Daypolitico

Позначка: Литва

  • Польща починає масштабні навчання на південному заході країни

    Польща починає масштабні навчання на південному заході країни

    Вже з наступного тижня територія Опольського воєводства, розташованого на південному заході Польщі, перетвориться на полігон для інтенсивних військових маневрів. Військові навчання, покликані підвищити рівень боєготовності оборонних сил, стартують у регіоні найближчими днями і триватимуть практично до самого кінця липня. Офіційне повідомлення про проведення масштабних тренувань оприлюднило авторитетне польське видання RMF24, посилаючись на інформацію від місцевих органів влади.

    У зв’язку з початком маневрів адміністрація Опольського воєводства випустила спеціальне термінове попередження для мешканців та гостей регіону. Згідно з офіційними даними, у період з 20 по 31 липня на місцевих дорогах, і особливо на лісових маршрутах та у важкодоступній місцевості, спостерігатиметься значне скупчення армійських підрозділів, особового складу та важкої військової техніки. Представники влади закликають цивільне населення зберігати повний спокій, наголошуючи, що поява озброєних людей та військових колон є запланованою частиною підготовки і не повинна викликати жодного занепокоєння чи паніки.

    Водночас військове командування та місцева адміністрація звернулися до громадян із суворим проханням дотримуватися правил інформаційної безпеки. Людей наполегливо просять утриматися від фото- чи відеозйомки переміщення техніки та учасників навчань, а також категорично забороняють публікувати подібний контент у соціальних мережах, щоб не розкривати тактичні нюанси маневрів. Крім того, жителів воєводства попередили, що у вівторок або середу в регіоні відбудеться планова активація сирен повітряної тривоги та інших систем екстреного оповіщення населення. Ця перевірка є частиною загального плану навчань і цього разу не свідчить про виникнення жодної реальної загрози з повітря.

    Активізація військових тренувань у Польщі відбувається на тлі загального посилення оборонної готовності країн Північноатлантичного альянсу та європейських партнерів. Зокрема, у липні цього року Військово-повітряні сили Німеччини та Франції вперше в історії провели унікальні спільні навчання у сфері ядерного стримування, що стало потужним сигналом солідарності в межах блоку. Паралельно з цим сусідні Литва та Латвія також офіційно домовилися про проведення серії спільних військових навчань, головною метою яких є відпрацювання максимальної злагодженості та готовності до швидких спільних дій у разі виникнення будь-яких кризових ситуацій на кордонах НАТО.

  • Литва попередила про нову загрозу з боку Росії

    Литва попередила про нову загрозу з боку Росії

    Президент Литви Гітанас Науседа заявив, що литовські спецслужби володіють розвідувальною інформацією про підготовку Росією можливих провокацій проти країн Балтії та Польщі. За його словами, Кремль може вдатися до локальних атак на об’єкти критичної інфраструктури, намагаючись перевірити готовність і єдність Північноатлантичного альянсу. Про це повідомляє литовський мовник LRT.

    За словами Науседи, Росія продовжує розглядати країни східного флангу НАТО як потенційний напрямок для гібридного тиску. Литовський президент вважає, що російський диктатор Володимир Путін не відмовився від наміру випробувати міцність союзницьких зобов’язань Альянсу, тому може вдатися до окремих провокацій проти Польщі та держав Балтії.

    Як зазначив глава держави, йдеться не про масштабне військове вторгнення, а про точкові операції, які можуть бути спрямовані проти транспортної, енергетичної або іншої критично важливої інфраструктури. За його словами, для реалізації таких сценаріїв Росія може використовувати як традиційні військові засоби, так і інші інструменти впливу.

    Науседа пояснив, що розвідка вже має інформацію про сам факт підготовки можливих операцій, однак наразі неможливо визначити точний час або місце їх проведення.

    “Інша сторона може ще не завершити процес планування, а нам може бути відомо лише про сам факт підготовки або передбачувану ціль”, — зазначив президент Литви.

    Водночас він наголосив, що литовська влада не чекає розвитку подій, а вже вживає превентивних заходів для захисту країни. За словами Науседи, у Литві суттєво посилили охорону стратегічних транспортних вузлів, енергетичної інфраструктури та інших об’єктів, які можуть стати потенційною ціллю диверсій чи атак.

    Президент підкреслив, що державні структури готуються до різних сценаріїв розвитку подій, включаючи так звані кінетичні операції. Цим терміном позначають військові дії із застосуванням фізичної сили, зокрема ракетного озброєння, ударних безпілотників, артилерії, авіації чи інших засобів ураження.

    “Йдеться про кінетичні операції — не про масштабні дії, а про точкові кінетичні операції, які з високою ймовірністю можуть бути спрямовані проти критичної інфраструктури”, — наголосив Науседа.

    Литовська влада вважає, що подібні дії можуть бути частиною ширшої стратегії Кремля із посилення тиску на країни НАТО та створення атмосфери нестабільності в регіоні. Саме тому Вільнюс підтримує постійну координацію з партнерами по Альянсу та посилює заходи безпеки на своїй території.

    Раніше також повідомлялося про ризики можливих провокацій, які Росія може організувати із використанням безпілотників або інших засобів, намагаючись дискредитувати Україну чи створити додаткову напругу поблизу кордонів країн НАТО.

    Водночас у Польщі нещодавно заявляли, що наразі Росія не має достатніх ресурсів для здійснення повномасштабного військового нападу на польську територію. За словами представників Варшави, оприлюднення інформації про потенційні плани Кремля має стати одним із елементів стримування, щоб не допустити реалізації можливих агресивних сценаріїв.

  • Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Країни східного флангу НАТО дедалі активніше перебудовують свою систему безпеки на тлі зростаючої військової загрози з боку Росії. Фінляндія, Польща, Литва, Латвія та Естонія не лише збільшують оборонні бюджети та чисельність своїх армій, а й будують масштабні фортифікаційні споруди, створюють нові системи стримування, модернізують прикордонну інфраструктуру та готуються до сценарію, за якого в разі нападу Росії перші дні війни їм доведеться вести бойові дії практично власними силами. Таких висновків дійшли журналісти Politico, які дослідили ситуацію на найбільш уразливих ділянках східного кордону Північноатлантичного альянсу.

    Матеріал підготувала Axel Springer Global Reporters Network, журналісти якої відвідали три стратегічно важливі регіони: лісистий фінсько-російський кордон, польські оборонні рубежі біля Калінінградської області та Білорусі, а також литовську ділянку поблизу Сувалкського коридору, який вважається одним із найнебезпечніших місць на карті НАТО.

    Метою дослідження було оцінити, наскільки країни східного флангу готові до можливого російського вторгнення, які уроки вони винесли з повномасштабної війни Росії проти України та наскільки швидко можуть перейти до повномасштабної оборони.

    Журналісти зазначають, що за останні роки ставлення європейських держав до безпеки докорінно змінилося. Якщо ще кілька років тому масштабна війна на території Європи багатьом здавалася малоймовірною, то після російського вторгнення в Україну та подальшого нарощування військової активності Кремля східні члени НАТО почали готуватися до найгірших сценаріїв.

    Додатковим фактором, який пришвидшив цей процес, стала політична невизначеність навколо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки.

    Politico нагадує, що після повернення Дональда Трампа до Білого дому американська політика щодо НАТО стала менш передбачуваною. Президент США неодноразово ставив під сумнів ефективність чинної моделі колективної оборони та заявляв, що європейські країни повинні значно більше вкладати у власну безпеку.

    Особливе занепокоєння серед союзників викликали його висловлювання щодо статті 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає колективний захист усіх членів Альянсу у разі нападу на одну з держав.

    На думку авторів матеріалу, навіть якщо формально гарантії НАТО залишаються незмінними, у країнах східного флангу дедалі більше виходять із припущення, що у випадку масштабної війни перші години або навіть дні доведеться покладатися насамперед на власні сили.

    Водночас Росія продовжує активно зміцнювати свої військові угруповання біля кордонів країн НАТО. Супутникові знімки свідчать про будівництво нових казарм, складів, полігонів та інфраструктури для розміщення особового складу і техніки поблизу Фінляндії та інших держав Європейського Союзу.

    Керівник військової розвідки Швеції заявив, що такі дії можуть свідчити про довгострокову підготовку Москви до потенційного протистояння із країнами Альянсу.

    Найдовший сухопутний кордон НАТО з Росією нині має Фінляндія. Його довжина становить 1343 кілометри. Після вступу країни до Альянсу цей напрямок перетворився на один із ключових елементів європейської оборони.

    Усі прикордонні переходи між Фінляндією та Росією залишаються закритими ще з 2023 року. Причиною стали як питання безпеки, так і гібридний тиск з боку Москви.

    Командир прикордонного округу Північної Карелії полковник Матті Піткяніітті зазначив, що фінські військові чудово усвідомлюють масштаби потенційної загрози.

    “Росія — наддержава, а ми — маленька країна. Треба бути обережним, коли спиш поруч із ведмедем”, — сказав він.

    Фінські військові виходять із того, що у випадку вторгнення саме їм доведеться першими вступити у бій.

    Колишній голова парламентського комітету з питань оборони Юкка Копра наголосив, що членство в НАТО не означає миттєвого прибуття військ союзників.

    “Ми дуже раді бути членами НАТО, але чудово розуміємо, що перший удар нам доведеться прийняти самостійно. Лише після цього буде задіяний механізм статті 5”, — пояснив він.

    Водночас Фінляндія робить ставку не лише на сучасне озброєння, а й на власну географію. Густі ліси, численні озера, болотиста місцевість, суворий клімат і тривала зима значно ускладнюють будь-який масштабний наступ.

    Саме в таких умовах цього року проходили міжнародні навчання “Північна зірка-26” та “Карельський меч-26”, у яких разом із фінськими військовими брали участь підрозділи зі США, Великої Британії та Франції.

    Ще одним кроком стало рішення Фінляндії, Польщі та країн Балтії залишити Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін. У цих країнах пояснюють, що Росія ніколи не була учасницею договору і активно використовує мінну зброю під час війни проти України, тому обмежувати власні оборонні можливості більше недоцільно.

    Польща за останні два роки стала одним із лідерів НАТО за темпами переозброєння та збільшення чисельності армії.

    Одним із найбільш амбітних оборонних проєктів став “Східний щит”, який охоплює майже весь кордон із Білоруссю та Калінінградською областю Росії.

    Проєкт передбачає будівництво сотень кілометрів протитанкових ровів, бетонних укріплень, мінних полів, бункерів, сучасних систем відеоспостереження, сенсорів, тепловізорів, безпілотних комплексів і фортифікацій.

    Загальна вартість програми оцінюється приблизно у 10 мільярдів євро.

    Водночас журналісти Politico зазначають, що роботи ще тривають, а окремі ділянки поки не мають повністю завершених укріплень.

    Особливу увагу Польща приділяє боротьбі з безпілотниками.

    Поштовхом для цього стали випадки, коли російські ударні дрони порушували польський повітряний простір. Для їхнього перехоплення НАТО доводилося піднімати винищувачі F-16 та F-35 і застосовувати дорогі ракети, вартість яких у багато разів перевищує ціну самих безпілотників.

    Саме тому Польща прискорила створення власної системи протидії дронам SAN, яка має дозволити значно дешевше та ефективніше відбивати подібні атаки.

    Не менш складною залишається ситуація у країнах Балтії.

    Литва, Латвія та Естонія не мають тієї стратегічної глибини оборони, якою володіють Польща чи Фінляндія.

    Їхня територія відносно невелика, а відстані до російського кордону мінімальні.

    Ключовим елементом безпеки регіону залишається Сувалкський коридор — приблизно 65-кілометрова ділянка між Польщею та Литвою, яка є єдиним сухопутним шляхом сполучення країн Балтії з рештою НАТО.

    Саме тому вздовж цього району активно створюють нові оборонні рубежі.

    На кордоні з Білоруссю вже встановлено багатокілометрові загородження з колючого дроту, бетонні протитанкові бар’єри, так звані “зуби дракона”, системи спостереження та інші елементи оборони.

    Усе це входить до Балтійської оборонної лінії — спільного проєкту Литви, Латвії та Естонії, який передбачає будівництво фортифікацій, мінних полів, укриттів і протитанкових споруд.

    Командувач литовської армії Раймундас Вайкшнорас вважає, що приховати підготовку масштабного російського наступу практично неможливо.

    За його словами, сучасні можливості розвідки НАТО дозволяють відстежувати переміщення військ, техніки, залізничних ешелонів і логістичних колон, що дає союзникам час для реагування.

    Втім, колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес попереджає, що навіть за таких умов у найгіршому сценарії країнам Балтії може довестися самостійно стримувати противника до двох тижнів, поки до регіону прибудуть основні сили НАТО.

    Саме тому оборонне планування дедалі більше базується на принципі максимальної самостійності в перші дні можливого конфлікту.

    На думку авторів Politico, досвід України кардинально змінив військове мислення Європи. Якщо раніше головний акцент робився на швидкому прибутті союзників, то тепер дедалі більше країн виходять із того, що вирішальними можуть стати саме перші години й дні війни.

    Саме тому східний фланг НАТО сьогодні переживає найбільше переозброєння та фортифікаційне будівництво з часів завершення холодної війни, намагаючись зробити потенційну агресію Росії максимально дорогою та складною ще до прибуття основних сил Альянсу.

  • $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    $10 млрд для Росії: ЄС вимагають зупинити схему постачання санкційного алюмінію

    Європейські виробники алюмінію закликали Брюссель терміново усунути лазівку, яка дозволяє російському алюмінію, попри санкції, потрапляти на ринок Європейського Союзу через треті країни. Представники галузі попереджають, що нинішня система контролю фактично дозволяє Кремлю й надалі заробляти мільярди доларів на експорті металу, який після мінімальної переробки змінює країну походження лише на папері.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на представників алюмінієвої промисловості та дипломатичні джерела ЄС.

    За інформацією видання, проблему вже обговорюють у Європейській комісії. Занепокоєння також висловили окремі країни-члени Євросоюзу, серед яких Литва. Європейські дипломати підтверджують, що питання може стати одним із пріоритетів під час підготовки наступних санкційних рішень.

    Як пояснюють представники галузі, після запровадження санкцій проти російського первинного алюмінію метал почали активно переправляти до третіх країн, де його переплавляють або використовують для виготовлення напівфабрикатів. Після цього продукція вже експортується до Європейського Союзу як така, що походить не з Росії, а з країни, де відбулася мінімальна обробка.

    Фактично російський алюміній продовжує потрапляти на європейський ринок, хоча формально санкційні вимоги не порушуються. Саме цю схему європейські виробники називають головною прогалиною чинних обмежень.

    Для її усунення бізнес пропонує запровадити новий механізм контролю. Зокрема, імпортери повинні будуть декларувати не країну, де виготовили готовий виріб, а державу, де алюміній був первинно виплавлений або відлитий. Подібна система вже використовується у США, Канаді та Мексиці, де контролюють походження металу саме за місцем його виробництва, а не подальшої переробки.

    Генеральний директор European Aluminium Пол Восс наголосив, що через існуючу лазівку Росія продовжує отримувати величезні доходи від продажу алюмінію. За його словами, лише торік експорт цього металу приніс Москві майже 10 млрд доларів. Щоб зберігати конкурентоспроможність на міжнародному ринку, російські компанії продають алюміній приблизно на 11% дешевше за середню ціну імпортованого металу в країни Європейського Союзу.

    Європейська алюмінієва галузь вважає, що така ситуація не лише нівелює ефект санкцій, а й створює нерівні умови конкуренції для місцевих виробників. Дешевший російський метал, який фактично обходить обмеження, тисне на європейський ринок і дозволяє російським компаніям зберігати значну частку експорту.

    Нагадаємо, що Європейський Союз запровадив обмеження на імпорт первинного російського алюмінію в межах 16-го пакета санкцій. Рішення мало скоротити доходи Кремля від продажу стратегічної сировини, яка використовується у виробництві автомобілів, авіації, будівництві, машинобудуванні та інших галузях промисловості.

    Втім, як свідчать дані Financial Times, повністю перекрити потоки російського металу не вдалося саме через використання третіми країнами схем із переплавленням або мінімальною переробкою продукції.

    Подібну проблему Європейський Союз уже вирішував у нафтовому секторі. Після того як російська нафта почала масово перероблятися на нафтопереробних заводах Індії та Туреччини, а потім потрапляти до ЄС уже як нафтопродукти іншого походження, Брюссель включив до 18-го пакета санкцій спеціальні норми, які заборонили імпорт продукції, виготовленої з російської нафти в третіх країнах.

    Саме цей механізм тепер пропонують використати і щодо алюмінію. На думку представників галузі, він дозволить ефективніше відстежувати реальне походження металу та позбавить Росію можливості використовувати треті держави для обходу європейських санкцій.

    Якщо Європейська комісія підтримає відповідні пропозиції, імпортерам доведеться надавати значно більше інформації про походження алюмінію. Це може істотно скоротити обсяги прихованого експорту російського металу до країн ЄС і, відповідно, зменшити валютні надходження до бюджету РФ, який фінансує війну проти України.

    Брюссель може зробити ще один крок до посилення санкційного режиму. Після боротьби зі схемами обходу нафтових обмежень Європа тепер прагне перекрити ще один канал, який, за оцінками виробників, щороку приносить Кремлю мільярди доларів доходів попри чинні міжнародні санкції.

  • Латвія планує продовжити посилений режим охорони кордону з Білоруссю

    Латвія планує продовжити посилений режим охорони кордону з Білоруссю

    Латвія планує продовжити посилений режим охорони державного кордону з Білоруссю до 31 грудня 2026 року через збереження комплексу загроз, які, на думку влади, залишаються актуальними для безпеки країни та всього регіону. Йдеться про міграційний тиск, ризики гібридних операцій, можливі провокації, а також транскордонну злочинність, яка продовжує фіксуватися на східному напрямку.

    Про це повідомляє Delfi, посилаючись на Міністерство внутрішніх справ Латвії.

    У МВС зазначають, що ситуація на латвійсько-білоруському кордоні залишається нестабільною, а спроби незаконного перетину кордону тривають системно. Саме тому відомство пропонує уряду продовжити дію підвищеного режиму безпеки в Лудзенському, Краславському, Аугшдаугавському та Резекненському краях, а також у місті Даугавпілс. Чинний режим діє до 30 червня, однак у владі вважають, що його скасування наразі може створити додаткові ризики для прикордонної інфраструктури та безпеки держави.

    За оцінкою латвійського МВС, найбільшим викликом залишається міграційний тиск, який надходить із території Білорусі. Фіксуються регулярні спроби групового незаконного перетину кордону, що, на думку Риги, може бути елементом ширших гібридних механізмів впливу. Окрім цього, влада попереджає про можливість провокаційних дій, спрямованих на перевантаження прикордонної системи, а також про ризики контрабанди та інших видів організованої транскордонної злочинності.

    У відомстві підкреслюють, що продовження посиленого режиму також необхідне для забезпечення безперервної готовності всіх відповідних служб, які відповідають за охорону державного кордону. Це включає не лише прикордонну охорону, а й інші структури безпеки, які можуть бути залучені у разі ускладнення ситуації або різкого зростання міграційного потоку.

    За офіційними даними, лише з початку 2026 року латвійські прикордонники вже запобігли 6362 спробам незаконного перетину кордону. У 2025 році цей показник був ще вищим і сягнув 12 046 випадків. У Ризі розглядають ці цифри як підтвердження того, що тиск на східний кордон не зменшується, а навпаки залишається стабільно високим, попри вже чинні обмежувальні заходи.

    Окремо латвійська влада звертає увагу на ширший контекст безпекової ситуації в регіоні, який залишається напруженим на тлі війни Росії проти України. У Ризі вважають, що дестабілізаційні процеси в сусідніх країнах безпосередньо впливають на рівень ризиків для Балтійського регіону, зокрема через можливе використання міграційних потоків як інструменту політичного тиску.

    Паралельно Латвія продовжує посилювати оборонні спроможності на східному напрямку. Міністр оборони Райвіс Мелніс повідомив, що найближчим часом планується розміщення додаткових систем протиповітряної оборони, що має підвищити здатність країни реагувати на потенційні повітряні загрози та зміцнити загальну систему оборони.

    Схожі заходи впроваджуються й іншими країнами Балтії. Литва, зокрема, вже продовжила дію обмежень для повітряного простору вздовж кордону з Білоруссю до 2027 року, що свідчить про координацію регіональної політики безпеки та довгострокове планування заходів захисту зовнішнього кордону Європейського Союзу.

    Таким чином, рішення Латвії щодо продовження посиленого режиму охорони кордону є частиною ширшої стратегії Балтійських держав, спрямованої на стримування нелегальної міграції, протидію гібридним загрозам та зміцнення обороноздатності на тлі тривалого регіонального напруження.

  • Балтія вимагає від ЄС повністю заборонити російську нафту

    Балтія вимагає від ЄС повністю заборонити російську нафту

    Країни Балтії закликали Європейський Союз прискорити ухвалення рішень щодо повної заборони імпорту російської нафти, заявивши, що попередні побоювання ЄС стосовно можливого енергетичного дефіциту, які посилилися на тлі війни в Ірані та нестабільності на глобальних енергетичних ринках, не підтвердилися на практиці. На їхню думку, нинішня ситуація на нафтових ринках свідчить про те, що Європа має достатньо альтернативних джерел постачання, аби остаточно відмовитися від російських енергоносіїв, не ризикуючи критичною енергетичною кризою.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За даними видання, питання заборони російської нафти знову було порушене під час зустрічі міністрів енергетики країн ЄС, де Естонія, Латвія та Литва виступили з узгодженою позицією щодо необхідності якнайшвидшого просування законодавчих ініціатив Європейської комісії. Балтійські держави наголосили, що ще наприкінці минулого року країни-члени ЄС досягли політичної домовленості щодо поступового припинення імпорту російської нафти, однак подальші консультації фактично загальмувалися через нові побоювання щодо стабільності світових енергетичних ринків.

    Зокрема, одним із факторів уповільнення процесу стала ескалація конфлікту на Близькому Сході та тимчасове порушення судноплавства через Ормузьку протоку, що викликало побоювання щодо різкого зростання цін на нафту та можливого дефіциту постачання. Проте, як зазначають джерела FT, після часткової стабілізації ситуації в регіоні та відновлення нормального функціонування ключових маршрутів транспортування нафти ці ризики значною мірою зменшилися, а ринок демонструє ознаки стабілізації.

    На цьому тлі балтійські країни наполягають, що Європейський Союз має повернутися до більш рішучої санкційної політики щодо російського енергетичного сектору, оскільки доходи від експорту нафти залишаються одним із головних джерел фінансування війни Росії проти України. Вони вважають, що затягування процесу ухвалення заборони фактично дозволяє Москві зберігати значні фінансові надходження, попри вже запроваджені обмеження з боку Заходу.

    Під час обговорення єврокомісар з питань енергетики Дан Йоргенсен, за даними журналістів, утримався від публічних коментарів у ході закритої частини зустрічі. Водночас у Європейській комісії підтвердили, що робота над відповідними пропозиціями триває і що питання поступової відмови від російських енергоносіїв залишається у порядку денному ЄС. Однак конкретні терміни внесення законодавчих ініціатив наразі не озвучуються, що зберігає невизначеність щодо темпів реалізації цього процесу.

    Додаткового політичного імпульсу дискусіям надала позиція Польщі, яка традиційно підтримує більш жорсткий підхід до енергетичної ізоляції Росії. Заступник міністра енергетики Польщі Войцех Врохна заявив, що Варшава вважає за доцільне повністю припинити імпорт російської нафти до кінця року, визнаючи при цьому, що такий крок може мати певні економічні наслідки, включно з коливаннями цін та потенційними труднощами з постачанням. Водночас він підкреслив, що ці витрати є виправданими, якщо вони дозволять Європі остаточно позбутися енергетичної залежності від Росії.

    У ширшому контексті дискусії в ЄС відбуваються на тлі поступового відновлення стабільності на світових енергетичних ринках, що, на думку прихильників санкційного посилення, знижує ризики різких цінових шоків. Балтійські країни переконані, що нинішнє «вікно можливостей» необхідно використати для пришвидшення повної відмови від російських енергоресурсів, перш ніж геополітична ситуація знову ускладниться.

    Таким чином, питання повної заборони імпорту російської нафти залишається одним із ключових елементів внутрішніх дискусій ЄС щодо подальшої енергетичної політики та санкційного тиску на Росію, а позиція східноєвропейських країн дедалі активніше формує порядок денний Брюсселя.

  • НАТО біля кордонів Білорусі: Німеччина перекидає тисячі військових до Литви

    НАТО біля кордонів Білорусі: Німеччина перекидає тисячі військових до Литви

    Німеччина продовжує масштабне посилення східного флангу НАТО та готується до одного з найбільших військових розгортань за межами власної території за останні десятиліття. До кінця 2027 року Берлін планує розмістити в Литві повноцінну бойову бригаду чисельністю близько 5000 військовослужбовців, які нестимуть службу поблизу кордону з Білоруссю на постійній основі. Про це в інтерв’ю Bild заявив міністр оборони Литви Робертас Каунас.

    За словами литовського урядовця, підготовка до прибуття німецького контингенту просувається значно швидше, ніж передбачалося початковими планами. Будівництво необхідної інфраструктури випереджає графік приблизно на десять місяців. У районах майбутнього розташування військових активно зводять житлові квартали, школи, дитячі садки, медичні заклади, транспортні об’єкти та іншу соціальну інфраструктуру, необхідну не лише для самих військових, а й для членів їхніх сімей.

    Каунас наголосив, що проєкт має стратегічне значення як для Литви, так і для всього Північноатлантичного альянсу. На його переконання, присутність німецької бригади суттєво посилить можливості стримування потенційної агресії на східному фланзі НАТО та стане додатковою гарантією безпеки для країн Балтії.

    Міністр зазначив, що німецький підрозділ під командуванням генерала Крістіана Хубера буде повністю укомплектований особовим складом, сучасною технікою та озброєнням. За його словами, Литва та Німеччина мають усі шанси завершити реалізацію проєкту навіть раніше визначених термінів.

    Розгортання військової бригади стане безпрецедентним кроком для сучасної Німеччини. Після завершення Холодної війни Берлін традиційно уникав постійного базування великих бойових формувань за кордоном, однак повномасштабна війна Росії проти України суттєво змінила підходи до європейської безпеки. Саме після 2022 року німецьке керівництво оголосило про так званий Zeitenwende — історичний поворот у сфері оборонної політики, який передбачає масштабне переозброєння Бундесверу та посилення ролі Німеччини в обороні Європи.

    Наразі на території Литви вже перебувають близько 1800 німецьких військовослужбовців. Вони беруть участь у низці навчань та спільних операцій із литовською армією. У червні німецькі військові проводять масштабні маневри Freedom Shield («Щит свободи») на полігоні Пабраде, який розташований приблизно за 20 кілометрів від кордону з Білоруссю.

    У навчаннях задіяні підрозділи 45-ї танкової бригади Бундесверу, а також 203-й танковий батальйон із Аугустдорфа та 122-й мотопіхотний батальйон з Оберфіхтаха. Саме ці формування мають у майбутньому стати основою постійного німецького військового контингенту в Литві.

    Посилення військової присутності НАТО в Балтійському регіоні відбувається на тлі зростання напруженості між Заходом і Росією. Особливу увагу Альянс приділяє Білорусі, яка після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну фактично стала одним із ключових союзників Москви у військовій сфері. На території Білорусі регулярно проводяться спільні російсько-білоруські навчання, розміщуються російські військові підрозділи, а також сучасні системи озброєнь.

    Додаткові занепокоєння викликають повідомлення про поглиблення військової інтеграції між Москвою та Мінськом. Раніше білоруська опозиція оприлюднила доповідь, у якій вказала на низку ознак посилення мілітаризації країни та її потенційного подальшого втягування у війну проти України. Серед таких факторів називали зміни у військовому законодавстві, збільшення чисельності армії, активізацію військових навчань та розширення співпраці з російськими силовими структурами.

    На цьому тлі країни НАТО нарощують військову присутність у регіоні та зміцнюють оборонні рубежі поблизу східних кордонів Альянсу. Литва, Латвія та Естонія неодноразово заявляли про необхідність посилення військової інфраструктури та збільшення контингентів союзників через загрози, які, на їхню думку, походять від Росії та Білорусі.

    Паралельно Україна також продовжує зміцнювати північний напрямок. Українські військові посилюють фортифікації, розширюють систему спостереження та уважно стежать за активністю російських і білоруських військ поблизу кордону. В Києві неодноразово наголошували, що ризики використання білоруської території для військових операцій проти України залишаються актуальними.

    Таким чином, розгортання п’ятитисячної німецької бригади в Литві є не лише важливим етапом розвитку оборонного співробітництва між Вільнюсом і Берліном, а й одним із наймасштабніших заходів НАТО зі зміцнення безпеки східного флангу Альянсу з початку повномасштабної війни Росії проти України. Це рішення демонструє прагнення європейських союзників підготуватися до можливих викликів у регіоні та посилити стримування будь-яких потенційних загроз поблизу кордонів НАТО.

  • «Не час для переговорів»: у Литві висловилися про діалог ЄС із Росією

    «Не час для переговорів»: у Литві висловилися про діалог ЄС із Росією

    Президент Литви Гітанас Науседа заявив, що Європейський Союз не повинен поспішати з відновленням мирних переговорів із Росією, оскільки, на його думку, нинішні умови не свідчать про реальну готовність Москви до змістовного діалогу щодо завершення війни проти України. Його заява пролунала під час засідання Європейської Ради в Брюсселі та була поширена агентством Bloomberg.

    За словами литовського президента, будь-які спроби швидкого запуску переговорного процесу можуть виявитися передчасними і неефективними, адже Росія, як він наголосив, продовжує демонструвати поведінку, яка не відповідає логіці пошуку компромісу. Науседа підкреслив, що Кремль наразі орієнтується не на дипломатичні рішення, а на силу, і саме силовий фактор, на його думку, залишається визначальним у підході російського керівництва до війни.

    Він окремо звернув увагу на необхідність єдності позиції країн Європейського Союзу щодо подальших кроків у відносинах із Росією. Литовський лідер наголосив, що відсутність узгодженої стратегії в минулому вже призводила до фрагментованих ініціатив, які не дали бажаного результату, тому нині ЄС має діяти максимально скоординовано, щоб уникнути повторення подібних помилок.

    Науседа зазначив, що будь-який реальний дипломатичний процес може розпочатися лише за умови, якщо Росія прийде до усвідомлення неможливості досягнення своїх військових цілей. Він підкреслив, що переговори не можуть бути інструментом легітимізації поточної агресії, а повинні стати наслідком зміни позиції Москви, а не засобом її досягнення.

    Також президент Литви заявив, що нинішній етап війни не створює передумов для швидкого політичного врегулювання, оскільки Росія, за його оцінкою, не демонструє сигналів готовності до компромісів. Він наголосив, що Європа повинна зберігати стратегічну витримку та не піддаватися політичному тиску щодо швидкого старту переговорів, які можуть не мати реального змісту.

    На тлі цих заяв у Європейському Союзі продовжуються дискусії щодо можливих форматів майбутніх контактів із Москвою. Частина європейських політиків розглядає варіанти створення спеціальних переговорних механізмів або призначення уповноважених представників для координації можливого діалогу. Водночас інші країни наполягають на тому, що будь-які переговори можливі лише після зміни поведінки Росії та збереження тиску на Кремль.

    Паралельно міжнародні партнери України, зокрема в межах G7 та США, неодноразово заявляли, що наразі не бачать ознак щирої зацікавленості Росії у мирному врегулюванні. Це, за їхніми словами, підтверджує необхідність продовження підтримки України та посилення санкційного тиску, щоб змусити Москву змінити свою позицію.

    Таким чином, заява президента Литви відображає позицію частини східноєвропейських країн, які виступають за обережний і жорсткий підхід до будь-яких потенційних переговорів із Росією та наполягають на тому, що ключовою передумовою миру має стати реальна зміна політики Кремля, а не дипломатичні поступки з боку Заходу.

  • Туск закликав ЄС серйозно сприймати погрози Кремля після інциденту в Румунії

    Туск закликав ЄС серйозно сприймати погрози Кремля після інциденту в Румунії

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск закликав європейські країни та союзників по НАТО значно серйозніше ставитися до заяв і дій російського керівництва на тлі чергових погроз з боку заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва. Свою заяву польський прем’єр оприлюднив у соцмережі X, коментуючи як риторику російських посадовців, так і інцидент із російським безпілотником у Румунії, який стався в районі міста Галац.

    Реакція Туска стала відповіддю на нові різкі висловлювання Медведєва, який після інциденту з дроном у Румунії заявив, що країни ЄС мають готуватися до повторення подібних випадків. Російський посадовець фактично визнав, що війна проти України матиме наслідки для безпеки європейських держав, і дозволив собі різкі формулювання, заявивши, що громадяни ЄС «не зможуть спати спокійно», а також використавши агресивні вислови на адресу Заходу.

    Інцидент у Румунії, де російський безпілотник влучив у житловий будинок, став одним із чергових випадків фіксації уламків або апаратів, пов’язаних із війною Росії проти України, на території держав-членів НАТО. Це викликало занепокоєння в європейських столицях, оскільки такі події дедалі частіше розглядаються як потенційна загроза розширення зони ризику за межі українського кордону.

    У своїй заяві Дональд Туск наголосив, що подібні висловлювання російських політиків не можна ігнорувати або сприймати як елемент пропаганди без практичних наслідків. Він підкреслив, що останні місяці демонструють зростання кількості провокацій і інцидентів, пов’язаних із російськими дронами, ракетами та військовою активністю, які так чи інакше зачіпають території або повітряний простір країн НАТО.

    Польський прем’єр звернув увагу, що заява Медведєва про «кінець спокійного сну громадян ЄС» має розглядатися як сигнал про зміну рівня загроз у Європі. На його думку, такі слова слід оцінювати не лише як політичну риторику, а як частину ширшої стратегії психологічного тиску та залякування європейських суспільств.

    Туск підкреслив, що країни НАТО мають адаптуватися до нової реальності, у якій війна Росії проти України має прямі або опосередковані наслідки для безпеки всього регіону. Він наголосив, що Альянс повинен посилювати координацію, систему раннього реагування та протиповітряну оборону на східному фланзі, щоб запобігати можливим інцидентам або мінімізувати їх наслідки.

    Окрему увагу в Європі викликає той факт, що подібні заяви пролунали на тлі реальних інцидентів із російськими безпілотниками в прикордонних регіонах. Випадок у румунському місті Галац, де дрон влучив у житлову багатоповерхівку, став одним із найрезонансніших, оскільки він зачепив цивільну інфраструктуру держави-члена НАТО і викликав обговорення щодо рівня готовності Альянсу до подібних загроз.

    У відповідь на зростання напруги низка європейських політиків почала публічно закликати до посилення тиску на Росію. Серед них міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс, який заявив, що НАТО має реагувати рішучіше та посилювати як політичні, так і військові заходи стримування. Він наголосив, що інциденти з російськими безпілотниками більше не можуть розглядатися як поодинокі випадки.

    Паралельно з цим у Румунії заявили про необхідність консультацій із союзниками в межах 4-ї статті Північноатлантичного договору. Ця стаття передбачає обговорення ситуацій, коли одна з країн Альянсу вважає, що її безпеці загрожує потенційна небезпека. Також Бухарест закликав партнерів посилити системи протидії безпілотникам і зміцнити повітряну оборону в регіоні.

    Європейські експерти зазначають, що подібні інциденти та заяви російських посадовців формують новий рівень напруги між Росією та НАТО, який виходить за межі інформаційної війни і поступово наближається до практичних викликів у сфері безпеки. Вони підкреслюють, що навіть якщо окремі інциденти є випадковими або пов’язаними з бойовими діями в Україні, їх наслідки вже відчуваються на території країн ЄС.

    У цьому контексті заява Дональда Туска є частиною ширшої дискусії в Європі щодо необхідності перегляду підходів до безпеки на східному фланзі НАТО. Союзники дедалі частіше говорять про потребу зміцнення протиповітряної оборони, розширення моніторингу повітряного простору та підвищення готовності до швидкого реагування на можливі інциденти.

    Таким чином, реакція польського прем’єра відображає загальну тенденцію в європейській політиці — перехід від сприйняття російських заяв як риторики до розгляду їх як елементу реальної безпекової загрози, що потребує системної та скоординованої відповіді з боку НАТО і ЄС.

  • Путін застеріг Вірменію від зближення з Європою та пригрозив НАТО через Калінінград

    Путін застеріг Вірменію від зближення з Європою та пригрозив НАТО через Калінінград

    Прагнення Вірменії до поглиблення співпраці з Європейським Союзом знову стало приводом для різких заяв з боку Кремля. Президент Росії Володимир Путін під час пресконференції за підсумками саміту Євразійського економічного союзу в Астані фактично пригрозив Єревану повторенням «українського сценарію», а також виступив із жорсткими попередженнями на адресу НАТО через дискусії навколо Калінінградської області. Його слова стали черговим свідченням того, що Москва дедалі болісніше реагує на спроби своїх традиційних союзників проводити більш незалежну зовнішню політику та розширювати співпрацю із Заходом.

    Коментуючи наміри Вірменії активізувати євроінтеграційний курс, Путін провів прямі паралелі з подіями в Україні, які передували російській агресії. За його словами, криза в Україні нібито почалася через спроби Києва зблизитися з Європейським Союзом. Російський лідер вкотре повторив тезу, яку Кремль просуває вже багато років, стверджуючи, що саме процес європейської інтеграції України став відправною точкою конфлікту.

    Такі заяви пролунали на тлі суттєвого охолодження відносин між Росією та Вірменією. Протягом десятиліть Єреван вважався одним із найближчих союзників Москви на Південному Кавказі та входив до всіх ключових інтеграційних структур під російським впливом. Вірменія є членом Євразійського економічного союзу, а також тривалий час брала активну участь в Організації Договору про колективну безпеку. Саме Росія традиційно розглядалася як головний гарант безпеки Вірменії в регіоні.

    Однак ситуація почала стрімко змінюватися після подій у Нагірному Карабаху. У Єревані дедалі частіше висловлювали невдоволення політикою Москви та звинувачували російське керівництво у невиконанні союзницьких зобов’язань. Особливо гостро ці претензії пролунали після того, як Азербайджан встановив контроль над Карабахом, а російські миротворці фактично не змогли запобігти розвитку подій. Вірменське керівництво заявило, що механізми безпеки, на які країна покладалася роками, не спрацювали у критичний момент.

    На цьому тлі уряд прем’єр-міністра Нікола Пашиняна розпочав активний перегляд зовнішньополітичних пріоритетів. Вірменія стала суттєво розширювати контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами, активізувала співпрацю з Францією, яка стала одним із головних партнерів Єревана в Європі, а також почала поступово дистанціюватися від російських безпекових структур. Фактично країна заморозила свою участь в ОДКБ і неодноразово відмовлялася брати участь у заходах організації.

    Кремль сприйняв такі кроки як виклик власному впливу в регіоні. Для Росії Південний Кавказ традиційно залишається однією з ключових зон геополітичних інтересів, тому будь-яке посилення західної присутності тут викликає занепокоєння російського керівництва. Саме тому останні заяви Путіна багато аналітиків розглядають як спробу чинити політичний тиск на Вірменію та застерегти її від подальшого руху в бік Європейського Союзу.

    Особливу увагу експертів привернуло використання Путіним терміна «український сценарій». На думку оглядачів, такі формулювання можуть сприйматися як завуальоване попередження про можливі наслідки у разі подальшого віддалення Вірменії від Росії. При цьому в Кремлі традиційно уникають прямих погроз, використовуючи натомість політичні аналогії та історичні паралелі.

    Показово, що це вже не перший випадок, коли російський президент публічно висловлює невдоволення політикою Єревана. Ще під час пресконференції 9 травня він заявляв, що Вірменія має визначитися між Європейським Союзом та Євразійським економічним союзом. Тоді Путін фактично вимагав проведення референдуму щодо стратегічного вибору країни та натякав на можливі наслідки, якщо вірменська влада продовжить рух у напрямку європейської інтеграції без узгодження своїх дій із Москвою.

    Водночас під час виступу в Астані Путін торкнувся ще однієї чутливої для Росії теми — безпеки Калінінградської області. Приводом стала нещодавня заява міністра закордонних справ Литви Кястутіса Будріса, який зазначив, що в разі військового конфлікту НАТО має можливість швидко нейтралізувати російські військові об’єкти в Калінінграді. Литовський дипломат наголосив, що регіон є надзвичайно мілітаризованим та становить важливий елемент російської військової присутності в Балтійському регіоні.

    У відповідь Путін заявив, що Росія «зрівняє із землею» будь-кого, хто спробує атакувати Калінінградську область. За його словами, Москва розглядатиме подібні дії як прямий напад на Російську Федерацію та відповідатиме максимально жорстко. Ця заява стала однією з найрізкіших з боку російського президента за останні місяці та вкотре продемонструвала готовність Кремля використовувати войовничу риторику у відносинах із Заходом.

    Калінінградська область має особливе значення для російської військової стратегії. Вона розташована між Польщею та Литвою і є ексклавом Росії, відокремленим від основної території країни. Саме тут розміщено значну частину сил Балтійського флоту, сучасні системи протиповітряної оборони, ракетні комплекси та інші стратегічно важливі військові об’єкти. Західні експерти вважають регіон одним із найбільш мілітаризованих у Європі.

    На тлі повномасштабної війни проти України Калінінград набув ще більшого значення для військового планування як Росії, так і НАТО. Альянс регулярно проводить навчання у Балтійському регіоні, а країни Балтії та Польща посилюють свою оборону через побоювання щодо потенційних загроз із боку Москви. Росія, своєю чергою, використовує Калінінград як важливий елемент стримування та демонстрації сили.

    Заяви Путіна пролунали в умовах, коли відносини Росії із Заходом залишаються на найнижчому рівні за останні десятиліття. Після початку повномасштабного вторгнення в Україну НАТО значно посилило свою присутність на східному фланзі, а кількість союзницьких військ у Польщі, Румунії та країнах Балтії суттєво зросла. Водночас держави Альянсу продовжують надавати Україні масштабну військову допомогу, що викликає дедалі гострішу реакцію Кремля.

    Експерти зазначають, що останні висловлювання російського президента відображають ширшу проблему, з якою стикається Москва. Через війну проти України та погіршення відносин із Заходом Росія поступово втрачає вплив на частину пострадянських держав, які дедалі активніше шукають альтернативні центри підтримки та співпраці. Вірменія є одним із найяскравіших прикладів цього процесу. Якщо ще кілька років тому Єреван майже повністю орієнтувався на Москву в питаннях безпеки та економіки, то сьогодні країна дедалі активніше розвиває контакти з Європейським Союзом та Сполученими Штатами.

    На цьому тлі погрози Кремля можуть свідчити про спробу зберегти свій вплив у регіоні шляхом політичного тиску та демонстрації сили. Однак залишається відкритим питання, чи зможуть такі заяви змінити зовнішньополітичний курс Вірменії, яка останніми роками дедалі активніше демонструє прагнення до більшої незалежності від Москви та розширення співпраці із західними партнерами. Для багатьох спостерігачів слова Путіна стали ще одним підтвердженням того, що боротьба за геополітичний вплив на пострадянському просторі залишається одним із ключових елементів сучасної міжнародної політики.