Представнику Ізраїлю дозволили взяти участь у пісенному конкурсі «Євробачення-2026», який відбудеться у Відні. Це рішення викликало хвилю протестів серед низки країн-учасниць, які оголосили про бойкот конкурсу.
У четвер, 4 грудня, мовники європейських країн схвалили участь Ізраїлю, хоча передбачалося таємне голосування щодо цього питання, ініційоване Словенією, Іспанією, Чорногорією, Нідерландами, Туреччиною, Алжиром, Бельгією та Ісландією. Однак голосування так і не провели.
Після дозволу Ізраїлю на конкурс, Нідерланди, Іспанія, Ірландія та Словенія оголосили про свій бойкот. Ці країни не братимуть участь у «Євробаченні» і відмовляються його транслювати.
Між тим, більшість учасників підтримали нові правила конкурсу щодо запобігання непропорційному просуванню пісень урядами та третіми сторонами. Зокрема, оцінювання журі повертається до обох півфіналів і буде складати половину голосів. EBU також планує зробити журі більш різноманітним за віком і впровадити технічні заходи безпеки, щоб блокувати шахрайське або скоординоване голосування. Крім того, кількість голосів, які можна віддати за одного виконавця, скоротили з 20 до 10.
Нові правила були введені після попереднього скандалу навколо Ізраїлю. У 2025 році країну звинуватили у несправедливому просуванні пісні New Day Will Rise співачки Юваль Рафаель через офіційні канали міністерства закордонних справ із закликами голосувати до 20 разів. Тоді композиція посіла друге місце.
70-й конкурс «Євробачення» відбудеться у Відні: півфінали заплановані на 12 і 14 травня, фінал – 16 травня 2026 року.
11 вересня 2025 року Велика палата Верховного Суду ухвалила остаточне рішення у резонансній справі №990/320/23, залишивши чинним указ президента від 18 липня 2022 року про втрату громадянства України Ігорем Коломойським. Про це повідомив адвокат бізнесмена Олександр Лисак.
Згідно з матеріалами справи, ще у 1995 році Ігор Коломойський, будучи громадянином України, отримав громадянство Ізраїлю. На той момент законодавство України не передбачало автоматичної втрати українського громадянства у разі набуття громадянства іншої держави.
Однак у 2022 році президент України підписав указ №502/2022, яким Коломойського визнано таким, що втратив громадянство України. Бізнесмен оскаржив цей документ у Касаційному адміністративному суді, який розглянув справу в складі Верховного Суду. Як зазначив адвокат Лисак, суть справи полягала у юридичній колізії, що стосується дії законів у часі. Він нагадав, що відповідні зміни до Закону “Про громадянство України”, які передбачають втрату громадянства через набуття іншого, були внесені лише у 1997 та 2001 роках — тобто після того, як Коломойський отримав громадянство Ізраїлю.
“Відповідно до статті 58 Конституції України, закон не має зворотної сили. Застосування норм, прийнятих після 1995 року, до подій того часу є порушенням принципу незворотності дії закону”, — наголосив адвокат.
Особливу увагу викликає окрема думка двох суддів Великої палати Верховного Суду — Миколи Мазура та Олега Кривенди. У своєму документі вони прямо вказали на неприпустимість ретроспективного застосування законодавства та зазначили, що рішення суду порушує конституційні гарантії. На думку захисту, справа Коломойського має значення не лише для самого бізнесмена. Йдеться про створення прецеденту, який може торкнутися тисяч українців, що перебувають або перебували у подібних правових умовах — зокрема тих, хто має іноземне громадянство, отримане ще до змін у законодавстві.
У цьому контексті Лисак звернув увагу на ухвалення нового закону про множинне громадянство, який хоч і не дозволяє вільно мати кілька паспортів, однак не передбачає автоматичної втрати українського громадянства лише через наявність іншого. На його думку, справа Ігоря Коломойського демонструє необхідність перегляду застарілих норм та адаптації законодавства до сучасних реалій.
Українська співачка KOLA, справжнє ім’я якої Анастасія Прудіус, поділилася подробицями своєї складної подорожі з Ізраїлю до України. Через небезпечну ситуацію в регіоні зірці довелося пройти тривалий та непростий маршрут із супроводом спецслужб, щоб безпечно дістатися додому.
Співачка розповіла, що шлях починався в Тель-Авіві, звідки вона поїхала в Ейлат для перетину кордону. Там її зустріла і супроводжувала спеціальна служба безпеки, яка забезпечувала безпеку на маршруті через Шарм-еш-Шейх — місце підвищеної терористичної загрози. Перебувати в цьому регіоні можна було лише вдень, а далі Анастасія літала до Каїру, потім — до Європи, зокрема Варшави, і вже звідти прямувала на український кордон, де її забрали.
KOLA зізналася, що виїжджала з Ізраїлю під час повітряної тривоги, через що спочатку дуже хвилювалася. Проте турбота та підтримка її чоловіка допомогли їй подолати страх. Він навіть організував для неї відпочинок у мальовничому готелі в Єгипті, де вона змогла перепочити перед подальшим шляхом до України.
«Я дуже налякана була, бо казали, що шлях дуже небезпечний. Але мене швидко пропустили на кордоні. Мене зустріли двоє чудових людей, і я перестала боятися. Велика подяка моєму чоловікові, бо я не знала, куди саме їду і де зняв мені номер. Мій шлях не був страшним, бо проходив вдень. Дякую коханому за безпеку», — поділилася виконавиця.
Україна підписала стратегічну угоду з ізраїльською компанією Pluri, яка постачатиме препарат PLX-R18 — інноваційну клітинну терапію, здатну лікувати наслідки сильного опромінення. Партнером Pluri в Україні виступить біотехнологічна компанія Hemafund, яка спеціалізується на зберіганні та транспортуванні пуповинної крові та клітин.
Про це повідомило видання The Times of Israel, зазначаючи, що обсяг угоди може перевищити $100 мільйонів.
Компанія Pluri, що базується в ізраїльській Хайфі, використовує передову технологію 3D-розширення стовбурових клітин, отриманих з плаценти після кесаревих розтинів. Її препарат PLX-R18 розроблений спеціально для лікування гострого гемопоетичного променевого синдрому (H-ARS) — небезпечного стану, при якому радіація знищує кістковий мозок та порушує кровотворення.
За умовами контракту, буде виготовлено стартову партію у 12 000 доз — цього вистачить для лікування близько 6 000 осіб. Зберігатимуться дози в Україні, що дозволить оперативно реагувати у випадку радіаційної надзвичайної ситуації.
Pluri підкреслює, що її терапія є унікальною — це єдина у світі технологія, що базується на використанні плацентарних клітин для лікування впливу радіації.
«Наші кріосховища та логістична мережа дозволяють зберігати і швидко впроваджувати PLX-R18 як критично важливий елемент готовності України до потенційних радіаційних катастроф. Ми сподіваємось, що цей препарат залишиться превентивним інструментом, але маємо бути готові до будь-якого сценарію», — заявив засновник Hemafund Ярослав Іссаков.
Ця угода має не лише медичне, а й стратегічне значення. На тлі повномасштабної війни з Росією, радіаційна безпека знову стала пріоритетом — особливо після випадку 14 лютого, коли російський дрон із фугасною бойовою частиною влучив у захисну споруду “Укриття” над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС. Вибух пошкодив зовнішній шар щита, що викликало занепокоєння через можливу корозію та підвищення ризиків радіаційного витоку.
Хоча офіційні особи наголошують, що постачання PLX-R18 є запобіжним заходом, у нинішніх умовах це виглядає як частина нової стратегії національної безпеки. Україна стає першою країною у світі, яка не лише офіційно готується до потенційної радіаційної катастрофи, але й укладає договори на зберігання терапії, здатної реально рятувати життя у таких умовах.
З огляду на геополітичну ситуацію, це партнерство може стати моделлю для інших країн, які розуміють, що у світі з ядерними загрозами готуватись потрібно не лише дипломатично, а й технологічно.
Анатолій Ставицький, батько колишнього міністра енергетики України Едуарда Ставицького, вимагає повернення 48 кілограмів золота, яке було вилучено у межах розслідування справи “Межигірʼя”. Про це стало відомо з ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 28 березня.
Ще у грудні 2024 року Ставицький-старший звернувся до суду з клопотанням про припинення заходів забезпечення кримінального провадження і повернення майна, яке, за його словами, належить йому особисто — золотих злитків загальною вагою понад 48 кілограмів. Злитки наразі зберігаються в “Укрексімбанку” як речові докази.
Суд вимагає інформацію від Нацбанку щодо долі золота
На початку березня адвокат Ставицького також подав клопотання про витребування документів і речей у Національного банку України. Він просив суд підтримати вимогу повернути вилучене майно, або ж, у разі його відсутності, компенсувати його вартість.
Втім, прокурор категорично заперечив проти задоволення клопотання. За його словами, золото у злитках було реалізоване через Державне сховище дорогоцінних металів, а виручені кошти вже надійшли до загального фонду Державного бюджету. Таким чином, держава вважає, що Ставицький не має жодних законних підстав претендувати на це майно.
Суд наразі ухвалив проміжне рішення — витребувати у Національного банку інформацію, чи зберігається ще золото, та з’ясувати його ринкову вартість. Ці дані будуть використані в подальшому розгляді справи щодо можливого відшкодування.
Справа Ставицького закрита за строками давності
Нагадаємо, у червні 2024 року Вишгородський райсуд закрив справу проти Едуарда Ставицького, якого звинувачували у сприянні заволодінню резиденцією “Межигірʼя” тодішнім президентом Віктором Януковичем. Справу припинили через закінчення строків давності.
Після закриття кримінального провадження були скасовані арешти на майно родичів Ставицького. Саме це і дозволило його батькові ініціювати процес повернення цінностей, вилучених ще в часи активного розслідування.
Ставицький отримав ізраїльське громадянство і змінив прізвище
Едуард Ставицький зник з України після Революції Гідності у 2014 році. Він виїхав до Ізраїлю, де отримав місцеве громадянство і змінив прізвище на Розенберг. За даними ЗМІ, Ставицький мешкає в елітному передмісті Тель-Авіва — Кфар Шмар’ягу. Попри багаторічний розшук, саме після закриття справи за строками давності він з’явився на відеозв’язку із судом, щоб підтвердити своє право на повернення арештованого майна.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів зустріч із ізраїльським колегою Ісраелем Кацем, на якій обговорили підтримку України в умовах зростаючих загроз від співпраці між Росією та Іраном.
Про це повідомляє МЗС України.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга поінформував про проведення своєї телефонної розмови з ізраїльським колегою Ісраелем Кацем. У ході бесіди Сибіга висловив подяку за підтримку суверенітету та територіальної цілісності України, а також за підтримку Формули миру.
Під час розмови обговорювалися загрози, що виникають від співпраці між рф та Іраном, а також зусилля з протидії можливим поставкам балістичних ракет до країни-агресора.
Політичний консультант Джеремі Гуревіц у своїй колонці для The Hill порівнює нинішню стратегію Збройних сил України з тактикою, застосованою Ізраїлем під час Війни Судного дня 1973 року. Гуревіц вважає, що аналогії між тактиками можуть дати Україні перевагу у війні з Росією, особливо коли йдеться про перенесення бойових дій на територію противника.
Сміливе вторгнення України в Курську область призвело до серйозного зрушення в динаміці конфлікту між двома країнами. У конфлікті, який приніс стільки страждань українцям, шокуючий крок українських збройних сил почати боротьбу з ворогом на його території надав енергії їхнім військам і громадянам.
Історія іноді підносить уроки з минулого, і наступ під Курськом нагадує настільки ж сміливий крок Ізраїлю під час Війни Судного дня 1973 року.
У цій війні Ізраїль спочатку поступався, будучи захопленим зненацька вторгненням як з півночі, так і з півдня. У найсвященніше єврейське свято сирійські танки скотилися з Голанських висот, а скоординована атака єгиптян на Синайську пустелю застала ізраїльтян зненацька.
Араби домоглися значного прогресу у своїй кампанії. Ніколи під час багатьох воєн, які велися проти Ізраїлю, Ізраїль не наражався на більшу небезпеку.
Після кількох днів жахливих втрат Ізраїль почав заспокоюватися і зупинив наступ. Але для перелому ходу війни потрібно було зробити щось сміливе. Була розроблена стратегія перетнути Суецький канал і вести бій у Єгипті.
Під сильним артилерійським вогнем, а також під бомбардуваннями та обстрілами єгипетських літаків війська генерала Аріеля Шарона переправилися і почали вторгатися в Єгипет. Ізраїльтяни помітили розрив між Другою і Третьою єгипетськими арміями і приступили до здійснення плану з ізоляції останньої.
Коли їхній план почав працювати, єгиптяни і міжнародне співтовариство вдарилися в паніку. Ізраїльтяни були в змозі знищити Третю армію, оскільки вони відрізали їй шляхи постачання і наблизилися до Суеца, маючи на увазі серце Єгипту і його столицю Каїр.
У Росії поширення війни на її територію відображає перші успіхи ізраїльтян. Млява реакція Росії стривожила місцеве населення, з якого понад 100 000 осіб зараз є вимушеними переселенцями.
Росіяни перебувають у своїй стихії, б’ючись на укріплених лініях оборони на півдні України. Але вони не дуже добре здійснюють динамічні зміни на полі бою, і протистояти цьому новому творчому підходу високомотивованих українських солдатів виявилося складно. Росія мобілізує війська і пообіцяла повернути назад ганебний для себе успіх українського наступу, але багато в чому українці вже досягли успіху.
Москва розташована всього за 300 миль від цієї лінії фронту. Хоча мало хто думає, що столиці Росії справді загрожуватиме небезпека, її близькість до місця бойових дій має ефект. Можливо, цього буде достатньо, щоб змінити хід війни і перенести боротьбу в глиб Росії, як це зробили ізраїльтяни, переправившись через Суец і погрожуючи серцю єгипетської армії та її великим містам.
А так наступають українці в Курській області
Фото: Getty Images
Ізраїльський наступ у Єгипті змінив хід війни. Оскільки Єгипту раптово загрожувала настільки конкретна загроза, дві наддержави — Радянський Союз, що підтримував єгиптян, і американці, що підтримували ізраїльтян, — обидві стали стурбовані тим, що їх можуть втягнути у війну. Потенційне знищення Третьої єгипетської армії і загроза Каїру перетворили заклики до перемир’я на шум.
Важко передбачити, як це може повторитися в російсько-українському конфлікті, але Україна припустила, що може спробувати утримати більшу частину завойованої території і домовитися про відхід з неї в обмін на те, що Росія залишить захоплену нею українську територію.
Україна демонструє ознаки консолідації своїх успіхів у Курську, і якщо вона зможе дати відсіч розлюченому Путіну і його обложеним військам, ця стратегія може виявитися плідною.
Путін перебуває в іншому становищі, ніж Анвар Садат, тодішній лідер Єгипту. Садат і сирійський лідер Хафез аль-Асад найбільше намагалися відновити гордість арабів після їхньої принизливої поразки в Шестиденній війні 1967 року.
Щойно військовий імпульс був зупинений і, звісно ж, коли вони зіткнулися з реальною загрозою внаслідок ізраїльського контрнаступу, мир шляхом переговорів набув сенсу. Вони пролили кров ізраїльтян і похитнули ізраїльську зарозумілість, яка розвинулася після їхнього успіху в попередніх війнах.
Але для Путіна такий мир може стати його крахом. Якщо його підштовхне до столу переговорів успішний український наступ із захопленням російської території, яку Москва не зможе повернути, це зруйнує ореол непереможності Путіна — той покрив страху, який задушив його критиків (хоча імідж Путіна вже постраждав через його тривалу кампанію проти України).
Росіяни змушені відбирати солдатів із приблизно 300 000 призовників, але для Путіна це теж не найкраща стратегія. Вони погано навчені, і їм пообіцяли, що їх не кинуть у полум’я українського конфлікту.
Є повідомлення про те, що матері були розлючені від того, що їхніх синів кинули в бій, і відчували себе зрадженими. Свого часу такі скривджені матері зіграли роль у тому, що Радянський Союз вибрався з трясовини Афганістану, що призвело до падіння цієї імперії.
Війна часто пов’язана з вимірюванням ризику. Якщо Росія не зможе зупинити наступ українців або витіснити їх з території, яку вони утримують, чи виконає Путін свою погрозу застосувати тактичну ядерну зброю? У нього може виникнути спокуса подумати про це, хоча це, радше за все, призведе до розколу в його життєво важливому союзі з Китаєм.
Гнів Путіна з приводу безсилля його країни може призвести до збільшення кількості нападів на українське цивільне населення та інфраструктуру, хоча президент України Володимир Зеленський заявив, що однією з причин вторгнення було створення буферної зони і зменшення здатності Росії атакувати через кордон.
Яким би не був результат, український наступ — це сміливий гамбіт, який, як показує історія, може бути дуже ефективним, коли йдеться про боротьбу з ворогом і руйнування його стратегії та військових досягнень.
Президент України Володимир Зеленський висловив свої спостереження щодо страху країн Заходу перед Росією та політизації українських жертв у відносинах з Москвою. Його заява відображає складну політичну ситуацію у регіоні та співвідношення сил між Україною та Росією.
Країни Заходу бояться Росії, а українські жертви стали “політикою”, заявив Зеленський.
Його слова прозвучали в контексті того, що Захід допоміг Ізраїлю відбити повітряний напад Ірану, але відмовляється робити те ж саме в Україні.
“Якщо країни не допомагають Україні своїми силами, тому що бояться, що буде війна з Росією, це означає, що вони дійсно бояться Росії. І якщо країни надають таку допомогу Ізраїлю, це означає, що вони впевнені, що не буде війни з Іраном. І в цьому цинізм ситуації. Тому що, якщо вони впевнені, що війни з Іраном не буде, то я вважаю, в цьому і є той неприємний момент. Що є якась закулісна гра. І, можливо, для когось усі ці жертви – всього лише політика”, – заявив Зеленський.
Каже, він був “у шоці” від того, як союзники допомогли Ізраїлю відбити напад Ірану, але не розуміє, “а що не так з українцями”.
“Незалежно від країн, від того, що Ізраїль не є країною НАТО. Незалежно від того, що я не бачив дуже серйозного, потужного документу між Францією та Ізраїлем, як, наприклад, між США та Ізраїлем, або союзницького документу країн НАТО з Ізраїлем. Тобто, ми просто побачили, як армії, пілоти і зброя кількох союзницьких держав знищила 99% всього того, що летіло на голову ізраїльтянам”, – заявив Зеленський.
Нагадаємо, у США заявили, що збивати ракети над Україною не будуть, бо це “різні конфлікти, різний повітряний простір, різна картина загроз”.
Президент України Володимир Зеленський висловив свою підтримку Ізраїлю під час нічних атак з боку Ірану та висловив вдячність союзникам за допомогу в захисті українського неба від атак російських безпілотників, ракет та авіабомб. Зеленський наголосив на нерівності у боротьбі з тероризмом, коли йдеться про життя громадян різних країн, і обіцяв обговорити це питання з партнерами в найближчий час.
У своєму виступі в понеділок, 15 квітня, президент зазначив, що, хоча Ізраїль не є членом НАТО, йому вдалося отримати підтримку союзників без посилання на статтю 5. За словами Зеленського, це ще один приклад того, що солідарність може бути ефективною в боротьбі з тероризмом.
Президент підкреслив, що звук шахеда, який чути в небі України, такий самий, як той, який чути в Близькому Сході, і наголосив на необхідності отримати повну підтримку від партнерів у боротьбі з безпілотниками та ракетами для забезпечення безпеки не лише в окремих місцях, а в усьому світі.
Глава держави висловив вдячність усім країнам та лідерам, які підтримують протиповітряну оборону України, постачаючи необхідні ракети для захисту неба та тренування пілотів F-16. Ця підтримка призначена для забезпечення безпеки життя громадян. Однак, за словами президента, ця підтримка може здатися меншою, ніж та, яку демонструють партнери, захищаючи Ізраїль.
“Тепер ми на 100 відсотків знаємо, як насправді працює єдність та як ми можемо збивати бомби та ракети майже на 100 відсотків”, – підкреслив Зеленський.
У ніч на 14 квітня Іран оголосив про “події у відповідь” і почав напад на Ізраїль після вбивства кількох іранських генералів у консульстві в Сирії. Іран випустив понад 300 повітряних цілей, включаючи близько 150 ракет та 165 безпілотників у бік Ізраїлю. Проте американські та британські літаки знищили 99% цих цілей, а також ізраїльський “Залізний купол”, більшість з яких не досягла Ізраїлю.
На ранок лідери республіканців у Конгресі США заявили, що цього тижня розглянуть питання про надання додаткової допомоги Ізраїлю. Це відбувається навіть попри те, що Вашингтон не зміг схвалити пакет допомоги Україні через політичні маневри політиків.
Ізраїльські військові можуть відповісти ударом по Ірану, хоча президент Джо Байден закликає уникнути ескалації конфлікту. Це потрібно пам’ятати.
У наших ЗМІ дуже люблять порівнювати Ізраїль та Україну. Ми як і Ізраїль щодо загрози, яка над нами нависла, маленька країна, з не менш волелюбним народом. Але війна демонструє, що різниця є, і вона величезна!
Чому ізраїльтяни війну за свободу незалежність своєї країни називають своїм священним обов’язком і з гордістю беруть зброю для відбиття агресії ворогів, а українці тікають через представників ТЦК, які влаштовують на них засідки в транспорті та інших людних місцях?
Чому нікому з громадян Ізраїлю на думку не спало заплатити за можливість не брати участь у захисті батьківщини, а громадяни України готові платити за липові медичні довідки лікарям і прикордонникам за їхню короткозорість, що дає змогу їм тікати з країни?
Журналісти редакції 360UA NEWS вирішили розібратися в ситуації.
І для початку порівняємо ставлення до війни та мобілізації обраних представників народу, його політичної еліти. Тих, хто нас на власному прикладі веде до перемоги, демонструючи єдність із народом, який його обрав!
Ізраїль
Ізраїльський новинний портал Ynet повідомляє, діти яких представників влади Ізраїлю були добровільно мобілізовані після нападу ХАМАС на Ізраїль:
молодший син прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху – Авнер;
син президента Іцхака Герцога (воює безпосередньо в самій Газі);
2 дітей міністра оборони Йоава Галанта;
3 сини міністра Бені Ганца;
2 сини міністра Гаді Айзенкота;
син міністра соціального забезпечення Яакова Марджі;
старша дочка міністра транспорту Мірі Регев;
дочка міністра економіки Ніра Барката;
2 дітей міністра алії та інтеграції Офіра Софера (син ізраїльського міністра алії та інтеграції Офіра Софера – дістав поранення під час боїв у Хан-Юнісі на півдні сектора Гази);
син міністра науки, інновацій та технологій Офіра Акуніса;
усі діти міністра сільського господарства Аві Діхтера;
2 дітей міністра освіти Йоава Кіша;
2 синів міністра стратегічного планування Рона Дермера;
18-річний син міністра нацбезпеки Ітамара Бен-Гвіра;
8 членів сім’ї міністерки Оріт Струк: 4 її дітей і 4 чоловіків її дочок;
усі члени сім’ї міністра праці Йоава Бен-Цура, а ті, хто не служить, – волонтерили;
син міністра Іфат Шаші-Бітон, з перших днів війни;
2 дітей міністра юстиції Ярива Левіна.
Та що тут говорити, навіть колишній радник українського міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк пишається своєю донькою, яка захищає Ізраїль у лавах ЦАХАЛу.
Зазначимо також, що в перші дні після вторгнення ХАМАС син колишнього міністра науки Ізраїлю Ізхара Шая Ярон Шай загинув у бою. Йому був 21 рік.
Україна
Треба сказати, що позиція українських чиновників щодо мобілізації своїх дітей до лав ЗСУ вельми вкрай і дуже сильно стримана.
А інформація про дітей чиновників і політиків чомусь зникає зі сторінок сайтів, про що свідчать 404 відповіді сторінок, де раніше розміщувалися статті про героїчних дітей української еліти:
Але, завдяки ВебАрхіву, ми можемо відновити інформацію про моральні еталони нації.
Почнемо з головного патріота України – Петра Порошенка.
Два сини екс-президента України Петра Порошенка – Олексій і Михайло, більш ніж призовного віку (старшому 38 років, молодшому 22 роки) давно осіли в Лондоні, де почуваються чудово.
За кордоном своїх дітей сховав від мобілізації і Віталій Кличко, який раніше заявляв, що в разі війни, він як офіцер візьме в руки автомат і піде на фронт:
Кличко ніколи не бреше! Сказав піду на фронт і пішов! На корупційний фронт де бруківка і мости! – YouTube
Старший син Віталія Кличка, 23-річний Єгор-Деніел, деякий час проживав у Майамі, а зараз навчається в Лондонській школі економіки. Там він вивчає глобальний менеджмент.
Молодший син, 18-річний Максим-Олександр, 2023 року закінчив навчання в приватній британській школі, після чого вступив до престижної американської Школи Тафта у штаті Коннектикут, яка відома своїми спортивними командами.
Тримають Західний рубіж і діти іншого патріота – Вадима Пристайка. Старший Пристайко, Андрій, живе в місті Левен у Бельгії, а молодший Володимир обживається в австрійському Відні.
Син олігарха Олександра Гереги, 29-річний Тарас, живе у Швейцарії, де весело і безтурботно проводить весь час.
Дмитро Гордон не зміг піти захищати Україну, бо він багатодітний батько. Відсутність синів на фронті він пояснив хворобою одного з них, і тим, що два інших сини народжені не в Україні, а в Америці. Усе логічно.
Патріот України Віктор Ющенко також мужньо не відправив жодного сина на війну! Його син Тарас навчається в Массачусетському університеті в Кембриджі, ціна навчання в якому з магістратурою десь півмільйона доларів на одну дитину.
Двоє синів призовного віку мера Львова Андрія Садового живуть за кордоном. Про це свідчать їхні записи в соцмережах.
Ось що говорив Садовий раніше в інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи отримували його діти повістки: “Я думаю, що всі пройдуть через війну. Я більше сповідую систему, яка є в Ізраїлі, коли і чоловіки, і жінки повинні служити в ЗСУ”.
Проте 21-річний Іван-Павло Садовий, незважаючи на те, що вже закінчив бізнес-школу Ноттінгема в Британії, не став рятувати батьківщину від загарбників, а влаштувався маркетологом у все тому ж Ноттінгемі. А його молодший брат, 19-річний Тадей-Лука, то в Нідерландах спостерігає за качками в каналах Амстердама, то п’є “Белліні” в Данії.
За кордон вивіз свого сина Олександра і колишній нардеп та голова Шевченківського району Віктор Пилипишин.
Марік Добкін, син молодшого брата Михайла Добкіна Дмитра, який так полюбляв нюхати в кулуарах ВРУ, ніяк не може отримати повістку, бо весь час мандрує по закордонах.
Син депутата “Слуги народу” Армена Газіяна, який днями накинувся на жінку і матір військових, із другої спроби зміг утекти за кордон.
У квітні 2022 року Даніель Газіан намагався виїхати з України з підробленим документом. Як ми вже згадували, справа 495/2635/22 була розглянута в травні, Газіан-молодший сплатив 3400 грн штрафу і 496,20 судовий збір.
Після однієї невдачі син чиновника не зневірився, а з другої спроби зміг втекти за океан. Разом із дружиною та двома доньками Даніель живе у США, містечко Керкленд у передмісті Сіетла.
Андре Андрійович Лопушанський, попри те, що 20 лютого 2022 року перебував у столиці, про що свідчить фото з автомобілем Mercedes S AA7777EM. З приходом війни покинув батьківщину, і тепер поневіряється бідний між Дубаєм і Нью-Йорком.
Син голови Черкаської ОВА генерал-майора Ігоря Табурця, як видно із соцмереж хлопця, через війну теж виїхав за кордон. У 2022 році він жив у Парижі, а потім перебрався до Іспанії.
20 річний син стронгмена-депутата Василя Вірастюка – Адам Вірастюк став репером і співає з-за кордону про проблеми вживання наркотиків.
У незручній ситуації опинився син спікера парламенту Руслана Стефанчука. У чиновника двоє дітей – дочка Злата і син Олесь.
До початку повномасштабного вторгнення спікер заявляв, що донька вступила до польського університету, а син навчається в Києві. Але з початком війни з’ясувалося, що Олесь комфортно почувається у Відні разом із сестрою, а в лютому 2023 року навіть відвідав модний український клуб “Бешкет” у Лондоні.
Про підтримку України красномовно говорила футболка з написом “Слава Україні”. Пізніше він написав, що повернувся в Україну, проте зараз його соцмережі закриті.
“Я офіцер запасу і за необхідності виконаю свій обов’язок”! – заявив у березні 2022 року старший син Нестора Шуфрича Олександр. Але… через відсутність потреби в офіцерах у лавах ЗСУ Олександр Шуфрич змушений займатися футболом і ставками на футбол.
Офіцер ЗСУ лейтенант Сергій Бойченко, а за сумісництвом син мера Маріуполя Вадима Бойченка, який втік із міста в перші дні вторгнення, продовжує витрачати бюджетні мільйони.
У 2020 році Бойченко з гордістю розповідав Гордону про свого сина Сергія, але коли до Маріуполя прийшла велика війна і знадобився реальний захист, лейтенант Бойченко став цивільним. Живе в Дніпрі, подорожує країною, влаштовує з коханою романтичні фотосесії.
Син генпрокурора Андрія Костіна, Михайло, одразу після того, як у червні 2023 року відсвяткував повноліття, поспіхом покинув Україну, не чекаючи настання призовного віку.
Андрій Денисенко, син Вадима Денисенка – чиновника, який запропонував заборонити чоловікам виїзд з України після закінчення війни терміном на 3 роки. Несподівано для себе, щойно йому виповнилося 18 років, опинився за межами України. Де тепер змушений поневірятися, ведучи YouTube-блог про подорожі Європою.
Тимчасово виконувати обов’язки Міністра культури Ростислав Карандєєв, забув зазначити в декларації свого сина Мирона, пояснюючи це тим, що син навчався в Польщі і чиновник не знав про необхідність зазначення даних.
“Політик” із народу Олексій Паращенко, замість того щоб мобілізуватися, вирушив подорожувати Європою зі своєю дружиною – Вікторією Лісничою. Героїнею корупційного скандалу на Банковій, затриманою наприкінці 2019 року за вимагання $300.000 хабара за допомогу з призначенням на посаду в Нафтогаз.
Черговий “захисник” України – син дніпровського опзжшника Михайла Кошляка – Іван Кошляк. Хлопець займається дзюдо і виступає на змаганнях під австрійським прапором.
Синові Дмитра Шурова – Леву, цього року виповнилося 19 років. Відомо, що вже не перший рік молодий чоловік перебуває в Лондоні, де навчається в музичному коледжі.
У ведучої Каті Осадчої є старший син від першого шлюбу. Іллі вже 21 рік. Напередодні російського вторгнення її спадкоємець вступив до університету США і поїхав на навчання.
У легендарного українського футболіста Андрія Шевченка – 4 сини. Хлопчики народилися і виросли за кордоном. Нещодавно зірковий батько з гордістю заявив, що його старший син, 19-річний Джордан, вступив до університету Ліги плюща – і навчатиметься в Єлі.
Син міського голови Коломиї Олег Станіславський працює на Балі і не має часу прокоментувати, як йому вдалося перетнути державний кордон.
28-річний Павло Дубневич, син екснардепа, а тепер голови Солонківської ОТГ Богдана Дубневича, виїхав з України на початку вторгнення і досі не повернувся.
Навесні 2022 року син і онук співачки Софії Ротару намагалися нелегально перетнути кордон України, але їх спіймали, а справу зам’яли. Невдовзі 29-річний Анатолій все ж поїхав за кордон і більше не повернувся. У Європі зараз теж його батько.
36-річний син Остапа Ступки зараз перебуває у США. В Україну Дмитро Ступка повертатися не планує – принаймні, на період війни.
У своїх ефірах на Youtube офіційні блогери Офісу президента України: Петров та Іванов розповідають, що всі чоловіки України мають бути мобілізовані, але самі за своєю порадою послідувати не встигають.
Ніяк не може мобілізуватися і Влад Іванов – повнолітній син Сергія Іванова.
Хто з обраних усе ж таки на фронт пішов?
Загалом на фронт пішли 2 депутати з 423 членів парламенту. При цьому серед дітей нардепів воювати ніхто не пішов.
Колишніх депутатів у ЗСУ набагато більше.
Сьогодні на фронті воюють нардепи Роман Костенко, Сергій Рудик, Роман Лозинський, Михайло Забродський та Яна Зінкевич.
Воюють двоє синів Олексія Данилова.
Успішну кар’єру на захист батьківщини замінили й відомі українські зірки.
Актор Максим Девізоров, фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя, актор Гарік Бірча, співак Андрій Хливнюк, репер Ярмак, фронтмен гурту ТНМК Фагот, режисер Олег Сенцов.
Воює на фронті відомий банкір і бізнесмен – Андрій Оністрат. На війну він пішов разом зі старшим сином, 21-річним Остапом, але на жаль, 4 червня 2023 року хлопець загинув, не доживши до свого дня народження місяць. Трагедія сталася під Вугледаром – Остап був оператором відділення ударних БПЛА.
Піарники на війні
Утім, серед тих, хто сьогодні в лавах ЗСУ і ТРО, є й ті, кого можна назвати імітаторами.
До таких можна віднести футболіста Алієва, який отримав медаль і автомобіль від колишнього заступника керівника Офісу Президента України, за те, що не покинув Київ під час його облоги.
Решта команди піарників на війні менш героїчна, але фотоальбоми з фронту у них просто ломляться від кількості фотографій.
Це “Слуга народу” Святослав Юраш, який з перших днів увійшов в образ і бігав за військовими.
Диванний воїн у завжди ідеально чистому і випрасуваному камуфляжі – Тарас Березовець.
Штабний герой – Єгор Фірсов.
Герой усіх можливих битв і бойових зіткнень, який несподівано захворів на всі недуги, – Юрій Луценко.
Юлія Тимошенко, завдяки подвигу якої безсумнівно було врятовано Київ.
Кіра Рудик, зі своєю приголомшливою фотосесією.
Всюдисущий Олексій Гончаренко.
Ну і, звичайно ж, гвардійський олігарх Петро Порошенко, який вічно купається в променях слави.
Сумні підсумки
Сказати, що приємно усвідомлювати той факт, що в Україні немає еліти, на своєму прикладі готової довести свою відданість ідеалом країни, було б дуже сильно некоректно.
Еліта країни на фронті з перших днів!
А вот паразиты, которых ошибочно называют элитой, и их обслуга сами сидят по норам, и детей своих из Украины эвакуировали.
Українське керівництво, силові та партійні еліти живуть для своєї країни, але це не Україна. А тому вони не відповідають їй взаємністю за вкрадені і виведені в офшори мільярди, і не збираються за неї вмирати, бо вони тут гості.
Усе, що в них є цінного – давно за кордоном. Там де живуть і процвітають їхні сім’ї, гроші та інші активи.
Їм нічого захищати тут і нічого будувати, нічого зберігати.
В Ізраїлі ситуація повністю протилежна!
Ізраїльтяни живуть у цій країні, живуть для цієї країни, живуть заради країни і вона відповідає їм взаємністю!
Тому ні в кого перед лицем ворога не виникає думки: “можна я не піду на фронт” або “як можна уникнути мобілізації”. Ні!
Кожен ізраїльтянин, навіть той, хто живе далеко від своєї батьківщини, вважає своїм святим обов’язком виступити назустріч ворогові, хоч би який він був страшний і могутній!
І якщо українці хочуть, щоб їхня країна стала подібною до Ізраїлю, ми повинні позбутися паразитів у владі, віддавши її обраним представникам народу – справжній еліті, яка довела своє право на визнання їхніх заслуг на фронтах війни!
