можливість компенсувати значну частину витраченого боєзапасу.

    У ГУР також наголошують, що виконання виробничого плану не означає завершення випуску цих ракет до кінця року. Державне оборонне замовлення є мінімальним гарантованим обсягом, тоді як за наявності виробничих потужностей і необхідних комплектуючих підприємства можуть продовжувати виготовлення продукції понад встановлені показники. Саме тому українська розвідка уважно стежить за темпами виробництва та накопичення російських запасів високоточного озброєння.

    На тлі цих даних українські військові продовжують фіксувати високу інтенсивність повітряних атак. За інформацією Повітряних сил ЗСУ, лише протягом липня українська протиповітряна оборона перехопила понад 5300 повітряних цілей, серед яких були ударні безпілотники та ракети різних типів. Водночас саме балістичні ракети залишаються одним із найскладніших викликів для української системи ППО через надзвичайно короткий час підльоту та складність їхнього перехоплення.

    Оцінки ГУР свідчать, що найближчим часом підстав очікувати суттєвого зменшення інтенсивності російських ракетних атак немає. Навпаки, дострокове виконання плану з виробництва окремих типів ракет може свідчити про прагнення Кремля підтримувати високий темп застосування високоточного озброєння, одночасно поповнюючи власні запаси. Саме тому українські сили оборони продовжують роботу не лише над посиленням протиповітряної оборони, а й над ураженням військово-промислових об’єктів на території Росії, які забезпечують виробництво ракетного озброєння.

  • КНДР перекидає Росії 120 балістичних ракет: в ISW попередили про нову хвилю ударів по Україні

    КНДР перекидає Росії 120 балістичних ракет: в ISW попередили про нову хвилю ударів по Україні

    Військова співпраця Росії та Північної Кореї виходить на новий рівень і може безпосередньо вплинути на інтенсивність російських ракетних атак по Україні. Пхеньян розпочав розгортання власного ракетного підрозділу на території РФ, який потенційно може отримати до 120 балістичних ракет і шість пускових установок. Одночасно, за інформацією української військової розвідки, КНДР уже передала Москві нову партію з приблизно 40 ракет KN-23 і KN-24.

    Про розгортання північнокорейських ракетників 5 серпня повідомило агентство Reuters із посиланням на представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрія Черняка. За його словами, йдеться приблизно про 90 військовослужбовців КНДР, яких планують розмістити у Воронезькій області Росії. Підрозділ може діяти у складі російської 112-ї ракетної бригади.

    Очікується, що північнокорейський підрозділ може отримати до шести пускових установок та 120 балістичних ракет. Водночас остаточна конфігурація формування і кількість переданого озброєння, за інформацією української розвідки, ще можуть змінитися — ці параметри мають остаточно визначити під час переговорів між Москвою та Пхеньяном на високому рівні.

    Це означатиме якісно новий етап участі Північної Кореї у війні Росії проти України. Москва вже тривалий час використовує північнокорейські боєприпаси та балістичні ракети, однак розміщення окремого ракетного підрозділу КНДР на російській території створює можливість безпосередньої участі північнокорейських військових у забезпеченні ракетних операцій.

    Росія може збільшити кількість балістичних ударів

    В Інституті вивчення війни звертають увагу на особливу небезпеку такого розвитку подій саме зараз. Додаткові запаси північнокорейських балістичних ракет дозволять Москві збільшувати кількість атак, не витрачаючи такими темпами власні запаси балістичних ракет.

    Фактично КНДР може створити для Кремля додатковий резерв озброєння, який дасть можливість підтримувати високий темп ударів протягом тривалішого періоду. Особливо небезпечно це на тлі дефіциту дорогих ракет-перехоплювачів, необхідних Україні для боротьби з балістичними цілями. ISW вважає, що Москва та Пхеньян можуть намагатися використати цю вразливість української протиповітряної оборони.

    Reuters також зазначає, що Україна відчуває гостру потребу у високотехнологічних засобах ППО, тоді як Росія намагається скористатися ситуацією, збільшуючи застосування балістичних ракет, перехоплення яких є значно складнішим порівняно з багатьма іншими типами повітряних цілей.

    Таким чином, загроза полягає не тільки у появі ще 120 ракет. Москва потенційно отримує можливість комбінувати власні «Іскандери» з північнокорейськими KN-23 та KN-24, а також крилатими ракетами й ударними безпілотниками, намагаючись перевантажувати українську систему ППО.

    Північна Корея отримує полігон для випробування своїх ракет

    Є ще один важливий аспект співпраці Москви та Пхеньяна. Для КНДР війна проти України фактично створює можливість перевіряти власне озброєння у реальних бойових умовах.

    Аналітики ISW звертають увагу, що використання північнокорейських ракет Росією дозволяє Пхеньяну збирати інформацію про їхню реальну ефективність, точність і здатність долати сучасні системи протиповітряної та протиракетної оборони. Отримані дані можуть використовуватися для подальшого вдосконалення ракетної програми КНДР.

    Особливе занепокоєння викликає KN-23 — північнокорейська твердопаливна балістична ракета малої дальності, яку часто порівнюють із російським «Іскандером-М».

    За даними Missile Threat проєкту Center for Strategic and International Studies, KN-23 може мати максимальну дальність приблизно до 690 км залежно від конфігурації та нести бойову частину масою близько 500 кг. Ракета рухається за квазібалістичною траєкторією і здатна виконувати маневри на завершальній ділянці польоту, що ускладнює її перехоплення.

    Саме поєднання значної бойової частини та складної траєкторії робить такі ракети особливо небезпечними для українських міст.

    Москва вже отримала нову партію KN-23 та KN-24

    Паралельно з формуванням ракетного підрозділу Пхеньян, за інформацією ГУР, уже передав Росії нову партію приблизно з 40 ракет KN-23 та KN-24 разом із персоналом.

    Російські війська застосовують північнокорейські балістичні ракети проти України ще з кінця 2023 року. Тому нинішнє розгортання не означає появу принципово нового виду зброї на полі бою. Головна зміна полягає в масштабах постачання та можливій безпосередній присутності спеціалізованих північнокорейських ракетників.

    Водночас міжнародні структури раніше вже документували масштабну військову співпрацю двох держав. У травні 2025 року багатостороння група з моніторингу санкцій MSMT оприлюднила окремий звіт щодо військового співробітництва КНДР і Росії. У ньому йшлося про передачу озброєнь, підготовку північнокорейських військових Росією та порушення відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН.

    Механізм MSMT був створений після того, як робота групи експертів комітету Ради Безпеки ООН щодо санкцій проти КНДР фактично припинилася у 2024 році через російське вето.

    Для України це означає додатковий тиск на ППО

    Найближчим практичним наслідком нового постачання може стати збільшення кількості балістичних цілей під час російських атак.

    На відміну від повільніших ударних безпілотників або частини крилатих ракет, балістичні ракети рухаються з надзвичайно високою швидкістю, а час від їх виявлення до можливого удару є значно коротшим. Для ефективного перехоплення таких цілей Україні потрібні спеціалізовані системи протиракетної оборони та відповідні ракети-перехоплювачі.

    Саме тому збільшення російського балістичного арсеналу може мати непропорційно великий ефект: кожна додаткова ракета змушує Україну витрачати дефіцитні високотехнологічні боєприпаси ППО.

    Військовий експерт Foreign Policy Research Institute Роб Лі у коментарі Reuters також звернув увагу, що збільшення кількості доступних Росії балістичних ракет створює додатковий тиск на українську протиповітряну оборону, яка залишається одним із критично важливих елементів захисту країни.

    Союз Москви та Пхеньяна стає дедалі небезпечнішим

    Нинішнє розгортання демонструє, наскільки далеко зайшло військове зближення Росії та КНДР. Якщо раніше Пхеньян передусім виступав постачальником боєприпасів і ракет, то тепер співпраця поступово переходить до безпосереднього залучення спеціалізованих військових формувань.

    Для Москви така модель має очевидну перевагу: вона дозволяє поповнювати арсенали за рахунок виробничих потужностей союзника та одночасно зберігати більшу частину власного ракетного резерву.

    Для Північної Кореї війна дає іншу вигоду — можливість перевіряти власну зброю проти сучасних західних систем ППО та отримувати бойовий досвід, який неможливо повноцінно відтворити під час полігонних випробувань.

    Саме тому потенційна поява 120 нових північнокорейських ракет у Росії є загрозою не лише через їхню кількість. Вона свідчить про формування дедалі глибшої військової інтеграції між Москвою та Пхеньяном, за якої Росія отримує додаткові ресурси для продовження війни, а КНДР — можливість удосконалювати власні ракетні технології на основі досвіду їхнього реального бойового застосування проти України.