Позначка: Міністерство оборони

  • Від 100% до 85%: нові правила бронювання викликали скандал, 63 депутати вимагають перегляду

    Від 100% до 85%: нові правила бронювання викликали скандал, 63 депутати вимагають перегляду

    В Україні розгорівся конфлікт навколо нових правил бронювання військовозобов’язаних працівників. Запропоновані урядом зміни можуть призвести до скорочення кількості заброньованих фахівців на підприємствах оборонної промисловості, енергетики та житлово-комунального господарства. Шістнадцять аналітичних центрів попередили, що новий механізм загрожує стабільній роботі критичної інфраструктури й виконанню оборонних замовлень. Водночас група із 63 народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді проєкт постанови з вимогою переглянути рішення Кабінету Міністрів. Експерти пропонують не позбавляти бізнес бронювання без належної процедури, запровадити 90-денний перехідний період і встановити прозорі правила перевірки підприємств.

    Про ризики нової системи бронювання йдеться у відкритому зверненні 16 аналітичних центрів, оприлюдненому 16 жовтня Центром економічної стратегії.

    Звернення адресували президенту України, прем’єр-міністру, профільним міністерствам, керівництву Офісу президента та Національному агентству з питань запобігання корупції.

    Аналітики не заперечують необхідності боротьби з фіктивним працевлаштуванням і незаконним отриманням відстрочок.

    Однак запропоновані урядом інструменти, на їхню думку, можуть вдарити не лише по порушниках, а й по підприємствах, від роботи яких залежать оборона держави, електропостачання, опалення та забезпечення населення найнеобхіднішими послугами.

    Що саме хоче змінити Кабмін

    У центрі дискусії — проєкт постанови «Деякі питання організації бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час».

    Документ передбачає створення спеціального Координаційного центру, перегляд критеріїв критичної важливості підприємств та зміну граничних лімітів бронювання.

    Як повідомляв «Інтерфакс-Україна», 13 жовтня Кабінет Міністрів погодив відповідне рішення з додатковим доопрацюванням окремих положень.

    Зокрема, положення про відсотки бронювання передбачалося доопрацювати протягом п’яти днів.

    Водночас остаточне нормативне оформлення та застосування конкретних нових обмежень необхідно відрізняти від тексту, який аналізували експерти.

    Тому повідомлення про нові правила не означає автоматичного скасування всіх чинних бронювань.

    Оборонні підприємства можуть втратити частину ліміту

    Найбільше занепокоєння викликала пропозиція скоротити підвищені ліміти бронювання для окремих галузей.

    За повідомленнями про зміст проєкту, для підприємств оборонного сектору та енергетики розглядалося зниження відповідної квоти зі 100% до 85%.

    Для підприємств тепло- й водопостачання пропонувалося скорочення з 75% до 60%.

    Ці показники стосуються відповідних категорій підприємств, а не єдиного універсального ліміту для всіх роботодавців.

    За чинною базовою моделлю можливість бронювання залежить від статусу підприємства, виду його діяльності та окремих законодавчих винятків.

    Основні правила визначає постанова Кабінету Міністрів №76 від 27 січня 2023 року.

    На думку аналітиків, механічне скорочення підвищених квот може призвести до втрати кваліфікованих працівників.

    Особливо небезпечним це може бути для підприємств, які виготовляють озброєння, ремонтують енергетичні об’єкти або забезпечують населення водою й теплом.

    Експерти наголошують, що в багатьох галузях неможливо швидко замінити фахівців зі спеціальною підготовкою.

    Водночас оцінка таких ризиків не означає, що всі підприємства обов’язково втратять однакову частину персоналу.

    Конкретні наслідки залежатимуть від остаточно затверджених норм та кадрової ситуації.

    Новий Координаційний центр може затягнути процедури

    Одним із найсуперечливіших положень документа стало створення Координаційного центру з організації бронювання військовозобов’язаних.

    За інформацією аналітичних центрів, до його складу планують включити 17 представників державних органів.

    Співголовами мають стати заступники міністрів економіки та оборони.

    Новий орган братиме участь у визначенні критичної важливості підприємств, погодженні критеріїв та розгляді питань збільшення лімітів бронювання.

    Однак його створення може додати ще один етап погодження.

    За підрахунками експертів, строк визначення критичної важливості підприємства може збільшитися з 10 до 17 робочих днів.

    При цьому для частини процедур, зокрема збільшення ліміту понад 50% та розгляду питань скасування статусу, у проєкті не встановлено чітких строків.

    Це означає ризик ситуацій, коли підприємство не зможе заздалегідь прогнозувати тривалість розгляду своїх документів.

    Особливо гостро таку невизначеність можуть відчувати підприємства, які працюють за державними оборонними контрактами.

    Підприємства можуть втратити критичний статус без належних гарантій

    Окремий блок критики стосується процедури скасування статусу критично важливого підприємства.

    Аналітики звертають увагу, що відповідні рекомендації Координаційного центру можуть стати підставою для позбавлення підприємства такого статусу.

    Водночас у проєкті, за їхньою оцінкою, не визначено вичерпного переліку причин ухвалення відповідного рішення.

    Також недостатньо врегульовані процедури попереднього повідомлення підприємства, надання пояснень і оскарження.

    Це створює ризики для правової визначеності бізнесу.

    Наслідки можуть бути суттєвими, оскільки критичний статус є однією з передумов бронювання військовозобов’язаних працівників.

    У разі його втрати підприємство може втратити й можливість підтримувати відповідні відстрочки.

    Проте втрата статусу підприємства та фактичне припинення відстрочки конкретного працівника — окремі юридичні питання, які повинні вирішуватися відповідно до чинної процедури.

    Експерти вимагають, щоб будь-яке скасування критичного статусу супроводжувалося мотивованим рішенням і реальним правом на оскарження.

    НАЗК та міністерства висловлювали зауваження

    У зверненні аналітичних центрів зазначено, що до запропонованих змін виникли претензії не лише в бізнесу.

    Зокрема, Національне агентство з питань запобігання корупції у висновку від 12 жовтня вказало на можливі корупціогенні чинники.

    За оцінкою, наведеною аналітиками, відсутність чітких критеріїв і строків може створювати передумови для непрозорого ухвалення рішень.

    Міністерство цифрової трансформації, за інформацією авторів звернення, не підтримало створення нового центру через ризик дублювання функцій державних органів.

    Міністерство юстиції висловило застереження щодо можливого надання дорадчому органу повноважень, які фактично мають владний характер.

    Зауваження також надходили від Міністерства енергетики.

    При цьому аналітичні центри стверджують, що частину таких рекомендацій під час доопрацювання документа не врахували.

    63 народні депутати виступили проти рішення

    Критика нової системи бронювання вийшла за межі експертного середовища.

    16 жовтня група із 63 народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді проєкт постанови №16160.

    Документ стосується перегляду урядового рішення від 13 жовтня щодо нових правил бронювання.

    Про парламентську ініціативу повідомило агентство «Інтерфакс-Україна».

    Депутати пропонують переглянути рішення уряду, провести консультації з роботодавцями та змінити підхід до роботи Координаційного центру.

    Зокрема, парламентарі виступають за те, щоб новий орган мав консультативно-дорадчі функції, а не фактично визначав долю підприємств через обов’язкові для виконання рекомендації.

    Однак реєстрація парламентського проєкту ще не означає скасування рішення Кабінету Міністрів.

    Для цього необхідні відповідні рішення уповноважених державних органів.

    Аналітики вимагають 90 днів для бізнесу

    Однією з ключових пропозицій авторів звернення стало запровадження спеціального перехідного періоду.

    Експерти пропонують надати підприємствам 90 днів для адаптації до нових правил.

    Протягом цього часу чинні бронювання, на їхню думку, повинні зберігати свою дію.

    Це дозволило б роботодавцям перевірити відповідність новим вимогам, підготувати документи та скоригувати кадрові плани.

    Аналітичні центри також закликали тимчасово зупинити перегляд критеріїв критичної важливості та скасування відповідних статусів до завершення доопрацювання нормативної бази.

    Такі заходи пропонується запровадити до 20 жовтня.

    Протягом наступних 30 днів експерти рекомендують визначити чіткі підстави для скасування статусу, встановити прозорі критерії та провести оцінку економічних наслідків.

    Однак станом на 18 жовтня немає підтвердження, що уряд уже погодив запропонований 90-денний перехідний період.

    Чому бізнес виступає проти масових обмежень

    Координатор Економічної експертної платформи Олег Гетман пояснив, що експерти підтримують боротьбу зі схемами фіктивного працевлаштування.

    Проблема, на його думку, полягає у виборі інструментів.

    Замість перевірок підприємств із конкретними ознаками зловживань пропонується змінити загальні правила для широкого кола роботодавців.

    Такий підхід, за оцінкою економістів, може зачепити компанії, які добросовісно виконують свої зобов’язання перед державою.

    Окремим ризиком є скорочення виробничих можливостей підприємств, від яких залежать державні замовлення, податкові надходження та критично важливі послуги.

    Водночас прихильники посилення контролю обґрунтовують необхідність змін боротьбою зі зловживаннями та потребою забезпечувати мобілізаційні ресурси держави.

    Саме тому аналітичні центри пропонують використовувати ризик-орієнтований підхід — перевіряти передусім ті підприємства, щодо яких є конкретні підстави підозрювати порушення.

    Чи втратять бронювання працівники вже зараз

    Найголовніше для військовозобов’язаних працівників — не плутати обговорення нових правил із фактичним анулюванням відстрочки.

    Сама поява проєкту змін або звернення аналітичних центрів не скасовує чинне бронювання.

    Водночас підприємства повинні дотримуватися правил, які вже набрали чинності, зокрема щодо підтвердження критичного статусу.

    Наприклад, постанова Кабміну №692 від 30 травня 2026 року передбачала перегляд критеріїв критичної важливості та відповідних статусів.

    Для окремих підприємств встановлювалися строки підтвердження необхідних документів.

    Тому роботодавцям варто перевіряти чинність власного статусу й відстежувати офіційні нормативні зміни.

    Працівникам слід орієнтуватися на актуальний статус відстрочки, відображений у відповідних державних інформаційних системах, а не лише на повідомлення в соціальних мережах.

    Що буде далі

    Станом на 18 жовтня навколо нової моделі бронювання триває дискусія між урядом, експертним середовищем, роботодавцями та частиною народних депутатів.

    Аналітичні центри вимагають переглянути підхід до визначення критично важливих підприємств і запровадити процесуальні гарантії для бізнесу.

    Група парламентарів зареєструвала ініціативу щодо перегляду урядового рішення.

    Остаточні наслідки для працівників залежатимуть від затвердженої редакції нормативних актів, порядку їхнього застосування та можливих перехідних положень.

    Головна проблема, на яку звертають увагу економісти, полягає в необхідності одночасно забезпечити мобілізаційні потреби армії та зберегти роботу підприємств, без яких неможливе функціонування економіки й критичної інфраструктури.

    Саме тому наступні рішення Кабінету Міністрів матимуть важливе значення як для роботодавців, так і для сотень тисяч військовозобов’язаних працівників, які працюють у стратегічних галузях.

  • Мала батьківщина під окупацією: звідки родом ексміністр оборони Михайло Федоров

    Мала батьківщина під окупацією: звідки родом ексміністр оборони Михайло Федоров

    Колишній міністр оборони України та один із головних архітекторів української цифровізації Михайло Федоров народився 21 січня 1991 року у Василівці Запорізької області. Саме там минули його дитячі роки, хоча подальше навчання та професійна кар’єра вже були пов’язані із Запоріжжям.

    Василівка розташована на важливому транспортному напрямку між Запоріжжям і Мелітополем. Після початку повномасштабного вторгнення місто опинилося під російською окупацією.

    Мала батьківщина під окупацією: звідки родом ексміністр оборони Михайло Федоров

    Сам Федоров в одному з великих інтерв’ю «Українській правді» докладно згадував Василівку як місце, яке сильно вплинуло на його характер і подальші амбіції. Він розповідав про складне пострадянське середовище, а також про бажання ще в юності вирватися за межі невеликого міста й займатися підприємництвом.

    Після школи Федоров вступив до Запорізького національного університету. Згодом він створив digital-агенцію SMMSTUDIO, а у 2019 році очолив цифровий напрям президентської кампанії Володимира Зеленського. Після виборів Федоров став віцепрем’єром і міністром цифрової трансформації та був одним із ключових посадовців, які розвивали проєкт «Дія».

    У січні 2026 року Верховна Рада призначила Федорова міністром оборони. За його кандидатуру тоді проголосували 277 народних депутатів. На цій посаді він працював до середини липня 2026 року.

    Після звільнення з Міноборони Федоров залишився в оборонно-технологічній сфері. Наприкінці серпня він погодився стати радником міністра оборони Італії Гвідо Крозетто з питань оборонних інновацій, водночас залишившись жити й працювати в Україні.

    Крім того, у вересні Федоров почав формувати команду для нового українського проєкту «Армія роботів», орієнтованого на розвиток роботизованих рішень для оборони.

    Тож шлях Федорова від невеликої Василівки до уряду та оборонних технологій почався в місті, яке сьогодні залишається під російською окупацією. Саме цей контраст — між малою батьківщиною на окупованій території та роботою над цифровою й оборонною трансформацією України — зараз є однією з помітних деталей його біографії.

  • У Міноборони новий заступник з цифровізації: що відомо про Олексія Реву

    У Міноборони новий заступник з цифровізації: що відомо про Олексія Реву

    Кабінет міністрів призначив майора Олексія Реву заступником міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. На новій посаді він відповідатиме за розвиток цифрових систем і сервісів для Сил оборони. Про призначення 24 вересня повідомило Міністерство оборони.

    Рева вже працював в ІТ-напрямі Міноборони. Він брав участь у створенні застосунку «Армія+», цифрової системи обліку військовослужбовців «Імпульс», а також очолював проєктні команди. У відомстві очікують, що його досвід дозволить швидше масштабувати цифрові рішення у війську.

    Одним із головних завдань нового заступника стане об’єднання різних цифрових інструментів у спільну екосистему. Йдеться про системи, які мають скорочувати час на ухвалення рішень, спрощувати бюрократичні процеси та забезпечувати військовим швидкий доступ до актуальної інформації.

    Серед пріоритетів залишаються розвиток «Армія+», «Резерв+» та бойової системи DELTA. Також Міноборони планує ширше залучати українські ІТ-компанії до створення цифрових продуктів для війська. Ідея полягає в тому, щоб шлях від конкретної потреби військових до розробки й практичного впровадження технології ставав коротшим.

    У Міноборони наголошують, що цифровізація вже перестала бути допоміжним напрямом і фактично стала одним із ключових елементів управління Силами оборони. Йдеться не лише про електронні сервіси для військовослужбовців, а й про системи обліку, управління даними та бойові цифрові платформи.

    Призначення Реви означає, що саме він тепер координуватиме цей напрям на рівні керівництва міністерства. Відомство очікує від нового заступника подальшого розвитку вже запущених продуктів та інтеграції їх між собою.

    Офіційно про інші кадрові чи структурні зміни, пов’язані з його призначенням, Міноборони наразі не повідомляло.

  • «Обіцяли більше, ніж могли дати»: у Раді пояснили, чому військовим поки не готують нових великих виплат

    «Обіцяли більше, ніж могли дати»: у Раді пояснили, чому військовим поки не готують нових великих виплат

    Українська влада найближчим часом не планує анонсувати нові мотиваційні контракти для військовослужбовців із додатковими великими грошовими пакетами, оскільки можливості державного бюджету залишаються вкрай обмеженими. Водночас уже запущена влітку 2026 року система мотиваційних контрактів і підвищених бойових виплат продовжує діяти — йдеться не про її скасування, а про відмову від нових обіцянок, які не мають гарантованого фінансового покриття.

    Про це заявив член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. Він наголосив, що раніше окремі посадовці Міністерства оборони озвучували фінансові обіцянки, які, за його словами, не були повністю підкріплені реальними можливостями бюджету.

    Веніславський назвав таку практику негативною, оскільки вона формує у військовослужбовців очікування, які держава згодом може не мати ресурсу виконати. Водночас він підкреслив, що сам принцип мотивації контрактної служби ніхто не відкидає: парламентський комітет і надалі просуватиме механізми, які мають зробити добровільне залучення людей до Сил оборони привабливішим.

    Тут важливо розділити дві речі. Мотиваційні контракти в Україні вже існують і продовжують діяти. У червні 2026 року Кабмін постановою №768 запустив нову систему контрактної служби з чіткими строками, підвищеними бойовими надбавками та відстрочкою після завершення контракту. Тому нинішня заява Веніславського не означає згортання вже запущеної реформи.

    Зараз у Силах оборони діють три основні види нових контрактів: піхотно-штурмовий, бойовий і базовий. Для піхотинців та штурмовиків передбачений контракт на 14 місяців для цивільних, а для окремих категорій чинних військових — коротший строк. Для інших бойових і небойових спеціальностей діють переважно 24-місячні контракти.

    Найбільші суми передбачені саме для військових, які виконують найризикованіші завдання. За офіційною інформацією Сил оборони, середній розрахунковий дохід за піхотно-штурмовим контрактом може становити близько 300 тисяч гривень на місяць, а максимальний — до 460 тисяч гривень, якщо військовий безпосередньо бере участь у найбільш небезпечних бойових діях. Для операторів БпЛА, артилеристів, фахівців РЕБ та інших бойових спеціальностей виплати можуть становити від 30 до 120 тисяч гривень на місяць залежно від умов служби.

    Окремо передбачені бонуси за конкретні результати бойової роботи, додаткові виплати за службу на першій лінії та щорічні соціальні виплати.

    Наприклад, за чинною системою військовому може нараховуватися 10 тисяч гривень за день перебування безпосередньо на бойовій позиції, 20 тисяч — за окремі завдання з відновлення позицій і 40 тисяч — за штурмові дії. Саме завдяки таким надбавкам максимальна сума може бути суттєво вищою за базове грошове забезпечення.

    Тобто проблема, про яку зараз говорить Веніславський, полягає не в тому, що держава відмовляється платити за вже встановленою системою, а в тому, що подальше різке збільшення грошових стимулів потребує величезного додаткового ресурсу.

    І з цим у держави справді виникають дедалі серйозніші труднощі.

    Війна вже коштує Україні $190 млн щодня

    Голова парламентського Бюджетного комітету Роксолана Підласа нещодавно повідомила, що один день війни у 2026 році обходиться українському бюджету приблизно у $190 млн. Для порівняння, у 2024 році ця сума становила близько $140 млн на день.

    За її словами, лише за перші вісім місяців 2026 року на сектор безпеки й оборони держава витратила близько $42 млрд, не враховуючи військову допомогу партнерів у натуральній формі.

    При цьому власні бюджетні доходи та внутрішні запозичення за цей час становили приблизно $39 млрд. Тобто навіть внутрішніх ресурсів уже не вистачає для повного покриття поточних оборонних потреб.

    Саме це пояснює, чому будь-яке нове масштабне збільшення зарплат чи разових бонусів для сотень тисяч військовослужбовців потрібно рахувати не мільйонами, а десятками й сотнями мільярдів гривень.

    У бюджеті-2027 на оборону заклали майже 4,9 трлн грн

    У проєкті державного бюджету на 2027 рік уряд пропонує спрямувати на безпеку й оборону 4 трлн 885 млрд грн — це 43,8% прогнозованого ВВП країни.

    З цієї суми майже 1,792 трлн грн мають піти на оплату праці та пов’язані з нею нарахування, ще 2,299 трлн грн — на зброю та військову техніку.

    Для порівняння, загальні доходи державного бюджету на наступний рік прогнозуються на рівні 5,648 трлн грн, тоді як усі видатки — 7,272 трлн грн. Державі також знадобиться близько $52,6 млрд міжнародної фінансової підтримки.

    Тому навіть за рекордного оборонного бюджету простору для нових масштабних грошових обіцянок залишається небагато.

    Чому гроші партнерів не можна просто спрямувати на зарплати

    Є ще одна проблема: значна частина міжнародної допомоги має цільове призначення.

    Наприклад, Nenka.info раніше писала, що значну частину великого кредитного пакета ЄС на €90 млрд неможливо просто спрямувати на підвищення зарплат військовим. Європейське фінансування значною мірою орієнтоване на закупівлю зброї, оборонну промисловість та інші визначені напрями.

    ЄС дає Україні €90 млрд, але не на зарплати військовим: у Брюсселі пояснили, де шукати гроші на підвищення виплат

    Це означає, що грошове забезпечення військовослужбовців значною мірою залишається навантаженням саме на український бюджет.

    Що вже змінилося у 2026 році

    Нинішня контрактна реформа була запущена в червні.

    Nenka.info тоді писала про постанову Кабміну №768, яка запровадила нові типи контрактів із фіксованими строками служби, диференційованими виплатами та гарантованою відстрочкою після звільнення.

    Нові контракти в ЗСУ: уряд різко змінив правила служби і виплат

    Також видання повідомляло, що військові, які не переходять на нову контрактну модель, продовжують служити за чинними правилами мобілізації до моменту появи законних підстав для звільнення або демобілізації.

    Нові контракти в ЗСУ: хто не підпише — служитиме до демобілізації

    Окремо Міноборони наголошувало, що частина нових бойових виплат узагалі не залежить від підписання мотиваційного контракту. Вони поширюються і на мобілізованих, і на військових, які служать за старими контрактами.

    Це ще раз підтверджує: нинішня дискусія не стосується скасування вже встановлених виплат.

    Що може бути далі

    Веніславський прямо говорить, що мотиваційна складова контрактної служби залишатиметься одним із головних інструментів залучення людей до армії. Але парламентарі, за його словами, хочуть уникати ситуації, коли спочатку оголошується надзвичайно приваблива сума, а вже потім з’ясовується, що бюджет не може її стабільно забезпечувати.

    Тому найближчим часом основний акцент, найімовірніше, залишатиметься на вже запущеній моделі: чіткий строк служби, вищі виплати за ризик і безпосередню участь у боях, додаткові бонуси та гарантований період відстрочки після контракту.

    Публічних рішень про скасування або урізання нинішньої контрактної системи станом на 20 вересня немає.

    Але поява нових масштабних фінансових стимулів — наприклад, ще більших одноразових премій або різкого підвищення базового забезпечення для всіх категорій військових — тепер напряму залежатиме від того, чи зможе держава знайти для цього стабільне джерело фінансування.

    І саме тут позиція Веніславського звучить доволі однозначно: нових гучних обіцянок без грошей у бюджеті влада робити не хоче.

  • Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.

    Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування
    ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов

    Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.

    Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.

    У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.

    Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.

    Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.

    Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.

    Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.

    На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.

    Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.

    Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.

    Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.

    Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.

    Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.

    У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.

    На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.

    Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.

    Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.

    Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.

    За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.

    На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.

    Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.

    Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.

  • Детектор брехні для генералів: Пентагон влаштував масштабну перевірку через ганебний витік секретів

    Детектор брехні для генералів: Пентагон влаштував масштабну перевірку через ганебний витік секретів

    Американське військове керівництво опинилося в епіцентрі безпрецедентного скандалу через масштабний злив секретних даних у пресу. Міністерство оборони Сполучених Штатів вирішило діяти жорстко, аби зупинити неконтрольований потік таємної інформації. Під приціл внутрішньої безпеки потрапили найвищі чини армії, які тепер змушені доводити свою лояльність та чесність за допомогою спеціальних перевірок на детекторі брехні.

    Півсотні генералів під прицілом детектора

    За інформацією профільних відомств, понад п’ятдесят високопоставлених військових чиновників Пентагону пройшли через жорстку процедуру перевірки на поліграфі. Такий крок став вимушеною реакцією на серію резонансних публікацій у західних медіа, де з’явилися засекречені плани, стратегічні оцінки та внутрішні звіти відомства. Подібні витоки серйозно б’ють по національній безпеці країни та підривають довіру союзників.

    «Ми не маємо іншого вибору, окрім як задіяти всі наявні інструменти внутрішнього контролю, щоб захистити життєво важливі інтереси нашої держави та зупинити несанкціоноване поширення секретів», – зазначив представник оборонного відомства США під час брифінгу для журналістів.

    Перевірки торкнулися осіб, які мали доступ до найвищих рівнів державної таємниці. У пентагонівських кабінетах панує напружена атмосфера, адже під підозрою опинилися люди, котрі роками будували бездоганну кар’єру в армії.

    Наслідки для безпеки та майбутнє розслідування

    Спецслужби продовжують масштабне розслідування, намагаючись встановити першоджерело зливу інформації. Експерти з питань безпеки запевняють, що подібні інциденти завдають колосальної шкоди оборонній стратегії держави у критичний момент геополітичного напруження у світі.

    «Кожен подібний витік – це пряма загроза не лише для військових операцій, а й для безпеки тисяч людей, які виконують завдання у різних куточках планети», – наголосив військовий аналітик Роберт О’Браєн у коментарі для ЗМІ.

    Уряд обіцяє довести розслідування до кінця незалежно від посад та звань винних. Тим часом у Пентагоні переглядають протоколи доступу до секретної документації, аби мінімізувати ризики повторення подібних ситуацій у майбутньому.

     

  • «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    Президент Володимир Зеленський розкрив нові деталі конфлікту між колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим та колишнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За словами глави держави, Федоров на початку своєї роботи в Міноборони пропонував фактично перебудувати систему військового управління та створити модель, яку Зеленський назвав «міністерством війни». Президент стверджує, що одразу відкинув цю концепцію, оскільки вона передбачала б надмірну концентрацію управлінських функцій у руках міністра оборони.

    Про це Зеленський розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. Його слова наводять Суспільне, LB.ua, «Українські новини» та інші українські медіа. Президент пояснив, що в українській системі Міністерство оборони передусім відповідає за забезпечення армії, оборонні закупівлі, політику та ресурсне забезпечення, тоді як безпосереднє військове командування має залишатися окремою вертикаллю. Саме тому пропозиція Федорова, за версією Зеленського, викликала у нього заперечення.

    «Я йому подзвонив ще на початку і сказав: “Міністерство війни, коли немає Головнокомандувача, а начальник Генштабу фактично під тобою — цю презентацію забудь”», — переказав Зеленський свою розмову з тодішнім очільником Міноборони. За його словами, Федоров тоді відповів, що почув позицію президента.

    Однак Зеленський стверджує, що згодом Федоров почав шукати інші механізми, щоб реалізувати схожу модель уже не напряму. Президент назвав такий підхід неправильним. Водночас він не поклав усю відповідальність за конфлікт лише на колишнього міністра оборони. За словами Зеленського, тодішній головнокомандувач Олександр Сирський також реагував на ініціативи Міноборони власними бюрократичними кроками, що лише поглиблювало суперечності між двома центрами управління.

    Президент визнав, що конфлікт між Федоровим і Сирським був «дуже серйозним». За інформацією «Українських новин», у певний момент вони фактично перестали нормально комунікувати напряму. Зеленський намагався втручатися в ситуацію і примирити двох посадовців, але суперечності навколо повноважень, реформування армії, цифровізації та системи управління лише посилювалися.

    За словами президента, в одній із розмов Федоров навіть запропонував радикальний варіант — «чесно двох звільнити», маючи на увазі самого себе та Сирського. Зеленський відповів, що під час війни не має наміру одночасно звільняти і міністра оборони, і головнокомандувача. Він наголосив, що такі кадрові рішення мають відбуватися послідовно, оскільки йдеться про дві ключові ланки системи оборони країни.

    Президент також звернув увагу на юридичну різницю між двома посадами. Головнокомандувача ЗСУ призначає і звільняє президент України, тоді як міністр оборони є членом Кабінету Міністрів і його призначення відбувається через Верховну Раду за відповідною процедурою. Таким чином, навіть політично одночасне «звільнення обох» означало б два різні кадрові механізми.

    Суперечка між Федоровим та військовим командуванням стала публічною влітку 2026 року. У липні з’явилися повідомлення про гострі розбіжності щодо реформування армії, управління закупівлями, цифровізації та співвідношення повноважень цивільного Міністерства оборони і військової вертикалі. Представники команди Федорова тоді визнавали, що спроби провести масштабні зміни зустріли серйозний опір усередині системи, хоча одночасно визнавали й помилки самого міністра у просуванні реформ. Про наявність конфлікту між Міноборони та Генштабом публічно говорили й військові.

    15 липня Федоров повідомив, що залишає посаду міністра оборони після розмови із Зеленським. Пізніше стало відомо, що президент пропонував йому кілька інших форматів роботи в державній команді. За словами Зеленського, таких пропозицій було чотири, однак Федоров їх не прийняв. Сам колишній міністр пояснював, що не бачить можливості бути ефективним у запропонованих форматах.

    Після цього політична історія навколо Федорова отримала новий розвиток. 18 серпня він заявив про «системну кризу управління» в Україні та розкритикував вплив приватних інтересів на роботу держави і парламенту. За його словами, такі інтереси проявляються, зокрема, в оборонному секторі, фармацевтиці, гральному бізнесі та податковій політиці.

    22 серпня Федоров пішов ще далі та заявив, що корупція заважає Україні завершити війну з сильної позиції. Він говорив уже не про окремих чиновників, а про «сотні людей», які роками заробляють на державному бюджеті та, за його твердженням, гальмують необхідні рішення. Колишній міністр стверджував, що під час роботи в Міноборони руйнував корупційні схеми, через що зіткнувся з опором різних груп впливу. При цьому конкретних прізвищ він не назвав, заявивши, що вони стануть відомі пізніше — з матеріалів правоохоронців, журналістських розслідувань або інших джерел.

    Федоров також заявив, що кілька тижнів не спілкувався із Зеленським. За його версією, історія з Міністерством оборони була лише однією «битвою», тоді як ширша боротьба стосується майбутнього державного управління. Він пов’язував активність громадян, антикорупційних органів та публічні скандали з необхідністю зміни системи.

    Паралельно 19 серпня Верховна Рада призначила новим міністром оборони Євгенія Хмару. Для цього він залишив військову службу і став цивільною особою, оскільки українське законодавство передбачає цивільний статус очільника оборонного відомства. Його кандидатуру вніс до парламенту Зеленський.

    Нинішні слова президента фактично вперше настільки детально пояснюють, що саме він вважає першопричиною конфлікту між Федоровим і військовим командуванням. Із його версії випливає, що суперечка була не лише особистою. Вона стосувалася принципового питання: хто і в яких межах має управляти Збройними силами під час повномасштабної війни.

    Федоров, за словами Зеленського, прагнув значно посилити роль Міністерства оборони й фактично вибудувати вертикаль, у якій Генеральний штаб опинився б ближче до прямого підпорядкування цивільному керівнику відомства. Президент таку конструкцію не підтримав. Водночас поведінку Сирського Зеленський також не назвав бездоганною, звинувативши військове командування у надмірній бюрократичній протидії ініціативам Міноборони.

    У результаті конфлікт завершився масштабними кадровими змінами в оборонному блоці, але політична дискусія після відставки Федорова не припинилася. Навпаки, його останні заяви про корупцію, управлінську кризу та необхідність демократичного оновлення зробили протистояння ще більш публічним.

    Сам Зеленський водночас наголошує, що позитивно ставиться до Федорова як до людини та колишнього члена своєї команди, але вважає, що той останнім часом «іде у неправильні речі» або його туди підштовхують.

    Таким чином, історія з невтіленим «міністерством війни» стала ще одним епізодом значно ширшої боротьби навколо моделі управління українською обороною. Із заяв Зеленського випливає, що йшлося не про створення нового міністерства як окремої державної установи в буквальному сенсі, а про концепцію значного розширення повноважень Міноборони та перерозподіл функцій між цивільним керівництвом і військовою вертикаллю. Саме цей момент і став одним із ключових джерел протистояння, яке зрештою завершилося відставками.

  • «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    Новопризначений міністр оборони України Євгеній Хмара був звільнений з військової служби не через стан здоров’я чи рішення військово-лікарської комісії, а на законній підставі, передбаченій окремо для генералів та адміралів. У Міністерстві оборони заявили, що Хмара повністю придатний до військової служби, а його перехід у цивільний статус був необхідний для призначення на посаду глави оборонного відомства.

    У Міністерстві оборони 20 серпня роз’яснили обставини звільнення Євгенія Хмари з військової служби після появи у соціальних мережах різних версій щодо того, на якій саме підставі генерал залишив службу.

    У відомстві наголосили: призначення Хмари міністром оборони вимагало отримання ним статусу цивільної особи, оскільки це прямо передбачено українським законодавством. Відповідно до статті 15 Закону України «Про національну безпеку України», міністр оборони призначається Верховною Радою за поданням президента саме з числа цивільних осіб. Така вимога діє з 1 січня 2019 року і є одним із механізмів демократичного цивільного контролю над сектором безпеки й оборони.

    Саме тому перед повноцінним призначенням Хмари на посаду необхідно було завершити юридичні процедури, пов’язані з його військовою службою.

    У Міноборони назвали точну підставу

    Як повідомили в оборонному відомстві, Хмару звільнили на підставі підпункту «е» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

    У Міноборони пояснили, що ця норма стосується військовослужбовців вищого офіцерського складу — генералів та адміралів — які не займають штатної військової посади та перебувають у розпорядженні.

    Тобто йдеться не про звільнення через непридатність до служби, дисциплінарні причини чи стан здоров’я, а про окремий передбачений законом механізм завершення військової служби для представників вищого офіцерського складу.

    Офіційну позицію Міністерства оборони оприлюднив Укрінформ. У відомстві окремо наголосили, що спроби пов’язати звільнення Хмари з результатами ВЛК не відповідають дійсності.

    «Повністю придатний»: що заявили про ВЛК

    Найгучніша частина роз’яснення Міноборони стосується чуток про здоров’я нового міністра.

    У соцмережах після інформації про звільнення Хмари з військової служби почали з’являтися припущення, що він міг залишити її на підставі рішення військово-лікарської комісії.

    У Міноборони це категорично заперечили.

    За даними відомства, Хмара проходив військово-лікарську комісію за вимогами, які застосовуються до військовослужбовців спецпідрозділу СБУ, та був визнаний повністю придатним.

    У міністерстві прямо назвали твердження про нібито звільнення через ВЛК неправдивими.

    Цей момент є принциповим, оскільки стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» справді передбачає під час воєнного стану звільнення військовослужбовців за станом здоров’я — зокрема на підставі висновку ВЛК про непридатність. Однак це інша правова підстава і, за поясненням Міноборони, до випадку Хмари вона стосунку не має.

    Навіщо міністру оборони бути цивільним

    Перехід Хмари зі статусу військовослужбовця в цивільний статус пов’язаний із принциповою конструкцією українського сектору оборони.

    Закон розділяє політичне та військове керівництво.

    Міністр оборони здійснює політичне й адміністративне керівництво Міністерством оборони та Збройними силами, але сам має залишатися цивільною особою. Безпосереднє військове командування належить військовому керівництву.

    Частина сьома статті 15 Закону «Про національну безпеку України» прямо встановлює, що очільник Міноборони призначається з числа цивільних. Закон також передбачає цивільний статус першого заступника та заступників міністра оборони.

    Таким чином, навіть багаторічний бойовий досвід Хмари не скасовував юридичної необхідності залишити військову службу перед остаточним призначенням.

    Від «Альфи» до Міністерства оборони

    Кар’єра Євгенія Хмари майже повністю була пов’язана із сектором безпеки.

    До переходу в Міністерство оборони він понад 15 років служив у Центрі спеціальних операцій «А» Служби безпеки України, відомому як «Альфа».

    Офіційний сайт СБУ раніше вказував Хмару як керівника ЦСО «А». Сам підрозділ бере участь у бойових операціях на ключових напрямках повномасштабної війни. Бійці «Альфи» були залучені до оборони Києва, Харкова, Чернігова, Сум, боїв на Луганщині й Донеччині, операцій зі звільнення окупованих територій та інших завдань.

    У 2026 році Хмара також виконував обов’язки голови СБУ. В офіційних повідомленнях Служби він фігурував у званні генерал-майора.

    Після урядових перестановок у липні Хмара перейшов до Міністерства оборони.

    17 липня розпорядженням Кабінету Міністрів №723-р на нього було покладено тимчасове виконання обов’язків міністра оборони.

    Як Хмара став міністром

    Кадрова процедура розтягнулася на кілька етапів.

    Після відставки попереднього уряду президент Володимир Зеленський оголосив про намір запропонувати кандидатуру Хмари для керівництва оборонним відомством.

    18 серпня президент вніс його кандидатуру до Верховної Ради.

    Перед голосуванням Хмара вже заявив депутатам, що звільнений з військової служби та має статус цивільної особи. Це дозволило виконати законодавчу вимогу до кандидата на посаду міністра.

    19 серпня уряд окремо звільнив його з посади заступника міністра оборони, після чого Верховна Рада підтримала президентське подання і призначила Хмару повноцінним міністром.

    Таким чином, зміна статусу була частиною кадрової та юридичної процедури, необхідної для його призначення.

    Зеленський уже назвав головне завдання Хмари

    Президент пов’язує прихід Хмари до Міноборони передусім із розвитком технологічних та далекобійних можливостей України.

    У новому зверненні 20 серпня Зеленський заявив, що очікує від Міністерства оборони розширення можливостей українських далекобійних ударів, розвитку взаємодії з виробниками українського озброєння, посилення захисту неба та збільшення спроможностей для оборонних і наступальних операцій.

    Президент окремо підкреслив бойовий досвід Хмари в «Альфі» СБУ та заявив про вже налагоджену взаємодію нового міністра з військовим керівництвом.

    Сам Хмара ще наприкінці липня говорив, що Україна має діяти проти Росії асиметрично, а не просто відповідати «ударом на удар». За його словами, удари мають системно зменшувати можливості противника, зокрема його інфраструктурний і військовий потенціал.

    Його попередня діяльність у СБУ також була безпосередньо пов’язана з далекобійними операціями. СБУ за керівництва Хмари публічно повідомляла про удари по російських НПЗ, нафтоналивній інфраструктурі та військових об’єктах в окупованому Криму.

    Що маємо в підсумку

    Отже, звільнення Євгенія Хмари з військової служби було необхідним кроком перед його призначенням міністром оборони.

    Міноборони запевняє: зі станом здоров’я це рішення не пов’язане. Хмара пройшов ВЛК за жорсткими вимогами спецпідрозділу СБУ та придатний до військової служби.

    Юридично його звільнили за спеціальною нормою статті 26 закону про військовий обов’язок, а цивільний статус був потрібний для дотримання прямої вимоги Закону «Про національну безпеку України».

    Тепер колишній генерал та багаторічний командир спецпризначенців очолює Міністерство оборони вже як цивільний посадовець — при цьому президент очікує від нього перенесення досвіду технологічних і далекобійних операцій на рівень усієї оборонної політики держави.

  • Федоров отримав бронювання через кілька днів після звільнення з Міноборони — Гончаренко

    Федоров отримав бронювання через кілька днів після звільнення з Міноборони — Гончаренко

    Колишній міністр оборони Михайло Федоров нібито отримав бронювання від мобілізації вже через кілька днів після звільнення з посади. Про це заявив народний депутат Олексій Гончаренко. За його словами, бронювання оформлене через благодійний фонд «Східна Європа». Сам Федоров публічно цю інформацію наразі не коментував.

    Про це Гончаренко написав у своєму Telegram-каналі.

    Нардеп заявив, що Федоров отримав бронювання 18 липня — невдовзі після того, як залишив посаду міністра оборони.

    «Заброньований ексміністр оборони Михайло Федоров у благодійному фонді “Східна Європа”. Бронь отримав 18 липня», — написав Гончаренко.

    Водночас у публікації не наведено документів, які б незалежно підтверджували факт бронювання, а також не пояснюється, на якій саме посаді Федоров нібито працює у фонді та на якій правовій підставі отримав відстрочку.

    Федоров залишив Міноборони у липні

    Михайло Федоров заявив про відставку з посади міністра оборони 15 липня.

    Його звільнення відбулося на тлі масштабного перезавантаження уряду. Після цього Міністерство оборони певний час працювало в умовах кадрової перебудови, а згодом президент запропонував на посаду очільника відомства Євгенія Хмару.

    За словами Гончаренка, бронювання Федорова було оформлене вже 18 липня. Саме цю близькість дат нардеп використав як аргумент у своїй критиці ексміністра.

    Гончаренко згадав «контракти Федорова»

    У своєму дописі депутат також іронічно запитав, чому колишній міністр не скористався механізмом так званих «контрактів Федорова».

    Йдеться про модель військових контрактів, яку активно просувало Міноборони за часів керівництва Федорова як одну зі складових реформи рекрутингу та комплектування війська. Гончаренко пов’язав це з інформацією про нібито отримане бронювання.

    Водночас сам факт наявності бронювання не означає автоматичного звільнення людини від військового обов’язку. Бронювання є тимчасовою відстрочкою від призову під час мобілізації та діє за умов, визначених законодавством.

    Що відомо про фонд

    За твердженням Гончаренка, Федоров нібито заброньований через благодійний фонд «Східна Європа». У повідомленні нардепа немає деталей щодо характеру роботи ексміністра в цій організації.

    Також немає публічної інформації про те, чи є фонд критично важливою установою, яка має право бронювати працівників, і якщо так — на яких саме підставах було оформлене можливе бронювання Федорова. Тому наразі ця частина історії базується саме на заяві народного депутата.

    Федоров після відставки активізував політичні заяви

    Після виходу з уряду Михайло Федоров почав помітніше виступати з політичними заявами.

    Зокрема, він закликав владу провести вибори в Україні, заявивши, що демократія не повинна залежати від дій Росії. Ця позиція викликала гостру дискусію серед політиків. Частина з них наполягає, що вибори під час активної фази війни неможливо провести з дотриманням принципів безпеки та рівного виборчого права.

    Також у медіа з’являлася інформація, що Федоров найближчим часом може відвідати США та провести там низку зустрічей. Офіційно політичні плани самого Федорова поки не оголошені.

  • У «Резерв+» запускають відстрочку для вчителів: хто зможе оформити її онлайн

    У «Резерв+» запускають відстрочку для вчителів: хто зможе оформити її онлайн

    Міністерство оборони України готує нову послугу в застосунку «Резерв+», яка дозволить педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти оформлювати відстрочку від мобілізації онлайн. Перед повноцінним запуском функції відомство розпочало її бета-тестування.

    Про це повідомило Міністерство оборони України.

    До тестування можуть долучитися педагогічні працівники, які працюють у закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи та мають навантаження не менш як 0,75 ставки.

    Головна особливість нової послуги полягає в тому, що педагогам не доведеться самостійно збирати пакет підтверджувальних документів та подавати їх через ЦНАП. Під час оформлення відстрочки «Резерв+» автоматично перевірятиме необхідну інформацію в державних інформаційних системах.

    «Під час оформлення система сама перевірить необхідні дані в державних системах – без збирання довідок і подання документів через ЦНАП», – пояснили в Міноборони.

    Хто може долучитися до тестування

    Наразі йдеться саме про бета-тест, а не про повноцінний запуск функції для всіх користувачів «Резерв+». Участь можуть взяти педагоги закладів загальної середньої освіти, які відповідають установленим критеріям.

    Для цього Міністерство оборони відкрило спеціальну форму реєстрації. Учасники тестування зможуть одними з перших перевірити можливість оформлення відстрочки безпосередньо через застосунок.

    Форма для участі в бета-тестуванні

    Після завершення тестування та повноцінного запуску сервіс має спростити процедуру для педагогів, дані про яких уже містяться у відповідних державних реєстрах.

    Які відстрочки вже доступні в «Резерв+»

    Розширення функціоналу відбувається на тлі переходу держави до максимально автоматизованого оформлення відстрочок. У «Резерв+» уже доступна низка категорій онлайн-відстрочок, для яких підстави можуть бути підтверджені через державні реєстри.

    Принцип роботи таких послуг полягає в тому, що військовозобов’язаний подає запит у застосунку, після чого система перевіряє наявність законних підстав для відстрочки. Це дозволяє в багатьох випадках уникнути особистого звернення та подання паперових документів.

    Нова функція для педагогів має працювати за аналогічним принципом. Водночас Міноборони поки не назвало точної дати, коли послуга стане доступною для всіх педагогічних працівників, які відповідають вимогам.