Позначка: конфлікт інтересів

  • Прокурор ОГП Ганілов отримав 110 м² у Печерському після розслідування справи Магамедрасулова

    Прокурор ОГП Ганілов отримав 110 м² у Печерському після розслідування справи Магамедрасулова

    Олександр Ганілов, прокурор Офісу Генпрокурора, який представляв обвинувачення у справі детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, отримав службову квартиру площею 110 м² у Печерському районі Києва.

    Квартиру Ганілов отримав на підставі наказу генпрокурора Руслана Кравченка від 28 листопада 2025 року. Цікаво, що наказ про виділення житла був підписаний наступного дня після скерування до суду угоди зі свідченнями нардепа Христенка, яка стосувалася справ проти керівництва НАБУ і САП.

    За інформацією, загалом із жовтня 2025 року вісім працівників ОГП отримали службові квартири в Печерському районі. Ганілов, ймовірно, отримав таку велику квартиру через наявність п’яти дітей, проте за декларацією його сім’я фактично проживає в Калуші, що підтверджується судовою постановою щодо водіння дружини у нетверезому стані.

    Раніше Ганілов працював із справами ДБР під керівництвом Дмитра Басова, фігуранта справи «Мідас», яку розслідував Магамедрасулов. Про можливий конфлікт інтересів прокурор у суді не повідомив, що викликає додаткові питання щодо мотивів надання йому житла.

    Скандал із службовою квартирою створює враження, що винагорода могла бути пов’язана з професійною діяльністю прокурора у справі проти детектива НАБУ.

  • Суд скасував відмову податкової: компанія родичів прокурора під підозрою

    Суд скасував відмову податкової: компанія родичів прокурора під підозрою

    У Харківській області розгортається черговий скандал, який може свідчити про конфлікт інтересів на найвищому рівні правоохоронної системи. Йдеться про судові справи компанії, пов’язаної з родичами прокурора області Аміла Омарова, та можливі ризики зловживань у сфері оподаткування.

    У центрі уваги — справа №520/18479/25, яку розглядав Харківський окружний адміністративний суд. Суддя Пасечнік О.В. частково задовольнив позов ТОВ «Фірма Хазар ЛТД» до Головного управління ДПС у Харківській області та визнав незаконною відмову податкової служби врахувати повідомлення про втрату первинних бухгалтерських документів за період з липня 2021 року по грудень 2024 року.

    Компанія «Хазар ЛТД», яку пов’язують із дядьком прокурора Харківської області, пояснила втрату документації наслідками російських обстрілів 6 березня 2022 року. За версією позивача, внаслідок ракетного удару виникла пожежа та були зруйновані приміщення на вулиці Академіка Проскури, 1, де зберігалися документи.

    Податкова служба 5 лютого 2025 року відмовила у врахуванні повідомлення про втрату документів, аргументуючи це відсутністю технічного звіту про обстеження пошкодженого приміщення або витягу з Реєстру будівельної діяльності. Саме ці документи, на думку ДПС, мали б підтвердити факт руйнування та пожежі. Водночас суд дійшов висновку, що така позиція податкової є незаконною.

    Посилаючись на підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд зазначив, що чинне законодавство не встановлює обов’язкового переліку документів, якими саме має підтверджуватися втрата первинної документації внаслідок бойових дій. Зокрема, норма не вимагає обов’язкового подання технічного звіту чи витягу з будівельного реєстру.

    Водночас ця історія викликає низку запитань. За інформацією з податкових органів, компанія фактично не надала жодних первинних документів, а відновити їх нібито не змогла. Через це проведення зустрічних перевірок стало неможливим. За таких умов підприємство могло задекларувати значні обсяги доходів і претендувати на відшкодування податку на додану вартість.

    За попередніми оцінками, йдеться про можливе нарахування близько 8 мільйонів гривень ПДВ. Критики вбачають у цій ситуації ризики ухилення від сплати податків, які стали можливими завдяки родинним зв’язкам із керівником прокуратури області та сприятливим судовим рішенням.

    Наразі на рішення Харківського окружного адміністративного суду подано апеляційну скаргу. Подальший розгляд справи може стати показовим прикладом того, чи здатна судова система неупереджено реагувати на ситуації, де переплітаються бізнес-інтереси, війна та впливові родинні зв’язки.

  • Мільйонні заощадження та бізнес: як живе міський голова Чернівців

    Мільйонні заощадження та бізнес: як живе міський голова Чернівців

    У Чернівцях двоє посадовців комунальних підприємств, що підпорядковуються міській раді, опинилися під підозрою у конфлікті інтересів. Йдеться про директора Культурно-мистецького центру імені Івана Миколайчука Івана Бутняка та начальника МКШЕП Володимира Урсуляна. Обидва підприємства перебувають у підпорядкуванні Чернівецької міської ради, яку очолює міський голова Роман Клічук.

    Як раніше повідомляв СтопКор, правоохоронці та аналітики громадського сектору розглядають можливі корупційні ризики та використання службового становища з боку цих посадовців. У серпні 2022 року Іван Бутняк залишив посаду директора Культурно-мистецького центру, однак питання щодо діяльності керівництва комунальних підприємств залишилися відкритими.

    На тлі цих підозр аналітичний центр СтопКору вирішив детальніше проаналізувати спосіб життя, фінансовий стан та бізнес-зв’язки міського голови Чернівців Романа Клічука. Згідно з деклараціями, після обрання на посаду мер задекларував значні грошові заощадження у готівці та валюті, великий обсяг нерухомості, а також корпоративні права, залишаючись кінцевим бенефіціаром окремих компаній.

    За офіційними даними, у 2024 році Роман Клічук задекларував 688 тис. грн доходу від заробітної плати, що на 89 тис. грн більше, ніж роком раніше. Водночас у декларації вказано понад 6 млн грн готівкою, 209 тис. євро та 177 тис. доларів США, які зберігаються поза банківськими рахунками. Для порівняння, у 2023 році готівкові заощадження родини складали близько 7 млн грн. Банківські рахунки мера за рік зменшилися з 2,5 млн грн до 2,1 млн грн, ще понад пів мільйона гривень він позичив фізичній особі.

    Роман Клічук та його дружина Лариса володіють житловим будинком у Чернівцях площею понад 500 квадратних метрів та земельною ділянкою понад 600 квадратних метрів, придбаними ще у 2012 році. Родина також має нерухомість у Чернівецькій та Івано-Франківській областях, зокрема об’єкти, пов’язані з бізнес-діяльністю компаній, що входять до групи «Гойра».

    Серед рухомого майна у декларації мера зазначено годинник IWC Schaffhausen вартістю понад 300 тис. грн, придбаний уже під час каденції, а також автомобілі Mercedes-Benz S 350 та Land Rover Velar. Останній формально належить ТОВ «РОМА», однак ним користується дружина мера.

    Попри перехід на публічну службу, Роман Клічук залишається кінцевим бенефіціаром низки компаній, зокрема «Гойра Груп». Його дружина Лариса Клічук продовжує керувати ТОВ «РОМА», що займається дистрибуцією алкогольної продукції та, за даними відкритих джерел, фінансувало передвиборчу кампанію мера у 2020 році. У 2024 році вона отримала 180 тис. грн доходу від підприємства та понад 580 тис. грн заробітної плати у міській лікарні, де працює лікаркою.

    Ім’я Романа Клічука також фігурує у судових рішеннях періоду його бізнес-діяльності. Зокрема, у 2015 році суд визнав його винним у порушенні порядку ведення податкового обліку, а у 2016 році було зафіксовано порушення трудового законодавства у діяльності ТОВ «РОМА». У обох випадках йшлося про адміністративну відповідальність.

    Окрему увагу громадських організацій і медіа привертає діяльність міської влади у сфері інфраструктурних проєктів. Зокрема, капітальний ремонт вулиці Головної вартістю до 200 млн грн супроводжувався скаргами на тендерні умови, а також конфліктна ситуація навколо ремонту скверу в Садгорі.

    На тлі підозр щодо посадовців комунальних підприємств, значних статків мера та активної участі родини у бізнесі, експерти та громадські активісти дедалі частіше говорять про можливі ризики конфлікту інтересів у керівництві Чернівців.

  • Колишній заступник голови НАБУ Гізо Углава відкрив фірму разом із колишньою підлеглою

    Колишній заступник голови НАБУ Гізо Углава відкрив фірму разом із колишньою підлеглою

    Журналіст Юрій Ніколов звернув увагу на цікаву деталь у діяльності колишнього першого заступника голови НАБУ Гізо Улави. Створена місяць тому компанія «Углава та Азонс Інтелідженс» вже шукає співробітників, зокрема аналітиків та спеціалістів із закупівель.

    Співзасновником фірми є сам Углава, якого минулого року звільнили з НАБУ через підозри у витоку інформації корупціонерам. Директором компанії стала Тетяна Водоп’янова, його колишня підлегла в НАБУ, яка покинула відомство у 2023 році.

    Варто зауважити, що Водоп’янова є дружиною Віктора Павлущика, колишнього детектива НАБУ, який у 2024 році очолив НАЗК. Саме в той період Углава намагався залишитися у НАБУ та подав заяву на голову відомства Семена Кривоноса за дисциплінарний проступок. НАЗК розглянуло заяву та присвоїло Углаві статус «викривача».

    Тепер виникає потенційний конфлікт інтересів: Углава буде виплачувати зарплату Водоп’яновій, дружині керівника НАЗК. Журналіст підкреслює, що питання конфлікту інтересів у цій ситуації потребує пильного розгляду.

    Нагадаємо, що НАБУ вже без участі Улави викрило одну з найбільших корупційних схем, в матеріалах якої згадується фраза про «20 отдал в НАЗК». Деталі щодо причетних у відомстві Павлущика наразі встановлюються.

  • Подружжя прокурорів із Черкащини оформили інвалідність і пішли на пенсію до 30 років

    Подружжя прокурорів із Черкащини оформили інвалідність і пішли на пенсію до 30 років

    Поки більшості українців для виходу на пенсію у 60 років потрібно накопичити щонайменше 33 роки страхового стажу, окремі прокурори змогли оформити пенсійні виплати ще до 30 років. Один із таких прикладів — історія подружжя прокурорів із Черкаської області Богдана та Аліни Яшників.

    Богдан Яшник, нині прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури Черкаської обласної прокуратури, уперше задекларував пенсію у 2017 році, коли йому було лише 30 років. Його дружина Аліна Яшник, яка також працювала прокуроркою в Черкаській обласній прокуратурі, почала отримувати пенсійні виплати ще раніше — у 2016 році, у віці 28 років.

    Обидва прокурори майже одночасно оформили статус осіб з інвалідністю. Богдану Яшнику другу групу інвалідності призначили у вересні 2016 року, його дружині — у листопаді того ж року. Рішення ухвалювала Черкаська МСЕК, діяльність якої згодом привернула увагу через масове надання інвалідностей працівникам прокуратури. В окремі періоди частка осіб з інвалідністю в Черкаській обласній прокуратурі сягала 27 відсотків, що в кілька разів перевищувало середні показники по країні.

    Спочатку Богдан Яшник отримував пенсію по інвалідності. У 2017 році, не маючи навіть 10 років прокурорського стажу, він одержував у середньому близько 2,9 тисячі гривень на місяць. Ситуація кардинально змінилася у 2022 році, коли Яшник досяг необхідного стажу та, ймовірно, перейшов на прокурорську пенсію. Її розмір становив близько 18 тисяч гривень на місяць.

    Станом на минулий рік пенсія Богдана Яшника зросла до 23 тисяч 163 гривень на місяць — це максимальний розмір виплати в Україні без звернення до суду. Для порівняння, для більшості громадян такі суми залишаються недосяжними навіть після десятиліть роботи.

    Попри це, і Богдан Яшник, і його дружина відмовилися проходити повторну перевірку для підтвердження інвалідності. Це стало ключовим фактором у дисциплінарних рішеннях. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про звільнення Аліни Яшник через свідоме ухилення від повторного медичного огляду. Комісія також встановила відсутність індивідуальної програми реабілітації, яка мала б бути направлена до місця її роботи.

    У рішенні зазначено, що прокурорка не з’явилася до медичного закладу, не ініціювала перевірку та не надала доказів законності встановлення їй інвалідності. Після цього Аліну Яшник звільнили з прокуратури, а згодом вона втратила і статус особи з інвалідністю.

    Аналогічну позицію займає і Богдан Яшник. Він заявляє, що принципово не бажає проходити чергову перевірку, оскільки, за його словами, вже підтверджував інвалідність у 2016 та 2020 роках. Водночас у разі подальшої відмови йому також загрожує звільнення з органів прокуратури.

    Сам Яшник пояснює одночасне оформлення інвалідності з дружиною випадковим збігом обставин. За його словами, у 2016 році обидва перенесли серйозні хірургічні втручання та тривалий період реабілітації, після якого повністю не відновилися. Попри це, подружжя продовжувало працювати в прокуратурі ще багато років.

    Історія Яшників стала показовою на тлі посилення пенсійних вимог для мільйонів українців. Поки більшість громадян змушені працювати до 63 або навіть 65 років, окремі прокурори змогли оформити пенсію ще в молодому віці завдяки статусу інвалідності, законність якого нині викликає дедалі більше запитань. Розгляд цієї справи фактично став тестом для системи прокурорського самоконтролю та доброчесності.

  • Родина співробітниці НБУ заробила понад 100 мільйонів на перепродажі софту для держави

    Родина співробітниці НБУ заробила понад 100 мільйонів на перепродажі софту для держави

    Компанія, пов’язана з родиною високопосадовця Національного банку України, за останні роки заробила понад 100 мільйонів гривень на постачанні програмного забезпечення для державних і комунальних установ. При цьому фірма фактично не є розробником продукту, а виконує роль посередника між правовласником софту та бюджетними замовниками.

    Йдеться про київську компанію «Мастер:стрім», одним із співзасновників якої є Андрій Розмаїтий — чоловік старшої економістки НБУ. Саме ця фірма постачає державним структурам лінійку бухгалтерського та управлінського програмного забезпечення під брендом MASTER — від бухгалтерії, кадрів і документообігу до фінансових, аграрних і торговельних модулів.

    За даними публічних закупівель, програмні продукти цієї лінійки масово купують державні органи та комунальні підприємства як для бюджетного, так і для комерційного сегмента. Загалом зафіксовано 1 469 договорів, а сукупний дохід компанії від держзамовників становить 102,9 млн грн. Серед клієнтів — центральні органи влади, фонди, державні служби та десятки комунальних підприємств по всій країні.

    Формально «Мастер:стрім» позиціонується як ІТ-постачальник. Однак ключова деталь полягає в тому, що компанія не володіє інтелектуальними правами на програмне забезпечення, яке продає державі. Правовласником і безпосереднім розробником продуктів лінійки MASTER є інша юридична особа. Саме вона створює програмне забезпечення, тоді як «Мастер:стрім» забезпечує укладання договорів, проходження платежів і супровід закупівель.

    У такій конструкції виникає логічне запитання: чому компанія-розробник не працює напряму з державними замовниками, а використовує посередника, пов’язаного з родиною посадовиці Національного банку. Особливо з урахуванням того, що йдеться про масові закупівлі стандартизованого продукту та сотні однотипних контрактів. Така модель не створює додаткової цінності для замовника, проте дозволяє акумулювати значну маржу на рівні посередника.

    Окремої уваги заслуговує і ширший контекст. Національний банк є ключовим регулятором фінансової системи країни, який формує правила фінансового контролю, прозорості та доброчесності. На цьому тлі бізнес, пов’язаний із родиною співробітниці НБУ, орієнтований майже виключно на державний сектор і десятки мільйонів гривень бюджетних коштів, що проходять через структуру без володіння продуктом, виглядає щонайменше суперечливо.

    Формально в цій історії наразі не зафіксовано прямого порушення закону. Водночас за суттю мова йде про класичну посередницьку модель, за якої бюджетні кошти осідають у компанії, пов’язаній з родиною високопосадовця, без очевидної економічної необхідності в такому ланцюжку. Це створює ризики конфлікту інтересів, підриває довіру до системи державних закупівель і ставить під сумнів рівні умови конкуренції для інших учасників ринку.

    Чому розробник програмного забезпечення не виходить безпосередньо на державні тендери? Хто і на якому етапі ухвалив рішення вбудувати в ланцюг саме компанію «Мастер:стрім»? Як формується кінцева ціна для бюджетного замовника і яку частку в ній становить посередницька націнка? Відповіді на ці запитання поки що відсутні. Розслідування триває.

  • Прокурорка Вінниці придбала квартиру на 15–30 % дешевше за ринок

    Прокурорка Вінниці придбала квартиру на 15–30 % дешевше за ринок

    Прокурорка відділу земельних відносин Вінницької обласної прокуратури Лариса Моніч задекларувала суттєві зміни у майновому стані. 2 грудня вона придбала квартиру у Вінниці площею 54,7 м² за 2,22 млн гривень, що викликало підозри щодо вигідності угоди.

    Ціна за квадратний метр у цій угоді становить приблизно 970 доларів. Для порівняння, середня ціна нового житла у Вінниці наприкінці 2025 року коливається в межах 45–55 тис. грн/м², у популярних житлових комплексах — 60–80 тис. грн/м², а у преміумсегменті — до 100–110 тис. грн/м². Таким чином, квартира прокурорки обійшлася на 15–30 % дешевше від ринкової вартості.

    Продавцем виступив Концерн «Поділля» (ЄДРПОУ 33126939), один із найбільших забудовників Вінниці, земельні питання якого регулярно потрапляють до відділу Лариси Моніч.

    Згідно з декларацією, 24 листопада прокурорка внесла перший платіж у розмірі 962 тис. грн, а 2 грудня оформила кредит і доплатила 1,3 млн грн. Офіційно угода задекларована, податки сплачені.

    Факт придбання квартири за ціною, що значно нижча за ринкову, викликає питання щодо потенційного конфлікту інтересів, адже прокурорка відповідає за земельні справи місцевих забудовників.

  • Геннадій Новіков став новим тіньовим регулятором грального ринку України

    Геннадій Новіков став новим тіньовим регулятором грального ринку України

    Геннадій Новіков стрімко став однією з ключових фігур у гральній сфері України, хоча формально майже не фігурує в публічній політиці. Очоливши державне підприємство «ПлейСіті», створене як нібито прозорий наступник ліквідованої КРАІЛ та інструмент очищення ринку азартних ігор, він отримав контроль над мільярдними грошовими потоками. Натомість суспільство бачить знайому картину: гучні заяви про «боротьбу з нелегальним ринком» при фактичній імітації дій, порожню декларацію при видимих ознаках заможного життя та тісні зв’язки з політичними групами, пов’язаними з Мінцифри й одеськими елітами.

    ДП «ПлейСіті» подали як інструмент детінізації грального ринку після дискредитації КРАІЛ. Формально – це мала бути нова модель регулювання, яка зробить ринок прозорим, а нелегальні казино – минулим. Проте очолив цю структуру чиновник із показово «порожньою» декларацією: без задекларованих квартир, авто чи заощаджень.

    При цьому саме через Новікова зійшлися зв’язки керівництва Мінцифри та одеських політичних груп. Його дружина, Іуліанія Мушурова, працює в Мінцифрі і раніше була залучена до розробки проєкту «Дія.City». Це пояснює, чому саме Новіков отримав посаду людини, яка де-факто контролює найбільш грошонасичений сегмент державного ринку – азартні ігри в онлайні.

    Перші реальні кроки «ПлейСіті» за керівництва Новікова показали, що мова йде не про очищення ринку, а про концентрацію впливу. Підприємство публічно звітує про «масові обмеження доступу» до нелегальних сайтів, але технічні перевірки демонструють інше: такі платформи, як 1win, Parik24 та десятки інших ресурсів, продовжують працювати практично без перешкод.

    Застосоване DNS-блокування легко обходиться за лічені хвилини через VPN або зміну DNS на Google чи інші публічні сервіси. Жодних системних інструментів – IP-блокування, відлов і закриття дзеркал, комплексної взаємодії з провайдерами – не впроваджується. На папері фіксується «активна боротьба», у реальності – повна імітація, яка дозволяє нелегальним гравцям ринку й далі заробляти.

    Біографія Новікова та його майновий «профіль» лише підсилюють підозри у конфлікті інтересів. Він народився в Криму, його батьки досі живуть на окупованому півострові й мають російські паспорти. Сам Новіков і його дружина зареєстровані в Одесі, але фактично користуються нерухомістю та автомобілями, оформленими на інших осіб. Йдеться про приватний будинок в Одесі, квартири в Києві та Одесі, а також авто класу преміум – Lexus та Acura.

    У декларації – нулі, на практиці – стандартний набір ознак забезпеченого чиновника з доступом до ресурсів. Такий розрив між офіційними даними і реальним стилем життя є класичною ознакою тіньового збагачення та використання підставних власників для маскування майна.

    Окремий блок питань викликають бізнес-зв’язки Новікова. Він має прямі контакти з бізнес-структурами, пов’язаними з екскерівником Мінцифри Олександром Борняковим. Зокрема, Новіков інвестував у компанію «Інжур» через інвестиційні сертифікати. Це створює очевидний конфлікт інтересів: посадовець, який контролює ринок цифрових і азартних сервісів, одночасно має приватні фінансові інтереси у пов’язаних сферах.

    У підсумку, фігура Новікова виглядає не як «сторожовий пес» держави на гральному ринку, а як людина, для якої регуляторний інструментарій – це важіль впливу на потоки, а не механізм захисту суспільних інтересів.

    Фактично «ПлейСіті» за Новікова перетворюється на власну вертикаль впливу. Замість реальних кроків із детінізації – формальні звіти, замість ефективного блокування нелегальних казино – показушні обмеження, які легко обходяться, замість прозорих правил гри – концентрований контроль над мільярдними потоками у руках чиновника з порожньою декларацією та непрозорими зв’язками.

    Для держави це означає, що ринок азартних ігор і далі живе за законами тіньового капіталізму: формально існує регулятор, а реально – «тіньовий регулятор» у вигляді Геннадія Новікова та пов’язаних із ним політичних і бізнес-груп.

  • Мільйони готівкою і квартири: що виявили в декларації топпосадовця БЕБ

    Мільйони готівкою і квартири: що виявили в декларації топпосадовця БЕБ

    Перший заступник директора Бюро економічної безпеки (БЕБ) Тарас Щербай, який відповідатиме за добір нових кадрів до відомства, не декларує витрати на оренду житла в Києві та користується паркомісцем, що належить його тещі. Про це йдеться в розслідуванні антишахрайського проєкту “190”.

    5 листопада директор БЕБ Олександр Цивінський затвердив склад двох атестаційних і двох кадрових комісій, які проводитимуть переатестацію та відбір нових співробітників. Щербай увійшов до обох кадрових комісій разом із колегами-заступниками ‒ Юрієм Бєлоусовим та Павлом Будзиганом. Саме ці органи визначатимуть, хто працюватиме в «оновленому та доброчесному» БЕБ.

    Попри декларативну відкритість процесу, низка запитань постає до самих членів комісій. Зокрема, інший заступник директора БЕБ Юрій Бєлоусов, як встановили розслідувачі, не декларує повну вартість нерухомості та занижує ціну авто. Раніше він претендував на посаду директора НАБУ, але не пройшов конкурс, після чого перейшов до БЕБ.

    До приходу в Бюро Щербай працював у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Його імʼя фігурувало в низці резонансних справ: щодо колишнього керівника “Укравтодору” Славоміра Новака, у справі одеського судді Олексія Бурана, затриманого на хабарі, та у розслідуванні щодо очільника ОГХК Руслана Журила, якому закидали збитки державі майже на 13 млн доларів.

    В епізоді з Журилом Щербай, за даними розслідувачів, особисто приїздив на кордон під час спроби підозрюваного залишити країну, що викликало звинувачення у лояльності до фігуранта. Згодом Журило мобілізувався до ЗСУ, а провадження щодо нього суд призупинив.

    У 2021 році Щербай брав участь у конкурсі на посаду керівника САП, однак не пройшов перевірку на доброчесність. Комісія ставила під сумнів його дії у справі Журила та вимагала пояснень щодо майнових декларацій, зокрема значних «подарунків від батьків».

    Сам Щербай нерухомості не має. Його дружина володіє квартирою у Львові (209 кв. м, 2,1 млн грн). З 2019 року сімʼя орендує житло у Києві (44 кв. м), але жодних витрат на оренду в декларації немає.

    Родина користується й паркомісцем у Львові, оформленим на тещу.

    Подружжя не має власного авто, однак дружина користується двома преміальними BMW 2022 року:

    • X1 зареєстрований на компанію, якою керує її мати та брат;

    • X4 належить фірмі тих самих родичів, де дружина Щербая працює директоркою.

    За 2024 рік Щербай заробив майже 3 млн грн на прокурорській службі. Його дружина отримала 292 тис. грн зарплатні у фірмах родичів, а також 220 тис. грн грошових подарунків від матері та брата.

    Сімʼя зберігає готівкою:

    • Щербай – 104 тис. доларів, 1 000 євро;

    • його дружина – 15 тис. доларів.

    На банківських рахунках – ще близько 181 тис. грн та валютні активи. Загалом родинні заощадження сягають понад 5,7 млн грн.

    Щербай входить до кадрових комісій, які відбиратимуть нових працівників БЕБ. Директор відомства Олександр Цивінський наголошує на доброчесності та прозорості добору. Водночас розслідувачі ставлять під сумнів, чи можуть посадовці з подібним бекграундом формувати стандарт етики у новоствореному кадровому складі.

  • Мільйони, землі та дорогі авто: чим володіє суддя Печерського суду Хайнацький

    Мільйони, землі та дорогі авто: чим володіє суддя Печерського суду Хайнацький

    Ми звернули увагу на майнові та процесуальні аспекти, пов’язані з суддею Печерського районного суду Києва Євгеном Хайнацьким. У декларації його сім’ї фігурують земельні наділи, квартири та елітні автомобілі, тоді як низка рішень судді — зокрема відмови у скаргах щодо бездіяльності прокурорів — викликає питання щодо прозорості й неупередженості у резонансних справах.

    Аналізуючи публічні декларації та судову практику можна знайти кілька потенційно неоднозначних моментів у діяльності судді Печерського районного суду Києва Євгена Хайнацького.

    За даними декларації за 2024 рік, родина судді володіє значним майном. У документі вказані два земельні наділи — у Чернігівській та Київській областях. Більшість нерухомості задекларована на дружину Юлію Кияновську: квартира в Києві, заміський маєток під столицею, десятки земельних ділянок у Чернігівській області та селах Київщини, а також частка у спільній власності будинку. У 2024 році, ідеться у публікаціях, Кияновська придбала ще одну столичну квартиру за понад 2,3 млн грн.

    Автопарк родини також виглядає представницьким: згадується Lexus RX 350, зареєстрований на дружину, а BMW X5 і BMW X7 — якими сім’я користується нібито безоплатно від підприємств, пов’язаних із нею. Окрім того, у відкритих реєстрах Кияновська фігурує як акціонерка ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», тоді як у декларації судді відсутні відомості про корпоративні права.

    Разом із майновими деклараціями увагу привертає й судова практика Хайнацького. Суддя систематично відмовляє в скаргах на бездіяльність прокурорів у випадках, коли йдеться про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Як приклад можна навести скаргу, пов’язану з головою Одеської ОВА Олегом Кіпером: матеріали розслідування містили ознаки можливих протиправних дій — від використання підконтрольних схем до розкрадань і рейдерських захоплень. Офіс Генерального прокурора відмовився вносити відомості до ЄРДР, а суддя Хайнацький залишив без задоволення скаргу, пославшись на «недостатність обʼєктивних відомостей».

    У низці інших резонансних справ суддя також ухвалював рішення, які ускладнюють доступ до ефективного розслідування і тим самим можуть захищати інтереси впливових осіб та бізнес-кіл. Поєднання великого майна родини й судової практики, яка часто спричиняє відсутність слідчих дій, викликає занепокоєння щодо можливих конфліктів інтересів та прозорості рішень.